Постанова № 141375019 у справі № 320/57306/25 від 10.11.2026

ШОСТИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД

Справа № 320/57306/25 суддя першої інстанції: Перепелиця А.М.

ПОСТАНОВА

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

10 листопада 2026 року м. Київ

Шостий апеляційний адміністративний суд у складі: судді-доповідача Воловика С.В., суддів Кравченка Є.Д., Осіпової О.О., розглянувши у письмовому провадженні в приміщенні суду в місті Києві апеляційну скаргу Головного управління Пенсійного фонду України у Київській області на рішення Київського окружного адміністративного суду від 29 червня 2026 року у справі № 320/57306/25 за позовом ОСОБА_1 до Головного управління Пенсійного фонду України у Київській області про визнання протиправними дій, зобов`язання вчинити певні дії,

В С Т А Н О В И В:

ОСОБА_1 (далі - позивач, ОСОБА_1 ) звернулася до суду з позовом до Головного управління Пенсійного фонду України у Київській області (далі - апелянт, відповідач, ГУ ПФУ у Київській області), у якому просила суд:

- визнати протиправними дії відповідача щодо відмови у перерахунку пенсії виходячи з восьми мінімальних пенсій за віком;

- зобов`язати відповідача перерахувати та виплатити їй пенсію починаючи з 18.09.2025 в розмірі восьми мінімальних пенсій за віком, визначених законом про Державний бюджет України на відповідний рік, урахувавши всі передбачені законодавством підвищення і доплати, та з урахуванням раніше виплачених сум.

Рішенням Київського окружного адміністративного суду від 29 червня 2026 року позов задоволено, визнано протиправними дії ГУ ПФУ у Київській області щодо відмови ОСОБА_1 у перерахунку пенсії виходячи з восьми мінімальних пенсій за віком та зобов`язано відповідача перерахувати та виплатити позивачу пенсію починаючи з 18.09.2025 в розмірі восьми мінімальних пенсій за віком, урахувавши всі передбачені законодавством підвищення і доплати, з урахуванням раніше виплачених сум.

Підставою для задоволення позову суд першої інстанції визначив те, що встановлені Законом України від 29.06.2021 № 1584-IX «Про внесення змін до Закону України «Про статус і соціальний захист громадян, які постраждали внаслідок Чорнобильської катастрофи» щодо підвищення рівня пенсійного забезпечення окремих категорій осіб» (далі - Закон № 1584-IX) мінімальні розміри пенсії по інвалідності, що настала внаслідок Чорнобильської катастрофи, є істотно меншими, ніж гарантовані частиною четвертою статті 54 Закону України від 28.02.1991 № 796-XII «Про статус і соціальний захист громадян, які постраждали внаслідок Чорнобильської катастрофи» (далі - Закон № 796-XII) у редакції Закону України від 06.06.1996 № 230/96-ВР (далі - Закон № 230/96-ВР).

З огляду на це, а також на висновки Конституційного Суду України, викладені в рішеннях від 07.04.2021 № 1-р(ІІ)/2021 та від 03.04.2024 № 4-р(І)/2024, суд першої інстанції з посиланням на практику Верховного Суду дійшов висновку, що до спірних правовідносин підлягає застосуванню стаття 54 Закону № 796-XII у редакції Закону № 230/96-ВР.

Не погоджуючись із зазначеним рішенням, ГУ ПФУ у Київській області звернулося з апеляційною скаргою, у якій вказує на неправильне застосування судом першої інстанції норм матеріального права, у зв`язку з чим просить апеляційний суд скасувати рішення Київського окружного адміністративного суду від 29 червня 2026 року та ухвалити нове рішення, яким у задоволенні позовних вимог відмовити в повному обсязі.

Обґрунтовуючи апеляційну скаргу, відповідач зазначає про те, що на виконання Рішення Конституційного Суду України від 07.04.2021 № 1-р(ІІ)/2021 Верховна Рада України прийняла Закон № 1584-IX, яким у частині третій статті 54 Закону № 796-XII встановлено мінімальний розмір пенсії по інвалідності для осіб з інвалідністю ІІ групи на рівні 4800 грн з подальшою щорічною індексацією.

На думку апелянта, Закон № 1584-IX є чинним, неконституційним не визнавався та підлягає обов`язковому застосуванню органами Пенсійного фонду України, які відповідно до частини другої статті 19 Конституції України зобов`язані діяти лише на підставі, в межах повноважень та у спосіб, що передбачені Конституцією та законами України.

Крім того, апелянт зауважив на тому, що чинна редакція статті 54 Закону № 796-XII не передбачає обчислення пенсії особам з інвалідністю ІІ групи у розмірі восьми мінімальних пенсій за віком, а пенсію позивачу розраховано на підставі документів пенсійної справи та відповідно до чинного законодавства, у зв`язку з чим посилання позивача на редакцію статті 54 Закону № 796-XII, встановлену Законом № 230/96-ВР, є необґрунтованими.

Ухвалою Шостого апеляційного адміністративного суду від 17.08.2026 відкрито апеляційне провадження, встановлено строк для подання відзиву на апеляційну скаргу, витребувано справу із Київського окружного адміністративного суду.

Позивач правом на подання відзиву на апеляційну скаргу не скористався, що відповідно до частини четвертої статті 304 КАС України не перешкоджає перегляду рішення суду першої інстанції.

Ухвалою Шостого апеляційного адміністративного суду від 28.09.2026 апеляційну скаргу відповідача призначено до розгляду в порядку письмового провадження.

Заслухавши суддю-доповідача, дослідивши матеріали справи, всебічно і повно з`ясувавши всі фактичні обставини та об`єктивно оцінивши докази, які мають юридичне значення для вирішення апеляційної скарги в їх сукупності, колегія суддів встановила наступне.

ОСОБА_1 перебуває на обліку в ГУ ПФУ у Київській області та отримує пенсію по інвалідності відповідно до Закону № 796-XII як особа з інвалідністю ІІ групи, інвалідність якої пов`язана з Чорнобильською катастрофою.

Як зазначає відповідач в апеляційній скарзі, з 01.03.2025 розмір пенсії позивача з надбавками становить 8112,33 грн, з яких 7884,57 грн - мінімальний розмір пенсії по інвалідності, визначений частиною третьою статті 54 Закону № 796-XII у редакції Закону № 1584-IX з урахуванням індексації, та 227,76 грн - щомісячна додаткова пенсія за шкоду, заподіяну здоров`ю.

18.09.2025 позивач звернулася до відповідача із заявою про перерахунок пенсії виходячи з восьми мінімальних пенсій за віком.

Листом від 08.10.2025 відповідач повідомив позивача про те, що пенсію розраховано згідно з чинним законодавством, а підстави для її перерахунку в розмірі восьми мінімальних пенсій за віком відсутні.

Не погоджуючись із такою відмовою, позивач звернулася до суду і, за результатами розгляду справи, позов було задоволено.

Перевіривши правильність застосування судом першої інстанції норм матеріального права й дотримання норм процесуального права, повноту встановлення фактичних обставин справи та їх правову оцінку, колегія суддів зазначає, що на виконання частини 2 статті 19 Конституції України органи державної влади та органи місцевого самоврядування, їх посадові особи зобов`язані діяти лише на підставі, в межах повноважень та у спосіб, що передбачені Конституцією та законами України.

Наведена норма означає, що суб`єкт владних повноважень зобов`язаний діяти лише на виконання закону, за умов і обставин, визначених ним, вчиняти дії, не виходячи за межі прав та обов`язків, дотримуватися встановленої законом процедури, обирати лише встановлені законодавством України способи правомірної поведінки під час реалізації своїх владних повноважень.

Частиною 2 статті 2 КАС України встановлено, що у справах про оскарження рішень, дій чи бездіяльності суб`єктів владних повноважень адміністративні суди перевіряють, чи прийняті (вчинені) вони:

1) на підставі, у межах повноважень та у спосіб, що визначені Конституцією та законами України;

2) з використанням повноваження з метою, з якою це повноваження надано;

3) обґрунтовано, тобто з урахуванням усіх обставин, що мають значення для прийняття рішення (вчинення дії);

4) безсторонньо (неупереджено);

5) добросовісно;

6) розсудливо;

7) з дотриманням принципу рівності перед законом, запобігаючи всім формам дискримінації;

8) пропорційно, зокрема з дотриманням необхідного балансу між будь-якими несприятливими наслідками для прав, свобод та інтересів особи і цілями, на досягнення яких спрямоване це рішення (дія);

9) з урахуванням права особи на участь у процесі прийняття рішення;

10) своєчасно, тобто протягом розумного строку.

Відповідно до частини першої статті 46 Конституції України громадяни мають право на соціальний захист, що включає право на забезпечення їх у разі повної, часткової або тимчасової втрати працездатності, втрати годувальника, безробіття з незалежних від них обставин, а також у старості та в інших випадках, передбачених законом.

Водночас статтею 16 Конституції України подолання наслідків Чорнобильської катастрофи - катастрофи планетарного масштабу, збереження генофонду Українського народу визначено обов`язком держави, а частиною першою статті 50 Основного Закону гарантовано право кожного на безпечне для життя і здоров`я довкілля та на відшкодування завданої порушенням цього права шкоди.

Згідно з пунктом 6 частини першої статті 92 Конституції України виключно законами України визначаються основи соціального захисту, форми і види пенсійного забезпечення.

Правовідносини щодо реалізації конституційного права громадян, які постраждали внаслідок Чорнобильської катастрофи, на охорону їхнього життя і здоров`я та їх соціального захисту врегульовані Законом № 796-XII.

За змістом статті 1 Закону № 796-XII цей Закон спрямований на захист громадян, які постраждали внаслідок Чорнобильської катастрофи, а державна політика в галузі соціального захисту потерпілих базується, зокрема, на принципах соціального захисту людей та повного відшкодування шкоди особам, які постраждали внаслідок Чорнобильської катастрофи.

Відповідно до статті 49 Закону № 796-XII пенсії особам, віднесеним до категорій 1, 2, 3, 4, встановлюються у вигляді державної пенсії та додаткової пенсії за шкоду, заподіяну здоров`ю, яка призначається після виникнення права на державну пенсію.

Пенсійне забезпечення осіб з інвалідністю, що настала внаслідок каліцтва чи захворювання, пов`язаного з Чорнобильською катастрофою, врегульовано статтею 54 Закону № 796-XII, яка неодноразово зазнавала змін.

Так, частиною четвертою статті 54 Закону № 796-XII у редакції Закону № 230/96-ВР було передбачено, що в усіх випадках розміри пенсій для інвалідів, щодо яких встановлено зв`язок з Чорнобильською катастрофою, не можуть бути нижчими: по I групі інвалідності - 10 мінімальних пенсій за віком; по II групі інвалідності - 8 мінімальних пенсій за віком; по III групі інвалідності - 6 мінімальних пенсій за віком; дітям-інвалідам - 3 мінімальних пенсій за віком.

Згодом Законом України від 28.12.2014 № 76-VIII «Про внесення змін та визнання такими, що втратили чинність, деяких законодавчих актів України» (далі - Закон № 76-VIII), який набрав чинності 01.01.2015, статтю 54 Закону № 796-XII викладено в новій редакції, згідно з якою умови, порядок призначення та мінімальні розміри пенсії по інвалідності, що настала внаслідок каліцтва чи захворювання, і пенсії у зв`язку з втратою годувальника внаслідок Чорнобильської катастрофи визначаються актами Кабінету Міністрів України з відповідних питань.

Рішенням Конституційного Суду України від 07.04.2021 № 1-р(ІІ)/2021 визнано такою, що не відповідає Конституції України (є неконституційною), частину третю статті 54 Закону № 796-XII у редакції Закону № 76-VIII щодо уповноваження Верховною Радою України Кабінету Міністрів України визначати своїми актами мінімальні розміри пенсії за інвалідністю, що настала внаслідок каліцтва чи захворювання, і пенсії у зв`язку з втратою годувальника внаслідок Чорнобильської катастрофи.

Цим Рішенням визначено, що неконституційне положення втрачає чинність через три місяці з дня ухвалення Конституційним Судом України Рішення, тобто з 07.07.2021, а Верховній Раді України приписано протягом цього строку привести нормативне регулювання у відповідність із Конституцією України та цим Рішенням.

Водночас Конституційний Суд України встановив, що в разі неприведення нормативного регулювання у відповідність із Конституцією України та цим Рішенням у визначений строк застосуванню підлягатиме частина четверта статті 54 Закону № 796-XII у редакції Закону № 230/96-ВР.

Такий порядок виконання Рішення узгоджується з частиною другою статті 152 Конституції України, частиною першою статті 91 та частиною першою статті 97 Закону України від 13.07.2017 № 2136-VIII «Про Конституційний Суд України», за змістом яких положення, визнані неконституційними, втрачають чинність з дня ухвалення відповідного рішення, якщо інше не встановлено самим рішенням, а Конституційний Суд України може встановити порядок і строки його виконання.

При цьому відповідно до частини першої статті 151-2 Конституції України рішення, ухвалені Конституційним Судом України, є обов`язковими, остаточними і не можуть бути оскаржені.

У Рішенні від 07.04.2021 № 1-р(ІІ)/2021 Конституційний Суд України також зазначив, що приписи статей 3, 16, 50 Конституції України у їх взаємозв`язку зобов`язують державу за будь-яких обставин забезпечити особам з інвалідністю з числа учасників ліквідації наслідків аварії на Чорнобильській АЕС та потерпілих від Чорнобильської катастрофи, щодо яких встановлено причинний зв`язок інвалідності з Чорнобильською катастрофою, посилений соціальний захист.

Крім того, Конституційний Суд України наголосив, що в разі зміни законодавчого регулювання у цій сфері держава не повинна вдаватися до обмежень, що порушують сутність індивідуальних прав таких осіб, а досягнутий рівень їх соціального захисту має бути збережено.

29.06.2021 Верховна Рада України прийняла Закон № 1584-IX, пунктом 2 розділу I якого, що набрав чинності з 01.07.2021, частину третю статті 54 Закону № 796-XII викладено в такій редакції: «В усіх випадках розміри пенсії по інвалідності, що настала внаслідок каліцтва чи захворювання внаслідок Чорнобильської катастрофи, не можуть бути нижчими: для I групи інвалідності - 6000 гривень; для II групи інвалідності - 4800 гривень; для III групи інвалідності - 3700 гривень; для дітей з інвалідністю - 3700 гривень».

Цим же Законом статтю 54 Закону № 796-XII доповнено положенням, відповідно до якого зазначені розміри пенсії починаючи з 2022 року щороку з 1 березня індексуються у порядку, встановленому Кабінетом Міністрів України.

Разом з тим Рішенням Конституційного Суду України від 03.04.2024 № 4-р(І)/2024 частину третю статті 54 Закону № 796-XII у редакції Закону № 1584-IX визнано такою, що не відповідає Конституції України (є неконституційною), з відтермінуванням втрати нею чинності до спливу трьох місяців з дня припинення чи скасування воєнного стану, введеного Указом Президента України від 24.02.2022 № 64/2022.

У цьому Рішенні Конституційний Суд України констатував, що Верховна Рада України Законом № 1584-IX повторно запровадила правове регулювання з тим самим недоліком, а саме визначила мінімальні розміри державної пенсії за інвалідністю, що настала внаслідок каліцтва чи захворювання внаслідок Чорнобильської катастрофи, у розмірах менших, ніж їх було гарантовано Законом № 796-XII у редакції Закону № 230/96-ВР.

Конституційний Суд України також дійшов висновку, що така пенсія призначається виходячи з імперативних вимог Конституції України як особлива форма відшкодування завданої шкоди та не може бути скасованою чи зменшеною, поставленою в залежність від наявних фінансових ресурсів чи будь-яких інших обставин.

Відтак частина третя статті 54 Закону № 796-XII у редакції Закону № 1584-IX за висновком Конституційного Суду України не відповідає частині першій статті 3, частині другій статті 8, статті 16, частині третій статті 22, частині першій статті 46, частині першій статті 50 Конституції України.

Отже, умова, з настанням якої Рішення Конституційного Суду України від 07.04.2021 № 1-р(ІІ)/2021 пов`язувало застосування частини четвертої статті 54 Закону № 796-XII у редакції Закону № 230/96-ВР, а саме неприведення нормативного регулювання у відповідність із Конституцією України, фактично настала, що і констатовано Рішенням від 03.04.2024 № 4-р(І)/2024.

Колегія суддів звертає увагу, що наведені обставини спростовують твердження апелянта про те, що Закон № 1584-IX у частині, яка стосується спірних правовідносин, неконституційним не визнавався.

Аналізуючи наведене правове регулювання в його розвитку, Верховний Суд у складі судової палати з розгляду справ щодо захисту соціальних прав Касаційного адміністративного суду в постанові від 10.12.2024 у справі № 240/1121/24 дійшов висновку, що, незважаючи на формальне виконання законодавцем Рішення Конституційного Суду України від 07.04.2021 № 1-р(ІІ)/2021, встановлені Законом № 1584-IX нові розміри пенсій є суттєво меншими, ніж їх було гарантовано Законом № 796-XII у редакції Закону № 230/96-ВР.

Унаслідок цього прийняттям Закону № 1584-IX не досягнуто мінімальних гарантій у сфері соціального захисту осіб, які постраждали внаслідок Чорнобильської катастрофи, а до правовідносин, пов`язаних з нарахуванням та виплатою пенсії особам з інвалідністю, щодо яких встановлено зв`язок з Чорнобильською катастрофою, слід застосовувати норми статті 54 Закону № 796-XII у редакції Закону № 230/96-ВР.

Варто зауважити, що в зазначеній справі колегія суддів, яка передала справу на розгляд палати, обґрунтовувала необхідність відступу від цього підходу, зокрема, чинністю Закону № 1584-IX на час звернення особи до пенсійного органу та відтермінуванням Рішенням Конституційного Суду України від 03.04.2024 № 4-р(І)/2024 втрати чинності частиною третьою статті 54 Закону № 796-XII до спливу трьох місяців з дня припинення чи скасування воєнного стану.

Однак судова палата, розглянувши ці доводи, підстав для відступу від правового висновку не знайшла, тобто відтермінування втрати чинності неконституційною нормою не було визнано обставиною, що виключає застосування статті 54 Закону № 796-XII у редакції Закону № 230/96-ВР.

Надалі в постанові від 04.11.2025 у справі № 580/5022/24 Верховний Суд у складі тієї ж судової палати, застосувавши висновки, викладені в постанові від 10.12.2024 у справі № 240/1121/24, дійшов висновку, що особа, яка має статус потерпілої внаслідок Чорнобильської катастрофи категорії 1 та є особою з інвалідністю ІІ групи, яка настала внаслідок захворювання, пов`язаного з Чорнобильською катастрофою, має право на перерахунок основної пенсії у розмірі 8 мінімальних пенсій за віком відповідно до статті 54 Закону № 796-XII у редакції Закону № 230/96-ВР.

Відповідно до частини п`ятої статті 242 КАС України при виборі і застосуванні норми права до спірних правовідносин суд враховує висновки щодо застосування норм права, викладені в постановах Верховного Суду.

Колегія суддів враховує, що правовідносини у справі № 580/5022/24 є подібними до спірних у цій справі за суб`єктним складом, предметом спору та нормативно-правовим регулюванням, оскільки стосуються права особи з інвалідністю ІІ групи, пов`язаною з Чорнобильською катастрофою, на пенсію в розмірі, не нижчому за 8 мінімальних пенсій за віком.

Крім того, колегія суддів не залишає поза увагою висновки Великої Палати Верховного Суду, викладені в постанові від 14.05.2025 у зразковій справі № 440/14216/23, щодо неможливості застосування судом на підставі частини четвертої статті 7 КАС України нормативного положення, яке втратило чинність.

Водночас ці висновки сформовано у правовідносинах щодо щорічної разової грошової виплати особам з інвалідністю внаслідок війни, яку Велика Палата Верховного Суду визнала додатковою державною допомогою, що не належить до складових права на соціальний захист, визначених частиною першою статті 46 Конституції України, і не є основним джерелом існування особи.

Натомість у цій справі йдеться про основну пенсію по інвалідності, тобто про забезпечення особи в разі втрати працездатності, яке, як зазначила Велика Палата Верховного Суду в тій самій постанові, є складовою конституційного права на соціальний захист, що не може бути скасована законом.

До того ж обов`язок застосування частини четвертої статті 54 Закону № 796-XII у редакції Закону № 230/96-ВР у цьому випадку ґрунтується не на самостійному розсуді суду щодо вибору редакції закону, а на прямому приписі Рішення Конституційного Суду України від 07.04.2021 № 1-р(ІІ)/2021, яке є обов`язковим.

За таких обставин висновки Великої Палати Верховного Суду у справі № 440/14216/23 стосуються неподібних правовідносин і не спростовують правильності застосування судом першої інстанції норм матеріального права у цій справі, що також підтверджується тим, що постанову у справі № 580/5022/24 ухвалено після постанови Великої Палати Верховного Суду від 14.05.2025.

Як встановлено судом першої інстанції та підтверджено під час апеляційного розгляду, позивач є особою з інвалідністю ІІ групи, інвалідність якої пов`язана з Чорнобильською катастрофою, а розмір її пенсії визначено відповідачем із застосуванням частини третьої статті 54 Закону № 796-XII у редакції Закону № 1584-IX, тобто в розмірі, меншому за 8 мінімальних пенсій за віком.

Отже, відмовляючи позивачу в перерахунку пенсії, відповідач застосував норму, яку Конституційний Суд України визнав такою, що не відповідає Конституції України, та не врахував обов`язкового для виконання Рішення Конституційного Суду України від 07.04.2021 № 1-р(ІІ)/2021, у зв`язку з чим його дії не відповідають критеріям, визначеним частиною другою статті 2 КАС України.

Посилання апелянта на статтю 59 Закону № 796-XII та пункт 13 Порядку обчислення пенсій особам, які постраждали внаслідок Чорнобильської катастрофи, затвердженого постановою Кабінету Міністрів України від 23.11.2011 № 1210, колегія суддів відхиляє, оскільки ці положення регулюють порядок визначення заробітної плати для обчислення пенсії окремим категоріям військовослужбовців та розмір додаткової пенсії за шкоду, заподіяну здоров`ю, які не є предметом спору в цій справі.

Так само не спростовують висновків суду першої інстанції доводи відповідача про обчислення пенсії на підставі документів пенсійної справи, адже між сторонами відсутній спір щодо фактичних даних, покладених в основу обчислення пенсії, а спірним є лише питання про норму права, яка визначає її мінімальний розмір.

З приводу обраного судом першої інстанції способу захисту та періоду перерахунку колегія суддів зазначає, що визнання протиправними дій відповідача та зобов`язання його здійснити перерахунок і виплату пенсії узгоджується зі статтею 5 КАС України, частина друга якої допускає захист порушених прав в інший спосіб, що не суперечить закону і забезпечує ефективний захист, а також з резолютивними частинами постанов Верховного Суду у справах № 240/1121/24 та № 580/5022/24.

Перерахунок пенсії з 18.09.2025, тобто з дати звернення позивача до пенсійного органу, визначено судом у межах заявлених позовних вимог і з урахуванням раніше виплачених сум, що виключає подвійну виплату.

Водночас колегія суддів зауважує, що окремі неточності мотивувальної частини оскаржуваного рішення щодо найменування редакцій статті 54 Закону № 796-XII та структурних одиниць Закону № 1584-IX не вплинули на правильність вирішення спору по суті, а тому не можуть бути підставою для його скасування.

Частинами першою - третьою статті 242 КАС України встановлено, що рішення суду повинно ґрунтуватися на засадах верховенства права, бути законним і обґрунтованим. Законним є рішення, ухвалене судом відповідно до норм матеріального права при дотриманні норм процесуального права. Обґрунтованим є рішення, ухвалене судом на підставі повно і всебічно з`ясованих обставин в адміністративній справі, підтверджених тими доказами, які були досліджені в судовому засіданні, з наданням оцінки всім аргументам учасників справи.

Відповідно до статті 316 КАС України суд апеляційної інстанції залишає апеляційну скаргу без задоволення, а рішення або ухвалу суду - без змін, якщо визнає, що суд першої інстанції правильно встановив обставини справи та ухвалив судове рішення з додержанням норм матеріального і процесуального права.

Таким чином, враховуючи вищевикладене, колегія суддів дійшла висновку про те, що суд першої інстанції правильно встановив фактичні обставини справи, всебічно і повно дослідив наявні докази, надав їм належну оцінку, правильно застосував норми матеріального права та дотримався норм процесуального права при ухваленні оскаржуваного рішення, що свідчить про необґрунтованість апеляційної скарги та відсутність підстав для її задоволення.

Керуючись статтями 308, 311, 315, 316, 321, 322, 325, 328, 329 Кодексу адміністративного судочинства України, суд

П О С Т А Н О В И В:

Апеляційну скаргу Головного управління Пенсійного фонду України у Київській області на рішення Київського окружного адміністративного суду від 29 червня 2026 року у справі № 320/57306/25 за позовом ОСОБА_1 до Головного управління Пенсійного фонду України у Київській області про визнання протиправними дій, зобов`язання вчинити певні дії - залишити без задоволення.

Рішення Київського окружного адміністративного суду від 29 червня 2026 року у справі № 320/57306/25 - залишити без змін.

Постанова набирає законної сили з дати її прийняття та може бути оскаржена в касаційному порядку до Верховного Суду протягом тридцяти днів з дня складення повного судового рішення відповідно до статей 328, 329 Кодексу адміністративного судочинства України.

Суддя-доповідач С.В. Воловик

Судді Є.Д. Кравченко

О.О. Осіпова