Постанова № 141374500 у справі № 400/2208/24 від 09.11.2026

П`ЯТИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД

П О С Т А Н О В А

І М Е Н Е М У К Р А Ї Н И

09 листопада 2026 р. м. Одеса Справа № 400/2208/24

Перша інстанція суддя Мороз А. О.

Колегія суддів П`ятого апеляційного адміністративного суду у складі:

судді-доповідача Яковлєва О.В.,

суддів Єщенка О.В., Крусяна А.В.,

розглянувши в порядку письмового провадження апеляційну скаргу Приватного підприємства «ЄВРОТРАНС ЮГ» на рішення Миколаївського окружного адміністративного суду від 20 лютого 2025 року, у справі за адміністративним позовом Приватного підприємства «ЄВРОТРАНС ЮГ» до Державної служби України з безпеки на транспорті, в особі Відділу державного нагляду (контролю) у Миколаївській області про визнання протиправною та скасування постанови,-

В С Т А Н О В И Л А :

Приватне підприємство «ЄВРОТРАНС ЮГ» звернулось до суду з позовом у якому заявлено вимоги Державній службі України з безпеки на транспорті, в особі відділу державного нагляду (контролю) у Миколаївській області про визнання протиправною та скасування постанови про застосування адміністративно-господарських штрафу № ПШ018889 від 21 грудня 2023 року.

Рішенням Миколаївського окружного адміністративного суду від 20 лютого 2025 року відмовлено у задоволенні позову.

Не погоджуючись з вказаним судовим рішенням позивачем подано апеляційну скаргу з якої вбачається про порушення судом першої інстанції норм матеріального та процесуального права, а тому просить скасувати оскаржуване рішення та прийняти нове, яким задовольнити позов.

Вимоги апеляційної скарги обґрунтовано тим, що судом першої інстанції зроблено помилковий висновок про відмову у задоволенні позову, так як судом першої інстанції не враховано невірної кваліфікації суб`єктом владних повноважень спірного порушення в оскаржуваній постанові, а також обставин вчинення такого порушення.

При цьому, апелянт також наголошує на неспівмірності вчиненого ним порушення з розміром накладеного стягнення

Крім того, на переконання апелянта, суб`єктом владних повноважень не доведено факту належного сповіщення позивача про час та місце розгляду справи про порушення вимог законодавства про автомобільний транспорт.

В свою чергу, відповідачем подано відзив на отриману апеляційну скаргу у якому зазначено, що судом першої інстанції прийнято законне та обґрунтоване рішення про задоволення позовних вимог.

З іншого боку, позивачем подано відповідь на відзив.

Перевіривши матеріали справи, законність і обґрунтованість рішення суду, а також правильність застосування судом норм матеріального і процесуального права та правової оцінки обставин у справі, колегія суддів приходить до висновку, що подана апеляційна скарга не підлягає задоволенню, з наступних підстав.

Судом першої інстанції встановлено, що 15 листопада 2023 року посадовими особами Відділу державного нагляду (контролю) у Одеській області проведено перевірку додержання вимог законодавства про автомобільний транспорт.

За результатами перевірки складено акт проведення перевірки додержання вимог законодавства про автомобільний транспорт під час здійснення перевезень пасажирів і вантажів автомобільним транспортом № 017492 (далі - Акт), в якому зафіксовано, що під час перевірки відповідачем встановлено, що водій вантажного автомобіля VOLKSWAGEN, державний номер НОМЕР_1 відсутня роздруківка даних роботи цифрового тахографа.

При цьому, 21 грудня 2023 року Відділом державного нагляду (контролю) у Миколаївській області прийнято постанову про застосування адміністративно-господарського штрафу № ПШ018889, якою позивача визнано винним у порушенні вимог абз. 6 ч. 1 ст. 60 ЗУ «Про автомобільний транспорт», виконання міжнародних перевезень пасажирів без документів, визначених ст. 53 ЗУ «Про автомобільний транспорт», а саме роздруківки за 15 листопада 2023 року даних про роботу та відпочинок з цифрового тахографа водія ОСОБА_1 , а як наслідок стягнуто адміністративно-господарський штраф, розміром 34 000 грн.

Не погодившись із вказаною постановою, позивач звернувся до суду із даним адміністративним позовом.

За наслідком встановлення зазначених обставин у справі, судом першої інстанції зроблено висновок про відмову у задоволенні позову, так як у межах спірних правовідносин позивача правомірно притягнуто до юридичної відповідальності, з чим погоджується колегія суддів, з огляду на наступне.

Так, Закон України «Про автомобільний транспорт» визначає засади організації та діяльності автомобільного транспорту.

Згідно ч. 1 ст. 3 ЗУ «Про автомобільний транспорт», цей Закон регулює відносини між автомобільними перевізниками, замовниками транспортних послуг, органами виконавчої влади та органами місцевого самоврядування, пасажирами, власниками транспортних засобів, а також їх відносини з юридичними та фізичними особами - суб`єктами підприємницької діяльності, які забезпечують діяльність автомобільного транспорту та безпеку перевезень.

При цьому, згідно ч. 8 ст. 53 ЗУ «Про автомобільний транспорт», водії транспортних засобів, що належать резидентам або нерезидентам України, зобов`язані допускати до перевірки тахографів посадових осіб центрального органу виконавчої влади, що реалізує державну політику з питань безпеки на наземному транспорті, надавати їм реєстраційні листки режиму праці та відпочинку водіїв - тахокарти, а також, у разі якщо у транспортному засобі використовуються цифрові тахографи, роздруковувати на паперовому носії інформацію про роботу та відпочинок водіїв.

В свою чергу, згідно абз. 6 ч. 1 ст. 60 ЗУ «Про автомобільний транспорт», за порушення законодавства про автомобільний транспорт до автомобільних перевізників застосовуються адміністративно-господарські штрафи, а саме за виконання резидентами та/або нерезидентами України міжнародних перевезень пасажирів чи вантажів без документів, визначених статтею 53 цього Закону, - штраф у розмірі двох тисяч неоподатковуваних мінімумів доходів громадян.

При цьому, згідно п. 1 Порядку проведення рейдових перевірок, що затверджений постановою Кабінету Міністрів України від 08 листопада 2006 року № 1567, цей Порядок визначає процедуру проведення рейдових перевірок (перевірок на дорозі) щодо додержання автомобільними перевізниками вимог законодавства про автомобільний транспорт.

Згідно п. 25 Порядку, справа про порушення розглядається в територіальному органі Укртрансбезпеки за місцезнаходженням автомобільного перевізника або за місцем виявлення порушення (за письмовою заявою уповноваженої особи автомобільного перевізника) не пізніше ніж протягом двох місяців з дня його виявлення.

Згідно п. 26 Порядку, справа про порушення розглядається у присутності уповноваженої особи автомобільного перевізника.

Про час і місце розгляду справи про порушення уповноважена особа автомобільного перевізника повідомляється під розписку чи рекомендованим листом із повідомленням або надсиланням на офіційну електронну адресу (за наявності).

Згідно п. 27 Порядку, у разі неявки уповноваженої особи автомобільного перевізника справа про порушення розглядається без її участі.

За наявності підстав керівник територіального органу Укртрансбезпеки або його заступник виносить постанову про застосування адміністративно-господарських штрафів, яка оформляється згідно з додатком 5.

Колегією суддів встановлено, що предметом спору у даній справі є перевірка правомірності постанови Відділу державного нагляду (контролю) у Миколаївській області Державної служби України з безпеки на транспорті про застосування адміністративно-господарського штрафу № ПШ 018889 від 21 грудня 2023 року.

В даному випадку, до позивача, як автомобільного перевізника, застосовано адміністративно-господарський штраф, передбачений абз. 6 ч. 1 ст. 60 ЗУ «Про автомобільний транспорт», за наслідком встановлення факту вчинення позивачем порушення законодавства про автомобільний транспорт, а саме за здійснення перевезень водієм, який не надав роздруківку на паперовому носії інформації про роботу та відпочинок водіїв, що є порушенням вимог ст. 53 ЗУ «Про автомобільний транспорт».

Між тим, перевіряючи законність та обґрунтованість рішення суду першої інстанції про залишення без задоволення позовних вимог у межах доводів та вимог апеляційної скарги позивача, колегія суддів вважає за необхідне зазначити наступне.

Так, щодо доводів апеляційної скарги про невірну кваліфікацію спірного порушення суб`єктом владних повноважень, колегія суддів враховує, що Верховний Суд у постанові від 01 жовтня 2024 року (справа № 140/5466/23) зробив висновок, що законодавець виклав ст. 53 ЗУ «Про автомобільний транспорт» таким чином, що включив у її зміст на ряду із іншими документами окрему вимогу роздрукувати на паперовому носії інформацію про роботу та відпочинок водіїв.

В свою чергу, положеннями ст. 60 ЗУ «Про автомобільний транспорт» передбачено різні за своїм складом порушення: відсутність документів, передбачених ст. 53 ЗУ «Про автомобільний транспорт» (абзац шостий), порушення режимів праці та відпочинку водіями транспортних засобів (абзац восьмий), порушення вимог використання тахографа, у тому числі без щоденних даних режимів праці та відпочинку (абзац одинадцятий).

Враховуючи наведене вище, колегія суддів Верховного Суду дійшла висновку, що у цій справі контролюючий орган вірно кваліфікував порушення перевізника саме за абз. 6 ч. 1 ст. 60 ЗУ «Про автомобільний транспорт», оскільки вимога роздрукувати на паперовому носії інформацію про роботу та відпочинок водіїв чітко визначена ст. 53 ЗУ «Про автомобільний транспорт».

Аналогічним чином, колегія суддів у даній справі вважає, що контролюючим органом правомірно притягнуто позивача до відповідальності та накладено стягнення, передбачене абз. 6 ч. 1 ст. 60 ЗУ «Про автомобільний транспорт».

Відповідні висновки колегії суддів щодо застосування положень ст. 60 «Про автомобільний транспорт» відповідають також висновкам Верховного Суду, викладеним у постановах від 08 вересня 2025 року (справа №500/4485/24), від 01 жовтня 2024 року (справа №140/5466/23).

З іншого боку, враховуючи зазначені висновки Верховного Суду в аналогічних спорах, колегія суддів не приймає доводів апеляційної скарги про те, що розмір накладеного на позивача стягнення є неспівмірним з тяжкістю вчиненого ним порушення.

При цьому, судом першої інстанції також вірно враховано, що за умови існування технічних несправностей чи при пошкодженні цифрового тахографу, водій мав записувати від руки дані щодо режиму роботи та відпочинку на зворотному боці аркуша, призначеного для роздруківки даних, що використовують у даному тахографі, та забезпечувати належне зберігання таких записів.

Щодо доводів апелянта про те, що судом не враховано факту порушення суб`єктом владних повноважень процедури розгляду справи про порушення вимог законодавства про автомобільний транспорт, колегія суддів зазначає наступне.

Так, вищевикладені норми матеріального права зобов`язують суд при розгляді даної категорії адміністративних справ досліджувати обставини повідомлення автомобільного перевізника про час і місце розгляду справи про порушення вимог законодавства про автомобільний транспорт, а також перевіряти чи мав автомобільний перевізник можливість захистити належним чином свої права та надати докази на спростування висновків акту перевірки.

Вказаний висновок узгоджується з правовою позицією Верховного Суду, що викладена в постанові від 21 березня 2018 року (справа № 813/5802/15).

В свою чергу, як вбачається із зібраних матеріалів у справі, контролюючим органом повідомлено позивача про розгляд його справи щодо порушення законодавства про автомобільний транспорт, який призначено на 21 грудня 2023 року, шляхом направлення відповідного запрошення 11 грудня 2023 року (а.с. 80-81).

Тобто, зібраними доказами підтверджується факт завчасного направлення відповідного запрошення позивачу.

З іншого боку, колегія суддів погоджується з доводами апелянта про те, що наявне в матеріалах справи поштове сповіщення підтверджує факт вручення відповідного запрошення лише 26 грудня 2023 року.

В свою чергу, за схожих умов Верховним Судом у постановах від 14 грудня 2023 року (справа № 280/1426/20), від 27 лютого 2025 року (справа № 200/4035/23) сформовано висновок, що факт необізнаності про дату і час розгляду справи про порушення автомобільного законодавства не може ставитись у вину відповідача і не оцінюється судом як порушення пункту 26 Порядку № 1567.

Крім того, колегія суддів враховує, що встановлення порушень процедури розгляду справи про порушення вимог законодавства про автомобільний транспорт, в частині вимог про необхідність повідомлення автомобільного перевізника про час та місце розгляду його справи, може бути однією з сукупності підстав для скасування постанови про застосування адміністративно-господарського штрафу за порушення вимог законодавства про автомобільний транспорт.

Вказаний висновок узгоджується з правовою позицією Верховного Суду, що викладена в постанові від 11 жовтня 2019 року (справа № 823/352/16).

При цьому, колегія суддів зазначає, що відсутність особи під час розгляду справи про накладення адміністративно-господарського штрафу не позбавляє таку особу можливості спростовувати встановлену контролюючим органом вину безпосередньо у суді.

Враховуючи викладене, колегія суддів вважає, що відповідні доводи апелянта не можуть бути самостійною підставою для скасування постанови про застосування адміністративно-господарського штрафу.

Вказаний висновок узгоджується з правовою позицією Верховного Суду, що викладена в постанові від 01 березня 2018 року (справа № 820/4810/17).

Враховуючи викладене, колегія суддів вважає, що судом першої інстанції невірного застосування норм матеріального та порушень норм процесуального права при вирішенні справи не допущено, а наведені в апеляційній скарзі доводи правильність висновків суду не спростовують.

Керуючись ст.ст. 308, 311, 315, 316, 321, 322, 325, 329 КАС України, колегія суддів,-

П О С Т А Н О В И Л А :

Апеляційну скаргу Приватного підприємства «ЄВРОТРАНС ЮГ» - залишити без задоволення, а рішення Миколаївського окружного адміністративного суду від 20 лютого 2025 року - без змін.

Судові витрати, а саме сплачений судовий збір за подання апеляційної скарги покласти на Приватне підприємство «ЄВРОТРАНС ЮГ».

Постанова апеляційного суду набирає законної сили з дати її ухвалення та може бути оскаржена в касаційному порядку до Верховного Суду протягом тридцяти днів.

Суддя-доповідач О.В. Яковлєв

Судді О.В. Єщенко А.В. Крусян