Постанова № 141374801 у справі № 420/1992/26 від 10.11.2026

П`ЯТИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД

------------------------------------------------------------------------------------------------------------

П О С Т А Н О В А

І М Е Н Е М У К Р А Ї Н И

10 листопада 2026 р. м. Одеса Справа № 420/1992/26

Перша інстанція: суддя Єфіменко К.С.,

повний текст судового рішення

складено 13.07.2026, м. Одеса

П`ятий апеляційний адміністративний суд у складі колегії:

головуючого судді - Кравченка К.В.,

судді - Вербицької Н.В.,

судді - Джабурія О.В.,

розглянувши в письмовому провадженні апеляційну скаргу ОСОБА_1 на рішення Одеського окружного адміністративного суду від 13 липня 2026 року у справі за позовом ОСОБА_1 до військової частини НОМЕР_1 про визнання протиправною бездіяльності та зобов`язання вчинити певні дії, -

В С Т А Н О В И В:

ОСОБА_1 (надалі позивач) звернувся до Одеського окружного адміністративного суду з позовом до військової частини НОМЕР_1 (надалі відповідач, в/ч НОМЕР_1 ), в якому просив суд:

- визнати протиправною бездіяльність в/ч НОМЕР_1 щодо ненаправлення документів, передбачених постановою Кабінету Міністрів України від 20.08.2014 №413, на розгляд комісії Повітряних Сил Збройних Сил України для розгляду матеріалів про встановлення позивачу статусу учасника бойових дій;

- зобов`язати в/ч НОМЕР_1 направити на розгляд комісії Повітряних Сил Збройних Сил України документи стосовно позивача для встановлення йому статусу учасника бойових дій відповідно до Порядку надання та позбавлення статусу учасника бойових дій осіб, які захищали незалежність, суверенітет та територіальну цілісність України і брали безпосередню участь в антитерористичній операції, забезпеченні її проведення чи у здійсненні заходів із забезпечення національної безпеки і оборони, відсічі і стримування збройної агресії Російської Федерації в Донецькій та Луганській областях, забезпеченні їх здійснення, у заходах, необхідних для забезпечення оборони України, захисту безпеки населення та інтересів держави у зв`язку з військовою агресією Російської Федерації проти України, затвердженого постановою Кабінету Міністрів України від 20.08.2014 №413.

В обґрунтування позовних вимог позивач посилався на те, що він проходить військову службу у Збройних Силах України та у періоди з 27.10.2023 по 01.07.2024, з 16.07.2024 по 17.09.2024 та з 01.10.2024 по 05.11.2024 був відряджений для виконання бойових (спеціальних) завдань до військових частин НОМЕР_2 та НОМЕР_3 у складі мобільної вогневої групи, у зв`язку з чим 03.12.2025 подав заяву з проханням подати його документи на розгляд відомчої комісії Міністерства оборони України для надання статусу учасника бойових дій, однак листом від 28.12.2025 командир в/ч НОМЕР_1 відмовив у поданні документів, мотивуючи це тим, що в/ч НОМЕР_1 не розташована в районі проведення заходів, а позивач не залучався до виконання бойових завдань у районах проведення заходів із забезпечення національної безпеки і оборони, відсічі і стримування збройної агресії Російської Федерації, що, на думку позивача, є протиправним.

Рішенням Одеського окружного адміністративного суду від 13 липня 2026 року, ухваленим за правилами спрощеного позовного провадження, у задоволенні клопотань позивача та відповідача про розгляд справи за правилами загального позовного провадження відмовлено, у задоволенні позову відмовлено.

Не погоджуючись із зазначеним судовим рішенням, позивач подав апеляційну скаргу, в якій, посилаючись на неповне з`ясування судом першої інстанції обставин, що мають значення для справи, та порушення норм матеріального права, просить скасувати оскаржуване рішення та ухвалити нове рішення, яким позов задовольнити повністю.

В обґрунтування вимог апеляційної скарги апелянт зазначає, що 03.12.2025 він подав заяву з проханням подати його документи на розгляд відомчої комісії Міністерства оборони України для надання статусу учасника бойових дій, що підтверджується самою заявою, описом вкладення цінного листа та платіжною інструкцією, тобто не порушив порядку звернення із відповідною заявою, а Міністерство оборони України самостійно передало його заяву для розгляду за належністю до в/ч НОМЕР_1 .

Апелянт також вказує, що суд першої інстанції не дослідив змісту відмови в/ч НОМЕР_1 у направленні його матеріалів на розгляд комісії Повітряних Сил Збройних Сил України, викладеної у листі від 28.12.2025, та законності підстав такої відмови по суті, хоча виконання ним у складі мобільної вогневої групи бойових (спеціальних) завдань підтверджується витягами з наказів командира військової частини НОМЕР_2 та довідкою військової частини НОМЕР_2 від 17.03.2025.

У відзиві на апеляційну скаргу відповідач просить залишити апеляційну скаргу без задоволення, а рішення суду першої інстанції - без змін, посилаючись на те, що позивач військову службу у в/ч НОМЕР_1 не проходив, а в/ч НОМЕР_1 не є суб`єктом, уповноваженим подавати щодо позивача документи на розгляд комісії.

Відповідач також зазначає, що згідно з описом вкладення до цінного листа позивач 04.12.2025 надіслав заяву про надання статусу учасника бойових дій від 03.12.2025 на адресу Міністерства оборони України, а не до комісії з питань розгляду матеріалів про визнання учасниками бойових дій, утвореної у Командуванні Повітряних Сил Збройних Сил України, тоді як Порядком №413 передбачено звернення заявника із заявою безпосередньо до комісії, а обраний позивачем спосіб захисту не призведе до відновлення його прав.

Апеляційний суд, заслухавши суддю-доповідача, вивчивши матеріали справи, перевіривши законність і обґрунтованість рішення суду першої інстанції в межах доводів апеляційної скарги, вважає, що апеляційна скарга не підлягає задоволенню з таких підстав.

Відповідно до частини першої статті 308 КАС України суд апеляційної інстанції переглядає справу за наявними у ній і додатково поданими доказами та перевіряє законність і обґрунтованість рішення суду першої інстанції в межах доводів та вимог апеляційної скарги.

Суд першої інстанції встановив та з матеріалів справи вбачається, що ОСОБА_1 проходить військову службу у Збройних Силах України.

Відповідно до витягів з наказів командира військової частини НОМЕР_2 від 27.10.2023 №300, від 01.07.2024 №185, від 16.07.2024 №200, від 17.09.2024 №267, від 01.10.2024 №281 та від 05.11.2024 №316 позивач у відповідні періоди зараховувався до військової частини НОМЕР_2 на підставі посвідчень про відрядження для виконання бойових (спеціальних) завдань у складі мобільної вогневої групи та знімався з усіх видів забезпечення після виконання завдань.

Згідно з довідкою військової частини НОМЕР_2 від 17.03.2025, адресованою командиру військової частини НОМЕР_4 , головний сержант - командир відділення охорони взводу охорони військової частини НОМЕР_5 старший сержант ОСОБА_1 виконував бойові (спеціальні) завдання згідно з бойовими наказами та бойовими розпорядженнями командира військової частини НОМЕР_3 у складі мобільної вогневої групи в періоди з 27.10.2023 по 01.07.2024, з 16.07.2024 по 17.09.2024 та з 01.10.2024 по 05.11.2024 у складі угруповання сил і засобів Повітряних Сил Збройних Сил України.

Відповідно до відомостей військового квитка позивача 29.11.2024 його виключено зі списків особового складу військової частини НОМЕР_5 , після чого він проходить військову службу у військовій частині НОМЕР_4 на посаді командира взводу.

03.12.2025 позивач подав заяву про надання статусу учасника бойових дій за формою, встановленою Порядком №413, адресовану Міністерству оборони України, з проханням надати йому статус учасника бойових дій відповідно до пункту 19 частини першої статті 6 Закону України «Про статус ветеранів війни, гарантії їх соціального захисту» за зазначені періоди виконання завдань в Одеській області.

Листом від 28.12.2025 №174/174/27/2902/пс командир в/ч НОМЕР_1 відмовив у поданні документів позивача, зазначивши, що в/ч НОМЕР_1 не розташована в районі проведення заходів, а позивач не залучався до виконання бойових завдань у районах проведення антитерористичної операції, забезпеченні її проведення чи у здійсненні заходів із забезпечення національної безпеки і оборони, відсічі і стримування збройної агресії Російської Федерації.

Позивач у в/ч НОМЕР_1 військову службу не проходив та не проходить, а військова частина НОМЕР_4 , у якій позивач проходить військову службу на теперішній час, у підпорядкуванні в/ч НОМЕР_1 та ІНФОРМАЦІЯ_1 не перебуває, що позивачем не спростовано.

Відмовляючи у задоволенні позову, суд першої інстанції виходив з того, що позивач у в/ч НОМЕР_1 військову службу не проходив та не проходить, з 29.11.2024 виключений зі списків військової частини НОМЕР_5 і проходить військову службу у військовій частині НОМЕР_4 , яка у підпорядкуванні в/ч НОМЕР_1 та ІНФОРМАЦІЯ_1 не перебуває, а надана позивачем довідка командира військової частини НОМЕР_2 адресована командиру військової частини НОМЕР_4 та не відповідає формі, встановленій Порядком №413.

Суд першої інстанції дійшов висновку, що позивач звернувся до органу, який не уповноважений готувати документи для отримання статусу учасника бойових дій для їх розгляду комісією, а відповідною комісією рішення про надання або про відмову у наданні позивачу статусу учасника бойових дій не приймалося, у зв`язку з чим право позивача на момент звернення до суду не є порушеним.

Перевіривши повноту встановлення судом першої інстанції фактичних обставин справи та правильність застосування норм матеріального і процесуального права, апеляційний суд дійшов такого висновку.

Відповідно до частини другої статті 19 Конституції України органи державної влади та органи місцевого самоврядування, їх посадові особи зобов`язані діяти лише на підставі, в межах повноважень та у спосіб, що передбачені Конституцією та законами України.

Згідно з частиною п`ятою статті 17 Конституції України держава забезпечує соціальний захист громадян України, які перебувають на службі у Збройних Силах України та в інших військових формуваннях, а також членів їхніх сімей.

Відповідно до пункту 6 частини першої статті 92 Конституції України виключно законами України визначаються основи соціального захисту.

Правовий статус ветеранів війни, забезпечення створення належних умов для їх життєзабезпечення визначає Закон України «Про статус ветеранів війни, гарантії їх соціального захисту» від 22.10.1993 №3551-XII (надалі Закон №3551-XII).

Відповідно до статті 4 Закону №3551-XII ветеранами війни є особи, які брали участь у захисті Батьківщини чи в бойових діях на території інших держав, до яких, зокрема, належать учасники бойових дій.

Відповідно до абзацу першого пункту 19 частини першої статті 6 Закону №3551-XII учасниками бойових дій визнаються, зокрема, військовослужбовці (резервісти, військовозобов`язані, добровольці Сил територіальної оборони) Збройних Сил України, які захищали незалежність, суверенітет та територіальну цілісність України і брали безпосередню участь в антитерористичній операції, забезпеченні її проведення, перебуваючи безпосередньо в районах антитерористичної операції у період її проведення, у здійсненні заходів із забезпечення національної безпеки і оборони, відсічі і стримування збройної агресії Російської Федерації у Донецькій та Луганській областях, забезпеченні їх здійснення, перебуваючи безпосередньо в районах та у період здійснення зазначених заходів, у заходах, необхідних для забезпечення оборони України, захисту безпеки населення та інтересів держави у зв`язку з військовою агресією Російської Федерації проти України.

Згідно з абзацом другим пункту 19 частини першої статті 6 Закону №3551-XII порядок надання статусу учасника бойових дій особам, зазначеним в абзаці першому цього пункту, категорії таких осіб та терміни їх участі (забезпечення проведення) в антитерористичній операції, у заходах із забезпечення національної безпеки і оборони, відсічі і стримування збройної агресії Російської Федерації у Донецькій та Луганській областях, у заходах, необхідних для забезпечення оборони України, захисту безпеки населення та інтересів держави у зв`язку з військовою агресією Російської Федерації проти України, визначаються Кабінетом Міністрів України.

На виконання зазначених положень Закону №3551-XII постановою Кабінету Міністрів України від 20.08.2014 №413 затверджено Порядок надання та позбавлення статусу учасника бойових дій осіб, які захищали незалежність, суверенітет та територіальну цілісність України і брали безпосередню участь в антитерористичній операції, забезпеченні її проведення чи у здійсненні заходів із забезпечення національної безпеки і оборони, відсічі і стримування збройної агресії Російської Федерації в Донецькій та Луганській областях, забезпеченні їх здійснення, у заходах, необхідних для забезпечення оборони України, захисту безпеки населення та інтересів держави у зв`язку з військовою агресією Російської Федерації проти України (надалі Порядок №413), у редакції, чинній на час виникнення спірних правовідносин.

Порядком №413 визначено, що рішення про надання статусу учасника бойових дій військовослужбовцям Збройних Сил України приймається комісіями з питань розгляду матеріалів про визнання учасниками бойових дій, утвореними в Міністерстві оборони України, при цьому командири (начальники) військових частин (органів, підрозділів), у складі яких проходили службу особи, подають на розгляд відповідної комісії довідки про безпосередню участь осіб у відповідних заходах за встановленою Порядком №413 формою, які складаються на підставі бойових наказів, бойових розпоряджень, бойових донесень (журналів бойових дій, оперативних завдань) та інших документів, що підтверджують факт безпосередньої участі особи у виконанні бойових (службових) завдань.

Водночас Порядком №413 передбачено, що у разі неподання командиром (начальником) військової частини (органу, підрозділу) до комісії документів, необхідних для надання статусу учасника бойових дій, військовослужбовці можуть самостійно звернутися до відповідної комісії із заявою про надання такого статусу.

Наказом Міністерства оборони України від 10.11.2022 №369 затверджено Положення про комісії Міністерства оборони України з питань розгляду матеріалів про визнання учасниками бойових дій, учасниками війни та вирішення спірних питань щодо зарахування окремих періодів служби до вислуги років (надалі Положення №369).

Відповідно до абзацу третього пункту 1 Положення №369 комісії з питань розгляду матеріалів про визнання учасниками бойових дій утворюються, зокрема, у Генеральному штабі Збройних Сил України, командуваннях видів Збройних Сил України, оперативних командуваннях « ІНФОРМАЦІЯ_2 », « ІНФОРМАЦІЯ_3 », « ІНФОРМАЦІЯ_4 » та « ІНФОРМАЦІЯ_5 », а також в окремих визначених цим пунктом військових частинах.

Згідно з пунктом 10 Положення №369 на комісії командувань видів Збройних Сил України покладається розгляд питань про визнання учасниками бойових дій відповідно до пунктів 19, 20 частини першої статті 6 Закону №3551-XII осіб із числа військовослужбовців Збройних Сил України, які набули право на отримання статусу учасника бойових дій під час проходження військової служби у командуваннях видів Збройних Сил України, органах військового управління, з`єднаннях, військових частинах, установах та організаціях, підпорядкованих командуванням видів Збройних Сил України.

Відповідно до підпункту 2 пункту 14 Положення №369 комісії для надання статусу учасника бойових дій особам, зазначеним у пункті 19 частини першої статті 6 Закону №3551-XII, розглядають документи (заяву), які подаються командирами (начальниками) військових частин (органів, підрозділів) або самостійно заявниками (законними представниками або уповноваженими особами), при цьому у разі відсутності оригіналів або електронних копій оригіналів необхідних документів вони витребовуються комісіями у підпорядкованих військових частинах (органах, підрозділах), установах та закладах, у складі яких проходили службу заявники.

Згідно з підпунктом 4 пункту 14 Положення №369 комісії у місячний строк із дня надходження документів (заяви) приймають рішення щодо надання (відмови в наданні) статусу учасника бойових дій, про що повідомляють особу.

Отже, законодавством визначено, що обов`язок щодо підготовки та подання на розгляд комісії документів, необхідних для вирішення питання про надання військовослужбовцю статусу учасника бойових дій, покладається на командира (начальника) військової частини (органу, підрозділу), у складі якої проходила службу особа, а повноваження щодо оцінки поданих документів та прийняття рішення про надання (відмову у наданні) статусу учасника бойових дій належать виключно відповідній комісії, до якої особа також вправі звернутися самостійно.

Як вбачається з матеріалів справи, позивач у в/ч НОМЕР_1 військову службу не проходив, у спірні періоди виконував бойові (спеціальні) завдання, перебуваючи у відрядженні до військової частини НОМЕР_2 , будучи військовослужбовцем військової частини НОМЕР_5 , а з 29.11.2024 проходить військову службу у військовій частині НОМЕР_4 , яка у підпорядкуванні в/ч НОМЕР_1 не перебуває.

Відтак, в/ч НОМЕР_1 не є військовою частиною, у складі якої позивач проходив службу у спірні періоди, а її командир не наділений повноваженнями щодо складання стосовно позивача довідки про безпосередню участь у заходах, необхідних для забезпечення оборони України, та подання документів позивача на розгляд комісії ІНФОРМАЦІЯ_1 .

За відсутності у відповідача обов`язку вчинити дії, яких вимагає позивач, бездіяльність відповідача не може вважатися протиправною, оскільки протиправна бездіяльність суб`єкта владних повноважень має місце у разі невчинення ним дій, які він був зобов`язаний вчинити в силу закону.

Доводи апелянта про те, що заява від 03.12.2025 була адресована Міністерству оборони України та передана ним для розгляду до в/ч НОМЕР_1 , не спростовують наведених висновків, оскільки направлення заяви до в/ч НОМЕР_1 не покладає на відповідача обов`язку, який законодавством для нього не встановлений, і не змінює визначеного Порядком №413 та Положенням №369 механізму подання документів на розгляд комісії командиром військової частини, у складі якої проходив службу військовослужбовець.

Більше того, у позові позивач самостійно визначив предметом спору бездіяльність саме в/ч НОМЕР_1 щодо ненаправлення його документів на розгляд комісії Повітряних Сил Збройних Сил України, тоді як вимог щодо інших суб`єктів владних повноважень, зокрема щодо командирів військових частин, у складі яких позивач проходив службу, або щодо відповідної комісії, позивачем не заявлено.

Доводи апелянта про те, що суд першої інстанції не надав оцінки підставам відмови, викладеним у листі в/ч НОМЕР_1 від 28.12.2025, щодо невиконання позивачем завдань у районах проведення бойових дій апеляційний суд відхиляє, оскільки за відсутності у відповідача повноважень щодо подання документів позивача на розгляд комісії оцінка правильності висновків відповідача щодо наявності чи відсутності у позивача права на отримання статусу учасника бойових дій не впливає на результат вирішення спору, а питання щодо наявності у позивача права на отримання статусу учасника бойових дій на підставі поданих документів, у тому числі довідки військової частини НОМЕР_2 від 17.03.2025 та витягів з наказів, належить до виключної компетенції відповідної комісії і не може бути вирішене судом до прийняття комісією відповідного рішення.

Апеляційний суд також зазначає, що позивач не позбавлений права у порядку, визначеному Порядком №413 та Положенням №369, звернутися із заявою про надання статусу учасника бойових дій безпосередньо до комісії з питань розгляду матеріалів про визнання учасниками бойових дій, до компетенції якої належить вирішення такого питання, або до командира військової частини, у складі якої він проходив службу, а у разі незгоди з рішенням комісії - оскаржити таке рішення до суду.

Відповідно до частини першої статті 77 КАС України кожна сторона повинна довести ті обставини, на яких ґрунтуються її вимоги та заперечення, крім випадків, встановлених статтею 78 цього Кодексу.

Згідно з частиною другою статті 77 КАС України в адміністративних справах про протиправність рішень, дій чи бездіяльності суб`єкта владних повноважень обов`язок щодо доказування правомірності свого рішення, дії чи бездіяльності покладається на відповідача.

Відповідач довів відсутність у нього обов`язку щодо подання документів позивача на розгляд комісії, а позивачем не надано доказів проходження ним служби у в/ч НОМЕР_1 або у військових частинах, підпорядкованих в/ч НОМЕР_1 , які б свідчили про наявність у відповідача такого обов`язку.

Відповідно до ст. 242 КАС України, судове рішення повинно бути законним і обґрунтованим. Законним є рішення, ухвалене судом відповідно до норм матеріального права при дотриманні норм процесуального права. Обґрунтованим є рішення, ухвалене судом на підставі повно і всебічно з`ясованих обставин в адміністративній справі, підтверджених такими доказами, які були досліджені в судовому засіданні, з наданням оцінки всім аргументам учасників справи.

Згідно з частиною першою статті 316 КАС України суд апеляційної інстанції залишає апеляційну скаргу без задоволення, а судове рішення - без змін, якщо визнає, що суд першої інстанції правильно встановив обставини справи та ухвалив судове рішення з додержанням норм матеріального і процесуального права.

Таким чином, апеляційний суд вважає, що суд першої інстанції, вирішуючи спір, правильно встановив обставини справи та ухвалив рішення з додержанням норм матеріального і процесуального права, а доводи апеляційної скарги висновків суду не спростовують, у зв`язку із чим підстав для скасування рішення суду першої інстанції не вбачається.

Керуючись ст. ст. 242, 257, 308, 311, 315, 316, 321, 322, 325, 327-329 КАС України апеляційний суд, -

П О С Т А Н О В И В:

Апеляційну скаргу ОСОБА_1 - залишити без задоволення.

Рішення Одеського окружного адміністративного суду від 13 липня 2026 року - залишити без змін.

Постанова апеляційного суду набирає законної сили з дати її прийняття, але може бути оскаржена в касаційному порядку до Верховного Суду протягом тридцяти днів з дня складення повного судового рішення.

Суддя-доповідач К.В. Кравченко

Судді Н.В. Вербицька О.В. Джабурія