Постанова № 141375013 у справі № 320/28645/23 від 09.11.2026

ШОСТИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД

Справа № 320/28645/23 Суддя (судді) першої інстанції: Лисенко В.І.

ПОСТАНОВА

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

09 листопада 2026 року м. Київ

Шостий апеляційний адміністративний суд у складі колегії:

головуючий суддя Парінов А.Б.,

судді: Беспалов О.О.,

Грибан І.О.,

розглянувши у порядку письмового провадження апеляційну скаргу Головного управління ДПС у м. Києві на рішення Київського окружного адміністративного суду від 31 січня 2025 р. у справі за адміністративним позовом Товариства з обмеженою відповідальністю «ТРАСТ СЕКЬЮРІТІ» до Головного управління ДПС у м. Києві, Державної податкової служби України про визнання протиправними та скасування рішень, зобов`язання вчинити певні дії,

В С Т А Н О В И В:

Товариство з обмеженою відповідальністю "ТРАСТ СЕКЬЮРІТІ" звернулось до Київського окружного адміністративного суду з позовом, у якому просило визнати протиправними та скасувати рішення комісії Головного управління ДПС у м. Києві від 04 травня 2023 року № 8747973/44107007 і № 8747972/44107007 про відмову в реєстрації податкових накладних № 1 від 04 січня 2023 року та № 4 від 20 січня 2023 року, а також зобов`язати Державну податкову службу України зареєструвати ці податкові накладні в Єдиному реєстрі податкових накладних датою їх фактичного надходження.

Рішенням Київського окружного адміністративного суду від 31 січня 2025 року позов задоволено.

Суд першої інстанції виходив із того, що надіслані позивачу квитанції про зупинення реєстрації містили лише загальну пропозицію надати пояснення та копії документів без зазначення їх конкретного переліку, контролюючий орган безпідставно застосував критерії ризиковості здійснення операцій і не довів направлення позивачу повідомлення про необхідність надання додаткових пояснень та документів після отримання його пояснень, а тому оскаржувані рішення не відповідають вимогам обґрунтованості та вмотивованості.

Не погодившись із рішенням суду першої інстанції, Головне управління ДПС у м. Києві подало апеляційну скаргу, в якій просить це рішення скасувати та ухвалити нове судове рішення про відмову в задоволенні позову повністю.

На обґрунтування апеляційної скарги апелянт посилається на те, що рішення суду першої інстанції, на його думку, є необґрунтованим, ухваленим при неповному з`ясуванні обставин, що мають значення для справи, з неправильним застосуванням норм матеріального права та порушенням норм процесуального права. Апелянт зазначає, що надані позивачем первинні документи не підписані сторонами, а господарський договір, на його думку, не є первинним обліковим документом, і посилається на постанову Верховного Суду від 13 листопада 2018 року у справі № 820/17987/14. Апелянт також вказує, що комісія приймала рішення лише за поданими платником документами. Крім того, апелянт вважає, що суд першої інстанції не застосував принцип офіційного з`ясування всіх обставин справи.

Відповідно до п. 3 ч. 1 ст. 311 Кодексу адміністративного судочинства України суд апеляційної інстанції може розглянути справу без повідомлення учасників справи (в порядку письмового провадження) за наявними у справі матеріалами, якщо справу може бути вирішено на підставі наявних у ній доказів, у разі подання апеляційної скарги на рішення суду першої інстанції, які ухвалені в порядку спрощеного позовного провадження без повідомлення сторін (у порядку письмового провадження).

З огляду на викладене, колегія суддів визнала за можливе розглянути справу в порядку письмового провадження.

Відповідно до частини першої статті 308 Кодексу адміністративного судочинства України суд апеляційної інстанції переглядає справу за наявними у ній і додатково поданими доказами та перевіряє законність і обґрунтованість рішення суду першої інстанції в межах доводів та вимог апеляційної скарги.

Перевіривши законність і обґрунтованість рішення суду першої інстанції в межах доводів та вимог апеляційної скарги, колегія суддів дійшла висновку, що апеляційна скарга задоволенню не підлягає, з огляду на таке.

Судом першої інстанції встановлено та матеріалами справи підтверджується, що Товариство з обмеженою відповідальністю "ТРАСТ СЕКЬЮРІТІ" зареєстровано як юридичну особу. Основним видом діяльності позивача за КВЕД є 80.10 Діяльність приватних охоронних служб; серед інших видів діяльності зазначено, зокрема, 33.20 Установлення та монтаж машин і устаткування, 43.21 Електромонтажні роботи, 43.29 Інші будівельно-монтажні роботи, 46.52 Оптова торгівля електронним і телекомунікаційним устаткуванням, деталями до нього, 80.20 Обслуговування систем безпеки.

З 20 січня 2021 року позивач зареєстрований платником податку на додану вартість (індивідуальний податковий номер 441070026590).

10 січня 2023 року позивач (виконавець) і Товариство з обмеженою відповідальністю "ФРЕЙМ КОНСТРАКШН" (замовник) уклали договір підряду № 10012023 (далі - Договір).

Пунктом 1.1 Договору передбачено, що виконавець зобов`язується поставити замовнику обладнання з матеріалами (надалі - Товар) та виконати роботу з монтажу та пусконалагоджувальні роботи (надалі - Роботи), перелік та характеристика яких зазначені у відповідних додатках до Договору: двосторонніх специфікаціях та/або накладних виконавця, або рахунку на оплату, а замовник зобов`язується прийняти та оплатити вартість Робіт згідно з умовами Договору.

Пунктом 3.1 Договору передбачено, що ціна Договору складається з вартості поставленого виконавцем та прийнятого замовником Товару за видатковими накладними та/або актами приймання-передавання Товару та вартості Робіт за актами виконаних робіт, підписаних уповноваженими представниками сторін, і є загальною сукупністю їх вартості.

Згідно з пунктом 4.2 Договору замовлення на поставку Товару та виконання Робіт оформлюються відповідним рахунком-фактурою.

Пунктом 5.1 Договору передбачено, що приймання Робіт проводиться уповноваженими представниками сторін шляхом підписання акта виконаних робіт з оформленням податкової накладної.

На виконання Договору позивач поставив Товар і виконав Роботи, що підтверджується видатковими накладними № 1 від 30.01.2023 на суму 367 424,70 грн (у тому числі ПДВ 62 737,45 грн) і № 6 від 31.01.2023 на суму 69 112,00 грн (у тому числі ПДВ 11 518,67 грн) та актами здачі-приймання робіт № 4 від 30.01.2023 на суму 64 000,00 грн (у тому числі ПДВ 10 666,67 грн) і № 6/1 від 31.01.2023 на суму 11 140,00 грн (у тому числі ПДВ 1 856,67 грн). Замовник прийняв Товар і Роботи в обсязі, зазначеному в цих накладних і актах.

Попередню оплату за Товар і Роботи за видатковою накладною № 1 від 30.01.2023 та актом № 4 від 30.01.2023 замовник здійснив за рахунком № 1 від 03.01.2023 на суму 440 424,70 грн (у тому числі ПДВ 73 404,12 грн), а за видатковою накладною № 6 від 31.01.2023 та актом № 6/1 від 31.01.2023 - за рахунком № 5 від 18.01.2023 на суму 80 252,00 грн (у тому числі ПДВ 13 375,33 грн), що підтверджується банківською випискою по рахунку позивача за січень 2023 року.

За першою подією (зарахуванням оплати) позивач склав і подав для реєстрації в Єдиному реєстрі податкових накладних податкові накладні № 1 від 04.01.2023 (реєстраційний номер документа [номер приховано]) на суму ПДВ 73 404,12 грн та № 4 від 20.01.2023 (реєстраційний номер документа [номер приховано]) на суму ПДВ 13 375,33 грн.

Квитанцією від 30.01.2023 контролюючий орган повідомив позивача, що податкову накладну № 1 від 04.01.2023 прийнято, але її реєстрацію зупинено з такого мотиву: "Відповідно до п.201.16 ст.201 Податкового кодексу України, реєстрація ПН/РК від 04.01.2023 №1 в Єдиному реєстрі податкових накладних зупинена. Коди УКТЗЕД/ДКПП товару/послуг 3925; 3926; 4321; 8301; 8471; 8507; 8517; 8521; 8525; 8536; 8544 відсутні в таблиці даних платника податку на додану вартість, як товари/послуги, що на постійній основі постачаються (виготовляються), та їх обсяг постачання дорівнює або перевищує величину залишку обсягу придбання такого товару/послуги та обсягу його постачання, що відповідає п. 1 Критеріїв ризиковості здійснення операцій. Пропонуємо надати пояснення та копії документів щодо підтвердження інформації, зазначеної в ПН/РК для розгляду питання прийняття рішення про реєстрацію/відмову в реєстрації податкової накладної/розрахунку коригування в Єдиному реєстрі податкових накладних".

Квитанцією від 15.02.2023 контролюючий орган повідомив позивача, що податкову накладну № 4 від 20.01.2023 прийнято, але її реєстрацію зупинено з такого мотиву: "Відповідно до п.201.16 ст.201 Податкового кодексу України, реєстрація податкової накладної від 20.01.2023 №4 в Єдиному реєстрі податкових накладних зупинена. Обсяг постачання товару/послуги 3925, 3926, 4321, 7326, 8538 дорівнює або перевищує величину залишку, визначеного як різниця обсягу придбання такого товару/послуги та обсягу його постачання, що відповідає п.1 Критеріїв ризиковості здійснення операцій. Пропонуємо надати пояснення та копії документів, достатніх для прийняття рішення про реєстрацію податкової накладної/розрахунку коригування в Єдиному реєстрі податкових накладних".

23.04.2023 позивач подав до контролюючого органу повідомлення про подання пояснень та копій документів щодо податкових накладних/розрахунків коригування, реєстрацію яких зупинено, № 1 від 23.04.2023 (далі - пояснення) щодо податкових накладних № 1 від 04.01.2023 та № 4 від 20.01.2023.

До пояснень позивач додав копії таких документів:

Договору та додатків до нього;

видаткових накладних № 1 від 30.01.2023 і № 6 від 31.01.2023;

актів здачі-приймання робіт № 4 від 30.01.2023 і № 6/1 від 31.01.2023;

рахунків на оплату № 1 від 03.01.2023 і № 5 від 18.01.2023;

банківської виписки з рахунку позивача за січень 2023 року;

договору № 09/01-ПР/23-ТрБ від 09.01.2023 з Товариством з обмеженою відповідальністю "СИСТЕМНИЙ ПРОСТІР" на виконання комплексу підрядних робіт з улаштування (монтажу) системи контролю доступом та охоронної сигналізації, актів виконаних робіт № 6 від 30.01.2023 і № 7 від 15.02.2023;

договору поставки № 011221-1 від 01.12.2021 з Товариством з обмеженою відповідальністю "БЕЗПЕКА МАЙБУТНЬОГО" і видаткової накладної № БМ1001-6 від 10.01.2023;

договору поставки № 01-01/23 від 02.01.2023 з Товариством з обмеженою відповідальністю "ТІАНДІ" і видаткової накладної № 9 від 09.01.2023;

податкової накладної № 12 від 19.01.2023 на придбання позивачем товарів для замовника, рахунку на оплату № 30010 від 13.01.2023 і видаткової накладної № 12 від 20.01.2023;

договору суборенди нерухомого майна № 19_01 від 19.01.2023, квитанції № 2 до форми 20-ОПП, штатного розпису позивача.

У поясненнях позивач зазначив, що для виконання умов Договору придбав товар у Товариства з обмеженою відповідальністю "БЕЗПЕКА МАЙБУТНЬОГО" (видаткова накладна № БМ1001-6 від 10.01.2023), Товариства з обмеженою відповідальністю "ТІАНДІ" (видаткова накладна № 9 від 09.01.2023) і Товариства з обмеженою відповідальністю "КРАЩА СЕРВЕРНА КОМПАНІЯ" (видаткова накладна № 12 від 20.01.2023), а роботи з улаштування систем відеоспостереження та контролю доступу для Товариства з обмеженою відповідальністю "ФРЕЙМ КОНСТРАКШН" виконав із залученням Товариства з обмеженою відповідальністю "СИСТЕМНИЙ ПРОСТІР", що підтверджується актами виконаних робіт № 6 від 30.01.2023 і № 7 від 15.02.2023. Відсутність кодів УКТЗЕД/ДКПП 3925; 3926; 4321; 7326; 8301; 8538; 8471; 8507; 8517; 8521; 8525; 8536; 8544 у таблиці даних платника податку позивач пояснив запізненням його постачальника - Товариства з обмеженою відповідальністю "КРАЩА СЕРВЕРНА КОМПАНІЯ" - з реєстрацією податкової накладної № 12 від 19.01.2023 на цю групу товарів, про що свідчить витяг з квитанції про реєстрацію податкової накладної № 12 від 19.02.2023. Банківська виписка за січень 2023 року відображає і оплату позивачем придбаного товару, і надходження оплати від замовника за Договором.

Рішенням комісії Головного управління ДПС у м. Києві від 04.05.2023 № 8747973/44107007 позивачу відмовлено в реєстрації податкової накладної № 1 від 04.01.2023, а рішенням від 04.05.2023 № 8747972/44107007 - в реєстрації податкової накладної № 4 від 20.01.2023. Підставою відмови в обох рішеннях зазначено ненадання/часткове надання додаткових письмових пояснень та копій документів стосовно підтвердження інформації, зазначеної в податковій накладній, реєстрацію якої зупинено в Єдиному реєстрі податкових накладних, при отриманні повідомлення про необхідність надання додаткових пояснень та/або документів, необхідних для розгляду питання прийняття комісією регіонального рівня рішення про реєстрацію податкової накладної в Єдиному реєстрі податкових накладних платником податку.

Вважаючи ці рішення протиправними, позивач звернувся до суду з цим позовом.

Відповідно до частини другої статті 19 Конституції України органи державної влади та органи місцевого самоврядування, їх посадові особи зобов`язані діяти лише на підставі, в межах повноважень та у спосіб, що передбачені Конституцією та законами України.

Відповідно до частини другої статті 2 Кодексу адміністративного судочинства України у справах щодо оскарження рішень, дій чи бездіяльності суб`єктів владних повноважень адміністративні суди перевіряють, чи прийняті (вчинені) вони, зокрема: "1) на підставі, у межах повноважень та у спосіб, що визначені Конституцією та законами України; ... 3) обґрунтовано, тобто з урахуванням усіх обставин, що мають значення для прийняття рішення (вчинення дії)".

Згідно з пунктом 187.1 статті 187 Податкового кодексу України датою виникнення податкових зобов`язань з постачання товарів/послуг вважається дата, яка припадає на податковий період, протягом якого відбувається будь-яка з подій, що сталася раніше: а) дата зарахування коштів від покупця/замовника на банківський рахунок платника податку як оплата товарів/послуг, що підлягають постачанню, а в разі постачання товарів/послуг за готівку - дата оприбуткування коштів у касі платника податку, а в разі відсутності такої - дата інкасації готівки у банківській установі, що обслуговує платника податку; б) дата відвантаження товарів, а в разі експорту товарів - дата оформлення митної декларації, що засвідчує факт перетинання митного кордону України, оформлена відповідно до вимог митного законодавства, а для послуг - дата оформлення документа, що засвідчує факт постачання послуг платником податку.

Відповідно до пункту 201.16 статті 201 Податкового кодексу України реєстрація податкової накладної/розрахунку коригування в Єдиному реєстрі податкових накладних може бути зупинена в порядку та на підставах, визначених Кабінетом Міністрів України.

Постановою Кабінету Міністрів України від 11 грудня 2019 року № 1165 затверджено Порядок зупинення реєстрації податкової накладної/розрахунку коригування в Єдиному реєстрі податкових накладних (далі - Порядок № 1165).

Згідно з абзацом другим пункту 5 Порядку № 1165 податкова накладна/розрахунок коригування, що не відповідають жодній з ознак безумовної реєстрації, перевіряються щодо відповідності відображених у них операцій критеріям ризиковості здійснення операцій (додаток 3).

Відповідно до пункту 7 Порядку № 1165 у разі коли за результатами автоматизованого моніторингу податкової накладної/розрахунку коригування встановлено, що відображена в них операція відповідає хоча б одному критерію ризиковості здійснення операції, крім податкової накладної/розрахунку коригування, складених платником податку, який відповідає хоча б одному показнику, за яким визначається позитивна податкова історія, реєстрація таких податкової накладної/розрахунку коригування зупиняється.

Згідно з пунктом 11 Порядку № 1165 у квитанції про зупинення реєстрації податкової накладної/розрахунку коригування зазначаються: 1) номер та дата складення податкової накладної/розрахунку коригування; 2) критерій (критерії) ризиковості платника податку та/або ризиковості здійснення операцій, на підставі якого (яких) зупинено реєстрацію податкової накладної/розрахунку коригування в Реєстрі, з розрахованим показником за кожним критерієм, якому відповідає платник податку; 3) пропозиція щодо надання платником податку пояснень та копій документів, необхідних для розгляду питання прийняття контролюючим органом рішення про реєстрацію податкової накладної/розрахунку коригування в Реєстрі або відмову в такій реєстрації.

Наказом Міністерства фінансів України від 12 грудня 2019 року № 520 затверджено Порядок прийняття рішень про реєстрацію/відмову в реєстрації податкових накладних/розрахунків коригування в Єдиному реєстрі податкових накладних (далі - Порядок № 520).

Відповідно до пункту 5 Порядку № 520 платник податку для розгляду питання прийняття комісією регіонального рівня рішення про реєстрацію/відмову в реєстрації податкової накладної / розрахунку коригування в Реєстрі може подати, зокрема, такі документи: "договори, у тому числі зовнішньоекономічні контракти, з додатками до них; ... первинні документи щодо постачання/придбання товарів/послуг, зберігання і транспортування, навантаження, розвантаження продукції, складські документи, інвентаризаційні описи, у тому числі рахунки-фактури / інвойси, акти приймання-передачі товарів (робіт, послуг) з урахуванням наявності певних типових форм і галузевої специфіки, накладні; розрахункові документи та/або банківські виписки з особових рахунків".

Згідно з пунктом 9 Порядку № 520 письмові пояснення та копії документів, подані платником податку до контролюючого органу відповідно до пункту 4 цього Порядку, розглядає комісія регіонального рівня. За результатами розгляду поданих письмових пояснень та копій документів комісія регіонального рівня протягом 5 робочих днів, що настають за днем отримання пояснень та копій документів:

"або приймає рішення про реєстрацію податкової накладної / розрахунку коригування в Реєстрі ...;

або надсилає повідомлення про необхідність надання додаткових пояснень та/або документів, необхідних для розгляду питання прийняття комісією регіонального рівня рішення про реєстрацію податкової накладної / розрахунку коригування в Реєстрі (далі - Повідомлення), ... за формою згідно з додатком 2 до цього Порядку з пропозицією щодо надання платником податку додаткових пояснень та копій документів на підтвердження інформації, зазначеної у податковій накладній / розрахунку коригування;

або приймає рішення про відмову в реєстрації податкової накладної / розрахунку коригування в Реєстрі у разі надання платником податку копій документів, складених/оформлених із порушенням законодавства ...".

Відповідно до пункту 10 Порядку № 520 комісія регіонального рівня приймає рішення про відмову в реєстрації податкової накладної/розрахунку коригування в Реєстрі в разі: "ненадання / часткового надання додаткових письмових пояснень та копій документів стосовно підтвердження інформації, зазначеної у податковій накладній/розрахунку коригування, реєстрацію яких зупинено в Реєстрі, при отриманні Повідомлення; та/або надання платником податку копій документів, складених/оформлених із порушенням законодавства".

Отже, підстава відмови, покладена в основу обох оскаржуваних рішень, застосовується лише тоді, коли комісія регіонального рівня після розгляду пояснень платника надіслала йому Повідомлення за формою додатка 2 до Порядку № 520 з пропозицією надати додаткові пояснення та документи, а платник цих пояснень і документів не надав або надав не в повному обсязі.

Суд першої інстанції встановив, що контролюючий орган не довів направлення позивачу Повідомлення після отримання його пояснень від 23 квітня 2023 року. Доказів надіслання Повідомлення апелянт не надав і в апеляційній скарзі на них не посилається.

Відповідно до частини другої статті 77 Кодексу адміністративного судочинства України в адміністративних справах про протиправність рішень, дій чи бездіяльності суб`єкта владних повноважень обов`язок щодо доказування правомірності свого рішення, дії чи бездіяльності покладається на відповідача.

А отже, обставина, з якою пункт 10 Порядку № 520 пов`язує відмову з підстави ненадання або часткового надання додаткових пояснень і документів, у цій справі не підтверджена.

У постанові від 30 квітня 2026 року у справі № 160/21238/24, ухваленій у подібних правовідносинах, де відмову в реєстрації податкових накладних мотивовано тією самою підставою, Верховний Суд зазначив: "в оскаржених рішеннях відповідачем-1 не зазначено, яких саме документів не вистачило для прийняття рішення про реєстрацію податкових накладних. Відтак, такі рішення не відповідають критеріям чіткості та зрозумілості акта індивідуальної дії, породжують їх неоднозначне трактування, що в свою чергу впливає на можливість реалізації права або виконання обов`язку позивача".

Оскаржувані рішення від 04 травня 2023 року так само не містять жодної вказівки на те, яких саме пояснень чи документів бракувало для реєстрації податкових накладних № 1 і № 4.

Колегія суддів враховує, що моніторинг відповідності податкових накладних критеріям оцінки ступеня ризиків є превентивним заходом і не підміняє податкової перевірки. У постанові від 19 листопада 2025 року у справі № 140/36684/23 Верховний Суд зазначив: "Предметом розгляду в цій справі є виключно стадія правильності та правомірності зупинення та відмови в реєстрації податкової накладної, а не реальність та товарність здійснення господарських операцій між позивачем та його контрагентами".

У постанові від 01 жовтня 2026 року у справі № 440/11422/25 Верховний Суд зазначив, що процедура моніторингу податкових накладних "не повинна підміняти за своїм змістом проведення податкової перевірки, оскільки питання реальності господарської операції може бути предметом дослідження лише під час здійснення податкового контролю у формах, визначених ПК України", а оцінка комісією достатності документів, поданих платником, "не передбачає встановлення фактичної реальності здійснення господарської діяльності платника податків".

Доводи апелянта про непідписання сторонами первинних документів і про те, що господарський договір не є первинним обліковим документом, спрямовані на оцінку реальності господарських операцій. Така оцінка перебуває поза межами процедури реєстрації податкової накладної і може бути надана лише за результатами податкової перевірки.

Крім того, оскаржувані рішення прийнято з підстави ненадання або часткового надання пояснень і документів при отриманні Повідомлення, а не з підстави надання платником копій документів, складених/оформлених із порушенням законодавства, яка є самостійною підставою відмови за пунктом 10 Порядку № 520. Контролюючий орган не може обґрунтовувати правомірність прийнятих ним рішень підставами, які не покладені в їх основу.

А отже, доводи про дефекти первинних документів висновків суду першої інстанції не спростовують.

Посилання апелянта на постанову Верховного Суду від 13 листопада 2018 року у справі № 820/17987/14 є безпідставним, оскільки викладені в ній висновки стосуються підтвердження права на податковий кредит за наслідками господарських операцій, а не процедури реєстрації податкової накладної.

Довід апелянта про те, що комісія приймала рішення лише за поданими документами, висновків суду першої інстанції не спростовує, а підтверджує, що предметом перевірки є подані платником документи і зазначена комісією підстава відмови. Саме за поданими документами комісія мала або зареєструвати податкові накладні, або надіслати Повідомлення з пропозицією надати додаткові пояснення та документи (пункт 9 Порядку № 520). Надсилання позивачу Повідомлення не доведено, а оскаржувані рішення не називають жодного документа, якого бракувало.

Загальними вимогами до акта індивідуальної дії є його обґрунтованість і вмотивованість, тобто наведення конкретних фактичних та юридичних підстав його прийняття. Саме лише зазначення про ненадання документів не є достатньою підставою для відмови в реєстрації, оскільки контролюючий орган зобов`язаний вказати обставини, що перешкоджають реєстрації, та надати оцінку фактично поданим документам. Подібні висновки викладені у постанові Верховного Суду від 27 квітня 2023 року у справі № 460/8040/20 та підтверджені у постанові від 19 листопада 2025 року у справі № 140/36684/23.

Позивач надав комісії Договір з додатками, видаткові накладні № 1 і № 6, акти здачі-приймання робіт № 4 і № 6/1, рахунки на оплату № 1 і № 5, банківську виписку за січень 2023 року та документи щодо придбання товару і залучення субпідрядника. У постанові від 24 липня 2025 року у справі № 420/14450/24 Верховний Суд виснував, що платник податків подає не всі визначені пунктом 5 Порядку № 520 документи, а лише ті, які підтверджують сутність і зміст конкретної господарської операції з урахуванням її специфіки.

Таким чином, обсяг поданих позивачем документів відповідав характеру операцій з поставки обладнання та виконання монтажних і пусконалагоджувальних робіт, а ненадання чи часткове надання позивачем документів контролюючий орган не довів.

Довід апелянта про незастосування судом першої інстанції принципу офіційного з`ясування всіх обставин справи є безпідставним. Предметом спору є правомірність рішень комісії в межах тієї підстави, яку комісія сама в них зазначила. Дослідження судом реальності господарських операцій, яка не була підставою оскаржуваних рішень і за наведеним висновком Верховного Суду у справі № 440/11422/25 не є предметом процедури реєстрації податкової накладної, означало б розширення предмета доказування, а не виконання вимог частини четвертої статті 9 Кодексу адміністративного судочинства України.

Посилання апелянта на неповне з`ясування обставин справи і неправильне застосування норм права має загальний характер: апелянт не називає жодної обставини, яку суд першої інстанції не з`ясував, і жодного доказу, якого суд не дослідив.

Колегія суддів враховує, що згідно з пунктом 41 Висновку № 11 (2008) Консультативної ради європейських суддів до уваги Комітету Міністрів Ради Європи щодо якості судових рішень обов`язок суддів наводити підстави для своїх рішень не означає необхідності відповідати на кожен аргумент захисту на підтримку кожної підстави захисту. Обсяг цього обов`язку може змінюватися залежно від характеру рішення. Згідно з практикою Європейського суду з прав людини очікуваний обсяг обґрунтування залежить від різних доводів, що їх може наводити кожна зі сторін, а також від різних правових положень, звичаїв та доктринальних принципів, а крім того, ще й від різних практик підготовки та представлення рішень у різних країнах. З тим, щоб дотриматися принципу справедливого суду, обґрунтування рішення повинно засвідчити, що суддя справді дослідив усі основні питання, винесені на його розгляд.

Таким чином, висновки суду першої інстанції про протиправність рішень від 04 травня 2023 року № 8747973/44107007 і № 8747972/44107007 та про наявність підстав для зобов`язання зареєструвати спірні податкові накладні ґрунтуються на правильному застосуванні норм матеріального права і на сталій практиці Верховного Суду, а доводи апеляційної скарги цих висновків не спростовують.

Відповідно до пункту 1 частини першої статті 315 Кодексу адміністративного судочинства України за наслідками розгляду апеляційної скарги на судове рішення суду першої інстанції суд апеляційної інстанції має право залишити апеляційну скаргу без задоволення, а судове рішення - без змін.

Відповідно до частини першої статті 316 Кодексу адміністративного судочинства України суд апеляційної інстанції залишає апеляційну скаргу без задоволення, а рішення або ухвалу суду - без змін, якщо визнає, що суд першої інстанції правильно встановив обставини справи та ухвалив судове рішення з додержанням норм матеріального і процесуального права.

Керуючись ст. ст. 241, 242, 243, 308, 311, 315, 316, 321, 322, 325, 329 КАС України, суд,-

П О С Т А Н О В И В:

Апеляційну скаргу Головного управління Державної податкової служби у м. Києві - залишити без задоволення.

Рішення Київського окружного адміністративного суду від 31 січня 2025 року - залишити без змін.

Постанова набирає законної сили з дати її прийняття та може бути оскаржена до Верховного Суду в порядку і строки, визначені статтями 328, 329 КАС України.

Головуючий суддя А.Б. Парінов

Судді: О.О. Беспалов

І.О. Грибан

(Повний текст постанови суду виготовлено 09 листопада 2026 року)