Постанова № 141374815 у справі № 420/16299/25 від 10.11.2026

П`ЯТИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД

------------------------

П О С Т А Н О В А

І М Е Н Е М У К Р А Ї Н И

10 листопада 2026 р. м. Одеса Справа № 420/16299/25

Перша інстанція: суддя Марин П.П.,

повний текст судового рішення

складено 30.06.2026, м. Одеса

П`ятий апеляційний адміністративний суд у складі:

головуючого судді - Джабурія О.В.

суддів - Вербицької Н.В.

- Кравченка К.В

розглянувши в порядку письмового провадження адміністративну справу за апеляційною скаргою ОСОБА_1 на рішення Одеського окружного адміністративного суду від 30 червня 2026 року по справі за позовом ОСОБА_1 до військової частини НОМЕР_1 про визнання бездіяльності протиправною та зобов`язання вчинити певні дії, -

ПОЗОВНІ ВИМОГИ ТА

НАСЛІДКИ ВИРІШЕННЯ ПОЗОВУ СУДОМ ПЕРШОЇ ІНСТАНЦІЇ

До Одеського окружного адміністративного суду надійшов адміністративний позов ОСОБА_1 до військової частини НОМЕР_1 , в якому позивач просить:

- визнати протиправною бездіяльність Військової частини НОМЕР_1 щодо нарахування та виплати грошового забезпечення військовослужбовця військової частини зниклого безвісті при особливих обставинах під час виконання бойових завдань ОСОБА_2 з 23.02.2023 року по 08.11.2024 року з 08.11.2024 року по 23.05.2025 року без проведення індексації грошового забезпечення за 2023-2025 р.р. та застосовування прожиткового мінімуму прожитковий мінімум для працездатних осіб, встановлений законом на 1 січня 2023 відповідно до ЗУ «Про Державний бюджет на 2023 рік», на 01 січня 2024 року до ЗУ «Про Державний бюджет на 2024 рік», на 01 січня 2025 року ЗУ «Про Державний бюджет України на 2025 рік» за період починаючи з 23.02.2023 року та виплати ОСОБА_1 100% грошового забезпечення, починаючи з 08.11.2024 року як члену сім`ї (матері) військовослужбовця, який зник безвісті 08.11.2024 року, із врахуванням виплаченої суми 30.05.2025 року грошового забезпечення зниклого безвісті та невиплаті суми грошового забезпечення починаючи з 23.02.2023 року;

- зобов`язати військову частину НОМЕР_1 нарахувати та виплатити грошового забезпечення військовослужбовця військової частини зниклого безвісті при особливих обставинах під час виконання бойових завдань ОСОБА_2 з 23.02.2023 року по 08.11.2024 року з 08.11.2024 року по 23.05.2025 року з урахуванням індексації за 2023-2024 р.р. та застосовування прожиткового мінімуму прожитковий мінімум для працездатних осіб, встановлений законом на 1 січня 2023 відповідно до ЗУ «Про Державний бюджет на 2023рік», ЗУ «Про Державний бюджет на 2024 рік», ЗУ «Про Державний бюджет України на 2025 рік» за період починаючи з 23.02.2023 року та виплати ОСОБА_1 100% грошового забезпечення починаючи з 08.11.2024 року як члену сім`ї (матері) військовослужбовця, який зник безвісті 08.11.2024 року, із врахуванням виплаченої суми 30.05.2025 року грошового забезпечення зниклого безвісті та виплатити суму недоплаченого грошового забезпечення з 23.02.2023 року.

Позовні вимоги обґрунтовані тим, що її син ОСОБА_2 08.11.2024 року зник безвісти. Позивач відноситься до категорії батьків та має право на отримання грошового забезпечення зниклого безвісті сина з урахуванням положень ст.9 Закону №2011-ХІІ.

Позивач вказує, що відповідач не лише не в повній мірі сплачує їй грошове забезпечення її сина зниклого безвісті військовослужбовця, а і нарахування здійснює з прожиткового мінімуму встановленого на 01 січня 2018 року, не здійснює індексацію, що є протиправною бездіяльністю відповідача.

Відтак, враховуючи відсутність інших осіб, які мають право на отримання грошового забезпечення безвісті зниклого військовослужбовця, крім позивача, позивач має право на отримання 100% грошового забезпечення безвісті зниклого сина, за мінусом аліментних зобов`язань за рішенням суду.

Ухвалою суду від 02.06.2025 року відкрито провадження в адміністративній справі за правилами спрощеного позовного провадження.

Від військової частини НОМЕР_1 надійшов відзив, у якому відповідач вказує, що батьки мають право на виплати виключно за умови відсутності у військовослужбовців у т.ч. осіб, які перебувають на їх утриманні та дітей. Враховуючи, що військовослужбовець ОСОБА_2 має на своєму утриманні неповнолітнього сина ОСОБА_3 (свідоцтво про народження НОМЕР_2 ), ОСОБА_1 - не має права на отримання виплати і індексації такої виплати відповідно. Також, позивач не має права вимагати індексацію за період до моменту оголошення зниклим ОСОБА_2 , оскільки такі виплати належать виключно йому. Питання по виплаті за цей період, буде вирішуватись після того як ОСОБА_2 буде знайдено/звільнено з полону/ тощо, або після оголошення його померлим (за наявності таких правових підстав).

Також, представник відповідача вказує, що 15.04.2025 року Постановою КМУ №449 внесено зміни до постанов КМУ від 30 листопада 2016 року №884 від 14 травня 2024 року №550. 22.04.2025 року начальником фінансово-економічної служби ОСОБА_4 подано рапорт №8089/р, на підставі якого Наказом командира Військової частини НОМЕР_1 №114 від 22.04.2025 року - п.17.2 прийнято рішення про виплату ОСОБА_1 (як матері) 16,67% грошового забезпечення зниклого безвісно ОСОБА_2 - починаючи з 01 лютого 2025 року. Тобто після внесення змін до чинного законодавства, що мало місце 15.04.2025 року - командиром Військової частини НОМЕР_1 було прийнято рішення про виплату. Зокрема, ОСОБА_1 : - за лютий 2025 нараховано 23 171, 07 грн.; - за березень 2025 нараховано 23 171, 07 грн.; - за квітень 2025 нараховано 23 171, 07 грн. Виплати за лютий та березень 2025 року виплачені позивачу 30.04.2025 року у розмірі 46 342,14 грн. Виплати за квітень 2025 року виплачені позивачу 31.05.2025 року у розмірі 22 904,76 грн. Вищезазначена інформація підтверджується довідкою про виконання реєстру зарахування коштів на рахунку одержувачів від 13.06.2025 року.

Відповідач наполягає, що вимоги позивача є безпідставними та необґрунтованими, крім того останній не надав до суду жодних належних та допустимих доказів на підтвердження тих обставин, які зазначені в позові, а тому в позовних вимогах позивача слід відмовити.

Позивачем надано відповідь на відзив, в якій вказано, що враховуючи те, що у ОСОБА_5 не було права на отримання грошових коштів та з урахуванням наявності інформації про матір - кошти повинні були бути нараховані та виплачені позивачу.

Позивач зазначає, що згідно з законодавством, грошове забезпечення військовослужбовців підлягає індексації, і її непроведення може бути визнано протиправним. Індексація покликана компенсувати втрати доходів у зв`язку із зростанням споживчих цін. Якщо індексація не була проведена в 2024 та 2025 роках, це може бути підставою для звернення до суду з позовом. Також, Законом України «Про Державний бюджет України на 2018 рік» розмір прожиткового мінімуму для працездатних осіб станом на 01.01.2018 рік встановлено на рівні 1720 грн., Законом України «Про Державний бюджет України на 2019 рік» станом на 01.01.2019 рік встановлено на рівні 1921 грн., Законом України «Про Державний бюджет України на 2020 рік» станом на 01.01.2020 рік - 2102 грн., Законом України «Про Державний бюджет України на 2021 рік» станом на 01.01.2021 рік 2270 грн., Законом України «Про Державний бюджет України на 2022 рік» станом на 01.01.2022 рік - 2481 грн., Законом України «Про Державний бюджет України на 2023 рік» станом на 01.01.2023 рік - 2684 грн.; Законом України «Про Державний бюджет України на 2024 рік» станом на 01.01.2024 рік 3 028,00 грн. та Законом України «Про Державний бюджет України на 2025 рік» станом на 01.01.2025 рік - 3 028,00 грн. Відповідно до пункту 4 постанови Кабінету Міністрів України «Про грошове забезпечення військовослужбовців, осіб рядового і начальницького складу та деяких інших осіб» від 30 серпня 2017 року №704 та законів України «Про Державний бюджет України на 2021 рік», «Про Державний бюджет України на 2022 рік» і «Про Державний бюджет України на 2023 рік» тому грошове забезпечення, у зв`язку зі зміною розміру прожиткового мінімуму для працездатних осіб, встановленого на 1 січня відповідного календарного року, за період з 30.01.2020 року по теперішній час підлягають перерахунку та доплати різниці від фактично виплачених розмірів.

Ухвалою суду від 30.06.2026 року у задоволенні клопотання представника відповідача про зупинення провадження у справі - відмовлено.

Ухвалою суду від 30.06.2026 року у задоволенні клопотання позивача про витребування доказів та накладення штрафу за невиконання ухвали - відмовлено.

Рішенням Одеського окружного адміністративного суду від 30 червня 2026 року у задоволенні позову ОСОБА_1 до військової частини НОМЕР_1 про визнання бездіяльності протиправною та зобов`язання вчинити певні дії - відмовлено.

На вказане рішення суду ОСОБА_1 подала апеляційну скаргу. Апелянт просить скасувати рішення Одеського окружного адміністративного суду від 30 червня 2026 року у справі №420/16299/25 та ухвалити нове рішення, яким позовні вимоги задовольнити в повному обсязі.

Апелянт вважає зазначене рішення незаконним, необґрунтованим, таким, що винесене з порушенням норм процесуального та матеріального права та без повного з`ясування усіх обставин, які мають значення для справи, а тому, на думку апелянта, є всі підстави для скасування рішення.

30.07.2026 року (вхід.№45018/26 твід 31.07.2026 року) на адресу суду апеляційної інстанції від представника військової частини НОМЕР_1 - ОСОБА_6 надійшов відзив на апеляційну скаргу, в якому заявник просить відмовити у задоволенні апеляційної скарги ОСОБА_1 в повному обсязі.

Відповідно до вимог ст.311 КАС України суд апеляційної інстанції розглянув справу в порядку письмового провадження за наявними у справі матеріалами.

За правилами частини першої статті 308 КАС України суд апеляційної інстанції переглядає справу за наявними у ній і додатково поданими доказами та перевіряє законність і обґрунтованість рішення суду першої інстанції в межах доводів та вимог апеляційної скарги.

Розглянувши матеріали справи, заслухавши доповідача, доводи апеляційної скарги, перевіривши законність і обґрунтованість судового рішення, колегія суддів вважає, що апеляційна скарга не підлягає задоволенню.

КОЛЕГІЯ СУДДІВ ВСТАНОВИЛА

Як вірно встановлено судом першої інстанції та вбачається з матеріалів справи, відповідно до свідоцтва про народження серії НОМЕР_3 ОСОБА_1 є матір`ю ОСОБА_2 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , про що 03 червня 1988 року складено відповідний актовий запис №729.

Згідно з витягом з наказу командира Військової частини НОМЕР_1 (по стройовій частині) від 23 лютого 2023 року №56 солдата ОСОБА_2 , що прибув та призначений на посаду сержанта резерву резервної роти, з 23 лютого 2023 року зараховано до списків особового складу частини та на всі види забезпечення і визнано таким, що справи та посаду прийняв і приступив до виконання службових обов`язків.

Згідно з витягом з наказу командира Військової частини НОМЕР_1 (по стройовій частині) від 13 вересня 2024 року №271 солдата ОСОБА_2 , військовослужбовця у розпорядженні командира Військової частини НОМЕР_4 , призначеного наказом командира військової частини НОМЕР_4 (по особовому складу) від « 12» вересня 2024 року №256-РС на посаду стрільця - помічника гранатометника 2 відділення 1 аеромобільного взводу 4 аеромобільної роти Військової частини НОМЕР_1 , вважати таким, що 13 вересня 2024 року справи та посаду прийняв і приступив до виконання службових обов`язків за посадою.

Згідно з витягом з наказу командира Військової частини НОМЕР_1 (по стройовій частині) від 09 листопада 2024 року №330 солдата ОСОБА_2 , стрільця - помічника гранатометника 2 відділення 1 аеромобільного взводу 4 аеромобільної роти, вважати таким, що 08 листопада 2024 року зник безвісти під час виконання бойового завдання в районі населеного пункту Григорівка Донецької області. Вилучено зі складу сил та засобів, які залучені до безпосередньої участі в районах їх ведення (здійснення) та виконання бойових (спеціальних) завдань, перебуваючи безпосередньо в районах їх ведення (здійснення) та виконання бойових (спеціальних) з 08 листопада 2024 року. Знято з продовольчого забезпечення за пунктом «р» прим. 1 до норми №1 - загальновійськова (сніданок, обід, вечеря) зі сніданку 09 листопада 2024 року.

10 листопада 2024 року командиром Військової частини НОМЕР_1 листом вих.№694/5815 направлено начальнику районного територіального центру комплектування та соціальної підтримки Рівненської області, м. Дубно, повідомлення на зниклих безвісно, яким просив сповістити громадянку ОСОБА_5 про те, що її чоловік, солдат ОСОБА_2 , ІНФОРМАЦІЯ_2 , призваний на військову службу за Указом Президента України «Про загальну мобілізацію» ІНФОРМАЦІЯ_3 , при захисті Батьківщини, виявив стійкість та мужність, під час виконання бойового завдання 08 листопада 2024 року в районі населеного пункту Григорівка Донецької області зник безвісті.

20 листопада 2024 року ІНФОРМАЦІЯ_4 супровідним листом вих.№1/12473 (вих.№1344/1516 від 21 листопада 2024 року) направив Військовій частині НОМЕР_1 документи на зниклого безвісті солдата ОСОБА_2 для виплати всіх належних коштів його дружині ОСОБА_5 , які отримано відповідачем 04 грудня 2024 року вх.№25717.

Згідно з витягом з наказу командира Військової частини НОМЕР_1 (по стройовій частині) від 21 листопада 2024 року №342 відповідно до розділу XXX наказу Міністерства оборони України від 07 червня 2018 року №260 «Про затвердження Порядку виплати грошового забезпечення військовослужбовцям Збройних Сил України та деяким іншим особам», постанови Кабінету Міністрів України від 30 листопада 2016 року №884 «Про затвердження Порядку виплати грошового забезпечення сім`ям військовослужбовців, захоплених у полон або заручниками, а також інтернованих у нейтральних державах або безвісно відсутніх», постанови Кабінету Міністрів України від 28 лютого 2022 року №168 «Питання деяких виплат військовослужбовцям, особам рядового і начальницького складу, поліцейським та їх сім`ям під час дії воєнного стану», щомісячно здійснювати виплату грошового забезпечення наступним членам сімей безвісно відсутніх військовослужбовців Військової частини НОМЕР_1 , відповідно до пункту 25.1 ОСОБА_5 , дружині безвісти відсутнього стрільця - помічника гранатометника 2 відділення 1 аеромобільного взводу 4 аеромобільної роти солдата ОСОБА_2 , виплачувати грошове забезпечення з урахуванням зміни вислуги років та норм грошового забезпечення, на яке мав право солдат ОСОБА_2 , в тому числі щомісячні основні та додаткові види грошового забезпечення, а також додаткову винагороду передбачену постановою Кабінету Міністрів України від 28 лютого 2022 року №168 «Питання деяких виплат військовослужбовцям, особам рядового і начальницького складу, поліцейським та їх сім`ям під час дії воєнного стану», з 08 листопада 2024 року до дня набрання законної сили рішенням суду про визнання солдата ОСОБА_2 безвісно відсутнім або оголошення померлим чи надходження до Військової частини НОМЕР_1 відомостей, що підтверджують факт загибелі військовослужбовця. Підстава: заява ОСОБА_5 (вх.№24578 від 21 листопада 2024 року) з додатками на 09 аркушах.

05 грудня 2024 року Головним управлінням Національної поліції в Херсонській області відкрито кримінальне провадження №1202423[телефон приховано] за частиною першою статті 115 Кримінального кодексу України, на підставі заяви потерпілого, заявника - ОСОБА_1 .

Відповідно до витягу з наказу командира Військової частини НОМЕР_1 (з основної діяльності) від 06 грудня 2024 року №1486 «Про підсумки розслідування за фактом зникнення безвісти солдата ОСОБА_2 в районі ведення бойових дій» наказано:

« 1. Спеціальне розслідування, призначене наказом командира військової частини НОМЕР_1 (з адміністративно-господарської діяльності) від 09 листопада 2024 року №1594 «Про призначення спеціального розслідування за фактом зникнення безвісти солдата ОСОБА_2 в районі ведення бойових дій», вважати завершеним.

2. Солдата ОСОБА_2 , стрільця - помічника гранатометника 2 аеромобільного відділення 1 аеромобільного взводу 4 аеромобільної роти військової частини НОМЕР_1 , вважати таким, що 08 листопада 2024 року під час виконання обов`язків військової служби, виконуючи бойове завдання із захисту територіальної цілісності Батьківщини, здійсненні відсічі та стримування збройної агресії російської федерації проти України, за обставин, що загрожували смертю, внаслідок дій з боку збройних сил російської федерації в районі ведення бойових дій зник безвісти за відсутності ознак умисного ухилення від проходження військової служби (добровільна здача в полон, дезертирство тощо).

3. Начальнику групи персоналу (s-1) штабу військової частини НОМЕР_1 у встановленому порядку здійснити облік зниклого безвісти військовослужбовця та невідкладно вжити заходів, передбачених розділом VI Інструкції з організації обліку особового складу в системі Міністерства оборони України, затвердженої наказом Міністерства оборони України від 15 вересня 2022 року №280.

4. Начальнику групи цивільно-військового співробітництва (s-9) штабу Військової частини НОМЕР_1 проінформувати членів сім`ї (близьких родичів) зниклого безвісти військовослужбовця, солдата ОСОБА_2 , щодо виплат грошового забезпечення, передбачених постановою Кабінету Міністрів України від 30 листопада 2016 року №884.

5. Начальнику фінансово-економічної служби Військової частини НОМЕР_1 відповідно до Порядку виплати грошового забезпечення військовослужбовцям Збройних Сил України та деяким іншим особам, затвердженого наказом Міністерства оборони України від 07 червня 2018 №260, та Порядку виплати грошового забезпечення сім`ям військовослужбовців, захоплених у полон або заручниками, а також інтернованих у нейтральних державах або безвісно відсутніх, затвердженого постановою Кабінету Міністрів України від 30 листопада 2016 року №884, за наявності на те правових підстав, з 08.11.2024 року здійснювати нарахування та виплату грошового забезпечення, в тому числі одноразових додаткових видів грошового забезпечення, членам сім`ї солдата ОСОБА_2 .

6. Начальнику адміністративної групи штабу Військової частини НОМЕР_1 у триденний термін довести наказ до особового складу у частині, що стосується.

7. Контроль за виконанням наказу покласти на заступника командира Військової частини НОМЕР_1 .».

24 грудня 2024 року позивач звернулась до Міністерства оборони України (для вручення командиру Військової частини НОМЕР_1 ) (вх.№Ч-17776 27 січня 2025 року), командира Військової частини НОМЕР_1 (Військова частина НОМЕР_4 вх.№692/2070 від 31 січня 2025 року) із заявою довільної форми, в якій серед іншого просила здійснювати їй виплату грошового забезпечення зниклого безвісти сина ОСОБА_2 , до заяви позивачем долучено копії документів.

03 лютого 2025 року Військовою частиною НОМЕР_1 листом вих.№694/787 надано відповідь на заяву позивача щодо отримання виплат на сина, військовослужбовця Військової частини НОМЕР_1 ОСОБА_2 , ІНФОРМАЦІЯ_2 , визнано безвісти зниклим 08 листопада 2024 року наказом командира Військової частини НОМЕР_1 , в якій повідомлено, зокрема, що до теперішнього часу передбачені виплати, згідно наданих документів до ІНФОРМАЦІЯ_5 , отримувала дружина її сина - ОСОБА_5 , копія свідоцтва про шлюб НОМЕР_5 від 16 листопада 2013 року. Згідно із Законом України від 08 жовтня 2024 року №3995-ІХ «Про внесення зміни до пункту 6 статті 9 Закону України «Про соціальний і правовий захист військовослужбовців та членів їх сімей» щодо грошового забезпечення військовослужбовців, захоплених у полон або заручниками, а інтернованих у нейтральних державах або безвісно відсутніх», Військовою частиною НОМЕР_1 , дані виплати будуть переглянуті, та за умови надання позивачем документів до найближчого ТЦК та СП, частка виплат буде здійснюватися на користь позивача.

07 лютого 2025 року ІНФОРМАЦІЯ_6 супровідним листом вих.№1006/711/6/1574 направив до Військової частини НОМЕР_1 заяву та звірені копії документів ОСОБА_1 - матері зниклого безвісті військовослужбовця Військової частини НОМЕР_1 ОСОБА_2 , для отримання нею грошових виплат, які належать її сину.

10 лютого 2025 року позивач звернулась до Військової частини НОМЕР_1 із заявою, в якій зазначила наступне.

«Я, ОСОБА_1 - мати військовослужбовця ОСОБА_2 , ІНФОРМАЦІЯ_2 , військовослужбовця Військової частини НОМЕР_1 , який вважається зниклим безвісті.

07 лютого 2025 року на мою адресу надійшов лист Військової частини НОМЕР_1 від 03 лютого 2025 року вих.№694/787, яким повідомляється про те, що згідно поданих документів - свідоцтва про шлюб НОМЕР_6 до теперішнього часу виплати отримувала дружина мого сина ОСОБА_5 .

ОСОБА_5 з метою отримання коштів надала документи та інформацію, яка не відповідає дійсності.

Рішенням Дубенського міського районного суду Рівненської області 16 жовтня 2024 року у справі №559/2374/24 (провадження №2/559/715/2024) за позовом ОСОБА_5 до ОСОБА_2 про розірвання шлюбу прийняте рішення. Суд задовольнив позовні вимоги ОСОБА_5 про розірвання шлюбу, зареєстрованого 16 листопада 2013 року Відділом державної реєстрації актів цивільного стану Куйбишевського районного управління юстиції у місті Донецьку, актовий запис №572 - розірвано.

Судове рішення набрало законної сили 18 листопада 2024 року.

ОСОБА_5 згідно до встановленого судом факту на підставі її заяви з моїм сином не проживала, спільного господарства не вела. Але зазначені обставини не стали перешкодою для отримання неправомірно виплат (грошового забезпечення) мого сина.

Враховуючи викладене, прошу Вас врахувати при здійсненні виплат грошового забезпечення факт відсутності у ОСОБА_5 права як «дружини» на отримання виплат і компенсації.

Направляю Вам копію судового рішення, а також повідомляю, шо судове рішення розміщено в Єдиному реєстрі судових рішень.

Також повідомляю Вам, що ОСОБА_5 притягувалась до кримінальної відповідальності за вживання наркотичних засобів (ухвала Дубенського міськрайонного суду від 21 квітня 2023 року у справі №599/890/23).

Крім того, на даний час відповідно до судового наказу Дубенського міськрайонного суду по справі №559/2375/24 від 03 липня 2024 року ОСОБА_2 сплачував на користь неповнолітнього сина аліменти.

Враховуючи викладене, прошу прийняти заходи для повернення помилково сплачених коштів військовою частиною та наданням для отримання виплат недостовірних даних ОСОБА_5 . Не здійснювати перерахунок на картку сина, оскільки банківська картка знаходиться у ОСОБА_5 ».

16 лютого 2025 року Військовою частиною НОМЕР_1 листом вих.№694/1253 надано відповідь на заяву позивача щодо отримання інформації, стосовно військовослужбовця Військової частини НОМЕР_1 ОСОБА_2 , ІНФОРМАЦІЯ_2 , якого визнано безвісти зниклим 08 листопада 2024 року наказом командира Військової частини НОМЕР_1 . Так, адресату повторно повідомлено, якщо у позивача виникла необхідність ознайомитися з матеріалами спеціального службового розслідування за фактом зникнення солдата ОСОБА_2 , вона як мати, має право в установленому законом порядку звернутися із заявою на Військову частину НОМЕР_1 , через найближчий ІНФОРМАЦІЯ_7 , і ознайомитися з матеріалами перевірки. Також повідомлено, що згідно з запиту від ГУНП в Херсонській області 08 лютого 2025 року через Укрпошту були надіслані матеріали спеціального розслідування за фактом зникнення безвісти військовослужбовця Військової частини НОМЕР_1 солдата ОСОБА_2 у районі бойових дій.

Відповідно до витягу з наказу командира Військової частини НОМЕР_1 (по стройовій частині) від 18 лютого 2025 року №50 згідно пункту 7 «Порядку виплати грошового забезпечення сім`ям військовослужбовців, захоплених у полон або заручниками, а інтернованих у нейтральних державах або безвісно відсутніх», затвердженого постановою Кабінету Міністрів України від 30 листопада 2016 року №884, з 01 січня 2025 року призупинено виплати ОСОБА_5 , як дружині безвісти відсутнього військовослужбовця у розпорядженні командира військової частини НОМЕР_4 , колишнього стрільця - помічника гранатометника 2 відділення 1 аеромобільного взводу 4 аеромобільної роти солдата ОСОБА_2 . Підстава: рапорт лейтенанта ОСОБА_4 (вх.№3732/р від 18 лютого 2025 року).

Згідно з витягом з наказу командира Військової частини НОМЕР_1 (з адміністративно-господарської діяльності) від 20 лютого 2025 року №188 «Про призначення службового розслідування за фактом отримання грошового забезпечення зниклого безвісти військовослужбовця військової частини НОМЕР_1 , солдата ОСОБА_2 дружиною ОСОБА_5 » відповідно до вимог статті 85 Дисциплінарного статуту Збройних Сил України та згідно з рапортом №3732/р від 18 лютого 2025 року начальника фінансово-економічної служби військової частини НОМЕР_1 , лейтенанта ОСОБА_4 з метою з`ясування причин та обставин, а також імовірних порушень посадовими особами Військової частини НОМЕР_1 вимог чинного законодавства України, шо призвели до нарахування та виплати грошового забезпечення ОСОБА_5 зниклого безвісти військовослужбовця військової частини НОМЕР_1 , солдата ОСОБА_2 . Керуючись Законом України «Про Дисциплінарний статут Збройних Сил України», наказом Міністерства Оборони України від 21 листопада 2017 року №608 «Порядок проведення службового розслідування у Збройних Силах України» наказано серед іншого призначити службове розслідування за фактом отримання грошового забезпечення зниклого безвісти військовослужбовця військової частини НОМЕР_1 , солдата ОСОБА_2 дружиною ОСОБА_5 .

23 лютого 2025 року Військовою частиною НОМЕР_1 листом вих.№694/1444 повідомлено про розгляд звернення позивача б/н від 10 лютого 2025 року щодо виплати грошового забезпечення зниклого безвісті військовослужбовця Військової частини НОМЕР_1 солдата ОСОБА_2 . Так, відповідачем вказано, зокрема, що відповідно до частини п`ятої статті 5 Закону України «Про звернення громадян» письмове звернення надсилається поштою або передається громадянином до відповідного органу, установи особисто чи через уповноважену ним особу, повноваження якої оформлені відповідно до законодавства. Звернення стосується виплат ОСОБА_2 , але до звернення не надано документи, що уповноважують ОСОБА_1 на представництво його інтересів. За таких обставин у відповідності частини восьмої статті 5 Закону України «Про звернення громадян» враховуючи, що подане звернення оформлене без дотримання вимог чинного законодавства, відсутні правові підстави для надання інформації про нараховані та виплачені кошти ОСОБА_2 . За наданою позивачем у зверненні інформацією, командиром Військової частини НОМЕР_1 призначено службове розслідування і призупинена виплата грошового забезпечення зниклого безвісти військовослужбовця Військової частини НОМЕР_1 солдата ОСОБА_2 . Згідно Закону України від 08 жовтня 2024 року №3995-ІХ «Про внесення зміни до пункту 6 статті 9 Закону України військовослужбовців та членів їх сімей військовослужбовців, захоплених у полон або заручниками, а також інтернованих у нейтральних державах або безвісно відсутніх», після приведення Кабінетом Міністрів України, міністерствами та іншими центральними органами виконавчої влади їх нормативно-правових актів у відповідність із цим Законом Військовою частиною НОМЕР_1 , за умови надання позивачем документів до найближчого ТЦК та СП, частина виплат буде здійснюватися позивачу.

Згідно з витягом з наказу командира Військової частини НОМЕР_1 (з адміністративно-господарської діяльності) від 02 березня 2025 року №219 «Про продовження строку проведення службового розслідування, призначеного наказом командира Військової частини НОМЕР_1 від 20 лютого 2025 року №188 «Про призначення службового розслідування за фактом отримання грошового забезпечення зниклого безвісти військовослужбовця Військової частини НОМЕР_1 , солдата ОСОБА_2 дружиною ОСОБА_5 » наказано серед іншого продовжити строк службового розслідування, призначеного наказом командира Військової частини НОМЕР_1 від 20 лютого 2025 року №188 «Про призначення службового розслідування за фактом отримання грошового забезпечення зниклого безвісти військовослужбовця Військової частини НОМЕР_1 , солдата ОСОБА_2 дружиною ОСОБА_5 » до 18 березня 2025 року.

Відповідно до акта службового розслідування від 18 березня 2025 року серед іншого запропоновано:

« 5.1. Службове розслідування, призначене наказом командира Військової частини НОМЕР_1 (з адміністративно-господарської діяльності) від 20 лютого 2025 року №188 «Про призначення службового розслідування за фактом отримання грошового забезпечення зниклого безвісти військовослужбовця військової частини НОМЕР_1 , солдата ОСОБА_2 дружиною ОСОБА_5 », вважати завершеним.

5.2. Начальнику групи персоналу (s-1) штабу Військової частини НОМЕР_1 у встановленому порядку ініціювати відповідні зміни до наказу командира Військової частини НОМЕР_1 (по стройовій частині) від 21 листопада 2024 року №342 в частині пункту 25.1.

5.3. Особі, яка проводила службове розслідування, протягом п`яти робочих днів з моменту видання наказу командиром Військової частини НОМЕР_1 про результати даного службового розслідування: підготувати від імені командира Військової частини НОМЕР_1 звернення до ОСОБА_5 з пропозицією добровільно повернути безпідставно набуті кошти.

5.4. Особі, яка проводила службове розслідування, протягом п`яти робочих днів з моменту видання наказу командиром Військової частини НОМЕР_1 про результати даного службового розслідування: повідомити правоохоронні органи про імовірний факт вчинення кримінального правопорушення ОСОБА_5 .

5.5. Начальнику фінансово-економічної служби Військової частини НОМЕР_1 та начальнику групи цивільно-військового співробітництва (s-9) штабу Військової частини НОМЕР_1 за вищевказаним випадком посилити перевірку отриманих заяв та документів для запобігання подібних випадків в подальшому.

5.6. Начальнику адміністративної групи штабу Військової частини НОМЕР_1 наказ довести до особового складу в п`ятиденний термін у частині, що його стосується під особистий підпис із зазначенням дати ознайомлення».

Згідно з витягом з наказу командира Військової частини НОМЕР_1 (з адміністративно-господарської діяльності) від 18 березня 2025 року №339 «Про підсумки службового розслідування за фактом отримання грошового забезпечення зниклого безвісти військовослужбовця військової частини НОМЕР_1 , солдата ОСОБА_2 дружиною ОСОБА_5 » серед іншого наказано:

« 1. Службове розслідування, призначене наказом командира військової частини НОМЕР_1 (з адміністративно-господарської діяльності) від 20 лютого 2025 року №188 «Про призначення службового розслідування за фактом отримання грошового забезпечення зниклого безвісти військовослужбовця Військової частини НОМЕР_1 , солдата ОСОБА_2 дружиною ОСОБА_5 », вважати завершеним.

2. Начальнику групи персоналу (s-1) штабу Військової частини НОМЕР_1 у встановленому порядку ініціювати відповідні зміни до наказу командира Військової частини НОМЕР_1 (по стройовій частині) від 21 листопада 2024 року №342 в частині пункту 25.1.

3. Особі, яка проводила службове розслідування, протягом п`яти робочих днів з моменту видання наказу командиром Військової частини НОМЕР_1 про результати даного службового розслідування: підготувати від імені командира Військової частини НОМЕР_1 звернення до ОСОБА_5 з пропозицією добровільно повернути безпідставно набуті кошти.

4. Особі, яка проводила службове розслідування, протягом п`яти робочих днів з моменту видання наказу командиром Військової частини НОМЕР_1 про результати даного службового розслідування: повідомити правоохоронні органи про імовірний факт вчинення кримінального правопорушення ОСОБА_5 .

5. Начальнику фінансово-економічної служби Військової частини НОМЕР_1 та начальнику групи цивільно-військового співробітництва (s-9) штабу Військової частини НОМЕР_1 за вищевказаним випадком посилити перевірку отриманих заяв та документів для запобігання подібних випадків в подальшому.

6. Начальнику адміністративної групи штабу військової частини НОМЕР_1 наказ довести до особового складу в п`ятиденний термін у частині, що його стосується під особистий підпис із зазначенням дати ознайомлення.

7. Контроль за виконанням даного наказу покласти на начальника штабу - заступника командира Військової частини НОМЕР_1 .».

Відповідно до витягу з наказу командира Військової частини НОМЕР_1 (по стройовій частині) від 21 березня 2025 року №81 пункт 25.1 наказу командира Військової частини НОМЕР_1 (по стройовій частині) від 21 листопада 2024 року №342 вважати таким, що втратив чинність.

22.04.2025 року командиром Військової частини НОМЕР_1 видано наказ №114, яким ОСОБА_1 , матері безвісти відсутнього військовослужбовця у розпорядженні командира військової частини НОМЕР_4 , колишнього стрільця помічника гранатометника 2 відділення 1 аеромобільного взводу 4 аеромобільної роти солдата ОСОБА_2 , виплачувати шістнадцять цілих та шістдесят сім сотих відсотків від грошового забезпечення з урахуванням зміни вислуги років та норм грошового забезпечення, на яке мав право солдат ОСОБА_2 , в тому числі щомісячні основні та додаткові види грошового забезпечення, а також шістнадцять цілих та шістдесят сім сотих відсотків від додаткової винагороди передбаченої постановою Кабінету Міністрів України від 28.02.2022 року №168 «Питання деяких виплат військовослужбовцям, особам рядового і начальницького складу, поліцейським та їх сім`ям під час дії воєнного стану», з « 01» лютого 2025 року до дня набрання законної сили рішенням суду про визнання солдата ОСОБА_2 безвісно відсутнім або оголошення померлим чи надходження до військової частини НОМЕР_1 відомостей, що підтверджують факт загибелі військовослужбовця.

Підстава: рапорт лейтенанта ОСОБА_4 (вх. №8089/р від 22.04.2025 року), заява ОСОБА_1 №164/ВхЗВГ від 22.02.2025 року.

Згідно довідки про виконання реєстру зарахування коштів на рахунки одержувачів ОСОБА_1 30.04.2025 року виплачено 46 342,14 грн., 31.05.2025 року - 22 904,76 грн.

ЗАСТОСУВАННЯ НОРМ ПРАВА

Вимогами ч.1 ст.2 КАС України передбачено, що завданням адміністративного судочинства є справедливе, неупереджене та своєчасне вирішення судом спорів у сфері публічно-правових відносин з метою ефективного захисту прав, свобод та інтересів фізичних осіб, прав та інтересів юридичних осіб від порушень з боку суб`єктів владних повноважень.

Відповідно до вимог ч.2 ст.2 КАС України у справах щодо оскарження рішень, дій чи бездіяльності суб`єктів владних повноважень, адміністративні суди перевіряють, чи прийняті (вчинені) вони: на підставі, у межах повноважень та у спосіб, що передбачені Конституцією та законами України; з використанням повноваження з метою, з якою це повноваження надано; обґрунтовано, тобто з урахуванням усіх обставин, що мають значення для прийняття рішення (вчинення дії); безсторонньо (неупереджено); добросовісно; розсудливо; з дотриманням принципу рівності перед законом, запобігаючи несправедливій дискримінації; пропорційно, зокрема з дотриманням необхідного балансу між будь-якими несприятливими наслідками для прав, свобод та інтересів особи і цілями, на досягнення яких спрямоване це рішення (дія); з урахуванням права особи на участь у процесі прийняття рішення; своєчасно, тобто протягом розумного строку.

Керуючись положеннями вищевказаних законів, Кодексом та контекстом Конституції України можна зробити висновок, що однією з найважливіших тенденцій розвитку сучасного законодавства України є розширення сфери судового захисту, в тому числі судового контролю за правомірністю і обґрунтованістю рішень, дій чи бездіяльності суб`єктів владних повноважень.

Відповідно до вимог ч.2 ст.19 Конституції України органи державної влади та органи місцевого самоврядування, їх посадові особи зобов`язані діяти лише на підставі, в межах повноважень та у спосіб, що передбачені Конституцією та законами України.

Надаючи правову оцінку законності і обґрунтованості рішення суду першої інстанції в межах доводів та вимог апеляційної скарги, колегія суддів зазначає наступне.

Основні засади державної політики у сфері соціального захисту військовослужбовців та членів їх сімей, встановлює єдину систему їх соціального та правового захисту, гарантує військовослужбовцям та членам їх сімей в економічній, соціальній, політичній сферах сприятливі умови для реалізації їх конституційного обов`язку щодо захисту Вітчизни та регулює відносини у цій галузі визначає Закон України №2011-XII «Про соціальний і правовий захист військовослужбовців та членів їх сімей».

Частина 1 статті 1 Закону України «Про соціальний і правовий захист військовослужбовців та членів їх сімей» передбачає, що соціальний захист військовослужбовців - діяльність (функція) держави, спрямована на встановлення системи правових і соціальних гарантій, що забезпечують реалізацію конституційних прав і свобод, задоволення матеріальних і духовних потреб військовослужбовців відповідно до особливого виду їх службової діяльності, статусу в суспільстві, підтримання соціальної стабільності у військовому середовищі. Це право на забезпечення їх у разі повної, часткової або тимчасової втрати працездатності, втрати годувальника, безробіття з незалежних від них обставин, у старості, а також в інших випадках, передбачених законом.

Відповідно до вимог ст.9 Закону України «Про соціальний і правовий захист військовослужбовців та членів їх сімей» від 20.12.1991 року №2011-XII (далі - Закон №2011-ХІІ) держава гарантує військовослужбовцям достатнє матеріальне, грошове та інші види забезпечення в обсязі, що відповідає умовам військової служби, стимулює закріплення кваліфікованих військових кадрів.

До складу грошового забезпечення входять: посадовий оклад, оклад за військовим званням; щомісячні додаткові види грошового забезпечення (підвищення посадового окладу, надбавки, доплати, винагороди, які мають постійний характер, премія); одноразові додаткові види грошового забезпечення.

Грошове забезпечення визначається залежно від посади, військового звання, тривалості, інтенсивності та умов військової служби, кваліфікації, наукового ступеня і вченого звання військовослужбовця.

Грошове забезпечення виплачується у розмірах, що встановлюються Кабінетом Міністрів України, та повинно забезпечувати достатні матеріальні умови для комплектування Збройних Сил України, інших утворених відповідно до законів України військових формувань та правоохоронних органів кваліфікованим особовим складом, враховувати характер, умови служби, стимулювати досягнення високих результатів у службовій діяльності.

Порядок виплати грошового забезпечення визначається Міністром оборони України, керівниками центральних органів виконавчої влади, що мають у своєму підпорядкуванні утворені відповідно до законів України військові формування та правоохоронні органи, керівниками розвідувальних органів України.

Постановою Кабінету Міністрів України «Про грошове забезпечення військовослужбовців, осіб рядового і начальницького складу та деяких інших осіб» від 30.08.2017 року №704 (далі - Постанова №704) встановлено тарифну сітку розрядів і коефіцієнтів посадових окладів військовослужбовців з числа осіб рядового, сержантського і старшинського складу, офіцерського складу (крім військовослужбовців строкової військової служби), осіб рядового і начальницького складу згідно з додатком 1, схему тарифних розрядів за основними типовими посадами осіб начальницького складу Державної кримінально-виконавчої служби згідно з додатком 8.

Відповідно до пункту 2 Постанови №704 грошове забезпечення військовослужбовців, осіб рядового і начальницького складу складається з посадового окладу, окладу за військовим (спеціальним) званням, щомісячних (підвищення посадового окладу, надбавки, доплати, винагороди, які мають постійний характер, премії) та одноразових додаткових видів грошового забезпечення.

Додатком 1 до Постанови №704 визначено тарифну сітку розрядів і коефіцієнтів посадових окладів військовослужбовців з числа осіб рядового, сержантського і старшинського складу, офіцерського складу (крім військовослужбовців строкової військової служби), осіб рядового і начальницького складу.

Згідно пункту 4 Постанови №704 (в первинній редакції на дату прийняття) розміри посадових окладів, окладів за військовими (спеціальними) званнями військовослужбовців, осіб рядового та начальницького складу визначаються шляхом множення розміру прожиткового мінімуму для працездатних осіб, встановленого законом на 1 січня календарного року (але не менше 50 відсотків розміру мінімальної заробітної плати, встановленого законом на 1 січня календарного року), на відповідний тарифний коефіцієнт згідно з додатками 1, 12, 13, 14.

Додатки 1, 12, 13, 14 до Постанови №704 містять примітки, відповідно до яких, зокрема посадові оклади за розрядами тарифної сітки та оклади за військовим (спеціальним) званням визначаються шляхом множення розміру прожиткового мінімуму для працездатних осіб, встановленого законом на 1 січня календарного року (але не менше 50 відсотків розміру мінімальної заробітної плати, встановленого законом на 1 січня календарного року), на відповідний тарифний коефіцієнт.

21 лютого 2018 року Кабінет Міністрів України прийняв постанову №103, пунктом 6 якої внесено зміни до постанов Кабінету Міністрів України, що додаються. Зокрема, у Постанові №704 пункт 4 викладено в такій редакції: « 4. Установити, що розміри посадових окладів, окладів за військовими (спеціальними) званнями військовослужбовців, осіб рядового та начальницького складу визначаються шляхом множення розміру прожиткового мінімуму для працездатних осіб, встановленого законом на 1 січня 2018 року, на відповідний тарифний коефіцієнт згідно з додатками 1, 12, 13 і 14».

Тобто, на момент набрання чинності Постановою №704 (01.03.2018 року) пункт 4 було викладено в редакції змін, викладених згідно із пунктом 6 Постанови №103, а саме:

« 4. Установити, що розміри посадових окладів, окладів за військовими (спеціальними) званнями військовослужбовців, осіб рядового та начальницького складу визначаються шляхом множення розміру прожиткового мінімуму для працездатних осіб, встановленого законом на 1 січня 2018 року, на відповідний тарифний коефіцієнт згідно з додатками 1, 12, 13 і 14».

Отже, станом на 01 березня 2018 року пункт 4 Постанови №704 визначав, що при обчисленні розмірів посадових окладів, окладів за військовими (спеціальними) званнями військовослужбовців, осіб рядового та начальницького складу використовується такий показник як розмір прожиткового мінімуму для працездатних осіб, встановленого законом на 01 січня 2018 року.

Як вбачається з матеріалів справи, ОСОБА_2 визначався посадовий оклад та оклад за військовим званням з 23.02.2023 року по 08.11.2024 року, з 08.11.2024 року по 23.05.2025 року, виходячи з прожиткового мінімуму для працездатних осіб станом на 01 січня 2018 року.

Відповідно до вимог ст.6 Закону України «Про державні соціальні стандарти та державні соціальні гарантії» від 05.10.2000 року №2017-III (далі - Закон №2017-III) базовим державним соціальним стандартом є прожитковий мінімум, встановлений законом, на основі якого визначаються державні соціальні гарантії та стандарти у сферах доходів населення, житлово-комунального, побутового, соціально-культурного обслуговування, охорони здоров`я та освіти.

Також, пунктом 8 Прикінцевих положень Закону України «Про Державний бюджет України на 2019 рік» від 23.11.2018 року №2629-VIII було встановлено, що у 2019 році для визначення посадових окладів, заробітної плати, грошового забезпечення працівників державних органів як розрахункова величина застосовується прожитковий мінімум для працездатних осіб, встановлений на 1 січня 2018 року.

У подальшому Закон України «Про Державний бюджет України на 2020 рік» від 14.11.2019 року №294-IX (далі - Закон №294-IX), Закон України «Про Державний бюджет України на 2021 рік» від 15.12.2020 року №1082-IX (далі - Закон №1082-IX), Закон України «Про Державний бюджет України на 2022 рік» від 02.12.2021 року №1928-IX (далі - Закон №1928-ІХ), Закон України «Про Державний бюджет України на 2023 рік» від 03.11.2022 року №2710-IX (далі - Закон №2710-ІХ) таких застережень щодо застосування як розрахункової величини для визначення, зокрема, грошового забезпечення, прожиткового мінімуму для працездатних осіб, встановленого на 1 січня 2018 року на 2020, 2021, 2022 та 2023 роки не містять.

Верховний Суд неодноразово наголошував, що суди не повинні застосовувати положення нормативно-правових актів, які не відповідають Конституції та законам України, незалежно від того, чи оскаржувались такі акти в судовому порядку та чи є вони чинними на момент розгляду справи, тобто згідно з правовою позицією Верховного Суду такі правові акти (як закони, так і підзаконні акти) не можуть застосовуватися навіть у випадках, коли вони є чинними (постанови від 12.03.2019 року у справі №913/204/18, від 10.03.2020 року у справі №160/1088/19).

З огляду на визначені в ч.3 ст.7 КАС України правила, а також враховуючи те, що з 29 січня 2020 року положення п.4 Постанови №704 в частині визначення розрахунковою величиною для визначення посадових окладів прожиткового мінімуму для працездатних осіб встановленого законом на 1 січня 2018 року не відповідає правовим актам вищої юридичної сили, згідно із якими прожитковий мінімум як базовий державний стандарт був змінений законодавцем на відповідний рік, у тому числі для визначення посадових окладів, заробітної плати, грошового забезпечення, до спірних правовідносин підлягає застосуванню п.4 Постанови №704 в частині, що не суперечить нормативно-правовому акту, який має вищу юридичну силу - Закон України «Про Державний бюджет України на відповідний рік», із використанням для визначення розміру посадового окладу, окладу за військовим (спеціальним) званням розміру прожиткового мінімуму для працездатних осіб, встановленого законом на 1 січня календарного року (через його збільшення на відповідний рік, оскільки прожитковий мінімум для працездатних осіб, встановлений Законом №2246-VIII на 01.01.2018 року (1762 грн.) є меншим, ніж прожитковий мінімум для працездатних осіб, встановлений відповідним Законом.

Колегія суддів зауважує, що відповідно до вимог ч.6 ст.9 Закону України «Про соціальний і правовий захист військовослужбовців та членів їх сімей» (в редакції чинній, станом на день виникнення спірних правовідносин) за військовослужбовцями, захопленими в полон або заручниками, а також інтернованими в нейтральних державах або безвісно відсутніми, зберігаються виплати в розмірі посадового окладу за останнім місцем служби, окладу за військовим званням, надбавки за вислугу років, інших щомісячних додаткових видів грошового забезпечення постійного характеру та інші види грошового забезпечення з урахуванням зміни вислуги років та норм грошового забезпечення. Сім`ям зазначених військовослужбовців щомісячно виплачується грошове забезпечення, в тому числі додаткові та інші види грошового забезпечення, у порядку та в розмірах, що встановлюються Кабінетом Міністрів України.

Дія цього пункту не поширюється на військовослужбовців, які добровільно здалися в полон, самовільно залишили військові частини (місця служби) або дезертирували зі Збройних Сил України, інших утворених відповідно до законів України військових формувань та правоохоронних органів.

Грошове забезпечення виплачується таким членам сімей військовослужбовців:

дружині (чоловіку), а в разі її (його) відсутності - повнолітнім дітям, які проживають разом з нею (ним), або законним представникам (опікунам, піклувальникам) чи усиновлювачам неповнолітніх дітей (осіб з інвалідністю з дитинства - незалежно від їх віку), а також особам, які перебувають на утриманні військовослужбовців, або батькам військовослужбовців рівними частками, якщо військовослужбовці не перебувають у шлюбі і не мають дітей. Виплата грошового забезпечення цим членам сімей здійснюється до повного з`ясування обставин захоплення військовослужбовців у полон або заручниками, інтернування військовослужбовців або їх звільнення, або визнання їх у встановленому законом порядку безвісно відсутніми чи померлими. У всіх випадках виплата грошового забезпечення здійснюється не більше ніж до дня виключення військовослужбовця зі списків особового складу військової частини.

Отже, зі змісту викладеного вбачається, що питання нарахування військовослужбовцям грошового забезпечення, з урахуванням розміру прожиткового мінімуму для працездатних осіб, є спірним з огляду на те, що роботодавці застосовують під час розрахунку грошового забезпечення розмір прожиткового мінімуму 1762 грн.

Такі спори між військовослужбовцями та військовими частинами вирішуються в судовому порядку за позовами військовослужбовців, якщо останні не згодні з таким порядком нарахування грошового забезпечення.

У разі індексації грошового забезпечення, в тому числі додаткового та інших видів грошового забезпечення, військовослужбовців Збройних Сил України, інших утворених відповідно до законів України військових формувань та правоохоронних органів грошове забезпечення членам сімей військовослужбовців, захоплених у полон або заручниками, а також інтернованих у нейтральних державах або безвісно відсутніх, виплачується з урахуванням такої індексації - з дня прийняття рішення про проведення такої індексації. Порядок та умови перерахунку розміру грошового забезпечення, в тому числі додаткового та інших видів грошового забезпечення, військовослужбовців Збройних Сил України, інших утворених відповідно до законів України військових формувань та правоохоронних органів встановлюються Кабінетом Міністрів України.

Правові, економічні та організаційні основи підтримання купівельної спроможності населення України в умовах зростання цін з метою дотримання встановлених Конституцією України гарантій щодо забезпечення достатнього життєвого рівня населення України визначає Закон України від 03.07.1991 року №1282-XII «Про індексацію грошових доходів населення» (далі і вище - Закон №1282-XII).

Стаття 1 Закону №1282-XII визначає, що індексація грошових доходів населення - встановлений законами та іншими нормативно-правовими актами України механізм підвищення грошових доходів населення, що дає можливість частково або повністю відшкодовувати подорожчання споживчих товарів і послуг.

17.07.2003 року постановою Кабінету Міністрів України №1078 затверджений Порядок проведення індексації грошових доходів населення.

Відповідно до пункту 2 Порядку №1078 індексації підлягають грошові доходи громадян, одержані в гривнях на території України, які не мають разового характеру, зокрема, грошове забезпечення військовослужбовців, осіб рядового і начальницького складу, посадових осіб митної служби.

Відповідно до законодавчого визначення індексація грошового забезпечення є однією із основних державних гарантій, яка спрямована на підтримання купівельної спроможності населення України шляхом підвищення грошових доходів населення, що дає можливість частково або повністю відшкодовувати подорожчання споживчих товарів і послуг.

При цьому проведення індексації у зв`язку зі зростанням споживчих цін (інфляцією) є обов`язковим для всіх юридичних осіб - роботодавців, незалежно від форми власності та виду юридичної особи.

Разом з тим, колегія суддів зазначає, що судом першої інстанції вірно враховано при вирішенні даної справи, що пунктом 3 Прикінцевих положень Закону України «Про Державний бюджет України на 2023 рік» від 03.11.2022 року №2710-IX зупинено на 2023 рік дію, зокрема, Закону України «Про індексацію грошових доходів населення».

Тобто, відповідач у 2023 році не мав обов`язку щодо нарахування та виплати ОСОБА_2 індексації грошового забезпечення.

Статтею 39 Закону України «Про Державний бюджет України на 2024 рік» від 09.11.2023 року №3460-IX установлено, що обчислення індексу споживчих цін для індексації грошових доходів населення провадиться наростаючим підсумком, починаючи з 1 січня 2024 року.

Отже, якщо приріст індексу споживчих цін (коефіцієнт індексації) обчислюється з 01.01.2024 року, то в силу вимог пункту 5 Порядку №1078 приріст розраховується з місяця, наступного за місяцем підвищення зазначених грошових доходів населення, тобто таким місяцем є грудень 2023 року.

Більше того, індексація грошових доходів проводиться у разі, коли величина індексу споживчих цін перевищила поріг індексації, який встановлюється в розмірі 103%.

Порядком №1078 визначено, що індекс споживчих цін обчислюється Державною службою статистики України і публікується в офіційних періодичних виданнях не пізніше 10 числа місяця, що настає за звітним.

Індекси споживчих цін опубліковані Державною службою статистики України в газеті «Урядовий кур`єр» та становили (по відношенню до попередніх місяців): за січень - 100,4% (дата опублікування 13.02.2024 року); за лютий - 100,3% (12.03.2024 року); за березень - 100,5% (11.04.2024 року); за квітень - 100,2% (14.05.2024 року); за травень - 100,6% (12.06.2024 року).

У червні 2024 року по відношенню до травня 2024-го року індекс споживчих цін становив 102,2%, за період січень-червень 2024 року - 104,3% (дата опублікування 12.07.2024 року).

Так, наростаючим підсумком індекс споживчих цін у період з січня по червень 2024 року перевищив 103% лише в червні 2024 року і склав 104,3%. До червня 2024 року перевищення індексом споживчих цін показника 103% не було.

Відповідно до пункту 1-1 Порядку №1078, підвищення грошових доходів громадян у зв`язку з індексацією здійснюється з першого числа місяця, що настає за місяцем, в якому офіційно опубліковано індекс споживчих цін.

Місяцем, в якому офіційно опублікований індекс споживчих цін за червень 2024 року, є липень 2024 року, тобто, підвищення заробітної плати військовослужбовця у зв`язку з її індексацією повинно здійснитись у серпні 2024 року.

За наведеного слідує, що починаючи з січня по липень 2024 року індексація військовослужбовців не проводилася, адже не було перевищення порогу індексації 103% відповідно до даних Державної служби статистики України.

Вимогами ст.34 Закону України «Про Державний бюджет України на 2025 рік» від 19.11.2024 року №4059-IX установлено, що обчислення індексу споживчих цін для індексації грошових доходів населення провадиться наростаючим підсумком починаючи з січня 2025 року, який приймається за 1 або 100 відсотків. Сума індексації, яка склалася у грудні 2024 року, у січні 2025 року не нараховується.

Згідно з даними, розміщеними на офіційному сайті Державної служби статистики України, індекс споживчих цін з січня 2025 року по липень 2025 року не перевищував 103%.

При цьому, позивач, як матір ОСОБА_2 , звернулась до суду із позовними вимогами щодо перерахунку грошового забезпечення ОСОБА_2 за період з 23.02.2023 року по 08.11.2024 року з 08.11.2024 року по 23.05.2025 року з урахуванням розміру прожиткового мінімуму для працездатних осіб, встановленого законом на 1 січня відповідного року, та індексації, яке йому не нараховувалось.

Однак, сам ОСОБА_2 , як отримувач грошового забезпечення, з позовними вимогами щодо перерахунку грошового забезпечення, зокрема, за період з 23.02.2023 року по 08.11.2024 року під час проходження служби не звертався, відповідне судове рішення за таким позовом, що набрало законної сили, на момент зникнення безвісти було відсутнє.

Тобто, право на одержання коштів (сум грошового забезпечення з урахуванням прожиткового мінімуму для працездатних осіб станом на 01 січня відповідного року та індексації) ОСОБА_2 не набув, і такі суми грошового забезпечення йому не були нараховані.

Крім того, позивач ОСОБА_1 отримує грошове забезпечення ОСОБА_2 з 01 лютого 2025 року.

Отже, з урахуванням вищенаведеного, колегія суддів вважає, що суд першої інстанції дійшов вірного висновку про те, що відсутні підстави для зобов`язання відповідача нарахувати та виплатити грошове забезпечення військовослужбовця військової частини зниклого безвісті при особливих обставинах під час виконання бойових завдань ОСОБА_2 з 23.02.2023 року по 08.11.2024 року, з 08.11.2024 року по 23.05.2025 року з урахуванням індексації за 2023-2024рр. та застосовування прожиткового мінімуму для працездатних осіб, встановленого законом на 1 січня 2023 року відповідно до ЗУ «Про Державний бюджет на 2023 рік», ЗУ «Про Державний бюджет на 2024 рік», ЗУ «Про Державний бюджет України на 2025 рік» за період починаючи з 23.02.2023 року та виплатити суму недоплаченого грошового забезпечення з 23.02.2023 року.

Стосовно вимог про виплату ОСОБА_1 100% грошового забезпечення починаючи з 08.11.2024 року як члену сім`ї (матері) військовослужбовця, який зник безвісті 08.11.2024 року, із врахуванням виплаченої суми 30.05.2025 року грошового забезпечення зниклого безвісті, колегія суддів зазначає наступне.

Так, відповідно до вимог ч.6 ст.9 Закону України «Про соціальний і правовий захист військовослужбовців та членів їх сімей» (в редакції чинній, станом на день виникнення спірних правовідносин) за військовослужбовцями, захопленими в полон або заручниками, а також інтернованими в нейтральних державах або безвісно відсутніми, зберігаються виплати в розмірі посадового окладу за останнім місцем служби, окладу за військовим званням, надбавки за вислугу років, інших щомісячних додаткових видів грошового забезпечення постійного характеру та інші види грошового забезпечення з урахуванням зміни вислуги років та норм грошового забезпечення. Сім`ям зазначених військовослужбовців щомісячно виплачується грошове забезпечення, в тому числі додаткові та інші види грошового забезпечення, у порядку та в розмірах, що встановлюються Кабінетом Міністрів України.

Дія цього пункту не поширюється на військовослужбовців, які добровільно здалися в полон, самовільно залишили військові частини (місця служби) або дезертирували зі Збройних Сил України, інших утворених відповідно до законів України військових формувань та правоохоронних органів.

Грошове забезпечення виплачується таким членам сімей військовослужбовців:

дружині (чоловіку), а в разі її (його) відсутності - повнолітнім дітям, які проживають разом з нею (ним), або законним представникам (опікунам, піклувальникам) чи усиновлювачам неповнолітніх дітей (осіб з інвалідністю з дитинства - незалежно від їх віку), а також особам, які перебувають на утриманні військовослужбовців, або батькам військовослужбовців рівними частками, якщо військовослужбовці не перебувають у шлюбі і не мають дітей. Виплата грошового забезпечення цим членам сімей здійснюється до повного з`ясування обставин захоплення військовослужбовців у полон або заручниками, інтернування військовослужбовців або їх звільнення, або визнання їх у встановленому законом порядку безвісно відсутніми чи померлими. У всіх випадках виплата грошового забезпечення здійснюється не більше ніж до дня виключення військовослужбовця зі списків особового складу військової частини.

При цьому, Законом України 08 жовтня 2024 року №3995-IX «Про внесення зміни до пункту 6 статті 9 Закону України «Про соціальний і правовий захист військовослужбовців та членів їх сімей» щодо грошового забезпечення військовослужбовців, захоплених у полон або заручниками, а також інтернованих у нейтральних державах або безвісно відсутніх» внесено зміни до пункту шостого статті 9 Закону №2011-ХІІ.

Механізм та умови виплати грошового забезпечення військовослужбовцям Збройних Сил України, Державної спеціальної служби транспорту України та деяким іншим особам визначено Порядок виплати грошового забезпечення військовослужбовцям Збройних Сил України та деяким іншим особам, затвердженим наказом Міністра оборони України від 07 червня 2018 року №260.

Відповідно до вимог п.1, 2 розділу ХХХ Порядку №260 у разі смерті (загибелі) військовослужбовця належне, але не отримане ним до дня смерті (загибелі) грошове забезпечення (у тому числі за весь місяць, у якому військовослужбовець помер (загинув)) виплачується військовою частиною, в якій перебував на грошовому забезпеченні військовослужбовець, дружині (чоловіку), а в разі якщо її (його) немає, - повнолітнім дітям, які проживали разом з нею (ним), або законним представникам (опікунам, піклувальникам) чи усиновлювачам неповнолітніх дітей (осіб з інвалідністю з дитинства - незалежно від їх віку), а також особам, які перебувають на утриманні військовослужбовців, або батькам військовослужбовців рівними частками, якщо військовослужбовці не перебувають у шлюбі та не мають дітей.

Грошове забезпечення, в тому числі одноразові додаткові види грошового забезпечення, право на які у військовослужбовця виникло включно до дня його загибелі (смерті) або до дня визнання його судом безвісно відсутнім, оголошення померлим, виплачується зазначеним в пункті 1 цього розділу членам його сім`ї, а в разі їх відсутності - спадкоємцям за їх зверненням на підставі наказу командира військової частини про виплату.

Згідно з вимогами п.3 розділу ХХХ Порядку №260 грошове забезпечення військовослужбовцям, захопленим у полон або заручниками (крім військовослужбовців, які здалися в полон добровільно), а також інтернованим в нейтральних державах або безвісно відсутнім, виплачується відповідно до Порядку виплати грошового забезпечення сім`ям військовослужбовців, захоплених у полон або заручниками, а також інтернованих у нейтральних державах або безвісно відсутніх, затвердженого постановою Кабінету Міністрів України від 30 листопада 2016 року №884, військовою частиною, в якій перебував на грошовому забезпеченні військовослужбовець.

Постановою Кабінету Міністрів України №884 від 30 листопада 2016 року затверджено Порядок виплати грошового забезпечення сім`ям військовослужбовців, захоплених у полон або заручниками, а також інтернованих у нейтральних державах або безвісно відсутніх, який визначає механізм виплати грошового забезпечення, в тому числі додаткових та інших видів грошового забезпечення, сім`ям військовослужбовців Збройних Сил, інших утворених відповідно до законів військових формувань та правоохоронних органів спеціального призначення, Держспецтрансслужби та Держспецзв`язку, захоплених у полон або заручниками, а також інтернованих у нейтральних державах або безвісно відсутніх (далі - військовослужбовці) (далі - Порядок №884) (в редакції, чинній на день виникнення спірних правовідносин).

Згідно з вимогами п.3, 4 Порядку №884 (в редакції, чинній на день виникнення спірних правовідносин) за військовослужбовцями зберігаються виплати в розмірі посадового окладу за останнім місцем служби, окладу за військовим званням, надбавки за вислугу років, інших щомісячних додаткових видів грошового забезпечення постійного характеру та інші види грошового забезпечення (далі - грошове забезпечення) з урахуванням зміни вислуги років та норм грошового забезпечення. Грошове забезпечення підлягає індексації відповідно до закону.

Виплата грошового забезпечення здійснюється з дня захоплення військовослужбовців у полон або заручниками, а також інтернування в нейтральних державах або зникнення безвісти, членам сімей військовослужбовців за їх заявою на ім`я командира (начальника, керівника) військової частини (установи, організації). До заяви додаються: копії сторінок паспорта повнолітніх членів сім`ї з даними про прізвище, ім`я та по батькові і реєстрацію місця проживання (перебування); довідка про реєстрацію місця проживання (перебування) членів сім`ї (у разі відсутності такої інформації в паспорті); копія свідоцтва про шлюб (у разі наявності); копії свідоцтв про народження дітей (у разі наявності); копія документа, що засвідчує реєстрацію в Державному реєстрі фізичних осіб - платників податків (для осіб, які через свої релігійні переконання відмовляються від прийняття реєстраційного номера облікової картки платника податків та повідомили про це контролюючому органу і мають відмітку в паспорті, - копія сторінки паспорта з такою відміткою).

Як вірно встановлено судом першої інстанції, відповідно до свідоцтва про народження серії НОМЕР_2 ОСОБА_2 є батьком ОСОБА_3 , ІНФОРМАЦІЯ_8 , про що 25 лютого 2014 року складено відповідний актовий запис №165.

Судовим наказом Дубенського міськрайонного суду Рівненської області від 03 липня 2024 року по справі №559/2375/24, який набрав законної сили від 03 липня 2024 року, наказано стягувати з ОСОБА_2 на ім`я ОСОБА_5 аліменти на утримання дитини ОСОБА_3 , в розмірі 1/4 частини його заробітку (доходу), але не більше десяти прожиткових мінімумів на дитину відповідного віку з наступною індексацією відповідно до закону, щомісячно, починаючи з 02 липня 2024 року до досягнення дитиною повноліття.

Рішенням Дубенського міського районного суду Рівненської області від 16 жовтня 2024 року у справі №559/2374/24, яке набрало законної сили 18 листопада 2025 року, позов задоволено: шлюб між ОСОБА_5 та ОСОБА_2 , зареєстрований 16 листопада 2013 року Відділом державної реєстрації актів цивільного стану Куйбишевського районного управління юстиції у місті Донецьку, актовий запис №572 - розірвано.

Відповідно до повного витягу з Державного реєстру актів цивільного стану громадян щодо актового запису про шлюб, № витягу 0[телефон приховано] від 05 березня 2025 року, 03 березня 2025 року внесено відомості про розірвання шлюбу між ОСОБА_5 та ОСОБА_2 на підставі рішення Дубенського міського районного суду Рівненської області від 16 жовтня 2024 року у справі №559/2374/24.

Відтак, аналізуючи вищезазначені норми пункту шостого статті 9 Закону №2011-ХІІ, які були чинні на дату визнання військовослужбовця ОСОБА_2 , ІНФОРМАЦІЯ_2 , зниклим безвісті, враховуючи встановлені судом обставини та той факт, що останній має неповнолітнього сина - ОСОБА_3 , ІНФОРМАЦІЯ_8 , колегія суддів погоджується з висновком суду першої інстанції про те, що у позивача, як у матері зниклого безвісті військовослужбовця, відсутнє право на отримання саме з 08 листопада 2024 року грошового забезпечення зниклого безвісті сина - військовослужбовця ОСОБА_2 .

Згідно з вимогами ч.2 ст.77 КАС України в адміністративних справах про протиправність рішень, дій чи бездіяльності суб`єкта владних повноважень обов`язок щодо доказування правомірності свого рішення, дії чи бездіяльності покладається на відповідача.

Згідно з вимогами ст.242 КАС України рішення суду повинно ґрунтуватися на засадах верховенства права, бути законним і обґрунтованим. Законним є рішення, ухвалене судом відповідно до норм матеріального права при дотриманні норм процесуального права. Обґрунтованим є рішення, ухвалене судом на підставі повно і всебічно з`ясованих обставин в адміністративній справі, підтверджених тими доказами, які були досліджені в судовому засіданні, з наданням оцінки всім аргументам учасників справи. Судове рішення має відповідати завданню адміністративного судочинства, визначеному цим Кодексом.

Відповідно до вимог ст.90 КАС України, суд оцінює докази, які є у справі, за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на їх безпосередньому, всебічному, повному та об`єктивному дослідженні. Жодні докази не мають для суду наперед встановленої сили. Суд оцінює належність, допустимість, достовірність кожного доказу окремо, а також достатність і взаємний зв`язок доказів у їх сукупності.

Згідно п.41 висновку №11 (2008) Консультативної ради європейських суддів до уваги Комітету Міністрів Ради Європи щодо якості судових рішень обов`язок суддів наводити підстави для своїх рішень не означає необхідності відповідати на кожен аргумент захисту на підтримку кожної підстави захисту. Обсяг цього обов`язку може змінюватися залежно від характеру рішення. Згідно з практикою Європейського суду з прав людини очікуваний обсяг обґрунтування залежить від різних доводів, що їх може наводити кожна зі сторін, а також від різних правових положень, звичаїв та доктринальних принципів, а крім того, ще й від різних практик підготовки та представлення рішень у різних країнах. З тим, щоб дотриматися принципу справедливого суду, обґрунтування рішення повинно засвідчити, що суддя справді дослідив усі основні питання, винесені на його розгляд.

У п.96 рішення у справі «Вагнер та J.M.W.L. проти Люксембургу» (Wagner and J.M.W.L. v. Luxembourg, №76240/01) та у п.72 рішення у справі «Фабрі проти Франції» (Fabris v. France, №16754/08) ЄСПЛ підкреслив, що навіть якщо суди не зобов`язані викладати мотиви відмови стосовно кожного доводу сторін, вони не звільнені від обов`язку розглядати їх належним чином і надавати оцінку основним наданим доводам. Крім того, якщо ці доводи стосуються прав і свобод, що гарантовані Конвенцією і протоколами до неї, національні суди повинні розглядати їх в обов`язковому порядку і з особливою ретельністю, тому що йдеться про засади принципу субсидіарності.

ЄСПЛ також неодноразово наголошував, що хоча національний суд і має певну свободу розсуду щодо вибору аргументів у тій чи іншій справі та прийняття доказів на підтвердження позицій сторін, орган державної влади зобов`язаний виправдати свої дії, навівши обґрунтування своїх рішень (Suominen v. Finland), №37801/97, п.36).

Оцінивши кожен доказ, який є у справі щодо його належності, допустимості, достовірності та їх достатності і взаємного зв`язку у сукупності, за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на їх безпосередньому, всебічному, повному та об`єктивному дослідженні, та враховуючи всі наведені обставини, колегія суддів погоджується з висновком суду першої інстанції про те, що позовні вимоги ОСОБА_1 є необґрунтованими та такими, що не підлягають задоволенню.

Доводи апеляційної скарги не знайшли свого підтвердження, правильність висновків суду першої інстанції не спростовують, а тому підстав для задоволення апеляційної скарги позивача та скасування рішення Одеського окружного адміністративного суду від 30 червня 2026 року, колегія суддів не вбачає.

Оскільки судом першої інстанції правильно встановлено обставини справи та ухвалене судове рішення з додержанням норм матеріального і процесуального права, тому, відповідно до ст.316 КАС України, за наслідками розгляду апеляційної скарги на рішення суду першої інстанції суд апеляційної інстанції залишає апеляційну скаргу без задоволення, а рішення суду першої інстанції - без змін.

З огляду на залишення рішення суду першої інстанції без змін, відповідно до приписів статті 139 КАС України, підстави для розподілу судових витрат відсутні.

Керуючись ст.ст. 308; 311; 315; 316; 321; 322; 325; 328 КАС України, суд апеляційної інстанції, -

П О С Т А Н О В И В :

Апеляційну скаргу ОСОБА_1 залишити без задоволення, а рішення Одеського окружного адміністративного суду від 30 червня 2026 року - без змін.

Постанова апеляційного суду набирає законної сили з дати її прийняття, але може бути оскаржена в касаційному порядку до Верховного Суду протягом тридцяти днів з дня складення повного тексту судового рішення з підстав, передбачених статтею 328 КАС України.

Суддя-доповідач О.В. Джабурія

Судді Н.В. Вербицька К.В. Кравченко