Постанова № 141375079 у справі № 620/1488/26 від 10.11.2026

ШОСТИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД

Справа № 620/1488/26 Суддя першої інстанції: Наталія БАРГАМІНА

ПОСТАНОВА

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

10 листопада 2026 року м. Київ

Шостий апеляційний адміністративний суд у складі колегії суддів:

судді-доповідача - Кравченка Є.Д.,

суддів: Осіпової О.О., Златіна С.В.,

розглянувши в порядку письмового провадження апеляційні скарги ОСОБА_1 та Головного управління Національної поліції в Чернігівській області на рішення Чернігівського окружного адміністративного суду від 01 травня 2026 року у справі за адміністративним позовом ОСОБА_1 до Головного управління Національної поліції в Чернігівській області про визнання протиправною бездіяльності та зобов`язання вчинити певні дії,

В С Т А Н О В И В:

До Чернігівського окружного адміністративного суду надійшов позов ОСОБА_1 до Головного управління Національної поліції в Чернігівській області, в якому позивач просив суд:

- визнати протиправною бездіяльність Головного управління Національної поліції в Чернігівській області щодо не зарахування ОСОБА_1 до стажу служби у поліції вислуги років за період навчання в Чернігівському юридичному коледжі Державного департаменту України з питань виконання покарань та період проходження служби в органах Державної кримінально-виконавчої служби України;

- зобов`язати Головне управління Національної поліції в Чернігівській області зарахувати ОСОБА_1 до стажу служби у поліції, що дає право на встановлення надбавки за вислугу років, надання додаткової оплачуваної відпустки, період навчання в Чернігівському юридичному коледжі Державного департаменту України з питань виконання покарань та період проходження служби (вислугу років) в органах Державної кримінально-виконавчої служби з 15.08.2003 року по 16.04.2007 року, станом на 07.11.2015 року (дату прийняття на службу в поліцію).

В обґрунтування позовних вимог позивач посилається на те, що відповідно до наданої відповідачем інформації, рішення в частині встановлення позивачу стажу служби в поліції, який дає право на встановлення надбавки за вислугу років та надання додаткової оплачуваної відпустки, - 08 років 02 місяці 09 днів не ґрунтується на Законі України «Про Національну поліцію».

Ухвалою Чернігівського окружного адміністративного суду від 05 березня 2026 року позовну заяву ОСОБА_1 до Головного управління Національної поліції в Чернігівській області про визнання протиправною бездіяльності та зобов`язання вчинити певні дії повернуто позивачу в частині позовних вимог про зобов`язання Головне управління Національної поліції в Чернігівській області зарахувати ОСОБА_1 до стажу служби у поліції, що дає право на встановлення надбавки за вислугу років, надання додаткової оплачуваної відпустки, період навчання в Чернігівському юридичному коледжі Державного департаменту України з питань виконання покарань та період проходження служби (вислугу років) в органах Державної кримінально-виконавчої служби з 15.08.2003 року по 16.04.2007 року, саме станом на 07.11.2015 року (дату прийняття на службу в поліцію).

Ухвалою Чернігівського окружного адміністративного суду від 05 березня 2026 року відкрито провадження в адміністративній справі за позовом ОСОБА_1 до ГУНП в Чернігівській області в частині позовних вимог:

- визнати протиправною бездіяльність Головного управління Національної поліції в Чернігівській області щодо не зарахування ОСОБА_1 до стажу служби у поліції вислуги років за період навчання в Чернігівському юридичному коледжі Державного департаменту України з питань виконання покарань та період проходження служби в органах Державної кримінально-виконавчої служби України;

- зобов`язати Головне управління Національної поліції в Чернігівській області зарахувати ОСОБА_1 з 11.01.2026 до стажу служби у поліції, що дає право на встановлення надбавки за вислугу років, надання додаткової оплачуваної відпустки, період навчання в Чернігівському юридичному коледжі Державного департаменту України з питань виконання покарань та період проходження служби (вислугу років) в органах Державної кримінально-виконавчої служби з 15.08.2003 року по 16.04.2007 року.

Рішенням Чернігівського окружного адміністративного суду від 01 травня 2026 року позов ОСОБА_1 задоволено частково.

Визнано протиправною бездіяльність Головного управління Національної поліції в Чернігівській області щодо не зарахування ОСОБА_1 до стажу служби в Національній поліції України період служби з 11.01.2007 по 16.04.2007 в Полицькій виправній колонії (№ 76) Управління Державного департаменту України з питань виконання кримінальних покарань у Рівненській області.

Зобов`язано Головне управління Національної поліції в Чернігівській області зарахувати ОСОБА_1 з 11.01.2026 до стажу служби в Національній поліції України, що дає право на встановлення надбавки за вислугу років, надання додаткової оплачуваної відпустки, період служби у з 11.01.2007 по 16.04.2007 в Полицькій виправній колонії (№ 76) Управління Державного департаменту України з питань виконання кримінальних покарань у Рівненській області.

В решті позову відмовлено.

Позивач (апелянт-1) не погоджуючись із означеним рішенням суду подав апеляційну скаргу, у якій просить скасувати рішення Чернігівського окружного адміністративного суду від 01.05.2026 року по справі №620/1488/26 та прийняти нове, яким повністю задовольнити позовні вимоги ОСОБА_1 , з огляду на порушенням судом першої інстанції норм матеріального і процесуального права.

В обґрунтування доводів апеляційної скарги апелянт-1 зазначив, що вислуга років позивача на день звільнення з Державної кримінально-виконавчої служби України у календарному обчисленні становила 03 роки 08 місяців 01 день та підлягає зарахуванню до стажу служби в поліції на підставі пункту 3 ч.2 ст. 78 Закону України «Про Національну поліцію». Доводи апелянта полягають в тому, що Державна кримінально-виконавча служба України складається з навчальних закладів в тому числі, а Закон України «Про Державну кримінально-виконавчу службу України» визначає поширення на осіб рядового і начальницького складу кримінально-виконавчої служби соціального захисту поліцейських, визначеного Законом України «Про Національну поліцію».

Ухвалою Шостого апеляційного адміністративного суду від 01 червня відкрито апеляційне провадження у справі за вказаною апеляційною скаргою, встановлено строк для подання відзиву та витребувано матеріали справи із суду першої інстанції.

Відзив на апеляційну скаргу до суду не надходив, що не перешкоджає її розгляду по суті.

Ухвалою Шостого апеляційного адміністративного суду від 17 червня 2026 призначено справу за апеляційною скаргою ОСОБА_1 на рішення Чернігівського окружного адміністративного суду від 01.05.2026 до розгляду у порядку письмового провадження.

Не погоджуючись з рішенням суду, Головне управління Національної поліції в Чернігівській області подало апеляційну скаргу, в якій просить скасувати рішення Чернігівського окружного адміністративного суду від 01 травня 2026 року та прийняти рішення, яким відмовити у задоволенні позовних вимог ОСОБА_1 .

В обґрунтування своїх вимог апелянт зазначив, що Верховний Суд у постанові від 19 листопада 20119 року по справі №520/903/19 дійшов висновку, що при вирішенні питання щодо обчислення стажу служби в поліції, який дає право на встановлення поліцейському надбавки за вислугу років, надання додаткової оплачуваної відпустки слід застосовувати приписи частини другої статті 78 Закону України «Про Національну поліцію», якою встановлено вичерпний перелік складових (посад, періодів служби) такого стажу служби в поліції. Відтак, апелянт вважає, що суд першої інстанції не правильно застосував норму матеріального права, а саме приписи статті 78 Закону України «Про Національну поліцію».

Ухвалою Шостого апеляційного адміністративного суду від 22 червня 2026 року відкрито апеляційне провадження у справі за вказаною скаргою, встановлено строк для подання відзиву на апеляційну скаргу.

Відзив на апеляційну скаргу до суду не надходив, що не перешкоджає їх розгляду по суті.

Ухвалою Шостого апеляційного адміністративного суду від 22 червня 2026 року справу за апеляційною скаргою Головного управління Національної поліції в Чернігівській області призначено до апеляційного розгляду в порядку письмового провадження. Також судом продовжено строк розгляду справи на більш розумний термін.

Згідно з частиною першою статті 308 КАС України, суд апеляційної інстанції переглядає справу за наявними у ній і додатково поданими доказами та перевіряє законність і обґрунтованість рішення суду першої інстанції в межах доводів та вимог апеляційної скарги.

Розглянувши доводи апеляційних скарг, перевіривши матеріали справи та дослідивши докази, колегія суддів Шостого апеляційного адміністративного суду вважає, що апеляційні скарги ОСОБА_1 та Головного управління Національної поліції України в Чернігівській області підлягають залишенню без задоволення, а рішення Чернігівського окружного адміністративного суду від 01 травня 2026 року залишенню без змін, з наступних підстав.

Як встановлено судом першої інстанції та вбачається з матеріалів справи, зокрема послужного списку позивача, ОСОБА_1 у період з 15.08.2003 року по 11.01.2007 року проходив навчання в Чернігівському юридичному коледжі Державного департаменту України з питань виконання покарань (курсант).

Наказом Чернігівського юридичного коледжу Державного департаменту України з питань виконання покарань від 15.08.2003 року №78о/с позивачу присвоєне звання «рядовий внутрішньої служби».

Наказом Чернігівського юридичного коледжу Державного департаменту України з питань виконання покарань №84о/с від 08.12.2006 - «лейтенант внутрішньої служби».

У період з 11.01.2007 по 26.02.2007 позивач проходив службу на посаді інспектора відділу нагляду і безпеки Полицької виправної колонії (№76) управління Державного департаменту України з питань виконання покарань у Рівненській області (наказ №2 о/с від 11.01.2007).

Крім того, у період з 26.02.2077 по 16.04.2007 позивач проходив службу на посаді старшого інспектора відділу нагляду і безпеки Полицької виправної колонії (№76) управління Державного департаменту України з питань виконання покарань у Рівненській області (наказ №12 о/с від 26.02.2007).

16.04.2007 року позивача наказом Полицької виправної колонії (№76) Управління Державного департаменту України з питань виконання покарань у Рівненській області від 16.04.2007 року №24о/с згідно Положення про проходження служби рядовим і начальницьким складом органів виконання покарань звільнено з органів виконання покарань в запас Збройних Сил України за ст. 64 «ж» (за власним бажанням).

Наказом Головного управління Національної поліції в Чернігівській області від 07.11.2015 № 3 о/с позивача прийнято на службу в поліції. Встановлено вислугу років для виплати надбавки за вислугу років станом на 07.11.2015 8 років 02 місяці 09 днів.

30.01.2026 представник позивача звернувся до відповідача із запитом щодо надання копії послужного списку позивача, наказу про прийняття ОСОБА_1 на службу в поліції, трудової книжки позивача. Також просив надати відомості чи враховується ОСОБА_1 вислуга років в органах ДДУпВп при встановленні надбавки за вислугу років та для надання додаткової оплачуваної відпустки. У випадку неврахування просив повідомити причини та врахувати вислугу років ОСОБА_1 в органах ДДУпВП при встановленні надбавки за вислугу років та для надання додаткової оплачуваної відпустки в підрозділах Національної поліції України.

Листом від 06.02.2026 № 27513-2026 Головне управління Національної поліції в Чернігівській області повідомило про відсутність правових підстав включати до стажу служби в поліції періоду проходження позивачем служби в Державному департаменті України з питань виконання покарань, оскільки Державний департамент України з питань виконання покарань не входить до переліку органів, служба в яких зараховується до стажу служби в поліції.

Не погодившись з бездіяльністю відповідача щодо зарахування до стажу служби у поліції, що дає право на встановлення надбавки за вислугу років, надання додаткової оплачуваної відпустки, періоду навчання в Чернігівському юридичному коледжі Державного департаменту України з питань виконання покарань та періоду проходження служби (вислугу років) в органах Державної кримінально-виконавчої служби з 15.08.2003 року по 16.04.2007 року, станом на 07.11.2015 року (дату прийняття на службу в поліцію), позивач звернувся до суду з цим позовом.

Ухвалюючи рішення про задоволення позовних вимог суд першої інстанції виходив з того, що служба в органах Державної кримінально-виконавчої служби України має такий самий правовий статус, як служба в органах внутрішніх справ України на посадах начальницького і рядового складу, і підлягає зарахуванню до стажу служби в поліції за пунктом 3 частини другої статті 78 Закону України «Про Національну поліцію».

Відмовляючи в зарахуванні періоду навчання позивача з 15.08.2003 по 11.01.2007 у Чернігівському юридичному коледжі Державного департаменту України з питань виконання покарань, суд першої інстанції зазначив, що механізм зарахування часу навчання, передбачений Постановою Кабінету Міністрів України від 17.07.1992 № 393, застосовується лише при призначенні пенсії за вислугу років, а частина друга статті 78 Закону України «Про Національну поліцію» містить вичерпний перелік складових стажу служби в поліції.

Колегія суддів погоджується з висновками суду першої інстанції про часткове задоволення позову з таких підстав.

Відповідно до положень статті 19 Конституції України, органи державної влади, органи місцевого самоврядування, їх посадові особи зобов`язані діяти лише на підставі, в межах повноважень та у спосіб, що передбачені Конституцією та законами України.

Закон України від 2 липня 2015 року №580-VIII «Про Національну поліцію» визначає правові засади організації та діяльності Національної поліції України, статус поліцейських, а також порядок проходження служби в Національній поліції України.

Відповідно до частин першої, другої статті 59 Закону України «Про Національну поліцію», служба в поліції є державною службою особливого характеру, яка є професійною діяльністю поліцейських з виконання покладених на поліцію повноважень. Час проходження служби в поліції зараховується до страхового стажу, стажу роботи за спеціальністю, а також до стажу державної служби.

Приписами статті 78 Закону України «Про Національну поліцію» передбачено, що стаж служби в поліції дає право на встановлення поліцейському надбавки за вислугу років, надання додаткової оплачуваної відпустки.

Частиною другою статті 78 Закону України «Про Національну поліцію» визначено, що до стажу служби в поліції зараховуються:

1) служба в поліції на посадах, що заміщуються поліцейськими, з дня призначення на відповідну посаду;

2) військова служба в Збройних Силах України, Державній прикордонній службі України, Національній гвардії України, Управлінні державної охорони, Цивільній обороні України, внутрішніх військах Міністерства внутрішніх справ України та інших військових формуваннях, утворених відповідно до закону, Службі безпеки України, Службі зовнішньої розвідки, Державній спеціальній службі транспорту;

3) служба в органах внутрішніх справ України на посадах начальницького і рядового складу з дня призначення на відповідну посаду;

4) час роботи у Верховній Раді України, місцевих радах, центральних і місцевих органах виконавчої влади із залишенням на військовій службі, на службі в органах внутрішніх справ України або на службі в поліції;

5) час роботи в органах прокуратури і суді осіб, які працювали на посадах суддів, прокурорів, слідчих, а також служба у Службі судової охорони ;

6) дійсна військова служба в Радянській Армії та Військово-Морському Флоті, прикордонних, внутрішніх, залізничних військах, в органах державної безпеки та інших військових формуваннях колишнього СРСР, а також служба в органах внутрішніх справ колишнього СРСР.

Під час обчислення стажу служби в поліції враховуються тільки повні роки вислуги років без округлення фактичного розміру вислуги років у бік збільшення.

Судовим розглядом встановлено, що ОСОБА_1 у період, зокрема з 11.01.2007 по 26.02.2007 та з 26.02.2007 по 16.04.2007 проходив службу у відділу нагляду і безпеки Полицької виправної колонії (№76) Управління Державного департаменту України з питань виконання покарань у Рівненській області.

Як зазначено вище, пунктом 3 частини другої статті 78 Закону № 580-VIII до стажу служби в поліції зараховується служба в органах внутрішніх справ України на посадах начальницького і рядового складу.

Відповідно до пункту 5 Прикінцевих положень Кримінально-виконавчого кодексу України від 11 липня 2003 року № 1129-IV до законодавчого врегулювання питань проходження служби персоналом органів і установ виконання покарань та його соціального захисту на осіб рядового і начальницького складу кримінально-виконавчої системи поширюються дія статей 22 і 23 Закону України «Про міліцію», а також порядок і умови проходження служби та грошового забезпечення, передбачені для працівників органів внутрішніх справ.

При цьому, частина п`ята статті 23 Закону України від 23 червня 2005 року № 2713-IV «Про Державну кримінально-виконавчу службу України» (далі - Закон № 2713-IV) передбачає, що на осіб рядового і начальницького складу кримінально-виконавчої служби поширюється соціальний захист поліцейських, визначений Законом України «Про Національну поліцію», а також порядок і умови проходження служби, передбачені для поліцейських. Умови і розміри грошового забезпечення осіб рядового і начальницького складу та оплати праці працівників кримінально-виконавчої служби визначаються Кабінетом Міністрів України.

Аналізуючи вказані вище норми права, колегія суддів зазначає, що фактично законодавець поширив дію усіх норм, які врегульовують порядок і умови проходження служби працівниками органів внутрішніх справ, а в подальшому - поліцейськими, на працівників кримінально-виконавчої служби.

Сутність службової дисципліни, обов`язки осіб рядового і начальницького складу органів внутрішніх справ України, види заохочень та дисциплінарних стягнень, порядок і права начальників щодо їх застосування, а також порядок оскарження дисциплінарних стягнень визначені Дисциплінарним статутом органів внутрішніх справ України, затвердженим Законом України від 22 лютого 2006 року № 3460-IV.

Згідно з преамбулою зазначеного Статуту його дія поширюється на осіб начальницького складу Національного антикорупційного бюро України, осіб рядового і начальницького складу Державної кримінально-виконавчої служби України та податкової міліції, які повинні неухильно додержуватися його вимог.

Крім того, частиною першою статті 6 Закону № 2713-IV закріплено, що Державна кримінально-виконавча служба України відповідно до закону здійснює правозастосовні та правоохоронні функції і складається з центрального органу виконавчої влади, що реалізує державну політику у сфері виконання кримінальних покарань, його територіальних органів управління, кримінально-виконавчої інспекції, установ виконання покарань, слідчих ізоляторів, воєнізованих формувань, навчальних закладів, закладів охорони здоров`я, підприємств установ виконання покарань, інших підприємств, установ і організацій, створених для забезпечення виконання завдань Державної кримінально-виконавчої служби України.

Тобто, всі обов`язки, обмеження служби в органах внутрішніх справ та поліції, її специфічні умови, порядок та підстави дисциплінарної відповідальності визнані законодавцем тотожними умовам проходження служби персоналом органів і установ виконання покарань.

З наведеного слідує, що служба в органах Державної кримінально-виконавчої служби України прирівнюється до служби в органах внутрішніх справ України, оскільки здійснювалась вона в порядку, установленому законодавством для осіб начальницького і рядового складу органів внутрішніх справ, а відтак, на переконання суду, має такий же правовий статус і повинна в силу п. 3 ч. 2 ст. 78 Закону № 580-VIII зараховуватись до стажу служби в поліції.

Аналогічний правовий висновок, викладено в постанові Верховного Суду від 20.10.2022 у справі № 160/11127/20 та від 01 серпня 2023 року у справі № 240/30024/21, від 06 лютого 2025 року у справі №140/856/24.

Також, у постанові від 06.02.2025 у справі № 140/856/24 Верховний Суд зазначив: «у постанові від 20 жовтня 2022 року у справі № 160/11127/20 Верховний Суд вже формував правовий висновок стосовно того, що служба в органах Державної кримінально-виконавчої служби України прирівнюється до служби в органах внутрішніх справ України, оскільки здійснювалась вона в порядку, установленому законодавством для осіб начальницького і рядового складу органів внутрішніх справ, а відтак, має такий же правовий статус і повинна в силу пункту 3 частини другої статті 78 ЗУ «Про національну поліцію» зараховуватися до стажу служби в поліції».

Відповідно до частини п`ятої статті 242 Кодексу адміністративного судочинства України при виборі і застосуванні норми права до спірних правовідносин суд враховує висновки щодо застосування норм права, викладені в постановах Верховного Суду.

Посилання відповідача на те, що служба в Державній кримінально-виконавчій службі України відсутня у переліку, визначеному статтею 78 Закону №580-VІІІ, а тому не може бути зарахована при проведенні перерахунку стажу служби в поліції, який дає право на встановлення поліцейському надбавки за вислугу років і надання додаткової оплачуваної відпустки, є безпідставними, оскільки чинним на час проходження позивачем служби в органах поліції та виникнення спірних правовідносин законодавством статус осіб, які проходили службу в органах кримінально-виконавчої служби, прирівнювався до статусу осіб, які перебували на службі в органах внутрішніх справ, а відповідно до п. 3 ч. 2 ст. 78 Закону №580-VIII до стажу служби в поліції зараховується служба в органах внутрішніх справ України на посадах начальницького і рядового складу. Службу позивача в органах Державної кримінально-виконавчої служби України суд зарахував не поза межами цього переліку, а на підставі пункту 3 частини другої статті 78 цього Закону, яку Верховний Суд застосовує з урахуванням законодавства, що визначало правовий статус такої служби.

У справі № 140/856/24 касатор так само посилався на вичерпність переліку частини другої статті 78 Закону України «Про Національну поліцію» і на відсутність у ньому служби в Державній кримінально-виконавчій службі України, однак Верховний Суд залишив без змін судові рішення в частині зарахування такої служби до стажу служби в поліції.

Колегія суддів відхиляє посилання відповідача на правовий висновок Верховного Суду, викладений у постанові від 31.03.2020 у справі № 520/2067/19, враховуючи, що спірні правовідносини, які були предметом розгляду в суді касаційної інстанції у вказаній справі, не є подібними до правовідносин у цій справі та стосувалися питання врахування до календарної вислуги років часу навчання у вищому навчальному закладі до початку служби в органах поліції.

З урахуванням викладеного, суд першої інстанції дійшов правильного висновку, що періоди служби позивач у Полицькій виправній колонії (№76) Управління Державного департаменту України з питань виконання покарань у Рівненській області підлягають зарахуванню до стажу служби позивача в поліції за пунктом 3 частини другої статті 78 Закону України «Про Національну поліцію».

Твердження відповідача про неврахування судом першої інстанції постанови Верховного Суду від 19.11.2019 у справі № 520/903/19 не відповідає змісту оскаржуваного рішення. Суд першої інстанції навів цю постанову серед постанов зі схожими висновками, вирішуючи питання про зарахування періоду навчання позивача, і саме в цій частині відмовив у задоволенні позову.

У постанові від 06.02.2025 у справі № 140/856/24 Верховний Суд так само навів постанову у справі № 520/903/19 серед постанов зі схожими висновками щодо неможливості застосування Постанови Кабінету Міністрів України від 17.07.1992 № 393 до обчислення стажу служби в поліції, тобто щодо періоду навчання, і в цій самій справі залишив без змін зарахування служби в органах Державної кримінально-виконавчої служби України до стажу служби в поліції. Тому висновок, викладений у постанові у справі № 520/903/19, зарахуванню служби позивача в установах виконання покарань не перешкоджає, а порушення норм процесуального права суд першої інстанції не допустив.

Таким чином, доводи апеляційної скарги відповідача не спростовують висновків суду першої інстанції в частині задоволених позовних вимог.

Щодо наявності/відсутності у позивача права на зарахування до вислуги років у службі в поліції періоду навчання в Чернігівському юридичному коледжі Державного департаменту України з питань виконання покарань з 15.03.2003 по 11.01.2007, колегія суддів зазначає наступне.

Відповідно до преамбули Постанови №393, остання була прийнята відповідно до Закону України «Про пенсійне забезпечення військовослужбовців та осіб начальницького і рядового складу органів внутрішніх справ» і Постанови Верховної Ради України про порядок введення в дію цього Закону.

Статтею 17 Закону України «Про пенсійне забезпечення військовослужбовців та осіб начальницького і рядового складу органів внутрішніх справ» передбачено, що Порядок обчислення вислуги років для призначення пенсій відповідно до цього Закону особам офіцерського складу, прапорщикам і мічманам, військовослужбовцям надстрокової служби та військової служби за контрактом, особам начальницького і рядового складу органів внутрішніх справ визначається Кабінетом Міністрів України.

Отже, Постанова №393 встановлює порядок обчислення стажу (вислуги років) особам начальницького і рядового складу органів внутрішніх справ, який проводиться саме з метою призначення пенсій відповідно до Закону України «Про пенсійне забезпечення військовослужбовців та осіб начальницького і рядового складу органів внутрішніх справ».

Колегія суддів звертає увагу, що пункт 2 Постанови №393 (в редакції станом на час виникнення спірних правовідносин) встановлює, що до вислуги років поліцейським, співробітникам Служби судової охорони, особам офіцерського складу, особам середнього, старшого та вищого начальницького складу органів внутрішніх справ, державної пожежної охорони, Державної служби спеціального зв`язку та захисту інформації, органів і підрозділів цивільного захисту, податкової міліції чи Державної кримінально-виконавчої служби, особам, які мають спеціальні звання Бюро економічної безпеки, особам рядового складу, молодшого, середнього, старшого та вищого начальницького складу Державного бюро розслідувань, особам, зазначеним у пункті ж статті 1-2 Закону України Про пенсійне забезпечення осіб, звільнених з військової служби, та деяких інших осіб, під час призначення пенсії згідно з пунктом а частини першої статті 12 зазначеного Закону додатково зараховується час навчання в межах до п`яти років (незалежно від форми здобуття освіти) у закладах освіти (крім навчання у закладах спеціалізованої освіти військового (військово-спортивного) профілю, військових навчальних закладах та навчальних закладах Міністерства внутрішніх справ і державної пожежної охорони), після закінчення яких присвоюється офіцерське (спеціальне) звання, до вступу на військову службу, службу до органів внутрішніх справ, Національної поліції, Державного бюро розслідувань, Служби судової охорони, державної пожежної охорони, органів і підрозділів цивільного захисту, податкової міліції чи Державної кримінально-виконавчої служби, Бюро економічної безпеки або до призначення на відповідну посаду із розрахунку - один рік навчання за шість місяців служби.

Таким чином, колегія суддів доходить висновку, що пункт 2 Постанови №393 не може бути застосовано при вирішенні питання щодо обчислення стажу служби в поліції, який дає право на встановлення поліцейському надбавки за вислугу років, надання додаткової оплачуваної відпустки в порядку статті 78 Закону № № 580-VIII, оскільки Постанова №393 прийнята на виконання Закону України «Про пенсійне забезпечення військовослужбовців та осіб начальницького і рядового складу органів внутрішніх справ» та може бути застосована для визначення вислуги років особам начальницького і рядового складу органів внутрішніх справ саме у випадку призначення пенсії за вислугу років. У свою чергу, при вирішенні питання щодо обчислення стажу служби в поліції, який дає право на встановлення поліцейському надбавки за вислугу років, надання додаткової оплачуваної відпустки слід застосовувати приписи частини другої статті 78 Закону № 580-VIII, якою встановлено вичерпний перелік складових (посад, періодів служби) такого стажу служби в поліції.

При цьому делегування частиною четвертою статті 78 Закону № 580-VIII Кабінету Міністрів України встановлення порядку обчислення вислуги років у поліції не надає Уряду права визначати додаткові складові стажу служби в поліції, які не передбачені частиною другою статті 78 Закону № 580-VIII.

У постанові від 06.02.2025 у справі № 140/856/24 Верховний Суд зазначив: «пункт 2 Постанови №393 не може бути застосовано при вирішенні питання щодо обчислення стажу служби в поліції, який дає право на встановлення поліцейському надбавки за вислугу років, надання додаткової оплачуваної відпустки в порядку статті 78 Закону України «Про національну поліцію», оскільки Постанова №393 прийнята на виконання Закону України «Про пенсійне забезпечення військовослужбовців та осіб начальницького і рядового складу органів внутрішніх справ» та може бути застосована для визначення вислуги років особам начальницького і рядового складу органів внутрішніх справ саме у випадку призначення пенсії за вислугу років. У свою чергу, при вирішенні питання щодо обчислення стажу служби в поліції, який дає право на встановлення поліцейському надбавки за вислугу років, надання додаткової оплачуваної відпустки слід застосовувати приписи частини другої статті 78 «Про національну поліцію», якою встановлено вичерпний перелік складових (посад, періодів служби) такого стажу служби в поліції».

У цій самій постанові Верховний Суд також зазначив, що суд апеляційної інстанції, який зарахував до стажу служби в поліції період навчання особи в Академії Державної пенітенціарної служби, «помилково вважав, що присвоєння позивачу звання рядового внутрішньої служби дало право останньому вимагати зарахування до стажу служби в поліції періоду навчання, право на отримання якого, як було зазначено, виникає лише при призначення пенсії».

У постанові від 15.09.2026 у справі № 260/6950/25 Верховний Суд підтвердив, що «питання обчислення стажу служби в поліції для цілей встановлення надбавки за вислугу років та надання додаткової оплачуваної відпустки врегульовано виключно положеннями статті 78 Закону №580-VIII».

Обставини цієї справи щодо періоду навчання подібні до обставин справи № 140/856/24: в обох випадках особа перейшла з органів Державної кримінально-виконавчої служби України до поліції і просила зарахувати до стажу служби в поліції як службу, так і навчання в навчальному закладі цієї служби, під час якого їй було присвоєно спеціальне звання рядового внутрішньої служби.

А отже, період навчання позивача з 15.08.2003 по 11.01.2007 до стажу служби в поліції не зараховується, і суд першої інстанції правильно відмовив у задоволенні позову в цій частині.

Посилання позивача на запис у трудовій книжці про безперервну службу в органах Державної кримінально-виконавчої служби України з 10.08.2008 по 24.05.2019, на відображення періоду навчання в послужному списку як служби в Державному департаменті України з питань виконання покарань на посаді курсанта, на присвоєння йому спеціальних звань рядового внутрішньої служби та лейтенанта внутрішньої служби та на поширення на нього під час навчання законодавства про проходження служби в органах внутрішніх справ правової природи спірного періоду не змінюють.

Ці обставини характеризують статус курсанта навчального закладу Державного департаменту України з питань виконання покарань і облік вислуги років в органах цієї служби, однак період навчання не стає службою «на посадах начальницького і рядового складу з дня призначення на відповідну посаду», яку пункт 3 частини другої статті 78 Закону України «Про Національну поліцію» зараховує до стажу служби в поліції. Саме з цих підстав Верховний Суд у постанові у справі № 140/856/24 визнав помилковим зарахування періоду навчання з огляду на присвоєння особі звання рядового внутрішньої служби.

Посилання позивача на постанову Верховного Суду від 20.10.2022 у справі № 160/11127/20 є безпідставним, оскільки викладений у ній висновок стосується служби в органах Державної кримінально-виконавчої служби України, а не часу навчання. Саме цей висновок суд першої інстанції застосував, зараховуючи до стажу служби позивача в поліції періоди його служби в установах виконання покарань.

Доводи позивача про помилкове застосування судом першої інстанції постанови Верховного Суду у справі № 140/856/24 і Постанови Кабінету Міністрів України від 17.07.1992 № 393 також не знайшли підтвердження. Обставини справи № 140/856/24, як зазначено вище, подібні до обставин справи, що розглядається, а Постанову № 393 суд першої інстанції навів лише для висновку, що передбачений нею механізм зарахування часу навчання стосується призначення пенсії і до обчислення стажу служби в поліції не застосовується.

Відповідно до пункту 1 частини першої статті 317 Кодексу адміністративного судочинства України підставою для скасування судового рішення суду першої інстанції повністю або частково та ухвалення нового рішення у відповідній частині або зміни рішення є неповне з`ясування судом обставин, що мають значення для справи.

Доводи позивача про неповне з`ясування судом першої інстанції обставин справи не знайшли підтвердження, оскільки періоди навчання і служби позивача суд встановив на підставі його трудової книжки і послужного списку, а присвоєння спеціальних звань під час навчання, як зазначено вище, значення для зарахування періоду навчання до стажу служби в поліції не має.

Посилання позивача на постанову Верховного Суду від 22.01.2020 у справі № 200/5111/19-а є безпідставним. У цій справі вирішувалося питання про зарахування часу навчання в цивільному вищому навчальному закладі до вислуги років для призначення пенсії за частиною другою статті 17 Закону України «Про пенсійне забезпечення осіб, звільнених з військової служби, та деяких інших осіб» з розрахунку один рік навчання за шість місяців служби, і Верховний Суд зазначив: «Тобто визначальною умовою для застосування наведеного законодавчого припису є присвоєння особі офіцерського (спеціального) звання у зв`язку з закінченням відповідного навчального закладу».

Цей висновок стосується пенсійного забезпечення, а не стажу служби в поліції за статтею 78 Закону України «Про Національну поліцію», тому за частиною п`ятою статті 242 Кодексу адміністративного судочинства України суд першої інстанції не мав підстав його враховувати.

З огляду на викладене, колегія суддів вважає, що вимоги ОСОБА_1 про зобов`язання відповідача зарахувати до стажу служби в поліції наявну у позивача вислугу років, що фактично є періодом навчання з 15.08.2003 по 11.01.2007, задоволенню не підлягають.

З огляду на викладене, апеляційна скарга позивача задоволенню не підлягає, оскільки

не спростовує висновків суду першої інстанції і не дає підстав для висновку, що судом першої інстанції при розгляді справи неповно з`ясовано обставини, що мають значення для справи, неправильно застосовано норми матеріального права, які регулюють спірні правовідносини, чи порушено норми процесуального права, тому не є підставою для скасування оскаржуваного рішення суду першої інстанції.

Відповідно до п. 1 ч. 1 ст. 315 КАС України, за наслідками розгляду апеляційної скарги на судове рішення суду першої інстанції суд апеляційної інстанції має право залишити апеляційну скаргу без задоволення, а судове рішення без змін.

Згідно із ст. 316 КАС України, суд апеляційної інстанції залишає апеляційну скаргу без задоволення, а рішення або ухвалу суду - без змін, якщо визнає, що суд першої інстанції правильно встановив обставини справи та ухвалив судове рішення з додержанням норм матеріального та процесуального права.

За таких підстав апеляційні скарги підлягають залишенню без задоволення, а рішення суду першої інстанції - без змін.

Підстави для розподілу судових витрат відсутні.

Керуючись ст. ст. 311, 315, 316, 321, 325 Кодексу адміністративного судочинства України, суд,

П О С Т А Н О В И В:

Апеляційну скаргу ОСОБА_1 - залишити без задоволення.

Апеляційну скаргу Головного управління Національної поліції України в Чернігівській області - залишити без задоволення.

Рішення Чернігівського окружного адміністративного суду від 01 травня 2026 року - залишити без змін.

Постанова суду апеляційної інстанції набирає законної сили з дати її ухвалення та касаційному оскарженню не підлягає, крім випадків, передбачених п. 2 ч. 5 ст. 328 КАС України.

Суддя-доповідач Є.Д. Кравченко

Судді: О.О. Осіпова

С.В. Златін