Постанова № 141375329 у справі № 580/5504/25 від 09.11.2026

ШОСТИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД

Справа № 580/5504/25 Прізвище судді (суддів) першої інстанції Руденко А.В.,

Суддя-доповідач Кобаль М.І.

ПОСТАНОВА

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

09 листопада 2026 року м. Київ

Шостий апеляційний адміністративний суд у складі колегії суддів:

головуючого Кобаля М.І.,

суддів Бужак Н.П, Черпака Ю.К.,

розглянувши в порядку письмового провадження апеляційну скаргу Київської митниці на рішення Черкаського окружного адміністративного суду від 22 вересня 2025 року по справі за адміністративним позовом Товариства з обмеженою відповідальністю «Укрмедтекстиль» до Київської митниці про визнання протиправним та скасування рішення та картки відмови, -

В С Т А Н О В И В:

Товариство з обмеженою відповідальністю «Укрмедтекстиль» (далі по тексту - позивач, ТОВ «Укрмедтекстиль») звернулося до суду з адміністративним позовом до Київської митниці (далі по тексту - відповідач) в якому просило:

- визнати протиправною та скасувати картку відмови в прийнятті митної декларації, митному оформленні випуску чи пропуску товарів, транспортних засобів комерційного призначення № UA100380/2025/000220 від 05.03.2025;

- визнати протиправною та скасувати картку відмови в прийнятті митної декларації, митному оформленні випуску чи пропуску товарів, транспортних засобів комерційного призначення № UA100380/2025/000225 від 06.03.2025.

Рішенням Черкаського окружного адміністративного суду від 22 вересня 2025 року значений позов задоволено повністю.

Не погоджуючись із зазначеним рішенням суду, відповідач подав апеляційну скаргу, в якій просить скасувати рішення суду першої інстанції та прийняти нове, яким в задоволенні позовних вимог відмовити повністю.

Свої вимоги апелянт обґрунтовує тим, що судом першої інстанції було порушено норми матеріального та процесуального права, що призвело до неправильного вирішення справи.

Відповідно до п. 3 ч. 1 ст. 311 Кодексу адміністративного судочинства України, суд апеляційної інстанції може розглянути справу без повідомлення учасників справи (в порядку письмового провадження) за наявними у справі матеріалами, якщо справу може бути вирішено на підставі наявних у ній доказів, подання апеляційної скарги на рішення суду першої інстанції, які ухвалені в порядку спрощеного позовного провадження без повідомлення сторін (у порядку письмового провадження).

Частиною 2 статті 311 КАС України визначено, що якщо під час письмового провадження за наявними у справі матеріалами суд апеляційної інстанції дійде висновку про те, що справу необхідно розглядати у судовому засіданні, то він призначає її до апеляційного розгляду в судовому засіданні.

Колегія суддів, враховуючи обставини даної справи, а також те, що апеляційна скарга подана на рішення, перегляд якого можливий за наявними у справі матеріалами на підставі наявних у ній доказів, не вбачає підстав проведення розгляду апеляційної скарги за участю учасників справи у відкритому судовому засіданні.

В матеріалах справи достатньо письмових доказів для вирішення апеляційної скарги, а особиста участь сторін у розгляді справи не обов`язкова.

З огляду на викладене, колегія суддів визнала можливим розглянути справу в порядку письмового провадження.

25.11.2025 Київською митницею заявлено клопотання про залучення в якості третіх осіб Міністерства охорони здоров`я та Державної служби України з лікарських засобів та контролю за наркотиками.

Колегія суддів апеляційної інстанції зазначає, що вказане клопотання не заслуговує на увагу суду, оскільки їх участь у справі не впливає на їх права та законні інтереси.

Заслухавши суддю-доповідача, дослідивши доводи апеляційної скарги, колегія суддів вважає, що апеляційну скаргу слід залишити без задоволення, а оскаржуване рішення - без змін, виходячи з наступного.

Згідно із ч. 1 ст. 316 КАС України, суд апеляційної інстанції залишає апеляційну скаргу без задоволення, а рішення або ухвалу суду - без змін, якщо визнає, що суд першої інстанції правильно встановив обставини справи та ухвалив судове рішення з додержанням норм матеріального і процесуального права.

Частиною 1 ст. 242 КАС України передбачено, що рішення суду повинно ґрунтуватися на засадах верховенства права, бути законним і обґрунтованим.

Як вірно встановлено судом першої інстанції та вбачається з матеріалів справи, між ТОВ «Укрмедтекстиль» та Компанією «Hubei V-Medical Products Co., Ltd» (Постачальник) (Китай) укладений зовнішньоекономічний контракт №СН2212.2022, відповідно до якого Постачальник направляє на користь покупця Марля медична в рулонах перев`язувальний матеріал. Продукт виготовляється з 100% бавовни і відбілюється. Продукт використовується для медичних цілей, як основа для перев`язувального матеріалу - Марля медична в рулонах «Білосніжка» (тканина полотняного переплетення) в асортименті.

З метою митного оформлення ввезеного товару позивач подав митні декларації (далі - ЕМД), а саме: № 25UA10[телефон приховано]U6 від 03.03.2025, №25UA10[телефон приховано]U4 від 05.03.2025.

Відповідно до графи 31 ЕМД (опис товару) до митного оформлення заявлено товар «марля медична вибілена, з бавовни 100%, в рулоні, полотняного переплетення, завширшки 90 см., довжиною 1000м 285000 м.п., тип 17285 рулонів, завширшки 128 см., довжиною 2000м 560000м.п., тип 17280 рулонів, без покриття, без просочення, з поверхневою щільністю 23,02 г/м2, для виготовлення перев`язувальних матеріалів, на упаковці присутній знак належності до товарів медичного призначення, ТМ «Білосніжка. За інформацією графи 33 ЕМД - код товару згідно з УКТЗЕД [номер приховано], у графі 47 ЕМД зазначено ставку податку на додану вартість ПДВ у розмірі 7%.

Київською митницею було прийнято картки відмови в прийняті митної декларації, митному оформленні випуску чи пропуску товарів, транспортних засобів комерційного призначення № UA100380/2025/000220 від 05.03.2025 та № UA100380/2025/000225 від 06.03.2025 (далі по тексту - оскаржувані рішення).

Підставою прийняття оскаржуваних рішень вказано неможливість застосування ставки ПДВ у розмірі 7%, у зв`язку з тим, що сфера дії Технічного регламенту, затвердженого постановою Кабінету Міністрів України від 02 жовтня 2020 року № 753, не поширюється на вказану продукцію.

Також, митним органом вказано, що згідно роз`яснення Міністерства охорони здоров`я України від 07.03.2024 № 24-04/10300/2-24, повідомлено, що зазначений товар не є готовим медичним виробом до першого застосування за призначенням кінцевим користувачем та/або споживачем. Така продукція не вводиться в обіг з метою розповсюдження та/або застосування за призначенням. Отже, сфера дії Технічного регламенту не поширюється на вказану продукцію. Враховуючи зазначене, неможливе оподаткування вказаного товару за ставкою ПДВ у розмірі 7% згідно пп. «в» п. 193.1 cт. 193 Податкового кодексу України.

Не погоджуючись з картками відмови в прийнятті митної декларації, митному оформленні випуску чи пропуску товарів, транспортних засобів комерційного призначення позивач звернувся до суду з даним позовом до суду для захисту своїх прав та законних інтересів.

Приймаючи рішення про задоволення адміністративного позову, суд першої інстанції виходив з того, що застосування позивачем 7% ставки ПДВ по операції з ввезення на митну територію України тканини бавовняної полотняного переплетення цілком відповідає вимогам пп. «в» п. 193.1 ст. 193 ПК України, а посилання відповідача на роз`яснення Міністерства охорони здоров`я, викладені у листі від 07.03.2024 №24-04/10300/2-24 є безпідставними, оскільки останнє має виключно рекомендаційний характер та не є нормативно-правовим актом.

Колегія суддів апеляційної інстанції погоджує висновок суду першої інстанції, оскільки він знайшов своє підтвердження під час апеляційного розгляду справи.

Надаючи правову оцінку відносинам, що виникли між сторонами, суд апеляційної інстанції зазначає наступне.

Спірні правовідносини регулюються Конституцією України, Митним кодексом України (далі по тексту - МК України), Податковим кодексом України (далі по тексту - ПК України) та іншими законами України з питань оподаткування (в редакції чинній на момент виникнення спірних правовідносин).

Відповідно до ч. 1 ст. 246 МК України метою митного оформлення є забезпечення дотримання встановленого законодавством України порядку переміщення товарів, транспортних засобів комерційного призначення через митний кордон України, а також забезпечення статистичного обліку ввезення на митну територію України, вивезення за її межі і транзиту через її територію товарів.

Відповідно до частини 6 статті 257 МК України умови та порядок декларування, перелік відомостей, необхідних для здійснення митного контролю та митного оформлення, визначаються цим Кодексом. Положення про митні декларації та форми цих декларацій затверджуються Кабінетом Міністрів України, а порядок заповнення таких декларацій та інших документів, що застосовуються під час митного оформлення товарів, транспортних засобів комерційного призначення, - центральним органом виконавчої влади, що забезпечує формування та реалізує державну фінансову політику.

Згідно статті 67 МК України, Українська класифікація товарів зовнішньоекономічної діяльності (УКТ ЗЕД) складається на основі Гармонізованої системи опису та кодування товарів та затверджується законом про Митний тариф України.

УКТ ЗЕД товари систематизовано за розділами, групами, товарними позиціями, товарними підпозиціями, найменування і цифрові коди яких уніфіковано з Гармонізованою системою опису та кодування товарів.

Відповідно ч. 2 ст. 53 Митного кодексу України, документами, які підтверджують митну вартість товарів, є декларація митної вартості та документи, що підтверджують числові значення складових митної вартості, на підставі яких проводиться розрахунок митної вартості; зовнішньоекономічний договір (контракт); рахунок-фактура (інвойс) або рахунок - проформа (якщо товар не є об`єктом купівлі-продажу); якщо рахунок сплачено - банківські платіжні документи, що стосуються оцінюваного товару; за наявності - інші платіжні та/або бухгалтерські документи, що підтверджують вартість товару та містять реквізити, необхідні для ідентифікації ввезеного товару; транспортні (перевізні) документи, якщо за умовами поставки витрати на транспортування не включені у вартість товару, а також документи, що містять відомості про вартість перевезення оцінюваних товарів; копія імпортної ліцензії, якщо імпорт товару підлягає ліцензуванню; якщо здійснювалося страхування - страхові документи, а також документи, що містять відомості про вартість страхування.

Частиною 3 вказаної статті також передбачено, що у разі якщо документи, зазначені у ч. 2 цієї статті, містять розбіжності, декларант або уповноважена ним особа на письмову вимогу митного органу зобов`язані протягом 10 календарних днів надати (за наявності) такі документи: договір (угоду, контракт) із третіми особами, пов`язаний з договором (угодою , контрактом) про поставку товарів, митна вартість яких визначається; рахунки про здійснення платежів третім особам на користь продавця, якщо такі платежі здійснюються за умовами, визначеними договором (угодою, контрактом); рахунки про сплату комісійних, посередницьких послуг, пов`язаних із виконанням умов договору (угоди, контракту); виписку з бухгалтерської документації; ліцензійний та авторський договір покупця, що стосується оцінюваних товарів та є умовою продажу оцінюваних товарів; каталоги, специфікації, прейскуранти (прайс-листи) виробника товару; копію митної декларації країни відправлення; висновки про якісні та вартісні характеристики товарів, підготовлені спеціалізованими експертними організаціями, та/або інформація біржових організацій про вартість товару або сировини.

Забороняється вимагати від декларанта або уповноваженої ним особи будь-які інші документи, відмінні від тих, що зазначені в цій статті.

Відповідно до ч. 1, 2, 3 ст. 54 Митного кодексу України передбачено, що контроль правильності визначення митної вартості товарів здійснюється митним органом під час проведення митного контролю і митного оформлення шляхом перевірки числового значення заявленої митної вартості. Контроль правильності визначення митної вартості товарів за основним методом - за ціною договору (контракту) щодо товарів, які ввозяться на митну територію України відповідно до митного режиму імпорту (вартість операції), здійснюється митним органом шляхом перевірки розрахунку, здійсненого декларантом, за відсутності застережень щодо застосування цього методу, визначених у частині першійстатті 58 цього Кодексу. За результатами здійснення контролю правильності визначення митної вартості товарів митний орган визнає заявлену декларантом або уповноваженою ним особою митну вартість чи приймає письмове рішення про її коригування відповідно до положеньстатті 55 Митного кодексу України.

Приписами ст. 337 Митного кодексу України передбачено, що перевірка документів та відомостей, які подаються органам доходів і зборів під час переміщення товарів, транспортних засобів комерційного призначення через митний кордон України, здійснюється візуально, із застосуванням інформаційних технологій шляхом проведення: формато-логічного контролю; контролю співставлення; контролю із застосуванням системи управління ризиками та в інші способи, передбачені цим Кодексом.

При здійсненні контролю правильності визначення митної вартості товарів митний орган повинен впевнитися, що заявлена декларантом митна вартість товару ґрунтується на дійсній вартості, під якою, відповідно до статті УІІ ГАТТ 1994 року, згода на обов`язковість якої надана Верховною Радою України, розуміється ціна, за якою такий або аналогічний товар продається або пропонується для продажу при нормальній ході торгівлі в умовах повної конкуренції.

Примітками до п. 2 статті VІІ «Оцінка товару для митних цілей» ГАТТ (1947) визначено, що сумісним зі статтею VІІ було б припущення, що «дійсна вартість» може бути представлена ціною, зазначеною у рахунку, плюс будь-які не включені до неї збори за виправдані витрати, які є звичайними складовими «дійсної вартості», а також плюс будь-яка виняткова знижка чи інше зменшення звичайної конкурентної ціни.

Згідно із п. 1 ч. 4 ст. 54 Митного кодексу України контроль заявленої декларантом митної вартості товарів здійснюється шляхом перевірки числового значення заявленої митної вартості, наявності в поданих документах усіх відомостей, що підтверджують числові значення складових митної вартості товарів, чи відомостей щодо ціни, що була фактично сплачена або підлягає сплаті за ці товари.

Відповідно до частини 6статті 54 Митного кодексу України орган доходів і зборів може відмовити у митному оформленні товарів за заявленою декларантом або уповноваженою ним особою митною вартістю виключно за наявності обґрунтованих підстав вважати, що заявлено неповні та/або недостовірні відомості про митну вартість товарів, у тому числі невірно визначено митну вартість товарів, у разі:

1) невірно проведеного декларантом або уповноваженою ним особою розрахунку митної вартості;

2) неподання декларантом або уповноваженою ним особою документів згідно з переліком та відповідно до умов, зазначених у частинах другій - четвертій статті 53 цього Кодексу, або відсутності у цих документах всіх відомостей, що підтверджують числові значення складових митної вартості товарів, чи відомостей щодо ціни, що була фактично сплачена або підлягає сплаті за ці товари;

3) невідповідності обраного декларантом або уповноваженою ним особою методу визначення митної вартості товару умовам, наведеним у главі 9 цього Кодексу;

4) надходження до органу доходів і зборів документально підтвердженої офіційної інформації органів доходів і зборів інших країн щодо недостовірності заявленої митної вартості.

Як вірно встановлено судом першої інстанції та вбачається з карток відмови у прийнятті митних декларацій, митному оформленні випуску чи пропуску товарів, транспортних засобів комерційного призначення, відповідачем зазначено підстави відмови, що митне оформлення товару заявлено за ставкою ПДВ у розмірі 7%, що є неможливим, адже сфера дії Технічного Регламенту, затвердженого постановою Кабінету Міністрів України від 02 жовтня 2020 року № 753, не поширюється на вказану продукцію, оскільки товар не є готовим медичним виробом до першого застосування за призначенням кінцевим користувачем та/або споживачем.

Так, відповідно до абз. 2 та 3 пп. «в» п. 193,1 ст. 193 Податкового кодексу України, ставка ПДВ у розмірі 7% встановлена по операціях, зокрема, з постачання на митній території України та ввезення на митну територію України лікарських засобів, дозволених для виробництва і застосування в Україні та внесених до Державного реєстру лікарських засобів, а також медичних виробів, які внесені до Державного реєстру медичної техніки та виробів медичного призначення або відповідають вимогам відповідних технічних регламентів, що підтверджується документом про відповідність, та дозволені для надання на ринку та/або введення в експлуатацію і застосування в Україні; постачання на митній території в Україні та ввезення на митну територію України лікарських засобів, медичних виробів та /або медичного обладнання, дозволених для застосування у межах клінічних випробувань, дозвіл на проведення яких надано центральним органом виконавчої влади, що забезпечує формування державної політики у сфері охорони здоров`я.

З аналізу викладеного вбачається, що операції з постачання на митній території України та /або ввезення на митну територію України лікарських засобів, медичних виробів та виробів медичного призначення підлягають оподаткуванню ПДВ за ставкою податку у розмірі 7% відповідно до пп. «в» п. 193,1 ст. 193 ПК України, за умови, що такі:

1) лікарські засоби:

- дозволені для виробництва і застосування в Україні;

- внесені до Державного реєстру лікарських засобів;

2) медичні вироби:

- дозволені для надання на ринку та/або введення в експлуатацію i застосування в Україні;

- внесені до Державного реєстру медичної техніки та виробів медичного призначення або відповідають вимогам відповідних технічних регламентів, що підтверджується документом про відповідність.

При цьому, у разі, якщо при здійсненні операцій з постачання на митній території України та/або ввезення на митну територію України лікарських засобів /медичних виробів не дотримано хоча б однієї із зазначених умов, передбачених абз. 2 та 3 пп. «в» п. 193.1 ст. 193 ПК такі операції оподатковуються ПДВ у загальновстановленому порядку за ставкою 20%.

Позивачем при поданні митних декларацій було також надано Декларацію № 9 від 01.11.2019 ТОВ «Укрмедсерт» про відповідність товару «Марля медична вибілена в рулоні «Білосніжка», згідно до процедури оцінки відповідності, передбаченої Технічним регламентом, затвердженим постановою КМУ №753 від 02.10.2013.

Таким чином, митному органу були надані всі документи, що підтверджують відповідність товару критеріям до медичних виробів.

У класифікаторі медичних виробів НК 024:2023, затвердженого наказом Міністерства економічного розвитку i торгівлі України від 24.05.2023 №4139, наявний та визначений «Рулон марлевий, нестерильний (код 48126)» - нестерильний виріб у формі довгої смужки тканого матеріалу, що розтягується та вбирає (бавовни, целюлози), згорнутого в рулон, розроблений для використання в якості первинної пов`язки на рану або бандажа для утримання на місці марлевої подушечки або іншої пов`язки на тілі пацієнта. Призначено для забезпечення компресії без стягування; виріб може бути самоклейким (залишатися на місці при мінімальному використанні клейкої стрічки). Це вироби для одноразового використання. НК 024:2023 призначений для ідентифікації інструментів, апаратів, приладів, пристроїв, матеріалів або інших виробів, що належать до медичних виробів.

Отже, колегія суддів апеляційної інстанції доходить висновку, що оскільки у класифікаторі медичних виробів НК 024:2023, наявний та визначений «Рулон марлевий, нестерильний (код 48126)», останній належить до медичних виробів.

Таким чином, застосування ТОВ «Укрмедтекстиль» 7% ставки ПДВ по операції з ввезення на митну територію України тканини бавовняної полотняного переплетення «Марля медична вибілена в рулоні «Білосніжка» цілком відповідає вимогам пп. «в» п. 193.1 ст. 193 ПК України.

Колегія суддів апеляційної інстанції вважає безпідставними посилання апелянта на роз`яснення Міністерства охорони здоров`я, які викладені у листі від 07.03.2024 №24-04/10300/2-24, оскільки останнє має виключно рекомендаційний характер, та не є нормативно-правовим актом.

Щодо належності товару до медичних виробів, колегія суддів апеляційної інстанції зазначає, що Класифікатор медичних виробів НК 024:2023, затверджений наказом Міністерства економічного розвитку i торгівлі України від 24.05.2023 №4139, містить у переліку медичний виріб - «Рулон марлевий, нестерильний (код 48126)» - нестерильний виріб у формі довгої смужки тканого матеріалу, що розтягується та вбирає (бавовни, целюлози), згорнутого в рулон, розроблений для використання в якості первинної пов`язки на рану або бандажа для утримання на місці марлевої подушечки або іншої пов`язки на тілі пацієнта. Призначено для забезпечення компресії без стягування; виріб може бути самоклейким (залишатися на місці при мінімальному використанні клейкої стрічки). Це вироби для одноразового використання. НК 024:2023 призначений для ідентифікації інструментів, апаратів, приладів, пристроїв, матеріалів або інших виробів, що належать до медичних виробів.

Отже, оскільки у класифікаторі медичних виробів НК 024:2023, наявний та визначений «Рулон марлевий, нестерильний (код 48126)», останній належить до медичних виробів.

Суд апеляційної інстанції зазначає, що відповідачем ані в суді першої інстанції, ані під час апеляційного розгляду справи не спростовано, що ввезений позивачем на митну територію України товар підпадає під визначення медичних виробів, а позивачем надано декларацію про відповідність, передбачену Технічним регламентом, а також повну відповідність умовам оподаткування за ставкою 7%.

Отже, в даному випадку позивачем доведено, що «Марля медична вибілена в рулоні «Білосніжка», відноситься до категорії товару, який у класифікаторі медичних виробів НК 024:2023, затверджений наказом Міністерства економічного розвитку i торгівлі України від 24.05.2023 №4139, наявний та визначений як «Рулон марлевий, нестерильний (код 48126)» - нестерильний виріб, і відноситься до медичних виробів, що є законною підставою для скасування оскаржуваних карток відмови в прийнятті митної декларації, митному оформленні випуску чи пропуску товарів, транспортних засобів комерційного призначення № UA100380/2025/000220 від 05.03.2025 та № UA100380/2025/000225 від 06.03.2025.

Отже, колегія суддів апеляційної інстанції зазначає, що принцип обґрунтованості рішення суб`єкта владних повноважень має на увазі, що рішенням повинне бути прийнято з урахуванням усіх обставин, що мають значення для прийняття рішення (вчинення дії), на оцінці усіх фактів та обставин, що мають значення.

Європейський Суд з прав людини у рішенні по справі «Суомінен проти Фінляндії» (Suominen v. Finland), № 37801/97, п. 36, від 1 липня 2003 року, вказує, що орган влади зобов`язаний виправдати свої дії, навівши обґрунтування своїх рішень.

У рішенні від 10.02.2010 у справі «Серявін та інші проти України» Європейський суд з прав людини зазначив, що у рішеннях суддів та інших органів з вирішення спорів мають бути належним чином зазначені підстави, на яких вони ґрунтуються, а в рішенні від 27.09.2010 по справі «Гірвісаарі проти Фінляндії» - що ще одне призначення обґрунтованого рішення полягає в тому, щоб продемонструвати сторонам, що вони були почуті.

Як зазначено в п. 4.1 Рішення Конституційного суду України від 02.11.2004 р. N 15-рп/2004 суд, здійснюючи правосуддя на засадах верховенства права, забезпечує захист гарантованих Конституцією та законами України прав і свобод людини і громадянина, прав і законних інтересів юридичних осіб, інтересів суспільства і держави.

Європейський суд з прав людини у своїх рішеннях визначив окремі ознаки принципу верховенства права у розбудові національних систем правосуддя та здійсненні судочинства, яких мають дотримуватись держави - члени Ради Європи, що підписали Конвенцію про захист прав людини і основоположних свобод 1950 року.

Колегія суддів апеляційної інстанції бере до уваги правову позицію Європейського суду з прав людини, яка викладена в справі «Пономарьов проти України» (пункт 40 мотивувальної частини рішення від 3 квітня 2008 року), в якому Суд наголосив, що «право на справедливий судовий розгляд», яке гарантовано п. 1 ст. 6 Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод 1950 року, має розумітися у світлі преамбули Конвенції, у відповідній частині якої зазначено, що верховенство права є спільною спадщиною Високих Договірних Сторін. Одним з фундаментальних аспектів верховенства права є принцип правової визначеності, який передбачає повагу до принципу res judicata - принципу остаточності рішень суду.

У справі «Сокуренко і Стригун проти України» Європейський суд з прав людини зазначив, що «стаття 6 Конвенції не зобов`язує держав - учасників Конвенції створювати апеляційні чи касаційні суди. Однак там, де такі суди існують, необхідно дотримуватись гарантій, визначених у статті 6» (пункт 22 мотивувальної частини рішення від 20 липня 2006 року).

Аналіз наведених положень дає підстави колегії суддів апеляційної інстанції дійти висновку, що даний адміністративний позов підлягає задоволенню, а тому доводи апеляційної скарги не заслуговують на увагу суду, оскільки позивачем була доведено належними доказами протиправність оскаржуваних рішень митного органу.

Відповідно до ч.1 ст. 308 КАС України суд апеляційної інстанції переглядає справу за наявними у ній і додатково поданими доказами та перевіряє законність і обґрунтованість рішення суду першої інстанції в межах доводів та вимог апеляційної скарги.

Колегія суддів апеляційної інстанції доходить до висновку, що інші доводи апелянта не знайшли свого підтвердження під час апеляційного розгляду, а тому судом до уваги не приймаються.

Відповідно до ч. 2 ст. 19 Конституції України органи державної влади та органи місцевого самоврядування, їх посадові особи зобов`язані діяти лише на підставі, в межах повноважень та у спосіб, що передбачені Конституцією та законами України.

Отже, колегія суддів апеляційної інстанції вважає, що судом першої інстанції було вірно встановлено фактичні обставини справи, надано належну оцінку дослідженим доказам, прийнято законне та обґрунтоване рішення у відповідності з вимогами матеріального та процесуального права.

Обставини, викладені в апеляційній скарзі, до уваги не приймаються, оскільки є необґрунтованими та не є підставами для скасування рішення суду першої інстанції.

В зв`язку з цим, колегія суддів вважає необхідним апеляційну скаргу залишити без задоволення, а рішення суду першої інстанції - без змін.

Відповідно до ч. 1 ст. 257 КАС України за правилами спрощеного позовного провадження розглядаються справи незначної складності.

Так, згідно ч. 1 ст. 260 КАС України питання про розгляд справи за правилами спрощеного позовного провадження суд вирішує в ухвалі про відкриття провадження у справі.

Згідно з п. 2 ч. 5 ст. 328 КАС України не підлягають касаційному оскарженню судові рішення у справах незначної складності.

Керуючись ст.ст. 242, 257, 260, 308, 310, 315, 316, 321, 322, 325, 328 КАС України, суд, -

П О С Т А Н О В И В:

Апеляційну скаргу Київської митниці - залишити без задоволення.

Рішення Черкаського окружного адміністративного суду від 22 вересня 2025 року - залишити без змін.

Постанова суду набирає законної сили з дати її прийняття, є остаточною та оскарженню не підлягає.

Головуючий суддя: М.І. Кобаль

Судді: Н.П. Бужак

Ю.К. Черпак

Повний текст виготовлено 09.11.2026 року