Постанова № 141375520 у справі № 640/17383/21 від 09.11.2026

ШОСТИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД

Справа № 640/17383/21 Суддя (судді) першої інстанції: Денисюк Руслан Степанович

ПОСТАНОВА

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

09 листопада 2026 року м. Київ

Шостий апеляційний адміністративний суд у складі колегії:

головуючий суддя Парінов А.Б.,

судді: Беспалов О.О.,

Грибан І.О.,

розглянувши у порядку письмового провадження апеляційну скаргу Головного управління ДПС у Київській області на рішення Волинського окружного адміністративного суду від 25 вересня 2025 року у справі за адміністративним позовом Товариства з обмеженою відповідальністю "Науково-виробничий центр "Інвесткон" до Головного управління ДПС у Київській області, Державної податкової служби України про визнання протиправним та скасування рішення, зобов`язання вчинити дії, -

В С Т А Н О В И В:

У червні 2021 року Товариство з обмеженою відповідальністю "Науково-виробничий центр "Інвесткон" (далі - ТОВ "НВЦ "Інвесткон", позивач) звернулось до суду з позовом до Головного управління ДПС у Київській області (далі - ГУ ДПС у Київській області), Державної податкової служби України (далі - ДПС України), у якому просило:

визнати протиправним та скасувати рішення комісії ГУ ДПС у Київській області від 11.03.2021 № 2461583/32034397 про відмову в реєстрації податкової накладної № 4 від 05.03.2020 в Єдиному реєстрі податкових накладних (далі - ЄРПН);

зобов`язати ДПС України зареєструвати податкову накладну № 4 від 05.03.2020 в ЄРПН датою її направлення на реєстрацію.

Позовні вимоги обґрунтовано тим, що позивач на пропозицію контролюючого органу подав пояснення та копії первинних документів, з яких можна встановити зміст і обсяг господарської операції, однак комісія відмовила в реєстрації податкової накладної з посиланням на ненадання первинних документів, не навівши мотивів, з яких подані документи та пояснення не прийнято.

Рішенням Волинського окружного адміністративного суду від 25 вересня 2025 року позов задоволено повністю: визнано протиправним та скасовано рішення комісії ГУ ДПС у Київській області від 11.03.2021 № 2461583/32034397; зобов`язано ДПС України зареєструвати в ЄРПН складену ТОВ "НВЦ "Інвесткон" податкову накладну № 4 від 05.03.2020 датою її подання.

Суд першої інстанції виходив з того, що квитанція про зупинення реєстрації податкової накладної не розкриває податкової інформації, яка зумовила висновок про відповідність позивача критеріям ризиковості платника податку, а рішення комісії лише відтворює загальне формулювання пунктів 5 і 11 Порядку прийняття рішень про реєстрацію/відмову в реєстрації податкових накладних/розрахунків коригування в Єдиному реєстрі податкових накладних, затвердженого наказом Міністерства фінансів України від 12.12.2019 № 520 (далі - Порядок № 520), без зазначення конкретних документів, яких не вистачає, і без мотивів неврахування поданих документів. Суд дійшов висновку, що подані позивачем пояснення та документи підтверджують здійснення господарської операції, за якою складено податкову накладну, і є достатніми для її реєстрації, а реєстрація податкової накладної за рішенням суду належить до повноважень ДПС України.

Не погодившись із рішенням суду першої інстанції, ГУ ДПС у Київській області подало апеляційну скаргу, у якій просить скасувати рішення Волинського окружного адміністративного суду від 25 вересня 2025 року та ухвалити нове судове рішення про відмову в задоволенні позову, а також розглянути справу за участю його представника.

В обґрунтування апеляційної скарги апелянт посилається на те, що суд першої інстанції, на його думку, неповно з`ясував обставини справи, поверхово проаналізував докази і не врахував наведеної податковим органом судової практики. Апелянт зазначає, що позивач, подавши на пропозицію податкового органу пояснення і документи, тим самим, на думку апелянта, засвідчив, що суть рішення про зупинення реєстрації і порядок дій для вирішення питання про реєстрацію податкової накладної були йому зрозумілими. Апелянт також вважає, що рішення комісії містить конкретну підставу відмови - ненадання первинних документів, а позивач, на його думку, не підтвердив правомірності складення податкової накладної. Наводячи перелік основних видів первинних документів, апелянт стверджує, що обов`язковими є документи, які підтверджують першу з подій за пунктом 187.1 статті 187 Податкового кодексу України (далі - ПК України), а подані позивачем документи, на його думку, переліку пункту 5 Порядку № 520 не відповідають, і посилається на постанови Верховного Суду у справах № 240/5563/23 і № 826/4721/15 та постанови апеляційних адміністративних судів у справах № 580/10815/23, № 260/7542/23 і № 320/9509/20. Крім того, апелянт вказує, що позивач не оскаржив рішення комісії в адміністративному порядку. Водночас, на думку апелянта, позивач обґрунтовує позов іншими (додатковими) обставинами і документами, ніж ті, за якими комісія приймала рішення, а суд, дослідивши їх, перебрав на себе функції контролюючого органу і, як вважає апелянт з посиланням на постанову Верховного Суду у справі № 0940/1240/18, безпідставно розширив предмет доказування; у разі ж протиправності рішення належним способом захисту, на думку апелянта, є зобов`язання повторно розглянути документи. Апелянт також вважає, що зобов`язання ДПС України зареєструвати податкову накладну є втручанням у дискреційні повноваження податкового органу, оскільки, на його думку, реєстрації має передувати перевірка первинних документів, яка не охоплюється предметом судового розгляду.

Відповідно до п. 3 ч. 1 ст. 311 Кодексу адміністративного судочинства України суд апеляційної інстанції може розглянути справу без повідомлення учасників справи (в порядку письмового провадження) за наявними у справі матеріалами, якщо справу може бути вирішено на підставі наявних у ній доказів, у разі подання апеляційної скарги на рішення суду першої інстанції, які ухвалені в порядку спрощеного позовного провадження без повідомлення сторін (у порядку письмового провадження).

З огляду на викладене, колегія суддів визнала за можливе розглянути справу в порядку письмового провадження.

Відповідно до частини першої статті 308 Кодексу адміністративного судочинства України (далі - КАС України) суд апеляційної інстанції переглядає справу за наявними у ній і додатково поданими доказами та перевіряє законність і обґрунтованість рішення суду першої інстанції в межах доводів та вимог апеляційної скарги.

Колегія суддів встановила, що ТОВ "НВЦ "Інвесткон" (код ЄДРПОУ 32034397) з 17.07.2002 зареєстроване платником податку на додану вартість. Основним видом його діяльності є виробництво інших машин і устатковання спеціального призначення (КВЕД 28.99), до інших видів діяльності належать лиття чавуну (КВЕД 24.51) і лиття сталі (КВЕД 24.52).

03.03.2020 позивач виставив Товариству з обмеженою відповідальністю "Атмосфера" (код ЄДРПОУ 31252445; далі - ТОВ "Атмосфера") рахунок на оплату № 17 щодо відливок деталей ЧХ28Н2 VSI трьох найменувань: 2200_009_005-1 у кількості 16 шт. за ціною 1 578,25 грн, 2200_009_004 у кількості 8 шт. за ціною 2 093,30 грн і 2200_009_006-1 у кількості 16 шт. за ціною 1 744,00 грн, на загальну суму 69 902,40 грн без ПДВ, ПДВ - 13 980,48 грн, разом - 83 882,88 грн. Підставою постачання в рахунку зазначено договір від 14.05.2015.

05.03.2020 на поточний рахунок позивача надійшли від ТОВ "Атмосфера" 69 902,40 грн з призначенням платежу за відливки деталей згідно з рахунком № 17, у тому числі ПДВ 11 650,40 грн, що підтверджується випискою банку за 05.03.2020.

Позивач склав податкову накладну № 4 від 05.03.2020 на загальну суму 69 902,40 грн, у тому числі ПДВ 11 650,40 грн, з обсягом постачання без ПДВ 58 252,00 грн, у якій відобразив ті самі три найменування відливок за цінами рахунку № 17 у кількості 13,33333 шт., 6,66667 шт. і 13,33333 шт., тобто пропорційно до оплаченої частини вартості рахунку.

27.03.2020 позивач подав податкову накладну № 4 на реєстрацію в ЄРПН. Квитанцією (реєстраційний номер документа [номер приховано]) позивача повідомлено, що відповідно до пункту 201.16 статті 201 ПК України реєстрацію податкової накладної зупинено, оскільки платник податку, яким її подано, "відповідає п.8 Критеріїв ризиковості платника податку", з наведенням показників "D" = 17,0931 % і "P" = 19 376,72, і запропоновано надати пояснення та копії документів щодо підтвердження інформації, зазначеної в податковій накладній.

Ні податкової інформації, яка зумовила висновок про відповідність позивача пункту 8 Критеріїв ризиковості платника податку, ні переліку документів, необхідних для реєстрації податкової накладної, квитанція не містить.

02.04.2020 позивач поставив ТОВ "Атмосфера" товар за рахунком № 17 у повному обсязі (16, 8 і 16 шт.) на суму 83 882,88 грн, у тому числі ПДВ 13 980,48 грн, що підтверджується видатковою накладною № 31 від 02.04.2020, підписаною представниками обох сторін і скріпленою їх печатками.

04.03.2021 позивач подав до ГУ ДПС у Київській області повідомлення № 5 про подання пояснень та копій документів щодо податкової накладної № 4 від 05.03.2020 з 16 додатками, яке, згідно з квитанцією № 2 від 04.03.2021, прийнято до розгляду.

До повідомлення позивач долучив:

пояснення від 04.03.2021 вих. № 7;

виписку банку за 05.03.2020;

рахунок на оплату № 17 від 03.03.2020 і видаткову накладну № 31 від 02.04.2020;

податкову накладну № 4 від 05.03.2020 і квитанцію про зупинення її реєстрації;

виписку банку за березень 2020 року;

договір про надання послуг виробничого характеру № 32-Г від 05.06.2012 з Державним підприємством "Підприємство Бучанської виправної колонії управління Державної пенітенціарної служби України в м. Києві та Київській області (№ 85)";

договір на послуги зберігання майна № 295-Г від 01.01.2019 з Державною установою "Бучанська виправна колонія (№ 85)";

акти надання послуг промислового характеру і послуг зберігання за січень 2020 року;

видаткові накладні постачальників сировини і матеріалів, товарно-транспортну накладну від 28.01.2020 і сертифікат якості;

дозволи Головного управління Держпраці у Київській області № 595.18.32 і № 596.18.32 від 07.03.2018 на виконання робіт з вироблення розплавів чорних і кольорових металів та експлуатацію технологічного устатковання металургійної промисловості;

фотографії ливарної дільниці;

податковий розрахунок за формою № 1ДФ за IV квартал 2019 року.

У поясненнях позивач зазначив, що виготовляє методом лиття запасні частини для каменедробильного обладнання на території державного підприємства кримінально-виконавчої служби (№ 85) із залученням праці засуджених, сировину і готову продукцію зберігає на складах і відкритих майданчиках Державної установи "Бучанська виправна колонія (№ 85)", постачає продукцію ТОВ "Атмосфера" на постійній основі, 03.03.2020 на замовлення покупця виставив рахунок № 17 на 83 882,88 грн, 05.03.2020 отримав часткову передоплату 69 902,40 грн, а реалізація товару відбулась 02.04.2020.

11.03.2021 комісія ГУ ДПС у Київській області прийняла рішення № 2461583/32034397 про відмову в реєстрації податкової накладної № 4 від 05.03.2020 у зв`язку з ненаданням платником податку копій документів. Серед видів документів комісія позначила лише рядок "первинних документів щодо постачання/придбання товарів/послуг, зберігання і транспортування, навантаження, розвантаження продукції, складських документів (інвентаризаційні описи), у тому числі рахунків-фактури/інвойсів, актів приймання-передачі товарів (робіт, послуг) з урахуванням наявності певних типових форм та галузевої специфіки, накладних", який у формі рішення супроводжується вказівкою "документи, які не надано, підкреслити".

Жодного документа в цьому рядку не підкреслено, рядки щодо договорів, розрахункових документів і банківських виписок та документів щодо підтвердження відповідності продукції не позначено, графу "Додаткова інформація" не заповнено.

Відповідно до пункту 201.16 статті 201 ПК України реєстрація податкової накладної/розрахунку коригування в Єдиному реєстрі податкових накладних може бути зупинена в порядку та на підставах, визначених Кабінетом Міністрів України.

Згідно з пунктом 11 Порядку зупинення реєстрації податкової накладної/розрахунку коригування в Єдиному реєстрі податкових накладних, затвердженого постановою Кабінету Міністрів України від 11.12.2019 № 1165 (у редакції, чинній на час виникнення спірних правовідносин), у квитанції про зупинення реєстрації податкової накладної/розрахунку коригування зазначаються: 1) номер та дата складення податкової накладної/розрахунку коригування; 2) критерій (критерії) ризиковості платника податку та/або ризиковості здійснення операцій, на підставі якого (яких) зупинено реєстрацію податкової накладної/розрахунку коригування в Реєстрі, з розрахованим показником за кожним критерієм, якому відповідає платник податку; 3) пропозиція щодо надання платником податку пояснень та копій документів, необхідних для розгляду питання прийняття контролюючим органом рішення про реєстрацію податкової накладної/розрахунку коригування в Реєстрі або відмову в такій реєстрації.

Пунктом 3 Порядку № 520 (тут і далі - у редакції, чинній на час виникнення спірних правовідносин) передбачено, що комісія регіонального рівня протягом п`яти робочих днів, що настають за днем отримання пояснень та копій документів, поданих відповідно до пункту 4 цього Порядку, приймає рішення про реєстрацію або відмову в реєстрації податкової накладної/розрахунку коригування в Реєстрі та надсилає його платнику податку в порядку, встановленому статтею 42 Кодексу.

Відповідно до пункту 4 Порядку № 520 у разі зупинення реєстрації податкової накладної/розрахунку коригування в Реєстрі платник податку має право подати копії документів та письмові пояснення стосовно підтвердження інформації, зазначеної у податковій накладній/розрахунку коригування, для розгляду питання прийняття комісією регіонального рівня рішення про реєстрацію/відмову в реєстрації податкової накладної/розрахунку коригування в Реєстрі.

Згідно з пунктом 5 Порядку № 520 перелік документів, необхідних для розгляду питання прийняття комісією регіонального рівня рішення про реєстрацію/відмову в реєстрації податкової накладної/розрахунку коригування в Реєстрі, реєстрацію яких зупинено в Реєстрі, може включати: договори, зокрема зовнішньоекономічні контракти, з додатками до них; договори, довіреності, акти керівного органу платника податку, якими оформлено повноваження осіб, які одержують продукцію в інтересах платника податку для здійснення операції; первинні документи щодо постачання/придбання товарів/послуг, зберігання і транспортування, навантаження, розвантаження продукції, складські документи (інвентаризаційні описи), у тому числі рахунки-фактури/інвойси, акти приймання-передачі товарів (робіт, послуг) з урахуванням наявності певних типових форм і галузевої специфіки, накладні; розрахункові документи та/або банківські виписки з особових рахунків; документи щодо підтвердження відповідності продукції (декларації про відповідність, паспорти якості, сертифікати відповідності), наявність яких передбачено договором та/або законодавством.

Комісія регіонального рівня приймає рішення про реєстрацію/відмову в реєстрації податкових накладних/розрахунків коригування в Реєстрі за формою згідно з додатком до цього Порядку (пункт 10 Порядку № 520).

Відповідно до пункту 11 Порядку № 520 комісія регіонального рівня приймає рішення про відмову в реєстрації податкової накладної/розрахунку коригування в Реєстрі в разі: ненадання платником податку письмових пояснень стосовно підтвердження інформації, зазначеної у податковій накладній/розрахунку коригування, реєстрацію яких зупинено в Реєстрі; та/або ненадання платником податку копій документів відповідно до пункту 5 цього Порядку; та/або надання платником податку копій документів, складених/оформлених із порушенням законодавства.

Відповідно до частини другої статті 77 КАС України в адміністративних справах про протиправність рішень, дій чи бездіяльності суб`єкта владних повноважень обов`язок щодо доказування правомірності свого рішення, дії чи бездіяльності покладається на відповідача.

Доводи апелянта про те, що рішення комісії містить конкретну підставу відмови, спростовуються змістом самого рішення.

Форма рішення, затверджена додатком до Порядку № 520, передбачає, що в разі відмови з підстави ненадання первинних документів ненадані документи підкреслюються. Комісія ГУ ДПС у Київській області жодного документа не підкреслила і графу "Додаткова інформація" не заповнила, тому з рішення неможливо встановити, яких саме документів, на думку комісії, бракувало і чому подані позивачем документи не підтверджують інформації, зазначеної в податковій накладній.

Водночас документи саме цієї категорії позивач комісії подав: рахунок на оплату № 17 і видаткову накладну № 31 щодо спірної операції, видаткові накладні постачальників сировини, товарно-транспортну накладну, акти надання послуг промислового характеру і послуг зберігання.

Отже, посилання комісії на ненадання первинних документів не відповідає обставинам, які існували на момент прийняття рішення.

У постанові від 29.10.2025 у справі № 140/6679/22 Верховний Суд зазначив: "Покликання на ненадання платником податку копій документів, зокрема, первинних документів щодо постачання/придбання товарів/послуг, зберігання і транспортування, навантаження, розвантаження продукції, складських документів (інвентаризаційні описи), у тому числі рахунків-фактури/інвойсів, актів приймання-передачі товарів (робіт, послуг) з урахуванням наявності певних типових форм та галузевої специфіки, накладних як підставу в обґрунтування прийняття рішень про відмову за відсутності встановленого законодавством вичерпного переліку документів, та за умови не наведення комісією доказів того, що документи, подані позивачем є недостатніми чи такими, що у своїй сукупності викликають сумнів у достовірності наданої інформації, вказує на наявність підстав для скасування оскаржуваного рішення Комісії Управління."

Доказів недостатності чи недостовірності поданих позивачем документів ГУ ДПС у Київській області не навело ні в рішенні, ні під час судового розгляду, а апеляційна скарга не називає жодного конкретного документа, якого бракувало комісії. Обов`язку доказування правомірності рішення, покладеного на нього частиною другою статті 77 КАС України, відповідач не виконав.

Пункт 5 Порядку № 520 визначає, що перелік документів "може включати" названі в ньому документи, і не встановлює обов`язку платника подати кожен із них. Ненаданими комісія визнала лише первинні документи, тому доводи апелянта про невідповідність поданих документів переліку пункту 5 Порядку № 520 виходять за межі мотивів самого рішення.

Посилання апелянта на те, що обов`язковими є документи, які підтверджують першу з подій за пунктом 187.1 статті 187 ПК України, правомірності відмови не підтверджує.

Згідно з пунктом 187.1 статті 187 ПК України датою виникнення податкових зобов`язань з постачання товарів/послуг вважається дата, яка припадає на податковий період, протягом якого відбувається будь-яка з подій, що сталася раніше: а) дата зарахування коштів від покупця/замовника на банківський рахунок платника податку як оплата товарів/послуг, що підлягають постачанню, а в разі постачання товарів/послуг за готівку - дата оприбуткування коштів у касі платника податку, а в разі відсутності такої - дата інкасації готівки у банківській установі, що обслуговує платника податку.

Відповідно до пункту 201.7 статті 201 ПК України податкова накладна складається на кожне повне або часткове постачання товарів/послуг, а також на суму коштів, що надійшли на поточний рахунок як попередня оплата (аванс).

Податкову накладну № 4 позивач склав на суму передоплати, яка надійшла на його рахунок 05.03.2020. Цю подію підтверджує подана комісії виписка банку за 05.03.2020 про надходження від ТОВ "Атмосфера" 69 902,40 грн, у тому числі ПДВ 11 650,40 грн, з призначенням платежу за відливки деталей згідно з рахунком № 17. Найменування, ціну і загальну вартість товару, щодо якого отримано передоплату, підтверджує рахунок на оплату № 17 від 03.03.2020, а подальше постачання всього обсягу товару покупцю - видаткова накладна № 31 від 02.04.2020.

Отже, документи, які сам апелянт називає обов`язковими, - розрахункові документи і видаткову накладну - позивач комісії подав.

У постанові від 10.09.2026 у справі № 380/4422/25 Верховний Суд, посилаючись на висновки, викладені в постанові від 16.07.2026 у справі № 500/6492/25, зазначив: "процедура, передбачена пунктом 201.16 статті 201 ПК України, спрямована на вирішення питання про наявність чи відсутність достатнього документального підтвердження інформації, зазначеної у конкретній податковій накладній. Процедура моніторингу податкових накладних має превентивний характер та не повинна підміняти за своїм змістом проведення податкової перевірки, оскільки питання реальності господарської операції може бути предметом дослідження лише під час здійснення податкового контролю у формах, визначених Податковим кодексом України."

Сторони операції, найменування і ціни товару, дата і сума передоплати та сума ПДВ, відображені в податковій накладній № 4, збігаються з даними поданих комісії документів. Отже, інформацію, зазначену в податковій накладній, позивач підтвердив достатніми документами.

Наведений в апеляційній скарзі загальний перелік видів первинних документів (товарно-транспортні та залізничні накладні, касові ордери, сертифікати якості, бухгалтерські довідки) апелянт не співвідносить ні з операцією, за якою складено податкову накладну, ні з мотивами рішення комісії, яка, зокрема, не визнала ненаданими документи щодо підтвердження відповідності продукції.

У постанові від 05.06.2026 у справі № 380/17115/24 Верховний Суд зазначив: "Суб`єкт владних повноважень не може під час судового розгляду підміняти або доповнювати мотиви власного індивідуального акта новими аргументами, які не були зазначені у такому акті. Предметом судового контролю є правомірність рішення суб`єкта владних повноважень з огляду на ті фактичні та юридичні підстави, які були покладені в основу його прийняття."

Наведені апелянтом постанови Верховного Суду у справах № 240/5563/23 і № 826/4721/15 ухвалено в неподібних правовідносинах. У першій із них, як зазначає сам апелянт, суди встановили конкретні вади поданих платником документів, зокрема відсутність у договорах умов про порядок і строк розрахунків та ненадання доказів розрахунків і зберігання товару, тоді як у цій справі комісія жодної вади поданих документів не назвала. Друга стосується визначення податкового кредиту та витрат, а не реєстрації податкової накладної.

Відповідно до частини п`ятої статті 242 КАС України при виборі і застосуванні норми права до спірних правовідносин суд враховує висновки щодо застосування норм права, викладені в постановах Верховного Суду.

Постанови апеляційних адміністративних судів у справах № 580/10815/23, № 260/7542/23 і № 320/9509/20 такого значення не мають. Крім того, у справах № 580/10815/23 і № 260/7542/23, як зазначає сам апелянт, платник подав суду значно ширший перелік документів, ніж комісії, або не виконав конкретно визначеної податковим органом вимоги про надання додаткових документів, тобто ці постанови ухвалено за інших фактичних обставин.

Доводи апелянта про те, що подання позивачем пояснень і документів свідчить про зрозумілість для нього підстав зупинення реєстрації, колегія суддів відхиляє.

Квитанція про зупинення реєстрації податкової накладної № 4 містила лише посилання на пункт 8 Критеріїв ризиковості платника податку з показниками "D" і "P" та загальну пропозицію надати пояснення і копії документів. Пункт 3 Порядку № 520 у редакції, чинній на час виникнення спірних правовідносин, не передбачав направлення платнику окремого повідомлення з переліком додаткових документів: після отримання пояснень і документів комісія одразу приймала рішення про реєстрацію або про відмову в реєстрації. Отже, квитанція була єдиним документом, у якому контролюючий орган міг визначити, які документи потрібні для реєстрації податкової накладної.

У постанові від 29.10.2025 у справі № 140/6679/22 Верховний Суд зазначив: "законодавцем не визначено чіткого переліку документів, які платник податку може подати до контролюючого органу в залежності від підстав зупинення реєстрації податкової накладної, а тому при зупиненні реєстрації податкової накладної з посиланням на ненадання платником податків достатніх документів, контролюючий орган має чітко зазначити конкретний вид критерію ризиковості платника податку та навести у розрізі визначеного критерію перелік документів, надання яких дасть можливість прийняти податкову накладну до реєстрації."

Не отримавши такого переліку, позивач скористався правом, передбаченим пунктом 4 Порядку № 520, і на власний розсуд подав пояснення та документи, оформлені 16 додатками до повідомлення, які стосуються як спірної операції, так і виробництва проданої продукції. Це не звільняло комісію від обов`язку оцінити подані документи і зазначити в рішенні, яких саме документів бракує.

У постанові від 05.06.2026 у справі № 380/17115/24 Верховний Суд зазначив: "після отримання таких документів саме контролюючий орган як суб`єкт владних повноважень зобов`язаний діяти не формально, а обґрунтовано: оцінити подані документи та вказати, чому вони є недостатніми або неналежними."

Цього обов`язку комісія ГУ ДПС у Київській області не виконала.

Посилання апелянта на те, що позивач не оскаржив рішення комісії в адміністративному порядку, підставою для скасування рішення суду першої інстанції не є.

Відповідно до пункту 56.1 статті 56 ПК України рішення, прийняті контролюючим органом, можуть бути оскаржені в адміністративному або судовому порядку.

Таке саме роз`яснення міститься в самому рішенні комісії від 11.03.2021 № 2461583/32034397: "Рішення про відмову в реєстрації податкової накладної / розрахунку коригування в Єдиному реєстрі податкових накладних може бути оскаржено в адміністративному або судовому порядку".

Отже, адміністративне оскарження є правом, а не обов`язком платника, і позивач обрав судовий порядок захисту.

Твердження апелянта про те, що позивач обґрунтовує позов іншими (додатковими) документами, ніж ті, що подавались комісії, не відповідає матеріалам справи.

Документи, на підставі яких суд першої інстанції дійшов висновку про достатність підтвердження інформації, зазначеної в податковій накладній, є додатками до повідомлення № 5 від 04.03.2021, яке, як визнає сам апелянт, розглянула комісія ГУ ДПС у Київській області. Жодного документа, який позивач подав би суду, але не подавав комісії, апелянт не називає. Тому наведений апелянтом висновок Верховного Суду у справі № 0940/1240/18 про недопустимість дослідження документів, які не були підставою для прийняття рішення комісії, до цієї справи не застосовний.

У постанові від 05.06.2026 у справі № 380/17115/24 Верховний Суд за подібних обставин зазначив: "висновок апеляційного суду про необхідність врахування лише документів, поданих суб`єкту владних повноважень, сам по собі є правильним, однак його застосування у цій справі не спростовує висновків суду першої інстанції, оскільки такий суд виходив із подання позивачем відповідного пакета документів саме контролюючому органу."

Досліджуючи ці документи, суд першої інстанції не перебрав на себе функцій контролюючого органу, а перевірив, чи оцінила комісія подані платником документи і чи навела в рішенні належні мотиви відмови.

Доводи апелянта про втручання суду в дискреційні повноваження податкового органу і про те, що належним способом захисту є зобов`язання повторно розглянути документи, колегія суддів відхиляє.

Відповідно до частини третьої статті 245 КАС України у разі скасування нормативно-правового або індивідуального акта суд може зобов`язати суб`єкта владних повноважень вчинити необхідні дії з метою відновлення прав, свобод чи інтересів позивача, за захистом яких він звернувся до суду.

Згідно з пунктом 20 Порядку ведення Єдиного реєстру податкових накладних, затвердженого постановою Кабінету Міністрів України від 29.12.2010 № 1246 (далі - Порядок № 1246), внесення відомостей до Реєстру на підставі рішення суду, яке набрало законної сили, здійснюється з дотриманням вимог цього Порядку. При цьому вимоги абзацу десятого пункту 12 цього Порядку не застосовуються до податкової накладної та/або розрахунку коригування, реєстрацію яких зупинено в установленому порядку.

Отже, Порядок № 1246 прямо передбачає внесення до ЄРПН відомостей про податкову накладну, реєстрацію якої було зупинено, на підставі рішення суду, яке набрало законної сили, і не вимагає для цього нового розгляду документів платника податковим органом. Доводи апелянта про реєстрацію податкової накладної в обхід перевірки документів є безпідставними.

У постанові від 05.06.2026 у справі № 380/17115/24 Верховний Суд зазначив: "З огляду на встановлені судом першої інстанції обставини щодо подання позивачем документів, достатніх для прийняття рішення про реєстрацію податкових накладних, а також з огляду на протиправність рішень комісії регіонального рівня про відмову в такій реєстрації, належним і ефективним способом захисту порушеного права позивача є зобов`язання ДПС України зареєструвати спірні податкові накладні датою їх подання на реєстрацію. Такий спосіб захисту не є втручанням у дискреційні повноваження контролюючого органу, оскільки за встановлених обставин у суб`єкта владних повноважень залишився лише один правомірний варіант поведінки - зареєструвати податкові накладні."

Встановивши, що подані позивачем документи підтверджують інформацію, зазначену в податковій накладній № 4, а підстав для відмови в її реєстрації комісія не навела, суд першої інстанції правильно зобов`язав ДПС України зареєструвати податкову накладну датою її подання. Повторний розгляд тих самих документів комісією права позивача не відновив би, оскільки іншого правомірного рішення, ніж реєстрація податкової накладної, у відповідача немає.

Доводи апелянта про неповне з`ясування обставин справи, поверхневу оцінку доказів і неврахування наведеної ним практики не знайшли підтвердження. Суд першої інстанції дослідив квитанцію про зупинення реєстрації, подані комісії пояснення і документи та рішення комісії, оцінив заперечення відповідачів і дійшов обґрунтованого висновку про протиправність рішення і достатність поданих документів, з яким колегія суддів погоджується.

Таким чином, рішення комісії ГУ ДПС у Київській області від 11.03.2021 № 2461583/32034397 не містить конкретних підстав відмови в реєстрації податкової накладної № 4 від 05.03.2020 і мотивів неврахування поданих позивачем документів, а тому суд першої інстанції обґрунтовано визнав його протиправним і скасував.

Право позивача на реєстрацію податкової накладної в ЄРПН порушено рішенням комісії ГУ ДПС у Київській області, і суд першої інстанції обрав ефективний спосіб його відновлення.

Відповідно до частини першої статті 316 КАС України суд апеляційної інстанції залишає апеляційну скаргу без задоволення, а рішення або ухвалу суду - без змін, якщо визнає, що суд першої інстанції правильно встановив обставини справи та ухвалив судове рішення з додержанням норм матеріального і процесуального права.

Суд першої інстанції правильно встановив обставини справи та ухвалив рішення з додержанням норм матеріального і процесуального права, а доводи апеляційної скарги його висновків не спростовують.

Керуючись ст.ст. 77, 242-244, 250, 308, 311, 315, 316, 321, 322, 325, 328, 329 КАС України, суд, -

П О С Т А Н О В И В:

Апеляційну скаргу Головного управління ДПС у Київській області - залишити без задоволення.

Рішення Волинського окружного адміністративного суду від 25 вересня 2025 року - залишити без змін.

Постанова набирає законної сили з дати її прийняття та може бути оскаржена до Верховного Суду в порядку і строки, визначені статтями 328, 329 КАС України.

Головуючий суддя А.Б. Парінов

Судді: О.О. Беспалов

І.О. Грибан

(Повний текст постанови суду виготовлено 09 листопада 2026 року)