Ухвала № 141375596 у справі № 367/754/20 від 10.11.2026

Справа № 367/754/20

Провадження №2-з/367/234/2026

УХВАЛА

Іменем України

10 листопада 2026 року м. Ірпінь

Суддя Ірпінського міського суду Київської області Одарюк М.П., розглянувши заяву представника ОСОБА_1 , адвоката Кєєр Олени Сергіївни, про забезпечення позову,

В С Т А Н О В И В :

Представник ОСОБА_1 , адвоката Кєєр Олени Сергіївни, звернулась до суду з заявою про забезпечення позову.

В поданій заяві просить суд вжити заходи забезпечення шляхом накладення арешту на закінчені будівельні об`єкти:

Будівля, база відпочинку сімейного типу, загальна площа: 813,5,реєстраційний номер об`єкта нерухомого майна: 3398833232080, розташованана земельній ділянці кадастровий номер: [номер приховано]:01:032:0073

Будівля, база відпочинку сімейного типу, загальна площа: 1296,1,реєстраційний номер об`єкта нерухомого майна 3398836932080, розташованана земельній ділянці кадастровий номер: [номер приховано]:01:032:0072.

Заборонити відповідачам ОСОБА_2 , ОСОБА_3 , товариству з обмеженою відповідальністю «Естіма Резіденс», а також державним реєстраторам будь-яких органів (місцевого самоврядування,виконавчих комітетів, місцевих державних адміністрацій, акредитованих підприємств Міністерства юстиції України), а також нотаріусам та особам, уповноваженим на виконання функцій державних реєстраторів, які маютьвідповідні повноваження щодо внесення будь-яких відомостей та або змін з будь-яких питань до Державного реєстру прав на нерухоме майно та Реєстру

прав власності на нерухоме майно проводити реєстраційні дії відносно будівельних об`єктів:

Будівля, база відпочинку сімейного типу, загальна площа: 813,5 реєстраційний номер об`єкта нерухомого майна: 3398833232080, розташована на земельній ділянці кадастровий номер: [номер приховано]:01:032:0073

Будівля, база відпочинку сімейного типу, загальна площа: 1296,1 реєстраційний номер об`єкта нерухомого майна: 3398836932080, розташована на земельній ділянці кадастровий номер: [номер приховано]:01:032:0070

Заяву про забезпечення позову обґрунтовує наступним.

Як убачається з Витягів з Державного реєстру речових права від 01.09.2026 та 15.09.2026 років, незважаючи на наявність зареєстрованого арешту (Ухвалю Ірпінського міськрайонного суду Київської області по справі №367/754/20 від 27 серпня 2021 року та Ухвалою від 30 січня 2020 року по справі №367/754/20) та обмежень у спеціальному розділі реєстру, відповідачем спільно з суб`єктами державної реєстрації було здійснено протиправну зміну статусу майна. Об`єкт нерухомого майна ОТ «Восток», частини якого тривалий час обліковувались, як об`єкти незавершеного будівництва та перебували під обмеженнями, був поділений на частини, які зареєстровані як повністю закінчені будівництвом об`єкти нерухомого майна.

Зокрема, 10.09.2026 державним реєстратором Виконавчого комітету Коцюбинської селищної ради Бучанського району Київської області Гордейчуком В.П. прийнято рішення про державну реєстрацію прав та їх обтяжень (індексний номер: 86770861 від 15.09.2026). На підставі цього рішення в реєстрі з`явився новий запис про право власності за ОСОБА_2 на закінчений будівництвом об`єкт - будівлю бази відпочинку сімейного типу загальною площею 1296.1 кв.м (реєстраційний номер: 3398836932080) за адресою: АДРЕСА_1 . та будівлю бази відпочинку сімейного типу загальною площею 813,5 кв.м (реєстраційний номер:3398833232080) за адресою: АДРЕСА_1 .

Так, ухвалою Ірпінського міського суду Київської області від 27.08.2021 у справі № 367/754/20 про забезпечення позову судом, до набрання законної сили рішенням суду у справі про поділ майна подружжя, накладено арешт на об`єкти незавершеного будівництва, розташовані за адресою: АДРЕСА_1 , а саме: базу відпочинку сімейного типу (1-ша черга), розташовану на земельній ділянці з кадастровим номером [номер приховано]:01:032:0073, та базу відпочинку сімейного типу (3-тя черга), розташовану на земельній ділянці з кадастровим номером [номер приховано]:01:032:0070.

Крім того, зазначеною ухвалою суду встановлено пряму заборону відповідачам, а також державним реєстраторам будь-яких органів, нотаріусам та іншим особам, уповноваженим на виконання функцій державних реєстраторів, які мають відповідні повноваження щодо внесення відомостей та/або змін до Державного реєстру речових прав на нерухоме майно та Реєстру прав власності на нерухоме майно, проводити будь-які реєстраційні дії щодо вказаних об`єктів незавершеного будівництва. При цьому встановлена судом заборона не обмежувалася виключно вчиненням дій щодо відчуження зазначених об`єктів або реєстрації переходу права власності на них, а поширювалася на проведення будь-яких реєстраційних дій, пов`язаних із внесенням будь-яких відомостей та/або змін до відповідних державних реєстрів щодо визначених об`єктів нерухомого майна.

Окремо слід наголосити, що відповідно до резолютивної частини ухвали суду вона підлягала негайному виконанню, а її оскарження не зупиняло виконання. Отже, з моменту постановлення зазначеної ухвали та протягом строку дії встановлених нею Документ сформований в системі заходів забезпечення позову державні реєстратори були зобов`язані утримуватися від вчинення будь-яких реєстраційних дій щодо визначених судом об`єктів нерухомого майна.

Незважаючи на встановлену судом пряму заборону, державним реєстратором були вчинені реєстраційні дії щодо зазначених об`єктів нерухомого майна, що свідчить про необхідність перевірки правомірності таких дій з огляду на їх вчинення за наявності чинної ухвали суду про забезпечення позову та встановлених нею обмежень.

Здійснення державної реєстрації права власності на новозбудований (закінчений будівництвом) об`єкт нерухомого майна за наявності судового спору щодо прав на відповідне майно створює ризик зміни його правового статусу та ускладнення або унеможливлення ефективного захисту порушених прав Позивача. Зокрема, державна реєстрація права власності на такий об`єкт може стати підставою для подальшого вчинення Відповідачем правочинів щодо його відчуження, передачі в іпотеку, поділу, виділу часток або внесення до статутного капіталу юридичних осіб, що, своєю чергою, може призвести до виникнення прав на спірне майно у третіх осіб та необхідності залучення їх до участі у справі, а також істотно ускладнити виконання майбутнього судового рішення.

Водночас реєстраційні дії щодо спірного нерухомого майна вчиняються за наявності встановлених судом заборон та зареєстрованих у Державному реєстрі речових прав на нерухоме майно обтяжень у вигляді арештів. Наявність зазначених обмежень має бути врахована під час вчинення будь-яких реєстраційних дій щодо відповідних об`єктів нерухомості, оскільки такі дії не повинні суперечити судовим рішенням, якими встановлено відповідні обмеження.

При цьому Відповідачу відомо, що об`єкти нерухомого майна, розташовані за адресою: АДРЕСА_1 , зокрема об`єкти, визначені в ухвалі Ірпінського міського суду Київської області від 27.08.2021 у справі № 367/754/20 як база відпочинку сімейного типу (1-ша та 3-тя черги), пов`язані з реконструкцією та переобладнанням майнового комплексу оздоровчого табору « ІНФОРМАЦІЯ_1 » та як сторону Договору купівлі-продажу нерухомого майна була саме ОСОБА_2 і першочергово на земельних ділянках : [номер приховано]:01:032:0073 та [номер приховано]:01:032:0070 і до нині існує оздоровчий табір « ІНФОРМАЦІЯ_1 ».

Зміна реєстраційного статусу спірних об`єктів та внесення до Державного реєстру речових прав на нерухоме майно відповідних змін за наявності чинних судових заборон і арештів створює ризик зміни правового режиму майна, щодо якого триває судовий розгляд, виникнення нових речових прав та обтяжень, а також ускладнення виконання судового рішення і поновлення порушених прав.

При цьому Відповідачці ОСОБА_2 достеменно відомі обставини набуття у власність майнового комплексу оздоровчого табору « ІНФОРМАЦІЯ_1 », його первісний склад, розташування та подальша реконструкція, оскільки саме вона виступала стороною договору купівлі-продажу нерухомого майна, на підставі якого було набуто відповідне майно.

Первісно оздоровчий табір « ІНФОРМАЦІЯ_1 » був зареєстрований як єдиний об`єкт нерухомого майна, розташований на земельних ділянках з кадастровими номерами [номер приховано]:01:032:0073 та [номер приховано]:01:032:0070, мав власний реєстраційний номер об`єкта нерухомого майна та існував як цілісний майновий об`єкт. У подальшому щодо зазначеного майнового комплексу розпочалися будівельні роботи з реконструкції, які передбачали поділ будівельного процесу на чотири черги. Однак замість оформлення результатів реконструкції з урахуванням первісного складу та правового статусу майнового комплексу « ІНФОРМАЦІЯ_1 », Відповідачкою ОСОБА_2 було вчинено низку дій, спрямованих на оформлення окремих об`єктів нерухомого майна, що фактично були створені в межах реконструкції

зазначеного комплексу. Зокрема, за наявною у Позивача інформацією, такі дії полягали в наступному.

По-перше, ОСОБА_2 достеменно знала про існування судових рішень, якою накладено арешт на об`єкти незавершеного будівництва та встановлено пряму заборону державним реєстраторам, нотаріусам та іншим уповноваженим особам проводити будь-які реєстраційні дії щодо цих об`єктів. Незважаючи на це, надалі нею вчинялися дії, пов`язані зі зміною реєстраційного статусу та оформленням відповідних об`єктів нерухомого майна. (надаємо Інформаційну довідку).

По-друге, з метою оформлення відповідних об`єктів нерухомого майна було ініційовано присвоєння їм окремих поштових адрес, зокрема: АДРЕСА_2 та АДРЕСА_1 , хоча первісний майновий комплекс оздоровчого табору « ІНФОРМАЦІЯ_1 » розташований за єдиною адресою: АДРЕСА_1 .

При цьому слід враховувати, що присвоєння окремих поштових адрес об`єктам нерухомого майна, які первісно обліковувалися за однією адресою, має бути обумовлене належним юридичним оформленням їх відокремлення, зокрема внаслідок поділу первісного об`єкта нерухомості з утворенням самостійних об`єктів та присвоєнням їм окремих адрес. Саме внаслідок такого поділу може виникнути

необхідність доповнення номера первісного будинку відповідними літерними

позначеннями.

Однак у цьому випадку поділ первісного майнового комплексу оздоровчого табору « ІНФОРМАЦІЯ_1 » у встановленому законом порядку не здійснювався, а отже, відсутні належні правові підстави для оформлення відповідних об`єктів як самостійних об`єктів нерухомого майна з присвоєнням їм окремих поштових адрес на одній земельній ділянці. Фактично внаслідок таких дій ОСОБА_2 було створено

ситуацію, за якої за однією земельною ділянкою та в межах первісної адреси АДРЕСА_2 одночасно обліковуються об`єкти нерухомого майна, які раніше входили до складу єдиного майнового комплексу та були пов`язані з цією адресою. Умисна зміна ідентифікаційних характеристик об`єктів нерухомого майна з метою унеможливлення їх ідентифікації як складових первісного майнового

комплексу та уникнення поширення на них дії ухвали суду про накладення арешту.

Зазначене підтверджується технічним паспортом, виготовленим КП «Бучанський сервіс-центр документ», а також відомостями, внесеними за результатами технічної інвентаризації з урахуванням матеріалів інвентаризаційної справи, які свідчать про первісне існування відповідних об`єктів у складі майнового комплексу за єдиною адресою. Таким чином, присвоєння окремих адрес АДРЕСА_2 та АДРЕСА_1 без попереднього належного поділу первісного об`єкта нерухомості та оформлення відповідних правових наслідків свідчить про неправомірність дій, спрямованих на штучне формування самостійних об`єктів нерухомості та подальше оформлення прав на них.

По-третє, внаслідок присвоєння окремих поштових адрес та подальшого оформлення правовстановлюючої і технічної документації первісний майновий комплекс « ІНФОРМАЦІЯ_1 », який має єдиний реєстраційний номер об`єкта нерухомого майна, фактично є як декілька окремих об`єктів нерухомості.

По-четверте, під час оформлення відповідних об`єктів використовувалася технічна документація, зокрема технічні паспорти, які, не відображали повного складу нерухомого майна, його фактичних характеристик та результатів проведеної інвентаризації. При цьому надання технічних паспортів, які не містять повних відомостей про об`єкт нерухомості та його складові, не дає можливості встановити дійсний обсяг майна, що існувало до реконструкції, та визначити, які саме об`єкти були реконструйовані, добудовані або оформлені як новостворені.

По-п`яте, окремі черги реконструкції оздоровчого табору « ІНФОРМАЦІЯ_1 » надалі оформлювалися як самостійні об`єкти нерухомого майна, зокрема під назвою «База відпочинку сімейного типу» (1-ша та 3-тя черги), хоча такі об`єкти необхідно досліджувати в контексті первісного майнового комплексу, його складу, правового режиму та проведеної реконструкції. Сам по собі факт оформлення окремої будівельної документації або присвоєння окремої адреси не усуває необхідності встановлення правового та фактичного зв`язку відповідних об`єктів із первісним майновим комплексом « ІНФОРМАЦІЯ_1 ».

Таким чином, сукупність наведених обставин свідчить про необхідність перевірки правомірності дій ОСОБА_2 щодо оформлення окремих об`єктів нерухомого майна в межах реконструкції оздоровчого табору « ІНФОРМАЦІЯ_1 », а також встановлення фактичного складу первісного майнового комплексу та всіх об`єктів, які були створені, реконструйовані або оформлені в процесі його перебудови.

Необхідність застосування заходів забезпечення позову у вигляді накладення арешту на об`єкти нерухомого майна, які на цей час мають статус закінчених будівництвом, зумовлена не лише наявністю спору щодо правового режиму первісного майнового комплексу оздоровчого табору « ІНФОРМАЦІЯ_1 », а й фактичними діями Відповідачки ОСОБА_2 щодо зміни реєстраційного статусу його складових частин та оформлення їх як окремих об`єктів нерухомості.

По-перше, відсутність арешту на об`єкти нерухомого майна, зареєстровані як закінчені будівництвом, створює можливість подальшого розпорядження ними, зокрема шляхом відчуження, передачі в іпотеку, внесення до статутного капіталу юридичних осіб, поділу, виділу або іншого оформлення речових прав на користь третіх осіб.

При цьому ризик вчинення таких дій не є абстрактним або суто припущенням Позивача. Зокрема, обставини, які стали предметом окремого судового розгляду у справі № 367/3723/23, свідчать про те, що частина майна, пов`язаного з первісним майновим комплексом « ІНФОРМАЦІЯ_1 », уже була оформлена як окремий об`єкт нерухомого майна по аналогічній схемі. Отже, фактичне та юридичне відокремлення складових частин первісного майнового комплексу вже мало місце, що підтверджує реальність ризику подальшої зміни складу майна та виникнення прав на нього у третіх осіб.

По-друге, послідовність дій ОСОБА_2 щодо оформлення окремих об`єктів нерухомого майна, присвоєння їм окремих поштових адрес, зміни їхнього реєстраційного статусу, номеру реєстраційного майна та державної реєстрації прав за наявності судових рішень про обтяження, свідчить про необхідність перевірки добросовісності її дій у контексті судового спору про поділ майна подружжя.

Зокрема, Відповідачці було відомо про ухвалу суду від 27.08.2021 та 30.01.2020, якою встановлено арешт та заборону проведення реєстраційних дій щодо об`єктів незавершеного будівництва та земельних ділянок. Незважаючи на це, надалі відбувалося оформлення відповідних об`єктів під новим реєстраційним номером об`єкта нерухомого майна. За таких обставин існує ризик, що подальші реєстраційні та майнові операції можуть призвести до зміни правового режиму спірного майна та ускладнити реалізацію Позивачем права на його поділ.

По-третє, особливого значення набувають обставини щодо часу оформлення та державної реєстрації відповідних об`єктів нерухомості. За наявною у Позивача інформацією, декларації про готовність об`єктів до експлуатації перебували у розпорядженні Відповідачки ще у період з 2012-2013 роках, однак державна реєстрація права власності на відповідні «закінчені» будівництвом об`єкти була

здійснена лише у 2026 році.

Тобто, попри наявність документів, які могли бути використані для оформлення завершених об`єктів нерухомості раніше, відповідні реєстраційні дії були вчинені через тривалий час, зокрема після постановлення ухвали суду про забезпечення позову та встановлення заборони на проведення реєстраційних дій щодо об`єктів незавершеного будівництва.

Така послідовність подій потребує оцінки судом з огляду на те, що зміна реєстраційного статусу майна відбулася вже за наявності судового спору та встановлених заходів забезпечення позову. При цьому сама по собі зміна статусу об`єктів з незавершеного будівництва на закінчені будівництвом не припиняє спору щодо належності такого майна, його походження та правового зв`язку з первісним

майновим комплексом «Восток».

По-четверте, подальша відсутність заходів забезпечення позову щодо закінчених будівництвом об`єктів створює ризик фактичного виведення спірного майна з-під судового контролю шляхом вчинення нових реєстраційних дій та правочинів. У такому випадку до участі у правовідносинах щодо спірного майна можуть бути залучені треті особи, виникнуть нові речові права та обтяження, а для ефективного захисту прав Позивача може виникнути необхідність пред`явлення додаткових позовних вимог та ініціювання нових судових проваджень.

Розглянувши заяву представника ОСОБА_1 , адвоката Кєєр Олени Сергіївни про забезпечення позову, суд приходить до наступного висновку.

Відповідно до приписів ч. 1 ст.153 ЦПК України суд розглядає заяву про забезпечення позову без повідомлення учасників справи.

Дослідивши заяву про забезпечення позову, додані до неї матеріали та матеріали позовної заяви, приходжу до наступного висновку.

Відповідно до ч.ч. 1, 6-8 ст. 153 ЦПК України заява про забезпечення позову розглядається судом не пізніше двох днів з дня її надходження без повідомлення учасників справи (учасників третейського (арбітражного) розгляду). Залежно від обставин справи суд може забезпечити позов повністю або частково. Про забезпечення позову або про відмову у забезпеченні позову суд постановляє ухвалу. В ухвалі про забезпечення позову суд зазначає вид забезпечення позову і підстави його обрання та вирішує питання зустрічного забезпечення.

Згідно ч. 2 ст.149 ЦПК України забезпечення позову допускається як до пред`явлення позову, так і на будь-якій стадії розгляду справи, якщо невжиття таких заходів може істотно ускладнити чи унеможливити виконання рішення суду або ефективний захист, або поновлення порушених чи оспорюваних прав або інтересів позивача, за захистом яких він звернувся або має намір звернутися до суду, а також з інших підстав, визначених законом.

Відповідно до ст. 151 ЦПК України заява про забезпечення позову повинна містити, зокрема: обґрунтування необхідності забезпечення позову; захід забезпечення позову, який належить застосувати, з обґрунтуванням його необхідності; інші відомості, потрібні для забезпечення позову.

За правилами ст. 150 ЦПК України позов забезпечується: накладенням арешту на майно або грошові кошти, забороною вчиняти певні дії, встановленням обов`язку вчинити певні дії, забороною іншим особам здійснювати платежі або передавати майно відповідачеві чи виконувати щодо нього інші зобов`язання, зупиненням продажу описаного майна, зупиненням стягнення на підставі виконавчого документа, який оскаржується боржником у судовому порядку, передачею речі, яка є предметом спору, на зберігання іншим особам.

Відповідно до Постанови Пленуму Верховного Суду України №9 від 22.12.2006 «Про практику застосування судами цивільного процесуального законодавства при розгляді заяв про забезпечення позову» суд, при розгляді заяви про забезпечення позову, повинен з`ясувати характер спору, що виник між сторонами, а також відповідність виду забезпечення позову, який просить застосувати особа, котра звернулась з такою заявою, позовним вимогам.

Забезпечення позову - це сукупність встановлених законом заходів, що вживаються судом за клопотанням осіб, які беруть участь у справі, якщо існує ймовірність невиконання судового рішення у майбутньому або виникнення складнощів під час його виконання.

Тобто, вжиття заходів забезпечення позову є заходом забезпечення в майбутньому виконання судового рішення.

У своїх рішеннях Європейський суд з прав людини вказує на необхідність дотримання принципу справедливої рівноваги між інтересами суспільства та необхідністю дотримання фундаментальних прав окремої людини.

Відповідно до усталеної практики Європейського суду з прав людини (у справі "Спорронг і Льоннрот проти Швеції", "Джеймс та інші проти Сполученого королівства") положення статті 1 Першого протоколу містять три окремих правила, які не застосовуються окремо: перше правило проголошує принцип мирного володіння майном, друге стосується позбавлення майна і визначає певні умови для визнання втручання у власність правомірним, третє правило визнає за державами контролювати використання майна за наявності певних умов для цього. Також, щоб зробити висновок, чи відповідає певний захід втручання в право власності принципу правомірного та допустимого втручання, слід оцінити, чи є захід законним, чи переслідує втручання суспільний інтерес, чи є такий захід пропорційним переслідуваним цілям.

Між тим, підстав для задоволення вказаної заяви не вбачаю з огляду на те, що заявник просить забезпечити позов у визначений ним спосіб без надання жодних доказів того, що в разі невжиття заходів забезпечення може бути утрудненим та неможливим виконання рішення суду у випадку задоволення позову, зважаючи на зміст позовних вимог.

Самі лише твердження заявника про потенційну можливість ухилення відповідача від виконання судового рішення у разі задоволення позову без долучення відповідних доказів та обґрунтувань, не є достатньою підставою для задоволення заяви про забезпечення позову.

Також зважаючи на наведені норми, при вирішенні питання про вжиття заходів забезпечення позову, суд насамперед має дослідити, чи існує небезпека ускладнення можливості виконання рішення суду, чи є така небезпека реальною, та чи співмірні запропоновані заходи забезпечення позову позовним вимогам. При цьому єдиною передбаченою законом підставою для застосування заходів забезпечення позову є ризик ускладнення виконання або неможливості виконання рішення суду у справі.

Суд не вважає, що можливі дії відповідача, направлені на реєстрацію об`єктів нерухомого майна є тими заходами, при яких наявні підстави для забезпечення позову.

Одночасно суд роз`яснює, що ця відмова не позбавляє заявника на повторне звернення до суду із заявою про забезпечення позову в порядку встановленому ЦПК України, з урахуванням аргументів, вказаних в мотивувальній частині ухвали.

За таких обставин, аналізуючи вищевикладені обставини, приймаючи до уваги наведені норми процесуального законодавства, з врахуванням роз`яснення Верховного Суду України, виходячи з оцінки обґрунтованості доводів заявника щодо необхідності вжиття заходів забезпечення позову з урахуванням розумності, обґрунтованості і адекватності вимог заявника щодо забезпечення позову; забезпечення збалансованості інтересів сторін; наявності зв`язку між заходом щодо забезпечення позову і предметом позовної вимоги, в тому числі, спроможності заходів, яких заявник просить вжити у порядку забезпечення позову, забезпечити фактичне виконання судового рішення в разі задоволення позову; імовірності утруднення виконання або невиконання рішення суду в разі невжиття таких заходів; суд приходить до висновку, що вказана заява про забезпечення позову задоволенню не підлягає, оскільки на даний час судом не встановлено, що невжиття заходів забезпечення позову може утруднити або зробити неможливим виконання рішення суду в разі задоволення позову, а також заявником належним чином не обґрунтовано свої вимоги щодо забезпечення позову.

Враховуючи викладене та керуючись Законом України «Про судовий збір», ст. ст.149-159,260,353,354 ЦПК України,

у х в а л и в:

Відмовити у задоволенні заяви представника ОСОБА_1 , адвоката Кєєр Олени Сергіївни про забезпечення позову.

Апеляційна скарга на ухвалу суду може бути подана до Київського апеляційного суду протягом п`ятнадцяти днів з дня її підписання.

Учасник справи,якому ухвала суду не була вручена у день її складення,має право на поновлення пропущеного строку на її апеляційне оскарження, якщо апеляційну скаргу було подано протягом п`ятнадцяти днів з дня вручення йому відповідної ухвали суду.

Суддя: М.П. Одарюк