Постанова № 141375848 у справі № 620/8297/25 від 09.11.2026

ШОСТИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД

Справа № 620/8297/25 Суддя (судді) першої інстанції: Соломко І.І.

ПОСТАНОВА

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

09 листопада 2026 року м. Київ

Шостий апеляційний адміністративний суд у складі:

Головуючого судді: Чаку Є.В.,

суддів: Сорочка Є.О., Коротких А.Ю.

розглянувши у порядку письмового провадження апеляційну скаргу Військової частини НОМЕР_1 на рішення Чернігівського окружного адміністративного суду від 17 жовтня 2025 року у справі за адміністративним позовом ОСОБА_1 до Військової частини НОМЕР_1 про визнання протиправною бездіяльність та зобов`язання вчинити певні дії,-

У С Т А Н О В И В:

ОСОБА_1 звернувся до Чернігівського окружного адміністративного суду з позовом до Військової частини НОМЕР_1 про визнання протиправною бездіяльність та зобов`язання вчинити певні дії.

Чернігівський окружний адміністративний суд рішенням від 17 жовтня 2025 року позов задоволено. Визнано протиправною бездіяльність Військової частини НОМЕР_1 , яка полягає в не нарахуванні та невиплаті ОСОБА_1 одноразової грошової допомоги при звільненні за сімейними обставинами у розмірі 50% місячного грошового забезпечення за 13 повних календарних років служби, відповідно до пункту 2 статті 15 Закону №2011-ХІ "Про соціальний і правовий захист військовослужбовців та членів їх сімей". Зобов`язано Військову частину НОМЕР_1 нарахувати ОСОБА_1 одноразову грошову допомогу при звільненні за сімейними обставинами у розмірі 50% місячного грошового забезпечення за 13 повних календарних років служби, відповідно до пункту 2 статті 15 Закону №2011-XI "Про соціальний і правовий захист військовослужбовців та членів їх сімей" та виплатити таку допомогу за 13 повних календарних років служби з врахуванням вже виплачених сум.

Не погоджуючись з таким судовим рішенням, відповідач подав апеляційну скаргу, в якій просить скасувати рішення суду першої інстанції та прийняти нову постанову, якою відмовити у задоволенні позову. На думку апелянта, рішення суду першої інстанції прийнято з порушенням норм матеріального та процесуального права, що призвело до неправильного вирішення справи.

Оскільки апеляційна скарга подана на рішення суду першої інстанції, яке ухвалено в порядку спрощеного (в порядку письмового) позовного провадження, колегія суддів, керуючись п. 3 ч. 1 ст. 311 КАС України, вирішила розглядати справу в порядку письмового провадження за наявними у справі матеріалами.

Розглянувши доводи апеляційної скарги, перевіривши матеріали справи та дослідивши докази, колегія суддів дійшла наступних висновків.

Судом встановлено, що позивач проходив військову службу у Військовій частині НОМЕР_1 .

Наказом від 20.05.2025 № 116-РС позивач звільнений у запас за підпунктом «г» пункту 3 частини п`ятої статті 26 Закону України «Про військовий обов`язок і військову службу» (через сімейні обставини або з інших поважних причин, перелік яких визначається частиною дванадцятою цієї статті (якщо військовослужбовці не висловили бажання продовжувати військову службу)): необхідність здійснювати постійний догляд за одним із своїх батьків, який є особою з інвалідністю І групи за умови відсутності інших членів сім`ї першого чи другого ступеня споріднення такої особи за висновком медико-соціальної експертної комісії, що підтверджується витягом з наказу від 20.05.2025 № 145.

Згідно вказаного Наказу вислуга років ОСОБА_1 у Збройних Силах становить: загальна - 18 років 05 місяців 18 діб (календарна військова служба - 13 років 01 місяць 18 діб, пільгова вислуга - 05 років 04 місяці 00 діб). Також цим Наказом затверджено виплатити ОСОБА_1 , крім іншого, одноразову грошову допомогу в розмірі 50% місячного грошового забезпечення за кожен повний календарний рік служби.

На переконання позивача йому виплачено одноразову грошову допомогу в разі звільнення з військової служби не у повному обсязі, а саме в сумі 69 318,90 грн.

Враховуючи те, що календарна вислуга років ОСОБА_1 у ЗСУ становить 13 років, позивач вважає протиправною бездіяльність ВЧ НОМЕР_1 , яка полягає в ненарахуванні та невиплаті йому одноразової грошової допомоги при звільненні в розмірі 50% місячного грошового забезпечення за 13 календарних років служби. Невиплата зазначеної допомоги у повному обсязі порушує його конституційні права та гарантії на належний соціальний захист, у зв`язку із чим звернувся до суду із даним позовом.

Частиною другою статті 19 Конституції України обумовлено, що органи державної влади та органи місцевого самоврядування, їх посадові особи зобов`язані діяти лише на підставі, в межах повноважень та у спосіб, що передбачені Конституцією та законами України.

Відповідно до пункту 4 статті 9 Закону України від 20 грудня 1991 року №2011-XII «Про соціальний і правовий захист військовослужбовців та членів їх сімей» (у редакції, чинній на час звільнення позивача; далі - Закон №2011-XII) грошове забезпечення виплачується у розмірах, що встановлюються Кабінетом Міністрів України, та повинно забезпечувати достатні матеріальні умови для комплектування Збройних Сил України, інших утворених відповідно до законів України військових формувань та правоохоронних органів кваліфікованим особовим складом, враховувати характер, умови служби, стимулювати досягнення високих результатів у службовій діяльності.

За змістом абзацу першого пункту 2 статті 15 Закону №2011-XII військовослужбовцям, крім військовослужбовців строкової військової служби, які звільняються зі служби за станом здоров`я, виплачується одноразова грошова допомога в розмірі 50 відсотків місячного грошового забезпечення за кожний повний календарний рік служби (перше речення).

Відповідно до абзацу четвертого пункту 2 статті 15 Закону №2011-XII виплата військовослужбовцям зазначеної в цьому пункті одноразової грошової допомоги при звільненні їх з військової служби здійснюється Міністерством оборони України, іншими утвореними відповідно до законів України військовими формуваннями та правоохоронними органами за рахунок коштів Державного бюджету України, передбачених на їх утримання.

Механізм та умови виплати грошового забезпечення військовослужбовцям Збройних Сил України, Державної спеціальної служби транспорту України та деяким іншим особам визначає Порядок №260.

Згідно з пунктом 1 розділу XXXII «Одноразова грошова допомога у разі звільнення з військової служби» Порядку №260, військовослужбовцям (крім військовослужбовців строкової військової служби), які звільняються зі служби за станом здоров`я, виплачується одноразова грошова допомога в розмірі 50 відсотків місячного грошового забезпечення за кожний повний календарний рік служби.

Відповідно до пункту 8 цього ж розділу Порядку №260 для визначення розміру одноразової грошової допомоги в разі звільнення з військової служби строк календарної служби осіб офіцерського складу, осіб рядового, сержантського і старшинського складу, які проходять військову службу за контрактом, обчислюється згідно з пунктами 1, 2 Постанови №393.

Абзацом третім пункту 10 Постанови №393 передбачено, що військовослужбовцям, крім військовослужбовців строкової військової служби, поліцейським, співробітникам Служби судової охорони, особам рядового і начальницького складу органів внутрішніх справ, органів і підрозділів цивільного захисту, податкової міліції, Державної кримінально-виконавчої служби, особам начальницького складу Національного антикорупційного бюро, особам із спеціальними званнями Бюро економічної безпеки, які звільняються із служби за віком, у зв`язку із скороченням штатів або проведенням організаційних заходів, закінченням строку контракту, систематичним невиконанням умов контракту командуванням, за наявності вислуги 10 років і більше виплачується одноразова грошова допомога в розмірі 50 відсотків місячного грошового забезпечення за кожний повний календарний рік служби.

Верховний Суд у постановах від 11 квітня 2018 року у справі № 806/2104/17, від 24 листопада 2020 року у справі № 822/3008/17, від 21 квітня 2021 року у справі №380/2427/20 та від 27 травня 2021 року у справі № 1.380.2019.005965, сформував правову позицію відповідно до якої поняття «календарна вислуга років» застосовується не для позначення необхідної для призначення допомоги вислуги років, а для визначення розміру грошової допомоги: «в розмірі 50 відсотків місячного грошового забезпечення за кожний повний календарний рік служби». При цьому, умовою набуття права на призначення та виплату одноразової грошової допомоги відповідно до часини другої статті 15 Закону №2011-XII є наявність «вислуги 10 років і більше».

Верховний Суд визнав правильним висновок суду апеляційної інстанції, що поняття «умова набуття права на призначення і виплату одноразової грошової допомоги» і поняття «обчислення розміру одноразової грошової допомоги», є відмінними, адже до складу першого включається як календарна так і пільгова вислуги років, а до складу другого - лише календарна.

Із цих міркувань Верховний Суд погодився з висновками судів попередніх інстанцій про відсутність правових підстав для нарахування та виплати позивачу одноразової грошової допомоги при звільненні в розмірі 50 відсотків місячного грошового забезпечення за кожен календарний рік служби з врахуванням 10 років пільгового стажу.

З матеріалів справи вбачається, що позивач маючи 10 і більше років вислуги набув право на отримання одноразової грошової допомоги, обчислення розміру якої здійснюється за кожний повний календарний рік служби.

Військова частина НОМЕР_1 здійснила виплату позивачу одноразової грошової допомоги в розмірі 50% місячного грошового забезпечення за 6 років служби відповідно до пункту 1 розділу ХХХІІ «Одноразова грошова допомога у разі звільнення з військової служби» Порядку №260.

Зважаючи на це, суд першої інстанції правильно зазначив, що оскільки наявними у даній справі матеріалами підтверджується, що у календарному обчисленні вислуга років позивача становить 13 років 01 місяць 18 днів, а на 6 років, то у позивача наявне право на виплату спірної одноразової грошової допомоги в розмірі 50 відсотків місячного грошового забезпечення за кожний повний календарний рік служби та, відповідно, про протиправну бездіяльність відповідача.

Такий висновок суду першої інстанції відповідає позиції Верховного Суду з питання застосування правових норм у подібних правовідносинах, викладеній у постановах від 29 квітня 2022 року у справі №580/2497/21 та від 25 листопада 2024 року у справі №320/14700/21.

Судом першої інстанції правильно встановлено обставини справи та ухвалено рішення з дотриманням норм матеріального і процесуального права, тому оскаржуване рішення не підлягає скасуванню.

Згідно п. 41 висновку № 11 (2008) Консультативної ради європейських суддів до Комітету Міністрів Ради Європи щодо якості судових рішень, обов`язок суддів наводити підстави для своїх рішень не означає необхідності відповідати на кожен аргумент захисту на підтримку кожної підстави захисту. Обсяг цього обов`язку може змінюватися залежно від характеру рішення.

Згідно ст. 242 КАС України рішення суду повинно ґрунтуватися на засадах верховенства права, бути законним і обґрунтованим. Законним є рішення, ухвалене судом відповідно до норм матеріального права при дотриманні норм процесуального права. Обґрунтованим є рішення, ухвалене судом на підставі повно і всебічно з`ясованих обставин в адміністративній справі, підтверджених тими доказами, які були досліджені в судовому засіданні, з наданням оцінки всім аргументам учасників справи.

Відповідності до ст. 316 КАС України суд апеляційної інстанції залишає апеляційну скаргу без задоволення, а рішення або ухвалу суду - без змін, якщо визнає, що суд першої інстанції правильно встановив обставини справи та ухвалив судове рішення з додержанням норм матеріального і процесуального права.

Керуючись ст.ст. 242, 308, 311, 315, 316, 322 КАС України, суд

П О С Т А Н О В И В :

Апеляційну скаргу Військової частини НОМЕР_1 - залишити без задоволення.

Рішення Чернігівського окружного адміністративного суду від 17 жовтня 2025 року залишити без змін.

Стягнути за рахунок бюджетних асигнувань Військової частини НОМЕР_1 (код ЄДРПОУ - НОМЕР_2 ) на користь Державного бюджету України (отримувач коштів - ГУК у м.Києві/Печерс.р-н; код отримувача (код за ЄДРПОУ) - 37993783; банк отримувача - Казначейство України (ЕАП); код банку отримувача (МФО) - 899998; рахунок отримувача - [рахунок приховано]; код класифікації доходів бюджету - 22030101) судовий збір за подання апеляційної скарги у розмірі 1453,44 грн. (одна тисяча чотириста п`ятдесят три гривні 44 копійки).

Постанова суду апеляційної інстанції набирає законної сили з дати її прийняття та касаційному оскарженню не підлягає, крім випадків, передбачених пунктом другим частини п`ятої статті 328 КАС України.

Головуючий суддя: Є.В. Чаку

Судді: Є.О.Сорочко

А.Ю. Коротких