Постанова № 141375022 у справі № 320/59353/25 від 10.11.2026

ШОСТИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД

Справа № 320/59353/25 суддя першої інстанції: Перепелиця А.М.

ПОСТАНОВА

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

10 листопада 2026 року м. Київ

Шостий апеляційний адміністративний суд у складі: судді-доповідача Воловика С.В., суддів Кравченка Є.Д., Осіпової О.О., розглянувши у письмовому провадженні в приміщенні суду в місті Києві апеляційну скаргу Головного управління Пенсійного фонду України у Київській області на рішення Київського окружного адміністративного суду від 30 червня 2026 року у справі № 320/59353/25 за позовом ОСОБА_1 до Головного управління Пенсійного фонду України у Київській області про визнання протиправними дій, зобов`язання вчинити певні дії,

В С Т А Н О В И В:

ОСОБА_1 (далі - позивачка, ОСОБА_1 ) звернулась з позовною заявою до Головного управління Пенсійного фонду України у Київській області (далі - апелянт, відповідач, ГУ ПФУ у Київській області), у якій просила суд:

- визнати протиправною відмову ГУ ПФУ у Київській області перерахувати, нарахувати та виплатити ОСОБА_1 пенсію згідно з Рішенням Конституційного Суду України від 07.04.2021 № 1-р(ІІ)/2021 відповідно до статті 54 Закону України «Про статус і соціальний захист громадян, які постраждали внаслідок Чорнобильської катастрофи» від 28.02.1991 № 796-XII (далі - Закон № 796-XII) у редакції Закону України «Про внесення змін і доповнень до Закону України «Про статус і соціальний захист громадян, які постраждали внаслідок Чорнобильської катастрофи» від 06.06.1996 № 230/96-ВР (далі - Закон № 230/96-ВР) у розмірі шести мінімальних пенсій за віком;

- зобов`язати ГУ ПФУ у Київській області здійснити перерахунок, нарахування та виплачувати ОСОБА_1 пенсію з 07.10.2025 з урахуванням Рішення Конституційного Суду України від 07.04.2021 № 1-р(ІІ)/2021 відповідно до статті 54 Закону № 796-XII у редакції Закону № 230/96-ВР у розмірі шести мінімальних пенсій за віком, визначених законом про Державний бюджет України на відповідний рік, щомісячно з урахуванням раніше виплаченої пенсії.

Рішенням Київського окружного адміністративного суду від 30 червня 2026 року позов задоволено частково, визнано протиправними дії ГУ ПФУ у Київській області щодо відмови перерахувати, нарахувати та виплатити ОСОБА_1 пенсію відповідно до статті 54 Закону № 796-XII у редакції Закону № 230/96-ВР у розмірі шести мінімальних пенсій за віком.

Цим же рішенням зобов`язано відповідача здійснити перерахунок, нарахування та виплату пенсії позивачці з 07.10.2025 у розмірі шести мінімальних пенсій за віком, визначених законом про Державний бюджет України на відповідний рік, щомісячно з урахуванням раніше виплаченої пенсії, а в задоволенні решти позовних вимог відмовлено.

Підставою для часткового задоволення позову суд першої інстанції визначив те, що встановлені Законом України від 29.06.2021 № 1584-IX (далі - Закон № 1584-IX) мінімальні розміри пенсії по інвалідності, що настала внаслідок каліцтва чи захворювання внаслідок Чорнобильської катастрофи, є істотно нижчими від гарантованих частиною четвертою статті 54 Закону № 796-XII у редакції Закону № 230/96-ВР, а тому, з урахуванням рішень Конституційного Суду України від 07.04.2021 № 1-р(ІІ)/2021 і від 03.04.2024 № 4-р(І)/2024 та висновків Верховного Суду, до спірних правовідносин підлягає застосуванню саме ця редакція закону.

Відмовляючи в задоволенні вимоги про зобов`язання відповідача виплачувати пенсію в майбутньому, суд першої інстанції виходив з того, що судовому захисту підлягає порушене право, а не право, яке ймовірно може бути порушене в майбутньому.

Не погоджуючись із зазначеним рішенням, ГУ ПФУ у Київській області звернулося з апеляційною скаргою, у якій вказує на порушення судом першої інстанції норм процесуального права та неправильне застосування норм матеріального права, у зв`язку з чим просить апеляційний суд скасувати рішення Київського окружного адміністративного суду від 30 червня 2026 року та ухвалити нове рішення, яким у задоволенні позовних вимог відмовити в повному обсязі.

Обґрунтовуючи апеляційну скаргу, відповідач зазначає про те, що на виконання Рішення Конституційного Суду України від 07.04.2021 № 1-р(ІІ)/2021 Верховна Рада України прийняла Закон № 1584-IX, яким у частині третій статті 54 Закону № 796-XII визначено мінімальні розміри пенсії по інвалідності у твердих сумах, а тому підстави для застосування редакції Закону № 230/96-ВР відсутні.

Крім того, апелянт зауважив на тому, що рішення Конституційного Суду України не мають ретроспективної дії, а позивачка отримує пенсію по інвалідності в розмірі відшкодування фактичних збитків, яка підлягає щорічній індексації відповідно до частини другої статті 42 Закону України «Про загальнообов`язкове державне пенсійне страхування» та постанови Кабінету Міністрів України від 20.02.2019 № 124, отже, пенсійний орган діяв на підставі, в межах повноважень та у спосіб, що передбачені Конституцією та законами України.

Ухвалою Шостого апеляційного адміністративного суду від 17.08.2026 відкрито апеляційне провадження, встановлено строк для подання відзиву на апеляційну скаргу, витребувано справу із Київського окружного адміністративного суду.

Позивач правом на подання відзиву на апеляційну скаргу не скористався, що відповідно до частини четвертої статті 304 КАС України не перешкоджає перегляду рішення суду першої інстанції.

Ухвалою Шостого апеляційного адміністративного суду від 28.09.2026 апеляційну скаргу відповідача призначено до розгляду в порядку письмового провадження.

Заслухавши суддю-доповідача, дослідивши матеріали справи, всебічно і повно з`ясувавши всі фактичні обставини та об`єктивно оцінивши докази, які мають юридичне значення для вирішення апеляційної скарги в їх сукупності, колегія суддів встановила наступне.

ОСОБА_1 перебуває на обліку в ГУ ПФУ у Київській області та отримує пенсію по інвалідності відповідно до Закону № 796-XII.

Позивачка є особою з інвалідністю ІІІ групи, інвалідність якої пов`язана з Чорнобильською катастрофою, що відповідач не заперечує.

Як убачається з апеляційної скарги, пенсію позивачці обчислено в розмірі відшкодування фактичних збитків відповідно до статті 54 Закону № 796-XII.

07.10.2025 позивачка звернулась до відповідача із заявою, у якій просила провести нарахування та виплату пенсії по інвалідності відповідно до статті 54 Закону № 796-XII у розмірі шести мінімальних пенсій за віком.

Листом від 21.10.2025 № 31756-33274/Д-02/8-1000/25 відповідач повідомив позивачку про те, що пенсію розраховано згідно з чинним законодавством, а підстави для її перерахунку в розмірі шести мінімальних пенсій за віком відсутні.

Не погодившись з такою відмовою, позивачка звернулась до суду і, за результатами розгляду справи, позов задоволено частково.

Перевіривши правильність застосування судом першої інстанції норм матеріального права й дотримання норм процесуального права, повноту встановлення фактичних обставин справи та їх правову оцінку в межах доводів та вимог апеляційної скарги, колегія суддів зазначає, що на виконання частини другої статті 19 Конституції України органи державної влади та органи місцевого самоврядування, їх посадові особи зобов`язані діяти лише на підставі, в межах повноважень та у спосіб, що передбачені Конституцією та законами України.

Наведена норма означає, що суб`єкт владних повноважень зобов`язаний діяти лише на виконання закону, за умов і обставин, визначених ним, вчиняти дії, не виходячи за межі прав та обов`язків, дотримуватися встановленої законом процедури, обирати лише встановлені законодавством України способи правомірної поведінки під час реалізації своїх владних повноважень.

Частиною другою статті 2 КАС України встановлено, що у справах про оскарження рішень, дій чи бездіяльності суб`єктів владних повноважень адміністративні суди перевіряють, чи прийняті (вчинені) вони:

1) на підставі, у межах повноважень та у спосіб, що визначені Конституцією та законами України;

2) з використанням повноваження з метою, з якою це повноваження надано;

3) обґрунтовано, тобто з урахуванням усіх обставин, що мають значення для прийняття рішення (вчинення дії);

4) безсторонньо (неупереджено);

5) добросовісно;

6) розсудливо;

7) з дотриманням принципу рівності перед законом, запобігаючи всім формам дискримінації;

8) пропорційно, зокрема з дотриманням необхідного балансу між будь-якими несприятливими наслідками для прав, свобод та інтересів особи і цілями, на досягнення яких спрямоване це рішення (дія);

9) з урахуванням права особи на участь у процесі прийняття рішення;

10) своєчасно, тобто протягом розумного строку.

Згідно зі статтею 46 Конституції України громадяни мають право на соціальний захист, що включає право на забезпечення їх у разі повної, часткової або тимчасової втрати працездатності, втрати годувальника, безробіття з незалежних від них обставин, а також у старості та в інших випадках, передбачених законом.

Статтею 16 Конституції України визначено, що забезпечення екологічної безпеки і підтримання екологічної рівноваги на території України, подолання наслідків Чорнобильської катастрофи - катастрофи планетарного масштабу, збереження генофонду Українського народу є обов`язком держави.

Відповідно до частини третьої статті 22 Конституції України при прийнятті нових законів або внесенні змін до чинних законів не допускається звуження змісту та обсягу існуючих прав і свобод.

Правовідносини щодо соціального захисту громадян, які постраждали внаслідок Чорнобильської катастрофи, зокрема їх пенсійного забезпечення, врегульовано Законом № 796-XII, який за змістом його статті 1 спрямований на захист таких громадян та розв`язання пов`язаних з катастрофою проблем медичного і соціального характеру.

Державна політика в цій сфері базується, зокрема, на принципах соціального захисту людей та повного відшкодування шкоди особам, які постраждали внаслідок Чорнобильської катастрофи.

Частиною четвертою статті 54 Закону № 796-XII у редакції Закону № 230/96-ВР було передбачено, що в усіх випадках розміри пенсій для інвалідів, щодо яких встановлено зв`язок з Чорнобильською катастрофою, не можуть бути нижчими:

по I групі інвалідності - 10 мінімальних пенсій за віком;

по II групі інвалідності - 8 мінімальних пенсій за віком;

по III групі інвалідності - 6 мінімальних пенсій за віком;

дітям-інвалідам - 3 мінімальних пенсій за віком.

Законом України «Про внесення змін та визнання такими, що втратили чинність, деяких законодавчих актів України» від 28.12.2014 № 76-VIII (далі - Закон № 76-VIII) статтю 54 Закону № 796-XII викладено в новій редакції, згідно з якою умови, порядок призначення та мінімальні розміри пенсії по інвалідності, що настала внаслідок каліцтва чи захворювання, і пенсії у зв`язку з втратою годувальника внаслідок Чорнобильської катастрофи визначаються актами Кабінету Міністрів України з відповідних питань.

За умов чинності такого регулювання мінімальні розміри зазначеної пенсії визначалися пунктами 11, 12 Порядку обчислення пенсій особам, які постраждали внаслідок Чорнобильської катастрофи, затвердженого постановою Кабінету Міністрів України від 23.11.2011 № 1210 (зі змінами), у розмірах, істотно менших від гарантованих частиною четвертою статті 54 Закону № 796-XII у редакції Закону № 230/96-ВР.

Рішенням Конституційного Суду України від 07.04.2021 № 1-р(ІІ)/2021 визнано такою, що не відповідає Конституції України (є неконституційною), частину третю статті 54 Закону № 796-XII у редакції Закону № 76-VIII щодо уповноваження Верховною Радою України Кабінету Міністрів України визначати своїми актами мінімальні розміри пенсії за інвалідністю, що настала внаслідок каліцтва чи захворювання, і пенсії у зв`язку з втратою годувальника внаслідок Чорнобильської катастрофи.

Цим же Рішенням встановлено, що зазначена норма втрачає чинність через три місяці з дня його ухвалення, а Верховній Раді України приписано протягом цього строку привести відповідне нормативне регулювання у відповідність із Конституцією України та цим Рішенням.

Водночас Конституційний Суд України визначив, що в разі неприведення нормативного регулювання у відповідність із Конституцією України та цим Рішенням через три місяці з дня його ухвалення застосуванню підлягатиме частина четверта статті 54 Закону № 796-XII у редакції Закону № 230/96-ВР.

Згідно з частиною другою статті 152 Конституції України та частиною першою статті 91 Закону України «Про Конституційний Суд України» від 13.07.2017 № 2136-VIII (далі - Закон № 2136-VIII) закони, інші акти або їх окремі положення, що визнані неконституційними, втрачають чинність з дня ухвалення Конституційним Судом України рішення про їх неконституційність, якщо інше не встановлено самим рішенням, але не раніше дня його ухвалення.

Частиною першою статті 97 Закону № 2136-VIII передбачено, що Конституційний Суд України у рішенні, висновку може встановити порядок і строки їх виконання, а також зобов`язати відповідні державні органи забезпечити контроль за виконанням рішення, додержанням висновку.

29.06.2021 Верховна Рада України прийняла Закон України «Про внесення змін до Закону України «Про статус і соціальний захист громадян, які постраждали внаслідок Чорнобильської катастрофи» щодо підвищення рівня пенсійного забезпечення окремих категорій осіб» № 1584-IX, пункт 2 розділу І якого набрав чинності 01.07.2021.

Цим Законом частину третю статті 54 Закону № 796-XII викладено в редакції, згідно з якою в усіх випадках розміри пенсії по інвалідності, що настала внаслідок каліцтва чи захворювання внаслідок Чорнобильської катастрофи, не можуть бути нижчими: для I групи інвалідності - 6000 гривень; для II групи інвалідності - 4800 гривень; для III групи інвалідності - 3700 гривень; для дітей з інвалідністю - 3700 гривень.

Отже, Законом № 1584-IX мінімальні розміри пенсії по інвалідності, пов`язаній з Чорнобильською катастрофою, визначено в розмірах, нижчих, ніж ті, що гарантувалися частиною четвертою статті 54 Закону № 796-XII у редакції Закону № 230/96-ВР.

Рішенням Конституційного Суду України від 03.04.2024 № 4-р(І)/2024 визнано такою, що не відповідає Конституції України (є неконституційною), частину третю статті 54 Закону № 796-XII зі змінами, тобто в редакції Закону № 1584-IX.

У цьому Рішенні Конституційний Суд України дійшов висновку, що пенсія за інвалідністю, що настала внаслідок каліцтва чи захворювання внаслідок Чорнобильської катастрофи, призначається особам виходячи з імперативних вимог Конституції України як особлива форма відшкодування завданої їм шкоди та є такою, що не може бути скасованою чи зменшеною, поставленою в залежність від наявних фінансових ресурсів чи будь-яких інших обставин.

Крім того, Конституційний Суд України констатував, що Верховна Рада України Законом № 1584-IX повторно запровадила правове регулювання з тим самим недоліком, який було встановлено Рішенням від 07.04.2021 № 1-р(ІІ)/2021, визначивши мінімальні розміри державної пенсії за інвалідністю у розмірах, менших від гарантованих Законом № 796-XII у редакції Закону № 230/96-ВР.

Відповідно до абзацу другого резолютивної частини Рішення від 03.04.2024 № 4-р(І)/2024 частина третя статті 54 Закону № 796-XII зі змінами, визнана неконституційною, утрачає чинність через три місяці з дня припинення чи скасування воєнного стану, введеного Указом Президента України «Про введення воєнного стану в Україні» від 24.02.2022 № 64/2022.

Питання застосування статті 54 Закону № 796-XII за наведеного нормативного регулювання було предметом розгляду Верховного Суду у складі судової палати з розгляду справ щодо захисту соціальних прав Касаційного адміністративного суду, яка в постанові від 10.12.2024 у справі № 240/1121/24 не знайшла підстав для відступу від висновків, викладених, зокрема, у постанові Верховного Суду від 17.04.2024 у справі № 460/20412/23.

Так, судова палата зазначила, що хоча формально законодавець виконав Рішення Конституційного Суду України від 07.04.2021 № 1-р(ІІ)/2021, установлені Законом № 1584-IX нові розміри пенсій є суттєво меншими, ніж гарантовані Законом № 796-XII у редакції Закону № 230/96-ВР, а тому прийняттям Закону № 1584-IX не досягаються всупереч зазначеному Рішенню мінімальні гарантії у сфері соціального захисту осіб, які постраждали внаслідок Чорнобильської катастрофи.

З огляду на це Верховний Суд дійшов висновку, що законодавець вчергове порушив право на належний рівень соціального захисту та засадничий обов`язок держави щодо відшкодування завданої шкоди особам, які постраждали внаслідок Чорнобильської катастрофи, у зв`язку з чим до спірних правовідносин слід застосовувати норми Закону № 796-XII у редакції Закону № 230/96-ВР.

Слід зазначити, що судова палата розглянула доводи колегії суддів, яка передала справу на її розгляд, щодо чинності на момент виникнення спору Закону № 1584-IX та відтермінування Рішенням від 03.04.2024 № 4-р(І)/2024 втрати чинності частиною третьою статті 54 Закону № 796-XII до спливу трьох місяців з дня припинення чи скасування воєнного стану, однак не визнала їх підставою для відступу від наведеного правового висновку.

Відповідно до частини п`ятої статті 242 КАС України при виборі і застосуванні норми права до спірних правовідносин суд враховує висновки щодо застосування норм права, викладені в постановах Верховного Суду.

Крім того, згідно з частиною шостою статті 13 Закону України «Про судоустрій і статус суддів» висновки щодо застосування норм права, викладені у постановах Верховного Суду, є обов`язковими для всіх суб`єктів владних повноважень, які застосовують у своїй діяльності нормативно-правовий акт, що містить відповідну норму права.

Як убачається з матеріалів справи та не заперечується відповідачем, позивачка є особою з інвалідністю ІІІ групи, щодо якої встановлено зв`язок інвалідності з Чорнобильською катастрофою, а отже, відповідно до частини четвертої статті 54 Закону № 796-XII у редакції Закону № 230/96-ВР розмір її пенсії не може бути нижчим від шести мінімальних пенсій за віком.

За таких обставин відмова відповідача, оформлена листом від 21.10.2025 № 31756-33274/Д-02/8-1000/25, у перерахунку пенсії позивачки з урахуванням зазначеної гарантії не відповідає критеріям, визначеним частиною другою статті 2 КАС України, на що обґрунтовано вказав суд першої інстанції.

Щодо доводів апелянта про те, що спірні правовідносини врегульовано частиною третьою статті 54 Закону № 796-XII у редакції Закону № 1584-IX, колегія суддів зазначає, що ці доводи були предметом оцінки Верховного Суду в наведеній постанові судової палати та відхилені, тому підстав для іншого висновку в цій справі немає.

Посилання апелянта на відсутність у рішень Конституційного Суду України ретроспективної дії колегія суддів також вважає безпідставними, оскільки перерахунок пенсії позивачці зобов`язано здійснити з 07.10.2025, тобто за період після ухвалення як Рішення від 07.04.2021 № 1-р(ІІ)/2021, так і Рішення від 03.04.2024 № 4-р(І)/2024, а отже, питання про поширення їх дії на правовідносини, що виникли раніше, у цій справі не постає.

Стосовно доводів про те, що позивачка отримує пенсію в розмірі відшкодування фактичних збитків, яка щороку індексується, слід зазначити, що частина четверта статті 54 Закону № 796-XII у редакції Закону № 230/96-ВР встановлює гарантований мінімальний розмір пенсії для осіб з інвалідністю, пов`язаною з Чорнобильською катастрофою, «в усіх випадках», тобто незалежно від способу обчислення пенсії.

Отже, обчислення пенсії в розмірі відшкодування фактичних збитків та її індексація не виключають обов`язку пенсійного органу забезпечити виплату пенсії в розмірі, не нижчому від установленого законом мінімуму, а посилання апелянта на частину другу статті 42 Закону України «Про загальнообов`язкове державне пенсійне страхування» та постанову Кабінету Міністрів України від 20.02.2019 № 124 висновків суду першої інстанції не спростовують.

Колегія суддів також враховує, що застосований судом першої інстанції спосіб захисту, а саме зобов`язання відповідача здійснити перерахунок і виплату пенсії в розмірі шести мінімальних пенсій за віком щомісячно з урахуванням раніше виплаченої пенсії, відповідає способу захисту, застосованому Верховним Судом у постанові від 10.12.2024 у справі № 240/1121/24, та виключає подвійну виплату сум, уже отриманих позивачкою.

З приводу клопотання апелянта залишити позовну заяву без розгляду, то колегія суддів зазначає, що підстави, передбачені статтею 240 КАС України, у цій справі відсутні, а позовні вимоги стосуються періоду з 07.10.2025, тобто з дня звернення позивачки до пенсійного органу, і заявлені в межах шестимісячного строку, визначеного частиною другою статті 122 КАС України.

Такий висновок узгоджується з правовою позицією судової палати з розгляду справ щодо захисту соціальних прав Касаційного адміністративного суду у складі Верховного Суду, викладеною в постанові від 21.10.2025 у справі № 460/10097/24, згідно з якою у спорах щодо перерахунку та виплати пенсій, які виникли у зв`язку з визнанням неконституційними норм закону, застосовується шестимісячний строк звернення до адміністративного суду, визначений частиною другою статті 122 КАС України.

Відповідно до частини другої статті 308 КАС України суд апеляційної інстанції не обмежений доводами та вимогами апеляційної скарги, якщо під час розгляду справи буде встановлено порушення норм процесуального права, які є обов`язковою підставою для скасування рішення, або неправильне застосування норм матеріального права.

Перевіривши оскаржуване рішення в повному обсязі, колегія суддів не встановила порушень норм процесуального права, передбачених частиною третьою статті 317 КАС України, або неправильного застосування норм матеріального права, які б зумовлювали вихід за межі доводів апеляційної скарги.

Зокрема, рішення суду першої інстанції в частині відмови в задоволенні вимоги про зобов`язання відповідача виплачувати пенсію позивачкою не оскаржено, а покладений на відповідача обов`язок здійснювати виплату пенсії щомісячно з 07.10.2025 забезпечує ефективний захист її порушеного права.

Інші доводи апеляційної скарги зводяться до переоцінки висновків суду першої інстанції та не впливають на правильність вирішення спору по суті.

Частинами першою - третьою статті 242 КАС України встановлено, що рішення суду повинно ґрунтуватися на засадах верховенства права, бути законним і обґрунтованим. Законним є рішення, ухвалене судом відповідно до норм матеріального права при дотриманні норм процесуального права. Обґрунтованим є рішення, ухвалене судом на підставі повно і всебічно з`ясованих обставин в адміністративній справі, підтверджених тими доказами, які були досліджені в судовому засіданні, з наданням оцінки всім аргументам учасників справи.

Відповідно до статті 316 КАС України суд апеляційної інстанції залишає апеляційну скаргу без задоволення, а судове рішення - без змін, якщо визнає, що суд першої інстанції правильно встановив обставини справи та ухвалив судове рішення з додержанням норм матеріального і процесуального права.

Таким чином, враховуючи вищевикладене, колегія суддів дійшла висновку про те, що суд першої інстанції правильно встановив фактичні обставини справи, всебічно і повно дослідив наявні докази, надав їм належну оцінку, правильно застосував норми матеріального права та дотримався норм процесуального права при ухваленні оскаржуваного рішення, що свідчить про необґрунтованість апеляційної скарги та відсутність підстав для її задоволення.

Керуючись статтями 308, 311, 315, 316, 321, 322, 325, 328, 329 Кодексу адміністративного судочинства України, суд

П О С Т А Н О В И В:

Апеляційну скаргу Головного управління Пенсійного фонду України у Київській області на рішення Київського окружного адміністративного суду від 30 червня 2026 року у справі № 320/59353/25 за позовом ОСОБА_1 до Головного управління Пенсійного фонду України у Київській області про визнання протиправними дій, зобов`язання вчинити певні дії - залишити без задоволення.

Рішення Київського окружного адміністративного суду від 30 червня 2026 року у справі № 320/59353/25 - залишити без змін.

Постанова набирає законної сили з дати її прийняття та може бути оскаржена в касаційному порядку до Верховного Суду протягом тридцяти днів з дня складення повного судового рішення відповідно до статей 328, 329 Кодексу адміністративного судочинства України.

Суддя-доповідач С.В. Воловик

Судді Є.Д. Кравченко

О.О. Осіпова