Коростишівський районний суд Житомирської області
Справа № 935/3293/26
Провадження № 2-о/935/101/26
РІШЕННЯ
Іменем України
09 листопада 2026 року м.Коростишів
Коростишівський районний суд Житомирської області в складі: головуючого судді Щербаченко І.В., за участі секретаря судового засідання Кумечко С.М., розглянувши у відкритому судовому засіданні в залі суду в м. Коростишів Житомирської області цивільну справу за заявою ОСОБА_1 , заінтересована особа: Коростишівський відділ державної реєстрації цивільного стану у Житомирському районі Житомирської області Хмельницького міжрегіонального управління Міністерства юстиції України, про встановлення факту смерті,
ВСТАНОВИВ:
Заявник звернувся до Коростишівського районного суду Житомирської області із заявою про встановлення факту смерті на тимчасово окупованій території України його батька ОСОБА_2 , який помер ІНФОРМАЦІЯ_1 , за участі заінтересованої особи - Коростишівського відділу державної реєстрації цивільного стану у Житомирському районі Житомирської області Хмельницького міжрегіонального управління Міністерства юстиції України. Заявник зазначив, що ОСОБА_2 , помер ІНФОРМАЦІЯ_2 на тимчасово окупованій території, а саме селище Приазовське Запорізької області. З метою оформлення свідоцтва про смерть для перевезення тіла на контрольовану територію, звернувшись до відділу державної реєстрації актів цивільного стану, для отримання свідоцтва про смерть ОСОБА_2 , однак йому було відмовлено у видачі свідоцтва про смерть у зв`язку з тим, що ним не подано документи, які підтверджують смерть батька у встановленій законодавством України формі. Просить суд встановити факт смерті ОСОБА_2 на тимчасово окупованій території України.
Заявник в судове засідання не з`явився, натомість подав заяву, відповідно до якої просить розгляд справи провести в його відсутність.
Представник заінтересованої особи в судове засідання не з`явився, про дату, час та місце розгляду справи був повідомлений в порядку визначеному чинним законодавством. До суду подано заяву в якій зазначено, що розгляд справи проводити без представника заінтересованої особи, щодо прийнятого рішення покладаються на розсуд суду.
У відповідності до вимог ч. 2 ст. 247 ЦПК України фіксування судового процесу за допомогою звукозаписувального технічного засобу не здійснювалось, у зв`язку з неявкою у судове засідання всіх учасників справи.
Дослідивши матеріали справи, суд прийшов до наступного.
Відповідно до п. 8 ч.1 ст. 315 ЦПК України, суд розглядає справи про встановлення факту смерті особи в певний час у разі неможливості реєстрації органом державної реєстрації актів цивільного стану факту смерті.
Відповідно до ст. 317 ЦПК України, заява про встановлення факту смерті особи на території, на якій введено воєнний чи надзвичайний стан, або на тимчасово окупованій території України, визначеній такою відповідно до законодавства, може бути подана членами сім`ї померлого, їхніми представниками або іншими заінтересованими особами (якщо встановлення факту смерті особи впливає на їхні права, обов`язки чи законні інтереси) до будь-якого місцевого суду України, що здійснює правосуддя, незалежно від місця проживання (перебування) заявника.
Згідно ч. 2 ст. 319 ЦПК України, рішення суду про встановлення факту, який підлягає реєстрації в органах державної реєстрації актів цивільного стану або нотаріальному посвідченню, не замінює собою документів, що видаються цими органами, а є тільки підставою для одержання зазначених документів.
Судом установлено, що ступінь родинних відносин заявника ОСОБА_1 , як син і батько ОСОБА_2 , підтверджується копією свідоцтва про народження серією НОМЕР_1 від 05.11.2026.
Заявник проживає в АДРЕСА_1
Смерть ОСОБА_2 , в селищі Приазовське Запорізької області 01 листопада 2026 року підтверджується копіями свідоцтва про смерть серією НОМЕР_2 від 03 листопада 2026 року, довідкою про смерть №С-05515 від 03 листопада 2026 року.
Селище Приазовське Мелітопольського району Запорізької області на даний час є тимчасово окупованою територією.
Відповідно до положень Закону України «Про забезпечення прав і свобод громадян та правовий режим на тимчасово окупованій території України» будь-які органи, їх посадові та службові особи на тимчасово окупованій території та їх діяльність вважаються незаконними, якщо ці органи або особи створені, обрані чи призначені у порядку, не передбаченому законом. Будь-який акт (рішення, документ), виданий цими органами та/ або особами є недійсним і не створює правових наслідків.
Отже вказані вище свідоцтво та довідка не створюють правових наслідків.
Разом з тим, оцінюючи надані заявником докази, суд виходить з того, що смерть особи є юридичним фактом, що має наслідком припинення, зміну та виникнення багатьох правовідносин, а тому має безпосереднє значення для реалізації різними особами своїх прав.
Відповідно до ст. 3, 8, 9 Конституції України, в Україні визнається і діє принцип верховенства права, утвердження і забезпечення прав і свобод людини є головним обов`язком держави, а чинні міжнародні договори, згода на обов`язковість яких надана Верховною Радою України, є частиною національного законодавства України.
Практикою Міжнародного суду ООН сформульовані так звані «намібійські винятки»: документи, видані окупаційною владою, повинні визнаватися, якщо їх невизнання веде за собою серйозні порушення або обмеження прав громадян. Так, у Консультативному висновку Міжнародного суду ООН від 21 червня 1971 року «Юридичні наслідки для держав щодо триваючої присутності Південної Африки у Намібії» зазначено, що держави - члени ООН зобов`язані визнавати незаконність і недійсність триваючої присутності Південної Африки в Намібії, але «у той час як офіційні дії, вчинені урядом Південної Африки від імені або щодо Намібії після припинення дії мандата є незаконними і недійсними, ця недійсність не може бути застосовна до таких дій як, наприклад, реєстрація народжень, смертей і шлюбів».
Європейський суд з прав людини послідовно розвиває цей принцип у своїй практиці, зокрема в рішеннях ЄСПЛ «Лоізіду проти Туречиини» (Loizidou v. Turkey, 18.12.1996, §45), «Кіпр проти Туреччини» (Cyprus v. Turkey, 10.05.2001) та «Мозер проти Республіки Молдови та Росії» (Mozer v. the Republic of Moldova and Russia, 23.02.2016). Зокрема ЄСПЛ констатував, що «Консультативний висновок Міжнародного Суду, що розуміється в сукупності з виступами і поясненнями деяких членів суду, чітко показує, що в ситуаціях, подібних до тих, що наводяться в цій справі, зобов`язання ігнорувати, не брати до уваги дії існуючихde factoорганів та інститутів [окупаційної влади] далеко від абсолютного. Для людей, що проживають на цій території, життя триває. І це життя потрібно зробити більш стерпним і захищеним фактичною владою, включаючи їх суди; і виключно в інтересах жителів цієї території дії згаданої влади, які мають відношення до сказаного вище, не можуть просто ігноруватися третіми країнами або міжнародними організаціями, особливо судами, в тому числі й цим [ЄСПЛ]. Вирішити інакше означало б зовсім позбавляти людей, що проживають на цій території, всіх їх прав щоразу, коли вони обговорюються в міжнародному контексті, що означало б позбавлення їх навіть мінімального рівня прав, які їм належать» (Cyprus v. Turkey, 10.05.2001, §96). При цьому, за логікою цього рішення, визнання актів окупаційної влади в обмеженому контексті захисту прав мешканців окупованих територій ніяким чином не легітимізує таку владу (Cyprus v. Turkey, 10.05.2001, §92). Спираючись на сформульований у цій справі підхід, ЄСПЛ у справі «Мозер проти Республіки Молдови та Росії» наголосив, що «першочерговим завданням для прав, передбачених Конвенцією, завжди має бути їх ефективна захищеність на території всіх Договірних Сторін, навіть якщо частина цієї території знаходиться під ефективним контролем іншої Договірної Сторони [тобто є окупованою]» (Mozer v. the Republic of Moldova and Russia, 23.02.2016, §142).
Таким чином, суд вважає за можливе застосувати названі загальні принципи («Намібійські винятки»), сформульовані в рішеннях Міжнародного суду ООН та Європейського суду з прав людини, в контексті оцінки документів про смерть особи, виданих закладами, що знаходяться на окупованій території, як доказів, оскільки суд розуміє, що можливості збору доказів смерті особи на окупованій території можуть бути істотно обмеженими, у той час як встановлення цього факту має істотне значення для реалізації цілої низки прав людини, включаючи право на повагу до приватного та сімейного життя тощо.
На підставі вищевикладеного, враховуючи сукупність наданих доказів, суд вважає факт смерті ОСОБА_2 встановленим.
Керуючись ст. 81, 263-265, 315, 317, 319 ЦПК України, суд
УХВАЛИВ:
Заяву ОСОБА_1 , заінтересована особа: Коростишівський відділ державної реєстрації цивільного стану у Житомирському районі Житомирської області Хмельницького міжрегіонального управління Міністерства юстиції України, про встановлення факту смерті - задовольнити.
Встановити факт смерті ОСОБА_2 , ІНФОРМАЦІЯ_3 , місце народження: Україна, Вінницька область, м. Козятин, громадянство України, який при житті був зареєстрований за адресою: АДРЕСА_2 , місце смерті на тимчасово окупованій території України в селищі Приазовське Запорізької області, дата смерті: ІНФОРМАЦІЯ_1 .
Рішення підлягає негайному виконанню.
Рішення суду набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги всіма учасниками справи, якщо апеляційну скаргу не було подано. У разі подання апеляційної скарги рішення, якщо його не скасовано, набирає законної сили після повернення апеляційної скарги, відмови у відкритті чи закриття апеляційного провадження або прийняття постанови суду апеляційної інстанції за наслідками апеляційного перегляду.
Апеляційна скарга на рішення може бути подана протягом тридцяти днів з дня складання рішення.
Оскарження рішення не зупиняє його виконання.
Учасники справи:
Заявник: ОСОБА_1 , ІНФОРМАЦІЯ_4 , РНОКПП НОМЕР_3 , місце проживання: АДРЕСА_3 ,
Заінтересована особа: Коростишівський відділ державної реєстрації актів цивільного стану у Житомирському районі Житомирської області Хмельницького міжрегіонального управління Міністерства юстиції України, 12501, м. Коростишів, вул. Соборна площа, 18, код ЄДРПОУ 22061663.
Рішення суду складено 09.11.2026
Суддя: І.В. Щербаченко