Постанова № 141375838 у справі № 754/15834/20 від 09.11.2026

ШОСТИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД

Справа № 754/15834/20 Головуючий у 1-й інстанції: Лапій С.М.

Суддя-доповідач:Черпак Ю.К.

ПОСТАНОВА

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

09 листопада 2026 року м. Київ

Шостий апеляційний адміністративний суд у складі колегії суддів:

судді-доповідача Черпака Ю.К.,

суддів Кобаля М.І., Терези Ю.О.,

розглянувши у письмовому провадженні апеляційну скаргу адвоката Татунець Сніжани Борисівни в інтересах ОСОБА_1 на рішення Київського окружного адміністративного суду від 13 лютого 2025 року, ухвалене в порядку спрощеного (письмового) позовного провадження без повідомлення та виклику сторін, в адміністративній справі за позовом ОСОБА_1 до Головного управління Пенсійного фонду України в м. Києві про визнання протиправними дій, зобов`язання вчинити дії,

В С Т А Н О В И В:

У листопаді 2020 року ОСОБА_1 звернулася до Деснянського районного суду міста Києва з позовом до Головного управління Пенсійного фонду України в м. Києві та просила:

- визнати неправомірними дії відповідача щодо відмови позивачу у призначенні пенсії згідно ст. 13 Закону України «Про пенсійне забезпечення»;

- визнати незаконною та скасувати відмову відповідача в зарахуванні позивачу повного страхового стажу;

- зобов`язати відповідача зарахувати позивачу повний трудовий стаж згідно наданих документів, а саме 27 років, 10 місяців 26 днів;

- зобов`язати відповідача призначити позивачці пенсію за віком на підставі поданої заяви від 10.08.2018 у відповідності до статті 13 Закону України «Про пенсійне забезпечення» та обраховувати і виплачувати її відповідно до статті 27 та з урахуванням норм статті 28 Закону України «Про загальнообов`язкове державне пенсійне страхування» починаючи з 22.07.2018.

Позовні вимоги обґрунтовані протиправними діями відповідача щодо незарахування до страхового стажу всього періоду роботи позивачки та непризначення їй пенсії за віком з 22.07.2018.

Ухвалою Деснянського районного суду міста Києва від 26.11.2020 справу за підсудністю передано на розгляд до Окружного адміністративного суду міста Києва.

Ухвалою Окружного адміністративного суду міста Києва від 12.03.2021 відкрито у справі провадження для розгляду в порядку спрощеного позовного провадження без повідомлення учасників справи (у письмовому провадженні).

На виконання пункту 2 розділу ІІ Прикінцеві та перехідні положення Закону України "Про ліквідацію Окружного адміністративного суду міста Києва та утворення Київського міського окружного адміністративного суду" від 13 грудня 2022 року №2825-ІХ дана справа отримана Київським окружним адміністративним судом.

Ухвалою Київського окружного адміністративного суду від 21.06.2023 справу призначено до розгляду в порядку спрощеного позовного провадження без повідомленням сторін.

Рішенням Київського окружного адміністративного суду від 13 лютого 2025 року в задоволенні адміністративного позову відмовлено.

Судове рішення мотивовано тим, що відповідно до наданих позивачкою документів відповідачем встановлено, що страховий стаж ОСОБА_1 складає 14 років 1 місяць 24 дні. У разі підтвердження періодів роботи до 01.01.2004 страховий стаж позивача складатиме 20 років 7 місяців 7 днів, що також недостатньо для призначення пенсії. Суд встановив, що копією трудової книжки позивачки від 10.11.1977 НОМЕР_1 підтверджується страховий стаж 16 років 7 місяців 17 днів та нею не доведено наявність страхового стажу 27 років 10 місяців 26 днів, про що зазначалось у позовній заяві. Отже, повідомляючи про відмову в призначенні пенсії за віком, відповідач діяв правомірно.

В апеляційній скарзі представник ОСОБА_1 посилається на необгрунтованість рішення суду першої інстанції, яке не відповідає вимогам матеріального і процесуального права, у зв`язку з чим просить його скасувати та ухвалити нове рішення про задоволення позовних вимог у повному обсязі. Зазначає, що 22.07.2018 отримала право на пенсію за віком, проте на її звернення від 10.08.2018 з належними документами відповідач відмовив листом від 16.08.2019 з мотивів відсутності необхідного страхового стажу, який у разі підтвердження періодів роботи до 01.01.2024 складатиме 20 років 7 місяців 7 днів, що також недостатньо для призначення пенсії за віком. 17.02.2020 вона повторно звернулась з цього ж питання до відповідача, який листом від 16.08.2019 відмовив у задоволенні заяви. Відмова оскаржена нею 10.04.2020 до Пенсійного фонду України, однак листом від 13.05.2020 заяву не задоволено. На звернення народних депутатів України в її інтересах теж отримала відмову в листах ГУ ПФУ в м.Києві від 18.06.2020 та ПФУ від 22.10.2020 з формулюванням про наявність стажу роботи 14 років 1 місяць 24 дні, а в разі підтвердження періодів роботи до 01.01.2024 страховий стаж складатиме 20 років 7 місяців 7 днів, що недостатньо для призначення пенсії за віком. Вважає, що записи у трудовій книжці позивачки про її роботу, перебування у відпустках по догляду за двома дітьми до досягнення ними 3-річного віку, довідки про проживання з чоловіком-військовослужбовцем у місцевості, де не було можливості працевлаштуватись за спеціальністю, підтверджують достатність страхового стажу для призначення пенсії за віком.

В апеляційній скарзі наведено попередній розрахунок судових витрат на правничу допомогу, а 12.03.2025 адвокатом Татунець С.Б. подано заяву щодо розміру судових витрат на правничу допомогу.

Апеляційний розгляд справи відповідно до пункту 3 частини першої статті 311 Кодексу адміністративного судочинства України здійснюється в порядку письмового провадження за наявними у справі матеріалами та на основі наявних доказів.

Згідно з частинами першою та другою статті 308 Кодексу адміністративного судочинства України (далі - КАС України) суд апеляційної інстанції переглядає справу за наявними у ній і додатково поданими доказами та перевіряє законність і обґрунтованість рішення суду першої інстанції в межах доводів та вимог апеляційної скарги.

Суд апеляційної інстанції не обмежений доводами та вимогами апеляційної скарги, якщо під час розгляду справи буде встановлено порушення норм процесуального права, які є обов`язковою підставою для скасування рішення, або неправильне застосування норм матеріального права.

З метою повного та всебічного встановлення обставин справи, колегією суддів вирішено продовжити на розумний строк її апеляційний розгляд.

Перевіривши правильність застосування судом першої інстанції норм матеріального і процесуального права, повноту встановлення фактичних обставин справи та їх правову оцінку, колегія суддів вважає, що апеляційна скарга підлягає частковому задоволенню.

Під час апеляційного розгляду справи за наявними у ній документами встановлено такі обставини.

ОСОБА_1 народилася ІНФОРМАЦІЯ_1 .

Відповідно до статті 26 Закону України «Про загальнообов`язкове державне пенсійне страхування» від 09 липня 2003 року № 1058-IV (далі - Закон № 1058-IV) жінки, які народилися в період з 1 жовтня 1959 року по 31 березня 1960 року, мають право на призначення пенсії за віком після досягнення віку 58 років і 6 місяців за наявності страхового стажу не менше 25 років при зверненні за призначенням пенсії в період з 01 січня по 31 грудня 2018 року.

По досягненню 58 років і 6 місяців позивачка в 2018 році звернулась до територіального органу Пенсійного фонду України із заявою про призначення пенсії за віком на підставі Закону України «Про загальнообов`язкове державне пенсійне страхування».

Листом від 16.08.2019 №185225/03 ГУ ПФУ в м.Києві відмовило позивачці у призначенні пенсії. Зазначено, що для вирішення питання про зарахування до її страхового стажу періоду перебування з чоловіком-військовослужбовцем у місцевостях, де не було можливості працевлаштуватись за спеціальністю, органом пенсійного фонду самостійно вживалися заходи (електронні запити та надсилання листів) для з`ясування цих обставин, однак отримані відповіді не підтверджують таке право. Додатково інформовано, що трудова книжка позивачки оформлена з порушенням встановлених вимог, оскільки на першій сторінці відсутня печатка підприємства, яке видало трудову книжку. Тому за відсутності трудової книжки або відповідних записів у ній, періоди роботи можуть бути враховані до загального стажу тільки при наданні уточнюючих довідок з місць роботи. Повідомлено, що страховий стаж за документами ( за умови підтвердження періодів роботи до 01.01.2004, оскільки трудова книжка оформлена з порушеннями) складає 20 років 7 місяців 7 днів, що є недостатнім для призначення пенсії за віком.

В листі Пенсійного фонду України від 13.05.2020 на скаргу ОСОБА_1 від 10.04.2020 наведено таку ж інформацію, як і в листі ГУ ПФУ в м.Києві від 16.08.2019, та додатково зазначено, що за документами страховий стаж позивачки складає 14 років 1 місяць 24 дні.

Листом від 18.06.2020 №12648-14834/К-02/4-2600/20 відповідач повторно відмовив позивачці у призначенні пенсії за віком у зв`язку із тим, що її страховий стаж складає 14 років 1 місяць 24 дні з посиланням на інформацію як і в попередніх листах.

У відповідях ГУ ПФУ в м.Києві від 18.06.2020 на звернення від 03.06.2020 та Пенсійного фонду України від 22.10.2020 на звернення від 30.09.2020 позивачці повідомлено про недостатність страхового стажу (менше 25 років) та правильність рішення від 12.08.2019 про відмову у призначенні пенсії за віком.

Не погодившись з відмовою, позивачка звернулася до суду з даним позовом.

Основним у спірних правовідносинах є питання про достатність страхового стажу для призначення пенсії за віком.

Зарахування до страхового стажу періодів перебування у відпустках по догляду за двома дітьми до досягнення ними 3-річного віку та проживання з чоловіком-військовослужбовцем у місцевості, де не було можливості працевлаштуватись за спеціальністю, не були доводами позовної заяви, тому за правилами частини п`ятої статті 308 КАС України колегія суддів не надає відповіді на ці аргументи апеляційної скарги.

Правила обчислення страхового стажу регулюється Законом № 1058-IV.

Згідно з частинами 2, 3 і 4 статті 24 Закону № 1058-IV страховий стаж обчислюється територіальними органами Пенсійного фонду відповідно до вимог цього Закону за даними, що містяться в системі персоніфікованого обліку, а за періоди до впровадження системи персоніфікованого обліку - на підставі документів та в порядку, визначеному законодавством, що діяло до набрання чинності цим Законом, а також даних, включених на підставі цих документів до реєстру застрахованих осіб Державного реєстру загальнообов`язкового державного соціального страхування. Страховий стаж обчислюється в місяцях. Періоди трудової діяльності та інші періоди, що враховувалися до стажу роботи для призначення пенсії до набрання чинності цим Законом, зараховуються до страхового стажу в порядку і на умовах, передбачених законодавством, що діяло раніше, крім випадків, передбачених цим Законом.

Закон № 1058-IV набрав чинності з 01 січня 2004 року. До вказаної дати порядок обчислення стажу визначався Законом України "Про пенсійне забезпечення" від 05 листопада 1991 року № 1788-XII (далі - Закон № 1788-XII).

За вимогами статті 56 Закону № 1788-XII до стажу роботи зараховується робота, виконувана на підставі трудового договору на підприємствах, в установах, організаціях і кооперативах, незалежно від використовуваних форм власності та господарювання, а також на підставі членства в колгоспах та інших кооперативах, незалежно від характеру й тривалості роботи і тривалості перерв.

За вимогами статті 56 Закону № 1788-XII до стажу роботи зараховується робота, виконувана на підставі трудового договору на підприємствах, в установах, організаціях і кооперативах, незалежно від використовуваних форм власності та господарювання, а також на підставі членства в колгоспах та інших кооперативах, незалежно від характеру й тривалості роботи і тривалості перерв.

Відповідно до статті 62 Закону № 1788-XII основним документом, що підтверджує стаж роботи, є трудова книжка. Порядок підтвердження наявного трудового стажу при відсутності трудової книжки або відповідних записів у ній встановлюється Кабінетом Міністрів України.

Також за статтею 48 Кодексу законів про працю України трудова книжка є основним документом про трудову діяльність працівника.

Наказом Міністерства праці України, Міністерства юстиції України та Міністерства соціального захисту населення України від 29 липня 1993 № 58 затверджено Інструкцію про порядок ведення трудових книжок працівників, пунктом 1.1 якої передбачено, що трудова книжка є основним документом про трудову діяльність працівника.

За приписами пунктів 1, 3 Порядку підтвердження наявного трудового стажу для призначення пенсій за відсутності трудової книжки або відповідних записів у ній, затвердженого постановою Кабінету Міністрів України від 12.08.1993 № 637, основним документом, що підтверджує стаж роботи, є трудова книжка. За відсутності трудової книжки або відповідних записів у ній трудовий стаж встановлюється на підставі інших документів, виданих за місцем роботи, служби, навчання, а також архівними установами. За відсутності трудової книжки, а також у тих випадках, коли в трудовій книжці відсутні необхідні записи або містяться неправильні чи неточні записи про періоди роботи, для підтвердження трудового стажу приймаються дані, наявні в реєстрі застрахованих осіб Державного реєстру загальнообов`язкового державного соціального страхування, довідки, виписки із наказів, особові рахунки і відомості на видачу заробітної плати, посвідчення, характеристики, письмові трудові договори і угоди з відмітками про їх виконання та інші документи, які містять відомості про періоди роботи.

Аналіз наведених норм свідчить про те, що основним документом, що підтверджує стаж роботи, є трудова книжка. Проте, за її відсутності, або якщо у трудовій книжці відсутні необхідні записи, містяться неправильні чи неточні записи про періоди роботи, для підтвердження наявного трудового стажу приймаються додаткові докази, зазначені у пункті 3 Порядку № 637.

У зв`язку з цим апеляційний суд переходить до перевірки записів належної позивачці трудової книжки НОМЕР_2 . В документі вказано дату його заповнення -« 10.11.1977», професію/ спеціальність- «машиністка-діловод» та він має підписи володільця книжки і особи, відповідальної за її видачу.

Записи №1 - №15 трудової книжки про періоди роботи позивачки секретарем-машиністкою з 26.10.1977 по 30.07.1979, прибиральницею з 11.12.1989 по 18.03.1991, ученицею оператора крутильного устаткування з 28.11.1991 по 14.07.1993, продавцем у різних роботодавців з 15.07.1993 по 08.07.1996, з 22.07.1996 по 28.02.1999, з 25.01.2000 по 30.06.2002, кухонним працівником з 01.12.2016 і продовжує працювати (запис виконано 06.11.2020), скріплені печатками відповідних роботодавців і підписами відповідальних осіб, з посиланням на конкретні накази про прийняття на роботу і звільнення.

Дата заповнення документа 10.11.1977 припадає на період роботи з 26.10.1977 по 30.07.1979, що належним чином засвідчений, тому відсутність печатки цього ж підприємства на першій сторінці трудової книжки не впливає на юридичну значущість наведених у ній записів.

Згідно з пунктами 2.3, 2.5 Інструкції про порядок ведення трудових книжок на підприємствах, в установах і організаціях, затвердженої постановою Держкомпраці СРСР від 20 липня 1974 року № 162 (чинної у період заповнення трудової книжки), усі записи в трудовій книжці про прийняття на роботу, переведення на іншу постійну роботу або звільнення, а також про нагороди та заохочення вносяться власником або уповноваженим ним органом після видання наказу (розпорядження), але не пізніше тижневого строку, а в разі звільнення - у день звільнення і повинні точно відповідати тексту наказу (розпорядження).

У випадку виявлення неправильних чи неточних записів відомостей про роботу виправлення здійснюються адміністрацією підприємства, де був внесений відповідний запис.

Виходячи з наведених приписів, відповідальність за організацію ведення обліку, зберігання і видачу трудових книжок покладається на відповідальну особу підприємства, установи, організації, а працівник не може бути позбавлений права на пенсійне забезпечення через окремі незначні недоліки в заповненні трудової книжки роботодавцем.

Відповідач вважав наявним у позивачки страховий стаж 14 років 1 місяць 24 дні, суд першої інстанції -16 років 7 місяців 17 днів згідно з її трудовою книжкою.

При цьому в рішеннях органів пенсійного фонду і суду першої інстанції не наведено розрахунків стажу і пояснень, які періоди роботи позивачки взято до уваги, а які відхилено. Тому позовна вимога про зарахування до страхового стажу певного періоду роботи позивачки фактично залишилася не вирішеною.

Отже, записи №1 - №15 трудової книжки про періоди роботи позивачки, у тому числі до 01.01.2004, мають бути включені для визначення її страхового стажу, що безпідставно не було враховано відповідачем та не отримало належної правової оцінки суду першої інстанції.

Зазначені періоди роботи за підрахунками позивачки, наведеними у позовній заяві, складають 27 років 10 місяців 26 днів, що є підтвердженням достатності страхового стажу для призначення пенсії за віком. Однак, у цих розрахунках є деякі неточності у датах, зокрема початок роботи в АТ «Галант» вказано « 18.07.1993», тоді як за записом №8 трудової книжки «15.07.1993», робота кухонним робітником з 01.12.2016 по 13.11.2020, а в наявній у справі ксерокопії трудової книжки- те, що можна прочитати у записі №15: «Продовжує працювати. 06.11.2020».

Таким чином, відповідач, до компетенції якого належить обчислення страхового стажу, має точно підрахувати періоди роботи позивачки з урахуванням висновків суду апеляційної інстанції та прийняти рішення за результатами розгляду відповідної заяви про призначення пенсії за віком.

Виходячи з наведеного, позовні вимоги про визнання протиправною відмову ГУ ПФУ у м.Києві у призначенні пенсії за віком, зобов`язання зарахувати відповідний стаж роботи підлягають задоволенню.

У продовження визначення належного способу захисту порушеного права позивачки з урахуванням встановлених у цій справі обставин та приписів частини другої статті 9 КАС України суд зобов`язує відповідача повторно розглянути заяву про призначення пенсії за віком.

Колегія суддів звертає увагу, що у справі відсутня заява позивачки про призначення пенсії від 10.08.2018, а в листах-відповідях від 13.05.2020 і 18.06.2020 та у відзиві ГУ ПФУ в м.Києві на адміністративний позов йдеться про звернення із заявою 20.11.2018. Тому остання і є підтвердженою датою звернення ОСОБА_1 до органу пенсійного фонду за призначенням пенсії.

Оскільки суд першої інстанції неповно з`ясував обставини, що мають значення для справи, та його висновки, викладені у судовому рішенні, не відповідають обставинам справи, то за наслідками розгляду апеляційної скарги є підстави для її часткового задоволення і скасування оскарженого рішення суду, з ухваленням нового рішення про часткове задоволення позову.

За такої правової ситуації відповідно до статті 139 КАС України необхідно стягнути на користь позивачки половину сплаченого нею судового збору при зверненні до судів першої та апеляційної інстанцій, що складає 1051,00 грн (840,80 грн (I) + 1261,20 грн (II) : 2).

Керуючись статтями 308, 311, 315, 317, 322, 328, 329 Кодексу адміністративного судочинства України, суд

П О С Т А Н О В И В:

Апеляційну скаргу адвоката Татунець Сніжани Борисівни в інтересах ОСОБА_1 задовольнити частково.

Cкасувати рішення Київського окружного адміністративного суду від 13 лютого 2025 року та ухвалити нове рішення про часткове задоволення позову.

Визнати протиправною відмову Головного управління Пенсійного фонду України в м. Києві у призначенні ОСОБА_1 пенсії за віком за заявою від 20.11.2020.

Зобов`язати Головне управління Пенсійного фонду України в м.Києві зарахувати ОСОБА_1 до страхового стажу періоди роботи за записами №1- №15 трудової книжки НОМЕР_2 .

Зобов`язати Головне управління Пенсійного фонду України в м.Києві повторно розглянути заяву ОСОБА_1 від 20.11.2020 про призначення пенсії за віком та прийняти відповідне рішення.

Стягнути на користь ОСОБА_1 за рахунок бюджетних асигнувань Головного управління Пенсійного фонду України в м.Києві 1051,00 грн судових витрат зі сплати судового збору.

Постанова набирає законної сили з дати ухвалення та оскарженню не підлягає.

Суддя-доповідач: Черпак Ю.К.

Судді: Кобаль М.І.

Тереза Ю.О.