Постанова № 141374944 у справі № 400/5901/26 від 10.11.2026

П`ЯТИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД

------------------------

П О С Т А Н О В А

І М Е Н Е М У К Р А Ї Н И

10 листопада 2026 р. м. Одеса Справа № 400/5901/26

Перша інстанція: суддя Лісовська Н. В.,

П`ятий апеляційний адміністративний суд у складі колегії суддів:

судді-доповідача-Шляхтицького О.І.,

суддів: Семенюка Г.В., Федусика А.Г.

розглянувши в порядку письмового провадження в місті Одеса апеляційну скаргу ОСОБА_1 на рішення Миколаївського окружного адміністративного суду від 18.08.2026 у справі № 400/5901/26 за адміністративним позовом ОСОБА_1 до Військової частини НОМЕР_1 про визнання бездіяльності протиправною та зобов`язання вчинити певні дії, -

ВСТАНОВИВ:

Короткий зміст позовних вимог.

У травні 2026 року ОСОБА_1 звернувся до суду з адміністративним позовом у якому просив:

- визнати протиправною бездіяльності Військової частини НОМЕР_1 щодо невиплати ОСОБА_1 компенсації втрати частини грошових доходів за період з 30.01.2020 року по 24.04.2026 року у зв`язку з порушенням термінів виплати перерахунку грошового забезпечення за період з 30.01.2020 року по 21.08.2020 року виплаченого 24.04.2026 року на виконання рішення Миколаївського окружного адміністративного суду від 24.01.2025 року у справі №400/11104/23;

- зобов`язати Військової частини НОМЕР_1 нарахувати та виплатити на користь ОСОБА_1 компенсацію втрати частини грошових доходів за період з 30.01.2020 року по 24.04.2026 року у зв`язку з порушенням термінів виплати перерахунку грошового забезпечення за період з 30.01.2020 року по 21.08.2020 року виплаченого 24.04.2026 року на виконання рішення Миколаївського окружного адміністративного суду від 24.01.2025 року у справі №400/11104/23.

В обґрунтування позовних вимог зазначено, що відповідачем не було вчасно перераховано та виплачено позивачу грошове забезпечення з 30.01.2020 по 21.08.2020, а саме: грошової компенсації за 22 невикористані дні основної щорічної відпустки за 2020 рік, за 28 невикористаних днів додаткової щорічної відпустки, як учаснику бойових дій за 2019 - 2020 роки, грошової допомоги на оздоровлення за 2020 рік та одноразової грошової допомоги при звільненні за 21 календарний рік. Вказану виплату було проведено Відповідачем на виконання рішення суду лише 24.04.2026 в розмірі 78 469,97 грн. Однак Відповідачем в порушення ст. 4 Закону України "Про компенсацію громадянам втрати частини доходів у зв`язку з порушенням строків їх виплати" не виплачено на користь Позивача компенсацію громадянам втрати частини доходів у зв`язку з порушенням строків їх виплати.

15.06.2026 представником Відповідача подано відзив на позовну заяву, в якому просить відмовити у задоволенні позовних вимог та зазначає, що у період проходження служби Позивача у військовій частині НОМЕР_1 остання здійснювала фінансово-господарську діяльність та перебувала на фінансовому забезпеченні військової частини НОМЕР_2 , а відповідно до листа фінансово-економічного управління командування ВМС ЗСУ від 12.06.2024 р. № 154/181/2-940 - військова частина НОМЕР_1 лише з 01.07.2024 (тобто вже після виключення Позивача зі списків військової частини НОМЕР_1 ) знімається з фінансового забезпечення військової частини НОМЕР_2 . Отже, Відповідач не може нести відповідальність за правову колізію, яка стала передумовою виникнення спірних правовідносин та була належним чином вирішена ще в період перебування військової частини НОМЕР_1 на фінансовому забезпеченні військової частини НОМЕР_2 - лише 01.05.2023. На даний час Відповідач не є самостійним розпорядником бюджетних коштів і фінансується виключно за рахунок державного бюджету в межах затверджених асигнувань (ст. 43 Бюджетного кодексу України, ст. 8 Закону України "Про правовий режим воєнного стану").

Короткий зміст рішення та мотиви суду першої інстанції.

Миколаївський окружний адміністративний суд рішенням від 18.08.2026 у справі № 400/5901/26 у задоволенні адміністративного позову ОСОБА_1 відмовив.

Відмовляючи у задоволенні адміністративного позову, суд першої інстанції врахував висновки Великої Палати Верховного Суду, викладені у постанові від 07 травня 2026 року у зразковій справі №280/8933/24, в якій суд зазначив, що грошова компенсація за невикористані дні відпустки (щорічної та додаткової), грошова допомога для оздоровлення та одноразова грошова допомога при звільненні не є тими виплатами, у зв`язку з порушенням строків виплати яких, нараховується компенсація втрати частини доходів згідно зі статтею 2 Закону №2050-ІІІ.

З урахуванням викладеного, суд дійшов висновку про відсутність підстав для задоволення позовних вимог.

Короткий зміст вимог апеляційної скарги.

Не погоджуючись з даним рішенням суду, ОСОБА_1 подав апеляційну скаргу.

В апеляційній скарзі зазначено, що рішення судом першої інстанції ухвалене з порушенням норм процесуального та неправильним застосуванням норм матеріального права, неповним з`ясуванням судом обставин, що мають значення для справи, невідповідністю висновків суду обставинам справи, недоведеністю обставин, що мають значення для справи, які суд першої інстанції вважав встановленими, у зв`язку з чим просить його скасувати та ухвалити нову постанову, якою задовольнити адміністративний позов у повному обсязі.

Апелянт, мотивуючи власну правову позицію, акцентує на таких обставинах і причинах незаконності і необґрунтованості оскаржуваного судового рішення:

- судом першої інстанції упущено, що позивачу також виплачено перерахунок щомісячного грошового забезпечення за період з 30.01.2020 по 21.08.2020, який і є предметом розгляду у даній справі.

Обставини справи.

Судом першої інстанції встановлено, що позивач проходив військову службу у військовій частині НОМЕР_1 з 05.08.2019 по 21.08.2020.

Відповідно до наказу командира військової частини НОМЕР_1 (з стройової частини) від 21.08.2020 № 161 Позивача з 21.08.2020 виключено зі списків особового складу частини та знято із усіх видів забезпечення.

Рішенням Миколаївського окружного адміністративного суду від 24.01.2025 року у справі №400/11104/23 зобов`язано Відповідача здійснити перерахунок грошового забезпечення Позивача з 30.01.2020 по 21.08.2020, грошової компенсації за 22 невикористаних дні основної щорічної відпустки за 2020 рік, грошової компенсації за 28 невикористаних днів додаткової щорічної відпустки, як учаснику бойових дій за 2019 - 2020 роки, грошової допомоги на оздоровлення за 2020 рік, одноразової грошової допомоги при звільненні за 21 календарний рік з урахуванням посадового окладу та окладу за військовим званням, визначеного шляхом множення розміру прожиткового мінімуму для працездатних осіб, встановленого Законом України "Про Державний бюджет України на 2020 рік" станом на 01.01.2020, на відповідний тарифний коефіцієнт та провести їх виплату з урахуванням раніше виплачених сум.

24.04.2026, на виконання рішення Миколаївського окружного адміністративного суду від 24.01.2025 у справі №400/11104/23, Відповідачем виплачено Позивачу перерахунок грошового забезпечення за період з 30.01.2020 по 21.08.2020 у загальній сумі 78469,97 грн., що підтверджується банківською випискою від 24.04.2026 № 9N2IR3FVG9QVC8V1.

Вважаючи, що Відповідач зобов`язаний виплатити Позивачу також і компенсацію втрати доходів у зв`язку з порушенням строків виплати перерахунку грошового забезпечення, Позивач звернувся до суду з цим позовом.

Вказані обставини сторонами не заперечуються, а отже є встановленими.

Джерела права й акти їх застосування та оцінка суду.

За змістом частини 2 статті 19 Конституції України встановлено, що органи державної влади та органи місцевого самоврядування, їх посадові особи зобов`язані діяти лише на підставі, в межах повноважень та у спосіб, що передбачені Конституцією та законами України.

Надаючи оцінку правомірності дій та рішень органів владних повноважень, суд керується критеріями, закріпленими у статті 2 КАС України, які певною мірою відображають принципи адміністративної процедури, встановлюючи при цьому чи прийняті (вчинені) ним рішення (дії): на підставі, у межах повноважень та у спосіб, що передбачені Конституцією та законами України; з використанням повноваження з метою, з якою це повноваження надано; обґрунтовано, тобто з урахуванням усіх обставин, що мають значення для прийняття рішення (вчинення дії); безсторонньо (неупереджено); добросовісно; розсудливо; з дотриманням принципу рівності перед законом, запобігаючи несправедливій дискримінації; пропорційно, зокрема з дотриманням необхідного балансу між будь-якими несприятливими наслідками для прав, свобод та інтересів особи і цілями, на досягнення яких спрямоване це рішення (дія); з урахуванням права особи на участь у процесі прийняття рішення; своєчасно, тобто протягом розумного строку.

Згідно із приписами частини першої статті 9 Закону України від 20 грудня 1991 року № 2011-XII "Про соціальний і правовий захист військовослужбовців та членів їх сімей" держава гарантує військовослужбовцям достатнє матеріальне, грошове та інші види забезпечення в обсязі, що відповідає умовам військової служби, стимулює закріплення кваліфікованих військових кадрів.

Частиною четвертою статті 2 Закону України від 25 березня 1992 року № 2232-XII "Про військовий обов`язок і військову службу" (далі - Закон № 2232-XII) передбачено, що порядок проходження військової служби, права та обов`язки військовослужбовців визначаються цим та іншими законами, відповідними положеннями про проходження військової служби, що затверджуються Президентом України, та іншими нормативно-правовими актами.

Спірні правовідносини врегульовані положеннями Закону України від 19 жовтня 2000 року № 2050-III "Про компенсацію громадянам втрати частини доходів у зв`язку з порушенням строків їх виплати" (далі - Закон № 2050-III) та Порядку проведення компенсації громадянам втрати частини грошових доходів у зв`язку з порушенням термінів їх виплати, затвердженого постановою Кабінету Міністрів України від 21 лютого 2001 року № 159 (далі - Порядок № 159).

Згідно з статтями 1- 3 Закону №2050-ІІІ підприємства, установи і організації всіх форм власності та господарювання здійснюють компенсацію громадянам втрати частини доходів у випадку порушення встановлених строків їх виплати, у тому числі з вини власника або уповноваженого ним органу (особи).

Компенсація громадянам втрати частини доходів у зв`язку з порушенням строків їх виплати (далі - компенсація) провадиться у разі затримки на один і більше календарних місяців виплати доходів, нарахованих громадянам за період починаючи з дня набрання чинності цим Законом.

Під доходами у цьому Законі слід розуміти грошові доходи громадян, які вони одержують на території України і які не мають разового характеру, зокрема, сума індексації грошових доходів громадян.

Сума компенсації обчислюється шляхом множення суми нарахованого, але не виплаченого громадянину доходу за відповідний місяць (після утримання податків і обов`язкових платежів) на індекс інфляції в період невиплати доходу (інфляція місяця, за який виплачується доход, до уваги не береться).

Тобто, підставою для здійснення компенсації громадянам втрати частини доходів є дотримання таких умов: 1) нарахування громадянину належних йому доходів; 2) порушення встановлених строків їх виплати (як з вини, так і без вини підприємств всіх форм власності і господарювання); 3) затримка виплати доходів один і більше календарних місяців; 4) зростання цін на споживчі товари і тарифи на послуги; 5) доходи не повинні носити разового характеру (пенсії, соціальні виплати, стипендії, заробітна плата).

З метою реалізації Закону №2050-ІІІ Кабінет Міністрів України 21.02.2001 року прийняв постанову №159, якою затвердив Порядок №159.

В силу приписів пункту 1 Порядку №159 його дія поширюється на підприємства, установи та організації всіх форм власності і господарювання та застосовується у всіх випадках порушення встановлених термінів виплати грошових доходів, у тому числі з вини власника або уповноваженого ним органу (особи).

Компенсація громадянам втрати частини грошових доходів у зв`язку з порушенням термінів їх виплати (далі - компенсація) проводиться у разі затримки на один і більше календарних місяців виплати грошових доходів, нарахованих громадянам за період, починаючи з 1 січня 2001 року (пункт 2 Порядку №159).

Детальний перелік грошових доходів, що підлягають компенсації, наведено у пункті 3 Порядку №159, яким встановлено, що компенсації підлягають такі грошові доходи, які одержують громадяни в гривнях на території України і не мають разового характеру, зокрема, сума індексації грошових доходів громадян.

Компенсація громадянам втрати частини доходів у зв`язку з порушенням строків їх виплати проводиться у разі затримки на один і більше календарних місяців виплати доходів, які вже були нараховані.

Отже, основною умовою для виплати громадянину передбаченої статтею 2 Закону №2050-ІІІ та Порядком №159 компенсації є порушення встановлених строків виплати нарахованих доходів. При цьому, компенсація за порушення строків виплати такого доходу проводиться незалежно від порядку і підстав його нарахування: самим підприємством, установою чи організацією добровільно чи на виконання судового рішення.

При цьому, зміст і правова природа спірних правовідносин у розумінні положень статей 1 - 3 Закону №2050-ІІІ, окремих положень Порядку №159 дають підстави вважати, що право на компенсацію втрати частини грошових доходів у зв`язку з порушенням строків їх виплати особа набуває незалежно від того, чи були такі суми попередньо нараховані, але не виплачені.

Зі змісту статті 1 Закону №2050-ІІІ слідує, що право на компенсацію частини доходів у громадянина пов`язується з настанням такого юридичного факту (події) як невиплата грошового доходу у встановлені строки його виплати.

У пункті 4 Порядку №159 прописано, що сума компенсації обчислюється як добуток нарахованого, але невиплаченого грошового доходу за відповідний місяць (після утримання податків і обов`язкових платежів) і приросту індексу споживчих цін (індексу інфляції) у відсотках для визначення суми компенсації, поділений на 100.

Наведене нормативне регулювання не встановлює першості нарахування і виплати доходу, який своєчасно не був виплачений, та не ставить у залежність компенсацію втрати частини грошових доходів від попереднього, окремого нарахування доходів. За цим регулюванням правове значення має те, чи з порушенням строків був виплачений нарахований дохід, чи виплачений і коли цей платіж, чи не нараховувався і не виплачувався грошовий дохід, право на який визнано судовим рішенням. Саме ці події є тими юридичними фактами, з якими пов`язується виплата компенсації втрати частини грошових доходів у зв`язку з порушенням строків їх виплати.

Такого ж правового висновку дійшов Верховний Суд у постановах від 14.05.2020 у справі №816/379/16, від 30.09.2020 у справі №280/676/19, від 13.09.2021 у справі №639/3140/17, від 15.10.2020 у справі №240/11882/19 та від 29.04.2021 у справі №240/6583/20.

Відповідно до ч. 5 ст. 242 КАС України, при виборі і застосуванні норми права до спірних правовідносин суд враховує висновки щодо застосування норм права, викладені в постановах Верховного Суду.

З аналізу норм Закону №2050-ІІІ та Порядку проведення компенсації громадянам втрати частини грошових доходів у зв`язку з порушенням термінів їх виплати, затвердженого постановою Кабінету Міністрів України від 21.02.2001 №159 слідує, що підставою для здійснення компенсації громадянам втрати частини доходів є дотримання таких умов: 1) нарахування громадянину належних йому доходів, а саме заробітної плати (грошове забезпечення), пенсії, соціальних виплат, стипендії; 2) доходи не повинні носити разового характеру (пенсії, соціальні виплати, стипендії, заробітна плата); 3) порушення встановлених строків їх виплати (як з вини так і без вини підприємств всіх форм власності і господарювання); 4) затримка виплати доходів на один і більше календарних місяців; 5) зростання цін на споживчі товари і тарифи на послуги.

Матеріалами справи встановлено, рішенням Миколаївського окружного адміністративного суду від 24.01.2025 у справі №400/11104/23 зобов`язано Відповідача здійснити перерахунок грошового забезпечення Позивача з 30.01.2020 по 21.08.2020, грошової компенсації за 22 невикористаних дні основної щорічної відпустки за 2020 рік, грошової компенсації за 28 невикористаних днів додаткової щорічної відпустки, як учаснику бойових дій за 2019 - 2020 роки, грошової допомоги на оздоровлення за 2020 рік, одноразової грошової допомоги при звільненні за 21 календарний рік з урахуванням посадового окладу та окладу за військовим званням, визначеного шляхом множення розміру прожиткового мінімуму для працездатних осіб, встановленого Законом України "Про Державний бюджет України на 2020 рік" станом на 01.01.2020, на відповідний тарифний коефіцієнт та провести їх виплату з урахуванням раніше виплачених сум.

24.04.2026, на виконання рішення Миколаївського окружного адміністративного суду від 24.01.2025 у справі №400/11104/23, Відповідачем виплачено Позивачу перерахунок грошового забезпечення за період з 30.01.2020 по 21.08.2020 у загальній сумі 78469,97 грн., що підтверджується банківською випискою від 24.04.2026 № 9N2IR3FVG9QVC8V1.

Більш того, у постанові від 02.07.2026 у справі № 420/17627/24 Верховний Суд констатував, що позивач має право на отримання компенсації втрати частини доходів у зв`язку з порушенням строків виплати грошового забезпечення за період з моменту виникнення обов`язку щодо її виплати (що встановлено судовим рішенням) по дату фактичної виплати такої заборгованості на виконання рішення суду.

Таким чином, колегія суддів дійшла висновку, що відповідач повинен нарахувати та виплатити позивачу компенсацію втрати частини доходів за порушення строків виплати по день фактичного розрахунку - 24.04.2026 по виплаті грошового забезпечення за період з 30.01.2020 по 21.08.2020 з урахуванням посадового окладу та окладу за військовим званням, визначеного шляхом множення розміру прожиткового мінімуму для працездатних осіб, встановленого Законом України "Про Державний бюджет України на 2020 рік" станом на 01.01.2020, на відповідний тарифний коефіцієнт.

При цьому відмовляючи у задоволенні позовних вимог в частині нарахування та виплати компенсації втрати частини доходів, суд першої інстанції обмежився висновком про те, що право позивача на компенсацію втрати частини доходів не було порушене Відповідачем, у зв`язку з тим, що грошова компенсація за невикористані дні відпустки (щорічної та додаткової), грошова допомога для оздоровлення та одноразова грошова допомога при звільненні не носять за своїм характером і критеріями постійний характер, тому підстав для застосування судом Закону № 2050-III немає.

Погоджуючись із правовою природою вищевказаних разових виплат, колегія суддів водночас констатує, що суд першої інстанції не дослідив правову природу іншої складової заборгованості, що виплачена на виконання рішення Миколаївського окружного адміністративного суду від 24.01.2025 у справі №400/11104/23.

Зокрема, поза увагою суду першої інстанції залишилось те, що рішенням Миколаївського окружного адміністративного суду від 24.01.2025 у справі №400/11104/23 зобов`язано відповідача, зокрема, здійснити перерахунок грошового забезпечення позивача з 30.01.2020 по 21.08.2020.

В свою чергу, грошове забезпечення військовослужбовців за своєю правовою природою є щомісячним постійним доходом, тому порушення строків виплати грошового забезпечення є підставою для нарахування та виплати позивачу компенсації втрати частини доходів відповідно до положень Закону № 2050-III.

Відтак доводи апеляційної скарги позивача знайшли підтвердження в ході апеляційного перегляду.

Відповідно до ст. 242 КАС України, судове рішення повинно бути законним і обґрунтованим. Законним є рішення, ухвалене судом відповідно до норм матеріального права при дотриманні норм процесуального права. Обґрунтованим є рішення, ухвалене судом на підставі повно і всебічно з`ясованих обставин в адміністративній справі, підтверджених такими доказами, які були досліджені в судовому засіданні, з наданням оцінки всім аргументам учасників справи.

За таких обставин, колегія суддів вважає, що судом першої інстанції при вирішенні справи неповно з`ясовані обставини, що мають значення для справи, а тому, керуючись пунктом 1 частини 1 статті 317 КАС України, рішення суду першої інстанції підлягає скасуванню з прийняттям нового рішення, яким позовні вимоги слід задовольнити.

Керуючись статтями 308, 309, 315, 317, 321, 322, 325 КАС України, -

ПОСТАНОВИВ:

Апеляційну скаргу ОСОБА_1 - задовольнити.

Рішення Миколаївського окружного адміністративного суду від 18.08.2026 у справі № 400/5901/26 - скасувати.

Ухвалити нову постанову, якою позовні вимоги ОСОБА_1 до Військової частини НОМЕР_1 про визнання бездіяльності протиправною та зобов`язання вчинити певні дії - задовольнити.

Визнати протиправною бездіяльність Військової частини НОМЕР_1 щодо невиплати ОСОБА_1 компенсації втрати частини грошових доходів за період з 30.01.2020 по 24.04.2026 у зв`язку з порушенням термінів виплати перерахунку грошового забезпечення за період з 30.01.2020 по 21.08.2020 виплаченого 24.04.2026 на виконання рішення Миколаївського окружного адміністративного суду від 24.01.2025 у справі №400/11104/23.

Зобов`язати Військову частину НОМЕР_1 нарахувати та виплатити на користь ОСОБА_1 компенсацію втрати частини грошових доходів за період з 30.01.2020 по 24.04.2026 у зв`язку з порушенням термінів виплати перерахунку грошового забезпечення за період з 30.01.2020 по 21.08.2020 виплаченого 24.04.2026 на виконання рішення Миколаївського окружного адміністративного суду від 24.01.2025 у справі № 400/11104/23.

Постанова апеляційного суду набирає законної сили з дати її прийняття та оскарженню не підлягає, за виключенням випадків, передбачених підпунктами а), б), в), г) пункту 2 частини 5 статті 328 КАС України.

Суддя-доповідач О.І. Шляхтицький

Судді А.Г. Федусик Г.В. Семенюк