Постанова № 141375028 у справі № 580/4448/26 від 10.11.2026

ШОСТИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД

Справа № 580/4448/26 суддя першої інстанції: Віталіна ГАЙДАШ

ПОСТАНОВА

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

10 листопада 2026 року м. Київ

Шостий апеляційний адміністративний суд у складі: судді-доповідача Воловика С.В., суддів Кравченка Є.Д., Осіпової О.О., розглянувши у письмовому провадженні в приміщенні суду в місті Києві апеляційну скаргу Головного управління Пенсійного фонду України в Черкаській області на рішення Черкаського окружного адміністративного суду від 26 травня 2026 року у справі № 580/4448/26 за позовом ОСОБА_1 до Головного управління Пенсійного фонду України в Черкаській області про визнання бездіяльності протиправною та зобов`язання вчинити певні дії,

В С Т А Н О В И В:

ОСОБА_1 (далі - позивач) звернувся з позовною заявою до Головного управління Пенсійного фонду України в Черкаській області (далі - апелянт, відповідач, Головне управління), у якій просив суд:

- визнати протиправними дії відповідача щодо непроведення перерахунку його пенсії шляхом збільшення показника середньої заробітної плати (доходу) в Україні, з якої сплачено страхові внески, та який враховується для обчислення пенсії, за 2018- 2020 роки в розмірі 9118,81 грн на коефіцієнти 1,14, 1,197, 1,0796, 1,115 починаючи з 30.10.2025 та на коефіцієнт 1,121 починаючи з 01.03.2026;

- зобов`язати відповідача провести починаючи з 30.10.2025 перерахунок його пенсії відповідно до частини другої статті 42 Закону України «Про загальнообов`язкове державне пенсійне страхування» шляхом послідовного збільшення зазначеного показника на коефіцієнти 1,14, 1,197, 1,0796, 1,115, а починаючи з 01.03.2026 - на коефіцієнт 1,121 (з урахуванням попередніх коефіцієнтів збільшення) та здійснювати виплату пенсії у повному обсязі з видатків бюджету Пенсійного фонду України на виплату пенсій у загальному порядку, а не з видатків на виконання судових рішень;

- стягнути на його користь судові витрати зі сплати судового збору.

Рішенням Черкаського окружного адміністративного суду від 26 травня 2026 року позовну заяву задоволено частково, визнано протиправними дії відповідача щодо непроведення перерахунку пенсії позивача шляхом збільшення показника середньої заробітної плати (доходу) в Україні, з якої сплачено страхові внески, за 2018- 2020 роки в розмірі 9118,81 грн на коефіцієнти 1,14, 1,197, 1,0796, 1,115 починаючи з 30.10.2025 та на коефіцієнт 1,121 починаючи з 01.03.2026.

Цим же рішенням зобов`язано відповідача провести починаючи з 30.10.2025 перерахунок пенсії позивача відповідно до частини другої статті 42 Закону України «Про загальнообов`язкове державне пенсійне страхування» шляхом послідовного збільшення вказаного показника на коефіцієнти 1,14, 1,197, 1,0796, 1,115 та починаючи з 01.03.2026 на коефіцієнт 1,121 (з урахуванням попередніх коефіцієнтів збільшення) і здійснювати виплату пенсії у повному обсязі з видатків бюджету Пенсійного фонду України на виплату пенсій у загальному порядку, а також стягнуто на користь позивача за рахунок бюджетних асигнувань відповідача судовий збір у сумі 532,48 грн. У задоволенні інших позовних вимог відмовлено.

Підставою для часткового задоволення позову суд першої інстанції визначив те, що для забезпечення індексації пенсії збільшенню на коефіцієнти, встановлені Кабінетом Міністрів України, підлягає саме той показник середньої заробітної плати (доходу) в Україні, з якої сплачено страхові внески, який враховувався для обчислення пенсії позивача, а тому відмова відповідача провести такий перерахунок є протиправною. Водночас вимогу щодо джерела виплати пенсії суд визнав передчасною.

Не погоджуючись із зазначеним рішенням, Головне управління звернулося з апеляційною скаргою, у якій вказує на неповне з`ясування обставин, що мають значення для справи, порушення судом першої інстанції норм процесуального права та неправильне застосування норм матеріального права, у зв`язку з чим просить апеляційний суд скасувати рішення Черкаського окружного адміністративного суду та ухвалити нове рішення, яким у задоволенні позовних вимог відмовити повністю.

Обґрунтовуючи апеляційну скаргу, відповідач зазначає про те, що пенсію позивачу обчислено із застосуванням показника середньої заробітної плати (доходу) в Україні за 2018- 2020 роки в розмірі 9118,81 грн, а тому перерахунку із застосуванням коефіцієнтів збільшення 1,14 з 01.03.2022, 1,197 з 01.03.2023 та 1,0796 з 01.03.2024 вона не підлягала.

На думку апелянта, з 01.03.2025 та з 01.03.2026 індексацію пенсії позивача проведено правомірно із застосуванням коефіцієнтів збільшення 1,0575 та 1,061 відповідно, визначених постановами Кабінету Міністрів України від 25.02.2025 № 209 та від 25.02.2026 № 236.

Крім того, апелянт зауважив на тому, що позивач не звертався за перерахунком пенсії у порядку, визначеному Порядком подання та оформлення документів для призначення (перерахунку) пенсій, затвердженим постановою правління Пенсійного фонду України від 25.11.2005 № 22-1, а лист Головного управління має роз`яснювальний характер, у зв`язку з чим, на його переконання, публічно-правовий спір між сторонами відсутній.

Також апелянт стверджує, що суд першої інстанції втрутився у дискреційні повноваження Пенсійного фонду України, порушив принцип розподілу влади та не врахував актуальну практику Верховного Суду.

Ухвалою Шостого апеляційного адміністративного суду від 10.08.2026 відкрито апеляційне провадження, встановлено строк для подання відзиву на апеляційну скаргу, витребувано справу із Черкаського окружного адміністративного суду.

Відзив на апеляційну скаргу до суду не надходив, що відповідно до частини четвертої статті 304 Кодексу адміністративного судочинства України (далі - КАС України) не перешкоджає перегляду рішення суду першої інстанції.

Ухвалою Шостого апеляційного адміністративного суду від 15.09.2026 апеляційну скаргу відповідача призначено до розгляду в порядку письмового провадження.

Заслухавши суддю-доповідача, дослідивши матеріали справи, всебічно і повно з`ясувавши всі фактичні обставини та об`єктивно оцінивши докази, які мають юридичне значення для вирішення апеляційної скарги в їх сукупності, колегія суддів встановила наступне.

ОСОБА_1 перебуває на обліку в Головному управлінні та з 08.01.2021 отримує пенсію за віком відповідно до Закону України «Про загальнообов`язкове державне пенсійне страхування», обчислену із застосуванням показника середньої заробітної плати (доходу) в Україні, з якої сплачено страхові внески, за 2018- 2020 роки в розмірі 9118,81 грн, що визнається апелянтом.

09.04.2026 представник позивача звернувся до відповідача з адвокатським запитом щодо проведення індексації пенсії позивача шляхом збільшення зазначеного показника на коефіцієнти 1,14, 1,197, 1,0796, 1,115 та 1,121.

Листом від 14.04.2026 № 2300-0213-8/28884 відповідач повідомив, що у 2022- 2024 роках перерахунки пенсії позивача проводилися із застосуванням показника середньої заробітної плати (доходу) в Україні, обчисленого як середній показник за 2014- 2016 роки та збільшеного на відповідні коефіцієнти, з 01.03.2025 на підставі підпункту 6 пункту 2 постанови Кабінету Міністрів України № 209 пенсію проіндексовано на коефіцієнт 1,0575 замість 1,115, а з 01.03.2026 на підставі підпункту 6 пункту 2 постанови Кабінету Міністрів України № 236 - на коефіцієнт 1,061 замість 1,121.

Не погоджуючись з такими діями відповідача, ОСОБА_1 звернувся до суду і, за результатами розгляду справи, позов було задоволено частково.

Перевіривши правильність застосування судом першої інстанції норм матеріального права й дотримання норм процесуального права, повноту встановлення фактичних обставин справи та їх правову оцінку в межах доводів та вимог апеляційної скарги, колегія суддів зазначає, що на виконання частини 2 статті 19 Конституції України, органи державної влади та органи місцевого самоврядування, їх посадові особи зобов`язані діяти лише на підставі, в межах повноважень та у спосіб, що передбачені Конституцією та законами України.

Наведена норма означає, що суб`єкт владних повноважень зобов`язаний діяти лише на виконання закону, за умов і обставин, визначених ним, вчиняти дії, не виходячи за межі прав та обов`язків, дотримуватися встановленої законом процедури, обирати лише встановлені законодавством України способи правомірної поведінки під час реалізації своїх владних повноважень.

Частиною 2 статті 2 КАС України встановлено, що у справах про оскарження рішень, дій чи бездіяльності суб`єктів владних повноважень адміністративні суди перевіряють, чи прийняті (вчинені) вони:

1) на підставі, у межах повноважень та у спосіб, що визначені Конституцією та законами України;

2) з використанням повноваження з метою, з якою це повноваження надано;

3) обґрунтовано, тобто з урахуванням усіх обставин, що мають значення для прийняття рішення (вчинення дії);

4) безсторонньо (неупереджено);

5) добросовісно;

6) розсудливо;

7) з дотриманням принципу рівності перед законом, запобігаючи всім формам дискримінації;

8) пропорційно, зокрема з дотриманням необхідного балансу між будь-якими несприятливими наслідками для прав, свобод та інтересів особи і цілями, на досягнення яких спрямоване це рішення (дія);

9) з урахуванням права особи на участь у процесі прийняття рішення;

10) своєчасно, тобто протягом розумного строку.

Відповідно до статті 46 Конституції України громадяни мають право на соціальний захист, що включає право на забезпечення їх у разі повної, часткової або тимчасової втрати працездатності, втрати годувальника, безробіття з незалежних від них обставин, а також у старості та в інших випадках, передбачених законом.

Принципи, засади і механізми функціонування системи загальнообов`язкового державного пенсійного страхування, призначення, перерахунку і виплати пенсій визначає Закон України від 09.07.2003 № 1058-IV «Про загальнообов`язкове державне пенсійне страхування» (далі - Закон № 1058-IV), преамбулою якого закріплено, що зміна умов і норм загальнообов`язкового державного пенсійного страхування здійснюється виключно шляхом внесення змін до цього Закону.

Згідно зі статтею 7 Закону № 1058-IV загальнообов`язкове державне пенсійне страхування здійснюється, зокрема, за принципами законодавчого визначення умов і порядку його здійснення та диференціації розмірів пенсій залежно від тривалості страхового стажу та розміру заробітної плати (доходу).

Відповідно до частини другої статті 40 Закону № 1058-IV заробітна плата (дохід) для обчислення пенсії визначається за формулою Зп = Зс х (Ск : К), де Зс - середня заробітна плата (дохід) в Україні, з якої сплачено страхові внески, за три календарні роки, що передують року звернення за призначенням пенсії.

Частиною другою статті 42 Закону № 1058-IV встановлено, що для забезпечення індексації пенсії щороку з 1 березня проводиться перерахунок раніше призначених пенсій шляхом збільшення показника середньої заробітної плати (доходу) в Україні, з якої сплачено страхові внески, та який враховується для обчислення пенсії.

Показник середньої заробітної плати (доходу) в Україні, який застосовується для обчислення пенсії, щороку збільшується на коефіцієнт, що відповідає 50 відсоткам показника зростання споживчих цін за попередній рік та 50 відсоткам показника зростання середньої заробітної плати (доходу) в Україні, з якої сплачено страхові внески, за три календарні роки, що передують року, в якому проводиться збільшення, порівняно з трьома календарними роками, що передували року, який є попереднім щодо року, в якому проводиться збільшення.

У разі відсутності дефіциту коштів Пенсійного фонду для фінансування виплати пенсій у солідарній системі розмір щорічного збільшення показника середньої заробітної плати (доходу) в Україні, який застосовується для обчислення пенсії, передбачений абзацом другим цієї частини, може бути збільшений, але не повинен перевищувати 100 відсотків показника зростання середньої заробітної плати (доходу) в Україні, з якої сплачено страхові внески, за три календарні роки, що передують року, в якому проводиться збільшення, порівняно з трьома календарними роками, що передували року, який є попереднім щодо року, в якому проводиться збільшення.

Розмір та порядок такого збільшення визначаються у межах бюджету Пенсійного фонду за рішенням Кабінету Міністрів України з урахуванням мінімального розміру збільшення, визначеного абзацом другим цієї частини.

Відповідно до частини п`ятої статті 2 Закону України від 03.07.1991 № 1282-XII «Про індексацію грошових доходів населення» індексація пенсій проводиться у порядку, визначеному Кабінетом Міністрів України, із застосуванням коефіцієнта збільшення, що визначається відповідно до абзаців другого і третього частини другої статті 42 Закону № 1058-IV.

На виконання частини другої статті 42 Закону № 1058-IV постановою Кабінету Міністрів України від 20.02.2019 № 124 затверджено Порядок проведення перерахунку пенсій відповідно до частини другої статті 42 Закону України «Про загальнообов`язкове державне пенсійне страхування» (далі - Порядок № 124), який визначає механізм проведення перерахунку раніше призначених пенсій шляхом збільшення показника середньої заробітної плати (доходу) в Україні, з якої сплачено страхові внески, та який враховується для обчислення пенсії.

Пунктом 4 Порядку № 124 визначено формулу обчислення коефіцієнта збільшення зазначеного показника, яка відтворює критерії, встановлені абзацами другим і третім частини другої статті 42 Закону № 1058-IV, та передбачено, що розмір такого коефіцієнта визначається щороку Кабінетом Міністрів України у межах бюджету Пенсійного фонду України, а перерахунок пенсій проводиться щороку з 1 березня.

Згідно з абзацами першим і другим пункту 5 Порядку № 124 у 2019 році перерахунок пенсій проводиться шляхом збільшення показника середньої заробітної плати (доходу) в Україні, з якої сплачено страхові внески, та який враховувався для обчислення пенсії, станом на 1 жовтня 2017 року на коефіцієнт, визначений згідно з абзацом першим пункту 4 цього Порядку, а кожен наступний перерахунок проводиться з урахуванням збільшеного у попередніх роках показника.

Пунктом 1 постанов Кабінету Міністрів України від 16.02.2022 № 118, від 24.02.2023 № 168, від 23.02.2024 № 185, від 25.02.2025 № 209 та від 25.02.2026 № 236 встановлено, що перерахунок пенсій згідно з Порядком № 124 проводиться відповідно з 1 березня 2022 року, 2023 року, 2024 року, 2025 року та 2026 року із застосуванням коефіцієнта збільшення показника середньої заробітної плати (доходу) в Україні, з якої сплачено страхові внески, та який враховується для обчислення пенсії, у розмірі 1,14, 1,197, 1,0796, 1,115 та 1,121.

Отже, зміст наведених норм дає підстави дійти висновку про те, що законодавець пов`язав індексацію пенсії з щорічним збільшенням того показника середньої заробітної плати (доходу) в Україні, з якої сплачено страхові внески, який враховується для обчислення конкретної пенсії, а Кабінету Міністрів України делегував повноваження щодо визначення порядку такого перерахунку та розміру коефіцієнта збільшення, який не може бути меншим за мінімальний розмір, визначений абзацом другим частини другої статті 42 Закону № 1058-IV.

Правове питання щодо того, який саме показник підлягає збільшенню під час індексації пенсії, якщо показник, застосований при її призначенні, перевищує показник станом на 1 жовтня 2017 року, збільшений на коефіцієнти попередніх років, вирішено Верховним Судом у складі судової палати з розгляду справ щодо захисту соціальних прав Касаційного адміністративного суду у постанові від 16 квітня 2025 року у справі № 200/5836/24, ухваленій за подібних обставин щодо пенсії, обчисленої з показника за 2018- 2020 роки в розмірі 9118,81 грн.

Так, судова палата не знайшла підстав для відступу від висновку, викладеного у постанові Верховного Суду від 13 січня 2025 року у справі № 160/28752/23, та зазначила, що положення Порядку № 124 не узгоджені з приписами частини другої статті 42 Закону № 1058-IV, оскільки по-різному визначають показник, який збільшується на відповідні коефіцієнти, а тому абзац перший у сукупності з абзацом другим пункту 5 Порядку № 124 повинні застосовуватися лише відповідно до закону, тобто під час індексації має застосовуватися показник середньої заробітної плати (доходу) в Україні, з якої сплачено страхові внески, що враховувався для обчислення пенсії (пункти 83, 88, 97 постанови).

Крім того, Верховний Суд констатував, що встановлення щомісячних доплат до пенсії у розмірі 135 грн, 100 грн і 100 грн у 2022-2024 роках замість застосування коефіцієнтів збільшення 1,14, 1,197 та 1,0796 до показника, який безпосередньо враховувався для обчислення пенсії, не відповідає вимогам чинного законодавства (пункт 99 постанови).

Аналогічних висновків Верховний Суд дійшов і у постанові від 12 березня 2025 року у справі № 280/4797/24, додатково наголосивши, що Порядок № 124 підлягає застосуванню виключно в частині, яка не суперечить Закону № 1058-IV.

Відповідно до частини п`ятої статті 242 КАС України при виборі і застосуванні норми права до спірних правовідносин суд враховує висновки щодо застосування норм права, викладені в постановах Верховного Суду.

Як встановлено судом першої інстанції та підтверджено під час апеляційного розгляду, пенсію позивачу призначено з 08.01.2021, а тому як раніше призначена вона підлягала перерахунку з 1 березня 2022 року та в наступні роки, натомість відповідач замість збільшення показника 9118,81 грн на коефіцієнти 1,14, 1,197 та 1,0796 встановлював фіксовані щомісячні доплати, що не узгоджується з частиною другою статті 42 Закону № 1058-IV.

Водночас колегія суддів не може погодитися з доводами апелянта про правомірність застосування до пенсії позивача з 01.03.2025 коефіцієнта 1,0575, а з 01.03.2026 - коефіцієнта 1,061.

Так, Кабінет Міністрів України, реалізуючи повноваження, надані йому абзацом четвертим частини другої статті 42 Закону № 1058-IV, у пунктах 1 постанов № 209 і № 236 визначив коефіцієнти збільшення показника середньої заробітної плати (доходу) в Україні, з якої сплачено страхові внески, та який враховується для обчислення пенсії, на 2025 рік у розмірі 1,115, а на 2026 рік - у розмірі 1,121.

Разом з тим, положення пункту 2 зазначених постанов, на які посилається апелянт, з метою зменшення диспропорцій у розмірах пенсій, призначених у різні роки, встановлюють для пенсій, призначених у 2021 році, коефіцієнти збільшення 1,0575 та 1,061, тобто менші, ніж визначені Урядом на відповідний рік коефіцієнти збільшення.

Проте ані частина друга статті 42 Закону № 1058-IV, ані частина п`ята статті 2 Закону України «Про індексацію грошових доходів населення» не передбачають диференціації коефіцієнта збільшення залежно від року призначення пенсії, а надають Кабінету Міністрів України повноваження визначати розмір і порядок збільшення показника лише з урахуванням мінімального розміру, встановленого законом.

Відтак встановлення підзаконним актом для окремої категорії пенсіонерів зменшених коефіцієнтів фактично змінює визначені законом умови індексації пенсії, що, з огляду на преамбулу та статтю 7 Закону № 1058-IV, може здійснюватися виключно шляхом внесення змін до цього Закону.

Колегія суддів також враховує, що мета зменшення диспропорцій між розмірами пенсій, призначених у різні роки, не є передбаченою законом підставою для обмеження індексації, а аналогічні доводи пенсійного органу про нерівність між пенсіонерами, які вийшли на пенсію в різні роки, вже були предметом оцінки судової палати Верховного Суду у справі № 200/5836/24, яка дійшла висновку про пріоритет визначеного законом механізму індексації.

Відповідно до частини третьої статті 7 КАС України у разі невідповідності правового акта Конституції України, закону України, міжнародному договору, згода на обов`язковість якого надана Верховною Радою України, або іншому правовому акту суд застосовує правовий акт, який має вищу юридичну силу.

При цьому Верховний Суд неодноразово наголошував, що суди не повинні застосовувати положення нормативно-правових актів, які не відповідають законам України, незалежно від того, чи оскаржувалися такі акти в судовому порядку та чи є вони чинними на момент розгляду справи (постанови від 12 березня 2019 року у справі № 913/204/18, від 10 березня 2020 року у справі № 160/1088/19, на які послалася судова палата у справі № 200/5836/24).

З огляду на викладене, суд першої інстанції дійшов обґрунтованого висновку про те, що показник середньої заробітної плати (доходу) в Україні в розмірі 9118,81 грн, який враховувався для обчислення пенсії позивача, підлягає послідовному збільшенню на коефіцієнти 1,14, 1,197, 1,0796, 1,115 та 1,121, з урахуванням того, що кожен наступний перерахунок проводиться з урахуванням збільшеного у попередніх роках показника.

Стосовно періоду, за який здійснено захист порушеного права, колегія суддів зазначає, що, як зазначив Верховний Суд у постанові від 12 березня 2025 року у справі № 280/4797/24, право на індексацію пенсії не є абсолютним і його захист обмежується строком звернення до суду, визначеним частиною другою статті 122 КАС України, оскільки суми індексації пенсійним органом не нараховувалися, що, з урахуванням висновку Великої Палати Верховного Суду у постанові від 24 грудня 2020 року у справі № 510/1286/16-а, виключає застосування статті 46 Закону № 1058-IV щодо необмеження строком невиплачених сум пенсії.

У цій справі позивач самостійно обмежив період перерахунку та виплати пенсії датою 30.10.2025, що узгоджується з шестимісячним строком звернення до суду, а тому суд першої інстанції правомірно зобов`язав відповідача провести перерахунок саме з цієї дати.

Колегія суддів зауважує, що у мотивувальній частині оскаржуваного рішення помилково зазначено про наявність підстав для перерахунку пенсії з 01.03.2026, однак резолютивна частина рішення відповідає змісту позовних вимог та наведеним вище висновкам, а тому така неточність не призвела до неправильного вирішення справи.

Доводи апелянта про недотримання позивачем порядку звернення за перерахунком пенсії, визначеного Порядком № 22-1, колегія суддів відхиляє, оскільки перерахунок, передбачений частиною другою статті 42 Закону № 1058-IV, проводиться щороку з 1 березня органом Пенсійного фонду України за матеріалами пенсійної справи і законом не пов`язується з поданням пенсіонером заяви та документів.

Тому висновки Верховного Суду у справах № 640/1873/22, № 620/2027/23 та № 990/167/24, на які посилається апелянт і які стосуються порядку подання заяв про призначення (перерахунок) пенсії та розгляду звернень громадян, не є релевантними до спірних правовідносин, предметом яких є невиконання відповідачем покладеного на нього законом обов`язку з індексації пенсії.

Не можуть бути прийняті до уваги й посилання апелянта на відсутність публічно-правового спору, адже порушення права позивача полягає у ненарахуванні належної йому пенсії у повному розмірі, а лист відповідача від 14.04.2026 лише підтвердив відмову провести такий перерахунок, що й зумовило звернення до суду з позовом про визнання протиправною бездіяльності та зобов`язання вчинити дії.

Щодо доводів про втручання суду в дискреційні повноваження відповідача колегія суддів зазначає, що, як вказала Велика Палата Верховного Суду у постанові від 26 вересня 2024 року у справі № 990/167/24, на яку посилається і сам апелянт, повноваження не можуть визнаватися дискреційними за наявності лише одного правомірного варіанта поведінки суб`єкта владних повноважень.

Оскільки частина друга статті 42 Закону № 1058-IV та постанови Кабінету Міністрів України визначають і показник, що підлягає збільшенню, і розмір коефіцієнтів, у відповідача відсутня можливість вибору між кількома правомірними варіантами поведінки, а тому зобов`язання провести перерахунок пенсії є належним способом захисту порушеного права відповідно до пункту 4 частини другої та частини четвертої статті 245 КАС України.

Посилання апелянта на неврахування судом першої інстанції актуальної практики Верховного Суду також є безпідставними, оскільки оскаржуване рішення ухвалено відповідно до висновків, сформованих судовою палатою Касаційного адміністративного суду у справі № 200/5836/24 та застосованих Верховним Судом, зокрема, у постанові від 12 березня 2025 року у справі № 280/4797/24, а принцип тлумачення закону на користь особи у цій справі судом не застосовувався, оскільки спір вирішено на підставі прямого застосування норм закону.

Рішення суду першої інстанції в частині відмови у задоволенні позовної вимоги щодо джерела виплати пенсії учасниками справи не оскаржується, а тому відповідно до частини першої статті 308 КАС України апеляційним судом не переглядається.

Частинами першою - третьою статті 242 КАС України встановлено, що рішення суду повинно ґрунтуватися на засадах верховенства права, бути законним і обґрунтованим. Законним є рішення, ухвалене судом відповідно до норм матеріального права при дотриманні норм процесуального права. Обґрунтованим є рішення, ухвалене судом на підставі повно і всебічно з`ясованих обставин в адміністративній справі, підтверджених тими доказами, які були досліджені в судовому засіданні, з наданням оцінки всім аргументам учасників справи.

Відповідно до статті 316 КАС України суд апеляційної інстанції залишає апеляційну скаргу без задоволення, а судове рішення без змін, якщо визнає, що суд першої інстанції правильно встановив обставини справи та ухвалив судове рішення з додержанням норм матеріального і процесуального права.

Таким чином, враховуючи вищевикладене, колегія суддів дійшла висновку про те, що суд першої інстанції правильно встановив фактичні обставини справи, всебічно і повно дослідив наявні докази, надав їм належну оцінку, правильно застосував норми матеріального права та дотримався норм процесуального права при ухваленні оскаржуваного рішення, що свідчить про необґрунтованість апеляційної скарги та відсутність підстав для її задоволення.

Керуючись статтями 308, 311, 315, 316, 321, 322, 325, 328, 329 Кодексу адміністративного судочинства України, суд

П О С Т А Н О В И В:

Апеляційну скаргу Головного управління Пенсійного фонду України в Черкаській області на рішення Черкаського окружного адміністративного суду від 26 травня 2026 року у справі № 580/4448/26 за позовом ОСОБА_1 до Головного управління Пенсійного фонду України в Черкаській області про визнання бездіяльності протиправною та зобов`язання вчинити певні дії - залишити без задоволення.

Рішення Черкаського окружного адміністративного суду від 26 травня 2026 року у справі № 580/4448/26 - залишити без змін.

Постанова набирає законної сили з дати її прийняття та може бути оскаржена в касаційному порядку до Верховного Суду протягом тридцяти днів з дня складення повного судового рішення відповідно до статей 328, 329 Кодексу адміністративного судочинства України.

Суддя-доповідач С.В. Воловик

Судді Є.Д. Кравченко

О.О. Осіпова