Постанова № 141374742 у справі № 420/7437/26 від 10.11.2026

П`ЯТИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД

----------------------------------------------------------------------------------------------------------------

П О С Т А Н О В А

І М Е Н Е М У К Р А Ї Н И

10 листопада 2026 р. м. Одеса Справа № 420/7437/26

Перша інстанція: суддя Андрухів В.В.,

повний текст судового рішення

складено 19.06.2026, м. Одеса

П`ятий апеляційний адміністративний суд у складі колегії:

головуючого судді - Кравченка К.В.,

судді - Вербицької Н.В.,

судді - Джабурія О.В.,

розглянувши в письмовому провадженні апеляційну скаргу Адміністрації Державної прикордонної служби України на рішення Одеського окружного адміністративного суду від 19 червня 2026 року у справі за позовом ОСОБА_1 до Адміністрації Державної прикордонної служби України, третя особа - Головне управління Пенсійного фонду України в Одеській області, про визнання дій протиправними та зобов`язання вчинити певні дії, -

В С Т А Н О В И В:

17.03.2026 ОСОБА_1 (надалі позивач) звернувся до Одеського окружного адміністративного суду з позовом до Адміністрації Державної прикордонної служби України (надалі відповідач, Адміністрація Держприкордонслужби), в якому просив суд:

- визнати протиправними дії Адміністрації Держприкордонслужби щодо непроведення перерахунку розміру грошового забезпечення позивача з урахуванням розмірів посадового окладу та окладу за спеціальним званням, визначених шляхом множення розміру прожиткового мінімуму для працездатних осіб, встановленого законом на 01.01.2023, на відповідний тарифний коефіцієнт згідно з додатками 1, 12, 13, 14 до постанови Кабінету Міністрів України від 30.08.2017 №704 «Про грошове забезпечення військовослужбовців, осіб рядового і начальницького складу та деяких інших осіб», та неоформлення і ненадання до Головного управління Пенсійного фонду України в Одеській області оновленої довідки про розмір його грошового забезпечення станом на 01.01.2023 відповідно до вимог статей 43 і 63 Закону України «Про пенсійне забезпечення осіб, звільнених з військової служби, та деяких інших осіб» із зазначенням відомостей про розміри посадового окладу, окладу за військове звання, процентної надбавки за вислугу років, щомісячних додаткових видів грошового забезпечення (надбавки, доплати, підвищення) та премії для проведення перерахунку основного розміру його пенсії з 01.02.2023;

- зобов`язати Адміністрацію Держприкордонслужби перерахувати розмір грошового забезпечення позивача станом на 01.01.2023 у зазначений спосіб та підготувати і надати до Головного управління Пенсійного фонду України в Одеській області нову довідку про розмір грошового забезпечення позивача станом на 01.01.2023 для проведення перерахунку основного розміру його пенсії з 01.02.2023;

- визнати протиправними дії Адміністрації Держприкордонслужби щодо непроведення перерахунку розміру грошового забезпечення позивача з урахуванням розмірів посадового окладу та окладу за спеціальним званням, визначених шляхом множення розміру прожиткового мінімуму для працездатних осіб, встановленого законом на 01.01.2026, на відповідний тарифний коефіцієнт, та неоформлення і ненадання до Головного управління Пенсійного фонду України в Одеській області оновленої довідки про розмір його грошового забезпечення станом на 01.01.2026 для проведення перерахунку основного розміру його пенсії з 01.02.2026;

- зобов`язати Адміністрацію Держприкордонслужби перерахувати розмір грошового забезпечення позивача станом на 01.01.2026 у зазначений спосіб та підготувати і надати до Головного управління Пенсійного фонду України в Одеській області нову довідку про розмір грошового забезпечення позивача станом на 01.01.2026 для проведення перерахунку основного розміру його пенсії з 01.02.2026.

В обґрунтування позовних вимог позивач посилався на те, що він перебуває на обліку в Головному управлінні Пенсійного фонду України в Одеській області та отримує пенсію відповідно до Закону України «Про пенсійне забезпечення осіб, звільнених з військової служби, та деяких інших осіб», а у зв`язку з визнанням в судовому порядку протиправним та скасуванням пункту 6 постанови Кабінету Міністрів України від 21.02.2018 №103 та пункту 2 постанови Кабінету Міністрів України від 12.05.2023 №481 і зростанням прожиткового мінімуму для працездатних осіб, встановленого законом на 1 січня календарного року, у нього виникло право на перерахунок пенсії та на отримання довідок про розмір грошового забезпечення станом на 01.01.2023 та 01.01.2026, проте відповідач протиправно відмовив у видачі таких довідок.

Ухвалою Одеського окружного адміністративного суду від 23.03.2026 відкрито провадження у справі за правилами спрощеного позовного провадження та залучено до участі у справі третьою особою, яка не заявляє самостійних вимог на предмет спору на стороні відповідача, Головне управління Пенсійного фонду України в Одеській області.

Рішенням Одеського окружного адміністративного суду від 19 червня 2026 року (з урахуванням ухвали Одеського окружного адміністративного суду від 02 липня 2026 року про виправлення описки), ухваленим в порядку письмового провадження за правилами спрощеного позовного провадження, позов задоволено повністю:

- визнано протиправними дії Адміністрації Держприкордонслужби щодо непроведення перерахунку розміру грошового забезпечення позивача станом на 01.01.2023 та неоформлення і ненадання до Головного управління Пенсійного фонду України в Одеській області оновленої довідки про розмір його грошового забезпечення станом на 01.01.2023 для проведення перерахунку основного розміру пенсії з 01.02.2023;

- зобов`язано Адміністрацію Держприкордонслужби перерахувати розмір грошового забезпечення позивача з урахуванням розмірів посадового окладу та окладу за військовим званням, визначених шляхом множення розміру прожиткового мінімуму для працездатних осіб, встановленого законом на 01.01.2023, на відповідний тарифний коефіцієнт, та підготувати і надати до Головного управління Пенсійного фонду України в Одеській області нову довідку про розмір грошового забезпечення позивача станом на 01.01.2023 для проведення перерахунку основного розміру його пенсії з 01.02.2023;

- визнано протиправними дії Адміністрації Держприкордонслужби щодо непроведення перерахунку розміру грошового забезпечення позивача станом на 01.01.2026 та неоформлення і ненадання до Головного управління Пенсійного фонду України в Одеській області оновленої довідки про розмір його грошового забезпечення станом на 01.01.2026 для проведення перерахунку основного розміру пенсії з 01.02.2026;

- зобов`язано Адміністрацію Держприкордонслужби перерахувати розмір грошового забезпечення позивача з урахуванням розмірів посадового окладу та окладу за військовим званням, визначених шляхом множення розміру прожиткового мінімуму для працездатних осіб, встановленого законом на 01.01.2026, на відповідний тарифний коефіцієнт, та підготувати і надати до Головного управління Пенсійного фонду України в Одеській області нову довідку про розмір грошового забезпечення позивача станом на 01.01.2026 для проведення перерахунку основного розміру його пенсії з 01.02.2026;

- стягнуто на користь позивача за рахунок бюджетних асигнувань Адміністрації Держприкордонслужби судові витрати в сумі 2129,92 грн.

Не погоджуючись із зазначеним судовим рішенням, Адміністрація Держприкордонслужби подала апеляційну скаргу, в якій, посилаючись на неповне з`ясування обставин справи та неправильне застосування норм матеріального права, просить скасувати оскаржуване рішення суду першої інстанції та ухвалити нове судове рішення, яким відмовити у задоволенні позовних вимог повністю.

В обґрунтування вимог апеляційної скарги апелянт зазначає, що підставою для проведення перерахунку пенсії є зміна розміру хоча б одного з видів грошового забезпечення відповідних категорій військовослужбовців або введення для них нових щомісячних додаткових видів грошового забезпечення, проведені на підставі рішення Кабінету Міністрів України, тоді як станом на 01.01.2023 та 01.01.2026 такої зміни в грошовому забезпеченні діючих військовослужбовців не відбулося, і починаючи з 01.03.2018 обрахунок розмірів посадових окладів та окладів за військовим званням діючим військовослужбовцям здійснюється виходячи з розміру 1762 гривні.

Також апелянт вказує, що процедури призначення пенсії (стаття 43 Закону України «Про пенсійне забезпечення осіб, звільнених з військової служби, та деяких інших осіб») та її перерахунку (стаття 63 зазначеного Закону) є різними за змістом і механізмом проведення, що підтверджується висновками Великої Палати Верховного Суду, викладеними у постанові від 16.10.2019 у зразковій справі №240/5401/18, а перерахунок пенсії із суми грошового забезпечення, яка фактично не отримується діючим військовослужбовцем, суперечить принципу верховенства права та засаді справедливості, оскільки призводить до отримання колишнім військовослужбовцем пенсії у більшому розмірі ніж поточна винагорода діючого військовослужбовця.

Крім того, апелянт зазначає, що визнання судом протиправними та нечинними змін до пункту 4 постанови Кабінету Міністрів України від 30.08.2017 №704 не зумовлює автоматичного відновлення дії його попередньої редакції, станом на 01.01.2026 розміри посадових окладів та окладів за військовими (спеціальними) званнями діючих військовослужбовців продовжують розраховуватися виходячи з розміру 1762 гривні, а відповідно до Порядку проведення перерахунку пенсій, призначених відповідно до Закону України «Про пенсійне забезпечення осіб, звільнених з військової служби, та деяких інших осіб», затвердженого постановою Кабінету Міністрів України від 13.02.2008 №45, Адміністрація Держприкордонслужби зобов`язана готувати довідки про розмір грошового забезпечення лише після надходження від головних управлінь Пенсійного фонду України списків осіб, пенсії яких підлягають перерахунку, проте такі списки, зокрема щодо позивача, до неї не надходили.

Позивач та третя особа своїм процесуальним правом подання відзиву на апеляційну скаргу не скористалися.

Апеляційний суд, заслухавши суддю-доповідача, вивчивши матеріали справи, перевіривши законність і обґрунтованість рішення суду першої інстанції в межах доводів апеляційної скарги, вважає, що апеляційна скарга підлягає частковому задоволенню з таких підстав.

Суд першої інстанції встановив та з матеріалів справи вбачається, що ОСОБА_1 перебуває на обліку в Головному управлінні Пенсійного фонду України в Одеській області та отримує пенсію відповідно до Закону України «Про пенсійне забезпечення осіб, звільнених з військової служби, та деяких інших осіб» як особа, звільнена 01.08.2013 з військової служби в Державній прикордонній службі України.

Позивач звернувся до відповідача із заявами (зареєстровані 19.02.2026 за №Л-2099 та 22.01.2026 за №Л-801) про підготовку та надання до Головного управління Пенсійного фонду України в Одеській області оновлених довідок про розмір грошового забезпечення відповідно станом на 01.01.2023 та станом на 01.01.2026 із зазначенням відомостей про розміри посадового окладу та окладу за військове звання, визначених шляхом множення розміру прожиткового мінімуму для працездатних осіб, встановленого законом на 1 січня відповідного року, на відповідний тарифний коефіцієнт, з обов`язковим зазначенням відомостей про розміри щомісячних додаткових видів грошового забезпечення та премії.

Листами від 24.02.2026 №09/Л-2099/3581 та №09/Л-801/3585 відповідач відмовив позивачу у видачі зазначених довідок, пославшись на відсутність станом на 01.01.2023 та станом на 01.01.2026 події підвищення (збільшення) фактично отримуваного діючими військовослужбовцями грошового забезпечення, а також відповідного рішення Кабінету Міністрів України про перерахунок раніше призначених пенсій, і, як наслідок, на відсутність передбачених законодавством підстав для підготовки таких довідок.

Задовольняючи позов, суд першої інстанції, застосовуючи правові позиції Верховного Суду, викладені, зокрема, у постановах від 02.08.2022 у справі №440/6017/21 та від 12.09.2022 у справі №500/1813/21, виходив з того, що через зростання прожиткового мінімуму для працездатних осіб, встановленого законом на 1 січня календарного року, у позивача виникло право на перерахунок пенсії та на отримання довідок про розмір грошового забезпечення станом на 01.01.2023 та 01.01.2026, при цьому щодо довідки станом на 01.01.2026 суд першої інстанції виходив з того, що рішенням Київського окружного адміністративного суду від 14.03.2025 у справі №320/29450/24 визнано протиправним та нечинним пункт 2 постанови Кабінету Міністрів України від 12.05.2023 №481, а Закон України «Про Державний бюджет України на 2026 рік» не містить застережень щодо застосування як розрахункової величини для визначення грошового забезпечення прожиткового мінімуму для працездатних осіб, встановленого на 1 січня 2018 року.

Перевіривши повноту встановлення судом першої інстанції фактичних обставин справи та правильність застосування норм матеріального і процесуального права, апеляційний суд дійшов такого висновку.

Відповідно до частини другої статті 19 Конституції України органи державної влади та органи місцевого самоврядування, їх посадові особи зобов`язані діяти лише на підставі, в межах повноважень та у спосіб, що передбачені Конституцією та законами України.

Згідно з частиною першою статті 46 Конституції України громадяни мають право на соціальний захист, що включає право на забезпечення їх у разі повної, часткової або тимчасової втрати працездатності, втрати годувальника, безробіття з незалежних від них обставин, а також у старості та в інших випадках, передбачених законом.

Частиною п`ятою статті 17 Конституції України визначено, що держава забезпечує соціальний захист громадян України, які перебувають на службі у Збройних Силах України та в інших військових формуваннях, а також членів їхніх сімей.

Відповідно до пункту 6 частини першої статті 92 Конституції України виключно законами України визначаються форми і види пенсійного забезпечення.

Відповідно до преамбули Закону України «Про пенсійне забезпечення осіб, звільнених з військової служби, та деяких інших осіб» від 09.04.1992 №2262-XII (надалі Закон №2262-XII), цей Закон визначає умови, норми і порядок пенсійного забезпечення громадян України із числа осіб, які перебували на військовій службі, службі в органах внутрішніх справ, Національній поліції, Державному бюро розслідувань, Національному антикорупційному бюро України, Службі судової охорони, державній пожежній охороні, Державній службі спеціального зв`язку та захисту інформації України, органах і підрозділах цивільного захисту, податковій міліції, Бюро економічної безпеки України чи Державній кримінально-виконавчій службі України, та деяких інших осіб, які мають право на пенсію за цим Законом.

Закон має на меті реалізацію особами, які мають право на пенсію за цим Законом, свого конституційного права на державне пенсійне забезпечення у випадках, передбачених Конституцією України та цим Законом, і спрямований на встановлення єдності умов та норм пенсійного забезпечення зазначеної категорії громадян України.

Держава гарантує гідне пенсійне забезпечення осіб, які мають право на пенсію за цим Законом, шляхом встановлення їм пенсій не нижче прожиткового мінімуму, визначеного законом, перерахунок призначених пенсій у зв`язку із збільшенням рівня грошового забезпечення, надання передбачених законодавством державних соціальних гарантій, вжиття на державному рівні заходів, спрямованих на їх соціальний захист.

Відповідно до частини першої статті 1-1 Закону №2262-XII законодавство про пенсійне забезпечення осіб, звільнених з військової служби, та деяких інших осіб, базується на Конституції України і складається з цього Закону, Закону України «Про загальнообов`язкове державне пенсійне страхування», інших законів та нормативно-правових актів, виданих відповідно до цих законів.

Відповідно до частини третьої статті 43 Закону №2262-XII пенсії особам з числа військовослужбовців (крім військовослужбовців строкової служби) рядового, сержантського, старшинського та офіцерського складу, особам, які мають право на пенсію за цим Законом, та членам їх сімей обчислюються з розміру грошового забезпечення, враховуючи відповідні оклади за посадою, оклади та/чи доплати за військове (спеціальне) звання, військовим (спеціальним) званням, процентну надбавку (доплату) за вислугу років, щомісячні додаткові види грошового забезпечення (надбавки, доплати, підвищення) та премії в розмірах, установлених законодавством, з якого було сплачено єдиний внесок на загальнообов`язкове державне соціальне страхування, а до 1 січня 2011 року - страхові внески на загальнообов`язкове державне пенсійне страхування, у порядку, встановленому Кабінетом Міністрів України.

Відповідно до частин першої та другої статті 63 Закону №2262-XII перерахунок раніше призначених пенсій військовослужбовцям, особам, які мають право на пенсію за цим Законом, та членам їх сімей у зв`язку із введенням в дію цього Закону провадиться за документами, що є у пенсійній справі, а також додатковими документами, поданими пенсіонерами на час перерахунку. Якщо пенсіонер згодом подасть додаткові документи, які дають право на подальше підвищення пенсії, то пенсія перераховується за нормами цього Закону. При цьому перерахунок провадиться за минулий час, але не більш як за 12 місяців з дня подання додаткових документів і не раніше, ніж з дня введення в дію цього Закону.

Відповідно до частини четвертої статті 63 Закону №2262-XII усі призначені за цим Законом пенсії підлягають перерахунку у зв`язку з підвищенням грошового забезпечення відповідних категорій військовослужбовців, осіб, які мають право на пенсію за цим Законом, на умовах, у порядку та розмірах, передбачених Кабінетом Міністрів України. У разі якщо внаслідок перерахунку пенсій, передбаченого цією частиною, розміри пенсій звільненим із служби військовослужбовцям, особам, які мають право на пенсію за цим Законом, є нижчими, зберігаються розміри раніше призначених пенсій.

Частинами другою та третьою статті 51 Закону №2262-XII передбачено, що перерахунок пенсій, призначених особам з числа військовослужбовців (крім військовослужбовців строкової служби) рядового, сержантського, старшинського та офіцерського складу, особам, які мають право на пенсію за цим Законом, та членам їх сімей, провадиться з першого числа місяця, що йде за місяцем, в якому настали обставини, що тягнуть за собою зміну розміру пенсії. Якщо при цьому пенсіонер набув права на підвищення пенсії, різницю в пенсії за минулий час може бути виплачено йому не більш як за 12 місяців. Перерахунок пенсій у зв`язку із зміною розміру хоча б одного з видів грошового забезпечення відповідних категорій військовослужбовців, осіб, які мають право на такий перерахунок згідно з цим Законом, або у зв`язку із введенням для зазначених категорій осіб нових щомісячних додаткових видів грошового забезпечення (надбавок, доплат, підвищень) та премій у розмірах, встановлених законодавством, не проведений з вини органів Пенсійного фонду України та/або державних органів, які видають довідки для перерахунку пенсії, провадиться з дати виникнення права на нього без обмеження строком.

Таким чином у зв`язку з підвищенням грошового забезпечення відповідних категорій військовослужбовців, пенсії підлягають перерахунку на умовах, у порядку та розмірах, передбачених Кабінетом Міністрів України.

Апеляційний суд звертає увагу на те, що пунктом 1 Порядку проведення перерахунку пенсій, призначених відповідно до Закону України «Про пенсійне забезпечення осіб, звільнених з військової служби, та деяких інших осіб», затвердженого постановою Кабінету Міністрів України від 13.02.2008 №45 (надалі Порядок №45), передбачено, що пенсії, призначені відповідно до Закону №2262-XII, у зв`язку з підвищенням грошового забезпечення відповідних категорій військовослужбовців, осіб, які мають право на пенсію згідно із Законом, перераховуються на умовах та в розмірах, передбачених Кабінетом Міністрів України.

Згідно із пунктом 2 Порядку №45 Пенсійний фонд України після прийняття Кабінетом Міністрів України рішення щодо перерахунку пенсій та отримання відповідного повідомлення від Мінсоцполітики повідомляє своїм головним управлінням в Автономній Республіці Крим, областях, мм. Києві та Севастополі (далі - головні управління Пенсійного фонду України) про підстави для проведення перерахунку пенсій та про необхідність підготовки списків осіб, пенсії яких підлягають перерахунку (далі - списки), та надсилає відповідну інформацію Міноборони, МВС, Національній поліції, Мін`юсту, Мінінфраструктури, СБУ, Службі зовнішньої розвідки, ДФС, Управлінню державної охорони, Адміністрації Держспецзв`язку, Адміністрації Держприкордонслужби, ДСНС, Службі судової охорони (далі - державні органи). Головні управління Пенсійного фонду України у десятиденний строк з моменту надходження зазначеного повідомлення складають списки за формою згідно з додатком 1 та подають їх органам, які уповноважені рішеннями керівників державних органів (далі - уповноважені органи) видавати довідки про розмір грошового забезпечення для перерахунку пенсії.

Своєю чергою, пунктом 3 Порядку №45 унормовано, що на підставі списків уповноважені органи готують довідки про розмір грошового забезпечення, що враховується для перерахунку пенсій, для кожної особи, зазначеної в списку, за формою згідно з додатками 2 і 3 (далі - довідки) та у місячний строк подають їх головним управлінням Пенсійного фонду України.

Довідки видаються державним органом, з якого особи були звільнені із служби, якщо інше не передбачено Порядком №45.

Отже, підставою для вчинення дій, спрямованих на перерахунок раніше призначених пенсій, є збільшення рівня грошового забезпечення діючих військовослужбовців та осіб, які мають право на пенсію за Законом №2262-XII, що може бути реалізовано або шляхом інформування територіального органу Пенсійного фонду України органами влади у спосіб, визначений пунктами 1-3 Порядку №45, або шляхом безпосереднього звернення пенсіонера з відповідною заявою та доданими до неї документами.

Централізований механізм повідомлень та інформувань територіального органу Пенсійного фонду України органами влади є основним способом реалізації права на перерахунок раніше призначених пенсій відповідно до Закону №2262-XII, який має бути здійснено автоматично, без додаткового звернення пенсіонера та подання ним довідки про розмір грошового забезпечення, що враховується для перерахунку його пенсії.

Разом з тим у випадках, коли у межах зазначеного механізму довідку про розмір грошового забезпечення не було подано до органів Пенсійного фонду України, пенсіонер має право на її отримання, адже реалізація права на перерахунок пенсії, гарантованого статтею 63 Закону №2262-XII, не може бути поставлена у залежність виключно від функціонування такого механізму. У такому разі підстави для виникнення обов`язку органу Пенсійного фонду України щодо перерахунку пенсії можуть бути підтверджені документами, поданими безпосередньо пенсіонером.

За наведених підстав апеляційний суд відхиляє посилання апелянта, як на підставу для відмови у видачі позивачу довідки про розмір грошового забезпечення для перерахунку пенсії, на відсутність реалізації порядку централізованого інформування про підстави для проведення перерахунку пенсії у спосіб, визначений пунктами 1-3 Порядку №45, та на ненадходження до уповноваженого органу списків осіб, пенсії яких підлягають перерахунку.

Водночас, саме по собі право пенсіонера на отримання такої довідки не може бути підставою для зобов`язання державного органу видати пенсіонеру таку довідку.

Ключовим фактором для реалізації такого права є встановлення факту підвищення грошового забезпечення відповідних категорій військовослужбовців, осіб, які мають право на пенсію за Законом №2262-XII, за посадою, яку займав пенсіонер на день звільнення зі служби, або за прирівняною до неї посадою.

Відповідно до статті 6 Закону України «Про Державну прикордонну службу України» від 03.04.2003 №661-IV Державна прикордонна служба України є правоохоронним органом спеціального призначення.

Згідно з пунктом 1 Положення про Адміністрацію Державної прикордонної служби України, затвердженого постановою Кабінету Міністрів України від 16.10.2014 №533, Адміністрація Державної прикордонної служби України є центральним органом виконавчої влади, діяльність якого спрямовується і координується Кабінетом Міністрів України через Міністра внутрішніх справ України.

Порядок та умови виплати грошового забезпечення військовослужбовцям Державної прикордонної служби України визначаються Інструкцією про порядок виплати грошового забезпечення військовослужбовцям Державної прикордонної служби України, затвердженою наказом Міністерства внутрішніх справ України від 25.06.2018 №558.

Основні засади державної політики у сфері соціального захисту військовослужбовців та членів їх сімей визначає Закон України «Про соціальний і правовий захист військовослужбовців та членів їх сімей» від 20.12.1991 №2011-XII (надалі Закон №2011-XII).

Відповідно до частини першої статті 9 Закону №2011-XII держава гарантує військовослужбовцям достатнє матеріальне, грошове та інші види забезпечення в обсязі, що відповідає умовам військової служби, стимулює закріплення кваліфікованих військових кадрів.

Згідно з частиною другою статті 9 Закону №2011-XII до складу грошового забезпечення входять: посадовий оклад, оклад за військовим званням; щомісячні додаткові види грошового забезпечення (підвищення посадового окладу, надбавки, доплати, винагороди, які мають постійний характер, премія); одноразові додаткові види грошового забезпечення.

Частиною третьою статті 9 Закону №2011-XII визначено, що грошове забезпечення визначається залежно від посади, військового звання, тривалості, інтенсивності та умов військової служби, кваліфікації, наукового ступеня і вченого звання військовослужбовця.

Відповідно до абзаців першого та другого частини четвертої статті 9 Закону №2011-XII грошове забезпечення виплачується у розмірах, що встановлюються Кабінетом Міністрів України, та повинно забезпечувати достатні матеріальні умови для комплектування Збройних Сил України, інших утворених відповідно до законів України військових формувань та правоохоронних органів кваліфікованим особовим складом, враховувати характер, умови служби, стимулювати досягнення високих результатів у службовій діяльності. Порядок виплати грошового забезпечення визначається Міністром оборони України, керівниками центральних органів виконавчої влади, що мають у своєму підпорядкуванні утворені відповідно до законів України військові формування та правоохоронні органи, керівниками розвідувальних органів України.

Відповідно до пункту 3 статті 116 Конституції України Кабінет Міністрів України забезпечує проведення політики у сферах праці й зайнятості населення, соціального захисту, а згідно з частиною першою статті 117 Конституції України Кабінет Міністрів України в межах своєї компетенції видає постанови і розпорядження, які є обов`язковими до виконання.

30.08.2017 Кабінет Міністрів України прийняв постанову №704 «Про грошове забезпечення військовослужбовців, осіб рядового і начальницького складу та деяких інших осіб» (надалі постанова №704), якою, зокрема, затверджено тарифну сітку розрядів і коефіцієнтів посадових окладів військовослужбовців з числа осіб рядового, сержантського і старшинського складу, офіцерського складу (крім військовослужбовців строкової військової служби), осіб рядового і начальницького складу згідно з додатком 1 та схему тарифних коефіцієнтів за військовим (спеціальним) званням згідно з додатком 14.

Пунктом 2 постанови №704 установлено, що грошове забезпечення військовослужбовців, осіб рядового і начальницького складу складається з посадового окладу, окладу за військовим (спеціальним) званням, щомісячних (підвищення посадового окладу, надбавки, доплати, винагороди, які мають постійний характер, премії) та одноразових додаткових видів грошового забезпечення.

Пунктом 4 постанови №704 (в первинній редакції) передбачалось, що розміри посадових окладів, окладів за військовими (спеціальними) званнями військовослужбовців, осіб рядового та начальницького складу визначаються шляхом множення розміру прожиткового мінімуму для працездатних осіб, встановленого законом на 1 січня календарного року (але не менше 50 відсотків розміру мінімальної заробітної плати, встановленого законом на 1 січня календарного року), на відповідний тарифний коефіцієнт згідно з додатками 1, 12, 13, 14.

21.02.2018 Кабінет Міністрів України прийняв постанову №103 «Про перерахунок пенсій особам, які звільнені з військової служби, та деяким іншим категоріям осіб» (надалі постанова №103), пунктом 6 якої внесені зміни до постанови №704, внаслідок яких, окрім іншого, пункт 4 постанови №704 викладено у новій редакції, а саме: « 4. Установити, що розміри посадових окладів, окладів за військовими (спеціальними) званнями військовослужбовців, осіб рядового та начальницького складу визначаються шляхом множення розміру прожиткового мінімуму для працездатних осіб, встановленого законом на 1 січня 2018 р., на відповідний тарифний коефіцієнт згідно з додатками 1, 12, 13 і 14».

Також пунктом 6 постанови №103 пункт 10 постанови №704 викладено у новій редакції, яка встановлює, що постанова №704 набирає чинності з 01.03.2018.

Отже, станом на 01.03.2018 пункт 4 постанови №704 визначав, що при обчисленні розмірів посадових окладів, окладів за військовими (спеціальними) званнями військовослужбовців, осіб рядового та начальницького складу використовується такий показник, як розмір прожиткового мінімуму для працездатних осіб, встановленого законом на 1 січня 2018 року, який відповідно до статті 7 Закону України «Про Державний бюджет України на 2018 рік» становив 1762 грн.

У подальшому у справі №826/6453/18 рішенням суду, яке набрало законної сили 29.01.2020, визнано протиправним та скасовано пункт 6 постанови №103, яким були внесені зміни до постанови №704, зокрема щодо змін, внесених до пункту 4 постанови №704.

Відповідно до частини другої статті 265 КАС України нормативно-правовий акт втрачає чинність повністю або в окремій його частині з моменту набрання законної сили відповідним рішенням суду.

Тобто з 29.01.2020 скасовані зміни, внесені до пункту 4 постанови №704 постановою №103, та застосовується його первинна редакція, згідно з якою розміри посадових окладів, окладів за військовими (спеціальними) званнями військовослужбовців, осіб рядового та начальницького складу визначаються шляхом множення розміру прожиткового мінімуму для працездатних осіб, встановленого законом на 1 січня календарного року, на відповідний тарифний коефіцієнт згідно з додатками 1, 12, 13, 14.

При цьому, приписи щодо застосування « 50 відсотків розміру мінімальної заробітної плати, встановленого законом на 1 січня календарного року» не застосовуються в силу вимог пункту 3 розділу II «Прикінцеві та перехідні положення» Закону України «Про внесення змін до деяких законодавчих актів України» від 06.12.2016 №1774-VIII (надалі Закон №1774-VIII) щодо обмеження застосування мінімальної заробітної плати як розрахункової величини для визначення посадових окладів.

Відповідно до статті 6 Закону України «Про державні соціальні стандарти та державні соціальні гарантії» від 05.10.2000 №2017-III базовим державним соціальним стандартом є прожитковий мінімум, встановлений законом, на основі якого визначаються державні соціальні гарантії та стандарти у сферах доходів населення, житлово-комунального, побутового, соціально-культурного обслуговування, охорони здоров`я та освіти.

Відповідно до статті 7 Закону України «Про Державний бюджет України на 2020 рік» від 14.11.2019 №294-IX прожитковий мінімум для працездатних осіб з 01.01.2020 встановлено у розмірі 2102 грн, відповідно до статті 7 Закону України «Про Державний бюджет України на 2021 рік» від 15.12.2020 №1082-IX з 01.01.2021 - у розмірі 2270 грн, відповідно до статті 7 Закону України «Про Державний бюджет України на 2022 рік» від 02.12.2021 №1928-IX з 01.01.2022 - у розмірі 2481 грн, а відповідно до статті 7 Закону України «Про Державний бюджет України на 2023 рік» від 03.11.2022 №2710-IX з 01.01.2023 - у розмірі 2684 грн.

В подальшому постановою Кабінету Міністрів України від 12.05.2023 №481 «Про скасування підпункту 1 пункту 3 змін, що вносяться до постанов Кабінету Міністрів України, затверджених постановою Кабінету Міністрів України від 21 лютого 2018 р. №103, та внесення зміни до пункту 4 постанови Кабінету Міністрів України від 30 серпня 2017 р. №704» (надалі постанова №481), яка набрала чинності з 20.05.2023, абзац перший пункту 4 постанови №704 викладено у новій редакції, згідно з якою розміри посадових окладів, окладів за військовими (спеціальними) званнями військовослужбовців, осіб рядового та начальницького складу та деяких інших осіб розраховуються виходячи з розміру 1762 гривні та визначаються шляхом множення на відповідний тарифний коефіцієнт згідно з додатками 1, 12, 13 і 14.

Рішенням Київського окружного адміністративного суду від 14.03.2025 у справі №320/29450/24, яке набрало законної сили 18.06.2025, визнано протиправним та нечинним пункт 2 постанови №481 стосовно внесення змін до пункту 4 постанови №704.

Натомість 16.07.2026 Верховний Суд у справі №320/29450/24 ухвалив постанову, якою скасував судові рішення попередніх інстанцій та прийняв нову постанову про відмову у задоволенні позову про визнання дій неправомірними та зобов`язання скасувати пункт 2 постанови №481 про внесення змін до пункту 4 постанови №704. При цьому, в межах касаційного перегляду справи №320/29450/24 суд касаційної інстанції не постановляв ухвали про зупинення дії оскаржуваних судових рішень.

Ухвалюючи постанову від 16.07.2026 у справі №320/29450/24, Верховний Суд виходив з того, що за відсутності базового спеціального закону, норми та положення щодо структури, складових розрахунку та розмірів грошового забезпечення для певних категорій осіб (зокрема, військовослужбовців) встановлюються та регулюються актами Кабінету Міністрів України, а саме постановою №704, якою, зокрема, й було затверджено конкретний механізм визначення розміру грошового забезпечення військовослужбовців, осіб рядового та начальницького складу та деяких інших осіб, а також встановлення базового критерію для розрахунку такого грошового забезпечення.

Суд касаційної інстанції вказав, що за приписами статті 9 Закону №2011-XII встановлення розміру грошового забезпечення військовослужбовців делеговано Уряду, тобто зазначене питання є сферою правового регулювання саме Кабінету Міністрів України (у тому числі встановлення базової величини), тоді як порядок виплати грошового забезпечення визначається Міністром оборони України, керівниками центральних органів виконавчої влади, що мають у своєму підпорядкуванні утворені відповідно до законів України військові формування та правоохоронні органи, керівниками розвідувальних органів України.

При цьому, суд касаційної інстанції звернув увагу на те, що зміст пункту 3 розділу II Закону №1774-VIII не дозволяє виявити норму, на відповідність якій можна здійснити перевірку положень пункту 4 постанови №704, а у жодному з профільних законодавчих актів законодавець не визначив базовий критерій для здійснення розрахунку посадового окладу грошового забезпечення, що не дозволяє суду констатувати, що, вносячи зміни до постанови №704 у частині встановлення базової величини для розрахунку грошового забезпечення, Уряд діяв не в межах своєї компетенції, визначеної статтею 117 Конституції України, та поза повноваженнями, установленими статтею 20 Закону України «Про Кабінет Міністрів України» від 27.02.2014 №794-VII.

Окрім цього, за сталою правовою позицією Великої Палати Верховного Суду, висловленою, зокрема, у постановах від 15.09.2021 у справі №640/33771/20 та від 09.06.2022 у справі №520/2098/19, питання грошового забезпечення військовослужбовців та осіб, які прирівнюються до них, належить до повноважень Кабінету Міністрів України, тобто саме Уряду делеговано право встановлювати умови, порядок, а також розміри складових грошового забезпечення, і таке право є дискреційними повноваженнями, визначеними нормами Конституції України та Закону №2011-XII. При цьому, базовий критерій для визначення складових грошового забезпечення військовослужбовця є визначальною величиною, оскільки саме від цього показника (шляхом множення на відповідні тарифні коефіцієнти) обчислюються основні види виплат при розрахунку грошового забезпечення.

Відповідно до частини п`ятої статті 242 КАС України при виборі і застосуванні норми права до спірних правовідносин суд враховує висновки щодо застосування норм права, викладені в постановах Верховного Суду.

Отже, враховуючи наведене правове регулювання та судові рішення, апеляційний суд зазначає, що:

- з 01.03.2018 розміри посадових окладів, окладів за військовими (спеціальними) званнями військовослужбовців, осіб рядового та начальницького складу визначаються шляхом множення розміру прожиткового мінімуму для працездатних осіб, встановленого законом на 01 січня 2018 року, на відповідний тарифний коефіцієнт згідно з додатками 1, 12, 13, 14;

- з 29.01.2020 розміри посадових окладів, окладів за військовими (спеціальними) званнями військовослужбовців, осіб рядового та начальницького складу визначаються шляхом множення розміру прожиткового мінімуму для працездатних осіб, встановленого законом на 1 січня календарного року, на відповідний тарифний коефіцієнт згідно з додатками 1, 12, 13, 14;

- з 20.05.2023 та на час апеляційного розгляду справи розміри посадових окладів, окладів за військовими (спеціальними) званнями військовослужбовців, осіб рядового та начальницького складу та деяких інших осіб розраховуються виходячи з розміру 1762 гривні та визначаються шляхом множення на відповідний тарифний коефіцієнт згідно з додатками 1, 12, 13 і 14 (абзац перший пункту 4 постанови №704 в редакції постанови №481, з урахуванням постанови Верховного Суду від 16.07.2026 у справі №320/29450/24, якою визнані законними зміни, внесені постановою №481 до абзацу першого пункту 4 постанови №704).

Щодо позовних вимог в частині довідки про розмір грошового забезпечення станом на 01.01.2023 апеляційний суд зазначає таке.

Як зазначено вище, у період з 29.01.2020 по 19.05.2023 розміри посадових окладів, окладів за військовими (спеціальними) званнями військовослужбовців, осіб рядового та начальницького складу мали визначатися шляхом множення розміру прожиткового мінімуму для працездатних осіб, встановленого законом на 1 січня календарного року, на відповідний тарифний коефіцієнт згідно з додатками 1, 12, 13, 14 до постанови №704.

Станом на 01.01.2023 прожитковий мінімум для працездатних осіб відповідно до статті 7 Закону України «Про Державний бюджет України на 2023 рік» становив 2684 грн, тобто збільшився порівняно з розміром прожиткового мінімуму для працездатних осіб, встановленого законом на 01.01.2022 (2481 грн), а тим більше на 01.01.2018 (1762 грн).

Отже, станом на 01.01.2023, з урахуванням чинної на той час редакції пункту 4 постанови №704, відбулося підвищення розмірів посадових окладів та окладів за військовими (спеціальними) званнями відповідних категорій військовослужбовців, що відповідно до частини четвертої статті 63 Закону №2262-XII є підставою для перерахунку пенсії позивача та, відповідно, для отримання ним довідки про розмір грошового забезпечення станом на 01.01.2023.

Верховний Суд у постанові від 02.08.2022 у справі №440/6017/21 зазначив, що через зростання прожиткового мінімуму для працездатних осіб, встановленого законом на 1 січня календарного року, в осіб з числа військовослужбовців виникло право на отримання довідки про розміри грошового забезпечення для перерахунку пенсії за формою, що передбачена додатком 2 до Порядку №45, з урахуванням оновлених даних про розмір посадового окладу та окладу за військовим (спеціальним) званням, які визначаються шляхом застосування пункту 4 постанови №704 із використанням для їх визначення розміру прожиткового мінімуму для працездатних осіб, встановленого законом на 1 січня календарного року.

Обставини, на які посилається апелянт, щодо фактичного обчислення грошового забезпечення діючих військовослужбовців станом на 01.01.2023 із застосуванням розміру 1762 грн, не спростовують наявності у позивача права на отримання довідки про розмір грошового забезпечення станом на 01.01.2023, оскільки таке обчислення у період з 29.01.2020 по 19.05.2023 не відповідало чинній на той час редакції пункту 4 постанови №704, а невиконання суб`єктами владних повноважень вимог нормативно-правових актів щодо розміру грошового забезпечення діючих військовослужбовців не може бути підставою для обмеження права пенсіонера на перерахунок пенсії, гарантованого статтею 63 Закону №2262-XII.

Доводи апелянта про те, що визнання судом протиправними та нечинними змін до пункту 4 постанови №704 не зумовлює автоматичного відновлення дії його попередньої редакції, апеляційний суд відхиляє, оскільки рішенням суду, яке набрало законної сили 29.01.2020, визнано протиправним та скасовано саме пункт 6 постанови №103, яким були внесені відповідні зміни до постанови №704, а тому з 29.01.2020 та до набрання чинності постановою №481 пункт 4 постанови №704 підлягав застосуванню в первинній редакції, що узгоджується з правовою позицією Верховного Суду, викладеною у постанові від 02.08.2022 у справі №440/6017/21.

Таким чином, суд першої інстанції дійшов правильного висновку про протиправність відмови відповідача у підготовці та поданні до Головного управління Пенсійного фонду України в Одеській області довідки про розмір грошового забезпечення позивача станом на 01.01.2023 та про наявність підстав для зобов`язання відповідача підготувати та подати таку довідку.

Щодо позовних вимог в частині довідки про розмір грошового забезпечення станом на 01.01.2026 апеляційний суд зазначає таке.

Відповідно до статті 7 Закону України «Про Державний бюджет України на 2026 рік» прожитковий мінімум для працездатних осіб з 01.01.2026 встановлено у розмірі 3328 грн.

Водночас, з огляду на те, що з 20.05.2023 та на час виникнення спірних правовідносин розміри посадових окладів, окладів за військовими (спеціальними) званнями військовослужбовців розраховуються виходячи з розміру 1762 гривні, а не з розміру прожиткового мінімуму для працездатних осіб, встановленого законом на 1 січня календарного року, збільшення з 01.01.2026 розміру прожиткового мінімуму для працездатних осіб саме по собі не призвело до зміни розміру посадових окладів та окладів за військовими званнями діючих військовослужбовців Державної прикордонної служби України.

Матеріали справи не містять доказів зміни (підвищення) станом на 01.01.2026 розміру грошового забезпечення за посадою, яку займав позивач на день звільнення, або за прирівняною до неї посадою, а також доказів прийняття Кабінетом Міністрів України рішення про зміну з 01.01.2026 розміру хоча б одного з видів грошового забезпечення військовослужбовців Державної прикордонної служби України або про введення для них нових щомісячних додаткових видів грошового забезпечення (надбавок, доплат, підвищень) та премій.

Отже, оскільки станом на 01.01.2026 не відбулось змін умов та розмірів грошового забезпечення за посадами військовослужбовців Державної прикордонної служби України, то станом на 01.01.2026 відсутній факт підвищення грошового забезпечення, що не надає апелянту права складати та видавати, зокрема за заявою позивача - пенсіонера, довідки про розмір грошового забезпечення станом на 01.01.2026 для проведення перерахунку пенсії, призначеної відповідно до Закону №2262-XII.

При цьому, апеляційний суд зазначає про помилковість посилання суду першої інстанції в цій частині на правові висновки Верховного Суду, викладені у постанові від 02.08.2022 у справі №440/6017/21, оскільки вони сформовані щодо права особи на отримання довідки про розмір грошового забезпечення станом на дати, коли розміри посадових окладів, окладів за військовими (спеціальними) званнями військовослужбовців мали визначатися шляхом множення розміру прожиткового мінімуму для працездатних осіб, встановленого законом на 1 січня календарного року, на відповідний тарифний коефіцієнт, тоді як станом на 01.01.2026 розміри посадових окладів, окладів за військовими (спеціальними) званнями військовослужбовців, осіб рядового та начальницького складу та деяких інших осіб розраховуються виходячи з розміру 1762 гривні (абзац перший пункту 4 постанови №704 в редакції постанови №481, з урахуванням постанови Верховного Суду від 16.07.2026 у справі №320/29450/24).

Таким чином, суд першої інстанції дійшов помилкового висновку про протиправність відмови відповідача у підготовці та поданні до Головного управління Пенсійного фонду України в Одеській області довідки про розмір грошового забезпечення позивача станом на 01.01.2026 та про наявність підстав для зобов`язання відповідача підготувати та подати таку довідку.

Висновок суду першої інстанції про те, що пункт 2 постанови №481 втратив чинність у зв`язку з набранням законної сили рішенням Київського окружного адміністративного суду від 14.03.2025 у справі №320/29450/24 та не підлягає застосуванню до спірних правовідносин, не узгоджується з правовою позицією Верховного Суду, викладеною у постанові від 16.07.2026 у справі №320/29450/24, якою скасовано судові рішення попередніх інстанцій у цій справі та ухвалено нову постанову про відмову у задоволенні позову про визнання дій неправомірними та зобов`язання скасувати пункт 2 постанови №481 про внесення змін до пункту 4 постанови №704.

Щодо розподілу судових витрат апеляційний суд зазначає таке.

Відповідно до частини шостої статті 139 КАС України якщо суд апеляційної інстанції, не передаючи справи на новий розгляд, змінює рішення або ухвалює нове, цей суд відповідно змінює розподіл судових витрат.

Згідно з частиною третьою статті 139 КАС України при частковому задоволенні позову судові витрати покладаються на сторони пропорційно розміру задоволених позовних вимог.

Відповідно до частини першої статті 4 Закону України «Про судовий збір» від 08.07.2011 №3674-VI судовий збір справляється у відповідному розмірі від прожиткового мінімуму для працездатних осіб, встановленого законом на 1 січня календарного року, в якому відповідна заява або скарга подається до суду.

Згідно з підпунктом 1 пункту 3 частини другої статті 4 Закону України «Про судовий збір» за подання до адміністративного суду адміністративного позову немайнового характеру, який подано фізичною особою, судовий збір сплачується у розмірі 0,4 розміру прожиткового мінімуму для працездатних осіб, а відповідно до частини третьої цієї статті при поданні до суду процесуальних документів в електронній формі застосовується коефіцієнт 0,8 для пониження відповідного розміру ставки судового збору.

Як вбачається з матеріалів справи, позовна заява подана до суду першої інстанції 17.03.2026 в електронній формі через підсистему «Електронний суд», містила дві самостійні вимоги немайнового характеру щодо довідок про розмір грошового забезпечення станом на 01.01.2023 та станом на 01.01.2026, а до неї, згідно з переліком додатків, додано квитанцію про сплату судового збору.

Розмір судового збору за кожну з таких вимог становить 1064,96 грн (3328 грн х 0,4 х 0,8), а стягнута судом першої інстанції на користь позивача сума судових витрат у розмірі 2129,92 грн відповідає судовому збору, сплаченому за обидві вимоги немайнового характеру.

Оскільки за наслідками апеляційного перегляду позов підлягає задоволенню лише в частині вимог щодо довідки станом на 01.01.2023, сума судового збору, яка підлягає стягненню на користь позивача за рахунок бюджетних асигнувань відповідача, становить 1064,96 грн.

Підстави для розподілу судових витрат, понесених апелянтом у зв`язку з поданням апеляційної скарги, відсутні з огляду на приписи частини другої статті 139 КАС України, оскільки відповідач є суб`єктом владних повноважень, а витрат, пов`язаних із залученням свідків та проведенням експертиз, ним не понесено.

Відповідно до ст. 242 КАС України, судове рішення повинно бути законним і обґрунтованим. Законним є рішення, ухвалене судом відповідно до норм матеріального права при дотриманні норм процесуального права. Обґрунтованим є рішення, ухвалене судом на підставі повно і всебічно з`ясованих обставин в адміністративній справі, підтверджених такими доказами, які були досліджені в судовому засіданні, з наданням оцінки всім аргументам учасників справи.

Відповідно до пункту 4 частини першої статті 317 КАС України підставою для скасування судового рішення суду першої інстанції повністю або частково та ухвалення нового рішення у відповідній частині є неправильне застосування норм матеріального права або порушення норм процесуального права.

Таким чином, апеляційний суд вважає, що суд першої інстанції в частині вирішення позовних вимог щодо довідки про розмір грошового забезпечення станом на 01.01.2026 допустив неправильне застосування норм матеріального права, у зв`язку із чим апеляційна скарга підлягає частковому задоволенню, а рішення суду першої інстанції в цій частині - скасуванню з ухваленням нового рішення про відмову у задоволенні позову в цій частині, зі зміною розподілу судових витрат, тоді як в іншій частині рішення суду першої інстанції відповідає вимогам статті 242 КАС України та підлягає залишенню без змін.

Керуючись ст. ст. 139, 242, 257, 308, 311, 315, 317, 321, 322, 325, 327-329 КАС України апеляційний суд, -

П О С Т А Н О В И В:

Апеляційну скаргу Адміністрації Державної прикордонної служби України - задовольнити частково.

Рішення Одеського окружного адміністративного суду від 19 червня 2026 року (з урахуванням ухвали Одеського окружного адміністративного суду від 02 липня 2026 року про виправлення описки) в частині задоволення позовних вимог ОСОБА_1 про визнання протиправними дій Адміністрації Державної прикордонної служби України щодо непроведення перерахунку розміру грошового забезпечення ОСОБА_1 станом на 01.01.2026 та неоформлення і ненадання до Головного управління Пенсійного фонду України в Одеській області оновленої довідки про розмір його грошового забезпечення станом на 01.01.2026 та зобов`язання Адміністрації Державної прикордонної служби України перерахувати розмір грошового забезпечення ОСОБА_1 з урахуванням розмірів посадового окладу та окладу за військовим званням, визначених шляхом множення розміру прожиткового мінімуму для працездатних осіб, встановленого законом на 01.01.2026, на відповідний тарифний коефіцієнт, та підготувати і надати до Головного управління Пенсійного фонду України в Одеській області нову довідку про розмір грошового забезпечення ОСОБА_1 станом на 01.01.2026 для проведення перерахунку основного розміру його пенсії з 01.02.2026 - скасувати та ухвалити в цій частині нову постанову, якою у задоволенні зазначених позовних вимог відмовити.

Рішення Одеського окружного адміністративного суду від 19 червня 2026 року в частині розподілу судових витрат - змінити, зменшивши суму судового збору, стягнутого на користь ОСОБА_1 за рахунок бюджетних асигнувань Адміністрації Державної прикордонної служби України, з 2129,92 грн до 1064,96 грн (одна тисяча шістдесят чотири гривні дев`яносто шість копійок).

В іншій частині рішення Одеського окружного адміністративного суду від 19 червня 2026 року - залишити без змін.

Постанова апеляційного суду набирає законної сили з дати її прийняття, але може бути оскаржена в касаційному порядку до Верховного Суду протягом тридцяти днів з дня складення повного судового рішення.

Суддя-доповідач К.В. Кравченко

Судді Н.В. Вербицька О.В. Джабурія