Постанова № 141375173 у справі № 620/15019/24 від 09.11.2026

ШОСТИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД

Справа № 620/15019/24 Суддя (судді) першої інстанції: Олена ЛУКАШОВА

ПОСТАНОВА

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

09 листопада 2026 року м. Київ

Шостий апеляційний адміністративний суд у складі колегії суддів:

головуючий суддя Парінов А.Б.,

судді: Беспалов О.О.,

Грибан І.О.,

розглянувши в порядку письмового провадження апеляційну скаргу Головного управління Пенсійного фонду України в Чернігівській області на рішення Чернігівського окружного адміністративного суду від 10 січня 2025 року у справі за адміністративним позовом ОСОБА_1 до Головного управління Пенсійного фонду України в Чернігівській області про визнання протиправними дій та зобов`язання вчинити певні дії,

В С Т А Н О В И В:

ОСОБА_1 звернувся до Чернігівського окружного адміністративного суду з позовом до Головного управління Пенсійного фонду України в Чернігівській області, у якому просив:

визнати протиправними дії відповідача щодо відмови в перерахунку щомісячного довічного грошового утримання судді у відставці з посадовим окладом, розрахованим з прожиткового мінімуму для працездатних осіб у розмірі 3028 грн;

зобов`язати відповідача здійснити перерахунок щомісячного довічного грошового утримання судді у відставці з 1 січня 2024 року в розмірі 70 відсотків суддівської винагороди, розрахованої з прожиткового мінімуму для працездатних осіб у розмірі 3028 грн, визначеного Законом України "Про Державний бюджет України на 2024 рік", з урахуванням раніше виплачених сум, без обмеження виплат;

зобов`язати відповідача виплачувати щомісячне довічне грошове утримання судді у відставці в розмірі 70 відсотків суддівської винагороди, розрахованої з прожиткового мінімуму для працездатних осіб у розмірі 3028 грн, починаючи з 1 січня 2024 року.

Рішенням Чернігівського окружного адміністративного суду від 10 січня 2025 року позов задоволено частково:

визнано протиправними дії Головного управління Пенсійного фонду України в Чернігівській області щодо відмови ОСОБА_1 в перерахунку щомісячного довічного грошового утримання судді у відставці з посадовим окладом, розрахованим з прожиткового мінімуму для працездатних осіб станом на 1 січня 2024 року в розмірі 3028 грн;

зобов`язано Головне управління Пенсійного фонду України в Чернігівській області здійснити ОСОБА_1 перерахунок та виплату щомісячного довічного грошового утримання судді у відставці з 1 січня 2024 року, виходячи з прожиткового мінімуму для працездатних осіб у розмірі 3028 грн, встановленого абзацом четвертим статті 7 Закону України "Про Державний бюджет України на 2024 рік", з урахуванням раніше виплачених сум;

у задоволенні решти позовних вимог відмовлено.

Суд першої інстанції виходив з того, що заміна прожиткового мінімуму для працездатних осіб, встановленого на 1 січня 2024 року (3028 грн), розрахунковою величиною 2102 грн, яку Закон України "Про судоустрій і статус суддів" не передбачає, є протиправною, а відмова відповідача ґрунтується на формальній причині - ненадходженні відомостей від Пенсійного фонду України до його територіального органу.

Не погодившись із рішенням суду першої інстанції, Головне управління Пенсійного фонду України в Чернігівській області подало апеляційну скаргу, у якій просить рішення скасувати та ухвалити нове судове рішення, яким відмовити в задоволенні позову повністю.

На обґрунтування апеляційної скарги апелянт посилається на те, що з 1 січня 2024 року зміни розміру складових суддівської винагороди судді, який працює на відповідній посаді, не відбулося, оскільки статтею 7 Закону України "Про Державний бюджет України на 2024 рік" прожитковий мінімум для працездатних осіб, який застосовується для визначення базового розміру посадового окладу судді, встановлено в розмірі 2102 грн, тобто на рівні 2020 року. Апелянт також вказує, що за пунктами 1, 2 розділу IV Порядку подання документів для призначення (перерахунку) і виплати щомісячного довічного грошового утримання судді у відставці, судді Конституційного Суду України територіальними органами Пенсійного фонду України, затвердженого постановою правління Пенсійного фонду України від 25 січня 2008 року № 3-1 та зареєстрованого в Міністерстві юстиції України 12 березня 2008 року за № 200/14891 (у редакції постанови правління Пенсійного фонду України від 9 лютого 2023 року № 7-2; далі - Порядок № 3-1), про наявність підстав для перерахунку щомісячного довічного грошового утримання Державна судова адміністрація України повідомляє Пенсійний фонд України, який, у свою чергу, інформує органи, що призначають таке утримання, і оскільки Пенсійний фонд України Головне управління не інформував, підстав для перерахунку, на думку апелянта, не було. Крім того, апелянт вважає, що за частиною другою статті 19 Конституції України органи Пенсійного фонду України діють виключно на підставі документів, які повністю відповідають встановленим законодавством вимогам, тому відмова позивачу в перерахунку за поданими документами, на його думку, є правомірною, а суд першої інстанції не дослідив повно і об`єктивно всіх обставин справи.

Відповідно до п. 3 ч. 1 ст. 311 Кодексу адміністративного судочинства України суд апеляційної інстанції може розглянути справу без повідомлення учасників справи (в порядку письмового провадження) за наявними у справі матеріалами, якщо справу може бути вирішено на підставі наявних у ній доказів, у разі подання апеляційної скарги на рішення суду першої інстанції, які ухвалені в порядку спрощеного позовного провадження без повідомлення сторін (у порядку письмового провадження).

З огляду на викладене, колегія суддів визнала за можливе розглянути справу в порядку письмового провадження.

Як встановлено судом першої інстанції, ОСОБА_1 є суддею у відставці, перебуває на обліку в Головному управлінні Пенсійного фонду України в Чернігівській області та отримує щомісячне довічне грошове утримання судді у відставці відповідно до Закону України "Про судоустрій і статус суддів".

Позивач звернувся до відповідача із заявою про перерахунок та виплату щомісячного довічного грошового утримання судді у відставці, обчисленого з урахуванням прожиткового мінімуму на 1 січня 2024 року.

Листом від 29 жовтня 2024 року відповідач відмовив позивачу в перерахунку з посиланням на Порядок № 3-1, зазначивши, що Пенсійний фонд України не інформував Головне управління про підстави для перерахунку щомісячного довічного грошового утримання з 1 січня 2024 року.

Відповідно до частини першої статті 308 Кодексу адміністративного судочинства України суд апеляційної інстанції переглядає справу за наявними у ній і додатково поданими доказами та перевіряє законність і обґрунтованість рішення суду першої інстанції в межах доводів та вимог апеляційної скарги.

Доводи апеляційної скарги спрямовані проти рішення суду першої інстанції в частині задоволених позовних вимог. У частині відмови в позові рішення ухвалено на користь апелянта, а позивач його не оскаржив.

Надаючи оцінку доводам апеляційної скарги, колегія суддів виходить з такого.

Довід апелянта про те, що з 1 січня 2024 року зміни розміру складових суддівської винагороди не відбулося, колегія суддів відхиляє.

Відповідно до частини другої статті 130 Конституції України розмір винагороди судді встановлюється законом про судоустрій.

Згідно з частиною першою статті 135 Закону України від 2 червня 2016 року № 1402-VIII "Про судоустрій і статус суддів" (тут і далі - у редакції, чинній на час виникнення спірних правовідносин; далі - Закон № 1402-VIII) суддівська винагорода регулюється цим Законом та не може визначатися іншими нормативно-правовими актами.

Частиною третьою статті 135 Закону № 1402-VIII встановлено, що базовий розмір посадового окладу судді становить:

1) судді місцевого суду - 30 прожиткових мінімумів для працездатних осіб, розмір якого встановлено на 1 січня календарного року;

2) судді апеляційного суду, вищого спеціалізованого суду - 50 прожиткових мінімумів для працездатних осіб, розмір якого встановлено на 1 січня календарного року;

3) судді Верховного Суду - 75 прожиткових мінімумів для працездатних осіб, розмір якого встановлено на 1 січня календарного року.

Відповідно до частини третьої статті 142 Закону № 1402-VIII щомісячне довічне грошове утримання виплачується судді у відставці в розмірі 50 відсотків суддівської винагороди судді, який працює на відповідній посаді. За кожний повний рік роботи на посаді судді понад 20 років розмір щомісячного довічного грошового утримання збільшується на два відсотки грошового утримання судді.

Частиною четвертою статті 142 Закону № 1402-VIII визначено, що у разі зміни розміру складових суддівської винагороди судді, який працює на відповідній посаді, здійснюється перерахунок раніше призначеного щомісячного довічного грошового утримання.

Статтею 7 Закону України від 3 листопада 2022 року № 2710-IX "Про Державний бюджет України на 2023 рік" прожитковий мінімум з 1 січня 2023 року встановлено, зокрема, для "працездатних осіб - 2684 гривні".

Статтею 7 Закону України від 9 листопада 2023 року № 3460-IX "Про Державний бюджет України на 2024 рік" прожитковий мінімум з 1 січня 2024 року встановлено, зокрема, для "працездатних осіб - 3028 гривень", а також для "працездатних осіб, який застосовується для визначення базового розміру посадового окладу судді, - 2102 гривні".

У постанові від 17 лютого 2026 року у справі № 200/2309/25 Верховний Суд у складі судової палати з розгляду справ щодо захисту соціальних прав Касаційного адміністративного суду зазначив: "заміна гарантованої Конституцією України однієї зі складових суддівської винагороди - прожиткового мінімуму для працездатних осіб, розмір якого встановлено на 01 січня 2024 року (3028,00 грн) на іншу розрахункову величину, яка Законом України "Про судоустрій і статус суддів" не передбачена (прожитковий мінімум для працездатних осіб, який застосовується для визначення базового розміру посадового окладу судді - 2102,00 грн), на підставі абзацу 5 статті 7 Закону України "Про Державний бюджет України на 2024 рік", є протиправною".

У цій же постанові Верховний Суд, відступивши від протилежного висновку, викладеного в постанові від 17 листопада 2025 року у справі № 520/32171/24, сформулював такий висновок: "у зв`язку зі збільшенням прожиткового мінімуму для працездатних осіб, визначеного законом про Державний бюджет України на відповідний рік станом на 1 січня, а також зумовленим цим зростанням розміру суддівської винагороди, розрахунок якої здійснюється на основі прожиткового мінімуму, у суддів у відставці виникає право на перерахунок щомісячного довічного грошового утримання; для визначення базового розміру посадового окладу судді, який враховується при обчисленні щомісячного довічного грошового утримання судді у відставці, підлягає застосуванню прожитковий мінімум для працездатних осіб у розмірі, встановленому законом про Державний бюджет України на відповідний рік та, відповідно, у разі його збільшення порівняно з попереднім роком з 01 січня наявні правові підстави для здійснення перерахунку щомісячного довічного грошового утримання судді у відставці".

Законом України від 9 червня 2026 року № 4905-IX, чинним з 25 червня 2026 року, частину третю статті 135 Закону № 1402-VIII доповнено абзацом такого змісту: "Для визначення базового розміру посадового окладу судді не може застосовуватися інша вартісна величина, ніж прожитковий мінімум для працездатних осіб, передбачений абзацом четвертим частини другої статті 1 Закону України "Про прожитковий мінімум", в розмірі, встановленому для цієї соціальної і демографічної групи населення законом України про Державний бюджет на відповідний рік".

Ця норма на спірні правовідносини 2024 року не поширюється, проте підтверджує, що законодавець закріпив той самий підхід, який Верховний Суд застосовував до її ухвалення.

Прожитковий мінімум для працездатних осіб на 1 січня 2024 року (3028 грн) збільшився порівняно з 1 січня 2023 року (2684 грн).

А отже, з 1 січня 2024 року змінився розмір складової суддівської винагороди судді, який працює на відповідній посаді, - базового розміру посадового окладу, і у позивача виникло право на перерахунок щомісячного довічного грошового утримання за частиною четвертою статті 142 Закону № 1402-VIII.

Позиція апелянта, що ґрунтується на прожитковому мінімумі 2102 грн, встановленому абзацом п`ятим статті 7 Закону України "Про Державний бюджет України на 2024 рік", суперечить частині третій статті 135 Закону № 1402-VIII і наведеним висновкам Верховного Суду, а суд першої інстанції правильно виходив з прожиткового мінімуму 3028 грн.

Посилання апелянта на те, що Пенсійний фонд України не інформував Головне управління про підстави для перерахунку, висновків суду першої інстанції також не спростовує.

Відповідно до пункту 1 розділу IV Порядку № 3-1 перерахунок щомісячного довічного грошового утримання проводиться відповідно до частини четвертої статті 142 Закону України "Про судоустрій і статус суддів", частини другої статті 27 Закону України "Про Конституційний Суд України" органами, що призначають щомісячне довічне грошове утримання. Про наявність підстав для перерахунку щомісячного довічного грошового утримання (зміну розміру складових суддівської винагороди працюючого судді, винагороди працюючого судді Конституційного Суду України) Пенсійний фонд України повідомляється Конституційним Судом України, Верховним Судом, Вищим судом з питань інтелектуальної власності, Вищим антикорупційним судом - щодо суддів цих судів, Державною судовою адміністрацією України - щодо суддів місцевих та апеляційних судів, судів, що перебувають в процесі ліквідації, у місячний строк з дня виникнення таких підстав.

Згідно з пунктом 2 розділу IV Порядку № 3-1 Пенсійний фонд України протягом трьох робочих днів після отримання повідомлення інформує органи, що призначають щомісячне довічне грошове утримання, про підстави для перерахунку щомісячного довічного грошового утримання та про необхідність підготовки списків одержувачів щомісячного довічного грошового утримання.

Пунктом 9 розділу IV Порядку № 3-1, на який посилається і апелянт, визначено, що перерахунок щомісячного довічного грошового утримання проводиться з дня виникнення права на відповідний перерахунок.

Наведені положення Порядку № 3-1 встановлюють порядок взаємодії судів, Державної судової адміністрації України, Пенсійного фонду України та його територіальних органів і покладають обов`язки саме на ці органи. Підставою перерахунку пункт 1 розділу IV Порядку № 3-1 визначає частину четверту статті 142 Закону № 1402-VIII, яка пов`язує право на перерахунок лише зі зміною розміру складових суддівської винагороди. Додаткової умови виникнення цього права - отримання територіальним органом Пенсійного фонду України повідомлення від Пенсійного фонду України - закон не встановлює, і підзаконний акт такої умови встановити не може.

Отже, відсутність повідомлення, передбаченого пунктами 1, 2 розділу IV Порядку № 3-1, не позбавляє суддю у відставці права на перерахунок, яке виникло з 1 січня 2024 року, і не звільняє відповідача від обов`язку цей перерахунок здійснити. Про зміну розміру прожиткового мінімуму для працездатних осіб відповідачеві відомо безпосередньо із закону про Державний бюджет України.

Колегія суддів враховує також, що відсутність такого повідомлення узгоджується з позицією, яку апелянт відстоює в апеляційній скарзі, - про незмінність складових суддівської винагороди з 1 січня 2024 року через застосування прожиткового мінімуму 2102 грн. Ця позиція, як зазначено вище, суперечить закону.

У постанові від 12 вересня 2024 року у справі № 580/2522/24 Верховний Суд зазначив: "на виконання Рішення Конституційного Суду України від 18.02.2020 № 2-р/2020, Пенсійний фонд України та/або його органи повинні проводити перерахунок щомісячного довічного грошового утримання судді у відставці у разі збільшення розміру прожиткового мінімуму для працездатних осіб, автоматично, незалежно від подання довідки про суддівську винагороду судді, що працює на відповідній посаді".

У постанові від 11 березня 2026 року у справі № 440/559/25 Верховний Суд зазначив: "Верховний Суд вважає, що ГУ ПФУ в Полтавській області, нездійснивши позивачу, як судді у відставці, перерахунку щомісячного довічного грошового утримання у зв`язку із зростанням прожиткового мінімуму для працездатних осіб станом на перше січня 2024 року, діяло протиправно".

Довід апелянта про правомірність відмови з посиланням на частину другу статті 19 Конституції України колегія суддів відхиляє.

Частиною другою статті 19 Конституції України встановлено, що органи державної влади та органи місцевого самоврядування, їх посадові особи зобов`язані діяти лише на підставі, в межах повноважень та у спосіб, що передбачені Конституцією та законами України.

Частина четверта статті 142 Закону № 1402-VIII є саме такою підставою: вона прямо передбачає перерахунок раніше призначеного щомісячного довічного грошового утримання у разі зміни розміру складових суддівської винагороди.

Як встановив суд першої інстанції і як апелянт не заперечує, підставою відмови в листі від 29 жовтня 2024 року зазначено те, що Пенсійний фонд України не поінформував Головне управління про підстави для перерахунку. Інших підстав відмови суд першої інстанції не встановив, а апелянт в апеляційній скарзі на них не посилається.

А отже, відмова в перерахунку суперечить частині четвертій статті 142 Закону № 1402-VIII і вимогам частини другої статті 19 Конституції України.

Твердження апелянта про неповне й необ`єктивне дослідження судом першої інстанції обставин справи не конкретизоване: апелянт не зазначає, які саме обставини, що мають значення для справи, суд не з`ясував або які докази залишив без оцінки. Обставини, на яких ґрунтується рішення, - перебування позивача на обліку у відповідача, звернення позивача про перерахунок і відмова відповідача, викладена в листі від 29 жовтня 2024 року, - встановлені судом першої інстанції та апелянтом не заперечуються.

Відповідно до частини другої статті 77 Кодексу адміністративного судочинства України в адміністративних справах про протиправність рішень, дій чи бездіяльності суб`єкта владних повноважень обов`язок щодо доказування правомірності свого рішення, дії чи бездіяльності покладається на відповідача.

Правомірності відмови в перерахунку відповідач не довів.

Таким чином, відповідач, відмовивши позивачу в перерахунку щомісячного довічного грошового утримання судді у відставці з 1 січня 2024 року, порушив його право, встановлене частиною четвертою статті 142 Закону № 1402-VIII, а суд першої інстанції дійшов правильного висновку про часткове задоволення позову.

Суд першої інстанції правильно встановив обставини справи та ухвалив рішення з додержанням норм матеріального і процесуального права.

Відповідно до частини першої статті 316 Кодексу адміністративного судочинства України суд апеляційної інстанції залишає апеляційну скаргу без задоволення, а рішення або ухвалу суду - без змін, якщо визнає, що суд першої інстанції правильно встановив обставини справи та ухвалив судове рішення з додержанням норм матеріального і процесуального права.

Керуючись статтями 242, 243, 250, 308, 311, 315, 316, 321, 322, 325, 328 Кодексу адміністративного судочинства України, суд

П О С Т А Н О В И В:

Апеляційну скаргу Головного управління Пенсійного фонду України в Чернігівській області - залишити без задоволення.

Рішення Чернігівського окружного адміністративного суду від 10 січня 2025 року - залишити без змін.

Постанова набирає законної сили з дати її прийняття та може бути оскаржена до Верховного Суду в порядку і строки, визначені статтями 328, 329 КАС України.

Головуючий суддя А.Б. Парінов

Судді: О.О. Беспалов

І.О. Грибан

(повний текст постанови суду виготовлено 09 листопада 2026 року)