Постанова № 141374779 у справі № 420/10906/26 від 10.11.2026

П`ЯТИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД

------------------------

П О С Т А Н О В А

І М Е Н Е М У К Р А Ї Н И

10 листопада 2026 р. м. Одеса Справа № 420/10906/26

Категорія: 106000000 Головуючий у суді І інстанції: Скупінська О. В. час і місце ухвалення: письмове провадження, м. Одеса

П`ятий апеляційний адміністративний суд у складі колегії суддів:

судді-доповідача Семенюка Г.В.

суддів: Федусика А.Г.

Шляхтицького О.І.

розглянувши у письмовому провадженні у приміщенні П`ятого апеляційного адміністративного суду адміністративну справу за апеляційними скаргами ОСОБА_1 , Військової частини НОМЕР_1 на рішення Одеського окружного адміністративного суду від 29 червня 2026 року у справі за позовом ОСОБА_1 до Військової частини НОМЕР_1 про визнання протиправною бездіяльність та зобов`язання вчинити певні дії

В С Т А Н О В И В:

У квітні 2026 року ОСОБА_1 звернувся до суду першої інстанції з позовом до Військової частини НОМЕР_1 , в якому просив:

- визнати протиправною бездіяльність щодо ненарахування та невиплати компенсації втрати частини доходів у зв`язку з порушенням строку виплати індексації грошового забезпечення, відповідно до «Порядку проведення компенсації громадянам втрати частини грошових доходів у зв`язку з порушенням термінів їх виплати», затвердженого постановою Кабінету Міністрів України від 21 лютого 2001 року № 159 (далі - Порядок №159).

- зобов`язати нарахувати та виплатити компенсацію втрати частини доходів у зв`язку з порушенням строку виплати індексації грошового забезпечення за весь час затримки виплати з 01.01.2016 по день фактичної виплати - 19.03.2026, відповідно до Порядку №159, та із одночасною компенсацією сум податку з доходів фізичних осіб, відповідно до пункту 2 «Порядку виплати щомісячної грошової компенсації сум податку з доходів фізичних осіб, що утримуються з грошового забезпечення, грошових винагород та інших виплат, одержаних військовослужбовцями, поліцейськими та особами рядового начальницького складу», затвердженого постановою Кабінету Міністрів України від 15.01.2004 року №44 (далі - Порядок №44).

Обґрунтування позовних вимог полягає у такому.

Так, позивач проходив військову службу у Військовій частині НОМЕР_2 . Наказом командира Військової частини НОМЕР_1 від 26.11.2024 №336 позивача виключено зі списків особового складу частини, у зв`язку зі звільненням з військової служби у запас. Рішенням Одеського окружного адміністративного суду від 10.07.2025 по справі №420/39788/24 зобов`язано відповідача нарахувати та виплатити індексацію грошового забезпечення за період з 01.01.2016 по 01.03.2018 включно з урахуванням січня 2008 року, як місяця підвищення доходу, з урахуванням виплачених сум.

На виконання даного судового рішення, 19.03.2026 Військова частина НОМЕР_1 виплатила 79 443,97 грн індексації грошового забезпечення.

06.04.2026 позивач звернувся до Військової частини НОМЕР_1 із заявою, в якій просив нарахувати та виплатити компенсацію втрати частини доходів у зв`язку з порушенням строків їх виплати на суму індексації грошового забезпечення, проте відповіді не отримав.

Рішенням Одеського окружного адміністративного суду від 29 червня 2026 року позов задоволено частково.

Суд визнав протиправною бездіяльність Військової частини НОМЕР_1 щодо нарахування та виплати ОСОБА_1 компенсації втрати частини грошових доходів у зв`язку з порушенням термінів виплати доходу, виплаченого 19.03.2026 на виконання рішення Одеського окружного адміністративного суду від 10.07.2025 у справі №420/39788/24.

Зобов`язав Військову частину НОМЕР_1 нарахувати та виплатити на користь ОСОБА_1 компенсацію втрати частини грошових доходів у зв`язку з порушенням термінів виплати доходу, виплаченого 19.03.2026 на виконання рішення Одеського окружного адміністративного суду від 10.07.2025 у справі №420/39788/24.

У задоволенні іншої частини позову суд відмовив.

Не погодившись з рішенням суду першої інстанції, посилаючись на неправильне застосування норм матеріального права, ОСОБА_1 подав апеляційну скаргу, в якій просить суд апеляційної інстанції скасувати рішення суду в частині відмови в задоволенні позову та прийняти нове рішення про задоволення позову в повному обсязі.

Мотиви апеляційної скарги полягають у тому, що кошти, які підлягають нарахуванню в порядку компенсації втрати частини грошового забезпечення у зв`язку з порушенням строків його виплати, є складовими грошового забезпечення позивача, а тому при виплаті такої компенсації йому має бути компенсовано податок з доходів фізичних осіб, згідно вимог Порядку №44.

Відповідач правом подання відзиву на апеляцію ОСОБА_1 не скористався.

Не погодившись з рішенням суду першої інстанції в частині задоволених позовних вимогах, посилаючись на неправильне застосування норм матеріального права та порушення норм процесуального права, представник Військової частини НОМЕР_1 подав апеляційну скаргу, в якій просить суд апеляційної інстанції скасувати рішення суду та прийняти нове рішення про відмову в задоволенні позову повністю.

Мотиви апеляційної скарги полягають у тому, що законних підстав для нарахування та виплати позивачу компенсації втрати частини доходів у зв`язку з порушенням строків їх виплати у Військовій частині немає.

Позивач, скориставшись правом подання відзиву на апеляційну скаргу Військової частини НОМЕР_1 , просить залишити її без задоволення, а рішення суду першої інстанції, в частині, якою позов задоволено залишити без змін.

Відповідно до пункту 3 частини 1 статті 311 КАС України, справу судом апеляційної інстанції розглянуто в порядку письмового провадження, оскільки апеляційна скарга подана на рішення суду першої інстанції, яке ухвалено в порядку спрощеного позовного провадження без повідомлення сторін (у порядку письмового провадження).

Заслухавши суддю-доповідача, перевіривши повноту встановлення судом першої інстанції фактичних обставин справи та правильність застосування ним норм матеріального і процесуального права, колегія суддів вважає, що апеляційну скаргу ОСОБА_1 належить задовольнити, а апеляційну скаргу Військової частини НОМЕР_1 залишити без задоволення, з наступних підстав.

Судом першої інстанції встановлено, що ОСОБА_1 проходив військову службу у Військовій частині НОМЕР_1 , що не заперечується відповідачем та підтверджується витягом із наказу командира Військової частини НОМЕР_3 (по стройовій частині) №336 від 26.11.2024 на підставі якого ОСОБА_1 з 26 листопада 2024 року виключено зі списків особового складу частини та всіх видів забезпечення.

Рішенням Одеського окружного адміністративного суду від 10.07.2025 у справі №420/39788/24 зобов`язано Військову частину НОМЕР_1 :

- нарахувати та виплатити ОСОБА_1 індексацію грошового забезпечення за період з 01.01.2016 по 01.03.2018 включно з урахуванням січня 2008 року як місяця підвищення доходу, з урахуванням виплачених сум;

- нарахувати та виплатити ОСОБА_1 індексацію-різницю грошового забезпечення у фіксованій величині, з урахуванням висновків суду за період з 01.03.2018 по 28.01.2020 включно, відповідно до приписів абзаців 4, 6 пункту 5 «Порядку проведення індексації грошових доходів населення», затвердженого постановою Кабінету Міністрів України від 17.07.2003 № 1078.

На виконання даного судового рішення у справі №420/39788/24 Військовою частиною НОМЕР_1 на картку позивача 19.03.2026 перераховано грошові кошти у розмірі 79443,97 грн.

06.04.2026 позивач звернувся із заявою до Військової частини НОМЕР_1 , в якій просив нарахувати та виплатити компенсацію втрати частини доходів у зв`язку з порушенням строків їх виплати на суму невиплаченого належного грошового забезпечення за весь час затримки виплати з 01.01.2016 по день фактичної виплати коштів.

Станом на дату звернення до суду з даним позовом, відповіді від Військової частини НОМЕР_1 на адресу позивача не надходило.

Задовольняючи позов частково, суд першої інстанції, проаналізувавши вимоги Закону України від 19.10.2000 №2050-ІІІ «Про компенсацію громадянам втрати частини доходів у зв`язку з порушенням строків їх виплати» (далі - Закон №2050-ІІІ) та Порядку №159, виходив із того, що позивач має право на компенсацію втрати частини доходів, у зв`язку з порушенням встановлених строків виплати грошового забезпечення за весь час затримки виплати.

Разом з цим, суд першої інстанції відмовив позивачу у компенсації сум податку з доходів фізичних осіб, відповідно до Порядку №44, оскільки, на його думку, компенсація сум податку з доходів фізичних осіб з сум компенсації втрати частини грошових доходів у зв`язку з порушенням термінів їх виплати не здійснюється, позаяк «компенсація втрати частини грошових доходів у зв`язку з порушенням термінів виплати» не входить до виплат, право на які позивач набув у зв`язку з виконанням обов`язків під час проходження служби.

Колегія суддів погоджується з висновком суду першої інстанції в частині, що стосується права позивача на компенсацію втрати частини доходів, у зв`язку з порушенням встановлених строків виплати грошового забезпечення за весь час затримки виплати.

Однак, суд апеляційної інстанції не може погодитись з висновком суду першої інстанції в частині відмови позивачу в компенсації сум податку з доходів фізичних осіб, відповідно до Порядку №44, під час виплати компенсації втрати частини доходів.

Так, аналізуючи доводи апеляційної скарги Військової частини НОМЕР_1 щодо відсутності законних підстав для нарахування та виплати позивачу компенсації втрати частини доходів у зв`язку з порушенням строків їх виплати, колегія суддів виходить з такого.

За приписами частини 2 статті 19 Конституції України, органи державної влади та органи місцевого самоврядування, їх посадові особи зобов`язані діяти лише на підставі, в межах повноважень та у спосіб, що передбачені Конституцією та законами України.

Питання, пов`язані зі здійсненням виплати компенсації громадянам втрати частини доходів у випадку порушення встановлених строків їх виплати врегульоване Законом №2050-ІІІ.

Стаття 1 Закону №2050-ІІІ передбачає, що підприємства, установи і організації всіх форм власності та господарювання здійснюють компенсацію громадянам втрати частини доходів у випадку порушення встановлених строків їх виплати, у тому числі з вини власника або уповноваженого ним органу (особи).

Відповідно до статті 2 Закону №2050-ІІІ компенсація громадянам втрати частини доходів у зв`язку з порушенням строків їх виплати провадиться у разі затримки на один і більше календарних місяців виплати доходів, нарахованих громадянам за період починаючи з дня набрання чинності цим Законом.

Під доходами у цьому Законі слід розуміти грошові доходи громадян, які вони одержують на території України і які не мають разового характеру: пенсії або щомісячне довічне грошове утримання (з урахуванням надбавок, підвищень, додаткової пенсії, цільової грошової допомоги, пенсії за особливі заслуги перед Україною та інших доплат до пенсії, встановлених законодавством); соціальні виплати; стипендії; заробітна плата (грошове забезпечення); сума індексації грошових доходів громадян; суми відшкодування шкоди, заподіяної фізичній особі каліцтвом або іншим ушкодженням здоров`я; суми, що виплачуються особам, які мають право на відшкодування шкоди у разі втрати годувальника.

Відповідно до статті 3 Закону №2050-ІІІ сума компенсації обчислюється шляхом множення суми нарахованого, але не виплаченого громадянину доходу за відповідний місяць (після утримання податків і обов`язкових платежів) на індекс інфляції в період невиплати доходу (інфляція місяця, за який виплачується доход, до уваги не береться).

Зі змісту вказаних норм слідує, що їх дія поширюється на підприємства, установи та організації всіх форм власності і господарювання та застосовується у всіх випадках порушення встановлених термінів виплати грошових доходів, у тому числі з вини власника або уповноваженого ним органу (особи), та стосується усіх доходів, які одержують громадяни в гривнях на території України і не мають разового характеру (пенсії, соціальні виплати, стипендія, заробітна плата).

Виплата громадянам суми компенсації провадиться у тому ж місяці, у якому здійснюється виплата заборгованості за відповідний місяць.

У розумінні Закону № 2050-ІІІ заробітна плата (грошове забезпечення) є доходом громадянина, вона не носить разового характеру навіть у випадку її присудження за рішенням суду.

При цьому, компенсація за порушення строків виплати такого доходу проводиться незалежно від порядку і підстав його нарахування: самим підприємством, установою чи організацією добровільно чи на виконання судового рішення.

Використане у статтях 3, 4 Закону №2050-ІІІ формулювання доводить, що компенсація обчислюється як добуток «нарахованого, але не виплаченого грошового доходу» за відповідний місяць, та означає, що має існувати обов`язкова складова обчислення компенсації - невиплачений грошовий дохід, який може бути або нарахований, або який можна нарахувати, зокрема, і на підставі судового рішення.

З метою реалізації Закону №2050-ІІІ Кабінет Міністрів України прийняв Порядок №159, відповідно до пункту 2 якого компенсація громадянам втрати частини грошових доходів у зв`язку з порушенням термінів їх виплати проводиться у разі затримки на один і більше календарних місяців виплати грошових доходів, нарахованих громадянам за період, починаючи з 1 січня 2001 року.

Отже, пункти 1, 2 Порядку №159 відтворюють положення Закону №2050-ІІІ та конкретизують підстави та механізм виплати компенсацій.

Відповідно до пункту 4 Порядку № 159, сума компенсації обчислюється як добуток нарахованого, невиплаченого грошового доходу за відповідний місяць (після утримання податків і обов`язкових платежів) і приросту індексу споживчих цін (індексі інфляції) у відсотках для визначення суми компенсації, поділений на 100.

Верховний Суд у постанові від 13.01.2020 у справі №240/11882/19 дійшов висновку, що зміст і правова природа спірних правовідносин, у розумінні положень статей 1-3 Закону №2050-ІІІ, дають підстави вважати, що право на компенсацію втрати частини грошових доходів у зв`язку з порушенням строків їх виплати, особа набуває незалежно від того, чи були такі суми їй попередньо нараховані, але не виплачені.

Тому, у випадку ненарахування та невиплати відповідачем сум грошового забезпечення, позивач має право на компенсацію втрати доходів у зв`язку з порушенням строків їх виплати за умови покладення на відповідача відповідним нормативно - правовим актом або судовим рішенням обов`язку здійснити виплату належних сум.

Як встановлено матеріалами справи, на виконання рішення суду у справі №420/39788/24, позивачу нараховано та виплачено індексацію грошового забезпечення.

Таку індексацію грошового забезпечення відповідач виплатив ОСОБА_1 19.03.2026.

За таких умов, колегія суддів погоджується з висновком суду першої інстанції, що ОСОБА_1 набув право на компенсацію втрати частини доходу, у зв`язку з порушенням строків виплати індексації грошового забезпечення за весь період затримки виплати.

При цьому, слід зазначити, що кошти, які підлягають нарахуванню в порядку компенсації втрати частини доходів у зв`язку з порушенням строків їх виплати, мають компенсаторний характер. Вони спрямовані на забезпечення достатнього життєвого рівня та купівельної спроможності особи, у зв`язку з інфляційними процесами та зростанням споживчих цін на товари та послуги. Виплата компенсації проводиться незалежно від порядку і підстав його нарахування: самим підприємством, установою чи організацією добровільно чи на виконання судового рішення.

Аналогічна правова позиція викладена Верховним Судом в постанові по справі №200/15033/21 від 06 березня 2024 року.

Щодо позовних вимог про компенсацію сум податку з доходів фізичних осіб у задоволенні яких суд першої інстанції відмовив, колегія суддів зазначає наступне.

Так, у доводах апеляційної скарги ОСОБА_1 вважає, що кошти, які підлягають нарахуванню в порядку компенсації втрати частини грошового забезпечення у зв`язку з порушенням строків його виплати, є складовими грошового забезпечення, а тому при виплаті такої компенсації має бути компенсовано податок з доходів фізичних осіб, згідно вимог Порядку №44.

Суд першої інстанції дійшов протилежного висновку, оскільки вважає, що компенсація сум податку з доходів фізичних осіб з сум компенсації втрати частини грошових доходів у зв`язку з порушенням термінів їх виплати не здійснюється, позаяк «компенсація втрати частини грошових доходів у зв`язку з порушенням термінів виплати» не входить до виплат, право на які позивач набув у зв`язку з виконанням обов`язків під час проходження служби.

Надаючи оцінку даному доводу апеляційної скарги та висновку суду першої інстанції, слід зазначити таке.

Умови та механізм щомісячної грошової компенсації сум податку з доходів фізичних осіб, що утримуються з грошового забезпечення, грошових винагород та інших виплат, одержаних військовослужбовцями, поліцейськими та особами рядового і начальницького складу (в тому числі відрядженими до органів виконавчої влади та інших цивільних установ), співробітниками Служби судової охорони у зв`язку з виконанням ними своїх обов`язків під час проходження служби, затверджені порядком виплати щомісячної грошової компенсації сум податку з доходів фізичних осіб, що утримуються з грошового забезпечення, грошових винагород та інших виплат, одержаних військовослужбовцями, поліцейськими та особами рядового і начальницького складу, затвердженого постановою Кабінету Міністрів України від 15.01.2004 № 44.

Відповідно до пункту 2 Порядку №44 грошова компенсація виплачується громадянам України, які відповідно до законодавства мають статус, зокрема військовослужбовця, а також особам, з числа військовослужбовців звільнених із служби, для відшкодування утриманих сум податку з їх грошового забезпечення, грошових винагород та інших виплат, право на які вони набули у зв`язку з виконанням обов`язків під час проходження служби.

Пунктами 4 та 5 Порядку №44 визначено, що виплата грошової компенсації військовослужбовцям, поліцейським та особам рядового і начальницького складу здійснюється одночасно з виплатою їм грошового забезпечення.

Грошова компенсація виплачується за місцем одержання грошового забезпечення у розмірі суми податку з доходів фізичних осіб, утриманого з грошового забезпечення.

Територіальні органи Державного казначейства та установи банків провадять за платіжними документами видачу податковим агентам готівки для здійснення одночасно виплати грошового забезпечення та грошової компенсації із сплатою (перерахуванням) в установленому порядку податку з доходів фізичних осіб, утриманого з грошового забезпечення.

Отже, виплата щомісячної грошової компенсації сум податку з доходів фізичних осіб, що утримуються з грошового забезпечення, грошових винагород та інших виплат здійснюється при виплаті грошового забезпечення, грошових винагород та інших виплат.

Додаткова заробітна плата - це винагорода за працю понад установлені норми, за трудові успіхи та винахідливість і за особливі умови праці. Вона включає доплати, надбавки, гарантійні і компенсаційні виплати, передбачені чинним законодавством; премії, пов`язані з виконанням виробничих завдань і функцій.

Інші заохочувальні та компенсаційні виплати. До них належать виплати у формі винагород за підсумками роботи за рік, премії за спеціальними системами і положеннями, виплати в рамках грантів, компенсаційні та інші грошові і матеріальні виплати, які не передбачені актами чинного законодавства або які провадяться понад встановлені зазначеними актами норми.

Статтею 33 Закону України «Про оплату праці» від 24.03.1995 №108/95-ВР (далі - Закон №108/95-ВР) визначено, що в період між переглядом розміру мінімальної заробітної плати індивідуальна заробітна плата підлягає індексації згідно з чинним законодавством.

Статтею 34 Закону №108/95-ВР визначено, що компенсація працівникам втрати частини заробітної плати у зв`язку із порушенням строків її виплати провадиться відповідно до індексу зростання цін на споживчі товари і тарифів на послуги у порядку, встановленому чинним законодавством.

З наведеного випливає, що кошти, які підлягають нарахуванню в порядку індексації заробітної плати та компенсації працівникам втрати частини заробітної плати у зв`язку з порушенням строків її виплати, є складовими заробітної плати.

Такий висновок суду апеляційної інстанції побудований на висновках Верховного Суду, викладених у постанові від 06.02.2025 у справі №380/6777/24.

Отже, кошти, які підлягають нарахуванню в порядку компенсації втрати частини заробітної плати, у зв`язку з порушенням строків виплати грошового забезпечення є компенсаторною складовою доходу у вигляді заробітної плати працівника.

Відповідно до пункту 168.5 статті 168 Податкового кодексу України суми податку на доходи фізичних осіб, що утримуються з грошового забезпечення, грошових винагород та інших виплат, одержаних військовослужбовцями, поліцейськими, особами рядового і начальницького складу Державної кримінально-виконавчої служби України, Державної служби спеціального зв`язку та захисту інформації України, державної пожежної охорони, органів і підрозділів цивільного захисту, податкової міліції, а також визначених Законом України "Про соціальний і правовий захист військовослужбовців та членів їх сімей" членами сім`ї, батьками, утриманцями загиблого (померлого) військовослужбовця, у зв`язку з виконанням обов`язків під час проходження служби, спрямовуються виключно на виплату рівноцінної та повної компенсації втрат доходів цієї категорії громадян.

Виплата грошової компенсації здійснюється установами (організаціями, підприємствами), що утримують військовослужбовців, поліцейських та осіб рядового і начальницького складу, за рахунок відповідних коштів, які є джерелом доходів цих осіб, шляхом рівноцінного та повного відшкодування втрат частини грошового забезпечення, грошових винагород та інших виплат, одержаних у зв`язку з виконанням ними своїх обов`язків під час проходження служби (далі - грошове забезпечення), що пов`язані з утриманням податку з доходів фізичних осіб у порядку та розмірах, визначених Законом України "Про податок з доходів фізичних осіб".

Виплата грошової компенсації військовослужбовцям, поліцейським та особам рядового і начальницького складу здійснюється одночасно з виплатою їм грошового забезпечення.

Грошова компенсація виплачується за місцем одержання грошового забезпечення у розмірі суми податку з доходів фізичних осіб, утриманого з грошового забезпечення.

Отже, Порядком №44 передбачено виплату грошової компенсації при виплаті грошового забезпечення, з якого утримуються відповідні податки.

Системний аналіз вищенаведених законодавчих приписів дає підстави дійти висновку, що компенсація військовослужбовцям втрати частини грошових доходів, у зв`язку з порушенням строків їх виплати входить до складу їх грошового забезпечення, а тому при її виплаті відповідач зобов`язаний компенсувати суми податку з доходів фізичних осіб відповідно до пункту 2 Порядку №44.

У зв`язку з цим, колегія суддів вважає помилковим висновок суду першої інстанції про те, що позивач, у межах даної справи, не має права на компенсацію суми податку з доходів фізичних осіб відповідно до пункту 2 Порядку №44.

З урахуванням викладеного, колегія суддів вважає, що суд першої інстанції правильно встановив обставини справи в частині задоволення позову, судове рішення в цій частині ухвалено з додержанням норм матеріального та процесуального права, підстав для скасування рішення суду першої інстанції у зазначеній частині немає.

Водночас, рішення суду першої інстанції належить скасувати в частині відмови в задоволенні позову, у зв`язку з неправильним застосуванням судом норм матеріального права та ухвалити в цій частині нове рішення про задоволення позову.

За правилами пункту 4 частини 1 статті 317 КАС України підставами для скасування судового рішення суду першої інстанції повністю або частково та ухвалення нового рішення у відповідній частині або зміни рішення є неправильне застосування норм матеріального права або порушення норм процесуального права.

Підстави для розподілу судових витрат за результатом розгляду апеляційної скарги, відповідно до статті 139 КАС України, відсутні.

Стаття 328 КАС України встановлює право учасників справи, а також осіб, які не брали участі у справі, якщо суд вирішив питання про їхні права, свободи, інтереси та (або) обов`язки на касаційне оскарження рішення суду першої інстанції після апеляційного перегляду справи, а також постанову суду апеляційної інстанції повністю або частково у випадках, визначених цим Кодексом.

Водночас пункт 2 частини 5 вказаної статті встановлює, що не підлягають касаційному оскарженню, у тому числі судові рішення у справах незначної складності та інших справах, розглянутих за правилами спрощеного позовного провадження (крім справ, які відповідно до цього Кодексу розглядаються за правилами загального позовного провадження), крім випадків якщо:

а) касаційна скарга стосується питання права, яке має фундаментальне значення для формування єдиної правозастосовної практики;

б) особа, яка подає касаційну скаргу, відповідно до цього Кодексу позбавлена можливості спростувати обставини, встановлені оскарженим судовим рішенням, при розгляді іншої справи;

в) справа становить значний суспільний інтерес або має виняткове значення для учасника справи, який подає касаційну скаргу;

г) суд першої інстанції відніс справу до категорії справ незначної складності помилково.

Отже, враховуючи, що судом апеляційної інстанції постановлено рішення у справі розглянутої за правилами спрощеного позовного провадження, відсутні підстави для його оскарження в касаційному порядку.

Керуючись статтями 243, 250, 311, 315, 317, 321, 322, 325, 328, 329 КАС України, суд

П О С Т А Н О В И В:

Апеляційну скаргу ОСОБА_1 - задовольнити.

Апеляційну скаргу Військової частини НОМЕР_1 - залишити без задоволення.

Рішення Одеського окружного адміністративного суду від 29 червня 2026 року скасувати в частині відмови ОСОБА_1 в задоволенні позову про компенсацію сум податку з доходів фізичних осіб, відповідно до пункту 2 «Порядку виплати щомісячної грошової компенсації сум податку з доходів фізичних осіб, що утримуються з грошового забезпечення, грошових винагород та інших виплат, одержаних військовослужбовцями, поліцейськими та особами рядового начальницького складу», затвердженого постановою Кабінету Міністрів України від 15.01.2004 року №44.

Ухвалити в цій частині нове рішення про задоволення позову ОСОБА_1 , виклавши абзац третій резолютивної частини рішення Одеського окружного адміністративного суду від 29 червня 2026 року в наступній редакції:

«Зобов`язати Військову частину НОМЕР_1 нарахувати та виплатити на користь ОСОБА_1 компенсацію втрати частини грошових доходів у зв`язку з порушенням термінів виплати доходу, виплаченого 19.03.2026 на виконання рішення Одеського окружного адміністративного суду від 10.07.2025 у справі №420/39788/24 із одночасною компенсацією сум податку з доходів фізичних осіб, відповідно до пункту 2 «Порядку виплати щомісячної грошової компенсації сум податку з доходів фізичних осіб, що утримуються з грошового забезпечення, грошових винагород та інших виплат, одержаних військовослужбовцями, поліцейськими та особами рядового начальницького складу», затвердженого постановою Кабінету Міністрів України від 15.01.2004 року №44».

Абзац четвертий резолютивної частини рішення Одеського окружного адміністративного суду від 29 червня 2026 року виключити.

В іншій частині рішення Одеського окружного адміністративного суду від 29 червня 2026 року - залишити без змін.

Постанова суду апеляційної інстанції набирає законної сили з дати її прийняття та оскарженню в касаційному порядку не підлягає, за винятком випадків, перелічених у пункті 2 частини 5 статті 328 КАС України.

Суддя-доповідач Г.В. Семенюк

Судді А.Г. Федусик О.І. Шляхтицький