Постанова № 141375017 у справі № 580/3269/26 від 10.11.2026

ШОСТИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД

Справа № 580/3269/26 Суддя першої інстанції: Лариса ТРОФІМОВА

ПОСТАНОВА

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

10 листопада 2026 року м. Київ

Шостий апеляційний адміністративний суд у складі колегії суддів:

судді-доповідача - Кравченка Є.Д.,

суддів: Осіпової О.О., Златіна С.В.,

розглянувши в порядку письмового провадження апеляційну скаргу ОСОБА_1 на рішення Черкаського окружного адміністративного суду від 29 червня 2026 року у справі за адміністративним позовом ОСОБА_1 до Головного управління Пенсійного фонду України в Черкаській області про визнання протиправними дій та зобов`язання вчинити певні дії,

В С Т А Н О В И В:

До Черкаського окружного адміністративного суду звернулася адвокат Єрьоміна В.А. в інтересах ОСОБА_1 із позовом до Головного управління Пенсійного фонду України в Черкаській області, в якому з урахуванням уточненої позовної заяви просила суд:

- визнати протиправними дії Головного управління Пенсійного фонду України в Черкаській області щодо відмови ОСОБА_1 в проведенні перерахунку та виплати пенсії з 01.02.2023 на підставі довідки ІНФОРМАЦІЯ_1 від 15.12.2025 №ФР36987, виданої станом на 01.01.2023 відповідно до вимог ст. 43 і 63 Закону України від 09.04.1992 №2262-ХII «Про пенсійне забезпечення осіб, звільнених з військової служби, та деяких інших осіб» та положень постанови Кабінету Міністрів України від 30.08.2017 №704 «Про грошове забезпечення військовослужбовців, осіб рядового і начальницького складу та деяких інших осіб»;

- зобов`язати Головне управління Пенсійного фонду України в Черкаській області перерахувати та виплачувати пенсію ОСОБА_1 з 01.02.2023 на підставі довідки ІНФОРМАЦІЯ_1 від 15.12.2025 №ФР36987, виданої станом на 01.01.2023 відповідно до вимог ст. 43 і 63 Закону України від 09.04.1992 №2262-ХII «Про пенсійне забезпечення осіб, звільнених з військової служби, та деяких інших осіб» та постанови Кабінету Міністрів України від 30.08.2017 року №704 «Про грошове забезпечення військовослужбовців, осіб рядового і начальницького складу та деяких інших осіб» з урахуванням раніше проведених виплат та здійснити виплату різниці між максимально нарахованим та фактично виплаченою сумою з 01.02.2023 по день проведення перерахунку.

Позовні вимоги обґрунтовано тим, що позивач є пенсіонером, перебуває на обліку у відповідача та отримує пенсію відповідно до Закону України «Про пенсійне забезпечення осіб, звільнених з військової служби, та деяких інших осіб». Позивач зазначив, що ІНФОРМАЦІЯ_2 виготовлено та направлено до відповідача нову довідку про розмір грошового забезпечення позивача станом на 01.01.2023 для перерахунку пенсії. Проте, відповідач протиправно, на думку позивача, відмовив у проведенні перерахунку пенсії на підставі вказаної довідки, що зумовило звернення до суду.

Рішенням Черкаського окружного адміністративного суду від 29 червня 2026 року адміністративний позов задоволено частково.

Визнано протиправною бездіяльність Головного управління Пенсійного фонду України в Черкаській області під час розгляду заяви представника ОСОБА_1 від 08.01.2026 про перерахунок пенсії на підставі довідки ІНФОРМАЦІЯ_1 про розмір грошового забезпечення від 15.12.2025 №ФР36987.

Зобов`язано Головне управління Пенсійного фонду України в Черкаській області повторно розглянути заяву представника ОСОБА_1 від 08.01.2026 щодо проведення перерахунку пенсії на підставі довідки ІНФОРМАЦІЯ_1 про розмір грошового забезпечення від 15.12.2025 №ФР36987 з урахуванням правової оцінки, наданої судом у судовому рішенні.

У задоволенні іншої частини позовних вимог відмовлено.

Не погоджуючись із зазначеним рішенням суду в частині відмовити у задоволені позовних вимог ОСОБА_1 , позивач подав апеляційну скаргу, у якій просить скасувати рішення суду першої інстанції в частині відмови у задоволенні позовних вимог та прийняти нову постанову по справі, якою позовні вимоги ОСОБА_1 до Головного управління Пенсійного фонду України в Черкаській області про визнання дій протиправними та зобов`язання вчинити певні дії задовольнити в повному обсязі.

В обґрунтування доводів апеляційної скарги позивач зазначає, що судом першої інстанції при постановленні оскаржуваного рішення було порушено норми матеріального та процесуального права, що призвело до неправильного вирішення справи по суті. Зокрема, апелянт наголосив на тому, що суд першої інстанції не врахував висновки, викладені у постанові Верховного Суду від 24.07.2023 року по справі № 280/6637/22.

Ухвалою Шостого апеляційного адміністративного суду від 18 серпня 2026 відкрито апеляційне провадження у справі за вказаною апеляційною скаргою, встановлено строк для подання відзиву та витребувано матеріали справи із суду першої інстанції.

Відзив на апеляційну скаргу до суду не надходив, що не перешкоджає її розгляду по суті.

Після надходження матеріалів справи, ухвалою Шостого апеляційного адміністративного суду від 29 вересня 2026 року, справу призначено до апеляційного розгляду у порядку письмового провадження.

Перевіривши матеріали справи, доводи апеляційної скарги, колегія суддів вважає, що апеляційну скаргу слід задовольнити, а оскаржуване рішення - скасувати, виходячи з наступного.

Судом першої інстанції встановлено та з матеріалів справи вбачається, що позивачеві призначена пенсія відповідно до Закону України «Про пенсійне забезпечення осіб, звільнених з військової служби та деяких інших осіб» №2262-XII за вислугу років. ІНФОРМАЦІЯ_3 видав довідку від 15.12.2025 №ФР36987 про розмір грошового забезпечення ОСОБА_1 станом на 01.01.2023.

08.01.2026 представник позивача звернулася із заявою до Головного управління Пенсійного фонду України в Черкаській області, у якій просила здійснити перерахунок пенсії ОСОБА_1 на підставі довідки від 15.12.2025 №ФР36987 про розмір грошового забезпечення станом на 01.01.2023.

Відповідач листом від 09.02.2026 повідомив, що законодавчі підстави для перерахунку розміру пенсії ОСОБА_1 із 01.02.2023 із грошового забезпечення станом на 01.01.2023, визначеного згідно з постановою № 704, на підставі довідки від 15.12.2025 №ФР36987 відсутні, що стало передумовою звернення позивача до суду.

Відповідно до ч. 1 ст. 308 КАС України суд апеляційної інстанції переглядає справу за наявними у ній і додатково поданими доказами та перевіряє законність і обґрунтованість рішення суду першої інстанції в межах доводів та вимог апеляційної скарги.

Зазначене узгоджується з позицією, викладеною в п. 13.1 постанови Пленуму Вищого адміністративного суду України «Про судове рішення в адміністративній справі» від 20.05.2013 № 7, відповідно до якого у разі часткового оскарження судового рішення суд апеляційної інстанції в описовій частині свого рішення повинен зазначити, в якій частині рішення суду першої інстанції не оскаржується, і при цьому не має права робити правові висновки щодо неоскарженої частини судового рішення.

Отже, оскільки позивач у своїй апеляційній скарзі оскаржує судове рішення в частині відмови у задоволенні позовних вимог, то колегія суддів вважає за необхідне зазначити, що саме в цій частині перевіряється законність і обґрунтованість рішення суду першої інстанції.

Ухвалюючи рішення в частині відмови у задоволенні позовних вимог ОСОБА_1 суд першої інстанції виходив з того, що вимоги у частині зобов`язання ГУ ПФУ в Черкаській області виплачувати неперераховувану пенсію на майбутнє ОСОБА_1 з 01.02.2023 на підставі довідки ІНФОРМАЦІЯ_1 від 15.12.2025 №ФР36987, виданої станом на 01.01.2023 відповідно до вимог ст. 43 і 63 Закону України від 09.04.1992 №2262-ХII «Про пенсійне забезпечення осіб, звільнених з військової служби, та деяких інших осіб» та постанови Кабінету Міністрів України від 30.08.2017 року №704 «Про грошове забезпечення військовослужбовців, осіб рядового і начальницького складу та деяких інших осіб» з урахуванням раніше проведених виплат та здійснити виплату різниці між максимально нарахованим та фактично виплаченою сумою з 01.02.2023 по день проведення перерахунку заявлені передчасно без підтвердження відповідним розрахунком і задоволенню не належать у зв`язку із розглядом заяви від 08.01.2026 Головним управлінням Пенсійного фонду України в Черкаській області без дотримання адміністративної процедури, без урахування ст.12 Закону України «Про звернення громадян», позаяк не забезпечено право позивача бути почутим, а лист від 09.02.2026 №2501-856/Г-02/8-2300/26 не може слугувати правильним реагуванням адміністративного органу/суб`єкта владних повноважень відповідно до постанови правління Пенсійного фонду України від 25.11.2005 №22-1, який покликаний перевірити отриману довідку, що складена ІНФОРМАЦІЯ_2 з дотриманням частини 5 статті 13 Закону України «Про судоустрій і статус суддів», ч.4 ст.6 Закону України «Про адміністративну процедуру» щодо середніх розмірів обчислення премії.

Колегія суддів не погоджується із зазначеними висновками суду першої інстанції, оскільки такі не враховують характеру спірних правовідносин, змісту порушеного права позивача та завдання адміністративного судочинства щодо забезпечення повного та ефективного захисту особи від порушень з боку суб`єкта владних повноважень.

Відповідно до частини другої статті 19 Конституції України органи державної влади та органи місцевого самоврядування, їх посадові особи зобов`язані діяти лише на підставі, в межах повноважень та у спосіб, що передбачені Конституцією та законами України.

За змістом частини першої статті 2 КАС України завданням адміністративного судочинства є вирішення публічно-правових спорів саме з метою ефективного захисту прав та інтересів осіб. Частина друга статті 5 цього Кодексу допускає застосування судом такого способу захисту, який не суперечить закону та забезпечує ефективне поновлення порушеного права. Судове рішення, своєю чергою, повинно відповідати завданню адміністративного судочинства.

Спеціальним законом, який регулює правовідносини у сфері пенсійного забезпечення громадян України із числа осіб, які перебували на військовій службі, службі в органах внутрішніх справ, є Закон України «Про пенсійне забезпечення осіб, звільнених з військової служби, та деяких інших осіб» від 09 квітня 1992 року № 2262-ХІІ.

Цим Законом держава гарантує гідне пенсійне забезпечення осіб, які мають право на пенсію, шляхом встановлення їм пенсій не нижче прожиткового мінімуму, визначеного законом, перерахунок призначених пенсій у зв`язку із збільшенням рівня грошового забезпечення, надання передбачених законодавством державних соціальних гарантій, вжиття на державному рівні заходів, спрямованих на їх соціальний захист.

Відповідно до частини третьої статті 43 Закону України «Про пенсійне забезпечення осіб, звільнених з військової служби, та деяких інших осіб» від 09 квітня 1992 року № 2262-ХІІ особам офіцерського складу, прапорщикам і мічманам, військовослужбовцям надстрокової служби та військової служби за контрактом, особам, які мають право на пенсію за цим Законом, та членам їх сімей обчислюються з розміру грошового забезпечення, враховуючи відповідні оклади за посадою, військовим (спеціальним) званням, процентну надбавку за вислугу років, щомісячні додаткові види грошового забезпечення (надбавки, доплати, підвищення) та премії в розмірах, установлених законодавством, з якого було сплачено єдиний внесок на загальнообов`язкове державне соціальне страхування, а до 1 січня 2011 року - страхові внески на загальнообов`язкове державне пенсійне страхування, у порядку, встановленому Кабінетом Міністрів України.

За приписами частин першої, другої статті 63 Закону України «Про пенсійне забезпечення осіб, звільнених з військової служби, та деяких інших осіб» від 09 квітня 1992 року № 2262-ХІІ перерахунок раніше призначених пенсій військовослужбовцям, особам, які мають право на пенсію за цим Законом та членам їх сімей у зв`язку із введенням в дію цього Закону провадиться за документами, що є у пенсійній справі, а також додатковими документами, поданими пенсіонерами на час перерахунку. Якщо пенсіонер згодом подасть додаткові документи, які дають право на подальше підвищення пенсії, то пенсія перераховується за нормами цього Закону. При цьому перерахунок провадиться за минулий час, але не більш як за 12 місяців з дня подання додаткових документів і не раніше, ніж з дня введення в дію цього Закону.

Згідно з частиною четвертою статті 63 Закону України «Про пенсійне забезпечення осіб, звільнених з військової служби, та деяких інших осіб» від 09 квітня 1992 року № 2262-XII усі призначені за цим Законом пенсії підлягають перерахунку у зв`язку з підвищенням грошового забезпечення відповідних категорій військовослужбовців, осіб, які мають право на пенсію за цим Законом, на умовах, у порядку та розмірах, передбачених Кабінетом Міністрів України. У разі якщо внаслідок перерахунку пенсій, передбаченого цією частиною, розміри пенсій звільненим із служби військовослужбовцям, особам, які мають право на пенсію за цим Законом, є нижчими, зберігаються розміри раніше призначених пенсій.

Наведене в сукупності свідчить про те, що підставою для здійснення перерахунку раніше призначених пенсій, може бути як відповідна заява пенсіонера та додані до неї документи, так і рішення, прийняте Кабінетом Міністрів України.

Відповідно до частини першої статті 9 Закону України «Про соціальний і правовий захист військовослужбовців та членів їх сімей» від 20.12.1991 №2011-ХІІ (далі - Закон №2011), держава гарантує військовослужбовцям достатнє матеріальне, грошове та інші види забезпечення в обсязі, що відповідає умовам військової служби, стимулює закріплення кваліфікованих військових кадрів.

Згідно з частиною другою статті 9 Закону 2011-ХІІ, до складу грошового забезпечення входять:

- посадовий оклад, оклад за військовим званням;

- щомісячні додаткові види грошового забезпечення (підвищення посадового окладу, надбавки, доплати, винагороди, які мають постійний характер, премія);

- одноразові додаткові види грошового забезпечення.

Частиною третьою статті 9 Закону 2011-ХІІ визначено, що грошове забезпечення визначається залежно від посади, військового звання, тривалості, інтенсивності та умов військової служби, кваліфікації, наукового ступеня і вченого звання військовослужбовця. Грошове забезпечення підлягає індексації відповідно до закону.

Кабінетом Міністрів України 30.08.2017 прийнято Постанову №704, якою було встановлено тарифну сітку розрядів і коефіцієнтів посадових окладів військовослужбовців з числа осіб рядового, сержантського і старшинського складу, офіцерського складу (крім військовослужбовців строкової військової служби), осіб рядового і начальницького складу, та яка набрала чинності 01.03.2018.

Пунктом 2 Постанови №704 установлено, що грошове забезпечення військовослужбовців, осіб рядового і начальницького складу складається з посадового окладу, окладу за військовим (спеціальним) званням, щомісячних (підвищення посадового окладу, надбавки, доплати, винагороди, які мають постійний характер, премії) та одноразових додаткових видів грошового забезпечення.

Відповідно до пункту 4 Постанови №704, розміри посадових окладів, окладів за військовими (спеціальними) званнями військовослужбовців, осіб рядового та начальницького складу визначаються шляхом множення розміру прожиткового мінімуму для працездатних осіб, встановленого законом на 1 січня календарного року (але не менше 50 відсотків розміру мінімальної заробітної плати, встановленого законом на 1 січня календарного року), на відповідний тарифний коефіцієнт згідно з Додатками 1, 12, 13, 14.

Приміткою 1 Додатку 1 до Постанови №704 визначено, що посадові оклади за розрядами тарифної сітки визначаються шляхом множення розміру прожиткового мінімуму для працездатних осіб, встановленого законом на 1 січня календарного року (але не менше 50 відсотків розміру мінімальної заробітної плати, встановленого законом на 1 січня календарного року), на відповідний тарифний коефіцієнт.

Також додатки 12, 13, 14 до постанови № 704 містять примітки, відповідно до яких, зокрема посадові оклади за розрядами тарифної сітки та оклади за військовим (спеціальним) званням визначаються шляхом множення розміру прожиткового мінімуму для працездатних осіб, встановленого законом на 1 січня календарного року (але не менше 50 відсотків розміру мінімальної заробітної плати, встановленого законом на 1 січня календарного року), на відповідний тарифний коефіцієнт.

Кабінетом Міністрів України 21.02.2018 прийнято Постанову №103, якою внесено зміни до Постанови №704, зокрема, пункт 4 викладено в новій редакції: установлено, що розміри посадових окладів, окладів за військовими (спеціальними) званнями військовослужбовців, осіб рядового та начальницького складу визначаються шляхом множення розміру прожиткового мінімуму для працездатних осіб, встановленого законом на 01.01.2018, на відповідний тарифний коефіцієнт згідно з додатками 1, 12, 13 і 14» (пункт 6 Постанови №103).

Постанова №103 набула чинності 24.02.2018.

Разом з тим, постановою Шостого апеляційного адміністративного суду від 29.01.2020 у справі №826/6453/18, залишеною без змін постановою Верховного Суду від 20.10.2022, визнано протиправним та скасовано пункт 6 Постанови №103, яким були внесені зміни до пункту 4 постанови Кабінету Міністрів України №704.

У зв`язку, після набрання законної сили постанови Шостого апеляційного адміністративного суду у справі № 826/6453/18 від 29.01.2020, якою визнано протиправним та скасовано пункт 6 Постанови №103, необхідно керуватися положеннями попередньої редакції пункту 4 постанови №704, відповідно до якого розміри окладів за військовим званням військовослужбовців визначаються шляхом множення розміру прожиткового мінімуму для працездатних осіб, встановленого законом на 1 січня календарного року (але не менше 50 відсотків розміру мінімальної заробітної плати, встановленого законом на 1 січня календарного року) на відповідний тарифний коефіцієнт.

При цьому порядок дій, які здійснюються під час перерахунку пенсії, не змінився.

Зокрема, пунктом 3 Порядку №45 визначено, що на підставі списків уповноважені органи готують довідки про розмір грошового забезпечення, що враховується для перерахунку пенсій, для кожної особи, зазначеної в списку, за формою згідно з додатками 2 і 3 (далі - довідки) та у місячний строк подають їх головним управлінням Пенсійного фонду України.

Довідки видаються державним органом, з якого особи були звільнені із служби, якщо інше не передбачено цим Порядком.

Згідно з абз. 2 та 4 п. 2.6 Інструкції з організації роботи із соціального забезпечення осіб, звільнених з військової служби у Збройних Силах України, та членів їх сімей у Міністерстві оборони України, затвердженої наказом Міністерства оборони України від 31.12.2014 № 937, на обласні військові комісаріати (ТЦКСП) покладаються: оформлення та подання до органів, що призначають пенсії, документів для призначення за Законом пенсій особам, звільненим з військової служби, та членам сімей померлих військовослужбовців і осіб, звільнених з військової служби; визначення розміру грошового забезпечення для обчислення і перерахунку пенсій органами, що призначають пенсії, відповідно до Закону № 2262, Постанови Кабінету Міністрів України від 17.07.1992 № 393 «Про порядок обчислення вислуги років, призначення та виплати пенсій і грошової допомоги особам офіцерського складу, прапорщикам, мічманам, військовослужбовцям надстрокової служби та військової служби за контрактом, особам начальницького і рядового складу органів внутрішніх справ, поліцейським та членам їх сімей» (зі змінами) та Порядку № 45 і Порядку № 3-1. У разі якщо розмір грошового забезпечення на день призначення пенсій особам, звільненим з військової служби, та членам їх сімей змінився, обласний військовий комісаріат (ТЦКСП) складає довідку про розмір грошового забезпечення для перерахунку пенсій згідно з нормами, що діють на день призначення пенсії за відповідною посадою.

Відповідна довідка про розмір грошового забезпечення для перерахунку пенсії позивача, як було вказано вище, була видана ІНФОРМАЦІЯ_2 .

Як виснував суд першої інстанції, з огляду на ту обставину, що у листі-відповіді від 09.02.2026 №250-856/Г-02/8-2300/26 за результатом розгляду заяви представника позивача від 08.01.2026 не дотримана адміністративна процедура з ухваленням мотивованого рішення, не враховані висновки Верховного Суду, зокрема: у справі № 640/1873/22 ЄДРСР 112441883, де суд касаційної інстанції зазначив: п.67 відповідно до додатку 1 до Порядку №22-1 заява про призначення/перерахунок пенсії, крім персональних даних особи, містить наступний розділ «прошу пенсію: призначити, перерахувати, поновити, перевести з одного виду на інший (непотрібне закреслити)»; п.68 заява про призначення (перерахунок, поновлення виплати раніше призначеної) пенсії не є зверненням у розумінні Закону № 393/96-ВР у контексті аналізу довідки щодо сплати ЄСВ.

З даного приводу колегія суддів зазначає, що відповідно до пункту 23 Порядку подання та оформлення документів для призначення (перерахунку) пенсій відповідно до Закону України «Про пенсійне забезпечення осіб, звільнених з військової служби, та деяких інших осіб» (зі змінами), затвердженого постановою правління Пенсійного фонду України від 30 січня 2007 року № 3-1 (далі - Порядок № 3-1), перерахунок раніше призначених пенсій проводиться органами, що призначають пенсії, в порядку, установленому статтею 63 Закону № 2262-ХІІ. Пенсіонери подають органам, що призначають пенсії, додаткові документи, які дають право на підвищення пенсії.

Згідно з п. 24 Порядку № 3-1 про виникнення підстав для проведення перерахунку пенсій згідно зі ст. 63 Закону № 2262-ХІІ уповноважені структурні підрозділи зобов`язані у п`ятиденний строк після прийняття відповідного нормативно-правового акту, на підставі якого змінюється хоча б один з видів грошового забезпечення для відповідних категорій осіб, або у зв`язку з уведенням для зазначених категорій військовослужбовців нових щомісячних додаткових видів грошового забезпечення (надбавок, доплат, підвищень) та премій у розмірах, встановлених законодавством, повідомити про це орган, що призначає пенсії. Органи, що призначають пенсії, протягом п`яти робочих днів після надходження такого повідомлення подають до відповідних уповноважених структурних підрозділів списки осіб, яким необхідно провести перерахунок пенсії (додаток 5). Після одержання списків осіб уповноважені структурні підрозділи зазначають у них зміни розмірів грошового забезпечення для перерахунку раніше призначених пенсій і в п`ятиденний строк після надходження передають їх до відповідних органів, що призначають пенсії.

Тотожні за змістом положення щодо процедури перерахунку раніше призначених пенсій військовослужбовців у разі зміни розміру їх грошового забезпечення містяться у п.п. 2, 3 Порядку № 45.

Відповідно до п. 4 Порядку № 45 перерахунок пенсії здійснюється на момент виникнення такого права і проводиться у строки, передбачені ч.ч. 2 і 3 ст. 51 Закону № 2262-ХІІ.

Згідно з ч.ч. 2 і 3 ст. 51 Закону № 2262-ХІІ перерахунок пенсій, призначених особам офіцерського складу, прапорщикам і мічманам, військовослужбовцям надстрокової служби та військової служби за контрактом, особам, які мають право на пенсію за цим Законом та членам їх сімей, провадиться з першого числа місяця, що йде за місяцем, в якому настали обставини, що тягнуть за собою зміну розміру пенсії. Якщо при цьому пенсіонер набув права на підвищення пенсії, різницю в пенсії за минулий час може бути виплачено йому не більш як за 12 місяців.

Перерахунок пенсій у зв`язку зі зміною розміру хоча б одного з видів грошового забезпечення відповідних категорій військовослужбовців, осіб, які мають право на такий перерахунок згідно із цим Законом, або у зв`язку із введенням для зазначених категорій осіб нових щомісячних додаткових видів грошового забезпечення (надбавок, доплат, підвищень) та премій у розмірах, установлених законодавством, не проведений з вини органів Пенсійного фонду України та/або державних органів, які видають довідки для перерахунку пенсії, провадиться з дати виникнення права на нього без обмеження строком.

Суд апеляційної інстанції враховує, що наведені правовідносини вже були предметом неодноразового розгляду Верховного Суду. Так, у постанові від 02.08.2022 у справі № 440/6017/21 Верховний Суд дійшов висновку, що з 01.01.2020 положення п. 4 Постанови № 704 в частині застосування прожиткового мінімуму станом на 01.01.2018 не відповідає актам вищої юридичної сили, оскільки законом про Державний бюджет щороку змінюється розмір прожиткового мінімуму як базового державного стандарту. У зв`язку із цим у військовослужбовців виникло право на отримання оновлених довідок про грошове забезпечення для перерахунку пенсій.

Аналогічні правові висновки викладені Верховним Судом у постановах від 26.10.2022 у справі № 500/8485/21 та від 22.09.2022 у справі № 500/2392/21, у яких зазначено, що відмова органів Пенсійного фонду у проведенні перерахунку пенсії на підставі оновлених довідок про грошове забезпечення є протиправною.

У постанові від 22.09.2022 у справі № 500/2392/21 Верховний Суд також зауважив, що відмова Головного управління Пенсійного фонду України у проведенні перерахунку пенсії на підставі оновленої довідки про розмір грошового забезпечення позивача станом на 01.01.2020 відповідно до вимог ст.ст. 43 і 63 Закону № 2262-ХІІ, ст. 9 Закону № 2011-ХІІ, з урахуванням положень постанови № 704, із зазначенням відомостей про розміри щомісячних додаткових видів грошового забезпечення (надбавки, доплати, підвищення) та премії для перерахунку основного розміру пенсії із 01.02.2020, є протиправною.

Відповідно до ч. 5 ст. 242 КАС України та ч. 6 ст. 13 Закону України «Про судоустрій і статус суддів» суди під час застосування норм права зобов`язані враховувати правові висновки Верховного Суду.

З урахуванням означених правових висновків Верховного Суду, викладених у вказаних постановах апеляційний суд дійшов висновку, що суд першої інстанції помилково виснував, про те, що у заяві від 08.01.2026 представник позивача просила відповідача про перерахунок розміру основної пенсії на підставі довідки про розмір грошового забезпечення від 15.12.2025 №ФР36987, то Головним управлінням Пенсійного фонду України в Черкаській області протиправно не забезпечено з`ясування змісту прохання, не дотримана процедура і не врахований зміст ст.12 Закону України «Про звернення громадян» - мотивований індивідуальний акт по суті не ухвалений, довідка не перевірена щодо визначення складових з урахуванням висновків ВС.

Так, колегія суддів враховує ту обставину, що Верховний Суд у постанові від 18.07.2019 у справі №826/2426/16 (ЄДРСР 83104634) зазначив, що листи - це службова кореспонденція, вони не є нормативно-правовими актами, можуть носити лише роз`яснювальний, інформаційний та рекомендаційний характер і не повинні містити нових правових норм, які зачіпають права, свободи й законні інтереси громадян або мають міжвідомчий характер.

Разом з тим, у межах даних правовідносин, у відповідача, з огляду на приписи Порядку № 45 та приписів статті 51 Закону № 2262-ХІІ, у відповідача були відсутні правові підстави для відмови у перерахунку пенсії позивача.

Як зазначалося раніше, ч. 2-3 ст. 51 Закону № 2262-ХІІ унормовано, що перерахунок пенсій, призначених особам офіцерського складу, прапорщикам і мічманам, військовослужбовцям надстрокової служби та військової служби за контрактом, особам, які мають право на пенсію за цим Законом та членам їх сімей, провадиться з першого числа місяця, що йде за місяцем, в якому настали обставини, що тягнуть за собою зміну розміру пенсії. Якщо при цьому пенсіонер набув права на підвищення пенсії, різницю в пенсії за минулий час може бути виплачено йому не більш як за 12 місяців.

Перерахунок пенсій у зв`язку зі зміною розміру хоча б одного з видів грошового забезпечення відповідних категорій військовослужбовців, осіб, які мають право на такий перерахунок згідно із цим Законом, або у зв`язку із введенням для зазначених категорій осіб нових щомісячних додаткових видів грошового забезпечення (надбавок, доплат, підвищень) та премій у розмірах, установлених законодавством, не проведений з вини органів Пенсійного фонду України та/або державних органів, які видають довідки для перерахунку пенсії, провадиться з дати виникнення права на нього без обмеження строком.

З огляду на викладене, оскільки за наслідками розгляду поданої в інтересах позивача заяви про перерахунок пенсії згідно із Законом №2262-ХІІ з наданою на виконання рішення Черкаського окружного адміністративного суду від 07.11.2025 у справі № 580/9938/25 довідкою про розмір грошового забезпечення позивача, у відповідача були відсутні підстави для відмови у перерахунку пенсії, позаяк такий гарантований приписами чинного законодавства.

Таким чином, суд першої інстанції дійшов помилкового висновку про не відповідність листа-відповіді Головного управління Пенсійного фонду України в Черкаській області змісту ст. 12 Закону України «Про звернення громадян», позаяк така заява подана позивачем не у поряду звернення згідно із Законом України «Про звернення громадян», а подана у відповідності до приписів Порядку № 45 та ст. 51 Закону №2262-ХІІ.

Висновок суду першої інстанції про наявність підстав для визнання протиправною бездіяльності Головного управління Пенсійного фонду України в Черкаській області під час розгляду заяви представника ОСОБА_1 від 08.01.2026 про перерахунок пенсії на підставі довідки ІНФОРМАЦІЯ_1 про розмір грошового забезпечення від 15.12.2025 №ФР36987 та зобов`язання Головного управління Пенсійного фонду України в Черкаській області повторно розглянути заяву представника ОСОБА_1 від 08.01.2026 щодо проведення перерахунку пенсії на підставі довідки ІНФОРМАЦІЯ_1 про розмір грошового забезпечення від 15.12.2025 №ФР36987 з урахуванням правової оцінки, наданої судом у судовому рішенні є необґрунтованим та таким, що не узгоджується з положеннями чинного законодавства та не забезпечує поновлення порушеного права позивача.

Суд першої інстанції неправильно застосував норми матеріального права під час ухвалення рішення, а тому наявні підстави для скасування рішення суду першої інстанції та прийняття нового рішення.

З огляду на встановлені в ході розгляду даної справ обставини та враховуючи, що позивач у визначений законодавством спосіб реалізував своє право на перерахунок пенсії шляхом подання до пенсійного органу довідки про розмір грошового забезпечення, яке враховується при перерахунку пенсії, такий перерахунок повинен бути здійснений Головним управлінням Пенсійного фонду України в Черкаській області.

Оскільки, відповідач протиправно відмовив позивачу щодо здійснення перерахунку пенсії, з метою належного захисту прав позивача, колегія суддів вважає за необхідне визнати протиправними дії відповідача щодо відмови позивачу у перерахунку та виплаті пенсії з 01.02.2023 на підставі довідки ІНФОРМАЦІЯ_1 №ФР36987 від 15.12.2025.

Статтею 13 Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод передбачено, що кожен, чиї права та свободи, визнані в цій Конвенції, було порушено, має право на ефективний засіб юридичного захисту в національному органі, навіть якщо таке порушення було вчинене особами, які здійснювали свої офіційні повноваження.

При цьому, під ефективним засобом (способом) слід розуміти такий, що призводить до потрібних результатів, наслідків, дає найбільший ефект.

Таким чином, ефективний спосіб захисту повинен забезпечити поновлення порушеного права, бути адекватним наявним обставинам та виключати подальше звернення особи до суду за захистом порушених прав.

Частиною 4 ст.245 КАС України визначено, що у випадку, визначеному пунктом 4 частини другої цієї статті, суд може зобов`язати відповідача - суб`єкта владних повноважень прийняти рішення на користь позивача, якщо для його прийняття виконано всі умови, визначені законом, і прийняття такого рішення не передбачає права суб`єкта владних повноважень діяти на власний розсуд.

У випадку, якщо прийняття рішення на користь позивача передбачає право суб`єкта владних повноважень діяти на власний розсуд, суд зобов`язує суб`єкта владних повноважень вирішити питання, щодо якого звернувся позивач, з урахуванням його правової оцінки, наданої судом у рішенні.

За приписами вказаної правової норми слідує, що у разі, якщо суб`єкт владних повноважень використав надане йому законом право на прийняття певного рішення за наслідками розгляду звернення особи, але останнє визнане судом протиправним з огляду на його невідповідність чинному законодавству, при цьому суб`єктом звернення дотримано усіх визначених законом умов, то суд вправі зобов`язати суб`єкта владних повноважень прийняти певне рішення.

Якщо ж таким суб`єктом не прийняв відповідного рішення, то суд повинен зобов`язати суб`єкта владних повноважень до прийняття рішення з урахуванням оцінки суду.

Обираючи правильний спосіб захисту порушених прав позивача в цій ситуації колегія суддів враховує роз`яснення, які наведені в постанові Пленуму ВАС України № 7 від 20.05.2013р. «Про судове рішення в адміністративній справі», згідно яких у разі визнання судом неправомірними дій чи бездіяльності відповідача суд може зобов`язати його вчинити чи утриматися від вчинення певних дій у спосіб, визначений чинним законодавством, яким може бути захищено/відновлено порушене право.

Резолютивна частина рішення не повинна містити приписів, що прогнозують можливі порушення з боку відповідача та зобов`язання його до вчинення чи утримання від вчинення дій на майбутнє.

За таких умов колегія суддів вважає, що ефективним способом захисту порушеного права позивача є зобов`язання відповідача перерахувати та виплатити позивачу пенсію на підставі довідки ІНФОРМАЦІЯ_1 №ФР36987 від 15.12.2025, виданої станом на 01.01.2023, з урахуванням проведених раніше виплат, починаючи з 01.02.2023.

Колегія суддів вважає, що такий спосіб захисту прав позивача повністю відповідає вимогам діючого законодавства.

При цьому, колегія суддів зазначає про те, що не підлягають задоволенню вимоги позивача «виплачувати пенсію та здійснити виплату різниці між максимально нарахованим та фактично виплаченим розміром», оскільки такі вимоги є вимогами на майбутнє.

Право на вмотивованість судового рішення є складовою права на справедливий суд, гарантованого ст.6 Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод.

Як неодноразово вказував Європейський суд з прав людини, право на вмотивованість судового рішення сягає своїм корінням більш загального принципу, втіленого у Конвенції, який захищає особу від сваволі; рішення національного суду повинно містити мотиви, які достатні для того, щоб відповісти на істотні аспекти доводів сторони (рішення у справі «Руїз Торія проти Іспанії», параграфи 29 - 30). Це право не вимагає детальної відповіді на кожен аргумент, використаний стороною; більше того, воно дозволяє судам вищих інстанцій просто підтримати мотиви, наведені судами нижчих інстанцій, без того, щоб повторювати їх.

У рішенні «Петриченко проти України» (параграф 13) Європейський суд з прав людини вказував на те, що національні суди не надали достатнього обґрунтування своїх рішень, та не розглянули відповідні доводи заявника, навіть коли ці доводи були конкретними, доречними та важливими.

Відповідно до пункту 2 частини 1 статті 315 Кодексу адміністративного судочинства України, за наслідками розгляду апеляційної скарги на судове рішення суду першої інстанції суд апеляційної інстанції має право скасувати судове рішення повністю або частково і ухвалити нове судове рішення у відповідній частині або змінити судове рішення.

Приписи пунктів 1, 4 частини 1 статті 317 Кодексу адміністративного судочинства України, визначають, що підставами для скасування судового рішення суду першої інстанції повністю або частково та ухвалення нового рішення у відповідній частині або зміни рішення є: неповне з`ясування судом обставин, що мають значення для справи; неправильне застосування норм матеріального права або порушення норм процесуального права.

З урахуванням наведеного, доводи апеляційної скарги позивача є обґрунтованими та знайшли своє підтвердження під час апеляційного перегляду, тому рішення суду першої інстанції прийнято з порушенням норм матеріального права та підлягає скасуванню, з прийняттям нового рішення про часткове задоволення позовних вимог.

Частиною першою статті 143 Кодексу адміністративного судочинства України обумовлено, що суд вирішує питання щодо судових витрат у рішенні, постанові або ухвалі.

Приписами частини першої статті 139 Кодексу адміністративного судочинства України визначено, що при задоволенні позову сторони, яка не є суб`єктом владних повноважень, всі судові витрати, які підлягають відшкодуванню або оплаті відповідно до положень цього Кодексу, стягуються за рахунок бюджетних асигнувань суб`єкта владних повноважень, що виступав відповідачем у справі, або якщо відповідачем у справі виступала його посадова чи службова особа.

Під час звернення до суду з даним позовом позивачем не було сплачено судовий збір, оскільки він є звільненим від сплати судового збору у відповідності до приписів Закону України «Про судовий збір».

З огляду на викладене судові витрати розподілу не підлягають.

Керуючись ст. ст. 311, 315, 317, 321, 325 Кодексу адміністративного судочинства України, суд,

П О С Т А Н О В И В:

Апеляційну скаргу ОСОБА_1 на рішення Черкаського окружного адміністративного суду від 29 червня 2026 року - задовольнити.

Рішення Черкаського окружного адміністративного суду від 29 червня 2026 року у справі № 5803269/26 - скасувати.

Прийняти нове рішення, яким адміністративний позов ОСОБА_1 задовольнити частково.

Визнати протиправними дії Головного управління Пенсійного фонду України в Черкаській області щодо відмови ОСОБА_1 у перерахунку та виплаті пенсії з 01.02.2023 на підставі довідки ІНФОРМАЦІЯ_1 №ФР36987 від 15.12.2025

Зобов`язати Головне управління Пенсійного фонду України в Черкаській області перерахувати та виплатити ОСОБА_1 пенсію на підставі довідки ІНФОРМАЦІЯ_1 №ФР36987 від 15.12.2025 , виданої станом на 01.01.2023, з урахуванням проведених раніше виплат, починаючи з 01.02.2023.

У задоволенні іншої частини позовних вимог відмовити.

Постанова суду апеляційної інстанції набирає законної сили з дати її ухвалення та касаційному оскарженню не підлягає, крім випадків, передбачених п. 2 ч. 5 ст. 328 КАС України.

Суддя-доповідач Є.Д. Кравченко

Судді: О.О. Осіпова

С.В. Златін