Додаткове рішення № 141374669 у справі № 420/25836/25 від 10.11.2026

П`ЯТИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД

------------------------

Д О Д А Т К О В А П О С Т А Н О В А

І М Е Н Е М У К Р А Ї Н И

10 листопада 2026 р. м. Одеса Справа № 420/25836/25

Головуючий в 1 інстанції: Хом`якова В.В..

Місце ухвалення рішення: м. Одеса

Колегія суддів П`ятого апеляційного адміністративного суду у складі:

головуючого - Лук`янчук О.В.

суддів - Бітова А. І.

- Ступакової І. Г.

розглянувши у порядку письмового провадження в місті Одесі заяву заяви ОСОБА_1 про ухвалення додаткового судового рішення по справі за апеляційною скаргою Головного управління Пенсійного фонду України в Черкаській області на рішення Одеського окружного адміністративного суду від 22 липня 2026 року по справі за позовом ОСОБА_1 до Головного управління Пенсійного фонду України в Черкаській області про визнання протиправним та скасування рішення, зобов`язання вчинити певні дії, -

В С Т А Н О В И Л А :

Рішенням Одеського окружного адміністративного суду від 22 липня 2026 року адміністративний позов ОСОБА_1 задоволено.

Визнано протиправним та скасовано рішення Головного управління Пенсійного фонду України в Черкаській області №155450006035 від 30.05.2025 про відмову в перерахунку пенсії за віком ОСОБА_1 , ІНФОРМАЦІЯ_1 .

Зобов`язано Головне управління Пенсійного фонду України в Черкаській області зарахувати до страхового стажу ОСОБА_1 , ІНФОРМАЦІЯ_2 , період роботи з 03.08.1987 р. по 31.10.1992 р. на посаді інженера цеху по технічному обслуговуванню кінцевої телеграфної апаратури та установок ПД-200 Краснодарського телеграфу (з 03.08.1987 р. по 31.12.1988 р.) та на посаді інженера цеху по технічному обслуговуванню кінцевої телеграфної апаратури Краснодарської міжміської телефонно-телеграфної станції крайового виробничо-технічного управління зв`язку (з 01.01.1989 р. по 31.10.1992 р.) згідно з трудовою книжкою № НОМЕР_1 , виданою 3 серпня 1987 року, та перерахувати ОСОБА_1 , РНОКПП НОМЕР_2 , пенсію за віком з 23.05.2025 р.

Стягнуто з Головного управління Пенсійного фонду України в Черкаській області за рахунок бюджетних асигнувань Головного управління Пенсійного фонду України в Черкаській області на користь ОСОБА_2 судовий збір у розмірі 968,96 грн.

Не погоджуючись із зазначеним рішенням суду першої інстанції, Головне управління Пенсійного фонду України в Черкаській області подало апеляційну скаргу

Постановою П`ятого апеляційного адміністративного суду від 27 жовтня 2026 року апеляційну скаргу Головного управління Пенсійного фонду України в Черкаській області залишено без задоволення.

Рішення Одеського окружного адміністративного суду від 22 липня 2026 року залишено без змін.

Так, 30.10.2026 року до через електронний суд надійшла заява про ухвалення додаткового рішення, а саме про розподіл судових витрат у даній справі, стягнувши суму коштів за надання правничої допомоги за рахунок бюджетних асигнувань відповідача - Головного управління Пенсійного Фонду України в Черкаській області на користь позивача у фіксованій сумі 5000 (п`ять тисяч) гривень.

На підтвердження понесення витрат на правничу допомогу в суді апеляційної інстанції, представник позивача додав копії: договору про правничу допомогу від 1 липня 2025 року; копія додаткової угоди до договору від 9 вересня 2026 року; копія акту виконаних робіт; детальний опис робіт, виконаних адвокатом у даній справі; копія рахунку для оплати послуг.

Колегія суддів, розглянувши заяву про ухвалення додаткового рішення, дослідивши матеріали справи, приходить до наступного.

Відповідно до ст.252 Кодексу адміністративного судочинства України суд, що ухвалив судове рішення, може за заявою учасника справи чи з власної ініціативи ухвалити додаткове рішення, якщо: 1) щодо однієї із позовних вимог, з приводу якої досліджувалися докази, чи одного з клопотань не ухвалено рішення; 2) суд, вирішивши питання про право, не визначив способу виконання судового рішення; 3) судом не вирішено питання про судові витрати.

Так, за визначенням ч.1 ст.132 КАС України, судові витрати складаються із судового збору та витрат, пов`язаних з розглядом справи.

Статтею 134 КАС України обумовлено, що витрати, пов`язані з правничою допомогою адвоката, несуть сторони, крім випадків надання правничої допомоги за рахунок держави.

За результатами розгляду справи витрати на правничу допомогу адвоката підлягають розподілу між сторонами разом з іншими судовими витратами, за винятком витрат суб`єкта владних повноважень на правничу допомогу адвоката.

Для визначення розміру витрат на правничу допомогу та з метою розподілу судових витрат учасник справи подає детальний опис робіт (наданих послуг), виконаних адвокатом, та здійснених ним витрат, необхідних для надання правничої допомоги (ч. 4 ст. 134 КАС України).

Частиною 5 статті 134 КАС України передбачено, що розмір витрат на оплату послуг адвоката має бути співмірним із: 1) складністю справи та виконаних адвокатом робіт (наданих послуг); 2) часом, витраченим адвокатом на виконання відповідних робіт (надання послуг); 3) обсягом наданих адвокатом послуг та виконаних робіт; 4) ціною позову та (або) значенням справи для сторони, в тому числі впливом вирішення справи на репутацію сторони або публічним інтересом до справи.

У разі недотримання вимог частини п`ятої цієї статті суд може, за клопотанням іншої сторони, зменшити розмір витрат на правничу допомогу, які підлягають розподілу між сторонами (ч. 6 ст. 134 КАС України).

Дослідивши вищезазначену заяву, колегія суддів зазначає, що при визначенні суми відшкодування суд має виходити з критерію реальності адвокатських витрат (встановлення їхньої дійсності та необхідності), а також критерію розумності їхнього розміру, виходячи з конкретних обставин справи та фінансового стану обох сторін.

Вказана позиція узгоджується з позицією, викладено у постанові Верховного Суду по справі № 520/7431/19.

Згідно правового висновку викладеного Верховним Судом у постанові від 14.03.2023 у справі № 640/12206/19 вирішуючи питання про розподіл судових витрат, суд має враховувати, що розмір відшкодування судових витрат, не пов`язаних зі сплатою судового збору, повинен бути співмірним з ціною позову, тобто не має бути явно завищеним порівняно з ціною позову. Також судом мають бути враховані критерії об`єктивного визначення розміру суми послуг адвоката. У зв`язку з цим суд з урахуванням конкретних обставин, зокрема ціни позову, може обмежити такий розмір з огляду на розумну необхідність судових витрат для конкретної справи.

Отже, надаючи оцінку доводам заявника щодо стягнення витрат на правову допомогу, колегія суддів зазначає наступне.

Як вбачається з матеріалів справи, до заяви були долучені докази понесення позивачем наведених витрат, а саме копії: договору про правничу допомогу від 1 липня 2025 року; копія додаткової угоди до договору від 9 вересня 2026 року; копія акту виконаних робіт; детальний опис робіт, виконаних адвокатом у даній справі; копія рахунку для оплати послуг

Відповідно до акту виконаних робіт, позивачу було надано наступні послуги з ведення справи в Суді апеляційної інстанції, а саме: Консультація з питань оскарження рішень судів першої інстанції 9 вересня 2026 року; підготовка, складання та подання до П`ятого апеляційного адміністративного суду відзиву на апеляційну скаргу відповідача у справі N 420/25836/25 21 вересня 2026року; підготовка, складання та подання до П`ятого апеляційного адміністративного суду заяви про ухвалення додаткового рішення щодо розподілу судових витрат у справі N 420/25836/25.

Дослідивши наявні у матеріалах справи документи на підтвердження обґрунтованості розміру понесених судових витрат на професійну правничу допомогу, апеляційний суд приходить до висновку, що заявлені витрати на правову допомогу у розмірі 5000,00 грн є завищеними та неспівмірними зі складністю справи.

Так, при вирішенні питання розподілу витрат, пов`язаних із правовою допомогою адвоката, судова колегія звертає увагу на те, що підготовка заперечень на апеляційну скаргу не вимагала великого обсягу аналітичної, технічної роботи та витраченого адвокатом часу на складення відзиву, оскільки такий фактично дублює позов, з деяким коригуванням доводів, що свідчить про явне завищення розміру правової допомоги за складання такого відзиву на апеляційну скаргу та, як наслідок, необхідність зменшення розміру судових витрат, що заявлені позивачем до стягнення. Складений адвокатом відзив на апеляційну скаргу відповідача не містить нових обґрунтувань та доводів, що б потребували від адвоката докладання додаткових зусиль.

Крім того, серед заявлених послуг опонент зазначає підготовку заяви про ухвалення додаткового рішення (яке було надіслано через електронний суд). Слід зазначити, що вказаний документ не потребував здійснення глибокого правового аналізу, підбору судової практики чи значних затрат робочого часу адвоката.

Більше того, сам факт направлення цього документа як і відзиву через електронний суд повністю виключає особисту явку представника до суду для його подачі.

До того ж, у даній адміністративній справі надання правничої допомоги з приводу вирішення питань в апеляційному порядку не може бути об`єктивно оцінено у більшому розмірі (5000,00 грн.), ніж в суді першої інстанції (з яких 3000 грн. було присуджено судом першої інстанції), а саме відносно звернення особи до суду із позовом, що є більш складним, об`ємним та, як наслідок, потребує більшого аналізу обставин справи та нормативно-правової бази.

Стягнення такої суми порушує принципи розумності, справедливості та співмірності судових витрат, закріплені у процесуальному законодавстві України, та є спробою покласти на іншу сторону надмірний фінансовий тягар.

Крім того, колегія суддів звертає увагу, що відповідно до усталеної практики Верховного Суду суд, вирішуючи питання про судові витрати та своєчасність подання доказів понесених додаткових витрат на професійну правничу допомогу, повинен враховувати, що:

- не є обов`язковими для суду зобов`язання, які склалися між адвокатом та клієнтом у контексті вирішення питання про розподіл судових витрат, а тому, вирішуючи останнє, суд повинен оцінювати витрати, що мають бути компенсовані за рахунок іншої сторони, ураховуючи як те, чи були вони фактично понесені, так і оцінювати їх необхідність (постанови Великої Палати Верховного Суду від 12.05.2020 у справі №904/4507/18 та від 16.11.2022 у справі №922/1964/21);

- при визначенні суми відшкодування суд має виходити з критерію реальності адвокатських витрат (встановлення їхньої дійсності та необхідності), а також критерію розумності їхнього розміру, виходячи з конкретних обставин справи та фінансового стану обох сторін (додаткова ухвала Верховного Суду у складі об`єднаної палати Касаційного господарського суду від 03.12.2021 у справі №927/237/20, постанова Великої Палати Верховного Суду від 27.06.2018 у справі №826/1216/16 та додаткова постанова Великої Палати Верховного Суду від 19.02.2020 у справі №775/9215/15ц);

- суд зобов`язаний оцінити розмір адвокатських витрат, що мають бути присуджені з урахуванням того, чи були такі витрати понесені фактично та чи була їх сума обґрунтованою (постанова Великої Палати Верховного Суду від 27.06.2018 у справі №826/1216/16 та додаткова постанова Великої Палати Верховного Суду від 19.02.2020 у справі №775/9215/15ц).

Ті самі критерії застосовує Європейський суд з прав людини, присуджуючи судові витрати на підставі статті 41 Конвенції. Зокрема, у рішеннях від 12.10.2006 у справі «Двойних проти України» (пункт 80), від 10.12.2009 у справі «Гімайдуліна і інших проти України» (пункти 34-36), від 23.01.2014 у справі «East/West Alliance Limited» проти України», від 26.02.2015 у справі «Баришевський проти України» (пункт 95) зазначається, що заявник має право на компенсацію судових та інших витрат, лише якщо буде доведено, що такі витрати були фактичними і неминучими (необхідними), а їхній розмір - обґрунтованим.

У рішенні Європейського суду з прав людини у справі «Лавентс проти Латвії» від 28.11.2002 зазначено, що відшкодовуються лише витрати, які мають розумний розмір.

Колегія суддів не оспорює права адвоката самостійно визначати гонорар, однак, у даному випадку, не може вважати, що при встановленні такого розміру гонорару врахована складність даної справи та інші істотні обставини. Наявні у матеріалах справи документи на обґрунтування понесених витрат на правничу допомогу не є безумовною підставою для відшкодування витрат на професійну правничу допомогу у вказаному розмірі (5000,00 грн) з іншої сторони у справі, оскільки відповідний розмір має відповідати критерію «розумної необхідності» таких витрат.

Таким чином, суд вважає, що визначена адвокатом сума понесених позивачем витрат на професійну правничу допомогу, за результатами розгляду даної справи є завищеною враховуючи й те, що матеріали справи не містять інформації про здійснення адвокатом дій, на вчинення яких було необхідно витратити кошти або значну кількість часу.

Колегія суддів зазначає, що компенсація витрат на правничу допомогу за рахунок суб`єкта владних повноважень не повинна розглядатись особою як сатисфакція за порушені права та нести надмірне фінансове навантаження на бюджет.

Суд апеляційної інстанції вкотре наголошує на тому, що стягнення витрат на професійну правничу допомогу не може бути способом надмірного збагачення сторони, на користь якої такі витрати стягуються та не може становити для неї по суті додатковий спосіб отримання доходу (постанова Верховного Суду від 30.01.2023р. №910/7032/17).

В обсязі встановлених обставин, колегія суддів дійшла висновку про наявність підстав для часткового задоволення заяви та стягнення з Головного управління Пенсійного фонду України в Черкаській області за рахунок бюджетних асигнувань на користь позивача судові витрати у загальному розмірі - 2500,00 грн, що відповідає вимогам «розумності» та «співмірності».

Керуючись ст. ст. 132, 139, 252, 321, 325 КАС України, колегія суддів, -

П О С Т А Н О В И Л А :

Заяву ОСОБА_1 про ухвалення додаткового рішення задовольнити частково.

Ухвалити по справі додаткове судове рішення, яким стягнути з за рахунок бюджетних асигнувань Головного управління Пенсійного фонду України в Черкаській області на користь ОСОБА_1 суму судових витрат на професійну правничу допомогу у загальному розмірі 2500 грн. 00 коп. (дві тисячі пятсот гривень).

Додаткова постанова набирає законної сили з дати її прийняття та може бути оскаржена у касаційному порядку протягом тридцяти днів з дня складення повного судового рішення шляхом подачі касаційної скарги безпосередньо до Верховного Суду.

Повний текст складено та підписано 10 листопада 2026 року.

Головуючий суддя: О.В. Лук`янчук

Суддя: А. І. Бітов

Суддя: І. Г. Ступакова