Рішення № 141374422 у справі № 758/6891/26 від 09.11.2026

Справа № 758/6891/26

ЗАОЧНЕ РІШЕННЯ

І М Е Н Е М У К Р А Ї Н И

09.11.2026 м.Заставна

Заставнівський районний су Чернівецької області у складі:

головуючого судді Вайновської О.Є.

при секретарі судового засідання Гандзюк В.В.,

розглянув у відкритому судовому засіданні в порядку спрощеного позовного провадження цивільну справу за позовною заявою Товариства з обмеженою відповідальністю «Фінансова компанія «ЕЙС» до ОСОБА_1 про стягнення заборгованості,

ВСТАНОВИВ:

Товариство з обмеженою відповідальністю «Фінансова компанія «ЕЙС», через систему «Електронний суд» звернулося до суду з позовом до ОСОБА_1 з позовом про стягнення заборгованості за кредитним договором №319277261 від 25.02.2021 в розмірі 28858,93 грн.

Позовні вимоги обґрунтував тим, що 25.02.2021 між ТОВ «Манівео швидка фінансова допомога» та ОСОБА_1 укладено кредитний договір №319277261 від 25.02.2021, за яким відповідачка отримала кредит в розмірі 3500,00 грн, який в подальшому збільшено до 8000,00 грн, зобов`язалася повернути кредит, сплатити проценти за користування кредитом.

28.11.2018 між первісним кредитором та ТОВ «Таліон плюс» укладено договір факторингу №28/1118-01, у подальшому до Договору Факторингу 1 укладались додаткові угоди у тому числі щодо продовження терміну дії Договору факторингу 1.

05.08.2020 між ТОВ «Таліон Плюс» та ТОВ «ФК «Онлайн фінанс» було укладено договір факторингу № 05/0820-01.

11.07.2025 між ТОВ «Таліон Плюс» та ТОВ «ФК «Онлайн фінанс» та ТОВ «ФК «ЕЙС» було укладено договір факторингу №11/07/25-Е.

Посилаючись на невиконання відповідачкою взятих на себе за договором зобов`язань у зв`язку чим у неї виникла перед кредитором заборгованості в сумі 28858,93 грн, просив стягнути заборгованість у вказаній сумі, вирішити питання про судові витрати по сплаті судового збору в розмірі 2 662,40 грн, на правничу допомогу в розмірі 7 000,00 грн.

Ухвалою судді від 28.09.2026 позовну заяву прийнято до провадження, призначено її розгляд за правилами спрощеного позовного провадження з викликом сторін.

Представник позивача в судове засідання не з`явився, просив проводити розгляд даної справи за його відсутності, не заперечував проти заочного розгляду справи.

Відповідачка ОСОБА_1 , будучи своєчасно та належним чином повідомленою про розгляд справи до суду не з`явилася, відзив не подала.

Враховуючи наведене, суд зі згоди представника позивача ухвалює рішення про проведення заочного розгляду справи, що відповідає положенням ст.280 ЦПК України.

У зв`язку з розглядом справи за відсутності всіх учасників справи, відповідно до положень ч.2 ст.247 ЦПК України, фіксування судового процесу за допомогою звукозаписувального технічного засобу не здійснювалось.

Дослідивши матеріали справи, суд дійшов висновку про задоволення позову, виходячи з наступного.

Суд, дослідив матеріали справи, встановив наступні фактичні обставини та відповідні докази, приходить до наступного висновку.

Відповідно до ст.13 ЦПК України, суд розглядає справи не інакше як за звернення особи, в межах заявлених нею вимог і на підставі доказів, поданих учасниками справи або витребуваних судом у передбачених цим кодексом випадках.

Згідно ст.12 ЦПК України, що кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог або заперечень.

За своєю правовою природою договір є правочином. Водночас, договір є й основною підставою виникнення цивільних прав та обов`язків (ст.11 ЦК України).

Сторони є вільними в укладанні договору, виборі контрагента та визначенні умов договору з урахуванням вимог цього Кодексу, інших актів цивільного законодавства, звичаїв ділового обороту, вимог розумності та справедливості (ст.627 ЦК України).

Судом встановлено, що 25.02.2021 року між ТОВ «Манівео швидка фінансова допомога» та ОСОБА_1 було укладено договір кредитної лінії №319277261 від 25.02.2021.

Відповідно до п.1.1. Договору Кредитодавець зобов`язується надати Позичальникові Кредиту розмірі 3500,00 грн на умовах строковості, зворотності, платності, а Позичальник зобов`язується повернути кредит та сплачувати проценти за користування Кредитом, відповідно до умов, зазначених у цьому Договорі, додатках до нього та Правилах надання грошових коштів у позику, в тому числі на умовах фінансового кредиту ТОВ «Манівео швидка фінансова допомога».

Відповідно до п.1.2 Кредитного договору кредит надасться строком на 12 днів від дати отримання Кредиту Позичальником.

Згідно п.1.3 договору сторони погодили, що встановлений в п.1.2. Договору строк Дисконтного періоду може бути продовжено Позичальником, шляхом здійснення протягом Дисконтного та Пільгового періоду оплати всіх фактично нарахованих процентів, за умови якщо Позичальником в Особистому кабінеті чи в терміналах самообслуговування партнерів Кредитодавця активовано функцію продовження строку Дисконтного періоду. Кількість продовжень Дисконтного періоду, на умовах описаних в цьому пункті, не обмежена.

Виключно на період строку визначеного в п. 1.2 Договору нарахування процентів за користування Кредитом здійснюється щоденно за Дисконтною процентною ставкою в розмірі 160,6 % річних, що становить 0,44 процентів від суми Кредиту за кожний день користування ним;

За умови продовження строку Дисконтного періоду, на умовах п.1.3. Договору, з наступного дня після закінчення вказаного в п. 1.2. Договору строку, нарахування процентів за користування Кредитом здійснюється за Індивідуальною процентною ставкою в розмірі 620,5% річних, що становить 1,7 процентів в день від суми Кредиту за кожний день користування ним. Кредитодавець, за своїм вибором, може надавати Позичальнику знижки на розмір Індивідуальної процентної ставки, про що останній інформується в Особистому кабінеті.

Згідно з довідкою «Манівео швидка фінансова допомога» щодо дій позичальника в інформаційно-телекомунікаційній системі ОСОБА_1 акцепт оферти здійснила 25.02.2021 одноразовим ідентифікатором «MNV9SAN8», який направлено позичальнику на номер телефону НОМЕР_1 .

Договір №319277261 від 25.02.2021 підписано електронним підписом позичальника відтвореним за допомогою одноразового ідентифікатора «MNV95AN8».

07.03.2021 між ТОВ «Манівео швидка фінансова допомога» та ОСОБА_1 укладено додаткову угоду до договору №319277261 від 25.02.2021, за умовами якої сторони домовилися збільшити розмір кредиту на суму 4500,00 грн, які були зараховані на платіжну картку № НОМЕР_2 , емітовану в АТ «УНІВЕРСАЛ БАНК», у період з 25.02.2021 по 12.03.2021.

При укладенні додаткової угоди сторони домовились викласти графік розрахунків в новій редакції із зазначенням розміру процентної ставки, орієнтовної загальної вартості кредиту, та ін.

За змістом статей 626, 628 ЦК України договором є домовленість двох або більше сторін, спрямована на встановлення, зміну або припинення цивільних прав та обов`язків. Зміст договору становлять умови (пункти), визначені на розсуд сторін і погоджені ними, та умови, які є обов`язковими відповідно до актів цивільного законодавства.

Згідно ст.638 ЦК України, договір є укладеним, якщо сторони в належній формі досягли згоди з усіх істотних умов договору. Договір укладається шляхом пропозиції однієї сторони укласти договір (оферти) і прийняття пропозиції (акцепту) другою стороною.

Відповідно до частини першої статті 1054 ЦК України, за кредитним договором банк або інша фінансова установа (кредитодавець) зобов`язується надати грошові кошти (кредит) позичальникові у розмірах та на умовах, встановлених договором, а позичальник зобов`язується повернути кредит та сплатити проценти (частина перша статті 1048 ЦК України).

Згідно зі статтею 1049 ЦК України позичальник зобов`язаний повернути позикодавцеві позику (грошові кошти у такій самій сумі або речі, визначені родовими ознаками, у такій самій кількості, такого самого роду та такої самої якості, що були передані йому позикодавцем) у строк та в порядку, що встановлені договором.

Частиною другою статті 1054 ЦК України встановлено, що до відносин за кредитним договором застосовуються положення параграфа 1 цієї глави, якщо інше не встановлено цим параграфом і не випливає із суті кредитного договору. Кредитний договір укладається у письмовій формі. Кредитний договір, укладений з недодержанням письмової форми, є нікчемним (стаття 1055 ЦК України).

Відповідно до статті 639 ЦК України, якщо сторони домовилися укласти договір за допомогою інформаційно-телекомунікаційних систем, він вважається укладеним у письмовій формі.

Правові відносини у сфері електронної комерції під час вчинення електронних правочинів в Україні регулюються Законом України «Про електронну комерцію», який визначає організаційно-правові засади діяльності у сфері електронної комерції в Україні, встановлює порядок вчинення електронних правочинів із застосуванням інформаційно-телекомунікаційних систем та визначає права і обов`язки учасників відносин у сфері електронної комерції.

Статтею 3 Закону України «Про електронну комерцію» визначено, що електронний договір - це домовленість двох або більше сторін, спрямована на встановлення, зміну або припинення цивільних прав і обов`язків та оформлена в електронній формі.

Відповідно до ст. 11 Закону України «Про електронну комерцію» електронний договір укладається шляхом пропозиції його укласти (оферти) однією стороною та її прийняття (акцепту) другою стороною. Відповідь особи, якій адресована пропозиція укласти електронний договір, про її прийняття (акцепт) може бути надана шляхом:

- надсилання електронного повідомлення особі, яка зробила пропозицію укласти електронний договір, підписаного в порядку, передбаченому статтею 12 цього Закону;

- заповнення формуляра заяви (форми) про прийняття такої пропозиції в електронній формі, що підписується в порядку, передбаченому статтею 12 цього Закону;

- вчинення дій, що вважаються прийняттям пропозиції укласти електронний договір, якщо зміст таких дій чітко роз`яснено в інформаційній системі, в якій розміщено таку пропозицію, і ці роз`яснення логічно пов`язані з нею.

Статтею 12 вказаного Закону встановлено, що якщо відповідно до акта цивільного законодавства або за домовленістю сторін електронний правочин має бути підписаний сторонами, моментом його підписання є використання:

- електронного підпису або електронного цифрового підпису відповідно до Закону України «Про електронний цифровий підпис», за умови використання засобу електронного цифрового підпису усіма сторонами електронного правочину; електронного підпису одноразовим ідентифікатором, визначеним цим Законом; аналога власноручного підпису (факсимільного відтворення підпису за допомогою засобів механічного або іншого копіювання, іншого аналога власноручного підпису) за письмовою згодою сторін, у якій мають міститися зразки відповідних аналогів власноручних підписів.

Також частиною 1 статті 3 Закону України «Про електронну комерцію» визначено, що електронний підпис одноразовим ідентифікатором - це дані в електронній формі у вигляді алфавітно-цифрової послідовності, що додаються до інших електронних даних особою, яка прийняла пропозицію (оферту) укласти електронний договір, та надсилаються іншій стороні цього договору; одноразовий ідентифікатор - алфавітно-цифрова послідовність, що її отримує особа, яка прийняла пропозицію (оферту) укласти електронний договір шляхом реєстрації в інформаційно-телекомунікаційній системі суб`єкта електронної комерції, що надав таку пропозицію.

Згідно з частинами 1, 2 ст.6 Закону України «Про електронні документи та електронний документообіг», електронний підпис є обов`язковим реквізитом електронного документа, який використовується для ідентифікації автора та/або підписувача електронного документа іншими суб`єктами електронного документообігу. Накладанням електронного підпису завершується створення електронного документа.

Лише наявність електронних підписів сторін підтверджує їх волю, спрямовану на набуття, зміну або припинення цивільних прав та обов`язків, забезпечує ідентифікацію сторін та цілісність документа, в якому втілюється воля останніх.

Відповідно до ч. 3 ст.207 ЦК України, використання при вчиненні правочинів факсимільного відтворення підпису за допомогою засобів механічного, електронного або іншого копіювання, електронного підпису або іншого аналога власноручного підпису допускається у випадках, встановлених законом, іншими актами цивільного законодавства, або за письмовою згодою сторін, у якій мають міститися зразки відповідного аналога їхніх власноручних підписів.

Введення ОСОБА_1 одноразового ідентифікатора є підписанням договору відповідно до ст.12 Закону України «Про електронну комерцію».

У статті 526 ЦК України передбачено, що зобов`язання має виконуватися належним чином відповідно до умов договору та вимог цього Кодексу, інших актів цивільного законодавства, а за відсутності таких умов та вимог відповідно до звичаїв ділового обороту або інших вимог, що звичайно ставляться.

Відповідно до ст.610 ЦК України порушенням зобов`язання є його невиконання або виконання з порушенням умов, визначених змістом зобов`язання (неналежне виконання).

Стаття 611 ЦК України визначає, що у разі порушення зобов`язання настають правові наслідки, встановлені договором або законом.

За частиною першою статті 598 ЦК України зобов`язання припиняється частково або у повному обсязі на підставах, встановлених договором або законом.

Зобов`язання припиняється виконанням, проведеним належним чином (стаття 599 ЦК України).

Згідно з платіжним дорученням від 25.02.2021, та довідкою від ТОВ «Манівео швидка фінансова допомога» на виконання кредитного договору №319277261 від 25.02.2021, ТОВ «Манівео швидка фінансова допомога» через АТ «Універсал Банк» перерахувало ОСОБА_1 , кошти у розмірі 3500,00 грн, а 07.03.2021 - 4500,00 грн на платіжну картку № НОМЕР_2 .

Отже, первісний кредитор ТОВ «МАНІВЕО ШВИДКА ФІНАНСОВА ДОПОМОГА» свої зобов`язання надати грошові кошти ОСОБА_1 виконав в повному обсязі.

Всупереч умов кредитного договору відповідачка взяті на себе зобов`язання належним чином не виконала, внаслідок чого утворилась заборгованість у розмірі 28858,93 грн, з яких заборгованість за тілом кредиту становить 7999,20 грн, за процентами - 20859,73 грн.

28.11.2018 між ТОВ «Манівео швидка фінансова допомога» (клієнт) та ТОВ «Таліон Плюсу (фактор) був укладений договір факторингу №28/1118-01, з умовами якого клієнт з обов`язується відступити фактору права вимоги визначені у відповідних реєстрах прав вимоги.

Розділом 4 договору факторингу №28/1118-01 від 28.11.2018 визначено порядок відступлення права вимоги. Зокрема, пунктом 4.1. визначено що право вимоги переходить від клієнта до фактора в день підписання сторонами реєстру прав вимог, по формі встановленій у відповідному додатку. Підписанням реєстру прав вимоги сторони засвідчують передачу права вимоги до боржників у повному обсязі, за відповідним реєстром права вимоги.

Згідно з п.5.3.3. Фактор має право розпоряджатись Правом вимоги на свій власний розсуд в тому числі відступати Право вимоги на користь третіх осіб.

05.08.2020 року між ТОВ «Таліон Плюс» та ТОВ «ФК «Онлайн Фінанс» укладено Договір факторингу №05/0820-01.

Відповідно до п.4.1 право вимоги від Клієнта до Фактора переходить в момент підписання сторонами відповідного Реєстру прав вимог, встановленому в відповідному Додатку договору. Згідно з п.5.3.3 Фактор має право розпоряджатися Правом вимоги на свій власний розсуд, в тому числі відступати Право вимоги на користь третіх осіб.

Відповідно до Витягу з реєстру прав вимоги №11 до Договору факторингу №05/0820-01 від 05.08.2020 від ТОВ «Таліон Плюс» до ТОВ «ФК «Онлайн Фінанс» перейшло право вимоги до ОСОБА_1 на загальну суму 28858,93 грн.

Крім того, 11.07.2025 ТОВ «ФК «Онлайн Фінанс» та ТОВ «ФК «ЕЙС» уклали договір факторингу №11/07/25-Е, відповідно до умов якого позивачу було відступлено право грошової вимоги до відповідача за Кредитним договором.

Як вбачається з витягу з реєстру боржників до договору факторингу №11/0725-Е від 11.07.2025 до ТОВ «ФК «ЕЙС» перейшло право вимоги до ОСОБА_1 за кредитним договором №319277261 від 25.02.2021 в розмірі 28858,93 грн, з яких: 7 999,20 гpн - заборгованість по тілу кредиту, 20 859,73 грн заборгованість по несплаченим відсоткам за користування кредитом.

Відповідно до положень ст.512 ЦК України кредитор у зобов`язанні може бути замінений іншою особою внаслідок: передання ним своїх прав іншій особі за правочином (відступлення права вимоги); правонаступництва; виконання обов`язку боржника поручителем або заставодавцем (майновим поручителем); виконання обов`язку боржника третьою особою. Кредитор у зобов`язанні може бути замінений також в інших випадках, встановлених законом. Кредитор у зобов`язанні не може бути замінений, якщо це встановлено договором або законом.

Стаття 513 ЦК України передбачає, що правочин щодо заміни кредитора у зобов`язанні вчиняється у такій самій формі, що і правочин, на підставі якого виникло зобов`язання, право вимоги за яким передається новому кредиторові.

Правочин щодо заміни кредитора у зобов`язанні, яке виникло на підставі правочину, що підлягає державній реєстрації, має бути зареєстрований в порядку, встановленому для реєстрації цього правочину, якщо інше не встановлено законом.

Згідно з положеннями ст.514 ЦК України до нового кредитора переходять права первісного кредитора у зобов`язанні в обсязі і на умовах, що існували на момент переходу цих прав, якщо інше не встановлено договором або законом.

Відповідно до ст.516 ЦК України заміна кредитора у зобов`язанні здійснюється без згоди боржника, якщо інше не встановлено договором або законом. Якщо боржник не був письмово повідомлений про заміну кредитора у зобов`язанні, новий кредитор несе ризик настання несприятливих для нього наслідків. У цьому разі виконання боржником свого обов`язку первісному кредиторові є належним виконанням.

Статтею 517 ЦК України визначено, що первісний кредитор у зобов`язанні повинен передати новому кредиторові документи, які засвідчують права, що передаються, та інформацію, яка є важливою для їх здійснення. Боржник має право не виконувати свого обов`язку новому кредиторові до надання боржникові доказів переходу до нового кредитора прав у зобов`язанні.

Згідно ст.1077 ЦК України за договором факторингу (фінансування під відступлення права грошової вимоги) одна сторона (фактор) передає або зобов`язується передати грошові кошти в розпорядження другої сторони (клієнта) за плату (у будь-який передбачений договором спосіб), а клієнт відступає або зобов`язується відступити факторові своє право грошової вимоги до третьої особи (боржника).

Таким чином, під час розгляду справи встановлено, що до ТОВ «Фінансова компанія «ЕЙС» перейшло право вимоги за кредитним договором №319277261 від 25.02.2021.

Встановлення судом факту укладення кредитного договору між позивачем та ОСОБА_1 , перерахування останній суми кредиту знайшло своє підтвердження під час судового розгляду, а тому заборгованість ОСОБА_1 за кредитним договором №319277261 від 25.02.2021 за тілом кредиту в сумі 7999,20 грн підлягає стягненню з відповідачки в повному обсязі.

Що стосується стягнення з ОСОБА_1 процентів за користування кредитом в сумі 28858,93 грн суд зазначає наступне.

Як зазначалося, позикодавець має право на одержання від позичальника процентів від суми позики, розмір і порядок яких встановлюються договором. Позичальник зобов`язаний повернути позикодавцеві позику (грошові кошти у такій самій сумі або речі, визначені родовими ознаками, у такій самій кількості, такого самого роду та такої самої якості, що були передані йому позикодавцем) у строк та в порядку, що встановлені договором.

Враховуючи викладене, право кредитодавця нараховувати передбачені договором проценти за кредитом припиняється після спливу визначеного договором строку кредитування чи у разі пред`явлення до позичальника вимоги згідно із ч.2 ст.1050 ЦК.

Позивачем заявлено вимогу про стягнення процентів за користування кредитним коштами за період з 25.02.2021 по 11.05.2021. При цьому, сторони погодили строк кредитування 30 днів (п.1.2 договору), можливість його продовження на строк 30 днів за умови сплати всіх нарахованих процентів протягом дисконтного та пільгового періоду (п.1.3).

Кредитний договір №319277261 від 25.02.2021 було укладено строком на 12 днів. Отож, датою закінчення строку дії договору є 09.03.2021.

Згідно ж п.1.3. договору, сторони погодили, що встановлений в п. 1.2. Договору строк Дисконтного періоду може бути продовжено Позичальником, шляхом здійснення протягом Дисконтного та Пільгового періоду оплати всіх фактично нарахованих процентів, за умови якщо Позичальником в Особистому кабінеті чи в терміналах самообслуговування партнерів Кредитодавця активовано функцію продовження строку Дисконтного періоду. Кількість продовжень Дисконтного періоду, на умовах описаних в цьому пункті, не обмежена.

Як вбачається з розрахунку заборгованості, 07.03.2021 ОСОБА_1 сплатила нараховані проценти в сумі 189,20 грн, тіло кредиту в розмірі 0,80 грн, чим продовжила строк кредитування на 12 днів.

Надалі, в межах строку кредитування ОСОБА_1 не здійснювалися погашення фактично нарахованих процентів, а тому строк кредитування визначений у п.1 2. Договору не продовжувався в порядку п.1.3 Договору і є таким що закінчився 19.03.2021.

Після спливу визначеного договором строку кредитування право кредитодавця нараховувати передбачені договором проценти за кредитом припиняється. В охоронних правовідносинах права та інтереси позивача забезпечені ч.2 ст.625 ЦК України, яка регламентує наслідки прострочення виконання грошового зобов`язання.

Такі висновки суду, узгоджуються з позицією Великої палати ВС, висловленою у постанові від 28.03.2018 у справі №14-10цс18.

Крім того, слід зазначити, що положення кредитного договору визначені в п.1.4.3. про те, що факт користування кредитними коштами після закінчення строку кредитування має наслідком продовження кредитного договору та є відкладальною обставиною в розумінні ст.212 ЦК України суперечать як п.1.2, 1.3. кредитного договору, якими чітко визначено строк кредитування 30 днів, умови продовження строку кредитування шляхом активних дій позичальника у виді сплати всіх процентів, нарахованих за користування кредитом, тобто за 30 днів, так і вимогам чинного законодавства.

Зобов`язання має виконуватися належним чином відповідно до умов договору та вимог цього Кодексу, інших актів цивільного законодавства, а за відсутності таких умов та вимог - відповідно до звичаїв ділового обороту або інших вимог, що звичайно ставляться (ч.1 ст.526 ЦК України).

Якщо у зобов`язанні встановлений строк (термін) його виконання, то воно підлягає виконанню у цей строк (термін) (ч.1 ст.530 ЦК України).

Порушенням зобов`язання є його невиконання або виконання з порушенням умов, визначених змістом зобов`язання (неналежне виконання) (т.610 ЦК України).

Боржник вважається таким, що прострочив, якщо він не приступив до виконання зобов`язання або не виконав його у строк, встановлений договором або законом (ч.1 ст.612 ЦК України).

Прострочення виконання зобов`язання забезпечується спеціальною мірою відповідальності відповідно до положень ч.2 ст.625 ЦК України і діє до повного виконання грошового зобов`язання, і не є відкладальною умовою, в розумінні ст.212 ЦК України.

Отже, ТОВ «МАНІВЕО ШВИДКА ФІНАНСОВА ДОПОМОГА» не мало права нараховувати проценти за користування кредитом понад строк кредитування визначений у п.1.2, без дотримання умов, визначених п.1.3.

Згідно з позицією Великої Палати Верховного Суду у справі №910/4518/16 від 05.04.2023, сторони не можуть з посиланням на принцип свободи договору домовитись про те, що їхні відносини будуть регулюватися певною нормою закону за їхнім вибором, а не тією нормою, яка регулює їхні відносини виходячи з правової природи останніх. Відтак, для вирішення подібних спорів важливим є тлумачення умов договорів, на яких ґрунтуються вимоги кредиторів, для з`ясування того, чи мали на увазі сторони встановити нарахування процентів як міри відповідальності у певному розмірі за період після закінчення строку кредитування. Для цього можуть братися до уваги формулювання умов про сплату процентів, їх розміщення в структурі договору (в розділах, які регулюють правомірну чи неправомірну поведінку сторін), співвідношення з іншими положеннями про відповідальність позичальника тощо. У разі сумніву слід застосовувати принцип contra proferentem (лат. verba chartarum fortius accipiuntur contra proferentem, тобто слова договору тлумачаться проти того, хто їх написав).

Крім того, зазначення в кредитному договорі двох різних строків кредитування та процентних ставок призвело до неясності такої умови договору, як строк кредитування, що в даному випадку слід тлумачити проти того, хто їх написав (Contra proferentem), а тому суд дійшов висновку про відсутність підстав для стягнення нарахованих відсотків за кредитним договором після закінчення строку дії кредитного договору.

Належних та допустимих доказів на підтвердження вчинення позичальником дій, які б підтверджували його свідомий намір пролонгації зобов`язання за договором про споживчий кредит, позивачем не надано.

Отже як вбачається з наданих доказів, позичальник мав сплачувати кредитодавцю визначені у Договорі відсотки за користування кредитом, відповідно до умов укладеного Кредитного договору з урахуванням визначеного строку дії кредитування.

За таких обставин, проценти нараховані за кредитним договором підлягають перерахунку з урахуванням строку кредитування.

Станом на 19.03.2021 (строк кредитування) заборгованість ОСОБА_1 перед кредитодавцем становила 9394,30 грн та складалася: з заборгованості за тілом кредиту в розмірі 7999,20 грн, заборгованості за процентами в розмірі 1395,10 грн (32,55% від ціни позову).

А тому, позовні вимоги підлягають частковому задоволенню на вказану суму.

Разом із позовною заявою позивачем подано клопотання про вирішення питання про судові витрати, що складаються із судового збору та витрат на професійну правничу допомогу.

Так, згідно частин 1 та 3 (пункт 1) статті 133 та частин 1-3 статті 137 ЦПК України, судові витрати складаються з судового збору та витрат, пов`язаних з розглядом справи. До витрат, пов`язаних з розглядом справи, належать витрати на професійну правничу допомогу. Витрати, пов`язані з правничою допомогою адвоката, несуть сторони, крім випадків надання правничої допомоги за рахунок держави. За результатами розгляду справи витрати на правничу допомогу адвоката підлягають розподілу між сторонами разом із іншими судовими витратами. Для визначення розміру витрат на правничу допомогу з метою розподілу судових витрат учасник справи подає детальний опис робіт (наданих послуг), виконаних адвокатом, та здійснених ним витрат, необхідних для надання правничої допомоги.

У відповідності до ст.141 ЦПК України судовий збір покладається на сторони пропорційно розміру задоволених позовних вимог; судові витрати, пов`язані з розглядом справи, покладаються, у разі задоволення позову - на відповідача.

Відповідно до правової позиції викладеної у Додатковій Постанові Великої Палати Верховного Суду від 19 лютого 2020 року у справі №755/9215/15-ц, провадження №14-382цс19, розмір витрат на оплату послуг адвоката має бути співмірним із: складністю справи та виконаних адвокатом робіт (наданих послуг); часом, витраченим адвокатом на виконання відповідних робіт (надання послуг); обсягом наданих адвокатом послуг та виконаних робіт; ціною позову та (або) значенням справи для сторони, в тому числі впливом вирішення справи на репутацію сторони або публічним інтересом до справи.

Склад та розмір витрат, пов`язаних з оплатою правничої допомоги, входить до предмету доказування по справі.

До складу витрат на правничу допомогу включаються: гонорар адвоката за представництво в суді; інша правнича допомога, пов`язана з підготовкою справи до розгляду; допомога, пов`язана зі збором доказів; вартість послуг помічника адвоката; інша правнича допомога, пов`язана зі справою.

Витрати на правничу допомогу визначаються сукупністю таких документів: договором про надання правничої допомоги та відповідними доказами щодо обсягу наданих послуг і виконаних робіт та їх вартості, що сплачена або підлягає сплаті відповідною стороною.

Для визначення розміру витрат на правничу допомогу учасник справи має подати (окрім договору про надання правничої допомоги) детальний опис робіт (наданих послуг), виконаних адвокатом (для визначення розміру гонорару, що сплачений або підлягає сплаті) та опис здійснених ним витрат, необхідних для надання правничої допомоги.

Розмір витрат має бути співмірним зі складністю справи та виконаних адвокатом (професійна правнича допомога) робіт; часом, витраченим адвокатом на виконання відповідних робіт; обсягом наданих адвокатом послуг; ціною позову та значенням справи для сторони, в тому числі впливом вирішення справи та репутацію сторони або публічним інтересом до справи. У разі недотримання вимог співмірності, за клопотанням іншої сторони, суд може зменшити розмір витрат на правничу допомогу, які підлягають розподілу між сторонами.

На підтвердження понесених позивачем витрат на професійну правничу допомогу представником позивача надано копії договору про надання правничої допомоги №20/08/25-01 від 20.08.2025 року; акт прийому-передачі наданих послуг, відповідно до яких витрати позивача на правову допомогу становлять 7000,00 грн та складаються з витрат на вивчення матеріалів справи в розмірі 1000,00 грн, витрат на складання позовної заяви в розмірі 5000,00 грн, підготовки адвокатського запиту щодо отримання інформації по справі в розмірі 500,00 грн, підготовки та подачі клопотання щодо отримання інформації по справі в розмірі 500,00 грн.

На підтвердження витрат по сплаті судового збору в розмірі 2662,40 грн - платіжну інструкцію в національній валюті №43405 від 15.04.2026 (а.с.1).

Враховуючи, що позовні вимоги позивача про стягнення заборгованості підлягають частковому стягненню (32,55%), відповідно до ст.141 ЦПК України, підлягають стягненню з ОСОБА_1 на користь позивача витрати по сплаті судового збору в розмірі 866,61 грн (2662,40*32,55%=866,61), витрати на правову допомогу у сумі 2278,50 грн (7000*32,55%=2278,50), тобто пропорційно до розміру задоволених позовних вимог.

На підставі наведеного, керуючись ст.2, 4, 12, 13, 76-81, 133, 141, 258-268, 273, 352-355 Цивільного процесуального кодексу України, ст.6, 525, 526, 530, 536, 610, 611, 612, 625-626, 628, 638, 639, 1046, 1048-1050 Цивільного кодексу України, ЗУ «Про споживче кредитування, суд

ВИРІШИВ:

Позовну заяву Товариства з обмеженою відповідальністю «Фінансова компанія «ЕЙС» до ОСОБА_1 про стягнення заборгованості - задовольнити частково.

Стягнути з ОСОБА_1 на користь Товариства з обмеженою відповідальністю «Фінансова компанія «ЕЙС» заборгованість за кредитним договором №319277261 від 25.02.2021 року в розмірі 9394 (дев`ять тисяч триста дев`яносто чотири) гривні 30 копійок.

Стягнути з ОСОБА_1 на користь Товариства з обмеженою відповідальністю «Фінансова компанія «ЕЙС» судовий збір в розмірі 866 (вісімсот шістдесят шість) гривень 61 копійку.

Стягнути з ОСОБА_1 на користь Товариства з обмеженою відповідальністю «Фінансова компанія «ЕЙС» судові витрати на професійну правничу допомогу в розмірі 2278 (дві тисячі двісті сімдесят вісім) гривень 50 копійок.

Заочне рішення може бути переглянуте судом, що його ухвалив, за письмовою заявою відповідача.

Заяву про перегляд заочного рішення може бути подано протягом тридцяти днів з дня його проголошення.

Учасник справи, якому повне заочне рішення суду не було вручене у день його проголошення, має право на поновлення пропущеного строку на подання заяви про його перегляд - якщо така заява подана протягом двадцяти днів з дня вручення йому повного заочного рішення суду.

Позивач має право оскаржити заочне рішення в загальному порядку.

Заочне рішення набирає законної сили, якщо протягом строків, встановлених цим Кодексом, не подані заява про перегляд заочного рішення або апеляційна скарга, або якщо рішення залишено в силі за результатами апеляційного розгляду справи.

Апеляційна скарга на рішення суду подається протягом тридцяти днів з дня складення повного судового рішення до Чернівецького апеляційного суду через Заставнівський районний суд Чернівецької області.

Повне найменування учасників справи:

Позивач: Товариство з обмеженою відповідальністю «Фінансова компанія «ЕЙС», місцезнаходження: 02090, м. Київ, вул. Алматинська, 8, офіс 310а,ЄДРПОУ: 42986956;

Відповідач: ОСОБА_1 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , АДРЕСА_1 , РНОКПП: НОМЕР_3 .

Суддя Олена ВАЙНОВСЬКА

.