Постанова № 141375399 у справі № 640/23564/21 від 10.11.2026

ШОСТИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД

Справа № 640/23564/21 суддя першої інстанції: Панченко Н.Д.

ПОСТАНОВА

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

10 листопада 2026 року м. Київ

Шостий апеляційний адміністративний суд у складі:

судді-доповідача - Воловика С.В.,

суддів - Кобаля М.І., Осіпової О.О.,

за участю секретаря судового засідання - Бетіна М.О.,

представника позивача - Бичека В.А.,

представника відповідача - Коперсака М.С.,

розглянувши у відкритому судовому засіданні в приміщенні суду в місті Києві апеляційну скаргу Південного міжрегіонального управління ДПС по роботі з великими платниками податків на рішення Київського окружного адміністративного суду від 24 жовтня 2025 року у справі № 640/23564/21 за позовом Товариства з обмеженою відповідальністю «ГРЕЙН ПАУЕР» до Південного міжрегіонального управління ДПС по роботі з великими платниками податків про визнання протиправним та скасування податкового повідомлення-рішення,

В С Т А Н О В И В:

Товариство з обмеженою відповідальністю «ГРЕЙН ПАУЕР» (далі - позивач, ТОВ «ГРЕЙН ПАУЕР», Товариство) звернулося з позовною заявою до Південного міжрегіонального управління ДПС по роботі з великими платниками податків (далі - відповідач, апелянт, контролюючий орган), у якій просило суд визнати протиправним та скасувати податкове повідомлення-рішення відповідача від 04.08.2021 № 153/34-00-07-01.

Рішенням Київського окружного адміністративного суду від 24 жовтня 2025 року позов задоволено, визнано протиправним та скасовано податкове повідомлення-рішення № 153/34-00-07-01, стягнуто на користь позивача за рахунок бюджетних асигнувань відповідача судовий збір у розмірі 22 700,00 грн. При цьому в резолютивній частині рішення датою оскаржуваного податкового повідомлення-рішення зазначено 11.08.2021.

Підставою для задоволення позову суд першої інстанції визначив те, що реальність господарських операцій позивача з ТОВ «НАЗАР-2011» та ТОВ «САНШАЙН ОЙЛ» підтверджується належним чином оформленими первинними документами, а також документами щодо зберігання, перевезення та експорту придбаного зерна.

Суд першої інстанції також виходив з того, що висновки контролюючого органу ґрунтуються на податковій інформації щодо контрагентів по ланцюгу постачання, яка не є належним доказом порушення позивачем податкового законодавства, а доказів обізнаності позивача з можливими порушеннями контрагентів та узгодженості їхніх дій відповідач не надав.

Не погоджуючись із зазначеним рішенням, контролюючий орган звернувся з апеляційною скаргою, у якій вказує на неповне з`ясування судом першої інстанції обставин справи, порушення норм процесуального права та неправильне застосування норм матеріального права, у зв`язку з чим просить скасувати рішення Київського окружного адміністративного суду від 24 жовтня 2025 року та ухвалити нове рішення, яким у задоволенні позову відмовити.

Обґрунтовуючи апеляційну скаргу, відповідач зазначає про те, що ТОВ «НАЗАР-2011» та ТОВ «САНШАЙН ОЙЛ» не є виробниками реалізованої позивачу сільськогосподарської продукції, а аналіз даних Єдиного реєстру податкових накладних (далі - ЄРПН), податкової звітності та інших відомостей інформаційних баз контролюючого органу свідчить про відсутність законного джерела походження цього товару.

Зокрема, апелянт вказує, що постачальник ТОВ «НАЗАР-2011» - ТОВ «МОДУС АГРО» з урахуванням площі орендованих земельних ділянок, середньої врожайності зернових культур у Харківській області, відсутності придбання посівного матеріалу та послуг зі зберігання, сушіння і перевезення зерна, а також суперечностей у статистичній звітності не мав фізичної можливості виростити реалізовану продукцію.

Стосовно ТОВ «САНШАЙН ОЙЛ» апелянт стверджує, що його постачальники ТОВ «ПЕРФЕКТ САНФЛАВЕР», ТОВ «БАЗЕЛЬ ІМПОРТ» і ТОВ «ЮТВЕЛ», а також суб`єкти господарювання наступних ланок ланцюга постачання не здійснювали придбання чи вирощування відповідної продукції, частина з них має спільних із ТОВ «САНШАЙН ОЙЛ» посадових осіб, а податковою інформацією ГУ ДПС у Донецькій області встановлено нереальність операцій ТОВ «САНШАЙН ОЙЛ» з його постачальниками та невстановлення його місцезнаходження.

Крім того, апелянт зауважив на тому, що наявність зареєстрованої податкової накладної є необхідною, але не достатньою умовою формування податкового кредиту, податкова інформація з офіційних джерел є належним доказом у справі, позивач не проявив належної обачності під час вибору контрагентів, а суд першої інстанції всупереч пункту 2 частини четвертої статті 246 Кодексу адміністративного судочинства України (далі - КАС України) не навів мотивів відхилення доказів відповідача.

Ухвалою Шостого апеляційного адміністративного суду від 27 листопада 2025 року відкрито апеляційне провадження у справі, встановлено строк для подання відзиву, матеріали справи витребувано з Київського окружного адміністративного суду.

Не погоджуючись з вимогами апеляційної скарги, ТОВ «ГРЕЙН ПАУЕР» у додаткових поясненнях від 11 грудня 2025 року зазначило, що реальність господарських операцій з ТОВ «НАЗАР-2011» та ТОВ «САНШАЙН ОЙЛ» підтверджується первинними документами, документами щодо приймання та зберігання зерна на зерновому складі, його перевезення залізничним транспортом і перевалки в порту, а також митними деклараціями на експорт, тоді як висновки контролюючого органу ґрунтуються виключно на податковій інформації щодо третіх осіб по ланцюгу постачання.

Позивач також звернув увагу на те, що контролюючий орган не дослідив операції ТОВ «НАЗАР-2011» з іншими постачальниками - ТОВ «Компанія «БОТІК», ФОП ОСОБА_1 , СФГ «Костюченко Микола Іванович», безпідставно використав відомості приватного інтернет-ресурсу щодо середньої врожайності, а податкові накладні контрагентів зареєстровані в ЄРПН без зупинення їх реєстрації.

Ухвалою Шостого апеляційного адміністративного суду від 29.09.2026 апеляційну скаргу відповідача призначено до розгляду у відкритому судовому засіданні на 10.11.2026 об 11 год 30 хв.

Заслухавши суддю-доповідача, повноважних представників сторін, дослідивши матеріали справи, всебічно і повно з`ясувавши всі фактичні обставини та об`єктивно оцінивши докази, які мають юридичне значення для вирішення апеляційної скарги в їх сукупності, колегія суддів встановила наступне.

На підставі наказу від 18.06.2021 № 74, виданого відповідно до підпункту 20.1.4 пункту 20.1 статті 20, підпункту 78.1.8 пункту 78.1 статті 78 Податкового кодексу України (далі - ПК України), контролюючий орган провів документальну позапланову виїзну перевірку ТОВ «ГРЕЙН ПАУЕР» щодо дотримання податкового законодавства при декларуванні у податковій декларації з податку на додану вартість (далі - ПДВ) від 20.05.2021 № [номер приховано] від`ємного значення з ПДВ за квітень 2021 року, у тому числі заявленого до бюджетного відшкодування.

За результатами перевірки складено акт від 16.07.2021 № 209/34-00-07-01/40427580 (далі - акт перевірки), яким встановлено порушення позивачем підпункту «а» пункту 198.1, пунктів 198.2, 198.3 статті 198, пунктів 200.1, 200.4 статті 200 ПК України, що призвело до завищення суми ПДВ, яка підлягає бюджетному відшкодуванню за квітень 2021 року, на 4 385 341 грн.

Висновки акта перевірки ґрунтуються на тому, що позивач безпідставно включив до складу податкового кредиту суми ПДВ за податковими накладними ТОВ «НАЗАР-2011» (код ЄДРПОУ 42295617) у сумі 752 871 грн щодо постачання у листопаді - грудні 2020 року пшениці 2, 3, 4 класів врожаю 2020 року та за податковими накладними ТОВ «САНШАЙН ОЙЛ» (код ЄДРПОУ 43396016) у сумі 3 632 470 грн щодо постачання у грудні 2020 року - січні 2021 року пшениці 2, 3, 4 класів та кукурудзи 3 класу врожаю 2020 року.

На думку контролюючого органу, походження зазначеного товару встановити неможливо, оскільки ці контрагенти не є виробниками сільськогосподарської продукції, а за даними ЄРПН та інших інформаційних баз у постачальників попередніх ланок ланцюга постачання відсутні придбання або вирощування відповідного товару.

На підставі акта перевірки відповідач прийняв податкове повідомлення-рішення форми «В1» від 04.08.2021 № 153/34-00-07-01, яким позивачу зменшено суму бюджетного відшкодування з ПДВ, задекларовану на рахунок платника у банку, за квітень 2021 року на 4 385 341 грн та застосовано штрафні (фінансові) санкції у розмірі 1 096 335 грн.

Як встановлено судом першої інстанції та підтверджується матеріалами справи, між ТОВ «ГРЕЙН ПАУЕР» (покупець) і ТОВ «НАЗАР-2011» (постачальник) укладено договори поставки від 01.07.2020 № 26 (на умовах CPT) та від 17.07.2020 № 139 (на умовах EXW), предметом яких є пшениця 2, 3, 4 класів врожаю 2020 року.

Додатковими угодами № 7 до договору № 26, № 12 і № 13 до договору № 139 сторони погодили кількість товару, строки поставки та місце поставки - зерновий склад ТОВ «ГРЕЙН ТЕХ АГРО» (ТОВ «ГТА») у с. Варварівка Юр`ївського району Дніпропетровської області.

На виконання цих договорів у листопаді - грудні 2020 року ТОВ «НАЗАР-2011» поставило позивачу 684,703 т пшениці, що підтверджується видатковими накладними, зареєстрованими в ЄРПН податковими накладними, платіжними дорученнями, реєстрами накладних на прийняте зерно, актами приймання-передачі зерна, аналізними картками та складськими квитанціями зернового складу ТОВ «ГРЕЙН ТЕХ АГРО».

Крім того, між позивачем та ТОВ «САНШАЙН ОЙЛ» укладено договори поставки від 03.12.2020 № 420, предметом якого є пшениця 2, 3, 4 класів врожаю 2020 року, та № 421, предметом якого є кукурудза 3 класу врожаю 2020 року, з поставкою на умовах CPT на зерновий склад ТОВ «ГРЕЙН ТЕХ АГРО», а також додаткові угоди № 1 - № 9 до договору № 420 та додаткову угоду № 1 до договору № 421.

Поставку товару за цими договорами у грудні 2020 року - січні 2021 року підтверджують видаткові накладні, зареєстровані в ЄРПН податкові накладні, платіжні доручення, реєстри накладних на прийняте зерно, реєстри прийнятого транспорту, аналізні картки та складські квитанції ТОВ «ГРЕЙН ТЕХ АГРО».

Між позивачем та ТОВ «ГРЕЙН ТЕХ АГРО» укладено договір складського зберігання від 01.07.2020 № 1, за умовами якого зерновий склад приймає на знеособлене зберігання зерно, що є власністю позивача, та видає складські документи на зерно не пізніше наступного робочого дня після його приймання.

Подальше перевезення зерна залізничним транспортом до морського терміналу ТОВ «МСП «Ніка-Тера» у м. Миколаєві, з яким позивач уклав договір про надання послуг перевалки та зберігання від 06.05.2019 № 115/нк-19, здійснювалося на підставі договору з АТ «Українська залізниця» від 07.07.2020 № 99-40427580/2020-0001, що підтверджується залізничними накладними за грудень 2020 року - березень 2021 року.

Придбане зерно реалізоване позивачем на експорт компанії ORSETT TRADING SA за контрактами від 20.05.2020 № MW-FOB-20-05-20 (пшениця) та від 25.09.2020 № FC-FOB-25-09-20 (кукурудза), що підтверджується митними деклараціями № UA508150/2021/000374, № UA508150/2021/000375, № UA508150/2021/001460 та № UA508150/2021/001616.

До матеріалів справи також долучено документи щодо придбання ТОВ «НАЗАР-2011» пшениці врожаю 2020 року у ТОВ «МОДУС АГРО», ТОВ «Компанія «БОТІК», ФОП ОСОБА_1 та СФГ «Костюченко Микола Іванович» (договори, видаткові та товарно-транспортні накладні, звіти про посіви, відомості щодо земельних ділянок), а також щодо придбання ТОВ «САНШАЙН ОЙЛ» пшениці та кукурудзи у ТОВ «ПЕРФЕКТ САНФЛАВЕР», ТОВ «ЮТВЕЛ» і ТОВ «БАЗЕЛЬ ІМПОРТ» (договори, специфікації, видаткові та податкові накладні, статистичні звіти ТОВ «ПЕРФЕКТ САНФЛАВЕР» за формами № 4-сг і № 29-сг).

Акт перевірки не містить зауважень щодо оформлення наданих позивачем первинних документів, при цьому в ньому зазначено, що до перевірки надано складські квитанції щодо переоформлення пшениці від ТОВ «НАЗАР-2011» та ТОВ «САНШАЙН ОЙЛ» на позивача на зерновому складі ТОВ «ГРЕЙН ТЕХ АГРО».

Як зазначено в рішенні суду першої інстанції та не спростовано в апеляційній скарзі, у судовому засіданні представник відповідача не заперечував факту поставки товару, ставлячи під сумнів лише його походження у попередніх ланках ланцюга постачання.

Перевіривши правильність застосування судом першої інстанції норм матеріального права й дотримання норм процесуального права, повноту встановлення фактичних обставин справи та їх правову оцінку в межах доводів та вимог апеляційної скарги, колегія суддів зазначає, що на виконання частини 2 статті 19 Конституції України, органи державної влади та органи місцевого самоврядування, їх посадові особи зобов`язані діяти лише на підставі, в межах повноважень та у спосіб, що передбачені Конституцією та законами України.

Наведена норма означає, що суб`єкт владних повноважень зобов`язаний діяти лише на виконання закону, за умов і обставин, визначених ним, вчиняти дії, не виходячи за межі прав та обов`язків, дотримуватися встановленої законом процедури, обирати лише встановлені законодавством України способи правомірної поведінки під час реалізації своїх владних повноважень.

Частиною 2 статті 2 КАС України встановлено, що у справах про оскарження рішень, дій чи бездіяльності суб`єктів владних повноважень адміністративні суди перевіряють, чи прийняті (вчинені) вони:

1) на підставі, у межах повноважень та у спосіб, що визначені Конституцією та законами України;

2) з використанням повноваження з метою, з якою це повноваження надано;

3) обґрунтовано, тобто з урахуванням усіх обставин, що мають значення для прийняття рішення (вчинення дії);

4) безсторонньо (неупереджено);

5) добросовісно;

6) розсудливо;

7) з дотриманням принципу рівності перед законом, запобігаючи всім формам дискримінації;

8) пропорційно, зокрема з дотриманням необхідного балансу між будь-якими несприятливими наслідками для прав, свобод та інтересів особи і цілями, на досягнення яких спрямоване це рішення (дія);

9) з урахуванням права особи на участь у процесі прийняття рішення;

10) своєчасно, тобто протягом розумного строку.

Відносини, що виникають у сфері справляння податків і зборів, регулюються Податковим кодексом України. Зокрема, цим Кодексом визначається вичерпний перелік податків та зборів, що справляються в Україні, порядок їх адміністрування, платники податків та зборів, їх права та обов`язки, компетенція контролюючих органів, повноваження і обов`язки їх посадових осіб під час адміністрування податків та зборів, а також відповідальність за порушення податкового законодавства.

Норми ПК України та інших актів законодавства наводяться далі в редакції, чинній на час виникнення спірних правовідносин (листопад 2020 року - квітень 2021 року).

Відповідно до підпункту 14.1.18 пункту 14.1 статті 14 ПК України бюджетне відшкодування - відшкодування від`ємного значення податку на додану вартість на підставі підтвердження правомірності сум бюджетного відшкодування податку на додану вартість за результатами перевірки платника.

Згідно з підпунктом 14.1.181 пункту 14.1 статті 14 ПК України податковий кредит - сума, на яку платник податку на додану вартість має право зменшити податкове зобов`язання звітного (податкового) періоду, визначена згідно з розділом V цього Кодексу.

За приписами пункту 44.1 статті 44 ПК України для цілей оподаткування платники податків зобов`язані вести облік доходів, витрат та інших показників, пов`язаних з визначенням об`єктів оподаткування та/або податкових зобов`язань, на підставі первинних документів, регістрів бухгалтерського обліку, фінансової звітності, інших документів, пов`язаних з обчисленням і сплатою податків і зборів, ведення яких передбачено законодавством. Платникам податків забороняється формування показників податкової звітності, митних декларацій на підставі даних, не підтверджених документами, що визначені абзацом першим цього пункту.

Відповідно до підпункту «а» пункту 198.1 статті 198 ПК України до податкового кредиту відносяться суми податку, сплачені/нараховані у разі здійснення операцій з придбання або виготовлення товарів та послуг.

Згідно з пунктом 198.2 статті 198 ПК України датою віднесення сум податку до податкового кредиту вважається дата тієї події, що відбулася раніше: дата списання коштів з банківського рахунка платника податку на оплату товарів/послуг; дата отримання платником податку товарів/послуг.

Пунктом 198.3 статті 198 ПК України визначено, що податковий кредит звітного періоду визначається виходячи з договірної (контрактної) вартості товарів/послуг та складається із сум податків, нарахованих (сплачених) платником податку за ставкою, встановленою пунктом 193.1 статті 193 цього Кодексу, протягом такого звітного періоду, зокрема, у зв`язку з придбанням або виготовленням товарів та послуг.

Відповідно до абзацу першого пункту 198.6 статті 198 ПК України не відносяться до податкового кредиту суми податку, сплаченого (нарахованого) у зв`язку з придбанням товарів/послуг, не підтверджені зареєстрованими в ЄРПН податковими накладними/розрахунками коригування до таких податкових накладних чи не підтверджені митними деклараціями, іншими документами, передбаченими пунктом 201.11 статті 201 цього Кодексу.

Сума податку, що підлягає сплаті (перерахуванню) до Державного бюджету України або бюджетному відшкодуванню, визначається як різниця між сумою податкового зобов`язання звітного (податкового) періоду та сумою податкового кредиту такого звітного (податкового) періоду (пункт 200.1 статті 200 ПК України).

Від`ємне значення такої різниці за наявності умов, визначених пунктом 200.4 статті 200 ПК України, враховується у зменшення податкового боргу, підлягає бюджетному відшкодуванню за заявою платника та/або зараховується до складу податкового кредиту наступного звітного (податкового) періоду.

Згідно з абзацами першим та другим пункту 201.10 статті 201 ПК України при здійсненні операцій з постачання товарів/послуг платник податку - продавець товарів/послуг зобов`язаний в установлені терміни скласти податкову накладну, зареєструвати її в ЄРПН та надати покупцю за його вимогою. Податкова накладна, складена та зареєстрована в ЄРПН платником податку, який здійснює операції з постачання товарів/послуг, є для покупця таких товарів/послуг підставою для нарахування сум податку, що відносяться до податкового кредиту.

Статтею 1 Закону України «Про бухгалтерський облік та фінансову звітність в Україні» від 16.07.1999 № 996-XIV (далі - Закон № 996-XIV) визначено, що господарська операція - дія або подія, яка викликає зміни в структурі активів та зобов`язань, власному капіталі підприємства, а первинний документ - документ, який містить відомості про господарську операцію.

Відповідно до частини першої статті 9 Закону № 996-XIV підставою для бухгалтерського обліку господарських операцій є первинні документи. Частиною другою цієї статті визначено обов`язкові реквізити первинних документів, до яких належать, зокрема, назва документа (форми), дата складання, назва підприємства, від імені якого складено документ, зміст та обсяг господарської операції, одиниця виміру господарської операції, посади осіб, відповідальних за здійснення господарської операції і правильність її оформлення, особистий підпис або інші дані, що дають змогу ідентифікувати особу, яка брала участь у здійсненні господарської операції.

Системний аналіз наведених норм свідчить, що правові наслідки у вигляді виникнення у платника права на формування податкового кредиту наступають лише у разі реального (фактичного) вчинення господарських операцій з придбання товарів з метою їх використання у господарській діяльності, що пов`язані з рухом активів, зміною зобов`язань чи власного капіталу платника та відповідають економічному змісту укладених договорів, що має підтверджуватися належним чином оформленими первинними документами.

Верховний Суд у постанові від 23 січня 2023 року у справі № 280/1493/19 наголосив, що господарські операції для визначення податкового кредиту мають бути фактично здійсненими та підтвердженими належним чином оформленими первинними документами, а якщо господарська операція фактично не відбулася, то складені для її оформлення первинні документи не відповідають дійсності та не можуть бути підставою для податкового обліку.

Водночас, відповідно до частин першої та другої статті 77 КАС України кожна сторона повинна довести ті обставини, на яких ґрунтуються її вимоги та заперечення, крім випадків, встановлених статтею 78 цього Кодексу. В адміністративних справах про протиправність рішень, дій чи бездіяльності суб`єкта владних повноважень обов`язок щодо доказування правомірності свого рішення, дії чи бездіяльності покладається на відповідача. Суб`єкт владних повноважень повинен подати суду всі наявні у нього документи та матеріали, які можуть бути використані як докази у справі.

Застосовуючи наведені норми, Верховний Суд у постанові від 24 червня 2024 року у справі № 420/13918/22 виходив з того, що у спорах щодо правомірності формування платником даних податкового обліку обов`язок доведення відповідних обставин покладається на суб`єкта владних повноважень, а у разі надання контролюючим органом доказів, які в сукупності з іншими доказами свідчать, що документи, на підставі яких платник задекларував податковий кредит, містять недостовірну інформацію, платник податків має спростовувати ці доводи.

Отже, для правильного вирішення спору має значення, чи довів контролюючий орган належними і допустимими доказами, що зерно, задеклароване у первинних документах, не було фактично поставлене позивачу саме ТОВ «НАЗАР-2011» та ТОВ «САНШАЙН ОЙЛ», або що позивач знав чи, діючи з належною обачністю, мав знати про участь у схемі незаконного формування податкового кредиту.

Стосовно доказового значення податкової інформації колегія суддів зазначає, що вона, як і будь-який інший доказ, підлягає оцінці судом відповідно до статті 90 КАС України за внутрішнім переконанням, що ґрунтується на безпосередньому, всебічному, повному та об`єктивному дослідженні наявних у справі доказів у їх сукупності, зокрема у співвідношенні з первинними документами платника.

Верховний Суд у постанові від 01 лютого 2023 року у справі № 380/9660/21 зазначив, що наявна в контролюючого органу податкова інформація є лише підставою для поглибленої документальної перевірки платників на предмет фактичності правовідносин між ними, а за відсутності доказів, які беззаперечно свідчать про неможливість виконання операції або про її невиконання контрагентом, платник не може бути позбавлений можливості відобразити таку операцію у податковому обліку.

У постанові від 19 червня 2023 року у справі № 813/4501/13-а Верховний Суд дійшов висновку, що узагальнена податкова інформація щодо господарської діяльності контрагентів платника має лише інформативний характер і сама собою не доводить наявності податкових правопорушень саме платником, а посилання на неї як на критерій оцінки реальності господарських операцій є безпідставними, якщо надані платником до перевірки первинні документи не були проаналізовані в акті перевірки.

Крім того, Верховний Суд послідовно виходить з того, що правовідносини контрагента з третіми особами у ланцюгах постачання, з якими платник не вступав у господарські відносини, самі по собі не можуть бути самостійною та достатньою підставою для висновку про нереальність господарських взаємовідносин платника з його безпосередніми контрагентами за відсутності інших об`єктивних та підтверджених даних про порушення платником податкового законодавства (постанова від 01 лютого 2023 року у справі № 300/1753/21).

Платник податків не повинен зазнавати негативних наслідків у вигляді позбавлення права на податковий кредит за можливу неправомірну діяльність його контрагента, якщо не встановлено фактів, які свідчать про обізнаність платника щодо такої поведінки контрагента та злагодженість дій між ними (постанова Верховного Суду від 12 жовтня 2022 року у справі № 520/2388/2020). Підставою для донарахування платнику грошових зобов`язань може слугувати лише встановлення факту узгодженості його дій з недобросовісними постачальниками з метою незаконного отримання податкових вигод, обізнаності з такими діями або сприяння ухиленню постачальників у ланцюгу постачання від виконання податкових зобов`язань (постанова Верховного Суду від 05 жовтня 2022 року у справі № 640/12691/19, у якій контрагент платника так само не був виробником продукції, а лише придбавав її).

Велика Палата Верховного Суду у постанові від 07 липня 2022 року у справі № 160/3364/19 зазначила, що платник податків, використовуючи у своєму податковому обліку документи контрагента, повинен діяти розумно, добросовісно і з належною обачністю. Водночас контролюючий орган має довести, що платник діяв нерозумно, недобросовісно або без належної обачності, а також надати докази того, що розумними заходами добросовісний платник міг перевірити правдивість відповідних документів і мав достатні підстави для обґрунтованих сумнівів у їхньому змісті.

Отже, обов`язок доведення обізнаності платника з порушеннями, допущеними його контрагентами чи іншими особами у ланцюгу постачання, або недотримання ним належної обачності покладається на контролюючий орган. Платник податків має спростовувати такі доводи лише у разі, якщо контролюючий орган надав докази, які в сукупності з іншими доказами у справі свідчать про недостовірність відомостей у первинних документах.

Такий розподіл обов`язку доказування Верховний Суд підтвердив і в постанові від 14 квітня 2026 року у справі № 240/6750/21, у якій водночас наголосив, що для податкового обліку значення має факт виконання господарської операції саме тим постачальником, який зазначений у первинних документах. У постанові від 14 квітня 2026 року у справі № 520/525/20 Верховний Суд повторно зазначив, що правовідносини контрагента з третіми особами у ланцюгах постачання самі по собі, за відсутності інших об`єктивних та підтверджених даних про порушення платником податкового законодавства, не можуть бути самостійною та достатньою підставою для висновку про нереальність господарських операцій.

Надаючи оцінку доводам апелянта щодо операцій з ТОВ «НАЗАР-2011», колегія суддів враховує, що контролюючий орган не заперечує наявності та належного оформлення первинних документів за цими операціями, а також визнає, що до перевірки надавалися складські квитанції зернового складу ТОВ «ГРЕЙН ТЕХ АГРО» про переоформлення зерна з ТОВ «НАЗАР-2011» на позивача.

Складські квитанції, реєстри накладних на прийняте зерно та аналізні картки оформлені третьою особою - зерновим складом, фіксують надходження конкретних партій зерна, їх кількісні та якісні показники, а також зміну поклажодавця. У сукупності з видатковими накладними, податковими накладними та платіжними дорученнями ці документи підтверджують рух активу від постачальника до позивача та зміну майнового стану сторін.

Висновок про неможливість встановлення походження пшениці ґрунтується на аналізі діяльності лише одного з постачальників ТОВ «НАЗАР-2011» - ТОВ «МОДУС АГРО», тоді як документи щодо придбання ТОВ «НАЗАР-2011» зерна у ТОВ «Компанія «БОТІК», ФОП ОСОБА_1 та СФГ «Костюченко Микола Іванович» в акті перевірки не проаналізовані, а в апеляційній скарзі доводів щодо їх недостовірності не наведено.

Більше того, сам апелянт в апеляційній скарзі зазначає, що за результатами аналізу податкової інформації підтверджено відсутність неправомірного визначення сум податкового кредиту та податкових зобов`язань за господарськими операціями ТОВ «МОДУС АГРО» з ТОВ «НАЗАР-2011», що не узгоджується з висновком про безтоварність цих операцій.

Посилання апелянта на відомості інтерактивної карти врожайності, розміщеної на інтернет-ресурсі Latifundist.com, колегія суддів не приймає до уваги, оскільки такі відомості не є офіційними статистичними даними, відображають усереднені показники по області та не можуть підтверджувати фактичну врожайність конкретного господарства.

Так само відомості Державного реєстру речових прав на нерухоме майно про зареєстровані права оренди земельних ділянок одного з постачальників другої ланки, а також можливі невідповідності у його статистичній звітності свідчать щонайбільше про можливі порушення, допущені особою, з якою позивач у договірних відносинах не перебував, і самі по собі не спростовують факту надходження зерна від ТОВ «НАЗАР-2011» на зерновий склад та його переоформлення на позивача.

З приводу операцій з ТОВ «САНШАЙН ОЙЛ» колегія суддів зазначає, що висновки контролюючого органу ґрунтуються на аналізі даних ЄРПН і звітності суб`єктів господарювання другої та наступних ланок ланцюга постачання, а також на податковій інформації ГУ ДПС у Донецькій області від 04.03.2021 та від 12.05.2021.

Водночас ні акт перевірки, ні апеляційна скарга не містять доказів того, що зерно, яке надійшло на зерновий склад ТОВ «ГРЕЙН ТЕХ АГРО» та було переоформлене на позивача, надійшло від іншої особи, ніж ТОВ «САНШАЙН ОЙЛ», або що такого надходження не відбувалося.

Податкова інформація ГУ ДПС у Донецькій області стосується операцій ТОВ «САНШАЙН ОЙЛ» з його постачальниками і зводиться до неможливості їх підтвердження, а відомості про невстановлення місцезнаходження цього товариства ґрунтуються на інформації від 28.01.2021, тобто отриманій після завершення спірних поставок. Невиконання контрагентом своїх податкових обов`язків чи його відсутність за місцезнаходженням самі по собі не є безумовним свідченням недостовірності даних податкового обліку платника (постанова Верховного Суду від 19 червня 2023 року у справі № 810/1577/17).

Наявність спільних посадових осіб у ТОВ «САНШАЙН ОЙЛ», ТОВ «БАЗЕЛЬ ІМПОРТ», ТОВ «МАРЕСІЛТ», ТОВ «ЛІВСЕТ», ТОВ «СП «АРГІНІЯ», а також у ТОВ «ЮТВЕЛ», ТОВ «ОЛД СТРІМІНГ», ТОВ «ГРЕЙН СІДС» і ТОВ «ВЕЧІРНІЙ СВІТОЧ» може свідчити про ризиковість операцій у попередніх ланках ланцюга постачання.

Проте контролюючий орган не встановив і не довів пов`язаності позивача з цими особами, повернення сплачених позивачем коштів, замкнутого характеру їх руху чи інших обставин, які б свідчили про узгодженість дій позивача з постачальниками з метою одержання необґрунтованої податкової вигоди.

Колегія суддів також враховує, що листом від 21.01.2021 № 21/01-21 ТОВ «САНШАЙН ОЙЛ» повідомило позивача про неможливість надати документи щодо товаровиробників у зв`язку з відмовою ТОВ «ЮТВЕЛ» та ТОВ «БАЗЕЛЬ ІМПОРТ» їх надати.

Ця обставина виникла після завершення всіх спірних поставок і може характеризувати повноту перевірки позивачем джерела походження товару, однак вона не спростовує факту надходження зерна на зерновий склад, його перевезення до порту та подальшого експорту. Доказів того, що розумними заходами позивач міг і мав встановити недостовірність документів свого контрагента на момент здійснення операцій, відповідач, з урахуванням висновку Великої Палати Верховного Суду у справі № 160/3364/19, не надав.

Колегія суддів не залишає поза увагою позицію Верховного Суду, викладену в постанові від 05 травня 2023 року у справі № 160/15514/20, відповідно до якої свідченням безтоварності операцій із сільськогосподарською продукцією може бути відсутність реального (законного) джерела її походження у поєднанні з відсутністю у постачальників необхідних ресурсів, у перевізників - працівників і транспортних засобів, та з дефектами змісту первинних документів.

Однак обставини цієї справи є відмінними, оскільки зауважень до первинних документів позивача контролюючий орган не має, надходження зерна від спірних постачальників зафіксоване документами зернового складу, а його подальший рух підтверджений документами про залізничне перевезення, перевалку в порту та митне оформлення експорту.

Подібний підхід застосовано Верховним Судом у постанові від 24 червня 2024 року у справі № 420/13918/22 за спором між тими самими сторонами щодо іншого звітного періоду, у якій Суд погодився з висновками судів попередніх інстанцій про те, що контролюючий орган здійснив вибірковий аналіз ланцюга постачання, обмежившись податковою інформацією, а висновки акта перевірки не містили аналізу експортної діяльності позивача, на реалізацію якої були спрямовані спірні операції.

Колегія суддів також зауважує, що апелянт не навів обставин, які б свідчили про відсутність у позивача ділової мети, нетиповість цін, збитковість операцій чи використання придбаного зерна поза межами господарської діяльності. Навпаки, придбане зерно використане позивачем в оподатковуваних операціях з постачання на експорт.

Такі висновки узгоджуються з практикою Європейського суду з прав людини, який у рішеннях у справах «Інтерсплав» проти України (заява № 803/02) та «Булвес» АД проти Болгарії (заява № 3991/03) зазначив, що платник, який повністю виконав свої зобов`язання, не повинен нести негативних наслідків за дії чи бездіяльність постачальника, якщо відсутні ознаки його безпосередньої участі у зловживаннях у сфері ПДВ або обізнаності з ними.

З огляду на викладене, колегія суддів погоджується з висновком суду першої інстанції про те, що відповідач не довів нереальності господарських операцій позивача з ТОВ «НАЗАР-2011» та ТОВ «САНШАЙН ОЙЛ» та, як наслідок, і порушення позивачем підпункту «а» пункту 198.1, пунктів 198.2, 198.3 статті 198, пунктів 200.1, 200.4 статті 200 ПК України, що свідчить про невідповідність оскаржуваного податкового повідомлення-рішення критеріям, встановленим частиною другої статті 2 КАС України та про наявність підстав для його скасування.

Надаючи оцінку доводам апелянта про порушення судом першої інстанції пункту 2 частини четвертої статті 246 КАС України, колегія суддів зазначає, що суд першої інстанції не навів окремих мотивів відхилення доводів відповідача щодо невідповідностей у звітності ТОВ «МОДУС АГРО», пов`язаності суб`єктів господарювання у попередніх ланках ланцюга постачання та податкової інформації ГУ ДПС у Донецькій області.

Водночас суд апеляційної інстанції переглядає справу за наявними у ній і додатково поданими доказами та перевіряє законність і обґрунтованість рішення суду першої інстанції (частина перша статті 308 КАС України). Зазначені доводи апелянта досліджені та оцінені колегією суддів у цій постанові, і вони не спростовують правильності висновку суду першої інстанції по суті спору.

Колегія суддів також враховує, що в мотивувальній частині оскаржуваного рішення пункт 198.3 статті 198 ПК України наведено в редакції, яка не діяла на час виникнення спірних правовідносин, зроблено посилання на статтю 134 ПК України, яка не стосується предмета спору, а постанову Великої Палати Верховного Суду від 07 липня 2022 року помилково зазначено як ухвалену у справі № 160/3055/19 замість № 160/3364/19.

Проте такі неточності не вплинули на правильність вирішення спору, оскільки висновок суду першої інстанції ґрунтується на недоведеності відповідачем нереальності господарських операцій, тобто на нормах, які підлягали застосуванню до спірних правовідносин. Відповідно до абзацу другого частини другої статті 317 КАС України порушення норм процесуального права може бути підставою для скасування або зміни рішення лише тоді, якщо це порушення призвело до неправильного вирішення справи.

Колегія суддів звертає увагу і на те, що в резолютивній частині рішення суду першої інстанції датою податкового повідомлення-рішення № 153/34-00-07-01 зазначено 11.08.2021, тоді як із позовних вимог та обставин, встановлених у мотивувальній частині рішення, вбачається, що предметом спору є податкове повідомлення-рішення з тим самим номером від 04.08.2021.

Така невідповідність має характер описки, не впливає на суть ухваленого рішення і не є підставою для його скасування чи зміни в апеляційному порядку. Відповідно до частини першої статті 253 КАС України суд, який постановив судове рішення, може з власної ініціативи або за заявою учасника справи чи іншої заінтересованої особи виправити допущені в судовому рішенні цього суду описки незалежно від того, набрало судове рішення законної сили чи ні.

Частинами першою - третьою статті 242 КАС України встановлено, що рішення суду повинно ґрунтуватися на засадах верховенства права, бути законним і обґрунтованим. Законним є рішення, ухвалене судом відповідно до норм матеріального права при дотриманні норм процесуального права. Обґрунтованим є рішення, ухвалене судом на підставі повно і всебічно з`ясованих обставин в адміністративній справі, підтверджених тими доказами, які були досліджені в судовому засіданні, з наданням оцінки всім аргументам учасників справи.

Відповідно до статті 316 КАС України суд апеляційної інстанції залишає апеляційну скаргу без задоволення, а рішення або ухвалу суду - без змін, якщо визнає, що суд першої інстанції правильно встановив обставини справи та ухвалив судове рішення з додержанням норм матеріального і процесуального права.

Таким чином, враховуючи вищевикладене, колегія суддів дійшла висновку про те, що суд першої інстанції правильно встановив фактичні обставини справи, всебічно і повно дослідив наявні докази, надав їм належну оцінку, правильно застосував норми матеріального права та дотримався норм процесуального права при ухваленні оскаржуваного рішення, що свідчить про необґрунтованість апеляційної скарги та відсутність підстав для її задоволення.

Керуючись статтями 308, 310, 315, 316, 321, 322, 325, 328, 329 Кодексу адміністративного судочинства України, суд

П О С Т А Н О В И В:

Апеляційну скаргу Південного міжрегіонального управління ДПС по роботі з великими платниками податків на рішення Київського окружного адміністративного суду від 24 жовтня 2025 року у справі № 640/23564/21 за позовом Товариства з обмеженою відповідальністю «ГРЕЙН ПАУЕР» до Південного міжрегіонального управління ДПС по роботі з великими платниками податків про визнання протиправним та скасування податкового повідомлення-рішення - залишити без задоволення.

Рішення Київського окружного адміністративного суду від 24 жовтня 2025 року у справі № 640/23564/21 - залишити без змін.

Постанова набирає законної сили з дати її прийняття та може бути оскаржена в касаційному порядку до Верховного Суду протягом тридцяти днів з дня складення повного судового рішення відповідно до статей 328, 329 Кодексу адміністративного судочинства України.

В повному обсязі постанова складена 10.11.2026.

Суддя-доповідач С.В. Воловик

Судді М.І. Кобаль

О.О. Осіпова