Постанова № 141374702 у справі № 400/858/26 від 10.11.2026

П`ЯТИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД

------------------------

П О С Т А Н О В А

І М Е Н Е М У К Р А Ї Н И

10 листопада 2026 р. м. Одеса Справа № 400/858/26

Категорія: 112010100 Головуючий у суді І інстанції: Гордієнко Т. О. час і місце ухвалення: спрощене провадження, м. Миколаїв

П`ятий апеляційний адміністративний суд у складі колегії суддів:

судді-доповідача Семенюка Г.В.

суддів: Федусика А.Г.

Шляхтицького О.І.

розглянувши у письмовому провадженні у приміщенні П`ятого апеляційного адміністративного суду адміністративну справу за апеляційною скаргою Головного управління Пенсійного фонду України в Миколаївській області на рішення Миколаївського окружного адміністративного суду від 19 травня 2026 року у справі за позовом Державного підприємства «Адміністрація морських портів України» в особі філії «Дельта-лоцман» Державного підприємства «Адміністрація морських портів України» до Головного управління Пенсійного фонду України в Миколаївській області про визнання протиправним та скасування рішення

В С Т А Н О В И В:

У січні 2026 року Державне підприємство «Адміністрація морських портів України» в особі філії «Дельта-лоцман» Державного підприємства «Адміністрація морських портів України» (далі - ДП «Адміністрація морських портів України») звернулось до суду першої інстанції з позовом до Головного управління Пенсійного фонду України в Миколаївській області (далі - ГУ ПФУ в Миколаївській області) в якому просило:

- визнати протиправним та скасувати рішення про повернення страхових коштів Фонду та застосування фінансових санкцій за порушення порядку використання страхових коштів Фонду від 20.11.2025 №220, яким ДП «Адміністрація морських портів України» зобов`язано повернути до ГУ ПФУ в Миколаївській області неправомірно використані кошти в сумі 52 304,28 грн, а також застосовано до фінансову санкцію в сумі 26 152,14 грн (50 % від суми порушення порядку використання страхових коштів).

Обґрунтовуючи позовні вимоги позивач зазначив, що оскаржуване рішення є протиправним та має бути скасованим, оскільки відсутня вина ДП «Адміністрація морських портів України» у фінансуванні оплати матеріального забезпечення застрахованій особі ОСОБА_1 за листками непрацездатності терміном з 19.04.2023 по 14.07.2023, які не містили позначки «ознака алкогольного/наркотичного сп`яніння», що виключає можливість застосування до позивача штрафних санкцій, передбачених статтею 8 Закону України «Про загальнообов`язкове державне соціальне страхування».

Також позивач зазначив, що пункт 3 розділу ІІ «Порядку видачі (формування) листків непрацездатності в Електронному реєстрі листків непрацездатності», затвердженого наказом Міністерства охорони здоров`я України від 17.06.2021 №1234 (далі - Порядок №1234) на який посилається відповідач, було доповнено новим абзацом, згідно з наказом Міністерства охорони здоров`я «Про внесення змін до Порядку видачі (формування) листків непрацездатності в Електронному реєстрі листків непрацездатності» № 78 від 15.01.2024, який набув чинності 27.02.2024.

Однак, позивач наголошує, що листки непрацездатності, на підставі яких відповідачем були зроблені спірні виплати, було складено за період з 19.04.2023 по 14.07.2023, тобто до набрання чинності нормою, на яку посилається відповідач.

Позивач вважає, що оскаржуване рішення порушує принципи передбачені Законом України «Про адміністративну процедуру», оскільки прийнято на підставі норми, яка набула чинності після його прийняття (останній абзац пункту 3 розділу ІІ Порядку №1234).

Крім того, пенсійний орган покладає на позивача обов`язок перевірки медичних висновків та сформованих на їх підставі листків непрацездатності, що відноситься до повноважень виключно відповідача.

Рішенням Миколаївського окружного адміністративного суду від 19 травня 2026 року позов задоволено.

Суд визнав протиправним та скасував рішення від 20.11.2025 №220.

Не погодившись з рішенням суду першої інстанції, посилаючись на неправильне застосування норм матеріального права та неповне з`ясування обставин, що мають значення для справи, представниця ГУ ПФУ в Миколаївській області подала апеляційну скаргу, в якій просить суд апеляційної інстанції скасувати рішення суду та прийняти нове рішення про відмову в задоволенні позову.

Доводи апеляційної скарги полягають у тому, що пенсійний орган відповідно до законодавства надав позивачу кошти на виплату допомоги по тимчасовій непрацездатності застрахованій особі ОСОБА_1 , але під час перевірки встановив факт неправомірного використання страхових коштів за період з 22.04.2023 по 14.07.2023 (з шостого дня непрацездатності).

Неправомірне використання коштів, на думку апелянта, полягає у тому, що позивач виплатив лікарняні особі тимчасова непрацездатність якої настала у зв`язку із захворюванням або травмою, що сталися внаслідок алкогольного, наркотичного, токсичного сп`яніння або дій, пов`язаних із таким сп`янінням. Це підтверджується листком непрацездатності № 7588770-2014321078-1 терміном з 17.04.2023 по 18.04.2023, де наявна позначка: «ознака алкогольного/наркотичного сп`яніння» та порушення режиму - 17.04.2023 - «навмисне заподіяння шкоди своєму здоров`ю».

Позивач, скориставшись правом подання відзиву на апеляційну скаргу, вважає її необґрунтованою та просить залишити без задоволення, а рішення суду першої інстанції залишити без змін.

Мотиви відзиву відтворюють позицію суду першої інстанції про задоволення позову.

Враховуючи, що відсутні клопотання від усіх учасників справи про розгляд справи за їх участю, суд апеляційної інстанції, відповідно до пункту 1 частини 1 статті 311 КАС України, розглянув справу в порядку письмового провадження.

Заслухавши суддю-доповідача, перевіривши повноту встановлення судом першої інстанції фактичних обставин справи та правильність застосування ним норм матеріального і процесуального права, колегія суддів вважає, що апеляційну скаргу належить залишити без задоволення, а рішення суду першої інстанції залишити без змін, з наступних підстав.

Судом першої інстанції встановлено, що наказом ГУ ПФУ в Миколаївській області від 09.10.2025 № 1086 передбачено проведення планової документальної перевірки позивача з питань дотримання страхувальником порядку використання страхових коштів Фонду за період з 01.10.2020 по 30.09.2025.

В акті перевірки зазначено, що відповідачем було «встановлено факт виплати за рахунок Фонду матеріального забезпечення застрахованій особі ОСОБА_1 на загальну суму 52 304,28 грн за листками непрацездатності, виданими за одним страховим випадком: № 7588770-2014367390-1 терміном з 19.04.2023 по 01.05.2023; № 7588770-2014644915-1 терміном з 02.05.2023 по 12.05.2023-№ 7588770-2014835678-1 терміном з 13.05.2023 по 19.05.2023 № 7588770-2014940550-1 терміном з 20.05.2023 по 09.06.2023- № 7588770-2014940550-1 терміном з 10.06.2023 по 30.06.2023, № 7588770-2015606264-1 терміном з 01.07.2023по 14.07.2023.

При цьому, в листку непрацездатності № 7588770-2014321078-1 терміном з 17.04.2023 по 18.04.2023 наявні позначки: «ознака алкогольного/ наркотичного сп`яніння» та порушення режиму - 17.04.2023 - «навмисне заподіяння шкоди своєму здоров`ю».

За наслідками перевірки відповідачем було встановлено факт неправомірного використання коштів згідно пунктів 2, 5 частини 1, 2 статті 16 Закону України «Про загальнообов`язкове державне соціальне страхування» (в редакції Закону від 21.09.2022 №2620- ІХ).

У зв`язку з цим, Комісією з соціального страхування було прийнято рішення про оплату матеріального забезпечення за весь період непрацездатності. Сума неправомірно використаних страхових коштів Фонду становить 52 304,28 грн.

20 листопада 2025 року ГУ ПФУ в Миколаївській області, на підставі акта документальної перевірки дотримання порядку використання страхувальником страхових коштів Фонду №1400-0902-3/177 від 27.10.2025, було прийнято рішення №220 про повернення страхових коштів Фонду та застосування фінансових санкцій за порушення порядку використання страхових коштів Фонду.

Указаним рішенням позивача зобов`язано повернути ГУ ПФУ в Миколаївській області неправомірно використані кошти в сумі 52 304,28 грн, та застосовано фінансову санкцію в сумі 26 152,14 грн (50 % від суми неправомірно використаних страхових коштів).

За результатами адміністративного оскарження спірного рішення, відповідач прийняв рішення про результати розгляду скарги №1400-0901-8/105643 від 25.12.2025, яке отримано позивачем 30.12.2025. Вказаним рішенням скарга позивача залишена без задоволення, а спірне рішення від 20.11.2025 №220 - без змін.

Задовольняючи позов, суд першої інстанції виходив із того, що спірне рішення, прийняте відповідачем, не відповідає критеріям передбаченим статті 2 КАС України та є необґрунтованим.

Суд першої інстанції вважав, що саме на відповідача покладений обов`язок здійснювати контроль та вживати заходи для раціонального використання страхових коштів, а до обов`язків роботодавця не належать повноваження надавати оцінку правомірності видачі медичного документа та орієнтуватись на номер страхового випадку.

Далі суд першої інстанції указав, що за період тимчасової непрацездатності, на підставі лікарняного, в якому містилась позначка «ознаки алкогольного сп`яніння» роботодавець не здійснював страхову виплату, а тому об`єктивна сторона правопорушення відсутня.

І наостанок, суд першої інстанції констатував, що відповідач у рішенні про результати розгляду скарги від 25.12.2025 посилався на норму пункту 3 розділу ІІ Порядку №1234 в редакції, яка набула чинності з 27.02.2024, однак листки непрацездатності, на підставі яких зроблені спірні виплати, складені в період з 19.04.2023 по 14.07.2023, тобто до набрання чинності нормою, на яку посилається відповідач.

Колегія суддів погоджується з такими висновками суду першої інстанції, з огляду на таке.

За приписами частини 2 статті 19 Конституції України, органи державної влади та органи місцевого самоврядування, їх посадові особи зобов`язані діяти лише на підставі, в межах повноважень та у спосіб, що передбачені Конституцією та законами України.

Правові, фінансові та організаційні засади загальнообов`язкового державного соціального страхування, гарантії працюючим громадянам щодо їх соціального захисту у зв`язку з тимчасовою втратою працездатності, вагітністю та пологами, у разі нещасного випадку на виробництві або професійного захворювання, охорони їхнього життя та здоров`я регулюються Законом України «Про загальнообов`язкове державне соціальне страхування» від 23.09.1999 №1105-XIV (далі - Закон №1105-XIV).

Згідно частини 1 статті 6 Закону №1105-XIV Пенсійний фонд України та його територіальні органи мають право перевіряти достовірність відомостей, поданих страхувальником для отримання страхових коштів, дотримання порядку використання страхувальником наданих йому страхових коштів, відмовляти у фінансуванні виплат у разі відмови або перешкоджання страхувальником проведенню перевірки, виявлення фактів подання страхувальником до уповноваженого органу управління недостовірних відомостей або порушення порядку використання страхових коштів.

За правилами частини 2 статті 6 Закону №1105-XIV Пенсійний фонд України та його територіальні органи зобов`язані здійснювати контроль за дотриманням порядку використання страхувальником страхових коштів та контролювати правильність витрат за соціальним страхуванням.

Відповідно до пункту 1 частини другої статті 8 Закону №1105-XIV роботодавець зобов`язаний здійснювати застрахованим особам у разі настання страхового випадку відповідний вид страхових виплат та надання соціальних послуг згідно з цим Законом.

Пункти 1, 2 частини 2 статті 9 Закону №1105-XIV передбачають, що застрахована особа зобов`язана:

надавати страхувальнику, страховику достовірні документи, на підставі яких призначаються страхові виплати та надаються соціальні послуги відповідно до цього Закону;

своєчасно повідомляти роботодавця та страховика про обставини, що впливають на умови або зміну розміру страхових виплат та соціальних послуг.

Частиною першою статті 15 Закону №1105-XIV (в редакції, яка діяла на день настання страхового випадку) регулюються випадки надання допомоги по тимчасовій непрацездатності застрахованій особі у формі матеріального забезпечення, яке повністю або частково компенсує втрату заробітної плати (доходу).

Відповідно до пункту другого та п`ятого частини першої статті 16 Закону №1105-XIV підставами для відмови в наданні допомоги по тимчасовій непрацездатності є:

- навмисне заподіяння шкоди своєму здоров`ю з метою ухилення від роботи чи інших обов`язків або симуляції хвороби;

- настання тимчасової непрацездатності, у зв`язку із захворюванням або травмою, що сталися внаслідок алкогольного, наркотичного, токсичного сп`яніння або дій, пов`язаних із таким сп`янінням.

Частиною 3 статті 22 Закону №1105-XIV зазначено, що рішення про призначення страхової виплати приймається страхувальником або уповноваженими ним особами. Страхувальник або уповноважені ним особи здійснюють контроль за правильністю нарахування і своєчасністю здійснення страхових виплат, приймають рішення про відмову в призначенні або припинення страхових виплат (повністю або частково), розглядають підставу і правильність видачі документів, які є підставою для надання страхових виплат.

Відповідно до частини 1 статті 23 Закону №1105-XIV підставою для призначення допомоги по тимчасовій непрацездатності, по вагітності та пологах є сформований на основі медичного висновку про тимчасову непрацездатність або документа, що засвідчує факт усиновлення дитини, встановлення опіки над дитиною, листок непрацездатності

Частиною 1 статті 24 Закону №1105-XIV визначено, що документи для призначення допомоги по тимчасовій непрацездатності розглядаються не пізніше десяти робочих днів з дня їх надходження, а для призначення допомоги по вагітності та пологах - не пізніше трьох робочих днів з дня їх надходження. Повідомлення про відмову в призначенні допомоги із зазначенням причини відмови та порядку оскарження видається або надсилається заявникові не пізніше п`яти днів після прийняття відповідного рішення.

Розділом ІІ Порядку №1234 (в редакції станом на 30.05.2022) передбачено формування листків непрацездатності на підставі даних медичних висновків про тимчасову непрацездатність.

1. Дані медичних висновків про тимчасову непрацездатність (далі - медичний висновок), що внесені до Реєстру медичних висновків в електронній системі охорони здоров`я, надходять з електронної системи охорони здоров`я.

2. Листок непрацездатності формується в Реєстрі на підставі інформації про медичний висновок (медичні висновки) у разі ідентифікації пацієнта як застрахованої особи в реєстрі застрахованих осіб Державного реєстру загальнообов`язкового державного соціального страхування (далі - РЗО).

3. Дати відкриття та закриття листка непрацездатності відповідають датам початку строку дії та закінчення строку дії медичного висновку, на підставі якого сформований цей листок непрацездатності. Листок непрацездатності вважається виданим через сім днів після дати закриття листка непрацездатності та набуває статусу "готовий до сплати (виданий)".

На підставі даних медичних висновків, що складають один випадок тимчасової непрацездатності, формуються листки непрацездатності в порядку черговості створення медичних висновків, кожен наступний із яких створюється як продовження першого та складають один страховий випадок.

На підставі даних медичних висновків, що складають один випадок тимчасової непрацездатності та, які містять посилання на запис у Реєстрі медичних висновків в електронній системі охорони здоров`я про попередній медичний висновок, формуються листки непрацездатності, як продовження випадку непрацездатності, в порядку черговості, незалежно від статусу раніше сформованих листків непрацездатності (крім статусу «сформовано помилково»).

Пункт 3 розділу II доповнено новим абзацом третім згідно з наказом Міністерства охорони здоров`я № 2608 від 23.11.2021, із змінами, внесеними згідно з наказами Міністерства охорони здоров`я № 171 від 26.01.2022, № 78 від 15.01.2024.

Унікальний номер листка непрацездатності має таку структуру:

номер випадку непрацездатності;

порядковий номер листка непрацездатності;

номер версії (позначається цифрою "1" при створенні нового листка та при створенні листка як продовження. Номер збільшується ("2", "3" та далі за порядком) при внесенні кожної наступної зміни до листка непрацездатності на підставі медичного висновку про тимчасову непрацездатність).

За наявності у будь-якому із медичних висновків, на підставі яких сформовано листки непрацездатності, що складають один страховий випадок, відмітки про наявність алкогольного та/або наркотичного сп`яніння як причини виникнення тимчасової непрацездатності, відомості про неї відображаються у всіх листках непрацездатності, що складають один страховий випадок.

Пункт 3 розділу II доповнено новим абзацом згідно з наказом Міністерства охорони здоров`я № 78 від 15.01.2024.

Медичний висновок про тимчасову непрацездатність - електронний документ, що формується на підставі медичних записів в електронній системі охорони здоров`я та містить висновок лікаря за результатами медичної експертизи з тимчасової втрати працездатності, що засвідчує тимчасову непрацездатність та є підставою для створення листка непрацездатності (пункт 15 частини 1 статті 1 Закону №1105-XIV).

Пунктом 2 розділу І Порядку формування медичних висновків про тимчасову непрацездатність в Реєстрі медичних висновків в електронній системі охорони здоров`я, затвердженому наказом Міністерства охорони здоров`я України від 01 червня 2021 року №1066 (зареєстровано в Міністерстві юстиції України 2 червня 2021 р. за №728/36350; далі - Порядок №1066) встановлено, що формування медичних висновків в Реєстрі здійснюють лікуючі лікарі суб`єктів господарювання.

Відповідно до пункту 2 розділу ІІ Порядку №1066 медичні висновки будь-якої категорії вносяться до Реєстру на підставі медичних записів про медичний огляд, надання консультації або лікування та медичних записів при виписці пацієнта зі стаціонару в Реєстрі медичних записів, записів про направлення та рецептів (далі - медичні записи) за результатами проведеної експертизи тимчасової непрацездатності та висновку лікуючого лікаря про тимчасову непрацездатність особи (далі - висновок лікуючого лікаря).

Згідно пункту 1 розділу ІІ Порядку №1066 медичний висновок має містити, зокрема, відмітку про наявність алкогольного та/або наркотичного сп`яніння як причини виникнення тимчасової непрацездатності (за необхідності). Відмітку про наявність алкогольного та/або наркотичного сп`яніння як причини виникнення непрацездатності у медичних висновках за категорією «Захворювання або травма загального характеру» робить лікуючий лікар у випадках, коли відповідно до вимог законодавства України пацієнту проводилися необхідні дослідження для визначення наявності в його організмі алкоголю (наркотичних засобів чи токсичних або отруйних речовин) та визначення ступеня його сп`яніння, а також лікуючим лікарем встановлено, що тимчасова непрацездатність настала внаслідок алкогольного, наркотичного, токсичного сп`яніння або дій, пов`язаних з таким сп`янінням, що підтверджено результатами таких досліджень (пункт 5 розділу IV Порядку №1066).

Відповідно до частини 2 статті 6 Закону №1105-XIV уповноважений орган управління та його територіальні органи зобов`язані:

2) здійснювати контроль за дотриманням порядку використання страхувальником страхових коштів;

3) вживати заходів для раціонального використання страхових коштів;

4) контролювати правильність витрат за соціальним страхуванням, передбачених цим Законом та іншими нормативно-правовими актами з питань соціального страхування;

Пунктом 8 Порядку фінансування страхувальників для надання матеріального забезпечення застрахованим особам у зв`язку з тимчасовою втратою працездатності та окремих виплат потерпілим на виробництві за рахунок коштів Фонду соціального страхування України №12 від 19.07.2018 визначено, що робочий орган виконавчої дирекції Фонду або його відділення після надходження заяви-розрахунку здійснює перевірку інформації, наведеної у ній, перевіряє правильність заповнення реквізитів, правильності нарахування виплат та у разі відсутності зауважень протягом десяти робочих днів здійснює фінансування сум, зазначених у заяві-розрахунку.

Робочий орган виконавчої дирекції Фонду або його відділення у разі потреби має право здійснювати обмін інформацією зі страхувальником шляхом направлення запиту щодо уточнення інформації, наведеної у заяві-розрахунку.

У разі виявлення помилок та/або недостовірних відомостей заява-розрахунок повертається страхувальнику з відповідними рекомендаціями щодо їх усунення.

Перевірка заяви-розрахунку, надання рекомендацій за її результатами, фінансування заяви-розрахунку або надання обґрунтованої відмови у її прийнятті здійснюється робочими органами Фонду або їх відділеннями протягом десяти робочих днів після надходження заяви-розрахунку.

Аналіз викладених норм законодавства дає підстави погодитись з висновком суду першої інстанції, що саме на відповідача покладається обов`язок здійснювати контроль та вживати заходи для раціонального використання страхових коштів, а також перевіряти інформацію, наведену роботодавцеві у заяві-розрахунку, правильність нарахування виплат та у разі відсутності зауважень здійснювати фінансування або надати обґрунтовану відмови у її прийнятті.

До обов`язків роботодавця не належать повноваження надавати оцінку правомірності видачі медичного документа та орієнтуватись на номер страхового випадку. Роботодавець зобов`язаний: здійснювати застрахованим особам у разі настання страхового випадку відповідний вид страхових виплат та надання соціальних послуг згідно з цим Законом. Підставою для призначення допомоги по тимчасовій непрацездатності є листок непрацездатності.

Як встановлено судом першої інстанції, працівник позивача надав роботодавцю 7 лікарняних, один з яких містив позначку лікаря «ознака алкогольного сп`яніння», інші 6 лікарняних таку позначку не містили.

Разом з цим, на позивача накладено штраф за порушення порядку використання страхових коштів, оскільки допомога по тимчасовій непрацездатності не надається: у разі тимчасової непрацездатності, у зв`язку із захворюванням або травмою, що сталися внаслідок алкогольного, наркотичного, токсичного сп`яніння або дій, пов`язаних із таким сп`янінням.

Як правильно зауважив суд першої інстанції, за період тимчасової непрацездатності, на підставі лікарняного, в якому містилась позначка «ознаки алкогольного сп`яніння» роботодавець не здійснював страхову виплату, а тому об`єктивна сторона правопорушення відсутня.

Настання тимчасової непрацездатності, у зв`язку із захворюванням або травмою, що сталися внаслідок алкогольного, наркотичного, токсичного сп`яніння або дій, пов`язаних із таким сп`янінням, повинно бути підтверджено медичним висновком лікуючого лікаря, на підставі якого в листку непрацездатності ставиться відповідна відмітка.

За відсутності у наданих працівником листках непрацездатності позначки, що підтверджують факт настання тимчасової непрацездатності, у зв`язку із захворюванням або травмою, що сталися внаслідок алкогольного, наркотичного, токсичного сп`яніння або дій, пов`язаних із таким сп`янінням, які видані в рамках одного страхового випадку, у позивача не було підстав відмовляти застрахованій особі - ОСОБА_1 - у виплаті страхового відшкодування.

Пенсійний орган на указані обставини не звернув та дійшов помилкового висновку про необхідність повернення позивачем страхових коштів Фонду та застосування до позивача фінансових санкцій за порушення порядку використання страхових коштів.

До того ж, суд апеляційної інстанції відхиляє посилання скаржника на пункт 3 розділу ІІ Порядку №1234, яким передбачено, що за наявності у будь-якому із медичних висновків, на підставі яких сформовано листки непрацездатності, що складають один страховий випадок, відмітки про наявність алкогольного та/або наркотичного сп`яніння як причини виникнення тимчасової непрацездатності, відомості про неї відображаються у всіх листках непрацездатності, що складають один страховий випадок.

Як правильно встановив суд першої інстанції, пункт 3 розділу ІІ Порядку №1234 було доповнено новим абзацом, який містить вказану норму, згідно з наказом Міністерства охорони здоров`я «Про внесення змін до Порядку видачі (формування) листків непрацездатності в Електронному реєстрі листків непрацездатності» № 78 від 15.01.2024, який набув чинності з 27.02.2024.

Разом з цим, листки непрацездатності, на підставі яких зроблено спірні виплати, були складені за період з 19.04.2023 по 14.07.2023, тобто до набрання чинності пунктом 3 розділу ІІ Порядку №1234, на який посилається скаржник, а тому такі зміни не можуть вплинути на спірні правовідносини.

Отже, суд першої інстанції дійшов вірного висновку про наявність підстав для задоволення позову, а тому доводи апеляційної скарги пенсійного органу є помилковими та такими, що суперечать приписам чинного законодавства.

З огляду на вищевикладене, колегія суддів вважає, що апеляційна скарга містить мотиви, які фактично зводяться до переоцінки рішення суду першої інстанції. Апеляційна скарга відтворює зміст відзиву відповідача на позовну заяву, якому суд першої інстанції надав оцінку.

Тому, колегія суддів вважає, що суд першої інстанції правильно встановив обставини справи, судове рішення ухвалено з додержанням норм матеріального та процесуального права, підстав для скасування рішення суду першої інстанції немає.

Згідно з частиною 1 статті 316 КАС України суд апеляційної інстанції залишає апеляційну скаргу без задоволення, а рішення або ухвалу суду - без змін, якщо визнає, що суд першої інстанції правильно встановив обставини справи та ухвалив судове рішення з додержанням норм матеріального і процесуального права.

Підстави для розподілу судових витрат за результатом розгляду апеляційної скарги, відповідно до статті 139 КАС України, відсутні.

Стаття 328 КАС України встановлює право учасників справи, а також осіб, які не брали участі у справі, якщо суд вирішив питання про їхні права, свободи, інтереси та (або) обов`язки на касаційне оскарження рішення суду першої інстанції після апеляційного перегляду справи, а також постанову суду апеляційної інстанції повністю або частково у випадках, визначених цим Кодексом.

Водночас пункт 2 частини 5 вказаної статті встановлює, що не підлягають касаційному оскарженню, у тому числі судові рішення у справах незначної складності та інших справах, розглянутих за правилами спрощеного позовного провадження (крім справ, які відповідно до цього Кодексу розглядаються за правилами загального позовного провадження), крім випадків якщо:

а) касаційна скарга стосується питання права, яке має фундаментальне значення для формування єдиної правозастосовної практики;

б) особа, яка подає касаційну скаргу, відповідно до цього Кодексу позбавлена можливості спростувати обставини, встановлені оскарженим судовим рішенням, при розгляді іншої справи;

в) справа становить значний суспільний інтерес або має виняткове значення для учасника справи, який подає касаційну скаргу;

г) суд першої інстанції відніс справу до категорії справ незначної складності помилково.

Отже, враховуючи, що судом апеляційної інстанції постановлено рішення у справі розглянутої за правилами спрощеного позовного провадження, відсутні підстави для його оскарження в касаційному порядку.

Керуючись статтями 243, 250, 311, 315, 316, 321, 322, 325, 328, 329 КАС України, суд

П О С Т А Н О В И В:

Апеляційну скаргу Головного управління Пенсійного фонду України в Миколаївській області - залишити без задоволення.

Рішення Миколаївського окружного адміністративного суду від 19 травня 2026 року у справі за позовом Державного підприємства «Адміністрація морських портів України» в особі філії «Дельта-лоцман» Державного підприємства «Адміністрація морських портів України» до Головного управління Пенсійного фонду України в Миколаївській області про визнання протиправним та скасування рішення - залишити без змін.

Постанова суду апеляційної інстанції набирає законної сили з дати її прийняття та оскарженню в касаційному порядку не підлягає, за винятком випадків, перелічених у пункті 2 частини 5 статті 328 КАС України.

Суддя-доповідач Г.В. Семенюк

Судді А.Г. Федусик О.І. Шляхтицький