Рішення № 141375632 у справі № 369/14578/25 від 10.11.2026

Справа № 369/14578/25

Провадження № 2/369/5602/26

РІШЕННЯ

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

10.11.2026 м. Київ

Києво-Святошинський районний суд Київської області у складі:

головуючого судді Мартиненко В. С.,

за участі секретаря судового засідання Алілуйко Н.О.,

розглянувши у відкритому судовому засіданні в порядку загального позовного провадження цивільну справу за позовом ОСОБА_1 , в інтересах якого діє ОСОБА_2 до ОСОБА_3 , про стягнення заборгованості за договором позики,

В С Т А Н О В И В:

До Києво-Святошинського районного суду Київської області з вказаним позовом звернувся ОСОБА_1 , в інтересах якого діє ОСОБА_2 , в якому просив стягнути з ОСОБА_3 на користь ОСОБА_1 заборгованість за розпискою, складеною ним власноруч 14.07.2022 в загальному розмірі 114 441,37 дол. США., з яких: 100 000 дол. США - розмір заборгованості за основним зобов`язанням, 5 000 дол. США - розмір заборгованості по відсоткам за користування коштами та щонайменше 9 441,37 дол. США - розмір штрафних санкцій (3% річних, розрахованих станом на дату звернення до суду 13.08.2025). Судові витрати покласти на відповідача

В обґрунтування вимог заяви позивач посилався на те, що 14 липня 2022 року між ним та відповідачем ОСОБА_3 було укладено договір позики, на підставі якого позивач надав в борг відповідачу кошти в розмірі 100 000 дол. США. Позичальник зобов`язався повернути борг в строк до 14.08.2022 та сплатити проценти за користування грошима в розмірі 5000 доларів США. Проте у визначений в договорі строк відповідач кошти не повернув.

Відповідач відзив на позов не надав.

Позивач та його представник в судове засідання не з`явилися. Представник позивача надав клопотання про розгляд справи за її відсутності.

Відповідач в судове засідання повторно не з`явився, про дату, час і місце його проведення був повідомлений належним чином, про причини неявки не повідомив, клопотання про розгляд справи за його відсутності та відзив на позов не надав.

Ухвалою Києво-Святошинського районного суду Київської області від 27.05.2026, постановленою судом без оформлення окремого документа, вирішено провести заочний розгляд справи, що зазначено у протоколі судового засідання.

З`ясувавши обставини справи, дослідивши докази, подані на їх підтвердження, суд дійшов висновку про можливість задовольнити позовні вимоги з таких підстав.

Судом встановлено, що 14 липня 2022 року між ОСОБА_1 та ОСОБА_3 було укладено договір позики, відповідно до якого ОСОБА_3 взяв в борг у ОСОБА_1 до 14.08.2022 100000 доларів США та зобов`язався їх повернути, а також сплатити проценти за користування позикою в сумі 5000 доларів США, про що відповідачем було складено розписку, оригінал якої долучений до матеріалів справи.

Згідно з ст.ст. 526, 527, 530 ЦК України зобов`язання повинні виконуватися належним чином і в установлений строк відповідно до умов договору та вимог закону.

Відповідно до статті 629 ЦК України договір є обов`язковим для виконання сторонами.

Згідно з ст. 610 ЦК України порушення зобов`язання є його невиконання або виконання з порушенням умов, визначених змістом зобов`язання (неналежне виконання).

Відповідно до ч. ч. 1 - 3 ст. 545 ЦК України прийнявши виконання зобов`язання, кредитор повинен на вимогу боржника видати йому розписку про одержання виконання частково або в повному обсязі. Якщо боржник видав кредиторові борговий документ, кредитор, приймаючи виконання зобов`язання, повинен повернути його боржникові. У разі неможливості повернення боргового документа кредитор повинен вказати про це у розписці, яку він видає. Наявність боргового документа у боржника підтверджує виконання ним свого обов`язку.

Згідно з ч. ч. 1 -2 ст. 1046 ЦК України за договором позики одна сторона (позикодавець) передає у власність другій стороні (позичальникові) грошові кошти або інші речі, визначені родовими ознаками, а позичальник зобов`язується повернути позикодавцеві таку ж суму грошових коштів (суму позики) або таку ж кількість речей того ж роду та такої ж якості. Договір позики є укладеним з моменту передання грошей або інших речей, визначених родовими ознаками.

Відповідно до ч. ч. 1-2 ст. 1047 ЦК України договір позики укладається у письмовій формі, якщо його сума не менш як у десять разів перевищує встановлений законом розмір неоподатковуваного мінімуму доходів громадян, а у випадках, коли позикодавцем є юридична особа, - незалежно від суми. На підтвердження укладення договору позики та його умов може бути представлена розписка позичальника або інший документ, який посвідчує передання йому позикодавцем визначеної грошової суми або визначеної кількості речей.

Згідно з ч. 1 ст. 1049 ЦК України позичальник зобов`язаний повернути позикодавцеві позику (грошові кошти у такій самій сумі або речі, визначені родовими ознаками, у такій самій кількості, такого самого роду та такої самої якості, що були передані йому позикодавцем) у строк та в порядку, що встановлені договором.

Відповідно до ч. ч. 1, 2 ст. 533 ЦК України грошове зобов`язання має бути виконане у гривнях. Якщо у зобов`язанні визначено грошовий еквівалент в іноземній валюті, сума, що підлягає сплаті у гривнях, визначається за офіційним курсом відповідної валюти на день платежу, якщо інший порядок її визначення не встановлений договором або законом чи іншим нормативно-правовим актом.

Аналізуючи вказані норми права Велика Палата Верховного Суду у постанові від 11 вересня 2024 року у справі № 500/5194/16 виснувала таке.

«У цій справі спір виник саме у зв`язку з невиконанням відповідачем у добровільному порядку договірного зобов`язання, в зв`язку з чим спір підлягає вирішенню судом. На момент розгляду справи судом платіж на виконання умов договору відповідач не здійснив.

Стягнення заборгованості за договором у судовому рішенні підтверджує наявність між сторонами невиконаного зобов`язання та обов`язок боржника сплатити кошти на користь кредитора в межах процедури виконання судового рішення (виконавчого провадження).

Тому, формулюючи висновок щодо застосування частини другої статті 533 ЦК України у спірних правовідносинах, Велика Палата Верховного Суду констатує, що якщо у зобов`язанні визначено грошовий еквівалент в іноземній валюті, сума, що підлягає сплаті у гривнях, визначається за офіційним курсом відповідної валюти на день платежу, що у випадку наявності спору між сторонами та його вирішення судом відповідає дню виконання судового рішення.

Посилання відповідача на те, що сума, яка підлягає сплаті у гривнях, визначається на день подання позову, не ґрунтується на нормах матеріального права.

Натомість стягнення судом першої інстанції заборгованості у сумі, еквівалентній 65 000 дол. США за курсом Національного банку України на день виконання рішення, повною мірою відповідає приписам частини другої статті 533 ЦК України.

На користь цього висновку свідчить і те, що Велика Палата Верховного Суду вже висновувала, що зазначення судом у своєму рішенні двох грошових сум, які підлягають стягненню з боржника, вносить двозначність у розуміння суті обов`язку боржника (див. постанову Великої Палати Верховного Суду від 04 липня 2018 року в справі № 761/12665/14).

Водночас при стягненні судом заборгованості в еквіваленті іноземної валюти за курсом Національного банку України на день виконання рішення в судовому рішенні зазначається лише одна сума боргу (в іноземній валюті), а сума, що підлягає сплаті у гривнях, визначається державним / приватним виконавцем на момент здійснення боржником платежу в ході виконання судового рішення» (п.п 58-64).

Оскільки судом встановлено факт укладення договору позики між сторонами, в якому позичальником посвідчено передання йому позикодавцем грошової суми, водночас відповідачем не було спростовано факт отримання ним вказаних грошових коштів, а також відповідачем не були доведені обставини щодо повернення суми позики у визначений договором строк, суд дійшов висновку про обґрунтованість позовних вимог в частині стягнення з відповідача на користь позивача заборгованості за договором позики від 14.07.2022 у сумі, еквівалентній 100000 доларів США за курсом Національного банку України на день виконання рішення.

Відповідно до ч. ч. 1-2 ст. 1048 ЦК України позикодавець має право на одержання від позичальника процентів від суми позики, якщо інше не встановлено договором або законом. Розмір і порядок одержання процентів встановлюються договором. Якщо договором не встановлений розмір процентів, їх розмір визначається на рівні облікової ставки Національного банку України.

У разі відсутності іншої домовленості сторін проценти виплачуються щомісяця до дня повернення позики.

У постанові Великої Палати Верховного Суду від 25.05.2021 у справі № 149/1499/18 викладено висновок про те, що способи визначення плати за користування позикою у твердій сумі та у процентному відношенні є еквівалентними (взаємозамінними). Тому визначення плати за користування позикою у твердій сумі є правомірним.

А отже, позивач має право на одержання від позичальника процентів від суми позики у розмірі, передбаченому договором, у сумі, еквівалентній 5000 доларів США за курсом Національного банку України на день виконання рішення.

Відповідно до ч. ч. 1, 2 ст. 612 ЦК України боржник вважається таким, що прострочив, якщо він не приступив до виконання зобов`язання або не виконав його у строк, встановлений договором або законом. Боржник, який прострочив виконання зобов`язання, відповідає перед кредитором за завдані простроченням збитки і за неможливість виконання, що випадково настала після прострочення.

Згідно з ст. 611 ЦК України у разі порушення зобов`язань настають правові наслідки, встановлені договором або законом, зокрема, сплата неустойки.

Відповідно до ст. 625 ЦК України боржник не звільняється від відповідальності за неможливість виконання ним грошового зобов`язання. Боржник, який прострочив виконання грошового зобов`язання, на вимогу кредитора зобов`язаний сплатити суму боргу з урахуванням встановленого індексу інфляції за весь час прострочення, а також три проценти річних від простроченої суми, якщо інший розмір процентів не встановлений договором або законом.

Згідно з п. 18 Прикінцевих на перехідних положень ЦПК України у період дії в Україні воєнного, надзвичайного стану та у тридцятиденний строк після його припинення або скасування у разі прострочення позичальником виконання грошового зобов`язання за договором, відповідно до якого позичальнику було надано кредит (позику) банком або іншим кредитодавцем (позикодавцем), позичальник звільняється від відповідальності, визначеної статтею 625 цього Кодексу, а також від обов`язку сплати на користь кредитодавця (позикодавця) неустойки (штрафу, пені) за таке прострочення. Установити, що неустойка (штраф, пеня) та інші платежі, сплата яких передбачена відповідними договорами, нараховані включно з 24 лютого 2022 року за прострочення виконання (невиконання, часткове виконання) за такими договорами, підлягають списанню кредитодавцем (позикодавцем).

Оскільки три проценти річних від простроченої суми, нараховані позивачем у сумі 9 441,37 дол. США за період з 15.08.2022 по 13.08.2025, тобто у період дії в Україні воєнного стану, позичальник звільняється від їх сплати. Вказане відповідає правовій позиції, викладеній у постанові Верховного Суду від 11 липня 2025 року у справі 346/277/23.

А отже в цій частині позовні вимоги не підлягають задоволенню.

Підсумовуючи вищенаведене, з відповідача на користь позивача необхідно стягнути заборгованість за договором позики від 14.07.2022 у розмірі 105 000 доларів США за курсом Національного банку України на день виконання рішення, що складається з суми боргу у розмірі 100000 доларів США та процентів від суми позики у розмірі 5000 доларів США.

Згідно з ч.1, п. 3 ч. 2 ст.141 ЦПК України судовий збір покладається на сторони пропорційно розміру задоволених позовних вимог. Інші судові витрати, пов`язані з розглядом справи, покладаються у разі часткового задоволення позову - на обидві сторони пропорційно розміру задоволених позовних вимог.

При подачі позову до суду позивачем було сплачено судовий збір в розмірі 12112 грн. 00 коп.

У зв`язку із частковим задоволенням позовних вимог, суд дійшов висновку про необхідність стягнути з відповідача на користь позивача судовий збір в розмірі 11112 грн 76 коп.

Відповідно до ч. 1 ст. 244, ч. 5 ст. 268 ЦПК України у виняткових випадках залежно від складності справи суд може відкласти ухвалення та проголошення судового рішення на строк не більше десяти днів з дня переходу до стадії ухвалення судового рішення, оголосивши дату та час його проголошення. Датою ухвалення рішення є дата його проголошення (незалежно від того, яке рішення проголошено - повне чи скорочене). Датою ухвалення рішення, ухваленого за відсутності учасників справи, є дата складення повного судового рішення.

Керуючись ст. ст. 141, 142, 259, 264-265, 273, 354 ЦПК України,

В И Р І Ш И В:

Позов ОСОБА_1 , в інтересах якого діє ОСОБА_2 до ОСОБА_3 , про стягнення заборгованості за договором позики задовольнити частково.

Стягнути з ОСОБА_3 на користь ОСОБА_1 заборгованість за договором позики від 14.07.2022 у розмірі 105 000 доларів США за курсом Національного банку України на день виконання рішення, що складається з суми боргу у розмірі 100000 доларів США та процентів від суми позики у розмірі 5000 доларів США.

Стягнути з ОСОБА_3 на користь ОСОБА_1 судовий збір в розмірі 11112 гривень 76 копійок.

Заочне рішення набирає законної сили, якщо протягом строків, встановлених ЦПК України, не подані заява про перегляд заочного рішення або апеляційна скарга, або якщо рішення залишено в силі за результатами апеляційного розгляду справи.

Заочне рішення може бути переглянуте судом, що його ухвалив, за письмовою заявою відповідача, поданою протягом тридцяти днів з дня його проголошення. Учасник справи, якому повне заочне рішення суду не було вручене у день його проголошення, має право на поновлення пропущеного строку на подання заяви про його перегляд - якщо така заява подана протягом двадцяти днів з дня вручення йому повного заочного рішення суду.

Рішення може бути оскаржене в апеляційному порядку до Київського апеляційного суду шляхом подачі апеляційної скарги протягом тридцяти днів з дня його проголошення.

Якщо в судовому засіданні було проголошено скорочене (вступну та резолютивну частини) судове рішення або якщо розгляд справи (вирішення питання) здійснювався без повідомлення (виклику) учасників справи, зазначений строк обчислюється з дня складення повного судового рішення.

Учасник справи, якому повне рішення або ухвала суду не були вручені у день його (її) проголошення або складення, має право на поновлення пропущеного строку на апеляційне оскарження , якщо апеляційна скарга подана протягом тридцяти днів з дня вручення йому повного рішення суду.

Строк на апеляційне оскарження може бути також поновлений в разі пропуску з інших поважних причин, крім випадків, зазначених у частині другій статті 358 ЦПК України.

Позивач: ОСОБА_1 , місце проживання: АДРЕСА_1 , РНОКПП НОМЕР_1 .

Відповідач: ОСОБА_3 , зареєстроване місце проживання: АДРЕСА_2 , РНОКПП НОМЕР_2 .

Суддя Мартиненко В.С.