Постанова № 141375185 у справі № 320/16644/23 від 09.11.2026

ШОСТИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД

Справа № 320/16644/23 Суддя (судді) першої інстанції: Панова Г. В.

ПОСТАНОВА

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

09 листопада 2026 року м. Київ

Шостий апеляційний адміністративний суд у складі колегії:

головуючий суддя Парінов А.Б.,

судді: Беспалов О.О.,

Оксененко О.М.,

розглянувши в порядку письмового провадження апеляційну скаргу Головного управління Пенсійного фонду України в Харківській області на рішення Київського окружного адміністративного суду від 16 липня 2025 року у справі за адміністративним позовом ОСОБА_1 до Головного управління Пенсійного фонду України у м. Києві, Головного управління Пенсійного фонду України в Харківській області про визнання протиправними дій та зобов`язання вчинити певні дії,

В С Т А Н О В И В:

ОСОБА_1 звернулась до суду з позовом, у якому з урахуванням уточнення позовних вимог просила:

визнати протиправними дії Головного управління Пенсійного фонду України в Харківській області та скасувати рішення від 16.11.2022 № 2600-0207-8/155385 від 28.11.2022 про відмову у призначенні їй пенсії за віком відповідно до Закону України "Про загальнообов`язкове державне пенсійне страхування";

зобов`язати Головне управління Пенсійного фонду України у м. Києві призначити їй пенсію за віком та зарахувати до страхового стажу період роботи з 27.08.1979 по 05.06.1995 на Ялтинській поштово-телеграфній станції Міністерства зв`язку Української РСР та в Ялтинському міському вузлі зв`язку.

Рішенням Київського окружного адміністративного суду від 16 липня 2025 року позов задоволено частково:

визнано протиправними дії Головного управління Пенсійного фонду України в Харківській області та скасовано рішення від 16.11.2022 № 2600-0207-8/155385 від 28.11.2022 про відмову у призначенні ОСОБА_1 пенсії за віком;

зобов`язано Головне управління Пенсійного фонду України в Харківській області зарахувати ОСОБА_1 до страхового стажу період роботи з 27.08.1979 по 05.06.1995 на Ялтинській поштово-телеграфній станції Міністерства зв`язку Української РСР та в Ялтинському міському вузлі зв`язку і призначити їй пенсію за віком з 06.12.2021;

у задоволенні решти позовних вимог відмовлено.

Суд першої інстанції виходив з того, що спірний період підтверджується записами трудової книжки, внесеними до тимчасової окупації Автономної Республіки Крим підприємствами, утвореними відповідно до законодавства, а доказів недостовірності цих записів відповідач не надав.

Не погодившись із рішенням суду першої інстанції, Головне управління Пенсійного фонду України в Харківській області подало апеляційну скаргу, у якій просить скасувати рішення в частині задоволення позовних вимог та ухвалити нове судове рішення про відмову в задоволенні позову повністю.

Апелянт посилається на те, що суд першої інстанції неправильно застосував норми матеріального права. Апелянт зазначає, що діяв на підставі, в межах повноважень та у спосіб, визначені Конституцією і законами України та Положенням про головні управління Пенсійного фонду України в Автономній Республіці Крим, областях, містах Києві та Севастополі, затвердженим постановою правління Пенсійного фонду України від 22.12.2014 № 28-2. Апелянт також вказує, що страховий стаж за періоди до впровадження системи персоніфікованого обліку обчислюється на підставі документів і в порядку, визначеному законодавством, що діяло раніше, а записи трудової книжки, на його думку, мають відповідати вимогам Інструкції про порядок ведення трудових книжок на підприємствах, установах та закладах від 20.06.1974 № 162 та Інструкції про порядок ведення трудових книжок працівників, затвердженої наказом Міністерства праці України, Міністерства юстиції України, Міністерства соціального захисту населення України від 29.07.1993 № 58, щодо внесення, виправлення і засвідчення записів. Крім того, апелянт вважає, що подані позивачкою довідки не підлягали зарахуванню, оскільки за статтею 9 Закону України "Про забезпечення прав і свобод громадян та правовий режим на тимчасово окупованій території України" акти, видані на тимчасово окупованій території органами, створеними у порядку, не передбаченому законом, є недійсними. Без урахування цих довідок страховий стаж позивачки, на думку апелянта, становить 25 років 6 місяців 25 днів, що менше 28 років, необхідних відповідно до частини першої статті 26 Закону України "Про загальнообов`язкове державне пенсійне страхування", а тому відмова у призначенні пенсії є правомірною.

Відповідно до п. 3 ч. 1 ст. 311 Кодексу адміністративного судочинства України суд апеляційної інстанції може розглянути справу без повідомлення учасників справи (в порядку письмового провадження) за наявними у справі матеріалами, якщо справу може бути вирішено на підставі наявних у ній доказів, у разі подання апеляційної скарги на рішення суду першої інстанції, які ухвалені в порядку спрощеного позовного провадження без повідомлення сторін (у порядку письмового провадження).

З огляду на викладене, колегія суддів визнала за можливе розглянути справу в порядку письмового провадження.

Відповідно до частини першої статті 308 Кодексу адміністративного судочинства України суд апеляційної інстанції переглядає справу за наявними у ній і додатково поданими доказами та перевіряє законність і обґрунтованість рішення суду першої інстанції в межах доводів та вимог апеляційної скарги.

Колегія суддів встановила, що ОСОБА_1 звернулась до Головного управління Пенсійного фонду України у м. Києві із заявою про призначення пенсії за віком, яку за принципом екстериторіальності розглянуло Головне управління Пенсійного фонду України в Харківській області.

Рішенням від 16.11.2022 № 2600-0207-8/155385 Головне управління Пенсійного фонду України в Харківській області відмовило позивачці у призначенні пенсії за віком у зв`язку з відсутністю необхідного страхового стажу. Страховий стаж позивачки визначено в 25 років 6 місяців 25 днів, а подані нею довідки до стажу не зараховано з посиланням на статтю 9 Закону України "Про забезпечення прав і свобод громадян та правовий режим на тимчасово окупованій території України" (далі - Закон № 1207-VII).

Досягнення позивачкою на момент звернення віку 60 років апелянт не заперечує.

Відповідно до записів № 1- 4, 6- 9 трудової книжки серії НОМЕР_1 ОСОБА_1 у період з 27.08.1979 по 05.06.1995 безперервно працювала на Ялтинській поштово-телеграфній станції Міністерства зв`язку Української РСР та в Ялтинському міському вузлі зв`язку, а саме:

з 27.08.1979 прийнята листоношею з доставки телеграм 3 класу;

з 12.11.1979 переведена учнем телеграфіста;

з 16.04.1980 переведена телеграфісткою 3 класу;

з 08.06.1982 переведена телеграфісткою 2 класу;

з 01.10.1992 переведена телеграфістом 3 класу;

31.01.1995 у зв`язку з реорганізацією міського поштово-телеграфного вузла зв`язку звільнена в порядку переведення до Ялтинського міського вузла зв`язку;

з 01.02.1995 прийнята в порядку переведення телеграфістом 3 класу;

05.06.1995 звільнена за власним бажанням.

Суд першої інстанції встановив, що ці записи внесено роботодавцем відповідно до порядку ведення трудових книжок і вони не містять виправлень, неправильних чи неточних записів. Апелянт цієї обставини не спростував.

Колегія суддів погоджується з апелянтом у тому, що страховий стаж за періоди до впровадження системи персоніфікованого обліку обчислюється на підставі документів і в порядку, визначеному раніше чинним законодавством.

Відповідно до частини другої статті 24 Закону України "Про загальнообов`язкове державне пенсійне страхування" (далі - Закон № 1058-IV) страховий стаж обчислюється територіальними органами Пенсійного фонду відповідно до вимог цього Закону за даними, що містяться в системі персоніфікованого обліку, а за періоди до впровадження системи персоніфікованого обліку - на підставі документів та в порядку, визначеному законодавством, що діяло до набрання чинності цим Законом, а також даних, включених на підставі цих документів до реєстру застрахованих осіб Державного реєстру загальнообов`язкового державного соціального страхування.

Частиною четвертою статті 24 Закону № 1058-IV встановлено, що періоди трудової діяльності та інші періоди, що враховувалися до стажу роботи для призначення пенсії до набрання чинності цим Законом, зараховуються до страхового стажу в порядку і на умовах, передбачених законодавством, що діяло раніше, крім випадків, передбачених цим Законом.

Відповідно до статті 62 Закону України "Про пенсійне забезпечення" основним документом, що підтверджує стаж роботи, є трудова книжка. Порядок підтвердження наявного трудового стажу при відсутності трудової книжки або відповідних записів у ній встановлюється Кабінетом Міністрів України.

Згідно з пунктом 1 Порядку підтвердження наявного трудового стажу для призначення пенсій за відсутності трудової книжки або відповідних записів у ній, затвердженого постановою Кабінету Міністрів України від 12.08.1993 № 637, основним документом, що підтверджує стаж роботи за період до впровадження персоніфікованого обліку у системі загальнообов`язкового державного соціального страхування (далі - персоніфікований облік), є трудова книжка. За відсутності трудової книжки або відповідних записів у ній стаж роботи встановлюється на підставі інших документів, виданих за місцем роботи, служби, навчання, а також архівними установами.

У постанові від 15 травня 2026 року у справі № 160/34344/23 Верховний Суд зазначив: "основним документом, що підтверджує стаж роботи є трудова книжка, а за відсутності останньої або відповідних записів у ній трудовий стаж встановлюється на підставі інших документів, виданих за місцем роботи, служби, навчання, а також архівними установами".

Спірний період з 27.08.1979 по 05.06.1995 передує впровадженню системи персоніфікованого обліку, а записи про роботу позивачки за весь цей період у її трудовій книжці наявні.

А отже, саме трудова книжка є документом, на підставі якого спірний період зараховується до страхового стажу, а інші документи, зокрема довідки, для його підтвердження не потрібні.

Посилання апелянта на статтю 9 Закону № 1207-VII висновків суду першої інстанції не спростовує.

Відповідно до частини другої статті 9 Закону № 1207-VII будь-які органи, їх посадові та службові особи на тимчасово окупованій території та їх діяльність вважаються незаконними, якщо ці органи або особи створені, обрані чи призначені у порядку, не передбаченому законом.

Згідно з частиною третьою статті 9 Закону № 1207-VII будь-який акт (рішення, документ), виданий органами та/або особами, передбаченими частиною другою цієї статті, є недійсним і не створює правових наслідків, крім документів, що підтверджують факт народження, смерті, реєстрації (розірвання) шлюбу особи на тимчасово окупованій території, які додаються до заяви про державну реєстрацію відповідного акта цивільного стану.

У постанові від 29 червня 2023 року у справі № 810/4456/18 Верховний Суд зазначив: "акт (рішення, документ), виданий органом на тимчасово окупованій території, є недійсним і не створює правових наслідків у разі, якщо він виданий органом, створеним у порядку, не передбаченому законом".

Записи трудової книжки позивачки внесено у 1979- 1995 роках підприємствами зв`язку м. Ялти, тобто задовго до початку тимчасової окупації Автономної Республіки Крим у 2014 році.

Ці підприємства не є органами, створеними на тимчасово окупованій території у порядку, не передбаченому законом, а внесені ними записи не належать до актів, на які поширюється частина третя статті 9 Закону № 1207-VII.

У постанові від 9 грудня 2024 року у справі № 360/777/23 Верховний Суд погодився з тим, що позивачка "набула трудовий стаж у період, коли населені пункти, на території яких підприємства здійснювали господарську діяльність, перебували під контролем української влади, і їх було утворено відповідно до законодавства України", та зазначив: "відсутність у відповідача можливості здійснити перевірку відомостей на підприємстві, яке знаходиться на непідконтрольній українській владі території не може бути підставою для відмови особі у реалізації наявного права на пенсійне забезпечення".

Таким чином, стаття 9 Закону № 1207-VII не давала відповідачу підстав для незарахування до страхового стажу позивачки періоду роботи, підтвердженого записами трудової книжки, внесеними до тимчасової окупації.

Навіть якщо подані позивачкою довідки видані органами чи особами, зазначеними в частині другій статті 9 Закону № 1207-VII, їх недійсність не позбавляє доказової сили записів трудової книжки, яка є основним документом про стаж.

Посилання апелянта на вимоги Інструкції від 20.06.1974 № 162 та Інструкції від 29.07.1993 № 58 щодо внесення, виправлення і засвідчення записів у трудовій книжці не містять зазначення жодного конкретного запису трудової книжки позивачки, який би цим вимогам не відповідав.

Рішення від 16.11.2022 № 2600-0207-8/155385 так само ґрунтується не на недоліках записів трудової книжки, а на статті 9 Закону № 1207-VII.

Відповідно до частини другої статті 77 Кодексу адміністративного судочинства України в адміністративних справах про протиправність рішень, дій чи бездіяльності суб`єкта владних повноважень обов`язок щодо доказування правомірності свого рішення, дії чи бездіяльності покладається на відповідача.

Відповідач не довів, що записи трудової книжки позивачки є недостовірними або внесені з порушенням установленого порядку.

У постанові від 31 січня 2025 року у справі № 120/8471/23 Верховний Суд зазначив: "на особу не може перекладатись тягар доведення правдивості чи достовірності даних, що зазначені у його трудовій книжці; неналежний порядок ведення та заповнення трудової книжки та іншої документації з вини адміністрації підприємства не може бути підставою для позбавлення позивача його конституційного права на соціальний захист щодо вирішення питань надання пенсії за віком".

А отже, посилання апелянта на вимоги інструкцій про порядок ведення трудових книжок не спростовують висновку суду першої інстанції про належне підтвердження спірного періоду.

Довід апелянта про недостатність страхового стажу позивачки також не знайшов підтвердження.

Згідно з частиною першою статті 26 Закону № 1058-IV починаючи з 1 січня 2018 року право на призначення пенсії за віком після досягнення віку 60 років мають особи за наявності страхового стажу, зокрема: з 1 січня 2021 року по 31 грудня 2021 року - не менше 28 років; з 1 січня 2022 року по 31 грудня 2022 року - не менше 29 років.

Апелянт сам визначив страховий стаж позивачки без урахування спірного періоду в 25 років 6 місяців 25 днів. Тривалість спірного періоду з 27.08.1979 по 05.06.1995 становить 15 років 9 місяців 10 днів.

З урахуванням спірного періоду страховий стаж позивачки становить понад 41 рік і перевищує як 28 років, на які посилається апелянт, так і 29 років, необхідних з 1 січня 2022 року. Таким чином, довід апелянта про недостатність страхового стажу спростовується його ж розрахунком.

Посилання апелянта на те, що він діяв на підставі та в межах повноважень, також є безпідставним. Відповідач застосував статтю 9 Закону № 1207-VII до записів, на які вона не поширюється, і не врахував записів трудової книжки позивачки, яка за законом є основним документом про стаж.

Таке рішення не можна визнати прийнятим на підставі та у спосіб, що передбачені законом, і обґрунтованим.

Таким чином, суд першої інстанції правильно встановив обставини справи та дійшов обґрунтованого висновку про протиправність рішення від 16.11.2022 № 2600-0207-8/155385 і наявність підстав для зарахування спірного періоду до страхового стажу позивачки, а доводи апеляційної скарги, зокрема про неправильне застосування норм матеріального права, цих висновків не спростовують.

Відповідно до частини першої статті 316 Кодексу адміністративного судочинства України суд апеляційної інстанції залишає апеляційну скаргу без задоволення, а рішення або ухвалу суду - без змін, якщо визнає, що суд першої інстанції правильно встановив обставини справи та ухвалив судове рішення з додержанням норм матеріального і процесуального права.

З огляду на викладене, апеляційна скарга підлягає залишенню без задоволення, а рішення суду першої інстанції - без змін.

Керуючись статтями 242, 243, 250, 308, 311, 315, 316, 321, 322, 325, 328 Кодексу адміністративного судочинства України, суд

П О С Т А Н О В И В:

Апеляційну скаргу Головного управління Пенсійного фонду України в Харківській області - залишити без задоволення.

Рішення Київського окружного адміністративного суду від 16 липня 2025 року - залишити без змін.

Постанова набирає законної сили з дати її прийняття та може бути оскаржена до Верховного Суду в порядку і строки, визначені статтями 328, 329 КАС України.

Головуючий суддя А.Б. Парінов

Судді: О.О. Беспалов

О.М. Оксененко

(Повний текст постанови суду виготовлено 09 листопада 2026 року)