Постанова № 141374724 у справі № 420/35900/25 від 10.11.2026

П`ЯТИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД

------------------------

П О С Т А Н О В А

І М Е Н Е М У К Р А Ї Н И

10 листопада 2026 р. м. Одеса Справа № 420/35900/25

Категорія 112010200 Головуючий у суді І інстанції: Бойко О.Я. час і місце ухвалення: спрощене провадження, м. Одеса

П`ятий апеляційний адміністративний суд у складі колегії суддів:

судді-доповідача Семенюк Г.В.

суддів: Федусик А.Г.

Шляхтицький О.І.

розглянувши у письмовому провадженні у приміщенні П`ятого апеляційного адміністративного суду адміністративну справу за апеляційною скаргою Головного управління Пенсійного фонду України в Одеській області на рішення Одеського окружного адміністративного суду від 02 червня 2026 року у справі за позовом ОСОБА_1 до Головного управління Пенсійного фонду України в Одеській області про визнання дій протиправними та зобов`язання вчинити дії, -

ВСТАНОВИВ:

Позивач, звернувся до суду з позовом до Головного управління Пенсійного фонду України в Одеській області про визнання дій протиправними та зобов`язання вчинити дії, мотивуючи його тим, що у нього наявний необхідний страховий стаж для призначення пенсії. Відповідач, відмовляючи у зарахуванні періоду роботи позивача з 15.01.1984 по 20.12.1994, який становить 10 років 11 місяців і 5 днів, діяв неправомірно. Обов`язок щодо заповнення трудової книжки у відповідності до вимог чинного законодавства покладається саме на роботодавця або уповноважену ним особу, які здійснюють заповнення трудової книжки вперше, а не на працівника, а тому, наявність таких недоліків в трудовій книжці позивача, як нечіткий, нечитабельний або відсутній відтиск печатки, не може бути підставою для не зарахування до страхового стажу останнього періодів роботи згідно з записами в трудовій книжці, що явно є неспівмірним з наслідками у вигляді неотримання пенсійного забезпечення. Відповідач відповідно до своїх публічно-владних повноважень мав самостійно витребувати необхідні документи.

Рішенням Одеського окружного адміністративного суду від 02 червня 2026 року позов задоволено. Визнано протиправним та скасовано рішення Головного управління Пенсійного фонду України в Одеській області від 14.08.2025 № 241670072087 про відмову ОСОБА_1 у призначенні пенсії. Зобов`язано Головне управління Пенсійного фонду України в Одеській області зарахувати до страхового стажу ОСОБА_1 (період його роботи з 15.01.1984 по 20.12.1994 та призначити йому пенсію відповідно до п. 4 ч. 1 ст. 115 Закону України "Про загальнообов`язкове державне пенсійне страхування" з 07.08.2025.

Не погодившись з рішенням суду першої інстанції, ГУ ПФУ в Одеській області подало апеляційну скаргу, в якій просить суд апеляційної інстанції скасувати рішення суду та прийняти нову постанову, якою відмовити в задоволенні позовних вимог ОСОБА_1 .

В обґрунтування вимог апеляційної скарги ГУ в Одеській області зазначає, що дії Головного управління є правомірними та такими, що ґрунтуються на Конституції та Законах України, а відтак позовна заява є безпідставною та такою, що не підлягає задоволенню.

На підставі ст. 311 КАС України розгляд справи здійснюється в порядку письмового провадження.

Заслухавши суддю-доповідача, перевіривши повноту встановлення судом першої інстанції фактичних обставин справи та правильність застосування ним норм матеріального і процесуального права, колегія суддів вважає, що апеляційну скаргу належить залишити без задоволення з наступних підстав:

Судом першої інстанції встановлено, що позивач народився ІНФОРМАЦІЯ_1 , що підтверджується його паспортом НОМЕР_1 , виданим 14.04.2009 Садгірським РВ УМВС України в Чернівецькій області.

За призначенням пенсії Позивач звернувся 07.08.2025 у віці 61 рік 4 місяці, що підтверджується відповідною заявою.

14.08.2025 рішенням № 241670072087 відповідач відмовив у призначенні пенсії.

У спірному рішенні відповідач зазначив, що ним визнається страховий стаж Позивача у розмірі 16 років 03 місяці 09 днів про що вказано у рішенні від 14.08.2025 № 241670072087.

Відповідач як на підставу відмови, зазначив у рішенні про те, що при первинному зверненні 01.08.2024 запис про звільнення не був завірений печаткою, а при повторному зверненні печатка проставлена що потребує перевірки.

Таким чином, відповідач не зарахував до стажу роботи позивача період з 15.01.1984 по 20.12.1994 в Запорізькому спеціалізованому управлінні № 462.

Згідно із записами № 1-6 трудової книжки НОМЕР_2 позивач з 15.01.1984 був прийнятий на роботу в Запорізьке спеціалізоване управління № 462 монтажником зв`язку 3 розряду, з 20.12.1994 позивач звільнений за власним бажанням. Вказаний запис завірений печаткою підприємства.

Не погоджуючись із такою відмовою, позивач оскаржив її до суду.

Задовольняючи позов, суд першої інстанції виходив з того, що незарахування спірного періоду роботи позивача до його страхового стажу суперечить принципу правової визначеності, який є одним з елементів верховенства права та згідно із яким обмеження основних прав людини та громадянина і втілення цих обмежень на практиці допустиме лише за умови забезпечення передбачуваності застосування правових норм, встановлюваних такими обмеженнями.

П`ятий апеляційний адміністративний суд погоджується з такими висновками суду першої інстанції з огляду на наступне:

Згідно зі статтею 9 Закону України "Про загальнообов`язкове державне пенсійне страхування" № 1058-IV (далі - Закон № 1058-IV) громадяни України мають право на державне пенсійне забезпечення за віком, по інвалідності, у зв`язку з втратою годувальника та в інших випадках, передбачених цим Законом.

Відповідно до п. 4 ч. 1 ст. 115 Закону № 1058-IV право на призначення дострокової пенсії мають, серед інших, військовослужбовці, особи начальницького і рядового складу органів внутрішніх справ, поліцейські, особи начальницького і рядового складу Державного бюро розслідувань, які брали участь у бойових діях, в антитерористичній операції в районах її проведення, у здійсненні заходів із забезпечення національної безпеки і оборони, відсічі і стримування збройної агресії Російської Федерації у Донецькій та Луганській областях в районах їх здійснення та/ або безпосередньою участю у здійсненні заходів, необхідних для забезпечення оборони України, захисту безпеки населення та інтересів держави у зв`язку з військовою агресією Російської Федерації проти України - після досягнення чоловіками 55 років, жінками - 50 років та за наявності страхового стажу не менше 25 років у чоловіків і не менше 20 років у жінок.

Згідно із ч. 4 ст. 24 Закону № 1058-IV періоди трудової діяльності та інші періоди, що враховувалися до стажу роботи для призначення пенсії до набрання чинності цим Законом, зараховуються до страхового стажу в порядку і на умовах, передбачених законодавством, що діяло раніше, крім випадків, передбачених цим Законом.

Відповідним законодавством, що діяло раніше, є Закон України "Про пенсійне забезпечення" (далі - Закон України № 1788), згідно із ст. 56 якого до стажу роботи зараховується також будь-яка інша робота, на якій працівник підлягав державному соціальному страхуванню, а згідно із ст. 62 № 1788 Закону основним документом, що підтверджує стаж роботи є трудова книжка.

Відповідно до п. 4.2. Порядку подання та оформлення документів для призначення (перерахунку) пенсій відповідно до Закону України "Про загальнообов`язкове державне пенсійне страхування", затвердженого Постановою правління ПФУ від 25.11.2005 №22-1, в редакції, що діяла на момент звернення за призначенням пенсії (далі - Порядок) при прийманні документів працівник структурного підрозділу, який здійснює прийом та обслуговування осіб, серед іншого: уточнює інформацію про факт роботи (навчання, служби, підприємницької діяльності).

Згідно із п. 3.3. Порядку Орган, що призначає пенсію, надає: роз`яснення підприємствам, установам, організаціям та особам з питань призначення та виплати пенсій; допомогу особам щодо одержання відсутніх документів для призначення пенсії.

Крім того, відповідно до п. 1, 2 ч. 1 ст. 64 Закону № 1058-IV, територіальні органи Пенсійного фонду України мають право отримувати безоплатно від органів державної влади, підприємств, установ і організацій незалежно від форм власності, виду діяльності та господарювання і від фізичних осіб - підприємців відомості, пов`язані з нарахуванням, обчисленням та сплатою страхових внесків, а також інші відомості, необхідні для виконання ними функцій, передбачених цим Законом та іншими законами України; проводити планові та позапланові перевірки у порядку, передбаченому законом.

Тобто, вказуючи на неналежне оформлення записів в трудовій книжці, саме відповідач мав витребовувати додатково потрібні документи.

Верховним Судом в постанові від 06.02.2018 у справі №677/277/17, від 24.05.2018 у справі № 490/12392/16-а, від 30.09.2019 у справі № 638/18467/15-а викладено релевантні правові висновки, згідно із якими відповідальність за організацію ведення обліку, зберігання і видачу трудових книжок покладається на керівника підприємства, установи, організації, тому власне недотримання правил ведення трудової книжки може мати негативні наслідки саме для особи, яка допустила такі порушення; здійснений неналежним чином запис у трудовій книжці не є тим недоліком, який може мати наслідком порушення конституційного права позивача на пенсійне забезпечення; працівник не може відповідати за правильність та повноту оформлення бухгалтерських документів на підприємстві, та у свою чергу неналежний порядок ведення та заповнення трудової книжки та іншої документації з вини підприємства не може бути підставою для позбавлення особи конституційного права на соціальний захист щодо вирішення питань нарахування/призначення пенсії.

У постанові від 20.01.2021 у справі № 588/647/17, Верховний Суд сформулював висновок про те, що формальні неточності у документах, за загальним правилом, не можуть бути підставою для органів пенсійного фонду для обмеження особи у реалізації конституційного права на соціальний захист.

За позицією Верховного Суду, викладеною, зокрема, у постанові від 21.02.2018 у справі № 687/975/17, на особу не може перекладатись тягар доведення правдивості чи достовірності даних, що зазначені у його трудовій книжці; неналежний порядок ведення та заповнення трудової книжки та іншої документації з вини адміністрації підприємства не може бути підставою для позбавлення позивача його конституційного права на соціальний захист щодо вирішення питань надання пенсії за віком.

Крім того, згідно з ст.62 Закону України "Про пенсійне забезпечення" основним документом, що підтверджує стаж роботи, є трудова книжка. Порядок підтвердження наявного трудового стажу при відсутності трудової книжки або відповідних записів у ній встановлюється Кабінетом Міністрів України.

Відповідно до Порядку підтвердження наявного трудового стажу для призначення пенсії за відсутності трудової книжки або відповідних записів у ній, трудовий стаж встановлюється на підставі інших документів, виданих за місцем роботи, служби, навчання, а також архівними установами.

Звертаючись до обставин цієї справи, суд встановив, що в трудовій книжці позивача згідно із записами № 1-6 зазначено, що позивач з 15.01.1984 був прийнятий на роботу в Запорізьке спеціалізоване управління № 462 монтажником зв`язку 3 розряду, з 20.12.1994 позивач звільнений за власним бажанням. Вказаний запис завірений печаткою підприємства. Тобто трудова книжка містить конкретний запис про спірний період роботи позивача із зазначенням наказів про прийняття та звільнення, номерів та дат. Вказаний запис скріплений печаткою підприємства, що не потребує встановлення на підставі інших документів.

Зазначаючи у відмові в призначенні пенсії про необхідність здійснення перевірки щодо спірного періоду роботи позивача, відповідач не зазначив про яку саме перевірку йдеться, чи розпочата вона, яким чином відповідач її здійснює, протягом якого часу. Також нелогічним є здійснення перевірки пенсійним органом після того, коли він вже здійснив розгляд заяви позивача, за результатами якого відмовив у призначенні пенсії.

Таким чином, відповідач, відмовляючи в зарахуванні до страхового стажу позивача періоду його роботи з 15.01.1984 по 20.12.1994, порушив вимоги ч. 2 ст. 19 Конституції України, згідно з якою органи державної влади зобов`язані діяти лише на підставі, в межах повноважень та у спосіб, що передбачені Конституцією та законами України.

За умови зарахування до страхового стажу спірного періоду роботи з 15.01.1984 по 20.12.1994, який складає 10 років 11 місяців і 5 днів, загальний страховий стаж позивача складатиме (разом із вже зарахованими Відповідачем 16 роками 01 місяцем 09 днями) 27 років 14 днів, тобто стаж достатній для призначення пенсії відповідно до п. 4 ч. 1 ст. 115 Закону № 1058.

Таким чином, відмова відповідача у зарахуванні спірного стажу та призначенні пенсії є безпідставною та протиправною.

Обираючи належний спосіб відновлення порушеного права у спірних правовідносинах, суд має виходити з того, що спосіб відновлення порушеного права має бути ефективним та таким, який виключає подальші протиправні рішення, дії чи бездіяльність суб`єкта владних повноважень, а у випадку невиконання, або неналежного виконання рішення не виникала б необхідність повторного звернення до суду, а здійснювалося примусове виконання рішення.

Відповідно до ст. 46 Конституції України громадяни мають право на соціальний захист, що включає право на забезпечення їх у разі повної, часткової або тимчасової втрати працездатності, втрати годувальника, безробіття з незалежних від них обставин, а також у старості та в інших випадках, передбачених законом.

Правовою гарантією забезпечення державою даного права є виконання прийнятих на себе зобов`язань, виходячи з положень проголошеного у ст. 8 Конституції України принципу верховенства права.

Незарахування спірного періоду роботи позивача до його страхового стажу суперечить принципу правової визначеності, який є одним з елементів верховенства права та згідно із яким обмеження основних прав людини та громадянина і втілення цих обмежень на практиці допустиме лише за умови забезпечення передбачуваності застосування правових норм, встановлюваних такими обмеженнями. Тобто обмеження будь-якого права повинне базуватися на критеріях, які дадуть змогу особі відокремлювати правомірну поведінку від протиправної, передбачати юридичні наслідки своєї поведінки.

У постанові від 23.12.2021 у справі N 480/4737/19 Верховний Суд зазначив, що ефективний спосіб захисту прав та інтересів особи в адміністративному суді має відповідати таким вимогам: забезпечувати максимально дієве поновлення порушених прав за існуючого законодавчого регулювання; бути адекватним фактичним обставинам справи; не суперечити суті позовних вимог, визначених особою, що звернулася до суду; узгоджуватися повною мірою з обов`язком суб`єкта владних повноважень діяти виключно у межах, порядку та способу, передбачених законом.

У справі № 580/1617/19 Верховний Суд зазначив, що адміністративний суд, з урахуванням фактичних обставин, зобов`язаний здійснити ефективне поновлення порушених прав, а не лише констатувати факт наявності неправомірних дій. Для цього адміністративний суд наділений відповідними повноваженнями, зокрема, ч. 4 ст. 245 КАС України визначено, що у випадку, визначеному п. 4 ч. 2 цієї статті, суд може зобов`язати відповідача - суб`єкта владних повноважень прийняти рішення на користь позивача, якщо для його прийняття виконано всі умови, визначені законом, і прийняття такого рішення не передбачає права суб`єкта владних повноважень діяти на власний розсуд.

Доводи апеляційної скарги дублюють відзив на адміністративний позов (а.с. 41) були предметом дослідження в суді першої інстанції та висновків останнього не спростовують.

З огляду на вищевикладене, суд апеляційної інстанції дійшов висновку, що судом першої інстанції правильно встановлені обставини справи, судове рішення постановлено з додержанням норм матеріального та процесуального права і підстав для його скасування не вбачається.

Згідно з ч. 1 ст. 316 КАС України суд апеляційної інстанції залишає апеляційну скаргу без задоволення, а рішення або ухвалу суду - без змін, якщо визнає, що суд першої інстанції правильно встановив обставини справи та ухвалив судове рішення з додержанням норм матеріального і процесуального права.

Керуючись ст.ст. 311, 315, 316, 321, 322, 325, 328, 329 КАС України, суд, -

ПОСТАНОВИВ:

Апеляційну скаргу Головного управління Пенсійного фонду України в Одеській області, - залишити без задоволення.

Рішення Одеського окружного адміністративного суду від 02 червня 2026 року по справі № 420/35900/25, - залишити без змін.

Постанова набирає законної сили з дня її прийняття та може бути оскаржена у касаційному порядку протягом тридцяти днів шляхом подачі касаційної скарги безпосередньо до Верховного Суду.

Суддя-доповідач Г.В. Семенюк

Судді О.І. Шляхтицький А.Г. Федусик