Постанова № 141374584 у справі № 420/9383/26 від 10.11.2026

П`ЯТИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД

------------------------

П О С Т А Н О В А

І М Е Н Е М У К Р А Ї Н И

10 листопада 2026 р. м. Одеса Справа № 420/9383/26

Головуючий в 1 інстанції: Марин П. П. Місце ухвалення рішення: м. Одеса

Колегія суддів П`ятого апеляційного адміністративного суду у складі:

головуючого - Лук`янчук О.В.

суддів - Бітова А.І.

- Ступакової І.Г.

розглянувши у порядку письмового провадження в місті Одеса адміністративну справу за апеляційною скаргою військової частини НОМЕР_1 на рішення Одеського окружного адміністративного суду від 28 липня 2026 року по справі за позовом ОСОБА_1 до військової частини НОМЕР_1 про визнання бездіяльності протиправною та зобов`язання вчинити певні дії,-

В С Т А Н О В И Л А :

ОСОБА_1 звернувся до суду з позовом до військової частини НОМЕР_1 , в якому позивач просив суд:

визнати протиправною бездіяльність військової частини НОМЕР_1 щодо не нарахування та невиплати ОСОБА_1 грошової компенсації невикористаного речового майна за час проходження військової служби за період з 01.03.2022 по 05.03.2026 року;

зобов`язати військову частину НОМЕР_1 нарахувати та виплатити ОСОБА_1 грошову компенсацію невикористаного речового майна за час проходження військової служби за період з 01.03.2022 по 05.03.2026 року, із одночасною компенсацією сум податку з доходів фізичних осіб, відповідно до пункту 2 Порядку виплати щомісячної грошової компенсації сум податку з доходів фізичних осіб, що утримуються з грошового забезпечення, грошових винагород та інших виплат, одержаних військовослужбовцями, поліцейськими та особами рядового начальницького складу, затвердженого постановою Кабінету Міністрів України від 15.01.2004 року №44.

В обґрунтування позовних вимог посилається на те, що ОСОБА_1 , включно до 05.03.2026 року проходив військову службу. Проте, при виключенні зі списків особових складів військової частини НОМЕР_2 та військової частини НОМЕР_1 , під час проходження військової служби у період з 01.03.2022 по 05.03.2026 року, останніми, не було визначено та здійснено розрахунок за недоотримане речове майно.

Позивач вказує, що перед звільненням із військової служби звертався до представників військової частини НОМЕР_1 , до свого безпосереднього командира, із рапортом про виплату компенсації за невикористане речове майно за час проходження служби, але даний рапорт не був прийнятий та в усному порядку було повідомлено , що мені не належить дана виплата. Натомість Відповідач у наказі командира Військової частини НОМЕР_1 (по стройовій частині) від 05.03.2026 №69 здійснення виплати не вказано.

Рішенням Одеського окружного адміністративного суду від 28 липня 2026 року адміністративний позов ОСОБА_1 до військової частини НОМЕР_1 про визнання бездіяльності протиправною та зобов`язання вчинити певні дії задоволено частково.

Визнано протиправною бездіяльність військової частини НОМЕР_1 щодо не нарахування та невиплати ОСОБА_1 грошової компенсації невикористаного речового майна за час проходження військової служби за період з 01.03.2022 по 05.03.2026 року.

Зобов`язано військову частину НОМЕР_1 нарахувати та виплатити ОСОБА_1 грошову компенсацію невикористаного речового майна за час проходження військової служби за період з 01.03.2022 по 05.03.2026 року.

В задоволенні іншої частини позовних вимог - відмовлено.

Не погоджуючись із зазначеним рішенням суду першої інстанції, Військова частина НОМЕР_1 подала апеляційну скаргу, в якій зазначає про порушення норм матеріального та процесуального права, неповне з`ясування обставин справи, а тому просить скасувати рішення Одеського окружного адміністративного суду від 28.07.2026 у справі № 420/9383/26 та прийняте нове рішення, яким відмовити ОСОБА_1 в задоволення позову.

В обґрунтування апеляційної скарги зазначає, що відповідно до абзацу 11 пункту 29 розділу V Інструкції № 232 у разі звільнення військовослужбовців з військової служби за призовом під час мобілізації на особливий період, за призовом осіб із числа резервістів в особливий період, за призовом осіб офіцерського складу предмети речового майна особистого користування, які не були отримані за період проходження служби, не видаються. Отже, в особливий період при звільненні військовослужбовців з військової служби, не передбачено видачу неотриманого речового майна особистого користування, та, і як наслідок, відповідна грошова компенсація не виплачується.

Також вказує, що право на грошову компенсацію вартості за неотримане речове майно реалізується шляхом подання військовослужбовцем відповідної заяви (рапорту) за місцем військової служби. Відтак, суд першої інстанції під час розгляду справи повинен був перевірити, чи подавався позивачем рапорт про виплату йому такої компенсації до виключення зі списків військової частини.

Відповідно до ч. 1 ст. 311 Кодексу адміністративного судочинства України, суд апеляційної інстанції розглядає справу в порядку письмового провадження за наявними у справі матеріалами.

Розглянувши матеріали справи, заслухавши доповідача, доводи апеляційної скарги, перевіривши законність і обґрунтованість судового рішення в межах позовних вимог і доводів апеляційної скарги, колегія суддів приходить до наступного.

Судом першої інстанції встановлено, що ОСОБА_1 проходив військову службу за призовом під час мобілізації в період з 01.03.2022 року по 05.03.2026 року, про що свідчать записи у військовому квитку та витяги з відповідних наказів.

Наказом командира військової частини НОМЕР_1 від 05.03.2026 № 69, старшого солдата ОСОБА_2 , військовослужбовця військової служби за призовом під час мобілізації, водія-електрика 2 відділення безпілотних авіаційних комплексів взводу безпілотних авіаційних комплексів 2 загону спеціальних операцій військової частини НОМЕР_1 , звільненого наказом командира військової частини НОМЕР_1 (по особовому складу) від "03" березня 2026 року № 17-РС з військової служби у запас на підставі "г" пункту 2 частини 4 статті 26 Закону України "Про військовий обов`язок і військову службу" за сімейними обставинами, вважати таким, що справи та посаду здав і направити для зарахування на військовий облік до ІНФОРМАЦІЯ_1 . З "05" березня 2026 року виключити із списків особового складу частини та всіх видів забезпечення.

Проте, при виключенні зі списків особових складів військової частини НОМЕР_2 та військової частини НОМЕР_1 , під час проходження військової служби у період з 01.03.2022 по 05.03.2026 року, останніми, не було визначено та здійснено розрахунок за недоотримане речове майно.

Вважаючи таку бездіяльність протиправною позивач за захистом своїх прав звернувся до суду.

Задовольняючи позовні вимоги частково, суд виходив з того, що норма п.29 розділу V Інструкції № 232 спрямована саме на збереження в наявності у військової частини предметів речового майна для передачі їх за потреби новопризначеним військовослужбовцям і жодним чином не обмежує право військовослужбовця на отримання компенсації за неотримане речове майно, що належало до видачі, яке встановлено ст.9-1 Закону №2011-XII, а тому прийшов до висновку про наявність підстав для задоволення позовних вимог в цій частині.

При цьому, суд вказав, що відсутні підстави зобов`язати відповідача здійснити на користь позивача заявлену компенсацію, оскільки відповідний обов`язок виникає одночасно з виплатою нарахованої відповідачем сум грошового забезпечення, які не були належним чином виплачені під час проходження військової служби, тобто у майбутньому, а отже відповідні позовні вимоги є передчасними, у зв`язку з чим задоволенню не підлягають.

Колегія суддів надаючи оцінку рішенню суду першої інстанції з урахуванням доводів апелянта виходить з наступного.

Згідно з пунктом 2 частини першої статті 19 КАС України юрисдикція адміністративних судів поширюється на справи у публічно-правових спорах, зокрема, спорах з приводу прийняття громадян на публічну службу, її проходження, звільнення з публічної служби.

Відповідно до пункту 17 частини першої статті 4 КАС України публічною службою є, зокрема, військова служба.

Судом встановлено, що спірні правовідносини виникли у зв`язку із невиплатою позивачу суми грошової компенсації вартості за неотримане речове майно.

Отже, за характером спірних правовідносин і їх суб`єктним складом цей спір є публічно-правовим спором з приводу проходження і звільнення з публічної служби, на який поширюється юрисдикція адміністративних судів.

Основні засади державної політики у сфері соціального захисту військовослужбовців та членів їх сімей, встановлення єдиної системи їх соціального та правового захисту, гарантування військовослужбовцям та членам їх сімей в економічній, соціальній, політичній сферах сприятливі умови для реалізації їх конституційного обов`язку щодо захисту Вітчизни та регулювання відносин у цій галузі визначено Законом України «Про соціальний і правовий захист військовослужбовців та членів їх сімей» від 20 грудня 1991 року № 2011-XII (далі - Закон № 2011-XII).

Згідно з частиною другою статті 1-2 Закону № 2011-XII у зв`язку з особливим характером військової служби, яка пов`язана із захистом Вітчизни, військовослужбовцям надаються визначені законом пільги, гарантії та компенсації.

До таких гарантій належить і продовольче, речове та інше забезпечення військовослужбовців, визначене статтею 9-1 Закону № 2011-XII, в тому числі і речове забезпечення військовослужбовців або грошова компенсація вартості за неотримане речове майно.

Механізм виплати військовослужбовцям Збройних Сил, Національної гвардії, СБУ, Служби зовнішньої розвідки, Держприкордонслужби, Держспецтрансслужби, Держспецзв`язку і Управління державної охорони (далі - військовослужбовці) грошової компенсації вартості за неотримане речове майно (далі - грошова компенсація) визначено Порядком виплати військовослужбовцям Збройних Сил, Національної гвардії, Служби безпеки, Служби зовнішньої розвідки, Державної прикордонної служби, Державної спеціальної служби транспорту, Державної служби спеціального зв`язку та захисту інформації і Управління державної охорони грошової компенсації вартості за неотримане речове майно, затвердженим постановою Кабінету Міністрів України від 16.03.2016 № 178 (далі - Порядок № 178).

Відповідно до пункту 3 Порядку № 178 грошова компенсація виплачується військовослужбовцям з моменту виникнення права на отримання предметів речового майна відповідно до норм забезпечення у разі: - звільнення з військової служби; - загибелі (смерті) військовослужбовця; - переведення військовослужбовця до інших утворених відповідно до законів України військових формувань, Держспецзв`язку, правоохоронних органів спеціального призначення і державних органів спеціального призначення з правоохоронними функціями для подальшого проходження військової служби з виключенням із списків особового складу військової частини.

Згідно із пунктом 4 Порядку № 178 грошова компенсація виплачується військовослужбовцям за місцем військової служби за їх заявою (рапортом) на підставі наказу командира (начальника) військової частини, територіального органу, територіального підрозділу, закладу, установи, організації (далі - військова частина), а командирам (начальникам) військової частини - наказу старшого командира (начальника), у якому зазначається розмір грошової компенсації на підставі довідки про вартість речового майна, що належить до видачі, оригінал якої додається до відомості щодо виплати грошової компенсації.

На підставі викладеного, суд зазначає, що право на компенсацію вартості за неотримане речове майно за період проходження служби військовослужбовці набувають при звільненні і це право реалізується шляхом подання військовослужбовцем відповідної заяви (рапорту) за місцем військової служби.

При цьому, з аналізу вказаних норм вбачається, що право на компенсацію вартості за неотримане речове майно визначається саме Законом, а порядок грошової компенсації вартості за неотримане речове майно визначається Кабінетом Міністрів України.

Наказом Міністерства оборони України від 29.04.2016 №232, зареєстрованим в Міністерстві юстиції України 26.05.2016 за № 768/28898, затверджено Інструкцію про організацію речового забезпечення військовослужбовців Збройних Сил України в мирний час та особливий період (далі за текстом - Інструкція №232).

Пунктом 4 розділу І Інструкції №232 передбачено, що речове майно за цільовим призначенням поділяється на майно поточного забезпечення, майно фонду зборів і майно непорушних запасів, а за використанням - на майно особистого користування та інвентарне майно.

Майно особистого користування - це предмети військової форми одягу, взуття та спорядження, які видаються у власне користування військовослужбовців.

Інвентарне майно - це предмети військової форми одягу, взуття, спорядження, технічні засоби речової служби, обладнання, намети, брезенти, контейнери та інше устаткування, яке є власністю Міністерства оборони України та яким забезпечуються військовослужбовці за потреби у мирний час та особливий період.

Відповідно до пункту 4 розділу ІІІ «Порядок забезпечення військовослужбовців Збройних Сил речовим майном особистого користування в мирний час та особливий період» Інструкції № 232, військовослужбовці, які звільняються в запас або відставку, за їх бажанням отримують речове майно, яке не було отримане під час проходження служби, або грошову компенсацію за нього, виходячи із закупівельної вартості такого майна.

Порядок виплати грошової компенсації здійснюється відповідно до вимог постанови Кабінету Міністрів України від 16.03.2016 №178 «Про затвердження Порядку виплати військовослужбовцям Збройних Сил, Національної гвардії, Служби безпеки, Служби зовнішньої розвідки, Державної прикордонної служби, Державної спеціальної служби транспорту, Державної служби спеціального зв`язку та захисту інформації і Управління державної охорони грошової компенсації вартості за неотримане речове майно».

Грошова компенсація замість речового майна, що підлягає видачі, виплачується на підставі довідки про вартість речового майна, що належить до видачі, форма якої наведена у додатку до Порядку виплати військовослужбовцям Збройних Сил, Національної гвардії, Служби безпеки, Служби зовнішньої розвідки, Державної прикордонної служби, Державної спеціальної служби транспорту, Державної служби спеціального зв`язку та захисту інформації і Управління державної охорони грошової компенсації вартості за неотримане речове майно, затвердженого постановою Кабінету Міністрів України від 16.03.2016 № 178, яка видається речовою службою військової частини, виходячи із заготівельної вартості цих предметів.

Особливості речового забезпечення військовослужбовців Збройних Сил в особливий період регламентовані розділом V Інструкції № 232.

Відповідно до пункту 1 розділу V Інструкції №232, основною метою речового забезпечення військовослужбовців Збройних Сил в особливий період є створення умов, що сприяють успішному веденню військами (силами) бойових дій та виконанню інших завдань особливого періоду.

Відповідно до пункту 8 розділу V Інструкції №232, з уведенням воєнного часу військові частини і установи Збройних Сил переходять на забезпечення речовим майном з норм мирного часу на норми воєнного часу. Наявне речове майно і технічні засоби речової служби, які перебувають на поточному забезпеченні (отримані у мирний час), за винятком непридатного майна, використовуються на забезпечення потреб військ (сил). Строки носіння предметів у тилу обчислюються за нормами воєнного часу з дня їх видачі.

Пунктом 28 розділу V Інструкції №232 передбачено, що військовослужбовці, призвані на військову службу за мобілізацією, забезпечуються речовим майном за нормами забезпечення на особливий період.

Пунктом 30 розділу V Інструкції №232 встановлено, що особи сержантського, старшинського та рядового складу речовим майном забезпечуються за відповідними Нормами. Видача речового майна проводиться після прибуття їх до місця служби і зарахування до списків військової частини.

Військовослужбовці рядового, сержантського та старшинського складу, які проходили військову службу в мирний час за контрактом, на воєнний час забезпечуються на загальних підставах з усіма солдатами, матросами, сержантами та старшинами.

Військовослужбовці строкової служби, які звільняються в запас або відставку, а також ті, які вибувають у відпустку у зв`язку з хворобою та іншими обставинами, забезпечуються речовим майном згідно з Переліком предметів речового майна, яким забезпечуються військовослужбовці строкової служби під час їх звільнення з військової служби в запас, відставку або відправлення для здачі вступних іспитів у військові навчальні заклади, та видаються атестати на речове майно з відміткою про це у відповідних документах.

Зі змісту наведених вище норм законодавства вбачається, що в разі звільнення військовослужбовця з військової служби у нього виникає право на отримання грошової компенсації за неотримане речове майно. Реалізація цього права здійснюється шляхом подання відповідної заяви (рапорту) за місцем проходження військової служби.

Разом з цим, колегія суддів зазначає, що у постанові від 10 жовтня 2024 року у справі №420/1717/22 Верховний Суд, здійснюючи тлумачення пункту 3 Порядку №178, зазначив, що використання у цій нормі словосполучення «у разі звільнення з військової служби», а не «при звільненні з військової служби», свідчить про те, що право на грошову компенсацію вартості за неотримане речове майно не залежить від факту закінчення проходження військової служби та виключення військовослужбовця зі списків особового складу.

У цій же постанові Верховний Суд вказав, що у разі звільнення військовослужбовця з військової служби у нього виникає право на грошову компенсацію вартості за неотримане речове майно, яке під час проходження військової служби реалізується шляхом подання відповідної заяви (рапорту) за місцем військової служби, а після звільнення з військової служби - шляхом подання заяви, як звернення громадянина із проханням про сприяння реалізації його прав та інтересів.

Верховний Суд також звернув увагу, що пунктом 4 Порядку №178 передбачено дві різні форми звернення - рапорт як спеціальну форму звернення військовослужбовця до начальника та заяву як форму звернення громадянина.

Аналогічний правовий висновок викладено Верховним Судом у постанові від 09 січня 2024 року у справі №400/5062/22, в якій Верховний Суд також зазначив, що після звільнення з військової служби право на отримання грошової компенсації за неотримане речове майно реалізується шляхом подання заяви, та констатував усталеність такого підходу з посиланням на постанови від 04 лютого 2020 року у справі №825/1571/16, від 23 серпня 2019 року у справі №2040/7697/18 та від 30 липня 2020 року у справі №820/5767/17.

Таким чином, відсутність рапорту позивача про виплату відповідної компенсації під час проходження військової служби могла мати значення для виникнення у Військової частини обов`язку здійснити таку виплату безпосередньо на день виключення позивача зі списків особового складу, однак, не позбавляла позивача права на отримання грошової компенсації за неотримане речове майно після звільнення з військової служби та можливості реалізувати це право шляхом подання відповідної заяви.

Так, колегія суддів зазначає, що в матеріалах справи відсутні докази звернення позивача з рапортом або відповідною заявою до відповідача.

Усні звернення чи консультації з командуванням не є офіційними формами звернення і не тягнуть за собою жодних юридичних наслідків чи обов`язків для суб`єкта владних повноважень.

Таким чином, за відсутності офіційного звернення (рапорту чи заяви), передбаченого п. 4 Порядку № 178, у посадових осіб військової частини не виникло правового обов`язку щодо розгляду цього питання, а отже, будь-яка протиправна бездіяльність чи порушення прав колишнього військовослужбовця з боку військової частини повністю виключена, що помилково не встановлено судом першої інстанції.

Окремо колегія суддів враховує та звертає увагу, що ОСОБА_1 проходив військову службу за призовом під час мобілізації, у зв`язку з чим до спірних правовідносин підлягають застосуванню положення Інструкції №232, які визначають особливості речового забезпечення військовослужбовців Збройних Сил України в особливий період.

Так, пунктом 29 розділу V Інструкції №232 передбачено, що у разі звільнення військовослужбовців з військової служби за призовом під час мобілізації на особливий період предмети речового майна особистого користування, які не були отримані за період проходження служби, не видаються.

Водночас, наведене положення регулює питання видачі відповідного речового майна в натурі та не містить заборони щодо виплати військовослужбовцю грошової компенсації вартості такого майна.

Аналогічний висновок викладено Верховним Судом у постанові від 24 червня 2025 року у справі №560/4729/24, у якій Верховний Суд, проаналізувавши положення пункту 29 розділу V Інструкції №232, дійшов висновку, що зазначена норма спрямована на збереження у військовій частині предметів речового майна для їх передачі за потреби новопризначеним військовослужбовцям та не обмежує встановлене статтею 9-1 Закону №2011-XII право військовослужбовця на отримання грошової компенсації за неотримане речове майно, що належало до видачі.

При цьому, Верховний Суд у зазначеній постанові наголосив, що пункт 29 розділу V Інструкції №232 не може бути підставою для відмови у виплаті грошової компенсації за неотримане під час проходження військової служби речове майно, а військовослужбовець, звільнений у запас, за умови відповідності вимогам пунктів 2 та 3 Порядку №178 має право на отримання такої компенсації, а тому доводи апелянта в цій частині безпідставні.

За таких обставин, суд першої інстанції дійшов помилкового висновку про задоволення позовних вимог, оскільки позивачем будь-яких заяв чи рапортів не подано та доказів подання таких матеріали справи не місять, у зв`язку з чим рішення суду першої інстанції підлягає скасуванню з ухваленням нового рішення про відмову у задоволенні позовних вимог.

За наслідками розгляду апеляційної скарги, суд апеляційної інстанції має право, зокрема, скасувати судове рішення повністю або частково і ухвалити нове судове рішення у відповідній частині або змінити судове рішення (п. 2 ч. 1 ст. 315 КАС України).

Відповідно до п.4 ч.1 ст. 317 КАС України передбачено, що підставами для скасування судового рішення суду першої інстанції повністю або частково та ухвалення нового рішення у відповідній частині або зміни рішення, серед іншого, є невідповідність висновків, викладених у рішенні суду першої інстанції, обставинам справи, неправильне застосування норм матеріального права або порушення норм процесуального права.

Підсумовуючи наведене вище, оскільки висновки суду попередньої інстанції не відповідають обставинам справи, що призвело до неправильного застосування норм права, у відповідності до приписів ст. 315, 317 КАС України рішення суду першої інстанції підлягає скасуванню з ухваленням нового рішення про відмову у задоволенні позовних вимог.

Враховуючи, що дана справа правомірно віднесена судом першої інстанції до категорії незначної складності та розглядалась за правилами спрощеного провадження, постанова суду апеляційної інстанції може бути оскаржена до Верховного Суду лише з підстав, передбачених пп. "а"- "г" п.2 ч.5 ст.328 КАС України.

Керуючись ст.ст 308, 310, п. 3 ч. 1 ст. 315, 317, 319, 321, 322, 325 КАС України, колегія суддів, -

П О С Т А Н О В И Л А:

Апеляційну скаргу військової частини НОМЕР_1 задовольнити.

Рішення Одеського окружного адміністративного суду від 28 липня 2026 року скасувати.

Ухвалити нове судове рішення, яким адміністративний позов ОСОБА_1 до військової частини НОМЕР_1 про визнання бездіяльності протиправною та зобов`язання вчинити певні дії залишити без задоволення.

Постанова суду апеляційної інстанції набирає законної сили з дати її прийняття та оскарженню в касаційному порядку до Верховного Суду не підлягає, за винятком випадків, перелічених у пункті 2 частини 5 статті 328 КАС України

Повний текст постанови складено та підписано 10 листопада 2026 року.

Головуючий суддя: О.В. Лук`янчук

Суддя: А.І. Бітов

Суддя: І.Г. Ступакова