Ухвала № 141374708 у справі № 420/38699/25 від 09.11.2026

П`ЯТИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД

------------------------

У Х В А Л А

09 листопада 2026 р. м. Одеса Справа № 420/38699/25

П`ятий апеляційний адміністративний суд у складі колегії суддів:

судді-доповідача - Казанчук Г.П.,

суддів - Градовського Ю.М., Єщенка О.В.,

розглянувши можливість відкриття апеляційного провадження за апеляційною скаргою Головного управління ДПС в Одеській області на рішення Одеського окружного адміністративного суду від 29 січня 2026 року у справі за адміністративним позовом фізичної особи - підприємця ОСОБА_1 до Головного управління ДПС в Одеській області про визнання протиправним та скасування податкового повідомлення-рішення,-

УСТАНОВИВ:

Рішенням Одеського окружного адміністративного суду від 29 січня 2026 року позов фізичної особи - підприємця ОСОБА_1 задоволено частково.

Визнано протиправним та скасовано податкове повідомлення-рішення Головного управління ДПС в Одеській області №47376/15-32-07-06 від 29.09.2025 року в частині застосування до фізичної особи - підприємця ОСОБА_1 штрафних санкцій в сумі 212324 грн. 10 коп.

В решті позову відмовлено.

Стягнуто за рахунок бюджетних асигнувань Головного управління ДПС в Одеській області на користь фізичної особи - підприємця ОСОБА_1 витрати по сплаті судового збору в сумі 2123 грн. 24 коп.

Не погодившись із даним судовим рішенням, Головне управління ДПС в Одеській області 27 лютого 2026 року подало апеляційну скаргу, у якій просило рішення суду першої інстанції скасувати в частині задоволення позовних вимог та прийняти нове рішення, яким відмовити у задоволенні позову в повному обсязі.

Ухвалою П`ятого апеляційного адміністративного суду від 03 березня 2026 року зазначену апеляційну скаргу залишено без руху у зв`язку з несплатою судового збору у розмірі 2547 грн. 88 коп. та надано апелянту строк для усунення недоліку скарги 10 днів з дня вручення цієї ухвали.

12 березня 2026 року від апелянта надійшло клопотання про продовження процесуального строку для усунення недоліку апеляційної скарги, мотивоване тим, що залишок коштів на реєстраційному рахунку по КЕКВ 2800 становить 0,00 грн.

Ухвалою П`ятого апеляційного адміністративного суду від 17 березня 2026 року зазначене клопотання задоволено та продовжено Головному управлінню ДПС в Одеській області строк для усунення недоліку апеляційної скарги на 5 днів з дня вручення цієї ухвали.

23 березня 2026 року від Головного управління ДПС в Одеській області надійшло клопотання про відстрочення сплати судового збору до ухвалення рішення по суті справи.

Ухвалою П`ятого апеляційного адміністративного суду від 26 березня 2026 року у задоволенні клопотання Головного управління ДПС в Одеській області про відстрочення сплати судового збору відмовлено, апеляційну скаргу повернуто апелянту у зв`язку з неусуненням у встановлений строк недоліку апеляційної скарги.

04 листопада 2026 року Головне управління ДПС в Одеській області повторно звернулося до П`ятого апеляційного адміністративного суду з апеляційною скаргою на рішення Одеського окружного адміністративного суду від 29 січня 2026 року, до якої додано клопотання про поновлення строку на апеляційне оскарження та платіжну інструкцію №3980 від 29 жовтня 2026 року про сплату судового збору у розмірі 3913 грн. 64 коп.

В обґрунтування клопотання про поновлення строку апелянт зазначає, що первісна апеляційна скарга була подана у встановлений законом строк, а її повернення відбулося не з вини контролюючого органу, оскільки сплатити судовий збір було неможливо через відсутність розподілу належних бюджетних асигнувань у Головному управлінні ДПС в Одеській області.

Апелянт вказує, що судовий збір сплачено 29 жовтня 2026 року одразу після отримання бюджетних асигнувань, а повторна апеляційна скарга сформована 04 листопада 2026 року, тобто, на його думку, у розумний строк після сплати судового збору як єдиного недоліку, через який первісну апеляційну скаргу було повернуто.

На підтвердження своєї позиції апелянт посилається на постанови Верховного Суду від 15 травня 2020 року у справі №820/1212/17, від 04 лютого 2021 року у справі №640/526/19 та від 24 липня 2023 року у справі №200/3692/21, а також на практику Європейського суду з прав людини щодо неприпустимості надмірного формалізму та забезпечення права на доступ до суду.

Розглянувши клопотання апелянта про поновлення строку на апеляційне оскарження, колегія суддів дійшла висновку, що наведені у ньому підстави не можуть бути визнані поважними, з огляду на наступне.

Відповідно до частини першої статті 295 КАС України апеляційна скарга на рішення суду подається протягом тридцяти днів з дня його проголошення.

Якщо в судовому засіданні було оголошено лише вступну та резолютивну частини рішення суду, або розгляду справи в порядку письмового провадження, зазначений строк обчислюється з дня складення повного судового рішення.

Частиною третьою статті 295 КАС України передбачено, що учасник справи, якому повне рішення або ухвала суду не були вручені у день його (її) проголошення або складення, має право на поновлення пропущеного строку на апеляційне оскарження на рішення суду, якщо апеляційна скарга подана протягом тридцяти днів з дня вручення йому повного рішення суду.

Згідно з частиною четвертою статті 295 КАС України строк на апеляційне оскарження також може бути поновлений в разі його пропуску з інших поважних причин, крім випадків, визначених частиною другою статті 299 цього Кодексу.

Відповідно до частини третьої статті 298 КАС України апеляційна скарга залишається без руху також у випадку, якщо вона подана після закінчення строків, установлених статтею 295 цього Кодексу, і особа, яка її подала, не порушує питання про поновлення цього строку, або якщо підстави, вказані нею у заяві, визнані неповажними.

При цьому протягом десяти днів з дня вручення ухвали особа має право звернутися до суду апеляційної інстанції з заявою про поновлення строку або вказати інші підстави для поновлення строку.

За правилами частини восьмої статті 169 КАС України, які відповідно до частини другої статті 298 цього Кодексу застосовуються і до апеляційної скарги, повернення апеляційної скарги не позбавляє права повторного звернення до адміністративного суду в порядку, встановленому законом.

Водночас повторне звернення до суду апеляційної інстанції здійснюється з дотриманням строків, встановлених статтею 295 КАС України, а у разі їх пропуску - з обґрунтуванням поважності причин такого пропуску.

При вирішенні питання про поновлення строку на апеляційне оскарження суд надає оцінку обставинам, на які посилається скаржник, у взаємозв`язку інтервалів часу: з моменту закінчення строку на апеляційне оскарження до першого звернення з апеляційною скаргою та з моменту повернення першої апеляційної скарги до повторного звернення до суду.

Інститут строків в адміністративному процесі сприяє досягненню юридичної визначеності у публічно-правових відносинах, стимулює учасників процесу добросовісно ставитися до виконання своїх обов`язків та дисциплінує їх, а строк на апеляційне оскарження є гарантією стабільності судового рішення і правової визначеності для іншої сторони спору.

Підстави пропуску строку можуть бути визнані поважними лише у разі, якщо вони пов`язані з непереборними та об`єктивними перешкодами, труднощами, які не залежать від волі особи та унеможливили своєчасне звернення до суду, а наявність таких обставин має бути підтверджена належними і допустимими доказами.

Верховний Суд у постанові від 24 липня 2023 року у справі №200/3692/21, на яку посилається і сам апелянт, сформулював висновок, що процесуальний строк на апеляційне оскарження в разі повторного подання апеляційної скарги може бути поновлено у разі дотримання одночасно таких умов: первісне звернення до суду апеляційної інстанції з апеляційною скаргою відбулось у межах передбаченого процесуальним законом строку на апеляційне оскарження; повторне подання апеляційної скарги відбулось у межах строку апеляційного оскарження, встановленого процесуальним законом, або впродовж розумного строку після отримання копії відповідної ухвали суду про повернення первісної скарги, без невиправданих затримок і зайвих зволікань; скаржник продемонстрував добросовісне ставлення до реалізації ним права на апеляційне оскарження і вжив усіх можливих та залежних від нього заходів з метою усунення недоліків апеляційної скарги, які стали підставою для повернення вперше поданої апеляційної скарги, і такі недоліки фактично усунуті станом на момент повторного звернення з апеляційною скаргою; доведено, що повернення попередньо поданих апеляційних скарг відбулося з причин, які не залежали від особи, яка оскаржує судові рішення, і які обумовлені наявністю об`єктивних і непереборних обставин, що унеможливили або значно утруднили можливість своєчасного звернення до суду апеляційної інстанції та не могли бути усунуті скаржником; наявність таких обставин підтверджено належними і допустимими доказами.

Зазначені умови є сукупними, а тому недотримання хоча б однієї з них виключає можливість поновлення строку на апеляційне оскарження.

Як вбачається з матеріалів справи, первісна апеляційна скарга подана Головним управлінням ДПС в Одеській області 27 лютого 2026 року, тобто у межах строку, встановленого частиною першою статті 295 КАС України, та повернута апелянту ухвалою П`ятого апеляційного адміністративного суду від 26 березня 2026 року.

Повторно з апеляційною скаргою апелянт звернувся лише 04 листопада 2026 року, тобто більше ніж через сім місяців після повернення первісної апеляційної скарги.

Такий проміжок часу жодним чином не може вважатися розумним строком повторного звернення до суду апеляційної інстанції після повернення первісної апеляційної скарги, оскільки він у декілька разів перевищує тридцятиденний строк на апеляційне оскарження, встановлений законом.

Апелянт не надав жодних доказів вчинення ним у період з 26 березня 2026 року по 29 жовтня 2026 року послідовних та регулярних дій, спрямованих на отримання фінансування для сплати судового збору саме у цій справі, зокрема звернень до головного розпорядника бюджетних коштів про виділення або перерозподіл асигнувань за КЕКВ 2800, відповідей на такі звернення, довідок про стан реєстраційного рахунку тощо.

Посилання апелянта на те, що вживалися всі вичерпні заходи щодо виділення відповідного фінансування, має загальний характер та не підтверджене належними і допустимими доказами, а відтак саме по собі не свідчить про добросовісне ставлення скаржника до реалізації права на апеляційне оскарження протягом усього періоду затримки.

Колегія суддів також зазначає, що відсутність бюджетних асигнувань для сплати судового збору не належить до об`єктивних та непереборних обставин, які не залежать від волі особи.

Велика Палата Верховного Суду у постанові від 28 квітня 2021 року у справі №640/3393/19 зазначила, що особа, яка утримується за рахунок державного бюджету, має право в межах бюджетних асигнувань здійснити розподіл коштів з метою забезпечення сплати судового збору, а обставини, пов`язані з фінансуванням установи чи організації з Державного бюджету України та відсутністю у них коштів, призначених для сплати судового збору, не можуть вважатися достатньою підставою для звільнення від такої сплати.

Головне управління ДПС в Одеській області як територіальний орган центрального органу виконавчої влади є постійним учасником судових проваджень, обізнаним із процесуальним обов`язком сплати судового збору за подання апеляційної скарги, а тому зобов`язане планувати відповідні видатки та своєчасно вживати заходів щодо їх забезпечення.

Щодо посилання апелянта на постанову Верховного Суду від 15 травня 2020 року у справі №820/1212/17, колегія суддів зазначає, що викладений у ній висновок про можливість поновлення суб`єкту владних повноважень строку на апеляційне оскарження, пропущеного через фінансову неспроможність сплатити судовий збір, стосується виключних випадків, обумовлених, зокрема, розміром судового збору, який може впливати на тривалість процедури його сплати державним казначейством.

У даній справі розмір судового збору за подання апеляційної скарги становить 2547 грн. 88 коп., що не є значним для територіального органу Державної податкової служби України, а апелянт не довів, що процедура сплати такої суми об`єктивно потребувала більше семи місяців.

Посилання апелянта на постанову Верховного Суду від 04 лютого 2021 року у справі №640/526/19 також не спростовує наведених висновків, оскільки у цій постанові Верховний Суд прямо зазначив, що сам факт повернення апеляційної скарги не є поважною причиною пропуску строку, а суд має враховувати обставини, які стали підставою для повернення попередньо поданої апеляційної скарги, та характер процесуальної поведінки скаржника щодо виконання своїх обов`язків.

Саме оцінка процесуальної поведінки апелянта, який після повернення апеляційної скарги протягом більше ніж семи місяців не вчиняв підтверджених доказами дій для усунення її недоліку, і свідчить про відсутність поважних причин пропуску строку.

Невиконання вимог процесуального закону щодо сплати судового збору при поданні апеляційної скарги та повернення апеляційної скарги з цієї причини не належать до об`єктивних обставин особливого і непереборного характеру, які б унеможливили своєчасне звернення до суду апеляційної інстанції.

Доводи апелянта щодо неприпустимості надмірного формалізму та забезпечення права на доступ до суду колегія суддів оцінює критично, оскільки Європейський суд з прав людини у своїй практиці неодноразово зазначав, що право на доступ до суду не є абсолютним і може підлягати обмеженням, зокрема щодо строків звернення, які переслідують легітимну мету забезпечення правової визначеності, а застосування таких обмежень до учасника справи, який не виявив належної старанності, не є надмірним формалізмом.

Разом з тим колегія суддів зазначає, що до повторно поданої апеляційної скарги апелянтом додано платіжну інструкцію №3980 від 29 жовтня 2026 року про сплату судового збору у розмірі 3913 грн. 64 коп., що перевищує належний до сплати розмір судового збору 2547 грн. 88 коп. (2123,24 грн. х 1,5 х 0,8), а тому недолік апеляційної скарги у вигляді несплати судового збору на час повторного звернення усунуто.

За таких обставин єдиним недоліком повторно поданої апеляційної скарги є пропуск строку на апеляційне оскарження за відсутності поважних причин такого пропуску.

Враховуючи викладене, колегія суддів вважає, що підстави, наведені апелянтом у клопотанні про поновлення строку на апеляційне оскарження, є неповажними, у зв`язку з чим апеляційну скаргу відповідно до частини третьої статті 298 КАС України слід залишити без руху та надати апелянту строк для подання заяви про поновлення строку на апеляційне оскарження із зазначенням інших підстав для його поновлення та наданням доказів на їх підтвердження.

Відповідно до пункту 4 частини першої статті 299 КАС України суд апеляційної інстанції відмовляє у відкритті апеляційного провадження у справі, якщо скаржник у строк, визначений судом, не подав заяву про поновлення строку на апеляційне оскарження або наведені підстави для поновлення строку на апеляційне оскарження визнані судом неповажними.

Керуючись ст.ст.169, 296, 298, 299 КАС України, суддя

УХВАЛИВ:

Апеляційну скаргу Головного управління ДПС в Одеській області на рішення Одеського окружного адміністративного суду від 29 січня 2026 року у справі №420/38699/25 залишити без руху.

Надати апелянту строк протягом 10 днів з дня вручення цієї ухвали для подання до П`ятого апеляційного адміністративного суду заяви про поновлення строку на апеляційне оскарження із зазначенням інших підстав для поновлення строку та наданням доказів на їх підтвердження.

Роз`яснити апелянту, що у разі неподання у встановлений строк заяви про поновлення строку на апеляційне оскарження або якщо наведені у ній підстави будуть визнані судом неповажними, відповідно до пункту 4 частини першої статті 299 КАС України у відкритті апеляційного провадження буде відмовлено.

Ухвала у касаційному порядку не підлягає оскарженню.

Суддя доповідач Г.П. Казанчук

Судді Ю.М. Градовський

О.В. Єщенко