Постанова № 141375908 у справі № 640/142/21 від 09.11.2026

ШОСТИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД

Справа № 640/142/21 Суддя (судді) першої інстанції: М.М. Шаповал

ПОСТАНОВА

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

09 листопада 2026 року м. Київ

Шостий апеляційний адміністративний суд у складі колегії суддів:

судді-доповідача Златіна С.В.,

суддів: Воловика С.В., Кравченка Є.Д.,

розглянувши в порядку письмового провадження апеляційну скаргу ОСОБА_1 на рішення Сумського окружного адміністративного суду від 10 грудня 2025 року у справі за адміністративним позовом ІНФОРМАЦІЯ_1 в особі ІНФОРМАЦІЯ_2 до ОСОБА_1 про стягнення заборгованості, -

В С Т А Н О В И В :

ІНФОРМАЦІЯ_1 в особі ІНФОРМАЦІЯ_2 (далі - позивач; ІНФОРМАЦІЯ_3 в особі ІНФОРМАЦІЯ_2) звернулося до Сумського окружного адміністративного суду з позовом до ОСОБА_1 (далі - відповідач; ОСОБА_1 ), в якому просило: стягнути витрати, пов`язані з утриманням у вищому військовому навчальному закладі у розмірі 767 468,55 грн.

Вимоги мотивує тим, що 28.08.2015 відповідно до "Положення про проходження громадянами України військової служби у Збройних Силах України", затвердженого Указом Президента України від 10.12.2008 № 1153/2008 між Міністерством оборони України в особі начальника ІНФОРМАЦІЯ_2 та відповідачем було укладено контракт про проходження військової служби (навчання) у Збройних Силах України курсантами (слухачами) вищого навчального закладу. Відповідно до наказу начальника ІНФОРМАЦІЯ_2 (по особовому складу) від 14.12.2020 № 58 РС з відповідачем достроково припинено (розірвано) контракт про проходження військової служби (навчання) через відмову від подальшого проходження військової служби на посадах осіб офіцерського складу після закінчення закладу вищої освіти. У зв`язку з цим відповідач зобов`язаний відшкодувати витрати на його утримання у ІНФОРМАЦІЯ_2, сума яких складає 767 468,55 грн.

Рішенням Сумського окружного адміністративного суду від 10 грудня 2025 року адміністративний позов задоволено.

Рішення суду першої інстанції обґрунтовано тим, що:

- відповідно до наказу начальника ІНФОРМАЦІЯ_2 (по особовому складу) від 14.12.2020 № 58 РС з відповідачем достроково припинено (розірвано) контракт про проходження військової служби (навчання) через відмову від подальшого проходження військової служби на посадах осіб офіцерського складу після закінчення закладу вищої освіти;

- згідно з довідками-розрахунками, підтвердженими первинною документацією, витрати на утримання у вищому навчальному закладі відповідача включають: з грошовим забезпеченням - 598269,98 грн, з речовим забезпеченням - 27 509,68 грн, з продовольчим забезпеченням - 141688,89 грн. Загальна сума витрат на утримання відповідача становить 767468,55 грн.;

- будучи обізнаним під час підписання контракту про необхідність відшкодування витрат, пов`язаних з утриманням в навчальному закладі у разі дострокового розірвання контракту, відповідач на даний час зазначену вище суму коштів не відшкодував. З огляду на вищенаведене, суд визнає, що позивачем доведена правомірність та обґрунтованість вимог про стягнення з відповідача сум витрат, пов`язаних з його утриманням у навчальному закладі, натомість відповідачем не було надано суду жодного доказу щодо спростування позиції позивача, викладеної в заявленому адміністративному позові, як і доказів добровільної сплати зазначеної суми боргу на момент розгляду справи.

Не погодившись з рішенням суду першої інстанції, відповідач подав апеляційну скаргу, у якій просить скасувати рішення суду та прийняти нове рішення про відмову у задоволенні позову.

Апеляційна скарга обґрунтована тим, що:

- належного підтвердження про те, що відповідачеві вручили повідомлення про добровільну сплату витрат та повідомили строки добровільної оплати у справі немає, а є лише копія витягу наказу про виключення його з особового складу та «голі цифри» - розрахунки нарахувань витрат на утримання відповідача без письмового зобов`язння чи вимоги їх сплати із наданням реальних строків. Крім того, підпис відповідача на звороті наказу свідчить, що останній ознайомився з частиною тексту наказу, а саме з витягом, але письмової згоди на відшкодування витрат він не надав. Жодної претензії з реквізитами для оплати відповідачу також не надали і не направили;

- саме із відмовою курсанта добровільно відшкодувати витрати на його утримання у вищому навчальному закладі, законодавцем пов`язано можливість звернення ІНФОРМАЦІЯ_1 та інших центральних органів виконавчої влади, яким підпорядковані відповідні навчальні заклади, із позовом про стягнення такого відшкодування у судовому порядку;

- курсанту повинні надіслати або вручити розрахунок витрат з вимогою оплати і надати реальний строк для добровільного відшкодування. Тобто, простого ознайомлення з розрахунком недостатньо, оскільки має бути документально підтверджений факт надання часу для оплати. Відповідачеві не вручався і не надходив на його адресу лист - претензія із вимогою щодо погашення боргу, конкретною сумою боргу та визначеним часом реальним для погашення боргу;

- доказів того, що відповідач був вчасно обізнаний про наявність строку на добровільне відшкодування або повідомив що відмовляється добровільно відшкодовувати витрати, до матеріалів справи не надано;

- оскільки учасник бойових дій і має посвідчення УБД, то на нього розповсюджуються всі пільги, які йому належать згідно Закону України «Про статус ветеранів війни, гарантії їх соціального захисту» викладені у статті 12. Пільги учасникам бойових дій та особам, прирівняним до них і у разі належного письмового звернення до ОСОБА_1 з офіційною претензією і визначеними строками відшкодування, останній мав би можливість принагідно повідомити щодо необхідності врахувати 75% знижку на частину забезпечення, у зв`язку з чим, розрахунки позивача є апріорі недостовірними;

- відповідач продовжує перебувати у складі Збройних Сил України починаючи з 2014 року з невеликою перервою у 2022 році через особисті обставини та до сьогодні. Тобто, ініціювавши розірвання одного контракту між ОСОБА_1 та Міністерством оборони України, відповідач продовжив військову службу з тим самим суб`єктним складом - Міністерством оборони України. Якщо провести аналогію зі службою в поліції, стягнення витрат, пов`язаних з навчанням (курсантами), припиняється у разі їх поновлення у закладі вищої освіти або повторного прийняття на військову службу/службу в поліції.

Ухвалою Шостого апеляційного адміністративного суду від 30 квітня 2026 року відкрито апеляційне провадження, встановлено строк для подачі відзиву на апеляційну скаргу та витребувано матеріали справи з суду першої інстанції.

18 травня 2026 року представник ІНФОРМАЦІЯ_2 подав відзив на апеляційну скаргу, в якому просив відмовити у задоволенні апеляційної скарги.

27 травня 2026 року представник ОСОБА_2 подав відповідь на відзив, в якому просив скасувати рішення Сумського окружного адміністративного суду від 10 грудня 2025 року, а у задоволені позову ІНФОРМАЦІЯ_1 в особі ІНФОРМАЦІЯ_2 до ОСОБА_1 про стягнення коштів - відмовити в повному обсязі.

Ухвалою Шостого апеляційного адміністративного суду від 14 травня 2026 року призначено справу до апеляційного розгляду в порядку письмового провадження та продовжено строк розгляду справи.

Згідно з частиною першою статті 308 Кодексу адміністративного судочинства України (далі - КАС України), суд апеляційної інстанції переглядає справу за наявними у ній і додатково поданими доказами та перевіряє законність і обґрунтованість рішення суду першої інстанції в межах доводів та вимог апеляційної скарги.

Заслухавши суддю-доповідача, дослідивши матеріали справи та доводи апеляційної скарги, перевіривши законність і обґрунтованість рішення суду першої інстанції в межах доводів та вимог апеляційної скарги, колегія суддів Шостого апеляційного адміністративного суду встановила наступне.

Наказом начальника ІНФОРМАЦІЯ_2 № 179 від 28.08.2015 відповідач зарахований до списків особового складу ІНФОРМАЦІЯ_2 за спеціальністю "Геоінформаційні системи і технології" та зарахований на всі види забезпечення з 28.08.2015.

28.08.2015 відповідно до "Положення про проходження громадянами України військової служби у Збройних Силах України", затвердженого Указом Президента України від 10.12.2008 № 1153/2008 між Міністерством оборони України в особі начальника ІНФОРМАЦІЯ_2 та відповідачем було укладено контракт про проходження військової служби (навчання) у Збройних Силах України курсантами (слухачами) вищого навчального закладу.

Відповідно до наказу начальника ІНФОРМАЦІЯ_2 (по особовому складу) від 14.12.2020 № 58 РС з відповідачем достроково припинено (розірвано) контракт про проходження військової служби (навчання) через відмову від подальшого проходження військової служби на посадах осіб офіцерського складу після закінчення закладу вищої освіти.

Відповідно до наказу начальника ІНФОРМАЦІЯ_2 (по стройовій частині) від 14.12.2020 № 255 відповідача виключено із списків особового складу з 14.12.2020.

Згідно з довідками-розрахунками відповідних служб ІНФОРМАЦІЯ_2 витрати на утримання відповідача пов`язані:

з грошовим забезпеченням - 598 269,98 грн,

з речовим забезпеченням - 27 509,68 грн,

з продовольчим забезпеченням - 141 688, 89 грн,

Загальна сума витрат на утримання відповідача становить 767 468, 55 грн.

Відповідач ознайомився із сумою заборгованості отримавши примірник витягу з наказу начальника ІНФОРМАЦІЯ_2 від 14.12.2020 № 255, що підтверджується:

- підписом відповідача на зворотньому боці витягу з наказу,

- підписом відповідача в Книзі реєстрації приписів військовослужбовцям, які вибувають до нового місця служби.

Також колегією суддів встановлено, що до позовної заяви позивачем додано копію листа позивача від 18.12.2020 року № 18/3366, у якому позивач просить відповідача якнайшвидше сплатити кошти у розмірі 767 468, 55 грн. у зв`язку з достроковим розірванням контракту через відмову від подальшого проходження військової служби на посадах осіб офіцерського складу після закінчення вищого навчального закладу. У вказаному листі позивач також зазначив рахунок для сплати коштів відповідачем.

Факт направлення листа від 18.12.2020 року № 18/3366 позивачем відповідачу підтверджується копією фіскального чеку відділення поштового зв`язку від 18.12.2020 року, копія якого міститься у матеріалах справи.

Колегія суддів також зазначає, що позивач у листі від 18.12.2020 року № 18/3366 не зазначив строку добровільного виконання відповідачем свого обов`язку з відшкодування витрат на утримання у ВНЗ у розмірі 767 468, 55 грн.

Також колегія суддів зазначає, що позов до адміністративного суду подано позивачем 31.12.2020 року, що підтверджується конвертом, що міститься у матеріалах справи.

Надаючи правову оцінку обставинам справи та висновкам суду першої інстанції, колегія суддів Шостого апеляційного адміністративного суду зазначає наступне.

За змістом частини другої статті 19 Конституції України органи державної влади та органи місцевого самоврядування, їх посадові особи зобов`язані діяти лише на підставі, в межах повноважень та у спосіб, що передбачені Конституцією та законами України.

Частина перша статті 2 КАС України визначає, що завданням адміністративного судочинства є справедливе, неупереджене та своєчасне вирішення судом спорів у сфері публічно-правових відносин з метою ефективного захисту прав, свобод та інтересів фізичних осіб, прав та інтересів юридичних осіб від порушень з боку суб`єктів владних повноважень.

За правилами частини першої статті 122 КАС України позов може бути подано в межах строку звернення до адміністративного суду, встановленого цим Кодексом або іншими законами.

Відповідно до абзацу другого частини другої, частини п`ятої статті 122 КАС України для звернення до адміністративного суду суб`єкта владних повноважень встановлюється тримісячний строк, який, якщо не встановлено інше, обчислюється з дня виникнення підстав, що дають суб`єкту владних повноважень право на пред`явлення визначених законом вимог. Цим Кодексом та іншими законами можуть також встановлюватися інші строки для звернення до адміністративного суду суб`єкта владних повноважень. Для звернення до суду у справах щодо прийняття громадян на публічну службу, її проходження, звільнення з публічної служби встановлюється місячний строк.

Правове регулювання відносин між державою і громадянами України у зв`язку з виконанням ними конституційного обов`язку щодо захисту Вітчизни, незалежності та територіальної цілісності України, а також загальні засади проходження в Україні військової служби визначає Закон № 2232-XII (тут і далі - у редакції на час виникнення спірних правовідносин).

Згідно з частинами третьою, четвертою статті 2 Закону № 2232-XII громадяни України, іноземці та особи без громадянства, які проходять військову службу, є військовослужбовцями. Порядок проходження військової служби, права та обов`язки військовослужбовців визначаються цим та іншими законами, відповідними положеннями про проходження військової служби, що затверджуються Президентом України, та іншими нормативно-правовими актами.

Частиною шостою статті 2 Закону № 2232-XII визначено, що до видів військової служби належить, зокрема, військова служба (навчання) курсантів вищих військових навчальних закладів, а також вищих навчальних закладів, які мають у своєму складі військові інститути, факультети військової підготовки, кафедри військової підготовки, відділення військової підготовки (далі - вищі військові навчальні заклади та військові навчальні підрозділи вищих навчальних закладів).

Відповідно до частини першої статті 25 Закону № 2232-XII підготовка громадян України для проходження військової служби на посадах осіб офіцерського складу проводиться у вищих військових навчальних закладах та військових навчальних підрозділах закладів вищої освіти. У них здійснюється навчання курсантів, слухачів, студентів, ад`юнктів і докторантів. Підготовка громадян України, прийнятих на військову службу за контрактом, може здійснюватися у вищих військових навчальних закладах, навчальних частинах (центрах), військових частинах шляхом навчання на спеціальних курсах підготовки. Порядок та умови направлення, проходження військової служби громадянами України під час такої підготовки визначаються положеннями про проходження військової служби громадянами України.

Згідно з частиною п`ятою статті 25 Закону № 2232-XII з громадянами України - курсантами вищого військового навчального закладу, військового навчального підрозділу закладу вищої освіти укладається контракт про проходження військової служби (навчання) на строки, передбачені абзацом четвертим частини другої статті 23 цього Закону. Контракт про проходження військової служби на посадах осіб сержантського і старшинського або офіцерського складу після закінчення навчання укладається між громадянином та державою, від імені якої виступає уповноважений орган військового управління Збройних Сил України або іншого військового формування, для потреб якого він проходить підготовку, на строк, передбачений абзацами третім і шостим частини другої статті 23 цього Закону.

Частиною десятою статті 25 Закону № 2232-XII передбачено, що Курсанти в разі дострокового розірвання контракту через небажання продовжувати навчання або через недисциплінованість, систематичне невиконання умов контракту військовослужбовцем, невиконання освітньої програми (індивідуального навчального плану - за його наявності) та в разі відмови від подальшого проходження військової служби на посадах осіб офіцерського складу після закінчення закладу вищої освіти, а також особи офіцерського складу, які звільняються з військової служби протягом п`яти років (десяти років - для осіб офіцерського складу, які оволоділи спеціальностями льотного складу авіації) після закінчення вищого військового навчального закладу або військового навчального підрозділу закладу вищої освіти відповідно до підпунктів "д", "е", "є", "з", "и" пункту 1 та підпунктів "д", "е", "є", "ж", "з" пункту 2 частини п`ятої статті 26 цього Закону, відшкодовують Міністерству оборони України та іншим центральним органам виконавчої влади, яким підпорядковані ці заклади освіти, витрати, пов`язані з їх утриманням у закладі вищої освіти, відповідно до порядку і умов, встановлених Кабінетом Міністрів України. У разі відмови від добровільного відшкодування витрат таке відшкодування здійснюється у судовому порядку.

Механізм відшкодування курсантами витрат, зазначених у частині десятій статті 25 Закону № 2232-XII визначає Порядок № 964.

Згідно з пунктами 3, 5, 6 Порядку № 964, відшкодування здійснюється у розмірі фактичних витрат, пов`язаних з: грошовим, продовольчим, речовим, медичним забезпеченням; перевезенням до місця проведення щорічної основної та канікулярної відпустки та у зворотному напрямку; оплатою комунальних послуг і вартості спожитих енергоносіїв. Порядок розрахунку витрат установлюється Міноборони разом із Мінфіном, МВС, Управлінням державної охорони, СБУ та Службою зовнішньої розвідки. Витрати відшкодовуються у повному розмірі: курсантами, які вислужили встановлений законодавством строк строкової військової служби до вступу у заклад вищої освіти, курсантами жіночої статі - за весь період навчання; курсантами, які навчалися понад встановлений законодавством строк строкової військової служби, - за період навчання, що перевищує цей строк; особами офіцерського складу, які звільняються з військової служби протягом п`яти років (десяти років - для осіб офіцерського складу, які оволоділи спеціальностями льотного складу авіації) після закінчення закладу вищої освіти відповідно до підпунктів «д», «е», «є», «з», «и» пункту 1 та підпунктів «д», «е», «є», «ж», «з» пункту 2 частини п`ятої статті 26 Закону України «Про військовий обов`язок і військову службу» , - за весь період навчання. Витрати відшкодовуються у розмірі різниці сум витрат з утримання курсантів і витрат з утримання військовослужбовців строкової служби за відповідною військово-обліковою спеціальністю: курсантами, які навчалися менше встановлених законодавством строків строкової військової служби, - за весь період навчання; курсантами, які навчалися понад встановлені законодавством строки строкової військової служби, - за період навчання, який відповідає строку строкової військової служби.

У разі відмови курсанта або особи офіцерського складу добровільно відшкодувати витрати стягнення їх сум здійснюється у судовому порядку (пункт 7 Порядку № 964).

На виконання вимог пункту 3 Порядку № 964 наказом ІНФОРМАЦІЯ_1, Міністерства фінансів України, Міністерства внутрішніх справ України, Міністерства транспорту та зв`язку України, Адміністрації Державної прикордонної служби України, Управління державної охорони України, Служби безпеки України від 16 липня 2007 року №419/831/240/605/537/219/534 затверджено Порядок розрахунку витрат, пов`язаних з утриманням курсантів у вищих навчальних закладах (далі - Порядок №419/831/240/605/537/219/534).

За змістом пункту 2.1. Порядку №419/831/240/605/537/219/534 відшкодування здійснюється в розмірі фактичних витрат, пов`язаних з утриманням курсантів у вищому навчальному закладі (далі - ВНЗ), а саме витрат на: грошове забезпечення; продовольче забезпечення; речове забезпечення; медичне забезпечення; перевезення до місця проведення щорічної основної та канікулярної відпустки та назад; оплату комунальних послуг та спожитих енергоносіїв. Витратами на грошове забезпечення є отримане курсантом щомісячне грошове забезпечення за весь період навчання. Щомісячне грошове забезпечення визначається з посадового окладу та додаткових видів грошового забезпечення (підвищення посадового окладу та надбавки), передбачених чинним законодавством для цієї категорії військовослужбовців. Фактичні дані беруться з розрахункових відомостей та інших передбачених документів, що підтверджують виплату щомісячного грошового забезпечення курсанту. Курсанти, які підпадають під дію пункту 5 Порядку № 964, за визначений період навчання відшкодовують фактично отримане грошове забезпечення. Для курсантів, які підпадають під дію пункту 6 Порядку № 964, до розрахунку береться різниця між грошовим забезпеченням, фактично отриманим курсантом за відповідний період навчання, та витратами на виплату посадового окладу за відповідною посадою військовослужбовця строкової військової служби за цей самий період. Витратами на продовольче забезпечення є витрати, пов`язані із забезпеченням курсанта продовольством згідно з нормами харчування. Для курсантів, які підпадають під дію пункту 5 Порядку № 964, утримання провадиться на підставі довідки-розрахунку, складеної начальником продовольчої служби, за визначений період навчання (у тому числі перебування на стажуванні, на лікуванні, на польовому виході тощо, за винятком терміну перебування у відпустках). У довідці-розрахунку відображається кількість діб перебування на харчуванні та фактична його вартість, яка підраховується на підставі відповідних норм харчування. Для курсантів, які підпадають під дію пункту 6 Порядку № 964, за визначений період навчання до розрахунку береться різниця вартості норм харчування курсанта та військовослужбовця строкової військової служби. Витратами на речове забезпечення є витрати, пов`язані із забезпеченням курсанта речовим майном згідно з нормами забезпечення та лазне-пральними послугами. Для курсантів, які підпадають під дію пункту 5 Порядку № 964, утримання провадиться на підставі довідки-розрахунку, складеної начальником речової служби, про вартість фактично отриманого речового майна та лазне-прального забезпечення. При цьому для курсантів, які не вислужили встановленого законодавством строку строкової військової служби до вступу у ВНЗ, до розрахунку береться вартість речового майна та послуг лазне-прального забезпечення, отриманих лише за термін, що перевищує строк строкової військової служби, визначений статтею 23 Закону № 2232-XII. Для курсантів, які підпадають під дію пункту 6 Порядку № 964, до розрахунку береться вартість отриманого речового майна, але пропорційно фактичному часу його використання. Утримання вартості речового майна провадиться на підставі довідки-розрахунку, складеної начальником речової служби. Визначення залишкової вартості військового майна провадиться на підставі методики визначення залишкової вартості майна Збройних Сил України та інших військових формувань. Вартість отриманих послуг лазне-прального забезпечення цією категорією осіб за визначений період навчання не відшкодовується. Витратами на медичне забезпечення є витрати, пов`язані з наданням медичної допомоги, у тому числі стоматологічної, безпосередньо у ВНЗ, та вартість лікування у військових госпіталях. Курсанти, які підпадають під дію пункту 5 Порядку № 964, відшкодовують вартість фактично отриманих послуг за відповідний період навчання. Курсанти, які підпадають під дію пункту 6 Порядку № 964, витрати на медичне забезпечення за відповідний період навчання не відшкодовують, окрім витрат на проведення військово-лікарської комісії. Сума витрат на проведення військово-лікарської комісії утримується незалежно від періоду навчання. Витрати на перевезення до місця проведення щорічної основної та канікулярної відпустки та назад визначаються виходячи з фактичних витрат, пов`язаних з оплатою транспортних послуг (вартість квитків, зборів та платежів, постільної білизни тощо). Курсанти, які підпадають під дію пункту 5 Порядку № 964, відшкодовують фактичні витрати на їх перевезення до місця проведення щорічної основної та канікулярної відпустки та назад за визначений період навчання. Курсанти, які підпадають під дію пункту 6 Порядку № 964, витрат на їх перевезення до місця проведення щорічної основної та канікулярної відпустки та назад за визначений період навчання не відшкодовують. До спожитих курсантом ВНЗ комунальних послуг та енергоносіїв належать тепло, гаряча та холодна вода, водовідведення та електроенергія. Розрахунок здійснюється виходячи з середнього обсягу споживання на одного курсанта за добу: тепла та гарячої води - 0,0134 ГКал.; води та водовідведення - 0,2074 куб.м; електроенергії - 2,56 кВт/г. При проведенні розрахунків застосовуються тарифи, що встановлені для бюджетних установ і діють у місцевості, в якій розташований ВНЗ, у відповідному навчальному році. Курсанти, які підпадають під дію пункту 5 Порядку № 964, витрати на оплату комунальних послуг та спожитих енергоносіїв відшкодовують за визначений період навчання, за винятком терміну перебування у відпустках. Курсанти, які підпадають під дію пункту 6 Порядку №964, витрати на оплату комунальних послуг та спожитих енергоносіїв за визначений період навчання не відшкодовують.

Порядок нарахування витрат, пов`язаних з утриманням курсантів у вищих навчальних закладах залежить від того підпадає курсант під дію пункту 5 чи пункту 6 Порядку № 964.

Відповідно до пункту 2.3 Порядку № 419/831/240/605/537/219/534 у разі дострокового розірвання контракту відповідні служби (підрозділи) забезпечення навчального процесу здійснюють остаточний розрахунок фактичних витрат за відповідними видами забезпечення, складають довідки-розрахунки та подають їх до кадрового підрозділу ВНЗ. Період навчання, за який здійснюється відшкодування витрат, пов`язаних з утриманням, визначається з дня зарахування по день виключення курсанта зі списків особового складу ВНЗ. У наказі про звільнення курсанта сума відшкодування відображається узагальнено та вноситься до книги обліку нестач ВНЗ.

Аналіз наведених у цій постанові правових норм дає колегії суддів підстави для висновку, що у разі укладення контракту про проходження військової служби між вищим військовим навчальним закладом, військовим навчальним підрозділом вищого навчального закладу та курсантом та проходження ним військової служби (навчання) на останнього покладаються відповідні обов`язки передбачені чинним законодавством України та контрактом.

За вказаних обставин колегія суддів погоджується з твердженнями позивача та позицією суду першої інстанції щодо виникнення у відповідача обов`язку відшкодувати витрати пов`язані з його утриманням у вищому навчальному закладі.

Колегія суддів зауважує, що з аналізу положень частини десятої статті 25 Закону №2232-XII та пункту 7 Порядку № 964 слідує, що право на звернення до суду у позивача у цій справі може виникнути лише у випадку відмови відповідача добровільно відшкодувати витрати та може бути реалізоване протягом одного місяця з дня такої відмови.

Аналогічний підхід до правозастосування указаних норм при вирішенні подібних за змістом правовідносин застосовано Верховним Судом у постановах від 30 вересня 2019 року у справі № 340/685/19, від 10 жовтня 2019 року у справі № 140/721/19, від 28 травня 2021 року у справі № 320/7233/19, від 23 березня 2023 року у справі № 420/24331/21, від 06 квітня 2023 року у справі № 400/4280/20, від 11 травня 2023 року у справі №400/4281/20.

При цьому також доцільно врахувати, що у разі дострокового розірвання контракту з курсантом, саме вищий навчальний заклад (позивач) здійснює розрахунок фактичних витрат за видами забезпечення відповідно до правил пунктів 2.1., 2.3 Порядку №419/831/240/605/537/219/534, про що складає відповідні довідки-розрахунки, а також зазначає суму відшкодування у наказі про звільнення курсанта.

Тож зважаючи на нормативне регулювання спірних правовідносин, правильне вирішення спору цієї категорії залежить від того, чи було курсанта ознайомлено із розрахунком витрат, пов`язаних з його утриманням у вищому навчальному закладі, здійсненим відповідно до приписів Порядку № 964 та Порядку №419/831/240/605/537/219/534, та запропоновано йому добровільно відшкодувати такі витрати, адже саме з відмовою курсанта добровільно відшкодувати витрати на його утримання у вищому навчальному закладі законодавець пов`язує можливість звернення ІНФОРМАЦІЯ_1 та інших центральних органів виконавчої влади, яким підпорядковані відповідні навчальні заклади, з позовом про стягнення такого відшкодування у судовому порядку.

Застосовуючи таке праворозуміння та визначений у нормативних актах алгоритм дій ВНЗ у вимірі обставин цієї справи, колегія суддів констатує, що після отримання рапорту відповідача про небажання продовжувати військову службу позивач повинен був здійснити розрахунок витрат, пов`язаних з утриманням відповідача в академії, відобразити узагальнену суму відшкодування у наказі про звільнення, а також надати останньому час на добровільне відшкодування таких витрат. І лише, у разі відмови відповідача здійснити таке відшкодування у добровільному порядку, з наступного дня після спливу визначеного позивачем строку добровільного відшкодування, він міг набути право звернутися до суду з відповідним позовом.

Сам же відповідач наполягає, що позивачем не було встановлено строк, протягом якого він повинен був відшкодувати такі витрати, що підтверджується матеріалами справи.

На переконання колегії суддів, такі доводи заслуговують на увагу, адже обізнаність відповідача з розрахунком витрат, пов`язаних з його утриманням в академії, не є рівнозначним наданню йому часу на добровільне відшкодування таких витрат.

Зважаючи на це колегія суддів погоджується з доводами відповідача щодо не доведення позивачем факту відмови відповідача від добровільного відшкодування витрат, пов`язаних з його утриманням у ВНЗ, а отже, зважаючи на положення частини десятої статті 25 Закону №2232-XII та пункту 7 Порядку № 964, у позивача були відсутні законні підстави для звернення до адміністративного суду з позовом про стягнення таких витрат. Тобто, у даному випадку звернення позивача до суду є передчасним.

Міркування позивача про те, що частина десята статті Закону №2232-XII не вимагає обов`язкового досудового врегулювання спору, колегія суддів уважає помилковими з огляду на те, що сама по собі обізнаність відповідача з обов`язком відшкодувати витрати, пов`язані з його утриманням у позивача , та з розміром таких витрат, не може слугували підставою для їх стягнення у судовому порядку, тому що у розрахунку та листі - претензії позивача не визначено строк добровільного відшкодування відповідачем цих витрат.

Такі висновки суду апеляційної інстанції узгоджуються з правовою позицією Верховного Суду, викладеною в постановах від 11 квітня 2024 року по справі №420/20386/23 та від 30 квітня 2025 року по справі №240/33278/23.

На основі зазначеного можна констатувати, що висновок суду першої інстанції про наявність підстав для задоволення позову про стягнення з відповідача спірних витрат не відповідає фактичним обставинам і ґрунтується на помилковому застосуванні норм матеріального права - частини десятої статті 25 Закону № 2232-XII та пункту 7 Порядку № 964, що призвело до неправильного вирішення справи та є підставою для скасування рішення суду першої інстанції та ухвалення нового рішення про відмову у задоволенні позову.

Водночас колегія суддів відхиляє доводи відповідача про те, що відповідач має посвідчення УБД, то на нього розповсюджуються всі пільги, які йому належать згідно Закону України «Про статус ветеранів війни, гарантії їх соціального захисту» викладені у статті 12; відповідач мав би можливість принагідно повідомити щодо необхідності врахувати 75% знижку на частину забезпечення, у зв`язку з чим, розрахунки позивача є апріорі недостовірними, оскільки відповідачем не надано суду належних доказів бажання відповідача використати пільги згідно Закону України «Про статус ветеранів війни, гарантії їх соціального захисту» під час навчання у ВНЗ позивача, зокрема, звернення відповідача до позивача стосовно вказаних пільг.

Також безпідставним є доводи відповідача про те, що стягнення витрат, пов`язаних з навчанням (курсантами), припиняється у разі їх поновлення у закладі вищої освіти або повторного прийняття на військову службу/службу в поліції, оскільки відповідне положення відсутнє у вказаних вище судом апеляційної інстанції нормативно-правових актах; у суду апеляційної інстанції відсутні підстави передбачені ч.6 ст. 7 КАС України для застосування аналогії закону у спірних правовідносинах з проходженням служби в поліції.

Розподіл судових витрат не здійснюється.

Керуючись ст. ст. 229, 242, 308, 312, 315, 317, 321, 322, 325, 328, 329 КАС України, колегія суддів,-

ПОСТАНОВИЛА :

Апеляційну скаргу ОСОБА_1 - задовольнити.

Рішення Сумського окружного адміністративного суду від 10 грудня 2025 року - скасувати.

Ухвалити нове рішення, яким у задоволенні адміністративного позову ІНФОРМАЦІЯ_2 до ОСОБА_1 про стягнення витрат, які пов`язані з утриманням у вищому військовому навчальному закладі у розмірі 767 468,55 грн - відмовити.

Розподіл судових витрат не здійснюється.

Постанова набирає законної сили з моменту її ухвалення та може бути оскаржена в порядку та строки, встановлені статтями 328, 329 КАС України.

Суддя-доповідач С.В. Златін

Суддя С.В. Воловик

Суддя Є.Д. Кравченко

Повний текст судового рішення виготовлено 09 листопада 2026 року.