Постанова № 141375012 у справі № 320/30642/23 від 09.11.2026

ШОСТИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД

Справа № 320/30642/23 Суддя (судді) першої інстанції: Дудін С.О.

ПОСТАНОВА

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

09 листопада 2026 року м. Київ

Шостий апеляційний адміністративний суд у складі колегії:

головуючий суддя Парінов А.Б.,

судді: Беспалов О.О.,

Грибан І.О.,

розглянувши у порядку письмового провадження апеляційну скаргу Головного управління ДПС у Київській області, як відокремленого підрозділу ДПС України на рішення Київського окружного адміністративного суду від 31 січня 2025 року у справі за адміністративним позовом Товариства з обмеженою відповідальністю "Фастівський завод органічних розчинників" до Головного управління ДПС у Київській області про визнання протиправним та скасування розпорядження та зобов`язання вчинити певні дії, -

В С Т А Н О В И В:

До Київського окружного адміністративного суду звернулось Товариство з обмеженою відповідальністю «Фастівський завод органічних розчинників» з позовом до Головного управління ДПС у Київській області, в якому позивач просив суд:

- визнати протиправним та скасувати розпорядження ГУ ДПС у Київській області №620-р від 21.08.2023 «Про анулювання ліцензії» в частині анулювання ліцензії на право зберігання пального (виключно для потреб власного споживання чи промислової переробки) реєстраційний номер 10240414202001382, дата реєстрації 21.07.2020, термін дії з 21.07.2020 по 21.07.2025, адреса зберігання: Україна, 08550, Київська обл., Фастівський район, смт Кожанка, вул. Територія Цукрозаводу, буд. 1-Г, загальна місткість резервуарів, що використовуються для зберігання пального (літри): 122000;

- зобов`язати відповідача видалити з Єдиного державного реєстру суб`єктів господарювання, які отримали ліцензії на право виробництва, зберігання, оптової та роздрібної торгівлі пальним, та місць виробництва, зберігання, оптової та роздрібної торгівлі пальним, інформацію щодо анулювання ліцензії на право зберігання пального виключно для потреб власного споживання чи промислової переробки) реєстраційний номер 10240414202001382, дата реєстрації 21.07.2020, термін дії з 21.07.2020 по 21.07.2025, адреса зберігання: Україна, 08550, Київська обл., Фастівський район, смт Кожанка, вул. Територія Цукрозаводу, буд. 1-Г, загальна місткість резервуарів, що використовуються для зберігання пального (літри): 122000.

Рішенням Київського окружного адміністративного суду від 31 січня 2025 року адміністративний позов Товариства з обмеженою відповідальністю «Фастівський завод органічних розчинників» задоволено повністю. Визнано протиправним та скасовано розпорядження Головного управління ДПС у Київській області від 21 серпня 2023 року № 620-р «Про анулювання ліцензії». Зобов`язано відповідача видалити з Єдиного державного реєстру суб`єктів господарювання, які отримали ліцензії на право виробництва, зберігання, оптової та роздрібної торгівлі пальним, та місць виробництва, зберігання, оптової та роздрібної торгівлі пальним, відомості про анулювання ліцензії позивача на право зберігання пального (виключно для потреб власного споживання чи промислової переробки) реєстраційний номер 10240414202001382, дата реєстрації 21 липня 2020 року.

Задовольняючи позов, суд першої інстанції виходив із того, що наказ Головного управління ДПС у Київській області від 18 серпня 2023 року № 1558-п про проведення фактичної перевірки оформлено з порушенням абзацу третього пункту 81.1 статті 81 Податкового кодексу України, оскільки в ньому не відображено фактичної підстави, що зумовила призначення перевірки за підпунктом 80.2.5 пункту 80.2 статті 80 цього Кодексу. Така невідповідність наказу надавала позивачу законне право не допустити посадових осіб контролюючого органу до перевірки, а тому розпорядження про анулювання ліцензії, прийняте на підставі акта про відмову у допуску, є протиправним.

Не погодившись із рішенням суду першої інстанції, Головне управління ДПС у Київській області подало апеляційну скаргу, в якій просить це рішення скасувати та ухвалити нове судове рішення про відмову в задоволенні позову.

На обґрунтування апеляційної скарги апелянт посилається на те, що підпункт 80.2.5 пункту 80.2 статті 80 Податкового кодексу України, на його думку, передбачає альтернативні підстави проведення фактичної перевірки, які можуть застосовуватися як у сукупності, так і кожна окремо, а здійснення функцій, визначених законодавством у сфері виробництва і обігу спирту, алкогольних напоїв, тютюнових виробів та пального, є самостійною обставиною, з якою закон пов`язує право контролюючого органу проводити перевірку і яка не вимагає наявності або отримання інформації про порушення. Апелянт зазначає, що наказ № 1558-п, на його думку, прийнято з дотриманням вимог Податкового кодексу України, а його підстави чітко відображені у змісті наказу і дають платнику можливість у повному обсязі ознайомитися з підставами перевірки, та посилається на постанови Верховного Суду 2018- 2022 років про альтернативний характер підстав, передбачених підпунктом 80.2.5. Апелянт також вказує, що фактичною підставою перевірки, на його думку, були звернення Територіального управління Державного бюро розслідувань, розташованого у місті Києві, від 15 серпня 2023 року № 11-02-15706/23, лист ДПС України від 18 серпня 2023 року № 20248/7/99-00-09-02-01-07 та доповідна записка управління контролю за підакцизними товарами від 18 серпня 2023 року № 2587/10-36-09-00-10. Крім того, апелянт вважає, що суд першої інстанції порушив статтю 90 Кодексу адміністративного судочинства України, поверхово проаналізувавши докази, і ухвалив рішення з порушенням норм матеріального і процесуального права, без повного та всебічного з`ясування обставин справи.

Товариство з обмеженою відповідальністю "Фастівський завод органічних розчинників" подало відзив на апеляційну скаргу, в якому просить залишити її без задоволення, а рішення суду першої інстанції - без змін. Позивач зазначає, що апеляційна скарга дублює зміст відзиву на позов, а відповідач не навів, які саме норми матеріального права неправильно застосовано судом і які обставини залишилися нез`ясованими. Позивач також вказує, що наказ № 1558-п не містить жодних посилань на доповідну записку і листи, які відповідач називає фактичною підставою перевірки, а суд першої інстанції правомірно врахував правову позицію Верховного Суду, викладену в постанові від 28 травня 2024 року у справі № 280/1431/23.

Відповідно до п. 3 ч. 1 ст. 311 Кодексу адміністративного судочинства України суд апеляційної інстанції може розглянути справу без повідомлення учасників справи (в порядку письмового провадження) за наявними у справі матеріалами, якщо справу може бути вирішено на підставі наявних у ній доказів, у разі подання апеляційної скарги на рішення суду першої інстанції, які ухвалені в порядку спрощеного позовного провадження без повідомлення сторін (у порядку письмового провадження).

З огляду на викладене, колегія суддів визнала за можливе розглянути справу в порядку письмового провадження.

Відповідно до частини другої статті 311 Кодексу адміністративного судочинства України якщо під час письмового провадження за наявними у справі матеріалами суд апеляційної інстанції дійде висновку про те, що справу необхідно розглядати у судовому засіданні, то він призначає її до апеляційного розгляду в судовому засіданні.

Відповідач заявив клопотання про розгляд справи в судовому засіданні з повідомленням (викликом) сторін. Обставини справи встановлено на підставі письмових доказів, а спір зводиться до питання застосування норм права, щодо якого сформована практика Верховного Суду, тому необхідності розглядати справу в судовому засіданні колегія суддів не встановила і клопотання відповідача задоволенню не підлягає.

Відповідно до частини першої статті 308 Кодексу адміністративного судочинства України суд апеляційної інстанції переглядає справу за наявними у ній і додатково поданими доказами та перевіряє законність і обґрунтованість рішення суду першої інстанції в межах доводів та вимог апеляційної скарги.

Перевіривши законність і обґрунтованість рішення суду першої інстанції в межах доводів та вимог апеляційної скарги, колегія суддів дійшла висновку, що апеляційна скарга задоволенню не підлягає, з огляду на таке.

Судом першої інстанції встановлено та матеріалами справи підтверджується, що Товариство з обмеженою відповідальністю "Фастівський завод органічних розчинників" (ідентифікаційний код 40328493) зареєстроване як юридична особа; основним видом його діяльності за КВЕД є 20.14 Виробництво інших основних органічних хімічних речовин.

21 липня 2020 року позивач отримав ліцензію на право зберігання пального (виключно для потреб власного споживання чи промислової переробки), реєстраційний номер 10240414202001382, з терміном дії з 21 липня 2020 року по 21 липня 2025 року.

18 серпня 2023 року Головне управління ДПС у Київській області видало наказ № 1558-п, яким призначило фактичну перевірку позивача тривалістю 10 діб. У преамбулі наказу підставами його прийняття зазначено статтю 20, підпункт 75.1.3 пункту 75.1 статті 75, підпункт 80.2.5 пункту 80.2 статті 80 та підрозділ 10 розділу XX "Перехідні положення" Податкового кодексу України. Мету перевірки - здійснення контролю за дотриманням норм законодавства у сфері виробництва, обліку та обігу підакцизних товарів - зазначено в резолютивній частині наказу.

Того ж дня о 19 годині 51 хвилині посадові особи відповідача пред`явили представнику позивача направлення на перевірку від 18 серпня 2023 року № 6015/10-36-09 і № 6016/10-36-09 разом зі службовими посвідченнями та вручили копію наказу № 1558-п.

18 серпня 2023 року о 21 годині 03 хвилині посадові особи відповідача склали акт про відмову у допуску до перевірки, в якому зафіксували, що адвокат Маковій В.Г. відмовив у допуску з підстав, викладених у заяві про недопуск. Такою підставою зазначено невідповідність наказу № 1558-п вимогам пункту 81.1 статті 81 Податкового кодексу України через незазначення конкретної підстави для проведення перевірки згідно з підпунктом 80.2.5 пункту 80.2 статті 80 цього Кодексу.

Розпорядженням від 21 серпня 2023 року № 620-р "Про анулювання ліцензії" відповідач анулював ліцензію позивача на право зберігання пального у зв`язку з відмовою, без законодавчих підстав, від доступу представника контролюючого органу до проведення перевірки.

Вважаючи це розпорядження протиправним, позивач звернувся до суду з цим позовом.

Відповідно до частини другої статті 19 Конституції України органи державної влади та органи місцевого самоврядування, їх посадові особи зобов`язані діяти лише на підставі, в межах повноважень та у спосіб, що передбачені Конституцією та законами України.

Спірні правовідносини регулюються Податковим кодексом України та Законом України від 19 грудня 1995 року № 481/95-ВР "Про державне регулювання виробництва і обігу спирту етилового, коньячного і плодового, алкогольних напоїв, тютюнових виробів, рідин, що використовуються в електронних сигаретах, та пального" (далі - Закон № 481/95-ВР).

Відповідно до пункту 80.2 статті 80 Податкового кодексу України фактична перевірка може проводитися на підставі рішення керівника (його заступника або уповноваженої особи) контролюючого органу, оформленого наказом, копія якого вручається платнику податків або його уповноваженому представнику, або особам, які фактично проводять розрахункові операції під розписку до початку проведення такої перевірки, та за наявності хоча б однієї з таких підстав, зокрема згідно з підпунктом 80.2.5: "у разі наявності та/або отримання в установленому законодавством порядку інформації про порушення вимог законодавства в частині виробництва, обліку, зберігання та транспортування спирту, алкогольних напоїв, тютюнових виробів та рідин, що використовуються в електронних сигаретах і пального, та цільового використання спирту платниками податків, обладнання акцизних складів витратомірами-лічильниками та/або рівномірами-лічильниками, та/або масовими витратомірами, а також здійснення функцій, визначених законодавством у сфері регулювання виробництва і обігу спирту, алкогольних напоїв, тютюнових виробів, рідин, що використовуються в електронних сигаретах, пального".

Згідно з пунктом 81.1 статті 81 Податкового кодексу України посадові особи контролюючого органу мають право приступити до проведення документальної виїзної перевірки, фактичної перевірки за наявності підстав для їх проведення, визначених цим Кодексом, та за умови пред`явлення або надіслання у випадках, визначених цим Кодексом, таких документів, зокрема (абзац третій): "копії наказу про проведення перевірки, в якому зазначаються дата видачі, найменування контролюючого органу, найменування та реквізити суб`єкта (прізвище, ім`я, по батькові фізичної особи - платника податку, який перевіряється) та у разі проведення перевірки в іншому місці - адреса об`єкта, перевірка якого проводиться, мета, вид (документальна планова/позапланова або фактична перевірка), підстави для проведення перевірки, визначені цим Кодексом, дата початку і тривалість перевірки, період діяльності, який буде перевірятися".

Ключовим для вирішення спору є питання, чи відповідав наказ № 1558-п вимогам абзацу третього пункту 81.1 статті 81 Податкового кодексу України в частині зазначення підстави для проведення перевірки.

У постанові від 28 травня 2024 року у справі № 280/1431/23 Верховний Суд у складі судової палати з розгляду справ щодо податків, зборів та інших обов`язкових платежів Касаційного адміністративного суду зазначив: "оскільки підпункт 80.2.5 пункту 80.2 статті 80 ПК України встановлює в одному підпункті статті дві самостійні (окремі) підстави для проведення перевірки, то у наказі про призначення перевірки контролюючий орган поряд з юридичною підставою у вигляді нумераційного позначення зобов`язаний відобразити конкретну з таких двох фактичних підстав, яка і зумовила прийняття рішення про проведення перевірки, або ж обидві, в обсязі, достатньому для ідентифікації однієї з двох (або обох в сукупності у разі їх наявності)".

У тій самій постанові судова палата виснувала, що в разі, коли фактичною підставою перевірки стала наявність (отримання) інформації, контролюючий орган повинен щонайменше зазначити про наявність (отримання) інформації щодо можливого порушення "або ж зазначити реквізити документа, який слугував приводом для призначення перевірки і містить таку інформацію", а якщо такою підставою стало здійснення відповідних функцій, контролюючий орган "повинен саме про це зазначити". Таке інформування "має бути наведено саме серед підстав для проведення перевірки, тобто перед резолютивною частиною наказу".

Твердження апелянта про те, що наказ № 1558-п прийнято з дотриманням вимог Податкового кодексу України, а його підстави чітко відображені у змісті наказу, спростовується змістом самого наказу.

Серед підстав проведення перевірки, наведених у преамбулі наказу, зазначено лише нумераційні позначення статті 20, підпункту 75.1.3 пункту 75.1 статті 75, підпункту 80.2.5 пункту 80.2 статті 80 та підрозділу 10 розділу XX "Перехідні положення" Податкового кодексу України. Ні наявності (отримання) інформації про можливе порушення, ні реквізитів документа, що містить таку інформацію, ні здійснення контролюючим органом функцій, визначених законодавством у сфері виробництва і обігу спирту, алкогольних напоїв, тютюнових виробів і пального, серед підстав перевірки не названо.

Мету перевірки - здійснення контролю за дотриманням норм законодавства у сфері виробництва, обліку та обігу підакцизних товарів - зазначено в резолютивній частині наказу, тобто поза переліком підстав. До того ж вона в загальній формі охоплює всі підакцизні товари і не вказує ні на здійснення функцій у сфері, визначеній підпунктом 80.2.5, ні на інформацію про можливе порушення.

Наказ № 1558-п вимогам абзацу третього пункту 81.1 статті 81 Податкового кодексу України не відповідає.

У постанові від 15 вересня 2025 року у справі № 140/13376/23, де наказ про фактичну перевірку так само містив лише посилання на підпункт 80.2.5 та інші норми Податкового кодексу України з метою перевірки дотримання чинного законодавства щодо обігу підакцизних товарів, Верховний Суд зазначив: "саме лише посилання на підпункт 80.2.5 пункту 80.2 статті 80 ПК України у наказі від 26 грудня 2022 року № 2327-П без зазначення конкретної з таких двох фактичних підстав, яка і зумовила прийняття рішення про проведення перевірки, не могло надати позивачу загальне розуміння про підставу призначення перевірки та її предмет".

Доводи апелянта про альтернативний характер підстав, передбачених підпунктом 80.2.5, і про самостійність підстави "здійснення функцій" висновків суду першої інстанції не спростовують. Саме тому, що підпункт 80.2.5 містить дві самостійні підстави, наказ має назвати ту з них, яка зумовила призначення перевірки. Якщо такою підставою стало здійснення функцій, відповідач мав зазначити про це в наказі, однак наказ № 1558-п такої вказівки не містить.

У постанові від 15 вересня 2025 року у справі № 140/13376/23 Верховний Суд також зазначив: "реалізація відповідних функцій податкового органу у визначеній сфері щодо призначення перевірок не є безмежною. Певні функції має будь-який суб`єкт владних повноважень, однак реалізація таких функцій певним чином обмежена законодавством".

Посилання апелянта на постанови Верховного Суду 2018- 2022 років, у яких підпункт 80.2.5 визнавався таким, що передбачає альтернативні підстави, є безпідставним, оскільки ці постанови не звільняють контролюючий орган від обов`язку зазначити в наказі обрану ним фактичну підставу перевірки.

У постанові від 15 листопада 2023 року у справі № 320/9733/22, ухваленій за касаційними скаргами Головного управління ДПС у Київській області та ДПС України у спорі про анулювання ліцензій на пальне після недопуску посадових осіб до фактичної перевірки, Верховний Суд, проаналізувавши постанови 2018- 2021 років про альтернативний характер цих підстав, зазначив: "висновки судів попередніх інстанцій у цій справі не суперечать висновкам Верховного Суду, наведеним скаржником у касаційній скарзі, в частині правильного застосування підпункту 80.2.5 пункту 80.2 статті 80 ПК України, оскільки для призначення та проведення фактичної перевірки платника податків недостатньо вказати як підставу лише номер підпункту статті ПК України, тому що такий пункт містить декілька альтернативних обґрунтувань для проведення перевірки".

Висновки Верховного Суду 2018- 2023 років про альтернативний характер підстав, передбачених підпунктом 80.2.5, наведено і в постанові судової палати від 28 травня 2024 року у справі № 280/1431/23, яка, враховуючи їх, сформулювала наведену вище вимогу до змісту наказу.

Відповідно до частини п`ятої статті 242 Кодексу адміністративного судочинства України при виборі і застосуванні норми права до спірних правовідносин суд враховує висновки щодо застосування норм права, викладені в постановах Верховного Суду.

Посилання апелянта на звернення Територіального управління Державного бюро розслідувань, розташованого у місті Києві, лист ДПС України та доповідну записку від 18 серпня 2023 року як на фактичну підставу перевірки висновків суду першої інстанції не спростовує.

Жоден із цих документів у наказі № 1558-п не згаданий, а про наявність (отримання) інформації щодо можливого порушення наказ не зазначає. Цим наказ № 1558-п відрізняється від наказу у справі № 280/1431/23, який містив посилання на доповідну записку та її реквізити і саме тому визнаний судовою палатою таким, що містить мінімально достатній обсяг інформації про підставу перевірки.

У постанові від 28 травня 2024 року у справі № 280/1431/23 Верховний Суд зазначив: "У спорах цієї категорії перевірці підлягають як питання наявності обґрунтованих підстав для призначення перевірки, так і дотримання контролюючим органом вимог абзацу третього пункту 81.1 статті 81 ПК України під час оформлення рішення про призначення перевірки у формі наказу, їх узгодженість між собою".

А отже, наявність у контролюючого органу документів, які могли слугувати приводом для перевірки, не усуває недоліку наказу, в якому ні ці документи, ні відповідна фактична підстава не відображені.

Відповідно до абзацу п`ятого пункту 81.1 статті 81 Податкового кодексу України непред`явлення або ненадіслання у випадках, визначених цим Кодексом, платнику податків (його посадовим (службовим) особам або його уповноваженому представнику, або особам, які фактично проводять розрахункові операції) цих документів або пред`явлення зазначених документів, що оформлені з порушенням вимог, встановлених цим пунктом, є підставою для недопущення посадових (службових) осіб контролюючого органу до проведення документальної виїзної або фактичної перевірки.

Оскільки наказ № 1558-п оформлено з порушенням абзацу третього пункту 81.1 статті 81 Податкового кодексу України, позивач мав законну підставу не допустити посадових осіб контролюючого органу до перевірки. Саме на цю підставу послався представник позивача під час недопуску, що зафіксовано в акті про відмову у допуску від 18 серпня 2023 року.

Згідно з частиною п`ятдесят другою статті 15 Закону № 481/95-ВР (у редакції, чинній на час прийняття оскаржуваного розпорядження) ліцензія анулюється шляхом прийняття органом, який видав ліцензію, відповідного розпорядження на підставі, зокрема (абзац чотирнадцятий): "відмови, без законодавчих підстав, від доступу представника контролюючого органу до проведення перевірки відповідно до вимог статей 80, 81 Податкового кодексу України, на підставі акта, складеного посадовими (службовими) особами податкового органу, який засвідчує факт відмови".

У постанові від 17 грудня 2024 року у справі № 160/33851/23, ухваленій у спорі про анулювання ліцензії на виробництво пального після недопуску до фактичної перевірки, Верховний Суд зазначив: "ліцензія на виробництво пального може бути анульована у разі, якщо представник(и) ліцензіата відмовив(ли) у допуску посадових осіб контролюючого органу, які пред`явили належно оформлені копію наказу про проведення перевірки, направлення на її проведення та службові посвідчення, і цей факт підтверджується складеним та зареєстрованим відповідно до вимог пункту 81.2 статті 81 ПК України актом про відмову у допуску до перевірки. Недотримання цих вимог є підставою для визнання розпорядження про анулювання ліцензії протиправним".

У постанові від 10 січня 2024 року у справі № 440/9575/22, ухваленій у подібних правовідносинах щодо наказу, який містив лише посилання на норми Податкового кодексу України і Закону № 481/95-ВР та мету дотримання вимог законодавства, яке регулює виробництво та обіг пального, Верховний Суд зазначив, що за відсутності в наказі посилань на конкретні (фактичні) підстави призначення перевірки "таке формулювання підстав перевірки в наказі не дає цілковитого розуміння, що підставою для проведення перевірки є саме здійснення контролюючим органом функцій, визначених законом у сфері виробництва і обігу спирту, алкогольних напоїв та тютюнових виробів, пального", і погодився з висновком судів про обґрунтовану відмову в допуску до перевірки, "що виключає можливість анулювання позивачу ліцензії".

Відповідно до частини другої статті 77 Кодексу адміністративного судочинства України в адміністративних справах про протиправність рішень, дій чи бездіяльності суб`єкта владних повноважень обов`язок щодо доказування правомірності свого рішення, дії чи бездіяльності покладається на відповідача.

Відповідач не довів, що відмова позивача в допуску посадових осіб до перевірки 18 серпня 2023 року була відмовою без законодавчих підстав.

Таким чином, підстава анулювання ліцензії, передбачена абзацом чотирнадцятим частини п`ятдесят другої статті 15 Закону № 481/95-ВР, була відсутня, і розпорядження від 21 серпня 2023 року № 620-р є протиправним.

Доводи апелянта про порушення судом першої інстанції статті 90 Кодексу адміністративного судочинства України та поверхневий аналіз доказів підтвердження не знайшли.

Відповідно до частини першої статті 90 Кодексу адміністративного судочинства України суд оцінює докази, які є у справі, за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на їх безпосередньому, всебічному, повному та об`єктивному дослідженні.

Суд першої інстанції дослідив зміст наказу № 1558-п, встановив відсутність у ньому фактичної підстави перевірки та надав цій обставині правову оцінку відповідно до висновків Верховного Суду. Незгода апелянта з результатами оцінки доказів не свідчить про порушення норм процесуального права.

Посилання апелянта на порушення норм матеріального і процесуального права та неповне з`ясування обставин справи має загальний характер: крім доводів, оцінених вище, апелянт не називає жодної обставини, яку суд першої інстанції не з`ясував, і жодної норми, яку він застосував неправильно.

Колегія суддів враховує, що Європейський суд з прав людини у рішенні у справі "Гарсія Руїс проти Іспанії" (Garcia Ruiz v. Spain, заява № 30544/96, п. 26, ECHR 1999-I) зазначив, що хоча пункт 1 статті 6 Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод зобов`язує суди обґрунтовувати свої рішення, це не може розумітись як вимога детально відповідати на кожний довід.

Таким чином, висновки суду першої інстанції про протиправність розпорядження від 21 серпня 2023 року № 620-р та про наявність підстав для зобов`язання відповідача видалити із зазначеного реєстру відомості про анулювання ліцензії позивача ґрунтуються на правильному застосуванні норм матеріального права і на сталій практиці Верховного Суду, а доводи апеляційної скарги цих висновків не спростовують.

Відповідно до пункту 1 частини першої статті 315 Кодексу адміністративного судочинства України за наслідками розгляду апеляційної скарги на судове рішення суду першої інстанції суд апеляційної інстанції має право залишити апеляційну скаргу без задоволення, а судове рішення - без змін.

Відповідно до частини першої статті 316 Кодексу адміністративного судочинства України суд апеляційної інстанції залишає апеляційну скаргу без задоволення, а рішення або ухвалу суду - без змін, якщо визнає, що суд першої інстанції правильно встановив обставини справи та ухвалив судове рішення з додержанням норм матеріального і процесуального права.

Керуючись ст.ст. 77, 242-244, 250, 308, 311, 315, 316, 321, 322, 325, 328, 329 КАС України, суд, -

П О С Т А Н О В И В:

Апеляційну скаргу Головного управління ДПС у Київській області, як відокремленого підрозділу ДПС України - залишити без задоволення.

Рішення Київського окружного адміністративного суду від 31 січня 2025 року - залишити без змін.

Постанова набирає законної сили з дати її прийняття та може бути оскаржена до Верховного Суду в порядку і строки, визначені статтями 328, 329 КАС України.

Головуючий суддя А.Б. Парінов

Судді: О.О. Беспалов

І.О. Грибан

(Повний текст постанови суду виготовлено 09 листопада 2026 року)