Ухвала № 141375505 у справі № 367/11676/26 від 10.11.2026

Справа № 367/11676/26

Провадження №2/367/9202/2026

УХВАЛА

про залишення без руху

10 листопада 2026 року м. Ірпінь

Суддя Ірпінського міського суду Київської області Шестопалова Я.В., розглянувши позовну заяву ОСОБА_1 до Державного підприємства Міністерства оборони України «Агенція оборонних закупівель» про поновлення на роботі,-

в с т а н о в и в:

ОСОБА_1 звернувся з позовом до Державного підприємства Міністерства оборони України «Агенція оборонних закупівель» про поновлення на роботі, в якій просить суд визнати незаконним та скасувати наказ від 24.07.2026 №985-К Державного підприємства Міністерства оборони України «Агенція оборонних закупівель» (код ЄДРПОУ 44725823) «Про притягнення до дисциплінарної відповідальності та звільнення з роботи ОСОБА_1 »; визнати незаконним та скасувати наказ від 27.07.2026 №993- К Державного підприємства Міністерства оборони України «Агенція оборонних закупівель» (код ЄДРПОУ 44725823) «Про внесення змін до наказу державного підприємства Міністерства оборони України «Агенція оборонних закупівель» від 24.07.2026 №985-К «Про притягнення до дисциплінарної відповідальності та звільнення з роботи ОСОБА_1 ».; визнати незаконним та скасувати наказ від 03.08.2026 №1025-К Державного підприємства Міністерства оборони України «Агенція оборонних закупівель» (код ЄДРПОУ 44725823) «Про внесення змін до наказу державного підприємства Міністерства оборони України «Агенція оборонних закупівель» від 24.07.2026 №985-К «Про притягнення до дисциплінарної відповідальності та звільнення з роботи ОСОБА_1 »; визнати незаконним та скасувати наказ від 10.08.2026 №1069-К Державного підприємства Міністерства оборони України «Агенція оборонних закупівель» (код ЄДРПОУ 44725823) «Про внесення змін до наказу державного підприємства Міністерства оборони України «Агенція оборонних закупівель» від 24.07.2026 №985-К «Про притягнення до дисциплінарної відповідальності та звільнення з роботи ОСОБА_1 »; поновити ОСОБА_1 , ідентифікаційний код НОМЕР_1 , на посаді провідного фахівця адміністративно-господарського відділу управління забезпечення Департаменту кадрового менеджменту та адміністративного забезпечення Державного підприємства Міністерства оборони України «Агенція оборонних закупівель» з 17 серпня 2026 року; стягнути з Державного підприємства Міністерства оборони України «Агенція оборонних закупівель» (код ЄДРПОУ 44725823) на користь ОСОБА_1 , ідентифікаційний код НОМЕР_1 , середній заробіток за час вимушеного прогулу, починаючи з 17 серпня 2026 року по день ухвалення рішення суду.; допустити негайне виконання рішення суду в частині стягнення середнього заробітку в межах суми стягнення за один місяць в розмірі 62 179,32 грн.; стягнути з Державного підприємства Міністерства оборони України «Агенція оборонних закупівель» (код ЄДРПОУ 44725823) на користь ОСОБА_1 , ідентифікаційний код НОМЕР_1 витрати на правничу допомогу в сумі 30 000 грн.

Суддя, дослідивши матеріали справи вважає, що позовну заяву слід залишити без руху, так як вона не відповідає вимогам ст.ст. 175, 177 ЦПК України.

Відповідно до ч. 3 ст. 175 ЦПК України позовна заява повинна містити: 1) найменування суду першої інстанції, до якого подається заява; 2) повне найменування (для юридичних осіб) або ім`я (прізвище, ім`я та по батькові - для фізичних осіб) сторін та інших учасників справи, їх місцезнаходження (для юридичних осіб) або місце проживання чи перебування (для фізичних осіб), поштовий індекс, ідентифікаційний код юридичної особи в Єдиному державному реєстрі підприємств і організацій України (для юридичних осіб, зареєстрованих за законодавством України), а також реєстраційний номер облікової картки платника податків (для фізичних осіб) за його наявності або номер і серію паспорта для фізичних осіб - громадян України (якщо такі відомості позивачу відомі), відомі номери засобів зв`язку, офіційної електронної адреси та адреси електронної пошти; 3) зазначення ціни позову, якщо позов підлягає грошовій оцінці; обґрунтований розрахунок сум, що стягуються чи оспорюються; 4) зміст позовних вимог: спосіб (способи) захисту прав або інтересів, передбачений законом чи договором, або інший спосіб (способи) захисту прав та інтересів, який не суперечить закону і який позивач просить суд визначити у рішенні; якщо позов подано до кількох відповідачів - зміст позовних вимог щодо кожного з них; 5) виклад обставин, якими позивач обґрунтовує свої вимоги; зазначення доказів, що підтверджують вказані обставини; 6) відомості про вжиття заходів досудового врегулювання спору, якщо такі проводилися, в тому числі, якщо законом визначений обов`язковий досудовий порядок урегулювання спору; 7) відомості про вжиття заходів забезпечення доказів або позову до подання позовної заяви, якщо такі здійснювалися; 8) перелік документів та інших доказів, що додаються до заяви; зазначення доказів, які не можуть бути подані разом із позовною заявою (за наявності); зазначення щодо наявності у позивача або іншої особи оригіналів письмових або електронних доказів, копії яких додано до заяви; 9) попередній (орієнтовний) розрахунок суми судових витрат, які позивач поніс і які очікує понести у зв`язку із розглядом справи; 10) підтвердження позивача про те, що ним не подано іншого позову (позовів) до цього ж відповідача (відповідачів) з тим самим предметом та з тих самих підстав.

Так, у відповідності до п. 4 ч. 3 ст.175 ЦПК України позовна заява повинна містити зміст позовних вимог: спосіб (способи) захисту прав або інтересів, передбачений законом чи договором, або інший спосіб (способи) захисту прав та інтересів, який не суперечить закону і який позивач просить суд визначити у рішенні; якщо позов подано до кількох відповідачів - зміст позовних вимог щодо кожного з них.

У відповідності до вимог ч. 1 ст. 5 ЦПК України здійснюючи правосуддя, суд захищає права, свободи та інтереси фізичних осіб, права та інтереси юридичних осіб, державні та суспільні інтереси у спосіб, визначений законом або договором.

За змістом ч. 2 ст. 5 ЦПК України у випадку, якщо закон або договір не визначають ефективного способу захисту порушеного, невизнаного або оспорюваного права, свободи чи інтересу особи, яка звернулася до суду, суд відповідно до викладеної в позові вимоги такої особи може визначити у своєму рішенні такий спосіб захисту, який не суперечить закону.

Згідно ч. 2 ст. 16 ЦК України способами захисту цивільних прав та інтересів можуть бути: 1) визнання права; 2) визнання правочину недійсним; 3) припинення дії, яка порушує право; 4) відновлення становища, яке існувало до порушення; 5) примусове виконання обов`язку в натурі; 6) зміна правовідношення; 7) припинення правовідношення; 8) відшкодування збитків та інші способи відшкодування майнової шкоди; 9) відшкодування моральної (немайнової) шкоди; 10) визнання незаконними рішення, дій чи бездіяльності органу державної влади, органу влади Автономної Республіки Крим або органу місцевого самоврядування, їхніх посадових і службових осіб.

Суд може захистити цивільне право або інтерес іншим способом, що встановлений договором або законом чи судом у визначених законом випадках.

Крім того, як зазначає Пленум Верховного Суду України у постанові № 2 від 12 червня 2009 року «Про застосування норм цивільного процесуального законодавства при розгляді справ у суді першої інстанції», у позовній заяві повинні не лише міститися позовні вимоги, а й бути викладені обставини, якими позивач обґрунтовує свої вимоги, і зазначені докази, що підтверджують кожну обставину.

Так, матеріально-правова вимога позивача до відповідачів повинна мати правовий характер, тобто бути врегульованою нормами матеріального права, а також підпадати під цивільну юрисдикцію.

У разі порушення цивільного права чи інтересу у потерпілої особи виникає право на застосування конкретного засобу захисту, який залежить від виду порушення та від наявності чи відсутності між сторонами зобов`язальних правовідносин. Тобто, потерпіла особа обирає саме той засіб захисту, який відповідає характеру порушення його права чи інтересу та ґрунтується на законі.

Так, звертаючись до суду з вказаним позовом, позивач просить стягнути з Державного підприємства Міністерства оборони України «Агенція оборонних закупівель» на його користь середній заробіток за час вимушеного прогулу, починаючи з 17 серпня 2026 року по день ухвалення рішення суду.

Разом з тим, заявляючи вимогу про стягнення середнього заробітку, позивачем не вказано ціну позову.

Щодо ціни позову, суд звертає увагу на те, що відповідно до п. 1 ч. 1 ст. 176 ЦПК України у позовах про стягнення грошових коштів ціна позову визначається сумою, яка стягується, чи оспорюваною сумою за виконавчим чи іншим документом, за яким стягнення провадиться у безспірному (безакцептному) порядку.

Таким чином, ціною позову позивачу необхідно зазначити сукупну суму середнього заробітку з 17 серпня 2026 року до дня звернення до суду з даним позовом.

Крім того, відповідно до ч. 4 ст. 177 ЦПК України до позовної заяви додаються документи, що підтверджують сплату судового збору у встановлених порядку і розмірі, або документи, що підтверджують підстави звільнення від сплати судового збору відповідно до закону.

У позовній заяві позивач зазначив, що звільнений від сплати судового збору на підставі п.1 ч.1 ст.5 ЗУ «Про судовий збір».

Згідно п. 1 ч. 1 ст. 5 Закону України «Про судовий збір» від сплати судового збору під час розгляду справи в усіх судових інстанціях звільняються позивачі - у справах про стягнення заробітної плати та поновлення на роботі.

В силу п. 1 ч. 1 ст. 5 Закону України "Про судовий збір" позивач звільнений від сплати судового збору щодо вимог немайнового характеру, а саме визнання протиправними та скасування наказів Державного підприємства Міністерства оборони України «Агенція оборонних закупівель» та про поновлення на посаді.

Разом із тим, щодо позовної вимоги про стягнення середнього заробітку за час вимушеного прогулу, суд зазначає наступне.

У Рішенні від 15 жовтня 2013 року № 8-рп/2013 у справі № 1-13/2013 Конституційний Суд України зазначив, що поняття «заробітна плата» і «оплата праці», які використано у законах, що регулюють трудові правовідносини, є рівнозначними в аспекті наявності у сторін, які перебувають у трудових відносинах, прав і обов`язків щодо оплати праці, умов їх реалізації та наслідків, що мають настати у разі невиконання цих обов`язків, а також дійшов висновку, що під заробітною платою, що належить працівникові, необхідно розуміти усі виплати, на отримання яких працівник має право згідно з умовами трудового договору і відповідно до державних гарантій, установлених законодавством для осіб, які перебувають у трудових правовідносинах з роботодавцем, незалежно від того, чи було здійснене нарахування таких виплат.

Отже, заробітною платою є винагорода, обчислена, як правило, у грошовому виразі, яку роботодавець (власник або уповноважений ним орган підприємства, установи, організації) виплачує працівникові за виконану ним роботу (усі виплати, на отримання яких працівник має право згідно з умовами трудового договору і відповідно до державних гарантій).

Структура заробітної плати визначена статтею 2 Закону України «Про оплату праці».

Основна заробітна плата - це винагорода за виконану роботу відповідно до встановлених норм праці (норми часу, виробітку, обслуговування, посадові обов`язки), яка встановлюється у вигляді тарифних ставок (окладів) і відрядних розцінок для робітників та посадових окладів для службовців.

Додаткова заробітна плата - це винагорода за працю понад установлені норми, за трудові успіхи та винахідливість і за особливі умови праці, яка включає доплати, надбавки, гарантійні і компенсаційні виплати, передбачені чинним законодавством; премії, пов`язані з виконанням виробничих завдань і функцій.

Інші заохочувальні та компенсаційні виплати - це виплати у формі винагород за підсумками роботи за рік, премії за спеціальними системами і положеннями, виплати в рамках грантів, компенсаційні та інші грошові і матеріальні виплати, які не передбачені актами чинного законодавства або які провадяться понад встановлені зазначеними актами норми.

За наведених обставин середній заробіток за час вимушеного прогулу за своєю правовою природою не є основною чи додатковою заробітною платою (винагородою, яку роботодавець виплачує працівникові за виконану ним роботу), а також не є заохочувальною чи компенсаційною виплатою у розумінні статті 2 Закону України «Про оплату праці», тобто середній заробіток за час вимушеного прогулу не входить до структури заробітної плати, а є спеціальним видом відповідальності роботодавця за порушення трудових прав працівника.

У постанові Об`єднаної палати Верховного Суду від 10 жовтня 2019 року у справі №369/10046/18, зроблено висновок, що середній заробіток за час вимушеного прогулу за своєю правовою природою не є заробітною платою, а є спеціальним видом відповідальності роботодавця за порушення трудових прав працівника.

Враховауючи викладене, суд звертає увагу позивача, що за змістом приписів статей 94, 116, 117 Кодексу законів про працю України та статей 1, 2 Закону України від 24 березня 1995 року № 108/95-ВР «Про оплату праці» середній заробіток за час вимушеного прогулу за своєю правовою природою є спеціальним видом відповідальності роботодавця та не входить до структури заробітної плати. Пільга щодо сплати судового збору, передбачена пунктом 1 частини першої статті 5 Закону України «Про судовий збір», згідно з якою від сплати судового збору під час розгляду справи в усіх судових інстанціях звільняються позивачі - у справах про стягнення заробітної плати та поновлення на роботі, не поширюється на вимоги позивачів про стягнення середнього заробітку за час затримки розрахунку при звільненні (або за час вимушеного прогулу) під час розгляду таких справ в усіх судових інстанціях. Такий правовий висновок міститься у постанові Великої Палати Верховного Суду від 30 січня 2019 року у справі № 910/4518/16 (провадження № 12-301гс18).

Отже, враховуючи викладене, суд доходить до висновку, що від сплати судового збору на всіх стадіях судового розгляду справи на підставі пункту 1 частини першої статті 5 Закону України «Про судовий збір» звільнені позивачі виключно стосовно вимог про стягнення заробітної плати та поновлення на роботі.

Відповідно до ч. 1 ст. 4 Закону України «Про судовий збір», судовий збір справляється у відповідному розмірі від прожиткового мінімуму для працездатних осіб, встановленого законом на 1 січня календарного року, в якому відповідна заява або скарга подається до суду, - у відсотковому співвідношенні до ціни позову та у фіксованому розмірі.

Згідно зі ст.7 Закону України «Про державний бюджет України на 2025 рік», прожитковий мінімум для працездатних осіб у 2026 році з 01 січня встановлений у розмірі 3328 гривень.

Згідно п. 2 ч. 2ст. 4 Закону України «Про судовий збір», за подання до суду вимоги майнового характеру ставка судового збору складає 1 відсоток ціни позову, але не менше 0,4 розміру прожиткового мінімуму на одну працездатну особу та не більше 5 розмірів прожиткового мінімуму на одну працездатну особу, а при поданні в електронній формі - застосовується коефіцієнт 0,8 для пониження відповідного розміру ставки.

За таких обставин, позивачу, з огляду на положення наведених норм законів, необхідно сплатити судовий збір в частині майнових вимог щодо стягнення середнього заробітку за час вимушеного прогулу, з врахуванням суми сформульованих вимог та ціни позову.

Відповідно до ст. 185 ЦПК України, суддя, встановивши, що позовну заяву подано без додержання вимог, викладених у статтях 175 і 177 цього Кодексу, протягом п`яти днів з дня надходження до суду позовної заяви постановляє ухвалу про залишення позовної заяви без руху. В ухвалі про залишення позовної заяви без руху зазначаються недоліки позовної заяви, спосіб і строк їх усунення, який не може перевищувати десяти днів з дня вручення ухвали про залишення позовної заяви без руху.

За таких обставин вважаю, що позовну заяву слід залишити без руху, надавши позивачу строк для усунення вищевказаних недоліків, шляхом визначення ціни позову, надання обґрунтованого розрахунку середнього заробітку за час вимушеного прогулу та подання до суду платіжних документів про сплату судового збору або документів, що підтверджують підстави для звільнення від сплати судового збору відповідно до закону, протягом десяти днів з дня отримання копії цієї ухвали.

З урахуванням наведеного, керуючись ст. ст.175, 177, 185 ЦПК України,-

у х в а л и в :

Позовну заяву ОСОБА_1 до Державного підприємства Міністерства оборони України «Агенція оборонних закупівель» про поновлення на роботі - залишити без руху.

Позивачу надати строк для усунення недоліків зазначених в ухвалі судді - 10 днів з дня отримання даної ухвали.

У разі не усунення недоліків у встановлений строк, позовна заява відповідно до ст. 185 ч. 3 ЦПК України буде визнана неподаною та повернута позивачу.

Учасники справи можуть отримати інформацію щодо справи за веб-адресою: http://ip.ko.court.gov.ua/sud1013/.

Ухвала оскарженню не підлягає.

Суддя: Я.В. Шестопалова