Рішення № 141374302 у справі № 712/6230/26 від 10.11.2026

Справа № 712/6230/26

Провадження № 2/712/3877/26

РІШЕННЯ

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

10 листопада 2026 року Соснівський районний суд м. Черкаси в складі:

головуючого- судді - Пироженко В.Д.

за участі секретаря - Каплі А.С.

розглянувши у відкритому судовому засіданні в залі суду м. Черкаси цивільну справу в порядку спрощеного провадження за позовом Товариства з обмеженою відповідальністю «ФІНАНСОВА КОМПАНІЯ ЕЙС» до ОСОБА_1 про стягнення заборгованості,-

У С Т А Н О В И В:

Позивач Товариства з обмеженою відповідальністю «ФІНАНСОВА КОМПАНІЯ ЕЙС» (адреса: 02094, м. Київ, вул. Юрія Поправки, 6, кабінет 13) звернувся до суду з позовною заявою до ОСОБА_1 (зареєстрована за адресою: АДРЕСА_1 ) про стягнення заборгованості.

Позов обґрунтовано тим, що 06.10.2020 року між ТОВ «МАНІВЕО ШВИДКА ФІНАНСОВА ДОПОМОГА» та ОСОБА_1 було укладено кредитний договір № 509567925 у формі електронного документу з використанням електронного підпису, на підставі якого відповідач отримала кредитні кошти в розмірі 11 000 грн. зобов`язавшись їх повернути в строк, визначений договором, сплативши відсотки за користування грошовими коштами.

На виконання умов договору первісний кредитор належним чином виконав свої зобов`язання та надав відповідачу грошові кошти в сумі 11 000 гривень шляхом перерахування через банк-провайдер.

В подальшому, відповідач збільшила суму кредиту, у зв`язку з чим загальна сума становить 13 000 грн.

Отже, первісний кредитор свої зобов`язання надати грошові кошти виконав в повному обсязі. Всупереч умов Договору № 509567925 від 06.10.2020 відповідач взяті на себе зобов`язання належним чином не виконувала, що створило заборгованість у розмірі 52 299,32 грн, яка складається з наступного: 12 290,83 грн. - заборгованість по тілу кредиту; 40 008,49 грн - заборгованість по несплаченим відсоткам за користування кредитом.

28.11.2018 ТОВ «МАНІВЕО ШВИДКА ФІНАНСОВА ДОПОМОГА» та ТОВ «ТАЛІОН ПЛЮС» укладено договір факторингу № 28/1118-01.

Первісний кредитор та ТОВ «ТАЛІОН ПЛЮС» на виконання Договору факторингу підписали реєстр прав вимоги № 133 від 11.05.2021 за яким від первісного кредитора до ТОВ «ТАЛІОН ПЛЮС» відступлено право грошової вимоги до відповідача за кредитним договором у розмірі зазначеному у реєстрі прав вимоги.

05.08.2020 між ТОВ «ТАЛІОН ПЛЮС» та ТОВ «ФІНАНСОВА КОМПАНІЯ «ОНЛАЙН ФІНАНС» укладено договір факторингу № 05/082020-01.

На виконання договору факторингу 2 сторони підписали реєстр прав вимоги №11 від 31.08.2023 до Договору факторингу 2 за яким відступлено право грошової вимоги до відповідача за кредитним договором.

В подальшому, 11.07.2025 ТОВ «ФК «ОНЛАЙН ФІНАНС» та ТОВ «ФК«ЕЙС» уклали договір факторингу № 11/07/25-Е, відповідно до умов якого позивач набув право грошової вимоги до відповідача ОСОБА_1 за кредитним договором № 509567925 від 06.10.2020.

Відповідно до Реєстру Боржників № Б/Н від14.07.2025 за Договором факторингу 3 до ТОВ «ФК«ЕЙС» перейшло право вимоги до відповідача на загальну суму 52 299,32 грн.

Просить стягнути з відповідача на користь позивача заборгованість за кредитним договором № 509567925 від 06.10.2020 року в сумі 52 299,32 грн., судовий збір в розмірі 2 662,40 грн., та витрати на професійну правничу допомогу в сумі 7 000 грн.

Ухвалою Соснівського районного суду м. Черкаси від 14.05.2026 провадження у справі відкрито та призначено до розгляду за правилами спрощеного позовного провадження.

15.06.2026 року представник відповідачки ОСОБА_1 - адвокат Поліщук О.Ю. скерував до суду відзив на позовну заяву в якому зазначає, що позивачем не доведено факту відступлення права грошової вимоги до нього за кредитним договором, тому вважає що у позивача відсутнє право на стягнення заборгованості за вказаним договором. Крім того, на підтвердження факту зарахування коштів на рахунок клієнта, має долучитися платіжний документ у проведення фінансової операції, проте, позивачем не надано таких первинних документів (платіжних інструкцій, меморіального ордеру, виписки з банківських рахунків, звітність, тощо), з яких можливо достеменно встановити перерахування коштів від ТОВ «ТАЛІОН ПЛЮС» на користь ТОВ «МАНІВЕО ШВИДКА ФІНАНСОВА ДОПОМОГА» як оплату за договором факторингу, та як наслідок встановити факт виконання фінансових зобов`язань однієї із сторін правочину. Наявні у справі витяги з реєстрів не можуть бути достатніми доказами реального існування боргу, оскільки вони є похідними документами, складеними самими учасниками факторингових правовідносин. Такі документи можуть підтверджувати домовленості між юридичними особами проте не доводять факту автоматичного отримання відповідачем коштів, правильності нарахування процентів та існування боргу в заявленому розмірі.

Позивачем не наведено належним чином правомірності нарахування процентів після закінчення строку кредитування.

Із матеріалів справи вбачається, що кредитний договір укладено 06.10.2020 року, тоді, як позов подано лише у 2026 році. При цьому позивач просить стягнути понад 40 000 грн процентів. Разом із поданими документами неможливо встановити чи були нараховані проценти в межах погодженого сторонами строку кредитування, чи вже після його спливу. Подані позивачем витяги з реєстрів права вимоги містять різні відомості щодо розміру заборгованості відповідачки. Так, під час передачі прав вимоги від ТОВ «МАНІВЕО швидка Фінансова допомога» до ТОВ «Таліон Плюс» загальний розмір заборгованості становив 43 523,84 грн, з яких 31 233,01 грн становили проценти. Надалі під час чергового відступлення права вимоги розмір заборгованості вже збільшився та становив 52 299,32 грн, а сума процентів 40 008,49 грн. Не надано жодного обгрунтування причин такого збільшення заборгованості Сума заявленого боргу при видачі кредиту у 11 000 гривень та заявленого до стягнення більш ніж у тричі більша від первинної суми заборгованості. Сам по собі розмір процентної ставки неспівмірний умовам договору та створює для споживача надмірний тягар і не відповідає принципам справедливого балансу інтересів сторін. Крім того, відповідач категорично заперечує факт особистого укладення спірного договору та факт особистого отримання грошових коштів. Звертає увагу на те, що позивачем пропущено строки позовної давності. Позивач набув право вимоги уже після спливу загальної позовної давності, а тому не може ставити відповідача у гірше становище . Поросив застосувати наслідки спливу позовної давності передбачені ст. 267 ЦК України та відмовити позивачу у задоволенні позовних вимог. У разі якщо суд дійде висновку про наявність між сторонами кредитних правовідносин та можливість часткового задоволення позовних вимог, відмовити у стягнення відсотків у розмірі 40 008,49 грн, як таких, що не підтверджені належними та допустимими доказами.

16.06.2026 року представник позивача ТОВ «ФІНАНСОВА КОМПАНІЯ ЕЙС» Сахарова О.І. скерувала до суду відповідь на відзив, в якому зазначає, що законодавцем з метою забезпечення права на доступ до суду передбачено продовження на період дії воєнного стану строку, протягом якого особа може реалізувати своє право на звернення до суду і позивачем не пропущено строки звернення до суду, оскільки перебіг строку позовної давності на момент виникнення права вимоги був зупинений і розпочався 04.09.2025 року. Позивач дотримався цих строків. При заповненні заявки на кредит відповідач особисто обрав для себе суму кредиту, строк кредитування та мав змогу ознайомитися з умовами Договору перед його підписанням. Відповідач підписала Договір електронним підписом одноразовим ідентифікатором, отримала свій примірник електронного договору, у формі, що унеможливлює зміну його змісту та мала змогу у будь-який час самостійно ознайомитися з Договором на Сайті Товариства в Особистому кабінеті. Позиція відповідача щодо недоведеності укладання кредитного договору є неаргументованою та невмотивованою, а лише є намаганням ввести суд в оману та небажання сплачувати заборгованість.

Як вбачається з матеріалів справи, відповідно до умов Кредитного договору кредитодавець надав відповідачу кредит на загальну суму 13 000 гривень строком на 30 днів. Однак, відповідач свої зобов`язання з повернення кредиту не виконала, тому у позивача є право вимагати від відповідача повернення отриманих грошових коштів та відсотків за неправомірне користування такими коштами, що передбачено ч.2 ст. 625 ЦК України. Згідно з додатковими угодами розмір тіла кредиту був збільшений а строк кредитування збільшувався на 30 днів. З аналізу умов кредитного договору вбачається, що сторони погодили два різні механізми нарахування процентів залежно від строку користування кредитом. Підписавши договір ОСОБА_1 посвідчила свою обізнаність та згоду на його умови. Відповідач зробивши часткову оплату з метою виконання умов договору, вчинив конклюдентні дії щодо визнання договору і, відповідно, щодо правомірності вимог позивача за кредитним договором. Підписанням Реєстру прав вимоги сторони засвідчують передачу права вимоги до боржників в повному обсязі, за відповідним реєстром права вимоги. Вважає, що відповідач, не врахував усі матеріали справи та помилково визначив, що передача права вимоги відбулася в момент укладення договору факторингу. Проте, відповідно до умов договору факторингу, передача права вимоги здійснюється не за самим договором, а за реєстрами, які є додатками до нього. В свою чергу, позивач долучив до позовної заяви всі належні докази, а саме: договори факторингу та витяги з реєстру прав вимоги. Позивач належним чином підтвердив факт переходу права вимоги, оскільки виконав умови договору факторингу та надав відповідні документи. Факт неповідомлення боржника про уступку права вимоги новому кредитору за умови невиконання грошового зобов`язання не є підставою для звільнення відповідача від виконання зобов`язань .

В судове засідання представник позивача не з`явився, просив розглядати справу без його участі, позовні вимоги підтримав в повному обсязі, проти винесення заочного рішення не заперечував.

Відповідач та його представник в судове засідання не з`явилися, від адвоката Поліщука О.Ю. надійшло клопотання про розгляд справи в їх відсутність. Просив врахувати відзив на позовну заяву позивача та вважає, що витрати на адвокатські послуги, заявлені позивачем є завищеними та неспівмірними з розглядом справи.

У зв`язку з неявкою сторін фіксація технічними засобами відповідно до ч. 2 ст. 247 ЦПК України не здійснювалася.

Дослідивши матеріали справи, суд приходить до наступного.

У судовому засіданні установлено, що 06.10.2020 року між ТОВ «МАНІВЕО ШВИДКА ФІНАНСОВА ДОПОМОГА» та ОСОБА_1 було укладено кредитний договір № 509567925 у формі електронного документу з використанням електронного підпису, на підставі якого відповідач отримала кредитні кошти в розмірі 11 000 грн. зобов`язавшись їх повернути в строк, визначений договором, сплативши відсотки за користування грошовими коштами.

На виконання умов договору первісний кредитор належним чином виконав свої зобов`язання та надав відповідачу грошові кошти в сумі 11 000 гривень шляхом перерахування через банк-провайдер.

В подальшому відповідачка збільшила суму кредиту, у зв`язку з чим загальна сума становить 13 000 грн.

Електронний підпис одноразовий ідентифікатор MNV69Y5E відправлено 06.10.2020 на номер телефону позичальника НОМЕР_1 , за допомогою якого здійснювалася ідентифікація ОСОБА_1 . Даний номер телефону зазначений відповідачкою і у відзиві на позовну заяву.

Згідно п. 1.2., 1.3. договору, кредит надається строком на 30 днів.

Ухвалою Соснівського районного суду м. Черкаси було витребувано від КБ «ПРИВАТБАНК» відомості стосовно рахунків на ім`я ОСОБА_1 .

Згідно відповіді, яка надійшла 09.10.2026 року за №20.1.0.0.0/7-260922/65381-БТ та виписки з особового рахунку 06.10.2020 року здійснена операція на рахунок відповідачки, а саме переказ грошових коштів в сумі 11 000 гривень.

Таким чином первісний кредитор свої зобов`язання за кредитним договором виконав в повному обсязі надавши відповідачу кредитні кошти, а посилання відповідачки на неотримання таких коштів спростовується вищевикладеними доказами.

28.11.2018 ТОВ «МАНІВЕО ШВИДКА ФІНАНСОВА ДОПОМОГА» та ТОВ «ТАЛІОН ПЛЮС» укладено договір факторингу № 28/1118-01.

Первісний кредитор та ТОВ «ТАЛІОН ПЛЮС», на виконання Договору факторингу підписали реєстр прав вимоги № 133 від 11.05.2021 за яким від первісного кредитора до ТОВ «ТАЛІОН ПЛЮС» відступлено право грошової вимоги до відповідача за кредитним договором у розмірі зазначеному у реєстрі прав вимоги.

05.08.2020 між ТОВ «ТАЛІОН ПЛЮС» та ТОВ «ФІНАНСОВА КОМПАНІЯ «ОНЛАЙН ФІНАНС» укладено договір факторингу № 05/082020-01.

На виконання договору факторингу 2 сторони підписали реєстр прав вимоги №11 від 31.08.2023 до Договору факторингу 2 за яким відступлено право грошової вимоги до відповідача за кредитним договором.

В подальшому 11.07.2025 ТОВ «ФК «ОНЛАЙН ФІНАНС» та ТОВ «ФК«ЕЙС» уклали договір факторингу № 11/07/25-Е, відповідно до умов якого позивач набув право грошової вимоги до відповідача ОСОБА_1 за кредитним договором № 509567925 від 06.10.2020.

Таким чином, позивачем доведено укладення договорів факторингу стосовно заборгованості, в тому числі і відповідачки.

Відповідно до Реєстру Боржників № Б/Н від14.07.2025 за Договором факторингу 3 до ТОВ «ФК«ЕЙС» перейшло право вимоги до відповідача на загальну суму 52 299,32 грн.

Загальна сума заборгованості за кредитним договором становить 52 299,32 грн, яка складається з наступного: 12 290,83 грн. - заборгованість по тілу кредиту; 40 008,49 грн - заборгованість по несплаченим відсоткам за користування кредитом.

Відповідно до ч. 1 ст. 2 ЦПК України завданням цивільного судочинства є справедливий, неупереджений та своєчасний розгляд і вирішення цивільних справ з метою ефективного захисту порушених, невизнаних або оспорюваних прав, свобод чи інтересів фізичних осіб, прав та інтересів юридичних осіб, інтересів держави.

Відповідно до ст. 526 ЦК України зобов`язання має виконуватися належним чином відповідно до умов договору та вимог Цивільного кодексу та інших актів цивільного законодавства.

Відповідно до ст.ст. 525, 526 ЦК України одностороння відмова від зобов`язання або одностороння зміна його умов не допускається, якщо інше не встановлено договором або законом, а зобов`язання має виконуватися належним чином відповідно до умов договору та вимог Цивільного кодексу України.

У відповідності до ст. 1046 ЦК України за договором позики одна сторона (позикодавець) передає у власність другій стороні (позичальникові) грошові кошти або інші речі, визначені родовими ознаками, а позичальник зобов`язується повернути позикодавцеві таку ж суму грошових коштів (суму позики) або таку ж кількість речей того ж роду та такої ж якості. Договір позики є укладеним з моменту передання грошей або інших речей, визначених родовими ознаками.

Згідно ст. 1047 ЦК України договір позики укладається у письмовій формі, якщо його сума не менш як у десять разів перевищує встановлений законом розмір неоподатковуваного мінімуму доходів громадян, а у випадках, коли позикодавцем є юридична особа, - незалежно від суми. На підтвердження укладення договору позики та його умов може бути представлена розписка позичальника або інший документ, який посвідчує передання йому позикодавцем визначеної грошової суми або визначеної кількості речей.

Відповідно до ч. 1ст. 1049 ЦК України позичальник зобов`язаний повернути позикодавцеві позику (грошові кошти у такій самій сумі або речі, визначені родовими ознаками, у такій самій кількості, такого самого роду та такої самої якості, що були передані йому позикодавцем.

Згідно ч. 1ст. 527 ЦК України боржник зобов`язаний виконати свій обов`язок, відповідно до ч. 1ст. 530 ЦК України, якщо у зобов`язанні встановлений строк його виконання, то воно підлягає виконанню у цей строк.

Відповідно до ч. 1ст. 1048 ЦК України позикодавець має право на одержання від позичальника процентів від суми позики, якщо інше не встановлено договором або законом. Розмір і порядок одержання процентів встановлюються договором. Якщо договором не встановлений розмір процентів, їх розмір визначається на рівні облікової ставки Національного банку України.

Законом України «Про електронну комерцію» встановлено порядок укладення договорів в мережі, спрощено процедуру підписання договору та надання згоди на обробку персональних даних.

У ст. 3 цього Закону «Про електронну комерцію» визначено, що електронний договір - це домовленість двох або більше сторін, спрямована на встановлення, зміну або припинення цивільних прав і обов`язків та оформлена в електронній формі.

Відповідно до ст. 11 Закону України «Про електронну комерцію» електронний договір укладається і виконується в порядку, передбаченому Цивільним та Господарським кодексами України, а також іншими актами законодавства.

Електронний договір, укладений шляхом обміну електронними повідомленнями, підписаний у порядку, визначеному статтею 12 цього Закону, вважається таким, що за правовими наслідками прирівнюється до договору, укладеного у письмовій формі - частина 2 статті 11 Закону України «Про електронну комерцію».

Статтею 12 Закону України «Про електронну комерцію визначено, що якщо відповідно до акту цивільного законодавства або за домовленістю сторін електронний правочин має бути підписаний сторонами, моментом його підписання є використання: електронного підпису або електронного цифрового підпису відповідно до Закону України «Про електронний цифровий підпис», за умови використання засобу електронного цифрового підпису усіма сторонами електронного правочину; електронного підпису одноразовим ідентифікатором, визначеним цим Законом; аналога власноручного підпису (факсимільного відтворення підпису за допомогою засобів механічного або іншого копіювання, іншого аналога власноручного підпису) за письмовою згодою сторін, у якій мають міститися зразки відповідних аналогів власноручних підписів.

Електронний підпис призначений для ідентифікації особи, яка підписує електронний документ.

Положення статті 11 Закону України «Про електронну комерцію» передбачають використання як електронного підпису або електронного цифрового підпису відповідно до Закону України «Про електронний цифровий підпис», так і електронного підпису одноразовим ідентифікатором, визначеним цим Законом.

Електронний цифровий підпис як вид електронного підпису накладається за допомогою особистого ключа та перевіряється за допомогою відкритого ключа.

Електронний підпис одноразовим ідентифікатором - це дані в електронній формі у вигляді алфавітно-цифрової послідовності, що додаються до інших електронних даних особою, яка прийняла пропозицію (оферту) укласти електронний договір, та надсилаються іншій стороні цього договору (п. 5 ч. 1 ст. 11 Закону України «Про електронну комерцію»).

Таким чином, Правила надання грошових коштів у вигляді позики ТОВ «МАНІВЕО ШВИДКА ФІНАНСОВА ДОПОМОГА» перебували в загальному доступі, розміщенні на офіційному сайті фінансової установи та в розумінні ст. ст. 641, 644 ЦК України є публічною пропозицією (офертою) на укладення договору позики із визначенням порядку і умов кредитування, права і обов`язки сторін, іншу інформацію, необхідну для укладення договору.

Ці правила є публічною пропозицією (офертою) у розумінні ст. ст. 641, 644 ЦК України на укладення договору кредиту та визначають порядок і умови кредитування,

Відповідно до Договору кредиту відповідач підтвердила, що ознайомлена, та надає згоду з усіма істотними умовами договору позики з моменту підтвердження

Згідно ст. 1054 ЦК України, за кредитним договором банк або інша фінансова установа (кредитодавець) зобов`язується надати грошові кошти (кредит) позичальникові у розмірі та на умовах, встановлених договором, а позичальник зобов`язується повернути кредит та сплатити проценти.

Відповідно до ст. ст. 526, 530 Цивільного кодексу України зобов`язання має виконуватися належним чином ст. 527 ЦК України, зобов`язаний виконати свій обов`язок, а кредитор - прийняти виконання.

У порушення зазначених норм ЦК України та умов договору відповідач зобов`язання належним чином не виконав.

Відповідно до вимог ст. 599 ЦК України зобов`язання припиняється виконанням, проведеним належним чином.

Згідно ст. 525 ЦК України одностороння відмова від зобов`язання не допускається.

Оцінивши зібрані у справі докази в їх сукупності, суд вважає, що позовні вимоги в частині стягнення з відповідачки суми тіла кредиту 12 290,83 грн підлягають до задоволення.

Щодо вимог позивача в частині стягнення з відповідача суми нарахованих відсотків 40 008,49 гр , суд зазначає наступне.

Відповідно наданого розрахунку первісним кредитором «ТОВ МАНІВЕО ШВИДКА ФІНАНСОВА ДОПОМОГА» сума заборгованості за відсотками вказана 40 008,49 грн станом на 11.05.2021 року. Відповідно договору, строк дії договору становить 30 днів.

Згідно додаткової угоди від 05.03.2021 року строк продовжено на тридцять днів.

Як вбачається із наданого розрахунку, відповідачці нараховано заборгованість станом на 11.05.2021 року, що не відповідає вимогам закону та кредитному договору виходячи з того, що відповідачка не здійснювала пролонгацію даного договору. Таким чином, суд вважає, що до стягнення відсотків з відповідачки підлягає сума станом на 05.04.2021 року.

У постановах Великої Палати Верховного Суду від 28.03.2018 у справі № 444/9519/12, від 04.07.2018 у справі № 310/11534/13 та від 31.10.2018 у справі № 202/4494/16 зазначено, що право кредитодавця нараховувати передбачені договором проценти за користування кредитом, а також обумовлену в договорі неустойку, припиняється після спливу визначеного цим договором строку кредитування чи у разі пред`явлення до позичальника вимоги згідно з частиною другою статті 1050 ЦК України. В охоронних правовідносинах права та інтереси позивача забезпечені частиною другоюстатті 625 ЦК України, яка регламентує наслідки прострочення виконання грошового зобов`язання.

Позивач зазначає щодо нарахування відповідачці суми заборгованості відповідно до ст. 625 ЦК України.

Відповідно п. 18 Прикінцевих та перехідних положень ЦК України містить положення про те, що у період дії в Україні воєнного, надзвичайного стану та у тридцятиденний строк після його припинення або скасування у разі прострочення позичальником виконання грошового зобов`язання за договором, відповідно до якого позичальнику було надано кредит (позику) банком або іншим кредитодавцем (позикодавцем), позичальник звільняється від відповідальності, визначеноїстаттею 625цього Кодексу, а також від обов`язку сплати на користь кредитодавця (позикодавця) неустойки (штрафу, пені) за таке прострочення..

Велика Палата Верховного Суду у постанові від 05.04.2023 у справі №910/4518/16 зазначила, що припис абз. 2 ч.1 ст.1048 ЦК України про щомісячну виплату процентів до дня повернення позики у разі відсутності іншої домовленості сторін може бути застосований лише у межах погодженого сторонами строку кредитування. Право кредитодавця нараховувати передбачені договором проценти за кредитом припиняється після спливу визначеного договором строку кредитування чи у разі пред`явлення до позичальника вимоги згідно із ч. 2 ст.1050 ЦК України.

Кредитор вправі вимагати повернення кредиту разом із процентами, нарахованими відповідно до встановлених у договорі термінів погашення періодичних платежів на час спливу строку кредитування чи пред`явлення вимоги про дострокове погашення кредиту у межах цього строку. Тобто позичальник у цьому разі не отримує від кредитора відповідне благо на період після закінчення строку кредитування чи після пред`явлення кредитором вимоги про дострокове погашення кредиту, а тому й не повинен сплачувати за нього нові проценти відповідно до ст.1048 ЦК України.

Очікування кредитодавця, що позичальник повинен сплачувати проценти за «користування кредитом» поза межами строку, на який надається такий кредит (тобто поза межами існування для позичальника можливості правомірно не сплачувати кредитору борг), виходять за межі взаємних прав та обов`язків сторін, що виникають на підставі кредитного договору, а отже, такі очікування не можуть вважатись легітимними. За таких обставин надання кредитодавцю можливості нарахування процентів відповідно до ст.1048 ЦК України поза межами строку кредитування чи після пред`явлення вимоги про дострокове погашення кредиту вочевидь порушить баланс інтересів сторін - на позичальника буде покладений обов`язок, який при цьому не кореспондує жодному праву кредитодавця. Якщо позичальник прострочив виконання зобов`язання з повернення кредиту та сплати процентів за «користування кредитом», сплив строку кредитування чи пред`явлення вимоги про дострокове погашення кредиту не може бути підставою для невиконання такого зобов`язання. Зазначене також є підставою для відповідальності позичальника за порушення грошового зобов`язання.

Як визначено умовами п.п.1.2 кредитного договору, кредитодавець зобов`язується надати позичальнику кредит на 30 днів від дати отримання кредиту.

Отже, з урахування наведених вище вимог закону, правових висновків Верховного Суду та фактичних обставин справи, суд вважає, що стягненню підлягає заборгованість за кредитним договором № 509567925 від 06.10.2020 заборгованості по відсотках станом на 05.04.2021 року.

Проводячи розрахунок такої заборгованості, суд дійшов висновку про стягнення з відповідачки суми заборгованості за відсотками 17 565,12 грн.

Крім того, суд враховує, що відповідно до ч. 8 ст.18 Закону України "Про захист прав споживачів" нечіткі або двозначні положення договорів із споживачами тлумачаться на користь споживача.

Відповідно до вимог частини першої статті 1077 ЦК України, за договором факторингу (фінансування під відступлення права грошової вимоги) одна сторона (фактор) передає або зобов`язується передати грошові кошти в розпорядження другої сторони (клієнта) за плату (у будь-який передбачений договором спосіб), а клієнт відступає або зобов`язується відступити факторові своє право грошової вимоги до третьої особи (боржника).

В силу вимог статті 512 ЦК України кредитор у зобов`язанні може бути замінений іншою особою внаслідок передання ним своїх прав іншій особі за правочином (відступлення права вимоги).

Згідно з вимогами статті 514 ЦК України до нового кредитора переходять права первісного кредитора у зобов`язанні в обсязі і на умовах, що існували на момент переходу цих прав.

Відповідно до правової позиції, яка викладена у постанові Верховного Суду від 04 червня 2020 року, справа №910/1755/19, у зв`язку із заміною кредитора в зобов`язанні, саме зобов`язання зберігається цілком і повністю, змінюється лише його суб`єктний склад у частині кредитора.

За договором факторингу фактор передає грошові кошти клієнту, за що отримує право вимоги за грошовим зобов`язанням боржника та плату за надані грошові кошти, а клієнт отримує грошові кошти, за що передає право вимоги до боржника та сплачує плату за отримані кошти.

Такий правовий висновок Верховний Суд виклав у постановах: від 14 лютого 2018 року у справі №756/668/15-ц (провадження №61-153св18) та від 31 жовтня 2018 року у справі №465/646/11 (провадження №14-222цс18).

Враховуючи, що відповідач не виконала взяті на себе зобов`язання, суд вважає доведеними вимоги позивача щодо стягнення з відповідачки заборгованості за кредитним договором у доведеному розмірі 29 855,95 грн, з яких: заборгованість за основним зобов`язанням за тілом кредиту 12 290,83 грн, заборгованість за несплаченими відсотками за користування кредитом 17 565,12 грн . Отже, позовні вимоги слід задовольнити частково.

Щодо заяви відповідача про застосування строків позовної давності, суд зазначає наступне.

Згідно зі ст. 256 ЦК України позовна давність - це строк, у межах якого особа може звернутися до суду з вимогою про захист свого цивільного права або інтересу.

Відповідно до ст. 257 ЦК України загальна позовна давність встановлюється тривалістю у три роки.

Відповідно до ч. 1, п. 1 ч. 2 ст. 258 ЦК України для окремих видів вимог законом може встановлюватися спеціальна позовна давність: скорочена або більш тривала порівняно із загальною позовною давністю. Позовна давність в один рік застосовується, зокрема, до вимог про стягнення неустойки (штрафу, пені).

За правилами ст. 259 ЦК України позовна давність, встановлена законом, може бути збільшена за домовленістю сторін. Договір про збільшення позовної давності укладається у письмовій формі. Позовна давність, встановлена законом, не може бути скорочена за домовленістю сторін.

Відповідно до ч. ч. 1, 5 ст. 261 ЦК України перебіг позовної давності починається від дня, коли особа довідалася або могла довідатися про порушення свого права або про особу, яка його порушила. За зобов`язаннями з визначеним строком виконання перебіг позовної давності починається зі спливом строку виконання. За зобов`язаннями, строк виконання яких не визначений або визначений моментом вимоги, перебіг позовної давності починається від дня, коли у кредитора виникає право пред`явити вимогу про виконання зобов`язання. Якщо боржникові надається пільговий строк для виконання такої вимоги, перебіг позовної давності починається зі спливом цього строку.

Відповідно до п. 12 Прикінцевих та перехідних положень ЦК України під час дії карантину, встановленого Кабінетом Міністрів України з метою запобігання поширенню коронавірусної хвороби (COVID-19), строки, визначені статтями 257, 258, 362, 559, 681, 728, 786, 1293 цього Кодексу, продовжуються на строк дії такого карантину.

Постановою Кабінету Міністрів України від 11 березня 2020 року №211 «Про запобігання поширенню на території України коронавірусу «COVID-19» визначено, що з 12 березня 2020 року на всій території України встановлено карантин.

Надалі постановами Кабінету Міністрів України цей карантин на території України продовжувався та був відмінений з 30 червня 2023 року на підставі постанови Кабінету Міністрів України від 27 червня 2023 року №651.

Крім того, відповідно до п. 19 Прикінцевих та перехідних положень ЦК України у період дії воєнного стану в Україні, введеного Указом Президента України «Про введення воєнного стану в Україні» від 24 лютого 2022 року № 64/2022, затвердженим Законом України «Про затвердження Указу Президента України «Про введення воєнного стану в Україні» від 24 лютого 2022 року №2102-IX, перебіг позовної давності, визначений цим Кодексом, зупиняється на строк дії такого стану.

Указом Президента України від 24 лютого 2022 року №64/2022 «Про введення воєнного стану в Україні» у зв`язку з військовою агресією російської федерації проти України, на підставі пропозиції Ради національної безпеки і оборони України, відповідно до пункту 20 частини першої статті 106 Конституції України, Закону України «Про правовий режим воєнного стану», введено в Україні воєнний стан із 05 години 30 хвилин 24 лютого 2022 року, строк дії якого неодноразово продовжувався та тривав на час звернення підприємства до суду з позовом (лютий 2025 року).

Тобто, виходячи з вищенаведених положень матеріального закону, пропущеною може бути позовна давність лише за вимогами, що виникли до 12 березня 2017 року.

Строк позовної давності за вимогами, що виникли після 12 березня 2017 року та на які поширюється позовна давність, вважаються продовженим на підставі пунктів 12 та 19 Прикінцевих та перехідних положень ЦК України, до закінчення дії карантину, встановленого Кабінетом Міністрів України з метою запобігання поширенню коронавірусної хвороби (COVID-19), а також до закінчення воєнного стану.

Таким чином, позовна давність до даних вимог не може бути застосована.

Інші, викладені відповідачкою підстави для відмови у задоволенні позову, не знайшли свого підтвердження у судовому засіданні.

Щодо вимоги у позовній заяві представника позивача ТОВ «Фінансова компанія «Ейс» про стягнення з відповідача витрат на правову допомогу у сумі 7000 грн, суд зазначає наступне.

Правнича допомога позивачу надавалася Адвокатським бюро "Соломко та партнери»" на підставі договору про надання правової допомоги від 20.08.2025 № 20/08/25-01 та додаткової угоди до Договору про надання правничої допомоги № 25770914513 від 01.09.2025 року.

Вартість послуг згідно акту прийому-передачі наданих послуг стосовно боржника ОСОБА_1 складає 7000 грн.

Надаючи оцінку переліченим послугам правничої допомоги, на думку суду розмір заявлених витрат на правову допомогу є підтвердженим.

Розмір витрат на оплату послуг адвоката має бути співмірним із: 1) складністю справи та виконаних адвокатом робіт (наданих послуг); 2) часом, витраченим адвокатом на виконання відповідних робіт (надання послуг); 3) обсягом наданих адвокатом послуг та виконаних робіт; 4) ціною позову та (або) значенням справи для сторони, в тому числі впливом вирішення справи на репутацію сторони або публічним інтересом до справи.

Таким чином, суд вважає що вимоги позивача в частині стягнення витрат за надання адвокатських послуг підлягають до задоволення пропорційно задоволеним вимогам позивача, а саме 3 996 грн.

Також до стягнення з відповідача в силу вимог ст. 141 ЦПК України підлягають судові витрати по оплаті судового збору в сумі 1 519,87 грн.

На підставі вище викладеного, керуючись ст ст. 525, 526, 530, 610, 625, 626, 628, 629, 638, 1054ЦК України, ст.ст.4, 12, 76, 77, 81, 89, 133, 141, 223, 259, 265, 268, 273, 354 ЦПК України суд,-

У Х В А Л И В:

Позов задовольнити частково.

Стягнути із ОСОБА_1 ( ІНФОРМАЦІЯ_1 , РНОКПП НОМЕР_2 , адреса: АДРЕСА_1 ) на користь Товариства з обмеженою відповідальністю «Фінансова компанія «ЕЙС» (адреса: м. Київ вул. Юрія Поправки, 6 каб. 13, ЄДРДПОУ 42986956) заборгованість за кредитним договором № 509567925 від 06.10.2020 у розмірі 29 855,95 грн., сплачений позивачем судовий збір в сумі 1519,87 грн та витрати на правову допомогу в сумі 3 996 грн., а всього 35 371,82 грн. (тридцять п`ять тисяч триста сімдесят одну гривню 82 коп).

В іншій частині позову позивачу відмовити.

Рішення суду набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги всіма учасниками справи, якщо апеляційну скаргу не було подано. У разі подання апеляційної скарги рішення, якщо його не скасовано, набирає законної сили після повернення апеляційної скарги, відмови у відкритті чи закриття апеляційного провадження або прийняття постанови суду апеляційної інстанції за наслідками апеляційного перегляду.

Рішення суду може бути оскаржене в апеляційному порядку до Черкаського апеляційного суду протягом тридцяти днів з дня проголошення рішення суду. Якщо в судовому засіданні було оголошено лише вступну та резолютивну частини судового рішення, зазначений строк обчислюється з дня складення повного судового рішення. Учасник справи, якому повне рішення не було вручене в день його проголошення або складення, має право на поновлення пропущеного строку на апеляційне оскарження, якщо апеляційна скарга подана протягом тридцяти днів з дня вручення йому повного рішення суду.

Головуючий:

Позивач: Товариство з обмеженою відповідальністю «Фінансова компанія «ЕЙС» (адреса: м. Київ вул. Юрія Поправки, 6 каб. 13, ЄДРДПОУ 42986956).

Відповідач: ОСОБА_1 ( ІНФОРМАЦІЯ_1 , РНОКПП НОМЕР_2 , адреса: АДРЕСА_1 ).

Повний текст рішення складений 10.11.2026