Постанова № 141374821 у справі № 420/35425/25 від 10.11.2026

П`ЯТИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД

--------------------------------------------------------------------------------------------------------------------

П О С Т А Н О В А

І М Е Н Е М У К Р А Ї Н И

10 листопада 2026 р. м. Одеса Справа № 420/35425/25

Перша інстанція: суддя Стефанов С.О.,

повний текст судового рішення

складено 02.07.2026, м. Одеса

П`ятий апеляційний адміністративний суд у складі колегії:

головуючого судді - Кравченка К.В.,

судді - Вербицької Н.В.,

судді - Джабурія О.В.,

розглянувши в письмовому провадженні апеляційну скаргу Головного управління Пенсійного фонду України в Івано-Франківській області на рішення Одеського окружного адміністративного суду від 02 липня 2026 року у справі за позовом ОСОБА_1 до Головного управління Пенсійного фонду України в Одеській області, Головного управління Пенсійного фонду України в Івано-Франківській області про визнання протиправними дій та зобов`язання вчинити певні дії, -

В С Т А Н О В И В:

ОСОБА_1 (надалі позивач) звернулася до Одеського окружного адміністративного суду з позовом до Головного управління Пенсійного фонду України в Одеській області (надалі ГУ ПФУ в Одеській області), в якому просила суд:

- визнати протиправною бездіяльність ГУ ПФУ в Одеській області щодо не нарахування та невиплати позивачу грошової допомоги у розмірі десяти місячних пенсій, що не підлягає оподаткуванню, відповідно до пункту 7-1 розділу XV «Прикінцеві положення» Закону України «Про загальнообов`язкове державне пенсійне страхування» станом на день її призначення;

- зобов`язати ГУ ПФУ в Одеській області нарахувати та виплатити позивачу грошову допомогу у розмірі десяти місячних пенсій станом на день її призначення, що не підлягає оподаткуванню, відповідно до пункту 7-1 розділу XV «Прикінцеві положення» Закону України «Про загальнообов`язкове державне пенсійне страхування».

В обґрунтування позовних вимог позивач посилалася на те, що 23.09.2025 вона звернулася до органу Пенсійного фонду України із заявою про призначення пенсії за віком та одночасно подала заяву про виплату грошової допомоги у розмірі десяти місячних пенсій, однак питання щодо виплати зазначеної грошової допомоги вирішено не було, хоча вона до досягнення пенсійного віку будь-якого виду пенсії не отримувала, має понад 43 роки страхового стажу, з яких понад 40 років безперервно працює викладачем у комунальному закладі «Олешківська дитяча музична школа» та його правопопередниках, тобто на посаді, яка дає право на пенсію за вислугу років.

Ухвалою Одеського окружного адміністративного суду від 13.04.2026 залучено до участі у справі як співвідповідача Головне управління Пенсійного фонду України в Івано-Франківській області (надалі ГУ ПФУ в Івано-Франківській області).

Рішенням Одеського окружного адміністративного суду від 02 липня 2026 року, ухваленим в порядку письмового провадження за правилами спрощеного позовного провадження, позов задоволено:

- визнано протиправним та скасовано рішення ГУ ПФУ в Івано-Франківській області від 08.10.2025 №156050029627 в частині відмови у нарахуванні позивачу грошової допомоги у розмірі десяти місячних пенсій, що не підлягає оподаткуванню, відповідно до пункту 7-1 розділу XV «Прикінцеві положення» Закону України «Про загальнообов`язкове державне пенсійне страхування» станом на день її призначення;

- зобов`язано ГУ ПФУ в Івано-Франківській області нарахувати та виплатити позивачу грошову допомогу, що не підлягає оподаткуванню, у розмірі десяти місячних пенсій станом на день її призначення відповідно до пункту 7-1 розділу XV «Прикінцеві положення» Закону України «Про загальнообов`язкове державне пенсійне страхування» від 09.07.2003 №1058-IV;

- стягнуто на користь позивача за рахунок бюджетних асигнувань ГУ ПФУ в Івано-Франківській області сплачений судовий збір у розмірі 1211,20 грн.

Не погоджуючись із зазначеним судовим рішенням, ГУ ПФУ в Івано-Франківській області подало апеляційну скаргу, в якій просить скасувати оскаржуване рішення та постановити нове рішення, яким у задоволенні позовних вимог відмовити повністю.

В обґрунтування вимог апеляційної скарги апелянт зазначає, що відповідно до пункту 2 Порядку обчислення страхового стажу, що дає право на призначення грошової допомоги, та її виплати, затвердженого постановою Кабінету Міністрів України від 23.11.2011 №1191, до страхового стажу, який визначає право на виплату грошової допомоги, зараховуються періоди роботи на посадах, передбачених, зокрема, Переліком №909, тоді як розділом 1 «Освіта» Переліку №909 право на пенсію за вислугу років у позашкільних навчальних закладах надано лише директорам, їх заступникам з навчально-виховної, навчальної, виховної роботи, завідувачам відділів (лабораторій, кабінетів), художнім керівникам, керівникам гуртків, секцій, студій та інших форм гурткової роботи, а посада викладача в позашкільних закладах освіти Переліком №909 не передбачена.

Апелянт вказує, що позивач не має 30 років страхового стажу на посадах, робота на яких дає право на пенсію за вислугу років, а в довідці комунального закладу «Олешківська дитяча музична школа» не зазначено, чи працює позивач на час її видачі, у зв`язку з чим правові підстави для виплати грошової допомоги у розмірі десяти місячних пенсій відсутні.

У відзиві на апеляційну скаргу позивач просить залишити апеляційну скаргу без задоволення, а рішення суду першої інстанції - без змін, посилаючись на те, що суд першої інстанції всебічно та повно дослідив наявні у справі докази, надав їм належну правову оцінку та, з урахуванням висновків Великої Палати Верховного Суду, обґрунтовано визнав право викладачів позашкільних навчальних закладів, у тому числі музичних шкіл та шкіл мистецтв, на пенсію за вислугу років, а доводи апеляційної скарги висновків суду не спростовують.

Апеляційний суд, заслухавши суддю-доповідача, вивчивши матеріали справи, перевіривши законність і обґрунтованість рішення суду першої інстанції в межах доводів апеляційної скарги, вважає, що апеляційна скарга не підлягає задоволенню з таких підстав.

Відповідно до частини першої статті 308 КАС України суд апеляційної інстанції переглядає справу за наявними у ній і додатково поданими доказами та перевіряє законність і обґрунтованість рішення суду першої інстанції в межах доводів та вимог апеляційної скарги.

Суд першої інстанції встановив та з матеріалів справи вбачається, що ОСОБА_1 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , 23.09.2025 звернулася до відділу обслуговування громадян №17 (сервісного центру) управління обслуговування громадян ГУ ПФУ в Одеській області із заявою №1561 про призначення пенсії за віком, до якої додала заяву про виплату грошової допомоги, яка не підлягає оподаткуванню, у розмірі десяти місячних пенсій, та довідку комунального закладу «Олешківська дитяча музична школа» від 23.08.2025 №18 для підтвердження роботи на посаді працівника освіти.

Відповідно до записів трудової книжки позивача та зазначеної довідки позивач з 02.09.1985 працює викладачем по класу скрипки у дитячій музичній школі (школі мистецтв) у місті Цюрупинську (місті Олешки), яка неодноразово перейменовувалась та реорганізовувалась, а з 05.12.2017 - викладачем по класу скрипки та гітари комунального закладу «Олешківська дитяча музична школа», де продовжує працювати по теперішній час, при цьому за час роботи відпусток за власним бажанням позивач не брала.

Згідно з наданими документами страховий стаж позивача становить понад 43 роки, з яких на день звернення до органу Пенсійного фонду України із заявою від 23.09.2025 стаж роботи на посаді викладача у дитячій музичній школі становив 40 років 21 день.

До досягнення пенсійного віку позивач будь-якого виду пенсії не отримувала.

За принципом екстериторіальності заяву позивача розглянуто ГУ ПФУ в Івано-Франківській області, яким прийнято рішення від 08.10.2025 №156050029627 про призначення позивачу з 22.08.2025 пенсії за віком відповідно до Закону України «Про загальнообов`язкове державне пенсійне страхування» та про відмову у нарахуванні грошової допомоги, яка не підлягає оподаткуванню, у розмірі десяти місячних пенсій, з тих підстав, що посада викладача в позашкільних навчальних закладах не передбачена Переліком №909, а тому період роботи позивача на посаді викладача по класу скрипки до стажу роботи, що дає право на пенсію за вислугу років, не зараховано.

Задовольняючи позов, суд першої інстанції виходив з того, що викладач музичної школи є педагогічним працівником позашкільного навчального закладу, тобто працівником освіти, а тому стаж роботи позивача на посаді викладача по класу скрипки у дитячій музичній школі з 02.09.1985 повинен зараховуватися до її спеціального стажу у розумінні пункту «е» статті 55 Закону України «Про пенсійне забезпечення» навіть попри те, що зазначена посада прямо не передбачена Переліком №909, а отже позивач має право при призначенні пенсії за віком на отримання грошової допомоги у розмірі десяти місячних пенсій. При цьому суд першої інстанції, з метою ефективного захисту прав позивача, вийшов за межі позовних вимог.

Перевіривши повноту встановлення судом першої інстанції фактичних обставин справи та правильність застосування норм матеріального і процесуального права, апеляційний суд дійшов такого висновку.

Відповідно до частини другої статті 19 Конституції України органи державної влади та органи місцевого самоврядування, їх посадові особи зобов`язані діяти лише на підставі, в межах повноважень та у спосіб, що передбачені Конституцією та законами України.

Згідно з частиною першою статті 46 Конституції України громадяни мають право на соціальний захист, що включає право на забезпечення їх у разі повної, часткової або тимчасової втрати працездатності, втрати годувальника, безробіття з незалежних від них обставин, а також у старості та в інших випадках, передбачених законом.

Відповідно до частини третьої статті 22 Конституції України при прийнятті нових законів або внесенні змін до чинних законів не допускається звуження змісту та обсягу існуючих прав і свобод.

Відповідно до пункту 6 частини першої статті 92 Конституції України виключно законами України визначаються основи соціального захисту, форми і види пенсійного забезпечення.

Принципи, засади і механізми функціонування системи загальнообов`язкового державного пенсійного страхування, призначення, перерахунку і виплати пенсій визначає Закон України «Про загальнообов`язкове державне пенсійне страхування» від 09.07.2003 №1058-IV (надалі Закон №1058-IV).

Відповідно до пункту 7-1 розділу XV «Прикінцеві положення» Закону №1058-IV особам, які на день досягнення пенсійного віку, передбаченого статтею 26 цього Закону, працювали в закладах та установах державної або комунальної форми власності на посадах, робота на яких дає право на призначення пенсії за вислугу років відповідно до пунктів «е» - «ж» статті 55 Закону України «Про пенсійне забезпечення», і мають страховий стаж (для чоловіків - 35 років, для жінок - 30 років) на таких посадах, а також якщо вони до цього не отримували будь-яку пенсію, при призначенні пенсії за віком виплачується грошова допомога, яка не підлягає оподаткуванню, у розмірі їх десяти місячних пенсій станом на день її призначення. Виплата зазначеної грошової допомоги здійснюється за рахунок коштів Державного бюджету України. Порядок обчислення стажу, який дає право на призначення грошової допомоги, та механізм виплати цієї допомоги встановлюються Кабінетом Міністрів України.

Отже, право на отримання грошової допомоги у розмірі десяти місячних пенсій виникає за одночасної наявності таких умов: робота на день досягнення пенсійного віку в закладах та установах державної або комунальної форми власності на посадах, робота на яких дає право на призначення пенсії за вислугу років відповідно до пунктів «е» - «ж» статті 55 Закону України «Про пенсійне забезпечення»; наявність страхового стажу на таких посадах (для жінок - 30 років); неотримання до цього будь-якої пенсії.

Згідно з пунктом «е» статті 55 Закону України «Про пенсійне забезпечення» від 05.11.1991 №1788-XII (надалі Закон №1788-XII) право на пенсію за вислугу років мають працівники освіти, охорони здоров`я та соціального забезпечення за наявності спеціального стажу роботи за переліком, що затверджується в порядку, який визначається Кабінетом Міністрів України.

Постановою Кабінету Міністрів України від 04.11.1993 №909 затверджено Перелік закладів і установ освіти, охорони здоров`я та соціального захисту і посад, робота на яких дає право на пенсію за вислугу років (надалі Перелік №909), розділом 1 «Освіта» якого у позашкільних навчальних закладах передбачено посади директорів, їх заступників з навчально-виховної, навчальної, виховної роботи, завідувачів відділів (лабораторій, кабінетів), художніх керівників, керівників гуртків, секцій, студій та інших форм гурткової роботи.

Постановою Кабінету Міністрів України від 23.11.2011 №1191 затверджено Порядок обчислення страхового стажу, що дає право на призначення грошової допомоги, та її виплати (надалі Порядок №1191), відповідно до пункту 2 якого до страхового стажу, який визначає право на виплату грошової допомоги, зараховуються періоди роботи в закладах та установах державної та комунальної форми власності на посадах, робота на яких дає право на призначення пенсії за вислугу років відповідно до пунктів «е» і «ж» статті 55 Закону №1788-XII, що передбачені, зокрема, Переліком №909.

Пунктом 5 Порядку №1191 визначено, що грошова допомога надається особам, яким починаючи з 1 жовтня 2011 року призначається пенсія за віком відповідно до Закону №1058-IV та які на день досягнення пенсійного віку працювали в закладах та установах державної або комунальної форми власності на посадах, робота на яких дає право на призначення пенсії за вислугу років, і мають страховий стаж (для чоловіків - 35 років, для жінок - 30 років) на таких посадах, а також якщо вони до цього не отримували будь-яку пенсію.

Таким чином, вирішальним для правильного вирішення цієї справи є питання, чи є робота позивача на посаді викладача дитячої музичної школи роботою на посаді, яка дає право на пенсію за вислугу років відповідно до пункту «е» статті 55 Закону №1788-XII.

Відповідно до статті 10 Закону України «Про освіту» від 05.09.2017 №2145-VIII складником системи освіти є, зокрема, позашкільна освіта.

Згідно зі статтею 12 Закону України «Про позашкільну освіту» від 22.06.2000 №1841-III та пунктом 6 Переліку типів позашкільних навчальних закладів, затвердженого постановою Кабінету Міністрів України від 06.05.2001 №433, до позашкільних навчальних закладів належать, зокрема, початкові спеціалізовані мистецькі навчальні заклади (школи естетичного виховання: музичні, художні, хореографічні, театральні, хорові, мистецтв та інші).

Відповідно до статті 21 Закону України «Про позашкільну освіту» право на пенсію за вислугу років мають педагогічні працівники позашкільних навчальних закладів за наявності педагогічного стажу роботи не менше ніж 25 років.

Переліком посад педагогічних та науково-педагогічних працівників, затвердженим постановою Кабінету Міністрів України від 14.06.2000 №963, посаду «викладач» віднесено до посад педагогічних працівників.

Згідно з пунктом 3 розділу VIII «Прикінцеві положення» Закону України «Про позашкільну освіту» до приведення законів України, інших нормативно-правових актів у відповідність із цим Законом вони застосовуються в частині, що не суперечить цьому Закону.

Велика Палата Верховного Суду у постановах від 30.01.2019 у справах №442/456/17 та №876/5312/17, відступивши від висновку Верховного Суду України, викладеного у постанові від 25.05.2016 у справі №419/794/15-а, дійшла висновку, що викладач музичної школи є педагогічним працівником позашкільного навчального закладу, який входить до структури освіти України, тобто працівником освіти, а тому стаж роботи на посаді викладача музичної школи повинен зараховуватися до спеціального стажу роботи, який дає право на пенсію за вислугу років відповідно до пункту «е» статті 55 Закону №1788-XII, навіть попри те, що така посада прямо не передбачена Переліком №909.

При цьому Велика Палата Верховного Суду наголосила, що у разі існування неоднозначного або множинного тлумачення прав та обов`язків особи в національному законодавстві органи державної влади зобов`язані застосувати підхід, який був би найбільш сприятливим для особи, з урахуванням положень статті 46 Конституції України щодо недопущення обмеження конституційного права громадян на соціальний захист.

Верховний Суд у постанові від 23.01.2020 у справі №756/9879/16-а, застосовуючи зазначені висновки Великої Палати Верховного Суду, дійшов висновку, що викладачі музичних шкіл, які на день досягнення пенсійного віку працюють на таких посадах та мають необхідний страховий стаж на них, мають право на отримання грошової допомоги у розмірі десяти місячних пенсій відповідно до пункту 7-1 розділу XV «Прикінцеві положення» Закону №1058-IV.

Відповідно до частини п`ятої статті 242 КАС України при виборі і застосуванні норми права до спірних правовідносин суд враховує висновки щодо застосування норм права, викладені в постановах Верховного Суду.

Отже, посилання апелянта на відсутність посади викладача позашкільного навчального закладу у Переліку №909 та на положення пункту 2 Порядку №1191 не спростовують права позивача на отримання грошової допомоги, оскільки робота позивача на посаді викладача дитячої музичної школи є роботою працівника освіти на посаді, робота на якій дає право на пенсію за вислугу років відповідно до пункту «е» статті 55 Закону №1788-XII.

Як вбачається з матеріалів справи, позивач на день досягнення пенсійного віку (21.08.2025) працювала на посаді викладача у комунальному закладі «Олешківська дитяча музична школа», тобто в закладі комунальної форми власності, і продовжує працювати на цій посаді по теперішній час, має понад 40 років стажу роботи на посаді викладача дитячої музичної школи, що значно перевищує необхідні 30 років страхового стажу на таких посадах, а також до призначення пенсії за віком будь-якої пенсії не отримувала.

Доводи апелянта про те, що в довідці комунального закладу «Олешківська дитяча музична школа» не зазначено, чи працює позивач на час її видачі, спростовуються встановленими судом першої інстанції обставинами щодо продовження позивачем роботи на посаді викладача по теперішній час, які апелянтом належними та допустимими доказами не спростовані, а також тим, що відповідач, у разі виникнення сумнівів щодо змісту поданих документів, не був позбавлений можливості витребувати необхідні відомості для їх уточнення, натомість відмовив у виплаті грошової допомоги з підстав відсутності посади викладача позашкільного навчального закладу у Переліку №909.

Доводи апелянта про відсутність у позивача 30 років страхового стажу на посадах, робота на яких дає право на пенсію за вислугу років, ґрунтуються виключно на незарахуванні до такого стажу періоду роботи позивача на посаді викладача дитячої музичної школи, що, як встановлено вище, є помилковими.

Щодо виходу судом першої інстанції за межі позовних вимог апеляційний суд зазначає, що відповідно до частини другої статті 9 КАС України суд може вийти за межі позовних вимог, якщо це необхідно для ефективного захисту прав, свобод, інтересів людини і громадянина, інших суб`єктів у сфері публічно-правових відносин від порушень з боку суб`єктів владних повноважень.

Оскільки рішення про відмову у виплаті позивачу грошової допомоги у розмірі десяти місячних пенсій прийнято саме ГУ ПФУ в Івано-Франківській області, визначеним за принципом екстериторіальності, суд першої інстанції обґрунтовано визнав протиправним та скасував зазначене рішення в оскаржуваній частині та поклав обов`язок нарахувати та виплатити позивачу грошову допомогу саме на ГУ ПФУ в Івано-Франківській області, що відповідає меті ефективного захисту порушених прав позивача та не суперечить частині другій статті 9 КАС України.

Відповідно до частини другої статті 77 КАС України в адміністративних справах про протиправність рішень, дій чи бездіяльності суб`єкта владних повноважень обов`язок щодо доказування правомірності свого рішення, дії чи бездіяльності покладається на відповідача.

Відповідачем, як суб`єктом владних повноважень, не доведено правомірності рішення від 08.10.2025 №156050029627 в частині відмови у нарахуванні позивачу грошової допомоги у розмірі десяти місячних пенсій.

Інші доводи апеляційної скарги висновків суду першої інстанції не спростовують та не свідчать про неправильне застосування судом норм матеріального права чи порушення норм процесуального права, які призвели або могли призвести до неправильного вирішення справи.

Відповідно до ст. 242 КАС України, судове рішення повинно бути законним і обґрунтованим. Законним є рішення, ухвалене судом відповідно до норм матеріального права при дотриманні норм процесуального права. Обґрунтованим є рішення, ухвалене судом на підставі повно і всебічно з`ясованих обставин в адміністративній справі, підтверджених такими доказами, які були досліджені в судовому засіданні, з наданням оцінки всім аргументам учасників справи.

Згідно з частиною першою статті 316 КАС України суд апеляційної інстанції залишає апеляційну скаргу без задоволення, а судове рішення - без змін, якщо визнає, що суд першої інстанції правильно встановив обставини справи та ухвалив судове рішення з додержанням норм матеріального і процесуального права.

Таким чином, апеляційний суд вважає, що суд першої інстанції правильно встановив обставини справи, та ухвалив судове рішення з додержанням норм матеріального і процесуального права, внаслідок чого апеляційна скарга залишається без задоволення, а оскаржуване судове рішення суду першої інстанції - без змін.

Керуючись ст. ст. 242, 257, 308, 311, 315, 316, 321, 322, 325, 327-329 КАС України апеляційний суд, -

П О С Т А Н О В И В:

Апеляційну скаргу Головного управління Пенсійного фонду України в Івано-Франківській області - залишити без задоволення.

Рішення Одеського окружного адміністративного суду від 02 липня 2026 року - залишити без змін.

Постанова апеляційного суду набирає законної сили з дати її прийняття, але може бути оскаржена в касаційному порядку до Верховного Суду протягом тридцяти днів з дня складення повного судового рішення.

Суддя-доповідач К.В. Кравченко

Судді Н.В. Вербицька О.В. Джабурія