Постанова № 141375507 у справі № 620/6776/24 від 09.11.2026

ШОСТИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД

Справа № 620/6776/24 Суддя (судді) першої інстанції: Ольга ТКАЧЕНКО

ПОСТАНОВА

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

09 листопада 2026 року м. Київ

Шостий апеляційний адміністративний суд у складі колегії:

головуючий суддя Парінов А.Б.,

судді: Беспалов О.О.,

Грибан І.О.,

розглянувши у порядку письмового провадження апеляційну скаргу Головного управління Пенсійного фонду України в Чернігівській області на рішення Чернігівського окружного адміністративного суду від 17 листопада 2025 року у справі за адміністративним позовом ОСОБА_1 до Головного управління Пенсійного фонду України в Чернігівській області про визнання протиправною бездіяльності та зобов`язання вчинити дії, -

В С Т А Н О В И В:

У травні 2024 року ОСОБА_1 звернулась до суду з адміністративним позовом до Головного управління Пенсійного фонду України в Чернігівській області, в якому просила:

визнати протиправною бездіяльність відповідача щодо непроведення індексації її пенсії із застосуванням коефіцієнта збільшення показника середньої заробітної плати (доходу) в Україні, з якої сплачено страхові внески, та який враховується для обчислення пенсії, у розмірі 1,197 та у розмірі 1,0796;

зобов`язати відповідача здійснити індексацію її пенсії із застосуванням цього коефіцієнта у розмірі 1,197 відповідно до постанови Кабінету Міністрів України від 24.02.2023 № 168 "Про індексацію пенсійних і страхових виплат та додаткових заходів щодо підвищення рівня соціального захисту найбільш вразливих верств населення у 2023 році" (далі - постанова № 168), починаючи з 01.03.2023, та у розмірі 1,0796 відповідно до постанови Кабінету Міністрів України від 23.02.2024 № 185 "Про індексацію пенсійних і страхових виплат та додаткових заходів щодо підвищення рівня соціального захисту найбільш вразливих верств населення у 2024 році" (далі - постанова № 185), починаючи з 01.03.2024, та у зв`язку з цим провести перерахунок і виплату пенсії, починаючи з 01.03.2023.

Позовні вимоги мотивовано тим, що з 08.09.2022 позивачка отримує пенсію за віком відповідно до Закону України "Про загальнообов`язкове державне пенсійне страхування" (далі - Закон № 1058-IV), обчислену з показника середньої заробітної плати (доходу) в Україні, з якої сплачено страхові внески, за 2019- 2021 роки в розмірі 10846,37 грн. З 01.03.2023 і з 01.03.2024 відповідач цей показник на коефіцієнти 1,197 і 1,0796 не збільшив, а встановив доплати по 100 грн, застосувавши пункт 5 Порядку проведення перерахунку пенсій відповідно до частини другої статті 42 Закону України "Про загальнообов`язкове державне пенсійне страхування", затвердженого постановою Кабінету Міністрів України від 20.02.2019 № 124 (далі - Порядок № 124), який, на думку позивачки, суперечить закону.

Ухвалою Чернігівського окружного адміністративного суду від 04 липня 2025 року позовну заяву в частині позовних вимог за період з 01.03.2023 по 09.11.2024 залишено без розгляду; ухвалою від тієї ж дати розгляд справи продовжено щодо позовних вимог з 10.11.2024.

Рішенням Чернігівського окружного адміністративного суду від 17 листопада 2025 року, з урахуванням ухвали цього суду від 24 листопада 2025 року про виправлення описки, позов задоволено повністю.

Визнано протиправними дії Головного управління Пенсійного фонду України в Чернігівській області щодо відмови у проведенні індексації пенсії ОСОБА_1 із застосуванням коефіцієнта збільшення показника середньої заробітної плати (доходу) в Україні, з якої сплачено страхові внески, та який враховується для обчислення пенсії, у розмірі 1,197 та у розмірі 1,0796.

Зобов`язано Головне управління Пенсійного фонду України в Чернігівській області провести ОСОБА_1 перерахунок пенсії відповідно до частини другої статті 42 Закону № 1058-IV шляхом послідовного збільшення показника середньої заробітної плати (доходу) в Україні, з якої сплачено страхові внески, та який враховувався для обчислення пенсії, в розмірі 10846,37 грн на коефіцієнт збільшення у розмірі 1,197 з 01.03.2023 відповідно до пункту 1 постанови № 168, на коефіцієнт збільшення у розмірі 1,0796 з 01.03.2024 відповідно до пункту 1 постанови № 185 та у зв`язку з цим провести виплату недоотриманих сум пенсії з 10.11.2024.

Задовольняючи позов, суд першої інстанції виходив з того, що пункт 5 Порядку № 124 не узгоджується з частиною другою статті 42 Закону № 1058-IV, оскільки по-іншому визначає показник, який збільшується на коефіцієнти, тому застосовується лише в частині, що не суперечить закону. Врахувавши висновки Верховного Суду, зокрема викладені в постановах від 13.01.2025 у справі № 160/28752/23 і від 28.01.2025 у справі № 400/4663/24, суд дійшов висновку, що відповідач, установивши позивачці доплати по 100 грн замість застосування коефіцієнтів 1,197 і 1,0796 до показника, який безпосередньо враховувався для обчислення її пенсії, діяв не у відповідності до вимог закону.

Не погодившись з рішенням суду першої інстанції, Головне управління Пенсійного фонду України в Чернігівській області подало апеляційну скаргу, в якій просить скасувати це рішення та ухвалити нове судове рішення про відмову в задоволенні позову.

В обґрунтування апеляційної скарги апелянт посилається на те, що суд першої інстанції неповно з`ясував обставини справи, не оцінив докази відповідно до статті 90 КАС України і порушив норми матеріального права. Апелянт зазначає, що пенсію позивачці обчислено з показника 10846,37 грн, який, на його думку, перевищує показник, визначений за пунктом 5 Порядку № 124: 3764,40 грн, збільшені на коефіцієнти 1,17, 1,11, 1,11, 1,14, 1,197, 1,0796 і 1,115, становлять з 01.03.2025 лише 8913,83 грн, а тому перерахунок не призводить до збільшення пенсії. Апелянт також вважає, що Кабінет Міністрів України, приймаючи постанови від 22.02.2021 № 127, від 16.02.2022 № 118 і постанову № 168, передбачав, що окремі пенсії внаслідок перерахунку не підвищаться, і для досягнення мети індексації встановив щомісячні доплати. Крім того, апелянт вказує, що з 01.03.2025 пенсію позивачки перераховано відповідно до постанови Кабінету Міністрів України від 25.02.2025 № 209 шляхом збільшення показника 10846,37 грн на коефіцієнт 1,046, що становить 11345,30 грн, і що ці обставини, на його думку, встановлено постановами Шостого апеляційного адміністративного суду у справах № 620/194/24 і № 620/7211/24. Водночас апелянт посилається на частину другу статті 19 Конституції України і стверджує, що органи Пенсійного фонду України діють лише у спосіб, передбачений законом, та уповноважені призначати пенсії виключно на підставі документів, які повністю відповідають вимогам законодавства.

Відповідно до п. 3 ч. 1 ст. 311 Кодексу адміністративного судочинства України суд апеляційної інстанції може розглянути справу без повідомлення учасників справи (в порядку письмового провадження) за наявними у справі матеріалами, якщо справу може бути вирішено на підставі наявних у ній доказів, у разі подання апеляційної скарги на рішення суду першої інстанції, які ухвалені в порядку спрощеного позовного провадження без повідомлення сторін (у порядку письмового провадження).

З огляду на викладене, колегія суддів визнала за можливе розглянути справу в порядку письмового провадження.

Відповідно до частини першої статті 308 КАС України суд апеляційної інстанції переглядає справу за наявними у ній і додатково поданими доказами та перевіряє законність і обґрунтованість рішення суду першої інстанції в межах доводів та вимог апеляційної скарги.

Судом першої інстанції встановлено і апелянтом не заперечується, що ОСОБА_1 перебуває на обліку в Головному управлінні Пенсійного фонду України в Чернігівській області та з 08.09.2022 отримує пенсію за віком відповідно до Закону № 1058-IV. Пенсію обчислено із застосуванням показника середньої заробітної плати (доходу) в Україні, з якої сплачено страхові внески, за 2019- 2021 роки в розмірі 10846,37 грн.

З 01.03.2023 і з 01.03.2024 відповідач не збільшив цей показник на коефіцієнти 1,197 і 1,0796, а встановив позивачці доплати до пенсії по 100 грн.

Листом від 14.03.2024 на адвокатський запит представника позивачки відповідач повідомив, що перерахунок її пенсії з урахуванням показника середньої заробітної плати за 2014- 2016 роки в розмірі 3764,40 грн, збільшеного на коефіцієнти 1,17, 1,11, 1,11, 1,14, 1,197 і 1,0796, що становить 7994,47 грн, не призводить до збільшення розміру пенсії.

Згідно з частиною другою статті 19 Конституції України органи державної влади та органи місцевого самоврядування, їх посадові особи зобов`язані діяти лише на підставі, в межах повноважень та у спосіб, що передбачені Конституцією та законами України.

Відповідно до абзацу першого частини другої статті 42 Закону № 1058-IV (у редакції, чинній на час виникнення спірних правовідносин) для забезпечення індексації пенсії щороку проводиться перерахунок раніше призначених пенсій шляхом збільшення показника середньої заробітної плати (доходу) в Україні, з якої сплачено страхові внески, та який враховується для обчислення пенсії.

Абзацом другим цієї частини визначено, що показник середньої заробітної плати (доходу) в Україні, який застосовується для обчислення пенсії, щороку збільшується на коефіцієнт, що відповідає 50 відсоткам показника зростання споживчих цін за попередній рік та 50 відсоткам показника зростання середньої заробітної плати (доходу) в Україні, з якої сплачено страхові внески, за три календарні роки, що передують року, в якому проводиться збільшення, порівняно з трьома календарними роками, що передували року, який є попереднім щодо року, в якому проводиться збільшення.

За абзацом четвертим частини другої статті 42 Закону № 1058-IV розмір, дата та порядок такого збільшення визначаються у межах бюджету Пенсійного фонду за рішенням Кабінету Міністрів України з урахуванням мінімального розміру збільшення, визначеного абзацом другим цієї частини.

Згідно з абзацом першим пункту 5 Порядку № 124 у 2019 році перерахунок пенсій у зв`язку зі збільшенням показника середньої заробітної плати (доходу) в Україні, з якої сплачено страхові внески, та який враховується для обчислення пенсії, проводиться шляхом збільшення показника середньої заробітної плати (доходу) в Україні, з якої сплачено страхові внески, та який враховувався для обчислення пенсії, станом на 1 жовтня 2017 року на коефіцієнт, визначений згідно з абзацом першим пункту 4 цього Порядку.

Абзацом другим пункту 5 Порядку № 124 передбачено, що кожен наступний перерахунок у зв`язку зі збільшенням показника середньої заробітної плати (доходу) в Україні, з якої сплачено страхові внески, та який враховується для обчислення пенсії, проводиться з урахуванням збільшеного у попередніх роках показника середньої заробітної плати (доходу) в Україні, з якої сплачені страхові внески, та який враховується для обчислення пенсії.

Пунктом 1 постанови № 168 установлено, що з 1 березня 2023 року перерахунок пенсій згідно з Порядком № 124 проводиться із застосуванням коефіцієнта збільшення показника середньої заробітної плати (доходу) в Україні, з якої сплачено страхові внески, та який враховується для обчислення пенсії, у розмірі 1,197.

Пунктом 1 постанови № 185 установлено, що з 1 березня 2024 року перерахунок пенсій згідно з Порядком № 124 проводиться із застосуванням коефіцієнта збільшення показника середньої заробітної плати (доходу) в Україні, з якої сплачено страхові внески, та який враховується для обчислення пенсії, у розмірі 1,0796.

Отже, частина друга статті 42 Закону № 1058-IV вимагає збільшувати показник середньої заробітної плати, який враховується для обчислення конкретної пенсії, тоді як пункт 5 Порядку № 124 - показник, який враховувався для обчислення пенсії станом на 1 жовтня 2017 року.

Відповідно до частини третьої статті 7 КАС України у разі невідповідності правового акта Конституції України, закону України, міжнародному договору, згода на обов`язковість якого надана Верховною Радою України, або іншому правовому акту суд застосовує правовий акт, який має вищу юридичну силу, або положення відповідного міжнародного договору України.

Відповідно до частини п`ятої статті 242 КАС України при виборі і застосуванні норми права до спірних правовідносин суд враховує висновки щодо застосування норм права, викладені в постановах Верховного Суду.

У постанові від 23 лютого 2026 року у справі № 200/3694/24 Верховний Суд зазначив: "абзац перший в сукупності з абзацом другим пункту 5 Порядку № 124 застосовується у відповідності з частиною другою статті 42 Закону № 1058-IV, тобто під час проведення індексації повинен застосовуватися показник середньої заробітної плати (доходу) в Україні, з якої сплачено страхові внески, та який враховувався для обчислення пенсії під час її призначення".

У тій самій постанові з посиланням на пункт 96 постанови судової палати з розгляду справ щодо захисту соціальних прав Касаційного адміністративного суду у складі Верховного Суду від 16 квітня 2025 року у справі № 200/5836/24 Верховний Суд зазначив: "застосування при проведенні індексації пенсій, починаючи з 2020 року, відповідно до частини другої статті 42 Закону № 1058-IV положень пункту 5 Порядку № 124, є протиправним".

У справі № 200/3694/24 пенсію за віком призначено у 2022 році із застосуванням того самого показника середньої заробітної плати за 2019- 2021 роки в розмірі 10846,37 грн, а замість застосування коефіцієнтів 1,197 і 1,0796 орган Пенсійного фонду України встановив доплати по 100 грн. Верховний Суд зазначив: "відповідач, здійснюючи позивачу перерахунок пенсії на підставі частини другої статті 42 Закону № 1058-IV, встановивши йому щомісячну доплату до пенсії в розмірі 100,00 грн у 2023, 2024 роках, замість застосування коефіцієнта збільшення 1,197 та 1,0796 відповідно до показника середньої заробітної плати (доходу) в Україні, з якої сплачено страхові внески, який безпосередньо враховувався для обчислення пенсії позивачу, діяв не у відповідності до вимог чинного законодавства".

Обставини цієї справи щодо показника обчислення пенсії, коефіцієнтів і доплат тотожні.

Таким чином, відповідач, установивши позивачці доплати по 100 грн з 01.03.2023 і з 01.03.2024 замість збільшення показника 10846,37 грн на коефіцієнти 1,197 і 1,0796, діяв не у спосіб, передбачений частиною другою статті 42 Закону № 1058-IV, і порушив право позивачки на індексацію пенсії.

Довід апелянта про неповне з`ясування обставин справи і неналежну оцінку доказів не знайшов підтвердження. Дату призначення пенсії, показник 10846,37 грн і встановлення доплат замість застосування коефіцієнтів апелянт визнає і сам посилається на них в апеляційній скарзі. Спір стосується не обставин, а застосування норм права, а які саме обставини суд першої інстанції не з`ясував, апеляційна скарга не зазначає.

Відповідно до частини другої статті 77 КАС України в адміністративних справах про протиправність рішень, дій чи бездіяльності суб`єкта владних повноважень обов`язок щодо доказування правомірності свого рішення, дії чи бездіяльності покладається на відповідача.

Правомірності встановлення доплат замість збільшення показника обчислення пенсії відповідач не довів.

Твердження апелянта про те, що показник 10846,37 грн перевищує показник, визначений за пунктом 5 Порядку № 124 (8913,83 грн з 01.03.2025), а тому перерахунок не збільшує пенсію, ґрунтується на показнику станом на 1 жовтня 2017 року (3764,40 грн), застосування якого суперечить частині другій статті 42 Закону № 1058-IV. Закон пов`язує індексацію зі збільшенням показника, який враховується для обчислення пенсії позивачки, тобто 10846,37 грн, і не ставить її в залежність від співвідношення цього показника з показником станом на 1 жовтня 2017 року.

Питання про наявність підстав для індексації в разі, коли показник, застосований при призначенні пенсії, вищий за показник з урахуванням коефіцієнтів, передбачених постановами Уряду, вирішувала судова палата з розгляду справ щодо захисту соціальних прав Касаційного адміністративного суду у складі Верховного Суду. У постанові від 16 квітня 2025 року у справі № 200/5836/24 Верховний Суд зазначив: "судова палата з розгляду справ щодо захисту соціальних прав не знайшла підстав для відступлення від правового висновку щодо застосування норми права у подібних правовідносинах, викладеного у постанові Верховного Суду від 13 січня 2025 року у справі № 160/28752/23 та інших постановах, де він застосований".

Посилання апелянта на щомісячні доплати, встановлені постановами Кабінету Міністрів України для пенсій, які не підвищуються згідно з Порядком № 124, висновку суду першої інстанції не спростовує. Доплата у фіксованому розмірі не є збільшенням показника середньої заробітної плати, якого вимагає частина друга статті 42 Закону № 1058-IV, а встановлення таких доплат замість застосування коефіцієнтів 1,197 і 1,0796 Верховний Суд у постанові від 23 лютого 2026 року у справі № 200/3694/24 визнав таким, що не відповідає вимогам чинного законодавства.

Посилання апелянта на перерахунок пенсії позивачки з 01.03.2025 відповідно до постанови Кабінету Міністрів України від 25.02.2025 № 209 висновків суду першої інстанції також не спростовує. Предметом позову є індексація пенсії позивачки із застосуванням коефіцієнтів 1,197 з 01.03.2023 і 1,0796 з 01.03.2024, тоді як перерахунок з 01.03.2025 стосується іншого періоду та іншого коефіцієнта.

Крім того, за твердженням самого апелянта, з 01.03.2025 на коефіцієнт 1,046 збільшено показник 10846,37 грн, тобто показник, не збільшений на коефіцієнти 1,197 і 1,0796. Оскільки за абзацом другим пункту 5 Порядку № 124 кожен наступний перерахунок проводиться з урахуванням збільшеного у попередніх роках показника, перерахунок 2025 року порушеного права позивачки на індексацію пенсії у 2023 і 2024 роках не відновлює.

Відповідно до частини четвертої статті 78 КАС України обставини, встановлені рішенням суду в господарській, цивільній або адміністративній справі, що набрало законної сили, не доказуються при розгляді іншої справи, у якій беруть участь ті самі особи або особа, щодо якої встановлено ці обставини.

Позивачка не брала участі у справах № 620/194/24 і № 620/7211/24, а висновок про правомірність перерахунку пенсії є правовою оцінкою, а не обставиною, встановленою судом. До того ж постанову Шостого апеляційного адміністративного суду від 22 липня 2024 року у справі № 620/194/24 скасовано постановою Верховного Суду від 06 листопада 2025 року, а постанову Шостого апеляційного адміністративного суду від 17 жовтня 2024 року у справі № 620/7211/24 - постановою Верховного Суду від 27 січня 2025 року, якою ухвалено нове рішення про часткове задоволення позову.

Посилання апелянта на частину другу статті 19 Конституції України також не свідчить про правомірність його дій. Діяти у спосіб, передбачений законами України, у спірних правовідносинах означає проводити індексацію пенсії за правилами частини другої статті 42 Закону № 1058-IV, а не за пунктом 5 Порядку № 124 у частині, що суперечить закону. Абзац четвертий частини другої статті 42 Закону № 1058-IV надає Кабінету Міністрів України повноваження визначати розмір, дату та порядок збільшення, але не змінювати показник, який закон визначив таким, що підлягає збільшенню.

У постанові від 23 лютого 2026 року у справі № 200/3694/24 Верховний Суд зазначив: "У випадку суперечності норм підзаконного акту нормам закону слід застосовувати норми закону, оскільки він має вищу юридичну силу".

Твердження апелянта про те, що органи Пенсійного фонду України призначають пенсії лише на підставі документів, які відповідають вимогам законодавства, до предмета спору не стосується: спір виник не щодо документів позивачки, а щодо показника, який збільшується під час індексації її пенсії.

Отже, доводи апеляційної скарги висновків суду першої інстанції не спростовують.

Відповідно до частини першої статті 316 КАС України суд апеляційної інстанції залишає апеляційну скаргу без задоволення, а рішення або ухвалу суду - без змін, якщо визнає, що суд першої інстанції правильно встановив обставини справи та ухвалив судове рішення з додержанням норм матеріального і процесуального права.

Суд першої інстанції правильно встановив обставини справи та ухвалив рішення з додержанням норм матеріального і процесуального права, тому апеляційну скаргу слід залишити без задоволення, а рішення суду першої інстанції - без змін.

Керуючись ст.ст. 77, 242-244, 250, 308, 311, 315, 316, 321, 322, 325, 328, 329 КАС України, суд, -

П О С Т А Н О В И В:

Апеляційну скаргу Головного управління Пенсійного фонду України в Чернігівській області - залишити без задоволення.

Рішення Чернігівського окружного адміністративного суду від 17 листопада 2025 року - залишити без змін.

Постанова набирає законної сили з дати її прийняття та може бути оскаржена до Верховного Суду в порядку і строки, визначені статтями 328, 329 КАС України.

Головуючий суддя А.Б. Парінов

Судді: О.О. Беспалов

І.О. Грибан

(Повний текст постанови суду виготовлено 09 листопада 2026 року)