Рішення № 141375796 у справі № 524/12096/26 від 10.11.2026

Справа № 524/12096/26

Провадження №2/524/8646/26

РІШЕННЯ

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

10.11.2026 року

Автозаводський районний суд міста Кременчука в складі:

головуючого судді - Ковальчук Т. М.,

за участю секретаря судових засідань - Воблікової І. О.,

розглянувши у відкритому судовому засіданні в залі суду в м. Кременчуці в порядку спрощеного позовного провадження з викликом сторін цивільну справу за позовом Товариства з обмеженою відповідальністю «Фінпром маркет» до ОСОБА_1 про стягнення заборгованості,

УСТАНОВИВ:

У вересні 2026 року Товариство з обмеженою відповідальністю «Фінансова компанія «Фінпром маркет» (далі - ТОВ «Фінпром маркет») звернулося до суду із зазначеною позовною заявою, у якій просило стягнути з ОСОБА_1 (далі - відповідач, ОСОБА_1 ) 14373,16 грн заборгованості за договором від 02 липня 2021 року № 75885375, а також 2662,40 грн витрат зі сплати судового збору та 6000,00 грн витрат на правничу допомогу.

В обґрунтування позову ТОВ «Фінпром маркет» вказувало, що 02 липня 2021 року Товариство з обмеженою відповідальністю «1 безпечне агентство необхідних кредитів» (далі - ТОВ «1 безпечне агентство необхідних кредитів») та ОСОБА_1 уклали договір № 75885375, за умовами якого відповідач отримала 5050,00 грн.

ТОВ «1 Безпечне агентство необхідних кредитів» свої зобов`язання виконало у повному обсязі, надавши ОСОБА_1 кредитні кошти у сумі 5050,00 грн, а останній свої зобов`язання належним чином не виконав, у зв`язку з чим утворилась заборгованість у сумі 14373,16 грн, з яких 5050,00 грн - заборгованість за тілом кредиту, 8724,44 грн - заборгованість за відсотками.

19 листопада 2021 року ТОВ «1 Безпечне агентство необхідних кредитів» та ТОВ «Фінансова компанія управління активами» уклали договір факторингу № 1911, за умовами якого останнє набуло право вимоги, зокрема до боржника за договором № 75885375 від 02 липня 2021 року.

03 квітня 2023 року ТОВ «Фінансова компанія управління активами» та ТОВ «Фінпром маркет» уклали договір факторингу № 030423-ФК, за умовами якого останнє набуло право вимоги, зокрема до боржника за договором № 75885375 від 02 липня 2021 року.

Ухвалою від 14 жовтня 2026 року Автозаводський районний суд міста Кременчука відкрив провадження у справі для розгляду за правилами спрощеного позовного провадження з викликом сторін.

Відповідач надав суду відзив на позовну заяву, у якому позов не визнав та просив відмовити у задоволенні позовних вимог у повному обсязі. Заперечував укладення договору та отримання кредитних коштів. Вказав, що позивач не надав виписку з банківського рахунку (із зазначенням IBAN, ПІБ та РНОКПП отримувача), яка б підтверджувала, що зазначений у транзакції картковий рахунок дійсно належить відповідачу. Крім того, послався на сплив строку позовної давності. Так, позику було надано 02 липня 2021 року на строк 5 днів. Кінцевим строком виконання зобов`язання за договором було 07 липня 2021 року. Отже, перебіг позовної давності розпочався 08 липня 2021 року та закінчився 08 липня 2024 року, натомість позивач звернувся до суду у вересні 2026 року. Також зазначив, що проценти були нараховані після закінчення 5-денного строку дії договору. Заперечував щодо витрат на правничу допомогу у сумі 6000,00 грн у зв`язку з їх не співмірністю та необґрунтованістю.

Позивач у відповіді на відзив заперечував щодо доводів відповідача, викладених у відзиві. Зазначив, що доказів того, що персональні дані відповідача (копія паспорта громадянина України, картка фізичної особи-платника податків, реквізити банківської картки, на яку первісними кредиторами здійснювалося перерахування позичених грошових коштів, номер телефону) були використані товариствами для укладення договорів від його імені, відповідачем до суду не надані. При цьому, до правоохоронних органів із відповідною заявою щодо вчинення відносно нього шахрайських дій відповідач не звернувся, як і не оскаржив правомірність укладеного договору. Щодо заперечень отримання грошових коштів зазначив, що у матеріалах цивільної справи містяться докази перерахування коштів відповідачу, а посилання останнього щодо відсутності доказів зарахування коштів на картковий рахунок є безпідставними, оскільки саме відповідач має доступ до свого рахунку, зазначеного в договорі, і він має можливість представити суду виписку з свого рахунку в підтвердження відсутності надходження коштів від кредитора на виконання укладених договорів. Окрім цього, підписуючи договір позики, відповідач підтвердив, що ознайомився з цим договором та Правилами надання грошових коштів у позику (на умовах повернення позики в кінці строку позики), що розміщені на сайті https://mycredit.ua/ua/documents-license/, їх змістом, суттю, об`ємом зобов`язань сторін та наслідками укладення цього договору, а також зазначена в правилах процедура і наслідки оформлення позичальником подовження строку користування позикою (пролонгація) або застосування автопролонгації, йому зрозумілі. Отже, доводи відповідача, щодо безпідставного нарахування заборгованості за процентами - є передчасними, оскільки таке нарахування здійснювалось у відповідності до умов договору та додатків до них/правил, й саме через неналежне виконання позичальником своїх зобов`язань.

У запереченнях на відповідь на відзив відповідач зазначив, що у відповіді на відзив позивач взагалі проігнорував заяву відповідача про застосування позовної давності, не надав жодних клопотань про поновлення чи продовження строків, а також не надав доказів того, які саме обставини воєнного стану завадили професійній фінансовій компанії, що працює в електронному режимі через систему «Електронний суд», реалізувати право на позов у період з 2021 по 2026 рік. Також позивач безпідставно вимагає, щоб відповідач надав виписку зі свого банківського рахунку про відсутність зарахування коштів, оскільки це є прямим порушенням частини першої статті 81 ЦПК України, за якою саме позивач зобов`язаний довести обставини, на які посилається.

Сторони у судове засідання не з`явилися, звернулися до суду з заявами про розгляд справи без їх участі.

Відповідно до частини другої статті 247 ЦПК України фіксування судового процесу за допомогою звукозаписувального технічного засобу не здійснюється.

Згідно з частиною першою статті 174 ЦПК України при розгляді справи судом у порядку позовного провадження учасники справи викладають письмово свої вимоги, заперечення, аргументи, пояснення та міркування щодо предмета спору виключно у заявах по суті справи, визначених цим Кодексом.

Суд, вивчивши матеріали справи, дослідивши письмові докази, оцінивши докази кожен окремо та в їх сукупності, повно, об`єктивно та всебічно з`ясувавши обставини справи, дійшов таких висновків.

Згідно з частиною першою статті 626 ЦК України договором є домовленість двох або більше сторін, спрямована на встановлення, зміну або припинення цивільних прав та обов`язків.

У частині першій статті 627 ЦК України встановлено, що відповідно до статті 6 цього Кодексу сторони є вільними в укладенні договору, виборі контрагента та визначенні умов договору з урахуванням вимог цього Кодексу, інших актів цивільного законодавства, звичаїв ділового обороту, вимог розумності та справедливості.

Відповідно до частини першої статті 1054 ЦК України за кредитним договором банк або інша фінансова установа (кредитодавець) зобов`язується надати грошові кошти (кредит) позичальникові у розмірі та на умовах, встановлених договором, а позичальник зобов`язується повернути кредит та сплатити проценти.

За правилами частини другої статті 639 ЦК України, якщо сторони домовилися укласти договір за допомогою інформаційно-комунікаційних систем, він вважається укладеним у письмовій формі.

Відповідно до частини третьої статті 11 Закону України від 03 вересня 2015 року № 675-VIII «Про електронну комерцію» (далі - Закон № 675-VIII) електронний договір укладається шляхом пропозиції його укласти (оферти) однією стороною та її прийняття (акцепту) другою стороною. Електронний договір вважається укладеним з моменту одержання особою, яка направила пропозицію укласти такий договір, відповіді про прийняття цієї пропозиції в порядку, визначеному частиною шостою цієї статті.

За правилом частини восьмої статті 11 Закону № 675-VIII у разі якщо укладення електронного договору відбувається в інформаційно-телекомунікаційній системі суб`єкта електронної комерції, для прийняття пропозиції укласти такий договір особа має ідентифікуватися в такій системі та надати відповідь про прийняття пропозиції (акцепт) у порядку, визначеному частиною шостою цієї статті. Такий документ оформляється у довільній формі та має містити істотні умови, передбачені законодавством для відповідного договору.

За правилами частини дванадцятої статті 11 цього Закону електронний договір, укладений шляхом обміну електронними повідомленнями, підписаний у порядку, визначеному статтею 12 Закону № 675-VIII, вважається таким, що за правовими наслідками прирівнюється до договору, укладеного у письмовій формі.

Положеннями статті 12 цього Закону визначено, що якщо відповідно до акта цивільного законодавства або за домовленістю сторін електронний правочин має бути підписаний сторонами, моментом його підписання є використання електронного підпису або електронного цифрового підпису відповідно до Закону України «Про електронний цифровий підпис», за умови використання засобу електронного цифрового підпису усіма сторонами електронного правочину; електронного підпису одноразовим ідентифікатором, визначеним цим Законом; аналога власноручного підпису (факсимільного відтворення підпису за допомогою засобів механічного або іншого копіювання, іншого аналога власноручного підпису) за письмовою згодою сторін, у якій мають міститися зразки відповідних аналогів власноручних підписів.

З урахуванням викладеного, будь-який вид договору, який укладається на підставі ЦК України, може мати електронну форму. Договір, укладений в електронній формі з використанням КЕП, є таким, що укладений у письмовому вигляді.

Частиною першою статті 1077 ЦК України передбачено, що за договором факторингу (фінансування під відступлення права грошової вимоги) одна сторона (фактор) передає або зобов`язується передати грошові кошти в розпорядження другої сторони (клієнта) за плату (у будь-який передбачений договором спосіб), а клієнт відступає або зобов`язується відступити факторові своє право грошової вимоги до третьої особи (боржника).

Суд установив, що 02 липня 2021 року ТОВ «1 Безпечне агентство необхідних кредитів» та ОСОБА_1 уклали договір позики № 75885375 із використанням електронного підпису одноразового ідентифікатора, за умовами якого останній отримав кошти у сумі 5050,00 грн строком на 5 днів, із зниженою процентною ставкою 0,70%, процентною ставкою за понадстрокове користування позикою 2,70%.

Відповідно до пункту 5.2 договору позичальник до моменту підписання договору вивчив цей договір та правила надання грошових коштів у позику, їх зміст, суть, об`єм зобов`язань сторін та наслідки укладення договору, а також зазначена у правилах процедура і наслідки оформлення позичальником подовження строку користування позикою (пролонгація) або застосування авто пролонгації, йому зрозумілі.

Згідно з пунктом 6.5 Правил про надання грошових коштів у позику від 14 травня 2021 року у разі неповернення/повернення не в повному розмірі/несвоєчасного повернення позики та процентів, позичальнику на таку неповернуту позику (або її частину) товариство має право нараховувати проценти у розмірі, передбаченому договором позики, за кожний день понадстрокового користування та закінчуючи днем повернення позики (або її частини) та процентів, але в будь-якому випадку не більше 90 календарних днів. Позичальник розуміє та погоджується з тим, що нарахування процентів на позику (або її частину) за понадстрокове користування позикою за договором позики не є штрафом, пенею чи будь-якою іншою штрафною санкцією в розумінні чинного законодавства, а застосовується виключно в якості процентної ставки на позику за понадстрокове користування.

Тобто строк пролонгації обмежено 90 календарними днями.

Відповідно до доданої до матеріалів позовної заяви копії платіжної інструкції від 02 липня 2021 року ТОВ «1 Безпечне агентство необхідних кредитів» перерахувало кошти в сумі 5050,00 грн на рахунок відповідача, вказаний у договорі позики.

19 листопада 2021 року ТОВ «1 Безпечне агентство необхідних кредитів» та ТОВ «Фінансова компанія управління активами» уклали договір факторингу № 1911, за умовами якого останнє набуло право вимоги, зокрема до боржника за договором № 75885375 від 02 липня 2021 року.

03 квітня 2023 року ТОВ «Фінансова компанія управління активами» та ТОВ «Фінпром маркет» уклали договір факторингу № 030423-ФК, за умовами якого останнє набуло право вимоги, зокрема до боржника за договором № 75885375 від 02 липня 2021 року.

Відповідно до статті 629 ЦК України договір є обов`язковим для виконання сторонами.

Відповідно до частини першої статті 525 ЦК України одностороння відмова від зобов`язання або одностороння зміна його умов не допускається, якщо інше не встановлено договором або законом.

Згідно з частиною першою статті 526 ЦК України зобов`язання має виконуватися належним чином відповідно до умов договору та вимог цього Кодексу, інших актів цивільного законодавства, а за відсутності таких умов та вимог - відповідно до звичаїв ділового обороту або інших вимог, що звичайно ставляться.

Відповідно до наданих позивачем до позовної заяви розрахунків, заборгованість відповідача за договором позики № 75885375 від 02 липня 2021 року становить 14373,16 грн, з яких 5050,00 грн - заборгованість за тілом кредиту, 8724,44 грн - заборгованість за відсотками.

Відповідач, як позичальник, взяті на себе зобов`язання не виконав, у передбачений у договорі строк кошти не повернув, внаслідок чого виникла заборгованість у сумі 14373,16 грн, права вимоги щодо стягнення якої наявні у позивача за укладеним договором факторингу.

Щодо заперечення відповідачем факту укладення кредитного договору та отримання кредитних коштів, суд зазначає наступне.

Матеріали справи містять всі належні та допустимі докази, які підтверджують факт укладання договору, а договір, укладений в електронній формі, є таким, що укладений у письмовому вигляді. Доказів звернення до суду з позовом про визнання недійсним цього договору відповідач не надала, у той час коли згідно зі статтею 204 ЦК України діє презумпція правомірності правочину, відповідно до якої правочин є правомірним, якщо його недійсність прямо не встановлена законом або якщо він не визнаний судом недійсним. Доказів щодо звернення з відповідною заявою до правоохоронних органів на підтвердження своїх доводів відповідач суду не надала. При цьому, посилаючись на неотримання жодних коштів за кредитним договором, на спростування цих доводів ОСОБА_1 не надав суду, зокрема, доказів ненадходження/незарахування відповідних коштів на його картковий рахунок, або доказів того, що зазначений картковий рахунок йому не належить; із заявою до суду про витребування такої інформації у банківської установи не звертався.

Так, принцип змагальності забезпечує повноту дослідження обставин справи та покладає тягар доказування на сторони. Водночас цей принцип не створює для суду обов`язок вважати доведеною та встановленою обставину, про яку стверджує сторона. Таку обставину треба доказувати таким чином, аби реалізувати стандарт більшої переконливості, за яким висновок про існування стверджуваної обставини з урахуванням поданих доказів видається вірогіднішим, ніж протилежний (постанови Верховного Суду від 02 жовтня 2018 року у справі № 910/18036/17, від 23 жовтня 2019 року у справі № 917/1307/18, постанова Великої Палати Верховного Суду від 18 березня 2020 року у справі № 129/1033/13-ц).

Певна обставина не може вважатися доведеною, допоки інша сторона її не спростує (концепція негативного доказу), оскільки за такого підходу принцип змагальності втрачає сенс (постанова Верховного Суду від 23 жовтня 2019 року у справі № 917/1307/18, постанова Великої Палати Верховного Суду від 18 березня 2020 року у справі № 129/1033/13-ц).

Так, за загальним правилом обов`язок довести факт перерахування коштів (надати виписку) лежить виключно на кредиторі. При цьому у разі надання кредитодавцем доказів, перехід тягаря доказування переходить на боржника.

Зокрема, у постанові Верховного Суду від 12 грудня 2024 року у справі № 298/825/15-ц зазначено, що надані банком виписки за рахунками позичальника повинні бути досліджені судами у сукупності з іншими доказами... Оскільки відповідачі не надали свого розрахунку чи власної виписки з рахунку, які б спростовували надходження коштів, отже, факт наявності заборгованості є не спростованим відповідачем.

Щодо застосування строку позовної давності суд виходить із наступного.

Відповідно до статті 256 ЦК України позовна давність це строк, у межах якого особа може звернутися до суду з вимогою про захист свого цивільного права або інтересу.

Загальна позовна давність встановлюється тривалістю у три роки (стаття 257 ЦК України).

Відповідно до статті 253 ЦК України перебіг строку починається з наступного дня після відповідної календарної дати або настання події, з якою пов`язано його початок.

За загальним правилом перебіг загальної і спеціальної позовної давності починається з дня, коли особа довідалася або могла довідатися про порушення свого права або про особу, яка його порушила (частина перша статті 261 ЦК України).

Початок перебігу позовної давності збігається з моментом виникнення у зацікавленої сторони права на позов, тобто можливості реалізувати своє право в примусовому порядку через суд.

Європейський суд з прав людини вказав, що інститут позовної давності є спільною рисою правових систем Держав-учасниць і має на меті гарантувати: юридичну визначеність і остаточність, захищати потенційних відповідачів від прострочених позовів, спростувати які може виявитися нелегким завданням, та запобігати несправедливості, яка може статися в разі, якщо суди будуть змушені вирішувати справи про події, які відбулись у далекому минулому, спираючись на докази, які вже, можливо, втратили достовірність і повноту із спливом часу (рішення у справах «Стаббінгз та інші проти Сполученого Королівства», «Золотас проти Греції»).

За приписами частин третьої і четвертої статті 267 ЦК України позовна давність застосовується судом лише за заявою сторони у спорі, зробленою до винесення ним рішення. Сплив позовної давності, про застосування якої заявлено стороною у спорі, є підставою для відмови у позові.

Значення позовної давності полягає в тому, що цей інститут забезпечує визначеність та стабільність цивільних правовідносин. Він дисциплінує учасників цивільного обігу, стимулює їх до активності у здійсненні належних їм прав, зміцнює договірну дисципліну, сталість цивільних відносин.

Водночас, Указом Президента України № 64/2022 в Україні введено воєнний стан у зв`язку з військовою агресією Російської Федерації проти України.

Законом України «Про внесення змін до Податкового кодексу України та інших законодавчих актів України щодо дії норм на період дії воєнного стану» № 2120-ХІ від 15 березня 2022 року внесено зміни до розділу «Прикінцеві та перехідні положення» ЦК України. Зокрема передбачено, що у період дії в Україні воєнного, надзвичайного стану строки, визначені статтями 257-259, 362, 559, 681, 728, 786, 1293 цього Кодексу, продовжуються на строк його дії.

Пункт 19 Прикінцевих та перехідних положень ЦК України в редакції Закону № 3450-IX від 08 листопада 2023 передбачає, що у період дії воєнного стану в Україні, введеного Указом Президента України «Про введення воєнного стану в Україні» від 24 лютого 2022 року № 64/2022, затвердженим Законом України «Про затвердження Указу Президента України «Про введення воєнного стану в Україні» від 24 лютого 2022 року № 2102-IX, перебіг позовної давності, визначений цим Кодексом, зупиняється на строк дії такого стану.

Отже, перебіг строків позовної давності, визначених статтями 257, 258 ЦК України (загальна та спеціальна позовна давність), зупиняються на строк дії воєнного стану.

З урахуванням викладеного, строк позовної давності щодо звернення ТОВ «Фінпром маркет» до суду з позовною вимогою про стягнення заборгованості за кредитним договором продовжено. Таким чином, позивач не пропустив строк позовної давності. За таких обставин відсутні підстави для задоволення заяви відповідача про застосування до заявлених позовних вимог строку позовної давності.

Матеріалами справи підтверджується, що сторони погодили конкретні умови кредитування, сплату відсотків за користування кредитними коштами; відповідач ознайомлений з умовами кредитування під підпис. Відповідач, як позичальник, взяті на себе зобов`язання не виконав, у передбачений у договорі строк кошти не повернув, внаслідок чого виникла заборгованість.

Беручи до уваги досліджені докази, суд вбачає наявність підстав для задоволення позову, а саме вважає доведеними вимоги позивача про стягнення з відповідача 14373,16 грн заборгованості за договором № 75885375 від 02 липня 2021 року.

Окрім того, відповідно до статті 141 ЦПК України з відповідача на користь позивача підлягає стягненню 2662,40 грн судового збору.

Щодо доводів відповідача про неспівмірність розміру судових витрат, понесених позивачем на правничу допомогу з обсягом наданих послуг, суд вважає необхідним зазначити наступне.

До витрат, пов`язаних з розглядом справи, належать, у тому числі, витрати на професійну правничу допомогу (пункт 1 частини третьої статті 133 ЦПК України).

У частині другій статті 137 ЦПК України визначено, що за результатами розгляду справи витрати на правничу допомогу адвоката підлягають розподілу між сторонами разом із іншими судовими витратами. Для цілей розподілу судових витрат: 1) розмір витрат на правничу допомогу адвоката, в тому числі гонорару адвоката за представництво в суді та іншу правничу допомогу, пов`язану зі справою, включаючи підготовку до її розгляду, збір доказів тощо, а також вартість послуг помічника адвоката визначаються згідно з умовами договору про надання правничої допомоги та на підставі відповідних доказів щодо обсягу наданих послуг і виконаних робіт та їх вартості, що сплачена або підлягає сплаті відповідною стороною або третьою особою; 2) розмір суми, що підлягає сплаті в порядку компенсації витрат адвоката, необхідних для надання правничої допомоги, встановлюється згідно з умовами договору про надання правничої допомоги на підставі відповідних доказів, які підтверджують здійснення відповідних витрат.

У частинах четвертій - шостій статті 137 ЦПК України визначено, що розмір витрат на оплату послуг адвоката має бути спів мірним із: складністю справи та виконаних адвокатом робіт (наданих послуг); часом, витраченим адвокатом на виконання відповідних робіт (надання послуг); обсягом наданих адвокатом послуг та виконаних робіт; ціною позову та (або) значенням справи для сторони, в тому числі впливом вирішення справи на репутацію сторони або публічним інтересом до справи. У разі недотримання вимог частини четвертої цієї статті суд може, за клопотанням іншої сторони, зменшити розмір витрат на правничу допомогу, які підлягають розподілу між сторонами. Обов`язок доведення не співмірності витрат покладається на сторону, яка заявляє клопотання про зменшення витрат на оплату правничої допомоги адвоката які підлягають розподілу між сторонами.

У постанові від 19 лютого 2020 у справі № 755/9215/15-ц (провадження № 14-382цс19) Велика Палата Верховного Суду також зазначила, що з аналізу частини третьої статті 141 ЦПК України можна виділити такі критерії визначення та розподілу судових витрат: 1) їх дійсність; 2) необхідність; 3) розумність їх розміру з урахуванням складності справи та фінансового стану учасників справи. Із запровадженням з 15 грудня 2017 року змін до ЦПК України законодавцем принципово по новому визначено роль суду у позовному провадженні, а саме: як арбітра, що надає оцінку тим доказам та доводам, що наводяться сторонами у справі, та не може діяти на користь будь-якої із сторін, що не відповідатиме основним принципам цивільного судочинства. Принцип змагальності знайшов свої втілення, зокрема, у положеннях частин п`ятої та шостої статті 137 ЦПК України, відповідно до яких саме на іншу сторону покладено обов`язок обґрунтування наявності підстав для зменшення розміру витрат на правничу допомогу, які підлягають розподілу між сторонами, а також обов`язок доведення їх неспівмірності.

У додатковій постанові Верховного Суду від 08.09.2021 у справі № 206/6537/19 (провадження № 61-5486св21) зазначено, що попри волю сторін договору визначати розмір гонорару адвоката, суд не позбавлений права оцінювати заявлену до відшкодування вартість правничої допомоги на підставі критеріїв співмірності, визначених частиною четвертою статті 137 ЦПК України.

Крім того, згідно з пунктом пункт 6 частини першої статті 3 ЦК України загальними засадами цивільного законодавства є, зокрема, справедливість, добросовісність та розумність.

При вирішенні питання про розподіл судових витрат суд має враховувати конкретні обставини справи, загальні засади цивільного законодавства та критерії відшкодування витрат на професійну правничу допомогу.

На підтвердження понесення витрат на правову допомогу представник позивача надав наступні документи: договір про надання правової допомоги № 11-05/26/ФП від 11 травня 2026 року, витяг з акту № 2 - ФП від 12 червня 2026 року приймання-передачі правничої допомоги, платіжну інструкцію на підтвердження оплати правничої допомоги.

Водночас суд враховує викладені у постанові від 14 листопада 2019 року у справі № 826/15063/18 висновки Верховного Суду у складі Касаційного адміністративного суду, за якими: «…суд не зобов`язаний присуджувати стороні, на користь якої ухвалене судове рішення, всі понесені нею витрати на професійну правничу допомогу, якщо, керуючись принципами справедливості та верховенства права, встановить, що розмір гонорару, визначений стороною та його адвокатом, є завищеним щодо іншої сторони спору, враховуючи такі критерії, як складність справи, витрачений адвокатом час, значення спору для сторони, тощо».

Виходячи з принципу співмірності (який, включає у себе, зокрема такі критерії: складність справи та виконаних робіт (наданих послуг); обсяг наданих послуг та виконаних робіт), суд вважає за можливе обмежити належний до стягнення з ОСОБА_1 на користь ТОВ «Фінпром маркет» розмір витрат на професійну правничу допомогу, визначивши його у сумі 4000,00 грн.

Керуючись статтями 12, 13, 76-78, 81, 89, 128, 131, 133, 141, 263-265, 279, 280-284, 352, 354 ЦПК України,

УХВАЛИВ:

Задовольнити позов Товариства з обмеженою відповідальністю «Фінпром маркет» до ОСОБА_1 про стягнення заборгованості.

Стягнути з ОСОБА_1 на користь Товариства з обмеженою відповідальністю «Фінпром маркет» заборгованість за договором від 02 липня 2021 року № 75885375 у сумі 14373 (чотирнадцять тисяч триста сімдесят три) грн 16 коп.

Стягнути з ОСОБА_1 на користь Товариства з обмеженою відповідальністю «Фінпром маркет» витрати зі сплати судового збору у сумі 2662 (дві тисячі шістсот шістдесят дві) грн 40 коп. та витрати на правову допомогу у сумі 4000 (чотири тисячі) грн 00 коп.

Апеляційна скарга на рішення суду подається протягом тридцяти днів з дня його проголошення до Полтавського апеляційного суду.

Рішення суду набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги всіма учасниками справи, якщо апеляційну скаргу не було подано. У разі подання апеляційної скарги рішення, якщо його не скасовано, набирає законної сили після повернення апеляційної скарги, відмови у відкритті чи закриття апеляційного провадження або прийняття постанови суду апеляційної інстанції за наслідками апеляційного перегляду.

Позивач: Товариство з обмеженою відповідальністю «Фінпром маркет», код ЄДРПОУ 43311346, адреса: вул. Садова, буд. 31/33, м. Ірпінь, Київська обл.

Відповідач: ОСОБА_1 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , РНОКПП НОМЕР_1 , зареєстрований за адресою: АДРЕСА_1 .

Суддя Т. М. Ковальчук