Постанова № 141375179 у справі № 640/1971/21 від 09.11.2026

ШОСТИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД

Справа № 640/1971/21 Суддя (судді) першої інстанції: Горобцова Я.В.

ПОСТАНОВА

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

09 листопада 2026 року м. Київ

Шостий апеляційний адміністративний суд у складі колегії:

головуючий суддя Парінов А.Б.,

судді: Беспалов О.О.,

Грибан І.О.,

розглянувши в порядку письмового провадження апеляційну скаргу Головного управління ДПС у м. Києві на рішення Київського окружного адміністративного суду від 30 грудня 2024 року у справі за адміністративним позовом товариства з обмеженою відповідальністю "МЕТГРАН" до Головного управління ДПС у м. Києві, Державної податкової служби України про визнання протиправним та скасування рішення, зобов`язання вчинити дії,

В С Т А Н О В И В:

Товариство з обмеженою відповідальністю "МЕТГРАН" звернулось до суду з позовом до Головного управління ДПС у м. Києві та Державної податкової служби України, у якому просило: визнати протиправним та скасувати рішення комісії ГУ ДПС у м. Києві, яка приймає рішення про реєстрацію податкової накладної/розрахунку коригування в Єдиному реєстрі податкових накладних або відмову в такій реєстрації, від 19.08.2020 № 1851953/42208461; зобов`язати ДПС України зареєструвати в Єдиному реєстрі податкових накладних податкову накладну № 77 ТОВ "МЕТГРАН", зареєстровану в Єдиному реєстрі податкових накладних за номером [номер приховано], датою її фактичного надходження до контролюючого органу.

Рішенням Київського окружного адміністративного суду від 30 грудня 2024 року позов задоволено повністю:

визнано протиправним та скасовано рішення комісії ГУ ДПС у м. Києві від 19.08.2020 № 1851953/42208461;

зобов`язано ДПС України зареєструвати в Єдиному реєстрі податкових накладних податкову накладну № 77 ТОВ "МЕТГРАН", зареєстровану в Єдиному реєстрі податкових накладних за номером [номер приховано], датою її фактичного надходження до контролюючого органу.

Ухвалюючи рішення, суд першої інстанції виходив із того, що квитанція про зупинення реєстрації податкової накладної містила лише загальне посилання на підпункт 1.6 пункту 1 Критеріїв ризиковості платника податку без зазначення конкретного критерію та переліку документів, протоколу засідання комісії щодо віднесення позивача до переліку ризикових платників відповідачі не надали, а рішення про відмову в реєстрації не конкретизує, яких саме документів позивач не надав. Суд дійшов висновку, що для прийняття рішення про реєстрацію податкової накладної виконано всі умови, визначені законом, і прийняття такого рішення не передбачає права суб`єкта владних повноважень діяти на власний розсуд.

Не погодившись із рішенням суду першої інстанції, ГУ ДПС у м. Києві подало апеляційну скаргу, у якій, посилаючись на неповне з`ясування обставин справи, неправильне застосування норм матеріального права та порушення норм процесуального права, просить рішення скасувати та ухвалити нове судове рішення про відмову в задоволенні позову повністю.

На обґрунтування вимог апеляційної скарги апелянт посилається на те, що суд першої інстанції однобічно розглянув справу, не надав належної оцінки доказам контролюючого органу і не дослідив документального підтвердження показників податкової накладної та подання позивачем комісії необхідних документів, чим, на думку апелянта, порушив принципи змагальності, диспозитивності та офіційного з`ясування всіх обставин у справі. Апелянт зазначає, що рішення від 19.08.2020 № 1851953/42208461 про відмову в реєстрації податкової накладної № 77 від 22.08.2019 комісія прийняла у зв`язку з ненаданням позивачем первинних документів щодо постачання/придбання товарів, їх зберігання і транспортування, навантаження, розвантаження продукції, складських документів, рахунків-фактури, актів приймання-передачі та накладних, а господарський договір, який, на його думку, не є первинним документом, без сукупності первинних документів реальності операції не підтверджує, з посиланням на постанову Верховного Суду від 13.11.2018 у справі № 820/17987/14. Апелянт також вважає, що суд не вправі скасовувати рішення комісії з посиланням на документи, які не подавались на її розгляд, оскільки дослідження таких документів, на його думку, безпідставно розширює предмет доказування і надає позивачу додаткові переваги в доказуванні, та посилається на постанови Верховного Суду від 03.10.2019 у справі № 826/15560/15 і від 21.05.2019 у справі № 0940/1240/18. Крім того, апелянт вказує, що зобов`язання ДПС України зареєструвати податкову накладну є, на його думку, втручанням у дискреційні повноваження контролюючого органу і передчасним з огляду на пункт 20 Порядку ведення Єдиного реєстру податкових накладних, а належним способом захисту є зобов`язання ГУ ДПС у м. Києві повторно розглянути питання про реєстрацію податкової накладної.

Відповідно до п. 3 ч. 1 ст. 311 Кодексу адміністративного судочинства України суд апеляційної інстанції може розглянути справу без повідомлення учасників справи (в порядку письмового провадження) за наявними у справі матеріалами, якщо справу може бути вирішено на підставі наявних у ній доказів, у разі подання апеляційної скарги на рішення суду першої інстанції, які ухвалені в порядку спрощеного позовного провадження без повідомлення сторін (у порядку письмового провадження).

З огляду на викладене, колегія суддів визнала за можливе розглянути справу в порядку письмового провадження.

Дослідивши матеріали справи та доводи апеляційної скарги, перевіривши законність і обґрунтованість рішення суду першої інстанції, колегія суддів дійшла висновку, що апеляційна скарга задоволенню не підлягає, з огляду на таке.

Відповідно до частини першої статті 308 Кодексу адміністративного судочинства України (далі - КАС України) суд апеляційної інстанції переглядає справу за наявними у ній і додатково поданими доказами та перевіряє законність і обґрунтованість рішення суду першої інстанції в межах доводів та вимог апеляційної скарги.

Судом першої інстанції встановлено, що ТОВ "МЕТГРАН" склало податкову накладну № 77 і направило її на реєстрацію в Єдиному реєстрі податкових накладних (реєстраційний номер [номер приховано]). Як зазначає сам апелянт, цю податкову накладну датовано 22.08.2019 і складено за правилом першої події за договором від 04.12.2018 № 02У з ТОВ "БЕТОНБУД" на постачання щебеню гранітного фракції 5- 20 мм з урахуванням залізничного тарифу в кількості 1 392 т на суму 633 360,00 грн.

Реєстрацію податкової накладної зупинено квитанцією, у якій підставою зупинення зазначено відповідність вимогам підпункту 1.6 пункту 1 Критеріїв ризиковості платника податку, а позивачу запропоновано надати пояснення та/або копії документів, достатніх для прийняття рішення про реєстрацію податкової накладної в Єдиному реєстрі податкових накладних. Конкретної підстави з тих, що передбачені підпунктом 1.6 пункту 1 Критеріїв, і переліку документів квитанція не містить.

Позивач направив до контролюючого органу пояснення та копії документів на підтвердження господарської операції. Цю обставину встановив суд першої інстанції, і її визнає апелянт, зазначаючи в апеляційній скарзі, що рішення про відмову в реєстрації прийнято за результатами розгляду наданих позивачем пояснень та копій документів.

19.08.2020 комісія ГУ ДПС у м. Києві прийняла рішення № 1851953/42208461 про відмову в реєстрації податкової накладної № 77 від 22.08.2019 у зв`язку з ненаданням платником податку копій документів: первинних документів щодо постачання/придбання товарів/послуг, зберігання і транспортування, навантаження, розвантаження продукції, складських документів (інвентаризаційні описи), у тому числі рахунків-фактури/інвойсів, актів приймання-передачі товарів (робіт, послуг) з урахуванням наявності певних типових форм та галузевої специфіки, накладних.

Протоколу засідання комісії, на якому було б вирішено питання про віднесення позивача до переліку ризикових платників, і самого такого переліку контролюючий орган суду не надав.

Абзацом першим пункту 201.10 статті 201 Податкового кодексу України (тут і далі - в редакції, чинній на час виникнення спірних правовідносин) встановлено, що при здійсненні операцій з постачання товарів/послуг платник податку - продавець товарів/послуг зобов`язаний в установлені терміни скласти податкову накладну, зареєструвати її в Єдиному реєстрі податкових накладних та надати покупцю за його вимогою.

Згідно з пунктом 201.16 статті 201 Податкового кодексу України реєстрація податкової накладної/розрахунку коригування в Єдиному реєстрі податкових накладних може бути зупинена в порядку та на підставах, визначених Кабінетом Міністрів України.

Квитанція про зупинення реєстрації податкової накладної № 77 посилається на підпункт 1.6 пункту 1 Критеріїв ризиковості платника податку, які відповідно до пункту 10 Порядку зупинення реєстрації податкової накладної / розрахунку коригування в Єдиному реєстрі податкових накладних, затвердженого постановою Кабінету Міністрів України від 21.02.2018 № 117 (далі - Порядок № 117), визначала Державна фіскальна служба України. Отже, реєстрацію податкової накладної зупинено за правилами Порядку № 117.

Відповідно до пункту 6 Порядку № 117 у разі коли за результатами моніторингу платник податку, яким складено податкову накладну / розрахунок коригування, відповідає критеріям ризиковості платника податку, реєстрація таких податкової накладної / розрахунку коригування зупиняється.

Пунктом 13 Порядку № 117 передбачено, що у квитанції про зупинення реєстрації податкової накладної / розрахунку коригування зазначаються, зокрема:

3) критерій(ї) ризиковості платника податку та/або критерій(ї) ризиковості здійснення операцій, на підставі якого(их) зупинено реєстрацію податкової накладної / розрахунку коригування в Реєстрі, із розрахованим показником за кожним критерієм, якому відповідає платник податку;

4) пропозиція щодо надання платником податку пояснень та копій документів, необхідних для прийняття контролюючим органом рішення про реєстрацію податкової накладної / розрахунку коригування в Реєстрі.

Згідно з підпунктом 1.6 пункту 1 Критеріїв ризиковості платника податку "комісії головних управлінь ДФС в областях, м. Києві та Офісу великих платників податків ДФС можуть розглядати питання щодо встановлення ризиковості платника податків" з підстав, перелічених у цьому підпункті.

Отже, відповідність платника податку підпункту 1.6 пункту 1 Критеріїв встановлюється рішенням комісії головного управління, і саме контролюючий орган повинен довести, що таке рішення щодо позивача прийнято.

У постанові від 28.06.2024 у справі № 1640/2358/18, ухваленій за тотожних обставин (зупинення реєстрації податкових накладних з посиланням на підпункт 1.6 пункту 1 Критеріїв ризиковості платника податку, неподання контролюючим органом протоколу засідання комісії про внесення платника до переліку ризикових платників, відмова в реєстрації за загальним переліком первинних документів), Верховний Суд зазначив: "Аналіз вказаних норм права дає підстави для висновку, що рішення Комісії контролюючого органу повинно містити, як чітку підставу для зупинення реєстрації податкової накладної/розрахунку коригування, так і чітку підставу для відмови в реєстрації податкової накладної".

У цій справі контролюючий орган протоколу засідання комісії про віднесення позивача до переліку ризикових платників не надав, а квитанція не називає жодної з підстав, перелічених у підпункті 1.6 пункту 1 Критеріїв, і не містить переліку документів, які позивач мав подати.

Таким чином, підставу для зупинення реєстрації податкової накладної № 77 контролюючий орган не довів.

У постанові від 15.06.2026 у справі № 825/2281/18 Верховний Суд зазначив: "недотримання податковим органом вимог законодавства на етапі зупинення реєстрації податкової накладної щодо оформлення квитанції прямо вказує на те, що рішення, яке прийняте на наступному етапі, тобто рішення Комісії про відмову у реєстрації податкової накладної, також не є законним".

Рішення про відмову в реєстрації податкової накладної № 77 комісія прийняла 19.08.2020, коли механізм прийняття рішень про реєстрацію або відмову в реєстрації податкових накладних визначав Порядок, затверджений наказом Міністерства фінансів України від 12.12.2019 № 520 (далі - Порядок № 520), на який посилається і апелянт.

Згідно з пунктом 5 Порядку № 520 перелік документів, необхідних для розгляду питання прийняття комісією регіонального рівня рішення про реєстрацію / відмову в реєстрації податкової накладної/розрахунку коригування в Реєстрі, реєстрацію яких зупинено в Реєстрі, може включати:

договори, зокрема зовнішньоекономічні контракти, з додатками до них;

договори, довіреності, акти керівного органу платника податку, якими оформлені повноваження осіб, які одержують продукцію в інтересах платника податку для здійснення операції;

первинні документи щодо постачання/придбання товарів/послуг, зберігання і транспортування, навантаження, розвантаження продукції, складські документи (інвентаризаційні описи), у тому числі рахунки-фактури/інвойси, акти приймання-передачі товарів (робіт, послуг) з урахуванням наявності певних типових форм та галузевої специфіки, накладні;

розрахункові документи та/або банківські виписки з особових рахунків;

документи щодо підтвердження відповідності продукції (декларації про відповідність, паспорти якості, сертифікати відповідності), наявність яких передбачена договором та/або законодавством.

Пунктом 11 Порядку № 520 передбачено, що комісія регіонального рівня приймає рішення про відмову в реєстрації податкової накладної/розрахунку коригування в Реєстрі в разі: ненадання платником податку письмових пояснень стосовно підтвердження інформації, зазначеної у податковій накладній/розрахунку коригування, реєстрацію яких зупинено в Реєстрі; та/або ненадання платником податку копій документів відповідно до пункту 5 цього Порядку; та/або надання платником податку копій документів, складених/оформлених із порушенням законодавства.

Суд першої інстанції оцінив рішення від 19.08.2020 за пунктами 14, 15, 18- 21 Порядку № 117. Колегія суддів враховує, що пункти 5 і 11 Порядку № 520, чинні на дату прийняття цього рішення, за змістом відтворюють перелік документів і підстави відмови, передбачені Порядком № 117, тому висновок суду першої інстанції залишається правильним і за регулюванням, чинним на час прийняття спірного рішення.

Рішення від 19.08.2020 № 1851953/42208461 прийнято з однієї підстави - ненадання платником податку копій документів, і в ньому дослівно відтворено третю позицію переліку пункту 5 Порядку № 520. Яких саме документів із цієї групи бракувало і яку обставину вони мали підтвердити, рішення не зазначає, хоча комісія прийняла його за результатами розгляду поданих позивачем пояснень і документів.

Перелік пункту 5 Порядку № 520 не є вичерпним, а його обсяг залежить від змісту конкретної господарської операції. Механізм надіслання платникові повідомлення про необхідність надання додаткових пояснень та/або документів (додаток 2 до Порядку № 520) запроваджено наказом Міністерства фінансів України від 12.01.2023 № 17, і він застосовується з 08.03.2023. На час спірних правовідносин єдиним документом, у якому контролюючий орган міг конкретизувати свої вимоги, залишалась квитанція про зупинення реєстрації, але й вона переліку документів не містила.

У постанові від 29.10.2025 у справі № 140/6679/22 Верховний Суд зазначив: "Можливість надання платником податків достатніх документів на підтвердження правомірності формування та подання податкової накладної прямо залежить від чіткого визначення податковим органом конкретного переліку необхідних документів для прийняття рішення щодо реєстрації податкової накладної".

У постанові від 28.06.2024 у справі № 1640/2358/18 Верховний Суд за тотожного змісту рішень про відмову погодився з висновком судів про те, що контролюючий орган "як при зупиненні реєстрації податкових накладних, так і при винесенні оскаржуваних рішень, обмежився лише загальними формулюваннями та не вказав конкретно, які саме документи не подані і що вони мали б підтвердити або спростувати".

Відповідно до пункту 3 частини другої статті 2 КАС України у справах щодо оскарження рішень, дій чи бездіяльності суб`єктів владних повноважень адміністративні суди перевіряють, чи прийняті (вчинені) вони обґрунтовано, тобто з урахуванням усіх обставин, що мають значення для прийняття рішення (вчинення дії).

Таким чином, рішення комісії ГУ ДПС у м. Києві від 19.08.2020 № 1851953/42208461 не відповідає вимозі обґрунтованості і є протиправним.

Доводи апелянта про однобічний розгляд справи, неналежну оцінку доказів контролюючого органу і порушення принципів змагальності, диспозитивності та офіційного з`ясування всіх обставин у справі не знайшли підтвердження.

Відповідно до частини другої статті 77 КАС України в адміністративних справах про протиправність рішень, дій чи бездіяльності суб`єкта владних повноважень обов`язок щодо доказування правомірності свого рішення, дії чи бездіяльності покладається на відповідача. Суб`єкт владних повноважень повинен подати суду всі наявні у нього документи та матеріали, які можуть бути використані як докази у справі.

Контролюючий орган не подав ні протоколу засідання комісії про віднесення позивача до переліку ризикових платників, ні доказів того, що позивачу повідомлялось, яких саме документів бракує для реєстрації податкової накладної. Обставину подання позивачем пояснень і копій документів суд першої інстанції встановив, і апелянт її визнає. Принцип офіційного з`ясування всіх обставин у справі не звільняє суб`єкта владних повноважень від обов`язку доказування правомірності власного рішення.

Твердження апелянта про ненадання позивачем первинних документів і про те, що господарський договір без сукупності первинних документів реальності операції не підтверджує, правомірності спірного рішення не доводять. Рішення від 19.08.2020 не містить висновку про нереальність господарської операції, а підставою відмови визначено лише ненадання копій документів без їх конкретизації.

У постанові від 16.04.2026 у справі № 440/12686/24 Верховний Суд зазначив: "Правомірність індивідуального акта суб`єкта владних повноважень оцінюється виходячи з тих підстав, які прямо зазначені у ньому на момент його прийняття".

У постанові від 15.06.2026 у справі № 825/2281/18 Верховний Суд зазначив: "приймаючи рішення про реєстрацію податкової накладної, контролюючий орган не повинен здійснювати повний аналіз господарських операцій позивача на предмет їх реальності. Змістовна оцінка господарських операцій може бути проведена лише за результатом здійснення податкової перевірки платника податків, підстави та порядок проведення якої визначено нормами Податкового кодексу України".

А отже, посилання апелянта на постанову Верховного Суду від 13.11.2018 у справі № 820/17987/14 щодо доказового значення господарського договору стосується предмета доказування у спорах про реальність господарських операцій, а не про правомірність відмови в реєстрації податкової накладної.

Довід апелянта про те, що суд не вправі скасовувати рішення комісії з посиланням на документи, які не подавались на її розгляд, спростовується змістом самої апеляційної скарги, у якій апелянт підтверджує і подання позивачем пояснень та копій документів, і прийняття рішення про відмову за результатами їх розгляду. Жодного документа, який суд першої інстанції оцінив, хоча той не подавався комісії, апелянт не називає.

Висновок про протиправність рішення від 19.08.2020 ґрунтується на змісті квитанції про зупинення реєстрації і самого рішення комісії, а не на документах, поданих безпосередньо до суду.

Акт звіряння взаємних розрахунків від 23.12.2020, який згадав суд першої інстанції, складено після прийняття спірного рішення, тому він не міг бути предметом розгляду комісії і для оцінки правомірності рішення від 19.08.2020 значення не має. Висновок суду першої інстанції про протиправність рішення на цьому документі не ґрунтується.

Правова позиція, яку апелянт виводить з постанов Верховного Суду від 03.10.2019 у справі № 826/15560/15 і від 21.05.2019 у справі № 0940/1240/18, стосується дослідження судом документів, які не були предметом розгляду комісії. Таких обставин у цій справі не встановлено, тому ця позиція до спірних правовідносин не застосовна. У постанові від 28.06.2024 у справі № 1640/2358/18 Верховний Суд навів постанову у справі № 0940/1240/18 серед рішень з аналогічним правозастосуванням щодо вимоги обґрунтованості рішень про відмову в реєстрації податкових накладних, а тотожний довід контролюючого органу про подання комісії інших документів, ніж наявні у справі, відхилив, оскільки такі твердження "не знайшли свого документального підтвердження".

Довід апелянта про втручання суду першої інстанції в дискреційні повноваження контролюючого органу є безпідставним.

Частиною четвертою статті 245 КАС України встановлено, що у випадку, визначеному пунктом 4 частини другої цієї статті, суд може зобов`язати відповідача - суб`єкта владних повноважень прийняти рішення на користь позивача, якщо для його прийняття виконано всі умови, визначені законом, і прийняття такого рішення не передбачає права суб`єкта владних повноважень діяти на власний розсуд.

Іншої підстави для відмови в реєстрації податкової накладної № 77, крім ненадання копій документів, контролюючий орган не навів, а цю підставу не доведено.

У постанові від 05.06.2026 у справі № 380/17115/24 Верховний Суд зазначив: "Такий спосіб захисту не є втручанням у дискреційні повноваження контролюючого органу, оскільки за встановлених обставин у суб`єкта владних повноважень залишився лише один правомірний варіант поведінки - зареєструвати податкові накладні".

Пунктом 20 Порядку ведення Єдиного реєстру податкових накладних, затвердженого постановою Кабінету Міністрів України від 29.12.2010 № 1246, на який посилається апелянт, передбачено, що в разі надходження рішення суду про реєстрацію податкових накладних, яке набрало законної сили, "такі податкові накладні та/або розрахунки коригування реєструються після проведення перевірок, визначених пунктом 12 цього Порядку (крім абзацу десятого), або їх реєстрація скасовується. При цьому датою реєстрації або скасування реєстрації вважається день, зазначений в такому рішенні, або день набрання законної сили рішенням суду".

Ця норма визначає порядок виконання рішення суду про реєстрацію податкової накладної і обраного судом першої інстанції способу захисту не виключає. Обов`язок зареєструвати податкову накладну суд першої інстанції правильно поклав на ДПС України, а не на головне управління, яке таких повноважень не має, на що вказав Верховний Суд у постанові від 15.06.2026 у справі № 825/2281/18. А отже, зобов`язання ГУ ДПС у м. Києві повторно розглянути питання про реєстрацію, якого просить апелянт, належним способом захисту порушеного права позивача не є.

Рішенням комісії ГУ ДПС у м. Києві від 19.08.2020 № 1851953/42208461 порушено право позивача на реєстрацію податкової накладної № 77 в Єдиному реєстрі податкових накладних, а обраний судом першої інстанції спосіб захисту це право відновлює.

Таким чином, суд першої інстанції дійшов правильного висновку про задоволення позову, а доводи апеляційної скарги цього висновку не спростовують.

Відповідно до частини першої статті 316 КАС України суд апеляційної інстанції залишає апеляційну скаргу без задоволення, а рішення або ухвалу суду - без змін, якщо визнає, що суд першої інстанції правильно встановив обставини справи та ухвалив судове рішення з додержанням норм матеріального і процесуального права.

Керуючись статтями 242, 243, 250, 308, 311, 315, 316, 321, 322, 325, 328 Кодексу адміністративного судочинства України, суд

П О С Т А Н О В И В:

Апеляційну скаргу Головного управління ДПС у м. Києві - залишити без задоволення.

Рішення Київського окружного адміністративного суду від 30 грудня 2024 року - залишити без змін.

Постанова набирає законної сили з дати її прийняття та може бути оскаржена до Верховного Суду в порядку і строки, визначені статтями 328, 329 КАС України.

Головуючий суддя А.Б. Парінов

Судді: О.О. Беспалов

І.О. Грибан

(Повний текст постанови суду виготовлено 09 листопада 2026 року)