Постанова № 141375259 у справі № 580/12861/25 від 09.11.2026

ШОСТИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД

Справа № 580/12861/25

П О С Т А Н О В А

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

09 листопада 2026 року м. Київ

Шостий апеляційний адміністративний суд у складі колегії суддів:

Судді-доповідача: Бужак Н.П.

Суддів: Кобаля М.І., Файдюка В.В.

розглянувши у порядку письмового провадження апеляційну скаргу Головного управління Пенсійного фонду України в Чернігівській області на рішення Черкаського окружного адміністративного суду від 05 лютого 2026 року, суддя Кульчицький С.О., у справі за адміністративним позовом ОСОБА_1 до Головного управління Пенсійного фонду України в Чернігівській області про визнання протиправною бездіяльності та зобов`язання вчинити дії,-

У С Т А Н О В И В:

ОСОБА_1 звернулась до Черкаського окружного адміністративного суду з адміністративним позовом до Головного управління Пенсійного фонду України в Чернігівській області, в якому просила:

- визнати протиправним та скасувати рішення № 232730025632 Головного управління Пенсійного фонду України в Чернігівській області від 25 вересня 2025 року про відмову в призначенні пільгової пенсії за Списком № 1;

- зобов`язати Головне управління Пенсійного фонду України в Чернігівській області призначити ОСОБА_1 пенсію за віком на пільгових умовах за Списком № 1 з 03.09.2024 р. відповідно до п. «а» ст. 13, 12 Закону України «Про пенсійне забезпечення» в редакції, чинній до внесення змін Законом України від 02.03.2015 № 213-VII «Про внесення змін до деяких законодавчих актів України щодо пенсійного забезпечення» з урахуванням Рішення Конституційного Суду України від 23.01.2020 № 1- р/2020 і провести її виплату.

В обґрунтування позовних вимог позивач зазначила, що 03 вересня 2024 року позивач звернулася до Головного управління Пенсійного фонду України в Черкаській області із заявою про призначення пенсії на пільгових умовах за Списком № 1, проте 12 вересня 2025 року отримала лист повідомлення про прийняття рішення про відмову у призначенні пенсії від 10.09.2025 р. № 332730025632, складену Головним управлінням Пенсійного фонду Україні в Чернігівській області. Відмова у призначенні пенсії за віком згідно 1.1 ч. 2 ст. 114 Закону України «Про загальнообов`язкове державне пенсійне страхування», аргументована відсутністю необхідного пільгового стажу за Списком № 1. 20 січня 2025 року рішенням Черкаського окружного адміністративного суду по справі № 580/11365/24, зобов`язано Головне управління Пенсійного фонду України в Чернігівській області зарахувати ОСОБА_1 до пільгового стажу необхідного для призначення пенсії за віком на пільгових умовах за списком № 1 період її роботи на ВАТ «Черкаське хімволокно» з 08.02.1999 по 30.03.2000, з 30.03.2000 по 02.09.2002, з 12.01.2004 по 03.11.2005 та зобов`язано Головне управління Пенсійного фонду України в Чернігівській області повторно розглянути заяву ОСОБА_1 від 03.09.2024 про призначення пенсії за віком на пільгових умовах за списком № 1 та прийняти відповідне рішення з урахуванням висновків суду. 25 жовтня 2025 року ОСОБА_1 отримала повторне рішення № 232730025532 від 25 вересня 2025 року про відмову в призначенні пенсії. Повторну відмову в призначенні пенсії на пільгових умовах за Списком № 1 Головне управління Пенсійного фонду України в Чернігівській області мотивує відсутністю необхідного пільгового стажу. Вказує, що на момент звернення позивача 03 вересня 2024 року до Головного управління Пенсійного фонду України в Черкаській області вік позивача становив 50 років 04 місяці 09 днів, страховий стаж 27 років 07 місяців 10 днів, з яких пільговий стаж роботи за Списком № 1 - 05 років 04 місяці 15 днів. Разом з тим, на виконання рішення Черкаського окружного адміністративного суду від 05 лютого 2025 р. в адміністративній справі 580/12413/24 позивачу здійснено перерахунок основного розміру пенсії на підставі рішення суду, був визначений виходячи із 70 % від грошового забезпечення та виплату пенсії здійснено з обмеженням максимального розміру. Не погоджуючись з діями ГУ ПФУ у м. Києві, які полягають у зменшенні розміру пенсії за наслідками її перерахунку, представник звернувся із заявою про врегулювання вказаного питання. Листом відповідач повідомив, що підстави для здійснення пенсії з урахуванням 85 % грошового забезпечення відсутні, а обмеження максимальним розміром здійснено відповідно до вимог чинного законодавства. Не погоджуючись з такою позицією відповідача, представник позивач вважає за необхідне звернутися з даним позовом до суду.

Відповідно до ухвали Черкаського окружного адміністративного суду від 27.11.2025 розгляд справи проведено за правилами спрощеного позовного провадження без повідомлення сторін за наявними у справі матеріалами.

Рішенням Черкаського окружного адміністративного суду від 05 лютого 2026 року адміністративний позов задоволено частково.

Визнано протиправним і скасувано рішення Головного управління ПФУ в Чернігівській області № 232730025632 від 25.09.2025 про відмову в призначенні ОСОБА_1 пенсії на пільгових умовах.

Зобов`язано Головне управління Пенсійного фонду України в Чернігівській області (14005, м. Чернігів, вул. П`ятницька, 83-А; код ЄДРПОУ 21390940) повторно розглянути заяву ОСОБА_1 ( АДРЕСА_1 , РНОКПП НОМЕР_1 ) від 03.09.2024 про призначення пенсії за віком на пільгових умовах за Списком № 1 та прийняти відповідне рішення з урахуванням висновків суду, зазначених у цьому рішенні.

В іншій частині позовних вимог - відмовлено.

Не погодившись з рішенням Черкаського окружного адміністративного суду Головне управління Пенсійного фонду України в Чернігівській області звернулось з апеляційною скаргою, в якій просить скасувати рішення суду першої інстанції та відмовити в задоволенні позовних вимог.

Відповідно до п. 3 ч. 1 ст. 311 Кодексу адміністративного судочинства України, суд апеляційної інстанції може розглянути справу без повідомлення учасників справи (в порядку письмового провадження) за наявними у справі матеріалами, якщо справу може бути вирішено на підставі наявних у ній доказів, подання апеляційної скарги на рішення суду першої інстанції, які ухвалені в порядку спрощеного позовного провадження без повідомлення сторін (у порядку письмового провадження).

Частиною 2 статті 311 КАС України визначено, що якщо під час письмового провадження за наявними у справі матеріалами суд апеляційної інстанції дійде висновку про те, що справу необхідно розглядати у судовому засіданні, то він призначає її до апеляційного розгляду в судовому засіданні.

Колегія суддів, враховуючи обставини даної справи, а також те, що апеляційна скарга подана на рішення, перегляд якого можливий за наявними у справі матеріалами на підставі наявних у ній доказів, не вбачає підстав для виходу із письмового провадження та проведення розгляду апеляційної скарги за участю учасників справи у відкритому судовому засіданні.

В матеріалах справи достатньо письмових доказів для вирішення апеляційної скарги, а особиста участь сторін у розгляді справи не обов`язкова.

З огляду на викладене, колегія суддів визнала можливим розглянути справу в порядку письмового провадження.

Перевіривши матеріали справи та доводи апеляційної скарги, колегія суддів вважає, що апеляційна скарга не підлягає задоволенню з наступних підстав.

Відповідно до ч. 1 ст. 308 КАС України суд апеляційної інстанції переглядає справу за наявними у ній і додатково поданими доказами та перевіряє законність і обґрунтованість рішення суду першої інстанції в межах доводів та вимог апеляційної скарги.

Судом першої інстанції встановлено наступні обставини.

ОСОБА_1 є громадянином України, що підтверджується паспортом громадянина України серії НОМЕР_2 , виданим Соснівським РВ УМВС України в Черкаській області 25.01.2001.

Позивачка звернулася до Головного управління Пенсійного фонду України в Черкаській області із заявою від 03.09.2024 про призначення пенсії за віком на пільгових умовах за Списком № 1 відповідно до пункту «а» статті 13 Закону України «Про пенсійне забезпечення» з урахуванням рішення Конституційного Суду України № 1-р/2020 від 23.01.2020.

За принципом екстериторіальності заяву позивачки розглянуто Головним управлінням Пенсійного фонду України в Чернігівській області та прийнято рішення про відмову в призначенні пенсії № 232730025632 від 10.09.2024 у зв`язку з відсутністю пільгового стажу.

20 січня 2025 року рішенням Черкаського окружного адміністративного суду по справі № 580/11365/24, зобов`язано Головне управління Пенсійного фонду України в Чернігівській області зарахувати ОСОБА_1 до пільгового стажу необхідного для призначення пенсії за віком на пільгових умовах за списком № 1 період її роботи на ВАТ «Черкаське хімволокно» з 08.02.1999 по 30.03.2000, з 30.03.2000 по 02.09.2002, з 12.01.2004 по 03.11.2005 та зобов`язано Головне управління Пенсійного фонду України в Чернігівській області повторно розглянути заяву ОСОБА_1 від 03.09.2024 про призначення пенсії за віком на пільгових умовах за списком № 1 та прийняти відповідне рішення з урахуванням висновків суду.

На виконання рішення суду, відповідач повторно розглянув заяву позивача та прийняв рішення № 232730025532 від 25 вересня 2025 року про відмову в призначенні пенсії. Повторну відмову в призначенні пенсії на пільгових умовах за Списком № 1 Головне управління Пенсійного фонду України в Чернігівській області мотивує відсутністю необхідного пільгового стажу.

Надаючи оцінку правовідносинам, що виникли у справі, колегія суддів зазначає наступне.

Як встановлено судом першої інстанції, пенсійний орган зарахував усі періоди роботи позивачки до страхового та пільгового стажу, проте пільговий стаж позивача становить 05 років 04 місяці 17 днів. Приймаючи оскаржуване рішення та відмовляючи у призначенні пенсії за віком на пільгових умовах за Списком № 1 підставою визначив відсутність у позивачки необхідного пільгового стажу роботи, а саме 07 років 06 місяців.

Підстави призначення пенсії за віком на пільгових умовах та за вислугу років для окремих категорій працівників визначені ст. 114 Закону України «Про загальнообов`язкове державне пенсійне страхування» від 09.07.2003 № 1058-IV (далі - Закон № 1058-IV; у чинній на момент виникнення спірних правовідносин редакції).

Відповідно до частини першої статті 114 Закону № 1058-IV право на пенсію за віком на пільгових умовах незалежно від місця останньої роботи мають особи, які працювали на роботах з особливо шкідливими і особливо важкими умовами праці за Списком № 1 та на інших роботах із шкідливими і важкими умовами праці за Списком № 2 виробництв, робіт, професій, посад і показників, затверджених Кабінетом Міністрів України, та за результатами атестації робочих місць, на роботах, що дають право на призначення пенсії за віком на пільгових умовах, зазначених у частинах другій і третій цієї статті, а пенсії за вислугу років - на умовах, зазначених у частині четвертій цієї статті. Розміри пенсій для осіб, визначених цією статтею, обчислюються відповідно до статті 27 та з урахуванням норм статті 28 цього Закону.

Пунктом 1 частини другою статті 114 Закону № 1058-IV визначено, що на пільгових умовах пенсія за віком призначається працівникам, зайнятим повний робочий день на підземних роботах, на роботах з особливо шкідливими і особливо важкими умовами праці за списком № 1 виробництв, робіт, професій, посад і показників, затвердженим Кабінетом Міністрів України, та за результатами атестації робочих місць, - після досягнення 50 років і за наявності страхового стажу не менше 25 років у чоловіків, з них не менше 10 років на зазначених роботах, і не менше 20 років у жінок, з них не менше 7 років 6 місяців на зазначених роботах.

Аналогічні приписи містив і п. «а» частини 1 статті 13 Закону України «Про пенсійне забезпечення» від 05.11.1991 № 1788-XII (далі - Закон № 1788-XII) в редакції Закону України від 02.03.2015 № 213-VIII.

Рішенням Конституційного Суду України від 23.01.2020 № 1-р/2020 у справі № 1-5/2018(746/15) визнано такими, що не відповідають Конституції України (є неконституційними), статтю 13, частину другу статті 14, пункти «б» - «г» статті 54 Закону України «Про пенсійне забезпечення» від 5 листопада 1991 року № 1788-XII зі змінами, внесеними Законом України «Про внесення змін до деяких законодавчих актів України щодо пенсійного забезпечення» від 2 березня 2015 року № 213-VIII.

Відповідно до положень статті 152 Конституції України закони, інші правові акти або їх окремі положення, що визнані неконституційними, втрачають чинність з дня ухвалення Конституційним Судом України рішення про їх неконституційність.

Аналогічна за змістом норма міститься у статті 91 Закону України «Про Конституційний Суд України».

Згідно з пунктом 2 резолютивної частини Рішення Конституційного Суду України від 23.01.2020 № 1-р/2020 у справі № 1-5/2018(746/15) стаття 13, частина друга статті 14, пункти «б» - «г» статті 54 Закону України «Про пенсійне забезпечення» від 5 листопада 1991 року № 1788-XII зі змінами, внесеними Законом України «Про внесення змін до деяких законодавчих актів України щодо пенсійного забезпечення» від 2 березня 2015 року № 213-VIII, визнані неконституційними, втрачають чинність з дня ухвалення Конституційним Судом України цього Рішення.

Пунктом 3 резолютивної частини Рішення Конституційного Суду України від 23.01.2020 № 1-р/2020 у справі № 1-5/2018(746/15) встановлено, що застосуванню підлягають стаття 13, частина друга статті 14, пункти «б» - «г» статті 54 Закону України «Про пенсійне забезпечення» від 5 листопада 1991 року № 1788-XII в редакції до внесення змін Законом України «Про внесення змін до деяких законодавчих актів України щодо пенсійного забезпечення» від 2 березня 2015 року № 213-VIII для осіб, які працювали до 1 квітня 2015 року на посадах, визначених у вказаних нормах, а саме:

«На пільгових умовах мають право на пенсію за віком, незалежно від місця останньої роботи:

а) працівники, зайняті повний робочий день на підземних роботах, на роботах з особливо шкідливими і особливо важкими умовами праці, - за списком № 1 виробництв, робіт, професій, посад і показників, затверджуваним Кабінетом Міністрів України, і за результатами атестації робочих місць:

чоловіки - після досягнення 50 років і при стажі роботи не менше 20 років, з них не менше 10 років на зазначених роботах;

жінки - після досягнення 45 років і при стажі роботи не менше 15 років, з них не менше 7 років 6 місяців на зазначених роботах.

Працівникам, які мають не менше половини стажу роботи із особливо шкідливими і особливо важкими умовами праці, пенсії на пільгових умовах призначаються із зменшенням віку, передбаченого статтею 12 цього Закону, на 1 рік за кожний повний рік такої роботи чоловікам і на 1 рік 4 місяці - жінкам…».

При цьому, Конституційний Суд України в пункті 4.4 Рішення Конституційного Суду України від 23.01.2020 № 1-р/2020 у справі № 1-5/2018(746/15) зазначив, що стаття 13, частина друга статті 14, пункти «б» - «г» статті 54 Закону № 1788 зі змінами, внесеними Законом № 213, якими передбачено поетапне підвищення на 5 років віку виходу на пенсію на пільгових умовах з урахуванням відповідного стажу роботи та на пенсію за вислугу років для працівників, визначених у вказаних нормах, порушують легітимні очікування таких осіб, а отже, суперечать частині першій статті 8 Конституції України, тобто порушують принцип верховенства права, складовою якого є юридична визначеність.

Згідно висновків Великої Палати Верховного Суду, викладених у постанові від 03.11.2021 у зразковій справі № 360/3611/20, на час виникнення спірних правовідносин була наявна колізія між нормами Закону № 1788-ХІІ з урахуванням Рішення КС№ 1-р/2020 з одного боку, та Законом № 1058-ІV - з іншого в частині віку набуття права на пенсію на пільгових умовах. Перший із цих законів визначав такий вік у 50 років, тоді як другий - у 55 років. Оскільки норми названих законів регулюють одне і те ж коло відносин, Велика Палата Верховного Суду дійшла висновку, що вони явно суперечать один одному. Таке регулювання порушує вимогу «якості закону», передбачену Конвенцією про захист прав людини і основоположних свобод від 4 листопада 1950 року, та не забезпечує адекватний захист від свавільного втручання публічних органів державної влади у майнові права людини.

Велика Палата Верховного Суду в постанові від 19 лютого 2020 року у справі № 520/15025/16-а сформувала правовий висновок, згідно з яким у разі існування неоднозначного або множинного тлумачення прав та обов`язків особи в національному законодавстві органи державної влади зобов`язані застосувати підхід, який був би найбільш сприятливим для особи. Отже, у цій справі застосуванню підлягають саме норми Закону № 1788-ХІІ з урахуванням Рішення Конституційного Суду № 1-р/2020, а не Закону № 1058-ІV.

Отже, такі обов`язкові умови для призначення пенсії на пільгових умовах як досягнення певного віку та наявність стажу роботи, мають застосовуватися в порядку, визначеному пунктом 3 резолютивної частини Рішення Конституційного Суду України від 23.01.2020 № 1-р/2020 у справі № 1-5/2018(746/15), виходячи з принципу правової визначеності як складового елементу верховенства права, гарантованого ст. 8 Конституції України.

Таке застосування судом вищевказаних норм права створює більш сприятливі умови для реалізації права особи на пенсійне забезпечення, та забезпечує у спірних правовідносинах правову визначеність.

Так, з матеріалів справи убачається, що ОСОБА_1 станом на час звернення із заявою про призначення пенсії (03.09.2024) досягла віку 50 років 4 місяці 9 днів.

Щодо пільгового стажу за Списком № 1 колегія суддів звертає увагу на таке.

З матеріалів справи вбачається, що пільговий стаж ОСОБА_1 по Списку № 1 становить 05 років 04 місяці 17 днів.

Згідно з пунктом 3 резолютивної частини Рішення Конституційного Суду України від 23.01.2020 № 1-р/2020 у справі № 1-5/2018(746/15) астосуванню підлягають стаття 13, частина друга статті 14, пункти «б» - «г» статті 54 Закону України «Про пенсійне забезпечення» від 5 листопада 1991 року № 1788-XII в редакції до внесення змін Законом України «Про внесення змін до деяких законодавчих актів України щодо пенсійного забезпечення» від 2 березня 2015 року № 213-VIII для осіб, які працювали до 1 квітня 2015 року на посадах, визначених у вказаних нормах, а саме:

«На пільгових умовах мають право на пенсію за віком, незалежно від місця останньої роботи:

а) працівники, зайняті повний робочий день на підземних роботах, на роботах з особливо шкідливими і особливо важкими умовами праці, - за списком № 1 виробництв, робіт, професій, посад і показників, затверджуваним Кабінетом Міністрів України, і за результатами атестації робочих місць:

чоловіки - після досягнення 50 років і при стажі роботи не менше 20 років, з них не менше 10 років на зазначених роботах;

жінки - після досягнення 45 років і при стажі роботи не менше 15 років, з них не менше 7 років 6 місяців на зазначених роботах.

Працівникам, які мають не менше половини стажу роботи із особливо шкідливими і особливо важкими умовами праці, пенсії на пільгових умовах призначаються із зменшенням віку, передбаченого статтею 12 цього Закону, на 1 рік за кожний повний рік такої роботи чоловікам і на 1 рік 4 місяці жінкам».

Відповідно до частини першої статті 12 Закону України «Про пенсійне забезпечення» право на пенсію за віком мають жінки - після досягнення 55 років і при стажі роботи не менше 20 років.

Оскільки ОСОБА_1 має не менше половини стажу роботи із особливо шкідливими і особливо важкими умовами праці, а саме - 05 років 04 місяці 17 днів при необхідному не менше 7 років 6 місяців на зазначених роботах, наявні підстави для застосування норми щодо зменшення пенсійного віку, встановленого статтею 12 цього Закону, а саме 55 років - 8 років на 1 рік 4 місяці за кожний повний рік такої роботи.

Тобто, пенсійний вік, з якого позивачка набуде право на пенсію за віком на пільгових умовах становить 48 років.

Згідно з частинами першою та другою статті 9 Кодексу адміністративного судочинства України розгляд і вирішення справ в адміністративних судах здійснюються на засадах змагальності сторін та свободи в наданні ними суду своїх доказів і у доведенні перед судом їх переконливості. Суд розглядає адміністративні справи не інакше як за позовною заявою, поданою відповідно до цього Кодексу, в межах позовних вимог.

Виходячи із зазначеного, рішення Головного управління ПФУ в Чернігівській області № 232730025632 від 25.09.2025 про відмову в призначенні пенсії позивачці на пільгових умовах є протиправним та підлягає скасуванню.

Щодо вимоги позивачки в частині зобов`язання Головне управління Пенсійного фонду України в Чернігівській області призначити пенсію на пільгових умовах за Списком № 1 на підставі п. «а» статті 13, статті 12 Закону України «Про пенсійне забезпечення» від 05.11.1991 № 1788-ХІІ у редакції до внесення змін Законом України «Про внесення змін до деяких законодавчих актів України щодо пенсійного забезпечення» від 02.03.2015 № 213-VІІІ з урахуванням висновків Конституційного Суду України, викладених у прийнятому 23.01.2020 рішенні № 1-р/2020 то суд вірно відмовив у її задоволенні, оскільки адміністративний суд не наділений повноваженнями спонукати суб`єкта владних повноважень прийняти те чи інше рішення у випадку, якщо прийняття рішення на користь позивача передбачає право суб`єкта владних повноважень діяти на власний розсуд, у такому випадку, суд може зобов`язати суб`єкта владних повноважень вирішити питання, щодо якого звернувся позивач, з урахуванням правової оцінки суду, наведеної у такому судовому рішенні, з урахуванням повноважень адміністративного суду, визначених статтею 245 Кодексу адміністративного судочинства України.

Таким чином, так як повноваження щодо розрахунку пільгового стажу належать до дискреції органів пенсійного фонду, у межах спірних правовідносин суд не може підміняти інший орган державної влади та перебирати на себе повноваження щодо вирішення питань, які законодавством віднесені до компетенції цього органу державної влади, а отже належним способом захисту порушеного права позивача буде зобов`язання відповідача повторно розглянути заяву позивачки про призначення пенсії.

За таких обставин, колегія суддів приходить до висновку, що рішення суду першої інстанції є законним, підстави для його скасування відсутні, так як суд, всебічно перевіривши обставини справи, вирішив справу у відповідності з нормами матеріального та процесуального права, що підлягають застосуванню до даних правовідносин.

При цьому судовою колегією враховується, що згідно п. 41 висновку № 11 (2008) Консультативної ради європейських суддів до уваги Комітету Міністрів Ради Європи щодо якості судових рішень обов`язок суддів наводити підстави для своїх рішень не означає необхідності відповідати на кожен аргумент захисту на підтримку кожної підстави захисту. Обсяг цього обов`язку може змінюватися залежно від характеру рішення. Згідно з практикою Європейського суду з прав людини очікуваний обсяг обґрунтування залежить від різних доводів, що їх може наводити кожна зі сторін, а також від різних правових положень, звичаїв та доктринальних принципів, а крім того, ще й від різних практик підготовки та представлення рішень у різних країнах. З тим, щоб дотриматися принципу справедливого суду, обґрунтування рішення повинно засвідчити, що суддя справді дослідив усі основні питання, винесені на його розгляд.

Відповідно до ст. 242 Кодексу адміністративного судочинства України рішення суду повинно ґрунтуватися на засадах верховенства права, бути законним і обґрунтованим. Законним є рішення, ухвалене судом відповідно до норм матеріального права при дотриманні норм процесуального права. Обґрунтованим є рішення, ухвалене судом на підставі повно і всебічно з`ясованих обставин в адміністративній справі, підтверджених тими доказами, які були досліджені в судовому засіданні, з наданням оцінки всім аргументам учасників справи.

Доводи апеляційної скарги не спростовують висновків суду першої інстанції, а тому не можуть бути підставою для скасування рішення Черкаського окружного адміністративного суду від 05 лютого 2026 року.

Згідно з п. 1 ч. 1 ст. 315 КАС України за наслідками розгляду апеляційної скарги на судове рішення суду першої інстанції суд апеляційної інстанції має право залишити апеляційну скаргу без задоволення, а судове рішення - без змін.

Відповідно до ст. 316 КАС України суд апеляційної інстанції залишає апеляційну скаргу без задоволення, а рішення або ухвалу суду - без змін, якщо визнає, що суд першої інстанції правильно встановив обставини справи та ухвалив судове рішення з додержанням норм матеріального і процесуального права.

За таких підстав апеляційна скарга підлягає залишенню без задоволення, а рішення суду першої інстанції - без змін.

Керуючись ст. ст. 241, 242, 243, 308, 311, 315, 316, 321, 322, 325, 329 КАС України, колегія суддів,-

П О С Т А Н О В И Л А:

Апеляційну скаргу Головного управління Пенсійного фонду України в Чернігівській області залишити без задоволення, а рішення Черкаського окружного адміністративного суду від 05 лютого 2026 року - без змін.

Постанова суду апеляційної інстанції набирає законної сили з дати її ухвалення та може бути оскаржена в касаційному порядку до Верховного Суду у строк, визначений ст. 329 КАС України.

Суддя-доповідач: Бужак Н.П.

Судді: Кобаль М.І.

Файдюк В.В.