Постанова № 141375483 у справі № 320/37174/24 від 09.11.2026

ШОСТИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД

Справа № 320/37174/24 Суддя (судді) першої інстанції: Жукова Є.О.

ПОСТАНОВА

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

09 листопада 2026 року м. Київ

Шостий апеляційний адміністративний суд у складі колегії:

головуючий суддя Парінов А.Б.,

судді: Беспалов О.О.,

Грибан І.О.,

розглянувши у порядку письмового провадження апеляційну скаргу Головного управління Пенсійного фонду України в м. Києві на рішення Київського окружного адміністративного суду від 03 вересня 2025 року у справі за адміністративним позовом ОСОБА_1 до Головного управління Пенсійного фонду України в м. Києві про визнання протиправними дій, зобов`язання вчини дії, -

В С Т А Н О В И В:

ОСОБА_1 звернувся до Київського окружного адміністративного суду з позовом до Головного управління Пенсійного фонду України в м. Києві, в якому просив визнати протиправними дії відповідача щодо відмови перерахувати та виплатити йому пенсію у розмірі 71 % від суми грошового забезпечення без обмеження максимальним розміром на підставі довідок Служби безпеки України від 08.05.2024 № 21/3-9/878-227 - починаючи з 01.02.2022 та № 21/3-9/878-228 - починаючи з 01.02.2023, і зобов`язати відповідача провести такий перерахунок і виплату, а також з урахуванням підвищення пенсії відповідно до постанов Кабінету Міністрів України від 16.02.2022 № 118 (з 01.03.2022), від 24.02.2023 № 168 (з 01.03.2023) і від 23.02.2024 № 185 (з 01.03.2024) без обмеження максимального розміру пенсії.

Позов обґрунтовано тим, що відповідач безпідставно відмовив позивачу в перерахунку пенсії на підставі оновлених довідок про розмір грошового забезпечення, виданих уповноваженим органом.

Ухвалою Київського окружного адміністративного суду від 19.08.2024 відкрито провадження у справі та вирішено розглядати її за правилами спрощеного позовного провадження без повідомлення (виклику) учасників справи.

Рішенням Київського окружного адміністративного суду від 03 вересня 2025 року позов задоволено частково:

визнано протиправними дії Головного управління Пенсійного фонду України в м. Києві щодо відмови ОСОБА_1 у проведенні перерахунку пенсії з 01 лютого 2022 року на підставі довідки про розмір грошового забезпечення від 08.05.2024 № 21/3-9/878-227, виданої Фінансово-економічним управлінням Служби безпеки України;

зобов`язано Головне управління Пенсійного фонду України в м. Києві здійснити перерахунок та виплату пенсії ОСОБА_1 з 01 лютого 2022 року на підставі цієї довідки з розрахунку 71 % сум грошового забезпечення, без обмеження пенсії максимальним розміром, з урахуванням раніше виплачених сум;

визнано протиправними дії Головного управління Пенсійного фонду України в м. Києві щодо відмови позивачу у проведенні перерахунку пенсії з 01 лютого 2023 року на підставі довідки про розмір грошового забезпечення від 08.05.2024 № 21/3-9/878-228, виданої Фінансово-економічним управлінням Служби безпеки України;

зобов`язано Головне управління Пенсійного фонду України в м. Києві здійснити перерахунок та виплату пенсії позивачу з 01 лютого 2023 року на підставі цієї довідки з розрахунку 71 % сум грошового забезпечення, без обмеження пенсії максимальним розміром, з урахуванням раніше виплачених сум;

у задоволенні решти позовних вимог відмовлено.

Задовольняючи позов у цій частині, суд першої інстанції виходив з того, що позивач надав відповідачу довідки про розмір грошового забезпечення встановленої форми, видані уповноваженим органом, тому відповідач не мав правових підстав для відмови в перерахунку пенсії. Обмеження максимальним розміром пенсії, призначеної за Законом України від 09 квітня 1992 року № 2262-XII "Про пенсійне забезпечення осіб, звільнених з військової служби, та деяких інших осіб" (далі - Закон № 2262-XII), суд першої інстанції визнав таким, що після Рішення Конституційного Суду України від 20.12.2016 № 7-рп/2016 законом не передбачене. Відмовляючи у вимогах щодо індексації пенсії, суд першої інстанції врахував висновки Верховного Суду у зразковій справі № 400/6254/24.

Не погодившись із рішенням суду першої інстанції, Головне управління Пенсійного фонду України в м. Києві подало апеляційну скаргу, в якій, посилаючись на порушення судом першої інстанції норм матеріального права, просить скасувати рішення в частині зобов`язання здійснити перерахунок та виплату пенсії без обмеження максимального розміру і ухвалити в цій частині нове судове рішення про відмову в задоволенні позовних вимог.

На обґрунтування апеляційної скарги апелянт посилається на те, що проведення нового перерахунку пенсії позивачу, на його думку, неможливе. Апелянт зазначає, що відповідно до частини четвертої статті 63 Закону № 2262-XII і пункту 1 Порядку проведення перерахунку пенсій, призначених відповідно до Закону України "Про пенсійне забезпечення осіб, звільнених з військової служби, та деяких інших осіб", затвердженого постановою Кабінету Міністрів України від 13.02.2008 № 45 (далі - Порядок № 45), пенсії перераховуються на умовах, у порядку та розмірах, передбачених Кабінетом Міністрів України. На думку апелянта, після визнання рішенням Окружного адміністративного суду міста Києва від 12.12.2018 у справі № 826/3858/18 протиправними та нечинними пунктів 1, 2 постанови Кабінету Міністрів України від 21.02.2018 № 103 "Про перерахунок пенсій особам, які звільнені з військової служби, та деяким іншим категоріям осіб" (далі - постанова № 103) нормативно-правових актів щодо умов, порядку та розмірів перерахунку пенсій не прийнято, тому з урахуванням пункту 4 постанови № 103 пенсія виплачується у встановлених розмірах.

Апелянт також вважає правомірним обмеження пенсії максимальним розміром, посилаючись на частину сьому статті 43 Закону № 2262-XII, за якою максимальний розмір пенсії не може перевищувати десяти прожиткових мінімумів, установлених для осіб, які втратили працездатність, а тимчасово, по 31 грудня 2017 року, - 10740 гривень, та наводить розміри прожиткового мінімуму для осіб, які втратили працездатність, встановлені Законом України від 15.12.2020 № 1082-IX "Про Державний бюджет України на 2021 рік".

Крім того, апелянт вказує, що Законом України від 06.12.2016 № 1774-VIII "Про внесення змін до деяких законодавчих актів України" обмеження встановлено до 31.12.2017, тому Рішення Конституційного Суду України від 20.12.2016 № 7-рп/2016, на його думку, не скасовує обмеження виплати пенсій на 2017 рік. Водночас апелянт посилається на статтю 58 Конституції України, згідно з якою закони та інші нормативно-правові акти не мають зворотної дії в часі, і вважає, що зазначене Рішення не змінює порядку нарахування пенсій до його ухвалення.

Відповідно до п. 3 ч. 1 ст. 311 Кодексу адміністративного судочинства України суд апеляційної інстанції може розглянути справу без повідомлення учасників справи (в порядку письмового провадження) за наявними у справі матеріалами, якщо справу може бути вирішено на підставі наявних у ній доказів, у разі подання апеляційної скарги на рішення суду першої інстанції, які ухвалені в порядку спрощеного позовного провадження без повідомлення сторін (у порядку письмового провадження).

З огляду на викладене, колегія суддів визнала за можливе розглянути справу в порядку письмового провадження.

Відповідно до частини першої статті 308 Кодексу адміністративного судочинства України (далі - КАС України) суд апеляційної інстанції переглядає справу за наявними у ній і додатково поданими доказами та перевіряє законність і обґрунтованість рішення суду першої інстанції в межах доводів та вимог апеляційної скарги.

Апелянт просить скасувати рішення суду першої інстанції лише в частині зобов`язання здійснити перерахунок та виплату пенсії позивачу без обмеження пенсії максимальним розміром, тому колегія суддів здійснює апеляційний перегляд саме в цих межах.

Судом першої інстанції встановлено, що ОСОБА_1 перебуває на обліку в Головному управлінні Пенсійного фонду України в м. Києві та отримує пенсію відповідно до Закону № 2262-XII, основний розмір якої обчислено з розрахунку 71 % грошового забезпечення. Ці обставини апелянт не заперечує.

Рішенням Київського окружного адміністративного суду від 23.04.2024 у справі № 320/14853/23 Службу безпеки України зобов`язано перерахувати розмір грошового забезпечення позивача з урахуванням розмірів посадового окладу та окладу за спеціальним званням, визначених шляхом множення розміру прожиткового мінімуму для працездатних осіб, встановленого законом на 01.01.2022 і на 01.01.2023, на відповідний тарифний коефіцієнт згідно з додатками 1, 12, 13, 14 до постанови Кабінету Міністрів України від 30.08.2017 № 704 "Про грошове забезпечення військовослужбовців, осіб рядового і начальницького складу та деяких інших осіб", та надати до Головного управління Пенсійного фонду України в м. Києві нові довідки про розмір грошового забезпечення позивача для проведення перерахунку основного розміру його пенсії з 01.02.2022 і з 01.02.2023.

На виконання цього рішення Фінансово-економічне управління Служби безпеки України склало довідки від 08.05.2024 № 21/3-9/878-227 про розмір грошового забезпечення позивача станом на 01.01.2022 та № 21/3-9/878-228 - станом на 01.01.2023.

Позивач звернувся до відповідача із заявою про перерахунок пенсії на підставі цих довідок, однак листом від 19.06.2024 № 2600-0202-8/122695 Головне управління Пенсійного фонду України в м. Києві відмовило у проведенні перерахунку, посилаючись на відсутність правових підстав.

Посилання апелянта на неможливість проведення перерахунку пенсії через визнання протиправними та нечинними пунктів 1, 2 постанови № 103 стосується висновків суду першої інстанції про протиправність відмови у перерахунку та про обов`язок відповідача провести перерахунок на підставі довідок від 08.05.2024, тобто тієї частини рішення, скасувати яку апелянт не просить. А отже, з огляду на межі апеляційного перегляду, визначені частиною першою статті 308 КАС України, цей довід не може бути підставою для скасування рішення суду першої інстанції в оскаржуваній частині.

Крім того, цей довід є необґрунтованим і по суті.

Відповідно до частини четвертої статті 63 Закону № 2262-XII усі призначені за цим Законом пенсії підлягають перерахунку у зв`язку з підвищенням грошового забезпечення відповідних категорій військовослужбовців, осіб, які мають право на пенсію за цим Законом, на умовах, у порядку та розмірах, передбачених Кабінетом Міністрів України.

У постанові від 21 липня 2026 року у справі № 400/4842/25 Верховний Суд зазначив: "підставою для вчинення дій, спрямованих на перерахунок раніше призначених пенсій, є збільшення рівня грошового забезпечення діючих військовослужбовців та осіб, які мають право на пенсію за Законом № 2262-ХІІ". У цій же постанові Верховний Суд указав: "Якщо ж довідка про розмір грошового забезпечення вже отримана органом Пенсійного фонду, останній зобов`язаний самостійно перевірити наявність передбачених законом підстав та здійснити відповідний перерахунок пенсії".

Суд першої інстанції встановив, що звернення позивача про перерахунок пенсії зумовлене підвищенням розміру грошового забезпечення через зростання прожиткового мінімуму для працездатних осіб, встановленого законом на 1 січня 2022 і 2023 років, а довідки від 08.05.2024 видані уповноваженим органом на виконання рішення суду у справі № 320/14853/23 і надані відповідачу разом із заявою позивача. Ні цих обставин, ні змісту довідок апелянт не заперечує.

Визнання протиправними та нечинними пунктів 1, 2 постанови № 103 не скасувало ні частини четвертої статті 63 Закону № 2262-XII, ні Порядку № 45 і не звільняє відповідача від обов`язку перерахувати пенсію на підставі отриманих довідок.

Таким чином, довід апелянта про неможливість перерахунку висновків суду першої інстанції не спростовує.

Ключовим для вирішення спору в оскаржуваній частині є те, чи встановлює чинний закон максимальний розмір пенсії для осіб, пенсійне забезпечення яких здійснюється за Законом № 2262-XII.

Обмеження граничного розміру такої пенсії вперше запроваджено Законом України від 08 липня 2011 року № 3668-VI "Про заходи щодо законодавчого забезпечення реформування пенсійної системи" (далі - Закон № 3668-VI), який набрав чинності 01 жовтня 2011 року. Цим Законом частину п`яту статті 43 Закону № 2262-XII, яка згодом стала частиною сьомою, викладено в такій редакції: "Максимальний розмір пенсії (з урахуванням надбавок, підвищень, додаткової пенсії, цільової грошової допомоги, пенсії за особливі заслуги перед Україною, індексації та інших доплат до пенсії, встановлених законодавством, крім доплати до надбавок окремим категоріям осіб, які мають особливі заслуги перед Батьківщиною) не може перевищувати десяти прожиткових мінімумів, установлених для осіб, які втратили працездатність".

Одночасно статтею 2 Закону № 3668-VI встановлено тотожне обмеження максимального розміру пенсій, призначених (перерахованих) відповідно до низки законів, до переліку яких включено і Закон № 2262-XII.

Рішенням Конституційного Суду України від 20 грудня 2016 року № 7-рп/2016 визнано такими, що не відповідають Конституції України (є неконституційними), положення частини сьомої статті 43 Закону № 2262-XII, згідно з якими максимальний розмір пенсії не може перевищувати десяти прожиткових мінімумів, установлених для осіб, які втратили працездатність, а тимчасово, у період з 1 січня 2016 року по 31 грудня 2016 року, - 10740 гривень.

Відповідно до частини другої статті 152 Конституції України закони, інші акти або їх окремі положення, що визнані неконституційними, втрачають чинність з дня ухвалення Конституційним Судом України рішення про їх неконституційність, якщо інше не встановлено самим рішенням, але не раніше дня його ухвалення.

Згідно з пунктом 2 резолютивної частини Рішення № 7-рп/2016 положення частини сьомої статті 43 Закону № 2262-XII, визнані неконституційними, втратили чинність з дня його ухвалення, тобто з 20 грудня 2016 року.

Конституційний Суд України виходив з того, що норми-принципи частини п`ятої статті 17 Конституції України, згідно з якою держава забезпечує соціальний захист громадян України, які перебувають на службі у Збройних Силах України та в інших військових формуваннях, а також членів їхніх сімей, є пріоритетними та мають безумовний характер, а обмеження максимального розміру пенсії, призначеної особам, яким право на пенсійне забезпечення встановлене Законом № 2262-XII, порушує суть цих конституційних гарантій.

Положення частини сьомої статті 43 Закону № 2262-XII і положення статті 2 Закону № 3668-VI у частині поширення її дії на Закон № 2262-XII прийняті одночасно, для регулювання одних і тих самих правовідносин і є однаковими за змістом, тобто є однопредметними правовими нормами. Оцінка, надана Конституційним Судом України правовому регулюванню обмеження максимальним розміром пенсії військовослужбовців, поширюється на обидві ці норми, а стаття 2 Закону № 3668-VI, яка законодавчих змін не зазнала, самостійної підстави для обмеження не створює.

У постанові від 10 червня 2026 року у справі № 420/30259/24 Верховний Суд зазначив: "положення статті 2 Закону № 3668-VI (у частині поширення її дії на Закон № 2262-XII), які дублюють зміст частини сьомої статті 43 Закону № 2262-XII, тобто є однопредметними правовими нормами, які прийняті одночасно для регулювання спірних правовідносин - змін не зазнали та передбачали обмеження максимальним розміром пенсії військовослужбовців". За наслідками цього аналізу Верховний Суд дійшов висновку: "Отже, обмеження пенсії максимальним розміром не поширюється на осіб, яким пенсія виплачується відповідно до Закону № 2262-XII".

Подібні висновки викладено в постановах Верховного Суду від 25 січня 2024 року у справі № 300/2754/23, від 04 грудня 2024 року у справі № 380/24300/23 та від 30 вересня 2026 року у справі № 240/5506/25.

Крім того, Рішенням Конституційного Суду України від 12 жовтня 2022 року № 7-р(II)/2022 визнано такими, що не відповідають Конституції України (є неконституційними), приписи статті 2 Закону № 3668-VI зі змінами, що поширюють свою дію на Закон № 2262-XII. Згідно з резолютивною частиною цього Рішення визнані неконституційними приписи втрачають чинність через шість місяців із дня ухвалення Конституційним Судом України цього Рішення, тобто з 12 квітня 2023 року.

Таким чином, у період з 01 лютого 2022 року до 12 квітня 2023 року стаття 2 Закону № 3668-VI не створювала самостійної підстави для обмеження пенсії позивача з огляду на її однопредметність з визнаною неконституційною частиною сьомою статті 43 Закону № 2262-XII, а з 12 квітня 2023 року вона в частині поширення на Закон № 2262-XII втратила чинність.

Посилання апелянта на частину сьому статті 43 Закону № 2262-XII у редакції Закону України від 06.12.2016 № 1774-VIII, яким тимчасове обмеження продовжено по 31 грудня 2017 року, є безпідставним. Цей Закон набрав чинності 01 січня 2017 року, тобто після того, як частина сьома статті 43 Закону № 2262-XII втратила чинність, а зміна слів і цифр у нормі, що припинила дію, її дії не відновлює.

До того ж обмеження, дію якого апелянт пов`язує з 2017 роком, не могло бути підставою для обмеження пенсії позивача, оскільки спірні періоди у цій справі розпочинаються з 01 лютого 2022 року і з 01 лютого 2023 року.

Наведені апелянтом розміри прожиткового мінімуму для осіб, які втратили працездатність, встановлені на 2021 рік, до цих періодів не належать і за відсутності в законі максимального розміру пенсії для осіб, пенсійне забезпечення яких здійснюється за Законом № 2262-XII, значення для вирішення спору не мають.

Відповідно до частини першої статті 58 Конституції України закони та інші нормативно-правові акти не мають зворотної дії в часі, крім випадків, коли вони пом`якшують або скасовують відповідальність особи.

Посилання апелянта на цю норму висновків суду першої інстанції не спростовує. Рішення Конституційного Суду України від 20 грудня 2016 року № 7-рп/2016 відповідно до частини другої статті 152 Конституції України має пряму дію з дня його ухвалення, а спірні періоди настали після 20 грудня 2016 року, тобто тоді, коли норми про обмеження пенсії максимальним розміром у Законі № 2262-XII уже не існувало.

А отже, про надання цьому Рішенню зворотної дії в часі не йдеться.

Відповідно до частини другої статті 19 Конституції України органи державної влади та органи місцевого самоврядування, їх посадові особи зобов`язані діяти лише на підставі, в межах повноважень та у спосіб, що передбачені Конституцією та законами України.

Згідно з частиною другою статті 77 КАС України в адміністративних справах про протиправність рішень, дій чи бездіяльності суб`єкта владних повноважень обов`язок щодо доказування правомірності свого рішення, дії чи бездіяльності покладається на відповідача.

Відповідач не навів норми закону, яка б у спірні періоди встановлювала максимальний розмір пенсії для осіб, пенсійне забезпечення яких здійснюється за Законом № 2262-XII, і не довів правомірності застосування такого обмеження до пенсії позивача.

А отже, суд першої інстанції дійшов правильного висновку про наявність підстав для зобов`язання відповідача здійснити перерахунок та виплату пенсії позивачу з 01 лютого 2022 року і з 01 лютого 2023 року на підставі довідок від 08.05.2024 № 21/3-9/878-227 і № 21/3-9/878-228 без обмеження пенсії максимальним розміром.

Таким чином, доводи апеляційної скарги висновків суду першої інстанції не спростовують, а суд першої інстанції правильно встановив обставини справи та ухвалив рішення з додержанням норм матеріального і процесуального права.

Відповідно до частини першої статті 316 КАС України суд апеляційної інстанції залишає апеляційну скаргу без задоволення, а рішення або ухвалу суду - без змін, якщо визнає, що суд першої інстанції правильно встановив обставини справи та ухвалив судове рішення з додержанням норм матеріального і процесуального права.

Керуючись ст.ст. 77, 242-244, 250, 308, 311, 315, 316, 321, 322, 325, 328, 329 КАС України, суд, -

П О С Т А Н О В И В:

Апеляційну скаргу Головного управління Пенсійного фонду України в м. Києві - залишити без задоволення.

Рішення Київського окружного адміністративного суду від 03 вересня 2025 року - залишити без змін.

Постанова набирає законної сили з дати її прийняття та може бути оскаржена до Верховного Суду в порядку і строки, визначені статтями 328, 329 КАС України.

Головуючий суддя А.Б. Парінов

Судді: О.О. Беспалов

І.О. Грибан

(Повний текст постанови суду виготовлено 09 листопада 2026 року)