Постанова № 141375511 у справі № 640/15724/20 від 09.11.2026

ШОСТИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД

Справа № 640/15724/20 Суддя (судді) першої інстанції: Капинос Оксана Валентинівна

ПОСТАНОВА

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

09 листопада 2026 року м. Київ

Шостий апеляційний адміністративний суд у складі колегії:

головуючий суддя Парінов А.Б.,

судді: Беспалов О.О.,

Грибан І.О.,

розглянувши у порядку письмового провадження апеляційну скаргу Головного управління Пенсійного фонду України в м. Києві на рішення Житомирського окружного адміністративного суду від 25 вересня 2025 року у справі за адміністративним позовом ОСОБА_1 до Головного управління Пенсійного фонду України в м. Києві про визнання протиправними дій та зобов`язання вчинити дії, -

В С Т А Н О В И В:

У липні 2020 року ОСОБА_1 звернувся до Окружного адміністративного суду міста Києва з позовом, у якому просив визнати протиправними дії Головного управління Пенсійного фонду України в м. Києві щодо відмови в призначенні йому пенсії на пільгових умовах за Списком № 1 з 10.06.2020 та зобов`язати відповідача призначити йому пенсію за віком на пільгових умовах за Списком № 1 з урахуванням періодів у пільговому обчисленні з 01.09.1983 по 27.06.1987, з 03.07.1987 по 04.07.1987, з 07.07.1987 по 15.06.1989, з 10.08.1989 по 06.03.1995, починаючи з 10.06.2020.

Позовні вимоги обґрунтовано тим, що до спірних правовідносин застосовується стаття 13 Закону України "Про пенсійне забезпечення" в редакції до внесення змін Законом України від 2 березня 2015 року № 213-VIII з урахуванням Рішення Конституційного Суду України від 23 січня 2020 року № 1-р/2020. Позивач зазначав, що записи трудової книжки підтверджують його роботу з повним робочим днем під землею, періоди навчання і військової служби підлягають зарахуванню до пільгового стажу, а отримати уточнюючі довідки він не може, оскільки підприємства знаходяться на тимчасово окупованій території.

Справа надійшла до Житомирського окружного адміністративного суду в порядку, визначеному Законом України від 13 грудня 2022 року № 2825-IX "Про ліквідацію Окружного адміністративного суду міста Києва та утворення Київського міського окружного адміністративного суду", і ухвалою від 17.03.2025 прийнята до розгляду за правилами спрощеного позовного провадження.

Рішенням Житомирського окружного адміністративного суду від 25 вересня 2025 року позов задоволено частково. Визнано протиправними дії Головного управління Пенсійного фонду України в м. Києві щодо відмови в призначенні пенсії на пільгових умовах за Списком № 1 ОСОБА_1 . Зобов`язано Головне управління Пенсійного фонду України в м. Києві зарахувати періоди роботи ОСОБА_1 у пільговому обчисленні з 01.09.1983 по 27.06.1987, з 03.07.1987 по 04.07.1987, з 07.07.1987 по 15.06.1989, з 10.08.1989 по 06.03.1995 та повторно розглянути його заяву від 10.06.2020 про призначення пенсії з урахуванням висновків суду. В іншій частині позовних вимог відмовлено.

Задовольняючи позов частково, суд першої інстанції виходив з того, що записи трудової книжки позивача містять найменування посад, на яких він працював, і відомості про умови праці та характер виконуваної роботи. Тому відсутність уточнюючих довідок, отримати які позивач не може через знаходження підприємств на тимчасово окупованій території, та документів про атестацію робочих місць не може позбавити позивача права на пенсію за віком на пільгових умовах. Суд також дійшов висновку, що періоди навчання і військової служби підлягають зарахуванню до стажу, що дає право на таку пенсію, а призначення пенсії належить до дискреційних повноважень відповідача, тому порушене право підлягає захисту шляхом зобов`язання повторно розглянути заяву позивача. При цьому суд відхилив посилання позивача на необхідність застосування до спірних правовідносин норм Закону України "Про пенсійне забезпечення" з урахуванням Рішення Конституційного Суду України від 23 січня 2020 року № 1-р/2020, зазначивши, що застосуванню підлягає закон, прийнятий пізніше.

Не погоджуючись із рішенням суду першої інстанції, відповідач подав апеляційну скаргу, у якій просить його скасувати та ухвалити нове судове рішення, яким відмовити в задоволенні позову повністю.

На обґрунтування апеляційної скарги апелянт посилається на те, що заяву позивача розглянуто відповідно до Порядку подання та оформлення документів для призначення (перерахунку) пенсій відповідно до Закону України "Про загальнообов`язкове державне пенсійне страхування", затвердженого постановою правління Пенсійного фонду України від 25 листопада 2005 року № 22-1 (далі - Порядок № 22-1). Апелянт зазначає, що у позивача, на його думку, відсутні як пільговий стаж, так і загальний страховий стаж, передбачені пунктом 1 частини другої статті 114 Закону України "Про загальнообов`язкове державне пенсійне страхування". Апелянт також вважає, що пільговий стаж підтверджується уточнюючою довідкою підприємства або його правонаступника, виданою відповідно до пункту 20 Порядку підтвердження наявного трудового стажу для призначення пенсій за відсутності трудової книжки або відповідних записів у ній, затвердженого постановою Кабінету Міністрів України від 12 серпня 1993 року № 637 (далі - Порядок № 637). На думку апелянта, саме підприємство визначає період роботи в умовах, передбачених Списками, протягом повного робочого дня, тобто не менш як упродовж 80 % робочого часу, а в разі ліквідації підприємства такі періоди підтверджують комісії, утворені при головних управліннях Пенсійного фонду України. Крім того, апелянт вказує, що для зарахування до пільгового стажу періодів роботи після 21.08.1992 обов`язковими є результати атестації робочих місць, а відсутність їх підтвердження, на його думку, не породжує права на зарахування пільгового стажу, і посилається на постанову Верховного Суду України від 10.09.2013 у справі № 21-183а13 та постанови Верховного Суду від 23.01.2018 у справі № 732/2003/14 і від 06.09.2018 у справі № 599/1425/16-а.

Відповідно до п. 3 ч. 1 ст. 311 Кодексу адміністративного судочинства України суд апеляційної інстанції може розглянути справу без повідомлення учасників справи (в порядку письмового провадження) за наявними у справі матеріалами, якщо справу може бути вирішено на підставі наявних у ній доказів, у разі подання апеляційної скарги на рішення суду першої інстанції, які ухвалені в порядку спрощеного позовного провадження без повідомлення сторін (у порядку письмового провадження).

З огляду на викладене, колегія суддів визнала за можливе розглянути справу в порядку письмового провадження.

Відповідно до частини першої статті 308 Кодексу адміністративного судочинства України (далі - КАС України) суд апеляційної інстанції переглядає справу за наявними у ній і додатково поданими доказами та перевіряє законність і обґрунтованість рішення суду першої інстанції в межах доводів та вимог апеляційної скарги.

Колегія суддів встановила, що ОСОБА_1 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , відповідно до довідки від 13.07.2016 № [номер приховано] є внутрішньо переміщеною особою.

Відповідно до диплома НОМЕР_1 позивач 01.09.1983 вступив до Ворошиловградського промислово-економічного технікуму і в 1987 році закінчив повний курс навчання за спеціальністю "Підземна розробка вугільних родовищ"; рішенням Державної кваліфікаційної комісії від 27.06.1987 йому присвоєно кваліфікацію гірничого техніка.

Відповідно до військового квитка серії НОМЕР_2 позивач проходив військову службу з 07.07.1987 по 15.06.1989.

Відповідно до записів трудової книжки серії НОМЕР_3 позивач:

з 11.05.1986 по 17.11.1986 працював учнем поверхневого гірничого на шахті "Черкаська" виробничого об`єднання "Ворошиловградвугілля";

з 24.03.1987 по 18.04.1987 працював учнем підземного гірничого з повним робочим днем під землею на час виробничої практики на шахті "Ворошиловградська" № 1 виробничого об`єднання "Ворошиловградвугілля";

03.07.1987 прийнятий підземним гірничим майстром з повним робочим днем під землею, а 04.07.1987 звільнений у зв`язку з призовом до лав Радянської Армії;

10.08.1989 прийнятий на шахту "Ворошиловградська" № 1 виробничого об`єднання "Ворошиловградвугілля" підземним гірничим майстром з повним робочим днем під землею;

07.09.1989 призначений заступником начальника підземної дільниці з повним робочим днем під землею;

19.12.1991 призначений начальником підземної дільниці з повним робочим днем під землею;

06.03.1995 звільнений за власним бажанням.

10.06.2020 позивач звернувся до Головного управління Пенсійного фонду України в м. Києві із заявою № 7056 про призначення пенсії за віком на пільгових умовах за Списком № 1, до якої, зокрема, долучив трудову книжку, військовий квиток і диплом.

Листом від 18.06.2020 № 2600-0314-8/80255 відповідач повідомив позивача про відмову в призначенні пенсії за віком на пільгових умовах за Списком № 1, "оскільки відсутній страховий та пільговий стаж роботи".

У цьому листі відповідач зазначив, що за наданими документами (ідентифікаційний номер, військовий квиток, диплом, трудова книжка) загальний страховий стаж позивача становить 20 років 7 місяців 3 дні, а пільговий стаж відсутній, оскільки довідку про підтвердження стажу відповідно до додатка № 5 до пункту 20 Порядку № 637 позивач не надав. Відповідач також послався на те, що атестація робочого місця обов`язково потрібна для зарахування до пільгового стажу періодів роботи з 21.08.1992.

Доводи апелянта про відсутність у позивача загального страхового стажу, передбаченого пунктом 1 частини другої статті 114 Закону України "Про загальнообов`язкове державне пенсійне страхування", колегія суддів відхиляє з огляду на таке.

Відповідно до пункту 1 частини другої статті 114 Закону України від 9 липня 2003 року № 1058-IV "Про загальнообов`язкове державне пенсійне страхування" (далі - Закон № 1058-IV) на пільгових умовах пенсія за віком призначається працівникам, зайнятим повний робочий день на підземних роботах, на роботах з особливо шкідливими і особливо важкими умовами праці за списком № 1 виробництв, робіт, професій, посад і показників, затвердженим Кабінетом Міністрів України, та за результатами атестації робочих місць, - після досягнення 50 років і за наявності страхового стажу не менше 25 років у чоловіків, з них не менше 10 років на зазначених роботах, і не менше 20 років у жінок, з них не менше 7 років 6 місяців на зазначених роботах.

Рішенням Конституційного Суду України від 23 січня 2020 року № 1-р/2020 (далі - Рішення № 1-р/2020) визнано такими, що не відповідають Конституції України (є неконституційними), статтю 13, частину другу статті 14, пункти "б"-"г" статті 54 Закону України від 5 листопада 1991 року № 1788-XII "Про пенсійне забезпечення" (далі - Закон № 1788-XII) зі змінами, внесеними Законом України від 2 березня 2015 року № 213-VIII "Про внесення змін до деяких законодавчих актів України щодо пенсійного забезпечення" (далі - Закон № 213-VIII).

Пунктом 3 резолютивної частини Рішення № 1-р/2020 встановлено, що застосуванню підлягають стаття 13, частина друга статті 14, пункти "б"-"г" статті 54 Закону № 1788-XII в редакції до внесення змін Законом № 213-VIII для осіб, які працювали до 1 квітня 2015 року на посадах, визначених у вказаних нормах.

Відповідно до пункту "а" статті 13 Закону № 1788-XII в редакції до внесення змін Законом № 213-VIII на пільгових умовах мають право на пенсію за віком, незалежно від місця останньої роботи, працівники, зайняті повний робочий день на підземних роботах, на роботах з особливо шкідливими і особливо важкими умовами праці, - за списком № 1 виробництв, робіт, професій, посад і показників, затверджуваним Кабінетом Міністрів України, і за результатами атестації робочих місць: чоловіки - після досягнення 50 років і при стажі роботи не менше 20 років, з них не менше 10 років на зазначених роботах.

Отже, для чоловіків, які працювали на роботах за Списком № 1, зазначені норми встановлюють однаковий пенсійний вік - 50 років, але різну тривалість необхідного стажу: 20 років за пунктом "а" статті 13 Закону № 1788-XII в редакції до внесення змін Законом № 213-VIII і 25 років за пунктом 1 частини другої статті 114 Закону № 1058-IV.

У постанові від 3 листопада 2021 року у зразковій справі № 360/3611/20 Велика Палата Верховного Суду, вирішуючи колізію між нормами Закону № 1788-XII з урахуванням Рішення № 1-р/2020 і Закону № 1058-IV, зазначила: "Оскільки норми названих законів регулюють одне і те ж коло відносин, Велика Палата Верховного Суду доходить висновку, що вони явно суперечать один одному."

Там само Велика Палата Верховного Суду послалася на правовий висновок, згідно з яким "у разі існування неоднозначного або множинного тлумачення прав та обов`язків особи в національному законодавстві органи державної влади зобов`язані застосувати підхід, який був би найбільш сприятливим для особи", і дійшла висновку: "Отже, у цій справі застосуванню підлягають саме норми Закону № 1788-ХІІ з урахуванням Рішення № 1-р/2020, а не Закону № 1058-ІV."

Цей висновок Великої Палати Верховного Суду стосується колізії зазначених законів у цілому, тому він застосовний і до розбіжності між ними щодо тривалості стажу, необхідного чоловікам для призначення пенсії за віком на пільгових умовах за Списком № 1.

На підземних роботах з повним робочим днем позивач працював у 1987- 1995 роках, тобто до 1 квітня 2015 року, тому до спірних правовідносин застосовується пункт "а" статті 13 Закону № 1788-XII в редакції до внесення змін Законом № 213-VIII.

Загальний стаж позивача, визначений самим відповідачем у листі від 18.06.2020 № 2600-0314-8/80255, становить 20 років 7 місяців 3 дні, що відповідає вимозі цієї норми про стаж роботи не менше 20 років.

Таким чином, довід апелянта про відсутність у позивача загального стажу, необхідного для призначення пенсії за віком на пільгових умовах, ґрунтується на нормі, яка до спірних правовідносин не застосовується.

З цих самих підстав колегія суддів не погоджується з мотивом суду першої інстанції про те, що до спірних правовідносин застосуванню підлягає закон, прийнятий пізніше: колізію між статтею 13 Закону № 1788-XII і статтею 114 Закону № 1058-IV вирішено не за часом прийняття законів, а за підходом, найбільш сприятливим для особи.

Водночас помилковість цього мотиву не призвела до неправильного вирішення спору, оскільки суд першої інстанції правильно визнав протиправними дії відповідача щодо відмови в призначенні пенсії, зобов`язав зарахувати спірні періоди та повторно розглянути заяву позивача.

Абзацом другим частини четвертої статті 245 КАС України встановлено, що у разі якщо ухвалення рішення на користь позивача передбачає право суб`єкта владних повноважень діяти на власний розсуд, суд зобов`язує суб`єкта владних повноважень вирішити питання, щодо якого звернувся позивач, з урахуванням його правової оцінки, наданої судом у рішенні.

Отже, під час повторного розгляду заяви позивача від 10.06.2020 відповідач має виходити з того, що стаж роботи, необхідний позивачу для призначення пенсії за віком на пільгових умовах за Списком № 1, визначається пунктом "а" статті 13 Закону № 1788-XII в редакції до внесення змін Законом № 213-VIII і становить не менше 20 років, з них не менше 10 років на зазначених роботах.

Посилання апелянта на те, що пільговий стаж підтверджується лише уточнюючою довідкою підприємства або його правонаступника, колегія суддів також відхиляє.

Статтею 62 Закону № 1788-XII визначено, що основним документом, що підтверджує стаж роботи, є трудова книжка. Порядок підтвердження наявного трудового стажу при відсутності трудової книжки або відповідних записів у ній встановлюється Кабінетом Міністрів України.

Відповідно до пункту 20 Порядку № 637 у тих випадках, коли в трудовій книжці відсутні відомості, що визначають право на пенсії на пільгових умовах або за вислугу років, установлені для окремих категорій працівників, для підтвердження спеціального трудового стажу приймаються уточнюючі довідки підприємств, установ, організацій або їх правонаступників (додаток № 5).

Велика Палата Верховного Суду у постанові від 19 лютого 2020 року у справі № 520/15025/16-а зазначила: "Отже, аналіз наведених норм свідчить про те, що основним документом, що підтверджує стаж роботи, є трудова книжка. Проте якщо у трудовій книжці не зазначені відомості про умови праці та характер виконуваної роботи, то для підтвердження спеціального трудового стажу приймаються уточнюючі довідки підприємств, установ, організацій або їх правонаступників."

У постанові від 17 вересня 2025 року у справі № 300/6565/23 Верховний Суд зазначив: "Значення трудової книжки, як основного документа, що підтверджує пільговий стаж роботи, встановлено статтею 62 Закону № 1788-ХІІ, і будь-які підзаконні нормативно-правові акти, які суперечать цьому положенню, не можуть бути застосовані до спірних правовідносин."

Записи трудової книжки позивача щодо кожної підземної посади, яку він обіймав у 1987- 1995 роках, містять зазначення про роботу з повним робочим днем під землею, тобто відомості про умови праці та характер виконуваної роботи, які визначають право на пенсію за віком на пільгових умовах за Списком № 1.

Отже, уточнююча довідка для підтвердження цих періодів не була обов`язковою, а її відсутність не могла бути підставою для незарахування цих періодів до пільгового стажу.

Твердження апелянта про необхідність підтвердження зайнятості не менш як упродовж 80 % робочого часу та про підтвердження стажу комісіями при головних управліннях Пенсійного фонду України в разі ліквідації підприємства висновку суду не спростовують.

Відповідно до частини другої статті 77 КАС України в адміністративних справах про протиправність рішень, дій чи бездіяльності суб`єкта владних повноважень обов`язок щодо доказування правомірності свого рішення, дії чи бездіяльності покладається на відповідача.

Записи трудової книжки прямо засвідчують роботу позивача з повним робочим днем під землею, доказів іншого відповідач не надав, а доказів ліквідації підприємства, на якому працював позивач, у матеріалах справи немає.

Позивач стверджував, і відповідач цього не спростував, що отримати уточнюючі довідки і первинні документи він не може, оскільки підприємства знаходяться на тимчасово окупованій території.

Доводи апелянта про те, що без результатів атестації робочих місць періоди роботи після 21.08.1992 не зараховуються до пільгового стажу, колегія суддів відхиляє.

Відповідно до пункту 3 Порядку застосування Списків № 1 і № 2 виробництв, робіт, професій, посад і показників при обчисленні стажу роботи, що дає право на пенсію за віком на пільгових умовах, затвердженого наказом Міністерства праці та соціальної політики України від 18 листопада 2005 року № 383, при визначенні права на пенсію за віком на пільгових умовах застосовуються Списки, що чинні на період роботи особи. До пільгового стажу зараховується весь період роботи на відповідних посадах або за професіями незалежно від дати їх внесення до Списків за умови підтвердження документами відповідних умов праці за час виконання роботи до 21.08.92 та за результатами проведення атестації робочих місць за умовами праці після 21.08.92 (приклади у додатках 1, 2).

Велика Палата Верховного Суду у постанові від 19 лютого 2020 року у справі № 520/15025/16-а дійшла висновку, що особи, які зайняті на роботах із шкідливими і важкими умовами праці, але з вини власника на таких підприємствах не було проведено атестацію робочого місця, мають право на зарахування стажу роботи на таких посадах до спеціального стажу, необхідного для призначення пенсії за віком на пільгових умовах, і зазначила: "Цей висновок є також застосовним і щодо осіб, зайнятих на роботах із шкідливими і важкими умовами праці за Списком № 1."

Там само Велика Палата Верховного Суду вказала: "Отже, Велика Палата Верховного Суду вважає, що непроведення або несвоєчасне проведення атестації робочих місць власником підприємства не може бути підставою для відмови у призначенні пенсії за віком на пільгових умовах. Відповідальність за непроведення або несвоєчасне проведення атестації робочих місць покладається на власника підприємства, а не працівника."

У цій самій постанові Велика Палата Верховного Суду відступила від висновків Верховного Суду України, викладених, зокрема, у постанові від 10 вересня 2013 року у справі № 21-183а13, щодо відсутності підстав для призначення пенсії на пільгових умовах з огляду на відсутність результатів атестації відповідного робочого місця за умовами праці.

Відповідно до частини п`ятої статті 242 КАС України при виборі і застосуванні норми права до спірних правовідносин суд враховує висновки щодо застосування норм права, викладені в постановах Верховного Суду.

Колегія суддів враховує висновок Великої Палати Верховного Суду у справі № 520/15025/16-а, сформульований пізніше за постанови Верховного Суду від 23.01.2018 у справі № 732/2003/14 і від 06.09.2018 у справі № 599/1425/16-а, на які посилається апелянт.

Отже, відсутність у позивача документів про результати атестації робочих місць за період роботи з 21.08.1992 по 06.03.1995 не може бути підставою для незарахування цього періоду до стажу, що дає право на пенсію за віком на пільгових умовах.

Висновки суду першої інстанції щодо зарахування до стажу, що дає право на пенсію за віком на пільгових умовах, періоду навчання з 01.09.1983 по 27.06.1987 та періоду військової служби з 07.07.1987 по 15.06.1989 апелянт окремими доводами не оспорює.

Таким чином, доводи апелянта про відсутність у позивача пільгового стажу ґрунтуються на відсутності уточнюючої довідки і результатів атестації робочих місць, які підставою для незарахування спірних періодів бути не можуть.

Посилання апелянта на те, що заяву позивача розглянуто відповідно до Порядку № 22-1, висновків суду першої інстанції не спростовують, оскільки дотримання порядку приймання і розгляду заяви не робить правомірною відмову, підстави якої не ґрунтуються на законі.

А отже, суд першої інстанції дійшов правильного висновку про протиправність дій відповідача щодо відмови позивачу в призначенні пенсії за віком на пільгових умовах за Списком № 1 та про наявність підстав для зобов`язання відповідача зарахувати спірні періоди і повторно розглянути заяву позивача від 10.06.2020.

Відповідно до частини першої статті 316 КАС України суд апеляційної інстанції залишає апеляційну скаргу без задоволення, а рішення або ухвалу суду - без змін, якщо визнає, що суд першої інстанції правильно встановив обставини справи та ухвалив судове рішення з додержанням норм матеріального і процесуального права.

З огляду на викладене колегія суддів дійшла висновку, що суд першої інстанції правильно встановив обставини справи та ухвалив рішення, яке за своїм результатом відповідає закону, а доводи апеляційної скарги цих висновків не спростовують.

Керуючись ст.ст. 77, 242-244, 250, 308, 311, 315, 316, 321, 322, 325, 328, 329 КАС України, суд, -

П О С Т А Н О В И В:

Апеляційну скаргу Головного управління Пенсійного фонду України в м. Києві - залишити без задоволення.

Рішення Житомирського окружного адміністративного суду від 25 вересня 2025 року - залишити без змін.

Постанова набирає законної сили з дати її прийняття та може бути оскаржена до Верховного Суду в порядку і строки, визначені статтями 328, 329 КАС України.

Головуючий суддя А.Б. Парінов

Судді: О.О. Беспалов

І.О. Грибан

(Повний текст постанови суду виготовлено 09 листопада 2026 року)