Постанова № 141375239 у справі № 580/5833/25 від 09.11.2026

ШОСТИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД

Справа № 580/5833/25 Суддя (судді) першої інстанції: Анжеліка БАБИЧ

ПОСТАНОВА

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

09 листопада 2026 року м. Київ

Шостий апеляційний адміністративний суд у складі колегії суддів:

Судді-доповідача: Ключковича В.Ю.

Суддів: Беспалова О.О., Кобаля М.І.,

розглянувши у порядку письмового провадження апеляційну скаргу ОСОБА_1 на рішення Черкаського окружного адміністративного суду від 28 липня 2025 року у справі за адміністративним позовом ОСОБА_1 до Міністерства освіти і науки України, третя особа без самостійних вимог на предмет спору на стороні відповідача Державне підприємство «Інфоресурс» про визнання протиправною відмови та зобов`язання вчинити дії,

В С Т А Н О В И В:

У травні 2025 року у Черкаський окружний адміністративний суд надійшов позов ОСОБА_1 до Міністерства освіти і науки України про:

- визнання протиправною відмови щодо внесення змін до відомостей, що містяться у Єдиній державній електронній базі з питань освіти щодо нього;

- зобов`язання забезпечити вчинення дій, необхідних для внесення змін до відомостей, що містяться у Єдиній державній електронній базі з питань освіти щодо нього, а саме у розділі «На підставі даних, що містяться в ЄДЕБО, поточне здобуття освіти не порушує послідовності, визначеної частиною другою статті 10 Закону України «Про освіту», зазначити: «Так, не порушує».

Обґрунтовуючи свої вимоги позивач зазначив, що відповідач всупереч вимог чинного законодавства не вніс змін до даних, що містяться в Єдиній державній електронній базі з питань освіти, стосовно послідовності здобуття освіти.

Рішенням Черкаського окружного адміністративного суду від 28 липня 2025 року у задоволенні позову відмовлено повністю.

ОСОБА_1 не погодився з таким рішенням суду першої інстанції та подав апеляційну скаргу.

25 листопада 2025 року відповідач подав відзив на апеляційну скаргу.

Перевіривши підстави для апеляційного перегляду, колегія суддів дійшла таких висновків.

Як вбачається з матеріалів справи та встановлено судом першої інстанції, згідно з архівною довідкою Черкаського державного технологічного університету від 25.03.2025 №387/03-03.01 ОСОБА_1 з 01.09.2019 був зарахований до вказаного вищого навчального закладу на перший курс денної (скороченої) форми навчання за кошти державного бюджету, за спеціальністю «Телекомунікації та радіотехніка» (наказ №223-с від 01.08.2019), а з 10.06.2021 відрахований з університету у зв`язку з невиконанням вимог навчального плану (наказ №135-с від 11.06.2021).

Довідкою Уманського національного університету садівництва від 01.09.2023 №03-30/773 підтверджується, що ОСОБА_1 - призовник у 2023 році вступив у вказаний вищий навчальний заклад і навчається на 1 курсі очної денної форми навчання. Строк закінчення закладу освіти 30.06.2026.

Згідно з довідкою про здобувача освіти за даними ЄДЕБО, позивач з 01.09.2023 навчається на денній формі навчання в Уманському національному університеті садівництва з метою здобуття ступеня бакалавр за спеціальністю « 205 Лісове господарство» на підставі наказу від 14.08.2023 № 172/ст.

У графі щодо поточного здобуття освіти вказано, що порушує послідовність, визначену ч.2 ст.10 Закону України «Про освіту».

03.04.2025 позивач звернувся із заявою до Міністерства освіти і науки України та Державного підприємства «Інфоресурс», в якій просив забезпечити вчинення дій, необхідних для внесення змін до відомостей, що містяться у ЄДЕБО щодо нього, а саме у розділі «На підставі даних, що містяться в ЄДЕБО, поточне здобуття освіти не порушує послідовності, визначеної ч.2 ст.10 Закону України «Про освіту» зазначити: «Так, не порушує».

Листом відповідач повідомив про те, що повторне зарахування означає, що особа повторно формуватиме такі знання, уміння, навички та загальні компетентності. У термінах визначення послідовності здобуття освіти це свідчить про здобуття освіти в непослідовному порядку. Тому у довідці на підставі даних, що містяться в ЄДЕБО, у відповідному полі зазначено «Ні, порушує». Питання внесення інформації про здобувача освіти до ЄДЕБО належить до компетенції суб`єктів освітньої діяльності.

Відповідач листом від 03.06.2024 №1/9758-24 повідомив заклади освіти, Міністерство оборони України та третю особу про особливості формування здійсненим доопрацюванням програмного забезпечення ЄДЕБО довідок про здобувача освіти за даними ЄДЕБО за формою, визначеною додатком 9 до Порядку. Так, для отримання довідки про здобувача освіти за даними ЄДЕБО за формою, визначеною додатком 9 до Порядку, здобувачу освіти за денною або дуальною формою навчання необхідно звернутись до закладу освіти, в якому він навчається.

Вважаючи невірною інформацію про послідовність здобуття освіти, позивач звернувся до суду з цим позовом.

Суд дійшов висновку, що позивач продовжує навчання і не здобуває наступний його рівень для виникнення факту послідовності здобування освіти, а перевірка підстав щодо надання військовозобов`язаним відстрочки від призову на військову службу під час мобілізації та її оформлення згідно з ч.ч.7, 8 ст.23 ЗУ №3543-XII здійснюється територіальними центрами комплектування та соціальної підтримки, відтак відповідач не порушив права позивача на відстрочку, яке він обґрунтовує очікуванням застосування ч.3 ст.23 ЗУ №3543-XII.

За наслідком перегляду рішення суду першої інстанції в порядку апеляційного оскарження, колегія суддів враховує наступне.

Згідно з частинами першою - третьою статті 53 Конституції України кожен має право на освіту. Повна загальна середня освіта є обов`язковою. Держава забезпечує доступність і безоплатність дошкільної, повної загальної середньої, професійно-технічної, вищої освіти в державних і комунальних навчальних закладах; розвиток дошкільної, повної загальної середньої, позашкільної, професійно-технічної, вищої і післядипломної освіти, різних форм навчання; надання державних стипендій та пільг учням і студентам.

Право на освіту включає право здобувати освіту впродовж усього життя, право на доступність освіти, право на безоплатну освіту у випадках і порядку, визначених Конституцією та законами України (частина перша статті 3 Закону № 2145-VIII).

Право особи на освіту може реалізовуватися шляхом її здобуття на різних рівнях освіти, у різних формах і різних видів, у тому числі шляхом здобуття дошкільної, повної загальної середньої, позашкільної, професійної (професійно-технічної), фахової передвищої, вищої освіти та освіти дорослих (частина третя статті 3 Закону № 2145-VIII).

При цьому право на освіту гарантується незалежно від віку, статі, раси, стану здоров`я, інвалідності, громадянства, національності, політичних, релігійних чи інших переконань, кольору шкіри, місця проживання, мови спілкування, походження, соціального і майнового стану, наявності судимості, а також інших обставин та ознак (частина друга статті 3 Закону № 2145-VIII).

З огляду на частину дев`яту статті 3 Закону № 2145-VIII таке право не може бути обмежене законом, але закон може встановлювати особливі умови доступу до певного рівня освіти, спеціальності (професії).

Частиною другою статті 10 Закону № 2145-VIII у редакції, чинній на момент виникнення спірних правовідносин (до 12 вересня 2025 року), передбачалося, що рівнями освіти є: дошкільна освіта; початкова освіта; базова середня освіта; профільна середня освіта; перший (початковий) рівень професійної (професійно-технічної) освіти; другий (базовий) рівень професійної (професійно-технічної) освіти; третій (вищий) рівень професійної (професійно-технічної) освіти; фахова передвища освіта; початковий рівень (короткий цикл) вищої освіти; перший (бакалаврський) рівень вищої освіти; другий (магістерський) рівень вищої освіти; третій (освітньо-науковий/освітньо-творчий) рівень вищої освіти.

За визначеннями, наведеними у пунктах 5, 19 частини першої статті 1 Закону № 1556-VII, вища освіта - сукупність систематизованих знань, умінь і практичних навичок, способів мислення, професійних, світоглядних і громадянських якостей, морально-етичних цінностей, інших компетентностей, здобутих у закладі вищої освіти (науковій установі) у відповідній галузі знань за певною кваліфікацією на рівнях вищої освіти, що за складністю є вищими, ніж рівень повної загальної середньої освіти.

Результати навчання - знання, уміння, навички, способи мислення, погляди, цінності, інші особисті якості, які можна ідентифікувати, спланувати, оцінити і виміряти та які особа здатна продемонструвати після завершення освітньої програми (програмні результати навчання) або окремих освітніх компонентів.

Відповідно до частини другої статті 5 Закону № 1556-VII підготовка фахівців з вищою освітою здійснюється за відповідними освітніми програмами на таких рівнях вищої освіти: початковий рівень (короткий цикл) вищої освіти; перший (бакалаврський) рівень; другий (магістерський) рівень; третій (освітньо-науковий/освітньо-творчий) рівень.

Здобуття вищої освіти на кожному рівні вищої освіти передбачає успішне виконання особою освітньої програми, що є підставою для присудження відповідного ступеня вищої освіти: 1) молодший бакалавр; 2) бакалавр; 3) магістр; 4) доктор філософії/доктор мистецтва (частина друга статті 5 Закону № 1556-VII).

Для молодшого бакалавра - це успішного виконання здобувачем вищої освіти освітньої програми, обсяг якої становить 120 кредитів ЄКТС; для бакалавра - успішне виконання здобувачем вищої освіти освітньо-професійної програми, обсяг якої становить 180-240 кредитів ЄКТС (частини третя та четверта статті 5 Закону № 1556-VII).

Ступінь магістра здобувається за освітньо-професійною або за освітньо-науковою програмою; обсяг освітньо-професійної програми підготовки магістра становить 90-120 кредитів ЄКТС, обсяг освітньо-наукової програми - 120 кредитів ЄКТС (абзац перший частини п`ятої статті 5 Закону № 1556-VII).

Таким чином, право на освіту, зокрема вищу освіту, є конституційним правом, гарантованим статтею 53 Конституції України та конкретизованим у статті 3 Закону № 2145-VIII і статті 4 Закону № 1556-VII. Зазначене право реалізується через здобуття особою освіти на послідовних рівнях, перелік яких вичерпно визначений частиною другою статті 10 Закону № 2145-VIII та частиною другою статті 5 Закону № 1556-VII, і може бути обмежене лише у випадках, прямо передбачених Конституцією та законами України.

З огляду на абзац третій частини другої статті 6 Закону № 1556-VII заклад вищої освіти на підставі рішення екзаменаційної комісії присуджує особі, яка успішно виконала освітню програму на певному рівні вищої освіти, відповідний ступінь вищої освіти та присвоює відповідну кваліфікацію.

Суд також враховує положення статті 10 Європейської соціальної хартії (переглянутої) «Право на професійну підготовку» (The right to vocational training), ратифікованої Законом України від 14 вересня 2006 року № 137-V як обов`язкової у повному обсязі. Згідно з пунктами 1 та 5 статті 10 зазначеної Хартії держави-учасниці зобов`язалися створити умови для доступу до вищої технічної та університетської освіти виключно на основі особистих здібностей та заохочувати повне використання існуючих програм професійної підготовки шляхом вжиття належних заходів.

Зазначені положення Хартії передбачають позитивне зобов`язання держави створювати реальні умови для безперешкодного завершення розпочатого навчання.

Частиною першою та другою статті 7 Закону № 1556-VII визначено, що документ про вищу освіту видається особі, яка успішно виконала відповідну освітню програму та пройшла атестацію. Встановлюються такі види документів про вищу освіту за відповідними ступенями: диплом молодшого бакалавра; диплом бакалавра; диплом магістра; диплом доктора філософії/доктора мистецтва.

Завершення навчання за відповідною освітньою (науковою) програмою є підставою для відрахування відповідно до пункту 1 частини першої статті 46 Закону № 1556-VII.

Тобто рівень вищої освіти характеризує етап освітнього процесу та визначає складність освітньої програми (початковий, перший бакалаврський, другий магістерський, третій освітньо-науковий/освітньо-творчий), тоді як ступінь вищої освіти (молодший бакалавр, бакалавр, магістр, доктор філософії/доктор мистецтва) присуджується закладом вищої освіти особі, яка успішно виконала відповідну освітню програму.

Водночас до успішного виконання освітньої програми, проходження атестації та видачі документа про вищу освіту - навчання особи у закладі вищої освіти за певним рівнем вищої освіти не може розглядатись як здобуття нею відповідного рівня вищої освіти у розумінні законодавства про освіту.

Зарахування особи на навчання за певним рівнем вищої освіти з подальшим її відрахуванням до завершення навчання - з будь-яких підстав, у тому числі за невиконання індивідуального навчального плану або умов договору про навчання - не створює юридичного факту здобуття нею відповідного рівня вищої освіти та, відповідно, не може враховуватись при визначенні послідовності здобуття особою освіти у розумінні частини другої статті 10 Закону № 2145-VIII.

Пунктом 1 частини третьої статті 23 Закону № 3543-XII визначено, що призову на військову службу під час мобілізації, на особливий період не підлягають також: здобувачі професійної (професійно-технічної), фахової передвищої та вищої освіти, які навчаються за денною або дуальною формою здобуття освіти і здобувають рівень освіти, що є вищим за раніше здобутий рівень освіти у послідовності, визначеній частиною другою статті 10 Закону України «Про освіту», а також докторанти та особи, зараховані на навчання до інтернатури.

Пунктом 62 Порядку № 560 визначено, що здобувачі професійної (професійно-технічної), фахової передвищої та вищої освіти, які навчаються за денною або дуальною формою здобуття освіти і здобувають рівень освіти, що є вищим за раніше здобутий рівень освіти у послідовності, визначеній частиною другою статті 10 Закону України «Про освіту», а також докторанти для отримання відстрочки від призову на військову службу під час мобілізації, на особливий період подають до районного (міського) територіального центру комплектування та соціальної підтримки довідку про здобувача освіти, сформовану в Єдиній державній електронній базі з питань освіти, за формою згідно з додатком 9.

За формою довідки про здобувача освіти, наведеної у додатку 9 до Порядку № 560, у ній зазначається, зокрема, така інформація: на підставі даних, що містяться в Єдиній державній електронній базі з питань освіти, поточне здобуття освіти не порушує послідовності, визначеної частиною другою статті 10 Закону України «Про освіту», - так/ні.

Формулювання «послідовності поточного здобуття освіти» у законі відсутнє, однак зі змісту положень частини другої статті 10 Закону № 2145-VIII можна дійти висновку, що другий (магістерський) рівень вищої освіти є вищим за раніше здобутий особою перший (бакалаврський) рівень вищої освіти.

З огляду на викладене, при тлумаченні положень пункту 1 частини третьої статті 23 Закону № 3543-XII у взаємозв`язку із частиною другою статті 10 Закону № 2145-VIII та статтями 5-7 Закону № 1556-VII суд виходить з того, що критерій послідовності здобуття рівнів освіти має освітньо-правову природу та відображає рух особи від раніше здобутого нижчого рівня освіти до вищого. Тому попереднє незавершене навчання на другому (магістерському) рівні вищої освіти не може прирівнюватися до здобуття такого рівня та саме по собі свідчити про порушення послідовності здобуття освіти. Інше тлумачення спотворює достовірність інформації у ЄДЕБО, створює непропорційні перешкоди для реалізації пов`язаних з освітнім статусом прав і законних інтересів особи та суперечить взятим Україною на себе міжнародним зобов`язанням за статтею 10 Європейської соціальної хартії (переглянутої).

Передбачена пунктом 1 частини третьої статті 23 Закону № 3543-XII відстрочка від призову на військову службу під час мобілізації для здобувачів освіти, які навчаються за денною або дуальною формою здобуття освіти, є одним з механізмів реалізації державою зазначеного зобов`язання.

У межах спірних правовідносин, позивач з 1 вересня 2019 року був зарахований до Черкаського державного технологічного університету на перший курс денної (скороченої) форми навчання за кошти державного бюджету, за спеціальністю «Телекомунікації та радіотехніка» (наказ №223-с від 01.08.2019). З 10 червня 2021 року позивач відрахований з університету у зв`язку з невиконанням вимог навчального плану (наказ №135-с від 11.06.2021).

Довідкою Уманського національного університету садівництва від 01.09.2023 №03-30/773 підтверджується, що позивач у 2023 році вступив у вказаний вищий навчальний заклад і навчається на 1 курсі очної денної форми навчання. Строк закінчення закладу освіти - 30 червня 2026 року.

Згідно з довідкою про здобувача освіти за даними ЄДЕБО позивач з 1 вересня 2023 року навчається на денній формі навчання в Уманському національному університеті садівництва з метою здобуття ступеня бакалавр за спеціальністю « 205 Лісове господарство» на підставі наказу від 14.08.2023 № 172/ст.

Відтак, позивач здобуває перший (бакалаврський) рівень вищої освіти.

З наведеного висновується, що процес здобуття освіти позивачем є послідовним у розумінні частини 2 статті 10 Закону України «Про освіту», проте Міністерство освіти і науки України в порушення чинного законодавства України не забезпечило належного функціонування системи Єдина державна електронна база з питань освіти.

Висновки суду про повторне отримання позивачем одних і тих самих освітніх послуг й повторне формування відповідних знань, умінь, навичок та загальних компетентностей на тому самому рівні вищої освіти не є спроможними, оскільки слід розрізняти процес навчання та юридичний факт здобуття рівня освіти. Зміна освітнього статусу особи пов`язується не із самим фактом зарахування, тривалістю навчання чи попередньою спробою здобути освіту, а з успішним виконанням освітньої програми, проходженням атестації та отриманням документа про вищу освіту встановленого зразка.

Оскільки диплома бакалавра позивач раніше не отримував, він не вважається особою, яка раніше здобула рівень вищої освіти, а тому його поточне навчання є здобуттям рівня освіти, вищого за раніше здобутий.

Отже, для формування довідки про здобувача освіти за даними ЄДЕБО із зазначенням у ній відомостей про те, що поточне здобуття освіти позивачем порушує послідовність, визначену частиною другою статті 10 Закону № 2145-VIII, немає правових та фактичних підстав.

Те, що позивач раніше вже навчався у закладі вищої освіти за освітнім ступенем «бакалавр» та був з нього відрахований без отримання диплома, не прирівнює його до особи, яка здобула вищу освіту ступеня «бакалавр» й, відповідно, продовжуючи навчатись в іншому закладі вищої освіти за тим самим освітнім ступенем, позивач здобуває освіту рівня, який раніше ним не був здобутий.

Таким чином, формування та видача позивачу довідки про здобувача освіти за даними ЄДЕБО із зазначенням відомостей про порушення ним послідовності здобуття освіти порушили його право як учасника освітнього процесу на отримання щодо себе повної і достовірної інформації в галузі освіти, а також право на відстрочку від призову на військову службу під час мобілізації, передбачене пунктом 1 частини третьої статті 23 Закону № 3543-XII.

Положення про Єдину державну електронну базу з питань освіти, затвердженого наказом Міністерства освіти і науки України від 08 червня 2018 року № 620 (далі - Положення про ЄДЕБО; втратило чинність на підставі наказу Міносвіти від 22 жовтня 2025 року № 1384), яке розроблено відповідно до статті 74 Закону № 2145-VIII з метою визначення порядку функціонування ЄДЕБО в галузі освіти як автоматизованої системи збирання, оброблення, зберігання та захисту інформації щодо здобувачів освіти, суб`єктів освітньої діяльності, що формується (створюється) та використовується для забезпечення потреб фізичних та юридичних осіб (абзац перший пункту 1 розділу I зазначеного Положення).

В абзаці четвертому пункту 2 розділу I Положення про ЄДЕБО наведений перелік уповноважених суб`єктів, а саме: розпорядник ЄДЕБО, технічний адміністратор ЄДЕБО, державні органи, органи управління у сфері освіти, Державна служба якості освіти України, Національне агентство із забезпечення якості вищої освіти, Український центр оцінювання якості освіти, суб`єкти освітньої діяльності, підприємства, установи та організації, що належать до сфери управління розпорядника ЄДЕБО, інші особи, яким надається доступ до ЄДЕБО або окремих її складових у порядку та обсягах, визначених законодавством..

Власником ЄДЕБО та виключних майнових прав на її програмне забезпечення є держава. Розпорядником ЄДЕБО є Міністерство освіти і науки України, технічним адміністратором - державне підприємство «Інфоресурс», що належить до сфери управління розпорядника ЄДЕБО. Розпорядник ЄДЕБО є володільцем інформації, що міститься в ЄДЕБО (пункт 5 розділу I Положення про ЄДЕБО).

Згідно зі змістом приписів підпункту 5 пункту 2 розділу ІІ Положення про ЄДЕБО, ЄДЕБО функціонує з метою забезпечення, зокрема, формування, реєстрації та обліку інформації для видачі суб`єктами освітньої діяльності документів у сферах, зокрема вищої освіти.

Уповноважений суб`єкт має доступ до інформації, внесеної або сформованої ним в ЄДЕБО, а також до інформації, доступ до якої передбачений відповідно до законодавства розпорядником ЄДЕБО, що передбачено пунктом 12 розділу III Положення про ЄДЕБО.

Відповідно до підпунктів 1, 3 та 6 пункту 1 розділу IV Положення про ЄДЕБО, розпорядник ЄДЕБО як уповноважений суб`єкт, зокрема, вживає організаційних заходів, пов`язаних із забезпеченням функціонування ЄДЕБО; використовує інформацію, що міститься в ЄДЕБО, у тому числі персональні дані, з метою прийняття управлінських рішень та виконання повноважень, визначених законодавством; встановлює вимоги до апаратного та програмного забезпечення ЄДЕБО.

Суб`єкти ж освітньої діяльності та їх територіально відокремлені структурні підрозділи (відокремлені підрозділи), що надають освітні послуги у сфері, зокрема, вищої освіти, відповідно до пункту 8 розділу IV Положення про ЄДЕБО, уповноважені: вносити до ЄДЕБО та підтримувати в повному, актуальному та достовірному стані інформацію за переліком, визначеним у відповідних пунктах Положення; підтверджувати зазначену в ЄДЕБО інформацію про себе один раз на рік, якщо інше не визначено розпорядником ЄДЕБО; здійснювати в ЄДЕБО інші дії у порядку та обсягах, передбачених відповідно до законодавства розпорядником ЄДЕБО.

Отже, формування інформації з ЄДЕБО для видання документів у сферах, зокрема, вищої освіти здійснюється автоматизовано з використанням програмного забезпечення, вимоги до якого встановлює Міносвіти як розпорядник зазначеної системи, який також є володільцем вказаної інформації та має повний доступ до неї як уповноважений суб`єкт.

При цьому за змістом пункту 2 розділу IV Положення про ЄДЕБО забезпечення функціонування ЄДЕБО здійснюється технічним адміністратором системи в порядку, визначеному Міносвіти як розпорядником ЄДЕБО, у тому числі й стосовно здійснення заходів із технічного і технологічного забезпечення ЄДЕБО, створення, модернізації і супроводження її програмного забезпечення.

Суб`єкти ж освітньої діяльності та їх територіально відокремлені структурні підрозділи (відокремлені підрозділи), що надають освітні послуги у сфері, зокрема, вищої освіти, не мають повноважень на встановлення вимог до програмного забезпечення ЄДЕБО та зміни технічних параметрів й алгоритмів його функціонування.

Аналогічний підхід до вирішення справ у подібних правовідносинах застосований у постановах Верховного Суду від 29 жовтня 2025 року у справі № 200/5372/24, від 7 листопада 2025 року у справі № 160/31314/24, від 11 листопада 2025 року у справі № 280/11497/24, від 12 листопада 2025 року у справі № 620/16629/24, від 14 листопада 2025 року у справі № 160/30918/24, від 25 листопада 2025 року у справі № 160/34591/24, від 26 листопада 2025 року у справі № 160/29658/24, від 15 січня 2026 року у справі № 300/2794/25 та від 3 березня 2026 року у справі №340/7912/24.

Суд звертає увагу на те, що порядок вчинення дій щодо формування довідки визначається безпосередньо Міносвіти шляхом забезпечення функціонування ЄДЕБО і встановлення вимог до апаратного та програмного забезпечення вказаної системи.

Тобто формування довідки про здобувача освіти є результатом виконання вказаним Міносвіти закріплених за ним у законі повноважень, це ж Міністерство є володільцем усієї інформації, яка міститься в ЄДЕБО, має повний доступ до неї та не позбавлене технічної можливості і повноважень сформувати довідку про здобувача освіти з дотриманням вимог законодавства.

Суд додатково зауважує, що цифровізація адміністративних процедур не звільняє суб`єкта владних повноважень від обов`язку діяти на підставі, у межах повноважень та у спосіб, що визначені Конституцією та законами України (частина друга статті 19 Конституції України), а також від обов`язку забезпечити достовірність інформації, яка використовується для реалізації прав особи. Використання автоматизованих засобів обробки даних у ЄДЕБО має допоміжний характер і не може підміняти правову оцінку обставин, що мають юридичне значення, зокрема факту здобуття або нездобуття особою відповідного рівня вищої освіти.

Отже, якщо автоматизований алгоритм ЄДЕБО формує результат (документ), який не відповідає змісту закону та фактичним обставинам, Міносвіти як розпорядник ЄДЕБО не може перекладати відповідальність на технічний алгоритм або на заклад освіти, який не має повноважень змінювати параметри такого алгоритму.

Таким чином, позовні вимоги ОСОБА_1 є обґрунтованими та підлягають задоволенню у спосіб, визначений судом.

Відповідно до пункту 2 частини 1 статті 315 Кодексу адміністративного судочинства України за наслідками розгляду апеляційної скарги на судове рішення суду першої інстанції суд апеляційної інстанції має право скасувати судове рішення повністю або частково і ухвалити нове судове рішення у відповідній частині або змінити судове рішення.

Приписи пунктів 1, 4 частини 1 статті 317 Кодексу адміністративного судочинства України визначають, що підставами для скасування судового рішення суду першої інстанції повністю або частково та ухвалення нового рішення у відповідній частині або зміни рішення є: неповне з`ясування судом обставин, що мають значення для справи; неправильне застосування норм матеріального права або порушення норм процесуального права.

Керуючись статтями 243, 250, 308, 311, 315, 316, 321, 325, 328 Кодексу адміністративного судочинства України, Шостий апеляційний адміністративний суд у складі колегії суддів,

П О С Т А Н О В И В:

Апеляційну скаргу ОСОБА_1 задовольнити.

Рішення Черкаського окружного адміністративного суду від 28 липня 2025 року скасувати.

Прийняти нове судове рішення.

Адміністративний позов ОСОБА_1 задовольнити.

Визнати протиправними дії Міністерства освіти і науки України щодо внесення відомостей до Єдиної державної електронної бази з питань освіти щодо порушення ОСОБА_1 черговості здобуття освіти, визначеної статтею 10 Закону України "Про освіту".

Зобов`язати Міністерство освіти і науки України внести зміни до даних, що містяться в Єдиній державній електронній базі з питань освіти щодо порушення ОСОБА_1 черговості здобуття освіти, визначеної статтею 10 Закону України "Про освіту", а саме: в розділі "На підставі даних, що містяться у Єдиній державній електронній базі з питань освіти, поточне здобуття світи не порушує послідовності, визначеної частиною 2 статті 10 Закону України "Про освіту" - вказати "Так, не порушує".

Стягнути за рахунок бюджетних асигнувань Міністерства освіти і науки України на користь ОСОБА_1 сплачений судовий збір у розмірі 3 028,00 грн (три тисячі двадцять вісім гривень).

Постанова набирає законної сили з дати її ухвалення, є остаточною та оскарженню не підлягає крім випадків, передбачених п. 2 ч. 5 ст. 328 Кодексу адміністративного судочинства України.

Суддя доповідач: В.Ю. Ключкович

Судді: О.О. Беспалов

М.І. Кобаль