Постанова № 141374718 у справі № 420/8246/26 від 10.11.2026

П`ЯТИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД

------------------------

П О С Т А Н О В А

І М Е Н Е М У К Р А Ї Н И

10 листопада 2026 р. м. Одеса Справа № 420/8246/26

Категорія: 106000000 Головуючий у суді І інстанції: Бутенко А. В. час і місце ухвалення: спрощене провадження, м. Одеса

П`ятий апеляційний адміністративний суд у складі колегії суддів:

судді-доповідача Семенюка Г.В.

суддів: Федусика А.Г.

Шляхтицького О.І.

розглянувши у письмовому провадженні у приміщенні П`ятого апеляційного адміністративного суду адміністративну справу за апеляційною скаргою Військової частини НОМЕР_1 на рішення Одеського окружного адміністративного суду від 25 травня 2026 року у справі за позовом адвокатки Грецьких Єлизавети Олександрівни, яка діє в інтересах ОСОБА_1 , до Військової частини НОМЕР_1 про визнання протиправною бездіяльність та зобов`язання вчинити певні дії

В С Т А Н О В И В:

У березні 2026 року адвокатка Грецьких Є. О., діючи в інтересах ОСОБА_1 , звернулась до суду першої інстанції з позовом до Військової частини НОМЕР_1 , в якому просила:

- визнати протиправною бездіяльність щодо невиплати додаткової винагороди, передбаченої постановою Кабінету Міністрів України від 28.02.2022 №168 «Питання деяких виплат військовослужбовцям, особам рядового і начальницького складу, поліцейським та їх сім`ям під час дії воєнного стану» (далі - Постанова №168), у розмірі 100 000 гривень з вересня 2025 року;

- зобов`язати здійснити доплату додаткової винагороди, передбаченої Постановою №168 збільшену до 100 000 гривень, з вересня 2025 року;

- зобов`язати здійснити виплату компенсації втрати частини доходів у зв`язку з порушенням строків виплати грошового забезпечення, відповідно до «Порядку проведення компенсації громадянам втрати частини грошових доходів у зв`язку з порушенням термінів їх виплати», затвердженого постановою Кабінету Міністрів України від 21.02.2001 № 159 (далі - Порядок №159).

Обґрунтовуючи позовні вимоги адвокатка зазначила, що її довіритель проходить військову службу в НОМЕР_2 окремій бригаді морської піхоти 30 корпусу МП ВМС ЗСУ (Військова частина НОМЕР_1 ). Однак, усупереч покладеним на Військову частину НОМЕР_1 обов`язкам, позивачу не нарахована додаткова винагорода відповідно до Постанови №168 в розмірі 100 000 грн за безпосередню участь в бойових діях та відповідних заходах.

Адвокатка указує, що згідно довідки про безпосередню участь особи у заходах, необхідних для забезпечення оборони України, захисту безпеки населення та інтересів держави у зв`язку з військовою агресією рф проти України №465 від 08.01.2026 ОСОБА_1 у період з 10.08.2023 по 09.11.2023, з 20.11.2023 по 30.04.2024, з 16.05.2024 по 11.11.2024, з 27.11.2024 по 30.04.2025, з 16.05.2025 по 31.10.2025, з 16.11.2025 по 31.12.2025 брав участь у заходах, необхідних для забезпечення оборони України, захисту безпеки населення та інтересів держави у зв`язку з військовою агресією рф проти України, перебуваючи в Херсонській обл., Херсонському р-ні, Херсонській міській територіальній громаді.

Відповідно до Наказу Головнокомандувача Збройних Сил України, Херсон та Херсонська територіальна громада віднесені до зони активних бойових дій.

Отже, адвокатка вважає, що порушено право її довірителя на належне грошове забезпечення як військовослужбовця, а саме: здійснено виплату додаткової грошової винагороди у розмірі 30 000,00 грн., замість передбачених Постановою №168, з вересня 2025 року - 100 000,00 грн.

Також адвокатка вважає, що її довіритель має право на компенсацію втрати частини доходів, у зв`язку з порушенням встановлених строків їх виплати, відповідно до Порядку №159.

Рішенням Одеського окружного адміністративного суду від 25 травня 2026 року позов задоволено частково.

Суд визнав протиправними дії Військової частини НОМЕР_1 щодо нарахування ОСОБА_1 зниженого розміру додаткової винагороди (30 000 грн), передбаченої пунктом 1 Постановою № 168, за період з 01.09.2025 по 28.02.2026 за час забезпечення здійснення заходів з національної безпеки і оборони, відсічі і стримування збройної агресії та виконання бойових (спеціальних) завдань (у розрахунку на місяць пропорційно часу участі у таких діях та заходах) у районах ведення воєнних (бойових) дій медичному персоналу медичних частин та підрозділів (медичних підрозділів підсилення).

Зобов`язав Військову частину НОМЕР_1 нарахувати та виплатити ОСОБА_1 додаткову винагороду у розмірі 100 000 грн передбаченої пунктом 1 Постановою №168, за період з 01.09.2025 по 28.02.2026 в розрахунку на місяць пропорційно часу участі у забезпеченні здійснення заходів з національної безпеки і оборони, відсічі і стримування збройної агресії.

В іншій частині позовних вимог суд відмовив.

Не погодившись з рішенням суду першої інстанції, посилаючись на неправильне застосування норм матеріального права та порушення норм процесуального права, представник Військової частини НОМЕР_1 подав апеляційну скаргу, в якій просить суд апеляційної інстанції скасувати рішення суду та прийняти нове рішення про відмову в задоволенні позову.

Мотиви апеляційної скарги полягають у тому, що виплата спірної додаткової винагороди в розмірі до 100 000 грн залежить від певних умов: безпосередня участь військовослужбовця в бойових діях або забезпеченні здйснення заходів з національної безпеки і оборони, відсічі і стримування збройної агресії під час безпосереднього перебування в районах проведення воєнних (бойових) дій в період здійснення зазначених заходів, а її розмір залежить від часу участі в таких діях та заходах.

Так, представник апелянта наголошує, що у період з вересня 2025 року по березень 2026 року позивачу виплачувалась передбачена пунктом 1 Постанови №168 додаткова винагорода в розмірі 30 000 грн в розрахунку на місяць пропорційно часу участі у таких діях та заходах.

Представник скаржника вважає, що саме лише перебування позивача на території Херсонської області, Херсонського району, Херсонської міської територіальної громади у спірний період не є підставою для виплати додаткової винагороди в збільшеному розмірі.

На думку скаржника, позивач не надав доказів його безпосередньої участі в бойових діях або забезпеченні здійснення заходів з національної безпеки і оборони, відсічі і стримування збройної агресії під час безпосереднього перебування в районах проведення воєнних (бойових) дій в період здійснення зазначених заходів, які б слугували підставою для виплати додаткової винагороди в збільшеному розмірі до 100 000 грн.

Адвокатка Грецьких Є. О., діючи в інтересах ОСОБА_1 , скориставшись правом подання відзиву на апеляційну скаргу, не погоджується з доводами апелянта. Адвокатка вважає, що скаржник не виконав покладений на нього обов`язок доказування правомірності своїх дій, а тому просить залишити скаргу без задоволення, а рішення суду першої інстанції залишити без змін.

Мотиви відзиву полягають у тому, що бойовими розпорядженнями, які видавались кожного місяця починаючи з 01.09.2025 та закінчуючи 01.03.2026, підтверджується виконання позивачем завдань в зоні ведення оборонної операції, з метою збереження життя та здоров`я особового складу медичної служби, якісного та своєчасного надання медичної допомоги, проведення подальшої евакуації поранених, травмованих, хворих військовослужбовців.

Крім того, адвокатка акцентує увагу на тому, що до позовної заяви надано довідку про безпосередню участь особи у заходах, необхідних для забезпечення оборони України, захисту безпеки населення інтересів держави у зв`язку з військовою агресією рф проти України №465 від 08.01.2026 в якій зазначено, що ОСОБА_1 дійсно в період з 16.05.2025 по 31.10.2025, з 16.11.2025 по 31.12.2025 брав безпосередню участь у заходах, необхідних для забезпечення оборони України, захисту безпеки населення та інтересів держави у зв`язку з військовою агресією рф проти України.

Відповідно до пункту 3 частини 1 статті 311 КАС України, справу судом апеляційної інстанції розглянуто в порядку письмового провадження, оскільки апеляційна скарга подана на рішення суду першої інстанції, яке ухвалено в порядку спрощеного позовного провадження без повідомлення сторін (у порядку письмового провадження).

Заслухавши суддю-доповідача, перевіривши повноту встановлення судом першої інстанції фактичних обставин справи та правильність застосування ним норм матеріального і процесуального права, колегія суддів вважає, що апеляційна скарга задоволенню не підлягає, з наступних підстав.

Судом першої інстанції встановлено, що ОСОБА_1 проходить військову службу за контрактом в НОМЕР_2 окремій бригаді морської піхоти 30 корпусу МП ВМС ЗСУ (Військова частина НОМЕР_1 ).

Наказом командира Військової частини НОМЕР_1 (по стройовій частині) від 10.08.2023 №227, солдата ОСОБА_1 , призваного на військову службу за мобілізацією, призначено з 10.08.2023 на посаду водієм-електриком лікувального відділення медичної роти Військової частини НОМЕР_3 .

Наказом командира Військової частини НОМЕР_1 (по стройовій частині) від 02 вересня 2025 року №225 молодшого сержанта ОСОБА_1 , призначеного на підставі наказу командира військової частини НОМЕР_1 (по особовому складу) від 31 серпня 2025 року №107-РС, призначено на посаду начальника складу відділення медичного постачання медичної роти Військової частини НОМЕР_1 .

Відповідно до наказу командира Військової частини НОМЕР_1 (по стройовій частині) від 01.11.2025 №316, вважати такими, що вибули у частину щорічної основної відпустки, відповідно до пункту 18 статті 101 Закону України «Про соціальний і правовий захист військовослужбовців та членів їх сімей»: молодшого сержанта ОСОБА_1 , начальника складу відділення медичного постачання медичної роти Військової частини НОМЕР_1 до АДРЕСА_1 терміном на 17 діб (з урахуванням 2 днів для проїзду до місця проведення відпустки та назад) з 01 листопада по 17 листопада 2025 року. Зняти з котлового забезпечення з 02 листопада 2025 року.

Згідно з наказом командира Військової частини НОМЕР_1 (по стройовій частині) від 16.11.2025 №331, вважати такими, що прибули та приступили до виконання своїх посадових обов`язків з частини щорічної основної відпустки: 16 листопада 2025 року молодшого сержанта ОСОБА_1 , начальника складу відділення медичного постачання медичної роти військової частини НОМЕР_1 . Зарахувати на котлове забезпечення з 17 листопада 2025 року.

Наказом командира Військової частини НОМЕР_1 (по стройовій частині) від 28.02.2026 №67, сержанта ОСОБА_1 , начальника складу відділення медичного постачання медичної роти Військової частини НОМЕР_1 , призначеного наказом командира військової частини НОМЕР_1 (по особовому складу) від 27 лютого 2026 року №41-РС на посаду начальника складу відділення медичного постачання медичної роти військової частини НОМЕР_1 вважати таким, що з 27 лютого 2026 року справи та посаду здав, 28 лютого 2026 року нову посаду прийняв і приступив до виконання службових обов`язків за посадою. Встановити посадовий оклад згідно тарифного розряду 6 у сумі 2910 грн, ВОС-880428М, шпк «сержант».

Відповідно до Довідки про безпосередню участь особи у заходах, необхідних для забезпечення оборони України, захисту безпеки населення та інтересів держави у зв`язку з військовою агресією російської федерації проти України від 08.01.2026 № 465, виданої Військовою частиною НОМЕР_1 , сержант ОСОБА_1 дійсно в період з 10.08.2023 по 09.11.2023, з 20.11.2023 по 30.04.2024, з 16.05.2024 по 11.11.2024, з 27.11.2024 по 30.04.2025, з 16.05.2025 по 31.10.2025, з 16.11.2025 по 31.12.2025 брав (брала) участь у заходах, необхідних для забезпечення оборони України, захисту безпеки населення та інтересів держави у зв`язку з військовою агресією російської федерації проти України, перебуваючи в: Херсонська область. Херсонський район. Херсонська міська ТГр.

Підстава: журнал бойових дій Військової частини НОМЕР_1 (інв. №109дск 2023, інв. №86дск 2024, інв. №3дск2025, ЖБД МР №1773дск від 01.07.2025).

Відповідно до довідки про розмір нарахованого та виплаченого грошового забезпечення, позивачу з вересня 2025 року по лютий 2026 року виплачувалася додаткова винагорода передбачена Постановою №168 в розмірі 30 000 грн.

Вважаючи, що відповідач протиправно не нарахував та не виплатив позивачу додаткову винагороду в розмірі 100 000 гривень з вересня 2025 року, позивач звернувся до суду з даним позовом.

Задовольняючи позов частково, суд першої інстанції виходив із того, що докази, які наявні в матеріалах справи, зокрема бойові розпорядження командира медичної роти Військової частини НОМЕР_1 , які видавались кожного місяця з 01.09.2025 по 01.02.2026, а також журнали бойових дій медичної роти Військової частини НОМЕР_1 , підтверджують виконання позивачем бойових (спеціальних) завдань, що надає останньому право на отримання додаткової винагороди з розрахунку 100 000 грн на місяць пропорційно часу участі у забезпеченні здійснення заходів з національної безпеки і оборони, відсічі і стримування збройної агресії, передбаченої Постановою №168.

До того ж, суд першої інстанції встановив, що відповідно до Переліку територій, на яких ведуться (велися) бойові дії або тимчасово окупованих Російською Федерацією, затвердженого наказом Міністерства розвитку громад та територій України від 28 лютого 2025 року №376, Херсонська міська територіальна громада з 01.05.2023 входить до переліку територій активних бойових дій.

За таких умов, суд першої інстанції вважав, що позивач має право на нарахування та виплату йому додаткової винагороди у спірному періоді з 01.09.2025 по 28.02.2026 з розрахунку 100 000 грн на місяць пропорційно часу участі у забезпеченні здійснення заходів з національної безпеки і оборони, відсічі і стримування збройної агресії, як такий, що брав безпосередню участь у здійсненні заходів, необхідних для забезпечення оборони України, захисту безпеки населення та інтересів держави у зв`язку з військовою агресією Російської Федерації проти України, перебуваючи безпосередньо в районах їх здійснення, на тимчасово окупованій рф території України, на території між позиціями сил оборони та позиціями військ держави-агресора, у період здійснення зазначених заходів (у тому числі військовослужбовцям строкової служби та курсантам), та виконував бойові (спеціальні) завдання (у розрахунку на місяць пропорційно часу участі у таких діях та заходах) у районах ведення воєнних (бойових) дій, у складі медичного персоналу медичних частин та підрозділів (медичних підрозділів підсилення).

Щодо позовних вимог в частині нарахування та виплати компенсації втрати частини доходів у зв`язку з порушенням строків виплати грошового забезпечення суд першої інстанції вирішив відмовити в задоволенні позову в цій частині, оскільки Військовою частиною НОМЕР_1 , на виконання рішення суду у цій справі, ще не здійснено виплату додаткової винагороди, передбаченої Постановою №168 збільшеної до 100 000 гривень, а відтак, позивач не набув права на компенсацію втрати частини доходу, у зв`язку з порушенням строків виплати грошового забезпечення.

Колегія суддів погоджується з такими висновками суду першої інстанції, з огляду на таке.

Частина 1 статті 308 КАС України передбачає, що суд апеляційної інстанції переглядає справу за наявними у ній і додатково поданими доказами та перевіряє законність і обґрунтованість рішення суду першої інстанції в межах доводів та вимог апеляційної скарги.

Ураховуючи, що рішення суду першої інстанції оскаржено суб`єктом владних повноважень в частині задоволених позовних вимог, суд апеляційної інстанції переглядає справу в межах доводів та вимог апеляційної скарги.

За приписами частини 2 статті 19 Конституції України, органи державної влади та органи місцевого самоврядування, їх посадові особи зобов`язані діяти лише на підставі, в межах повноважень та у спосіб, що передбачені Конституцією та законами України.

Оцінюючи доводи апеляційної скарги у контексті спірних правовідносин, колегія суддів зазначає наступне.

Частинами першою-третьою статті 9 Закону України «Про соціальний і правовий захист військовослужбовців та членів їх сімей» від 20 грудня 1991 року № 2011-XII (далі - Закон № 2011-XII) передбачено, що держава гарантує військовослужбовцям достатнє матеріальне, грошове та інші види забезпечення в обсязі, що відповідає умовам військової служби, стимулює закріплення кваліфікованих військових кадрів.

Центральний орган виконавчої влади, що реалізує державну політику у сфері праці та соціальної політики, інші центральні органи виконавчої влади відповідно до їх компетенції розробляють та вносять у встановленому порядку пропозиції щодо грошового забезпечення військовослужбовців.

До складу грошового забезпечення входять:

посадовий оклад, оклад за військовим званням;

щомісячні додаткові види грошового забезпечення (підвищення посадового окладу, надбавки, доплати, винагороди, які мають постійний характер, премія);

одноразові додаткові види грошового забезпечення.

Грошове забезпечення визначається залежно від посади, військового звання, тривалості, інтенсивності та умов військової служби, кваліфікації, наукового ступеня і вченого звання військовослужбовця. Грошове забезпечення підлягає індексації відповідно до закону.

Згідно з абзацами першим, другим частини четвертої статті 9 Закону № 2011-ХІІ грошове забезпечення виплачується у розмірах, що встановлюються Кабінетом Міністрів України, та повинно забезпечувати достатні матеріальні умови для комплектування Збройних Сил України, інших утворених відповідно до законів України військових формувань та правоохоронних органів кваліфікованим особовим складом, враховувати характер, умови служби, стимулювати досягнення високих результатів у службовій діяльності.

Порядок виплати грошового забезпечення визначається Міністром оборони України, керівниками центральних органів виконавчої влади, що мають у своєму підпорядкуванні утворені відповідно до законів України військові формування та правоохоронні органи, керівниками розвідувальних органів України.

Указом Президента України від 24 лютого 2022 року № 64/2022 року у зв`язку з військовою агресією російської федерації проти України, на підставі пропозиції Ради національної безпеки і оборони України, відповідно до пункту 20 частини першої статті 106 Конституції України, Закону України «Про правовий режим воєнного стану» в Україні постановлено ввести воєнний стан із 05 години 30 хвилин 24 лютого 2022 року строком на 30 діб.

Строк дії воєнного стану в Україні був продовжений з 05 години 30 хвилин 26 березня 2022 року строком на 30 діб згідно з Указом Президента від 14 березня 2022 року № 133/2022, надалі іншими Указами цей строк продовжений до сьогоднішнього дня.

Одночасно із введенням воєнного стану, з метою забезпечення оборони держави, підтримання бойової і мобілізаційної готовності Збройних Сил України та інших військових формувань, на підставі пропозиції Ради національної безпеки і оборони України, відповідно до частини другої статті 102, пунктів 1, 17, 20 частини першої статті 106 Конституції України, Указом Президента України №69/2022 постановлено оголосити та провести загальну мобілізацію. Цим же Указом надано доручення Кабінету Міністрів України забезпечити фінансування та вжити в межах повноважень інших заходів, пов`язаних з оголошенням та проведенням загальної мобілізації.

На виконання Указів Президента України від 24 лютого 2022 року № 64 «Про введення воєнного стану в Україні» та від 24 лютого 2022 року № 69 «Про загальну мобілізацію» Кабінетом Міністрів України було прийнято Постанову № 168, пунктом 1 якої, у редакції, чинній на момент виникнення спірних правовідносин, встановлено, що на період воєнного стану особам рядового і начальницького складу Державної служби з надзвичайних ситуацій, Державної кримінально-виконавчої служби, особам начальницького складу управління спеціальних операцій Національного антикорупційного бюро та поліцейським виплачується додаткова винагорода в розмірі до 30000 гривень пропорційно в розрахунку на місяць, а тим з них, які беруть безпосередню участь у бойових діях або забезпечують здійснення заходів з національної безпеки і оборони, відсічі і стримування збройної агресії, перебуваючи безпосередньо в районах їх ведення (здійснення), зокрема на тимчасово окупованій Російською Федерацією території України, на території між позиціями сил оборони та позиціями військ держави-агресора, на території держави-агресора, у період здійснення зазначених заходів, розмір такої додаткової винагороди збільшується до 100000 гривень в розрахунку на місяць пропорційно часу участі у таких діях та заходах. Особам рядового і начальницького складу територіальних (міжрегіональних) воєнізованих формувань Державної кримінально-виконавчої служби, що залучаються Головнокомандувачем Збройних Сил до складу оперативно-стратегічного угруповання відповідної групи військ для безпосередньої участі у бойових діях або забезпечення здійснення заходів з національної безпеки і оборони, відсічі і стримування збройної агресії, перебуваючи безпосередньо в районах проведення воєнних (бойових) дій у період здійснення зазначених заходів, виплачується додаткова винагорода в розмірі до 100000 гривень в розрахунку на місяць пропорційно часу участі у таких діях та заходах.

Пунктом 1-1 Постанови №168 установлено, що на період воєнного стану військовослужбовцям Збройних Сил, Служби безпеки, Служби зовнішньої розвідки, Головного управління розвідки Міністерства оборони, Національної гвардії, Державної прикордонної служби, Управління державної охорони, Державної служби спеціального зв`язку та захисту інформації, Державної спеціальної служби транспорту (далі - військовослужбовці), членам груп протиповітряної оборони, які беруть безпосередню участь у бойових діях або здійсненні заходів, необхідних для забезпечення оборони України, захисту безпеки населення та інтересів держави у зв`язку з військовою агресією Російської Федерації проти України, перебуваючи безпосередньо в районах їх здійснення, на тимчасово окупованій Російською Федерацією території України, на території між позиціями сил оборони та позиціями військ держави-агресора, на території держави-агресора, щомісяця виплачується додаткова винагорода у розмірі 100 000 гривень в розрахунку на місяць пропорційно часу участі у таких діях та заходах.

Відповідно до абзацу 1 пункту 1-2 Постанови № 168, виплата додаткової винагороди та одноразової винагороди здійснюється на підставі наказів командирів (начальників).

Наказом Міністра оборони України від 07.06.2018 №260, зареєстрованим в Міністерстві юстиції України 26.06.2018 за №745/32197, затверджено «Порядок виплати грошового забезпечення військовослужбовцям Збройних Сил України та деяким іншим особам» (далі - Порядок №260).

Відповідно до пункту 17 Порядку №260, на період дії воєнного стану виплата грошового забезпечення особам офіцерського, старшинського, сержантського та рядового складу може встановлюватися за окремим рішенням Міністра оборони України.

Пунктом 2 розділу XXXIV Положення №260, на період дії воєнного стану військовослужбовцям додаткова винагорода згідно з постановою Кабінету Міністрів України від 28 лютого 2022 року № 168 «Питання деяких виплат військовослужбовцям, особам рядового і начальницького складу, поліцейським та їх сім`ям під час дії воєнного стану» виплачується в таких розмірах:

100 000 гривень - тим, які беруть безпосередню участь у бойових діях або здійсненні заходів, необхідних для забезпечення оборони України, захисту безпеки населення та інтересів держави у зв`язку з військовою агресією Російської Федерації проти України, перебуваючи безпосередньо в районах їх здійснення, на тимчасово окупованій Російською Федерацією території України, на території між позиціями сил оборони та позиціями військ держави-агресора, у період здійснення зазначених заходів (у тому числі військовослужбовцям строкової служби та курсантам), та виконують бойові (спеціальні) завдання (у розрахунку на місяць пропорційно часу участі у таких діях та заходах): у районах ведення воєнних (бойових) дій медичному персоналу медичних частин та підрозділів (медичних підрозділів підсилення);

30 000 гривень - військовослужбовцям, які виконують бойові (спеціальні) завдання згідно з бойовими наказами (розпорядженнями) (у розрахунку на місяць пропорційно часу виконання бойових (спеціальних) завдань):

з інтенсивної підготовки для ведення воєнних (бойових) дій у складі військових частин (підрозділів), включених до складу резерву Головнокомандувача Збройних Сил України сил оборони держави;

з управління угрупованнями військ (сил) у складі розгорнутих пунктів управління Генерального штабу Збройних Сил України;

з управління підпорядкованими силами та засобами відповідно до завдань, які покладаються на Адміністрацію Державної спеціальної служби транспорту, у складі розгорнутих пунктів управління Державної спеціальної служби транспорту;

у складі робочої групи або одиночним порядком, визначені Головнокомандувачем Збройних Сил України, начальником Генерального штабу Збройних Сил України, у межах областей України, на територіях яких ведуться воєнні (бойові) дії;

з розмінування (виявлення, знешкодження та знищення) вибухонебезпечних предметів поза районами ведення бойових дій;

у складі діючих угруповань військ (сил) сил оборони держави згідно з переліком завдань, затвердженим Міністром оборони України;

із всебічного забезпечення діючих угруповань військ (сил) сил оборони держави безпосередньо в районах ведення воєнних (бойових) дій;

з протиповітряного прикриття та наземної оборони об`єктів критичної інфраструктури (у тому числі об`єктів транспортної інфраструктури - військовими частинами та підрозділами Державної спеціальної служби транспорту).

Згідно з п.3 розділу XXXIV Положення №260, райони ведення воєнних (бойових) дій, склад діючих угруповань військ (сил) сил оборони держави, розгорнутих пунктів управління Генерального штабу Збройних Сил України та склад резерву Головнокомандувача Збройних Сил України сил оборони держави визначаються відповідними рішеннями Головнокомандувача Збройних Сил України.

У відповідності до п.4 розділу XXXIV Положення №260, підтвердження безпосередньої участі військовослужбовців у бойових діях, виконанні бойового (спеціального) завдання або забезпеченні здійснення заходів з національної безпеки і оборони, відсічі і стримування збройної агресії (далі - бойові дії або заходи), у період здійснення зазначених дій або заходів здійснюється на підставі таких документів:

бойовий наказ (бойове розпорядження);

журнал бойових дій (вахтовий, навігаційно-вахтовий, навігаційний журнал) або журнал ведення оперативної обстановки або бойове донесення або постова відомість (під час охорони об`єкта, на який було здійснено збройний напад);

рапорт (донесення) командира підрозділу (групи), корабля (судна), катера про участь кожного військовослужбовця (у тому числі з доданих або оперативно підпорядкованих підрозділів) у бойових діях або заходах, у виконанні бойових (спеціальних) завдань.

Так, пунктами 9-10 розділу XXXIV Положення №260 передбачено, що виплата додаткової винагороди здійснюється на підставі наказів:

командирів (начальників) військових частин - особовому складу військової частини;

керівника органу військового управління - командирам (начальникам) військових частин.

Накази про виплату додаткової винагороди за минулий місяць видаються до 5 числа поточного місяця на підставі рапортів командирів підрозділів.

Аналіз наведених правових норм свідчить, що додаткова винагорода на період дії воєнного стану, яка встановлена Постановою № 168, є новим та особливим видом у системі грошового забезпечення, зокрема військовослужбовців, виплата якої, з одного боку, має регулярний щомісячний характер, а, з іншого, - обмежена строком дії воєнного стану в Україні.

При цьому, правова природа такої виплати невід`ємно пов`язана із особливим характером служби, зі здійсненням спеціальних повноважень, які змістовно випливають із статусу військовослужбовця та передбачені законом і мають компенсаційну мету, - часткова відплата за особливості несення служби в умовах війни.

В умовах збройної агресії рф проти України важливим залишається питання належного соціального захисту військовослужбовців, які беруть участь у захисті державного суверенітету України. У військово-соціальній сфері матеріальне забезпечення є аналогом системи гарантій у системі соціального захисту населення і включає професійні винагороди та премії тим військовослужбовцям, які виконують обов`язок із захисту Вітчизни, незалежності та територіальної цілісності України.

Безумовно, система матеріального забезпечення військовослужбовців виконує стимулювальну функцію, що, крім патріотизму, є потужною мотивацією і адекватною відповіддю держави, яка піклується про військовослужбовців під час дії воєнного стану.

Відповідно до частини п`ятої статті 17 Конституції України держава забезпечує соціальний захист громадян України, які перебувають на службі у Збройних Силах України та в інших військових формуваннях, а також членів їхніх сімей.

Таким чином, Україна зобов`язана вживати всіх можливих заходів для мотивації військовослужбовців та забезпечення соціальної підтримки членів їхніх сімей.

Соціальний захист військовослужбовців - це діяльність держави, спрямована на встановлення системи правових і соціальних гарантій, що забезпечують задоволення матеріальних і духовних потреб військовослужбовців відповідно до особливого виду їхньої службової діяльності, статусу в суспільстві, підтримання соціальної стабільності у військовому середовищі.

Аналіз наведених норм права, чинних на момент виникнення спірних правовідносин, дає підстави дійти висновку, що встановлена Постановою №168 додаткова винагорода в розмірі 100 000 гривень є складовою грошового забезпечення військовослужбовців Збройних Сил України, що виплачується їм на період дії воєнного стану.

Ця додаткова винагорода підлягає виплаті, зокрема, військовослужбовцям Збройних Сил України, які беруть безпосередню участь у бойових діях або здійсненні заходів, необхідних для забезпечення оборони України, захисту безпеки населення та інтересів держави у зв`язку з військовою агресією Російської Федерації проти України, перебуваючи безпосередньо у районах ведення воєнних (бойових) дій медичному персоналу медичних частин та підрозділів (медичних підрозділів підсилення).

Разом з цим, як указано вище, підтвердження безпосередньої участі військовослужбовців у бойових діях, виконанні бойового (спеціального) завдання або забезпеченні здійснення заходів з національної безпеки і оборони, відсічі і стримування збройної агресії (далі - бойові дії або заходи) у період здійснення зазначених дій або заходів здійснюється на підставі таких документів:

бойовий наказ (бойове розпорядження);

журнал бойових дій (вахтовий, навігаційно-вахтовий, навігаційний журнал) або журнал ведення оперативної обстановки або бойове донесення або постова відомість (під час охорони об`єкта, на який було здійснено збройний напад);

рапорт (донесення) командира підрозділу (групи), корабля (судна), катера про участь кожного військовослужбовця (у тому числі з доданих або оперативно підпорядкованих підрозділів) у бойових діях або заходах, у виконанні бойових (спеціальних) завдань.

Як правильно встановлено судом першої інстанції, позивач проходить військову службу у Військовій частині НОМЕР_1 на посаді начальника складу відділення медичного постачання медичної роти Військової частини НОМЕР_1 та у її складі безпосередньо брав участь у заходах, необхідних для забезпечення оборони України, захисту безпеки населення та інтересів держави у зв`язку з військовою агресію Російської Федерації проти України з 16.05.2025 по 31.10.2025, з 16.11.2025 по 31.12.2025, перебуваючи в Херсонській області, Херсонському районі, Херсонські міській територіальній громаді.

Указане підтверджується довідкою про безпосередню участь особи у заходах, необхідних для забезпечення оборони України, захисту безпеки населення інтересів держави у зв`язку з військовою агресією рф проти України №465 від 08.01.2026.

Підставою для видачі довідки зазначено: журнал бойових дій військової частини НОМЕР_1 (інв. №109дск 2023, інв. №86дск 2024, інв. №3дск2025, ЖБД МР №1773дск від 01.07.2025).

Окрім того, матеріали електронної справи, які містяться в Комп`ютерній програмі «Діловодство спеціалізованого суду» та які формувались судом першої інстанції у даній справі, наявні бойові розпорядження за періоди з 01.09.2025 по 31.12.2025 та з 01.01.2026 по 01.03.2026, а також журнали ведення бойових дій.

Суд апеляційної інстанції дослідив ці докази та встановив, що ОСОБА_1 , у період з 01.09.2025 по 01.03.2026, брав безпосередню участь у заходах, необхідних для забезпечення оборони України, захисту безпеки населення та інтересів держави у зв`язку з військовою агресією рф проти України.

Так, з цих бойових розпоряджень та журналів ведення бойових дій вбачається, що особовий склад медичної роти, зокрема ОСОБА_1 продовжує виконання завдань згідно наказу з метою збереження життя та здоров`я особового складу медичної служби, якісного та своєчасного надання медичної допомоги, проведення подальшої евакуації поранених, травмованих, хворих військовослужбовців, які виконують завдання в зоні ведення оборонної операції ТГр «Грім» та з метою підвищення виконання бойових (спеціальних) завдань з метою своєчасного безперервного надання першої медичної, домедичної (фельдшерської) та спеціалізованої допомоги з одночасними заходами медичної евакуації.

Відповідно до роз`яснень Департаменту соціального забезпечення Міністерства оборони України від 11.04.2023 №423/1932, додаткова винагорода у розмірі 100 000 гривень за період виконання бойових (спеціальних) завдань виплачується:

1) за умови обов`язкового перебування в районах ведення воєнних (бойових) дій військовослужбовцям, які беруть безпосередню участь у бойових діях або забезпечують здійснення заходів з національної безпеки і оборони, відсічі і стримування збройної агресії, а саме за період виконання бойових (спеціальних) завдань (в розрахунку на місяць пропорційно часу участі у таких діях та заходах):

з виявлення повітряних цілей противника;

із здійснення польотів, ведення повітряного бою;

з вогневого ураження противника у складі підрозділу (засобу) ракетних військ і артилерії;

медичному персоналу медичних частин та підрозділів.

До того ж, як правильно зауважив суд першої інстанції, відповідно до Переліку територій, на яких ведуться (велися) бойові дії або тимчасово окупованих Російською Федерацією, затвердженого наказом Міністерства розвитку громад та територій України від 28 лютого 2025 року № 376, Херсонська міська територіальна громада з 01.05.2023 входить до переліку територій активних бойових дій.

Ураховуючи, що позивач перебував в Херсонській міській територіальній громаді, що також підтверджується відповідною довідкою про безпосередню участь особи у заходах, необхідних для забезпечення оборони України, захисту безпеки населення інтересів держави у зв`язку з військовою агресією рф проти України №465 від 08.01.2026, він має право на нарахування та виплату йому додаткової винагороди у спірному періоді з 01.09.2025 по 28.02.2026 з розрахунку 100 000 грн на місяць пропорційно часу участі у забезпеченні здійснення заходів з національної безпеки і оборони, відсічі і стримування збройної агресії, як такий, що брав безпосередню участь у здійсненні заходів, необхідних для забезпечення оборони України, захисту безпеки населення та інтересів держави у зв`язку з військовою агресією Російської Федерації проти України, перебуваючи безпосередньо в районах їх здійснення, на тимчасово окупованій рф території України, на території між позиціями сил оборони та позиціями військ держави-агресора, у період здійснення зазначених заходів (у тому числі військовослужбовцям строкової служби та курсантам), та виконував бойові (спеціальні) завдання (у розрахунку на місяць пропорційно часу участі у таких діях та заходах) у районах ведення воєнних (бойових) дій медичному персоналу медичних частин та підрозділів (медичних підрозділів підсилення).

Доводи апеляційної скарги, що позивач не надав доказів його безпосередньої участі в бойових діях або забезпеченні здійснення заходів з національної безпеки і оборони, відсічі і стримування збройної агресії під час безпосереднього перебування в районах проведення воєнних (бойових) дій в період здійснення зазначених заходів, які б слугували підставою для виплати додаткової винагороди в збільшеному розмірі до 100 000 грн не знайшли свого підтвердження під час розгляду апеляційної скарги.

Тим більше такі доводи скаржника спростовуються матеріалами справи, які свідчать про те, що позивач брав безпосередню участь у заходах, необхідних для забезпечення оборони України, захисту безпеки населення інтересів держави у зв`язку з військовою агресією рф проти України.

Також слід звернути увагу, що зміст апеляційної скарги дублює відзив на позовну заяву доводи якого були предметом дослідження в суді першої інстанції та висновків останнього не спростовують.

З огляду на вищевикладене, суд апеляційної інстанції дійшов висновку, що судом першої інстанції правильно встановлені обставини справи, судове рішення постановлено з додержанням норм матеріального та процесуального права і підстав для його скасування не вбачається.

Згідно з частиною 1 статті 316 КАС України суд апеляційної інстанції залишає апеляційну скаргу без задоволення, а рішення або ухвалу суду - без змін, якщо визнає, що суд першої інстанції правильно встановив обставини справи та ухвалив судове рішення з додержанням норм матеріального і процесуального права.

Підстави для розподілу судових витрат за результатом розгляду апеляційної скарги, відповідно до статті 139 КАС України, відсутні.

Стаття 328 КАС України встановлює право учасників справи, а також осіб, які не брали участі у справі, якщо суд вирішив питання про їхні права, свободи, інтереси та (або) обов`язки на касаційне оскарження рішення суду першої інстанції після апеляційного перегляду справи, а також постанову суду апеляційної інстанції повністю або частково у випадках, визначених цим Кодексом.

Водночас пункт 2 частини 5 вказаної статті встановлює, що не підлягають касаційному оскарженню, у тому числі судові рішення у справах незначної складності та інших справах, розглянутих за правилами спрощеного позовного провадження (крім справ, які відповідно до цього Кодексу розглядаються за правилами загального позовного провадження), крім випадків якщо:

а) касаційна скарга стосується питання права, яке має фундаментальне значення для формування єдиної правозастосовної практики;

б) особа, яка подає касаційну скаргу, відповідно до цього Кодексу позбавлена можливості спростувати обставини, встановлені оскарженим судовим рішенням, при розгляді іншої справи;

в) справа становить значний суспільний інтерес або має виняткове значення для учасника справи, який подає касаційну скаргу;

г) суд першої інстанції відніс справу до категорії справ незначної складності помилково.

Отже, враховуючи, що судом апеляційної інстанції постановлено рішення у справі розглянутої за правилами спрощеного позовного провадження, відсутні підстави для його оскарження в касаційному порядку.

Керуючись статтями 243, 250, 311, 315, 316, 321, 322, 325, 328, 329 КАС України, суд

П О С Т А Н О В И В:

Апеляційну скаргу Військової частини НОМЕР_1 - залишити без задоволення.

Рішення Одеського окружного адміністративного суду від 25 травня 2026 року у справі за позовом адвокатки Грецьких Єлизавети Олександрівни, яка діє в інтересах ОСОБА_1 , до Військової частини НОМЕР_1 про визнання протиправною бездіяльність та зобов`язання вчинити певні дії - залишити без змін.

Постанова суду апеляційної інстанції набирає законної сили з дати її прийняття та оскарженню в касаційному порядку не підлягає, за винятком випадків, перелічених у пункті 2 частини 5 статті 328 КАС України.

Суддя-доповідач Г.В. Семенюк

Судді О.І. Шляхтицький А.Г. Федусик