Рішення № 141376004 у справі № 697/2588/26 від 10.11.2026

Справа № 697/2588/26

Провадження № 2/697/1658/2026

Р І Ш Е Н Н Я

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

10 листопада 2026 року м. Канів

Канівський міськрайонний суд Черкаської області в складі головуючого судді Сивухіна Г.С., розглянувши у порядку спрощеного позовного провадження без виклику (повідомлення) сторін матеріали цивільної справи за позовом ОСОБА_1 до ФОП ОСОБА_2 про відшкодування матеріальної шкоди, завданої пошкодженням майна, -

ВСТАНОВИВ:

Представник позивача - адвокат Назаренко А.М., діючи в інтересах ОСОБА_1 звернулася до суду з позовом до ОСОБА_2 про відшкодування матеріальної шкоди, завданої пошкодженням майна.

Позов обґрунтований тим, що позивач припаркував свій автомобіль марки Renault Duster, д.н.з. НОМЕР_1 біля магазину «Добробут» за адресою: вул. Берестовецький Яр, буд. 5, м. Канів, Черкаський район, Черкаська область.

Під час перебування автомобіля за вказаною адресою, внаслідок неналежного утримання покрівлі будівлі магазину, з даху вказаного магазину відбулося падіння будівельного матеріалу (шиферу) безпосередньо на його автомобіль. Внаслідок падіння шиферу, автомобілю ОСОБА_1 було завдано значних механічних пошкоджень, а саме: пошкоджено капот, бампер, гратку радіаторну, захисну дугу, накладку дзеркала, крило, розбито фару, вітрове скло та інше. Вартість матеріального збитку, завданого власнику автомобіля, становить 163142,46 грн. За проведення експертизи позивачем було сплачено 6000,00 грн.

Вважає, що оскільки автомобіль марки Renault Duster, д.н.3. НОМЕР_2 , було пошкоджено внаслідок неналежного утримання магазину-складу, відшкодувати заподіяну шкоду повинен саме балансоутримувач майна/власник магазину ФОП ОСОБА_2

3 метою досудового врегулювання спору, 31.08.2026 ОСОБА_1 звернувся до відповідача з письмовою претензією про добровільне відшкодування шкоди, проте відповідач претензію проігнорував, що змушує позивача звернутися до суду.

Просить суд стягнути з відповідача ФОП ОСОБА_2 на користь позивача матеріальну шкоду, завдану пошкодженням автомобіля у розмірі 163142,46 грн., витрати на проведення експертизи у розмірі 6000,00 грн. та понесені позивачем судові витрати.

Ухвалою від 08.10.2026 відкрито провадження у справі, вирішено розгляд справи проводити за правилами спрощеного позовного провадження без виклику (повідомлення) сторін.

Відповідач належним чином повідомлений про розгляд справи, 15.10.2026 ним отримано позовну заяву з додатками.

30.10.2026 до суду від ОСОБА_2 надійшов відзив на позов, згідно якого просить відмовити позивачу у задоволенні його вимог.

Зазначає, що наданий позивачем талон-повідомлення №5013 підтверджує відомості про подію внесені зі слів заявника, тобто співробітники поліції приймають повідомлення від особи про подію, яке ґрунтується на суб`єктивному прийнятті події такою особою. Позивачем не доведено розмір завданої шкоди, оскільки надані позивачем докази на підтвердження вартості відновлювального ремонту КТЗ, а саме Звіт про оцінку та Висновок щодо вартості відновлювального ремонту заподіяного власнику КТЗ №45/08-26 мають невідповідності. Вважає дані докази неналежними та недопустимими. Крім того, зазначає, що вартість відновлювального ремонту відшкодовується лише у зв`язку з дорожньо-транспортною пригодою, натомість транспортний засіб позивача був припаркований біля магазину «Добробут», а пошкодження не спричинені іншим транспортним засобом. Щодо обов`язку відповідача на відшкодування збитку завданого падінням шиферу, зазначає, що позивач не надає суду доказів на підтвердження того, що відповідач є суб`єктом у сфері благоустрою населеного пункту. Будівля магазину не є об`єктом благоустрою, докази на підтвердження факту того, що відповідач органом місцевого самоврядування визначений суб`єктом, який утримує об`єкт благоустрою матеріали справи не містять (а.с.63-67).

03.11.2026 представником позивача скеровано до суду відповідь на відзив, відповідно до якої вказує, що відповідач намагається перекласти тягар доказування на позивача, стверджуючи що талон-повідомлення не доводить факту падіння шиферу, натомість позивачем надано інші докази на підтвердження цього факту: пояснення заявника, пояснення свідка, протокол огляду місця події. Відповідачем не надано суду доказів на спростування своєї вини та належного технічного стані покрівлі. Спірні правовідносини регулюються нормами ЦК України, а тому посилання відповідача на законодавство про обов`язкове страхування є безпідставним. Посилання відповідача на технічні невідповідності щодо зазначення дати пошкодження у висновку є намаганням поставити під сумнів дані докази. Сама подія та виклик поліції відбулися 06.08.2026, але реєстрація ЄО №5013 мало місце 07.08.2026, саме тому дана дану дату було вказано у експертних документах. Відповідач як особа, яка здійснює господарську діяльність у будівлі магазину, має обов`язок утримувати будівлі та прилеглу території у безпечному стані. Позовні вимоги позивача просить задовольнити (а.с.71-73).

Дослідивши матеріали справи та з`ясувавши всі обставини справи в їх сукупності, суд приходить до наступного.

Відповідно до частини першої статті 4 ЦПК України кожна особа має право в порядку, встановленому цим Кодексом, звернутися до суду за захистом своїх порушених, невизнаних або оспорюваних прав, свобод чи законних інтересів.

Згідно зі статтями 12, 13 ЦПК України цивільне судочинство здійснюється на засадах змагальності сторін. Суд розглядає справу не інакше як за зверненням особи, поданим відповідно до цього Кодексу, в межах заявлених нею вимог і на підставі доказів, поданих учасниками справи або витребуваних судом у передбачених законом випадках.

Судом встановлено та вбачається з матеріалів справи, що позивач ОСОБА_1 є власником автомобіль марки Renault Duster, д.н.з. НОМЕР_1 , про що надано копію свідоцтва про реєстрацію т/з.

Згідно талону-повідомлення ЄО №5013 від 07.08.2026, 06.08.2026 о 14:15 год надійшло повідомлення зі служби 102 про те, що 06.08.2026 о 14:14 за адресою: м. Канів, вул. Берестовецький Яр, 5, у сусідів з будинку злетів шифер з криші та пошкодив авто заявника Рено НОМЕР_3 (бампер, капот, лобове скло). Страховий поліс наявний, заявник: ОСОБА_1 (а.с.10).

Згідно до Висновку експертного дослідження щодо вартості відновлювального ремонту заподіяного власнику колісного транспортного засобу № 45/08-26 від 18 серпня 2026 року, проведеного СОД - ФОП ОСОБА_3 , вартість відновлювального ремонту КТЗ Renault Duster, д.н.з. НОМЕР_1 , без врахування фізичного зносу вузлів і деталей, на дату пошкодження 07.08.2026 становить 163142,46 грн. (а.с.11-16).

Вартість матеріального збитку також підтверджується наданою позивачем ремонтною калькуляцією №45/08-26 від 07.08.2026 (а.с.17-20).

Згідно протоколу огляду місця події від 06.08.2026 проведеного о 14:45 год, на узбіччі дороги по вул. Берестовецький Яр, 5 в м. Каневі, розташований транспортний засіб Renault Duster, д.н.з. НОМЕР_1 білого кольору з причепом до нього сірого кольору д.н.з. НОМЕР_4 . Оглядом встановлено, що поблизу вказаного авто розташоване приміщення магазину «Добробут», «Ритуальні послуги», побудований з цегли білого кольору, дах якого складається із шиферу. В ході огляду на даху даної будівлі виявлено часткову відсутність шиферу, безпосередньо над розташованим поруч з приміщенням автомобілем. На передній правій частині авто наявні численні пошкодження у вигляді вм`ятин та розбиття скла фар. Навколо авто валялися уламки шиферу. Встановлено, що даний шифер безпосередньо впав з вищевказаної будівлі, чим було завдано пошкодження (а.с.51-53).

До протоколу огляду місця події від 06.08.2026 додано фототаблиці, на яких зображено пошкоджений транспортний засіб (а.с.54-58).

Згідно повідомлення ВП №1 Черкаського РУП ГУНП в Черкаській області, позивачу роз`яснено що його звернення було зареєстроване до ЄО за №5013 від 06.08.2026. Відомості до ЄРДР внесені не були у зв`язку з відсутньою можливістю встановити склад кримінального правопорушення. Рекомендовано вирішувати питання відшкодування завданих збитків у цивільному судочинстві (а.с.59).

Зобов`язання про відшкодування шкоди - це правовідношення, в силу якого одна сторона (потерпілий) має право вимагати відшкодування завданої шкоди, а інша сторона (боржник) зобов`язана відшкодувати завдану шкоду в повному розмірі.

Згідно із статтею 22 ЦК України особа, якій завдано збитків у результаті порушення її цивільного права, має право на їх відшкодування. Збитками є: 1) втрати, яких особа зазнала у зв`язку зі знищенням або пошкодженням речі, а також витрати, які особа зробила або мусить зробити для відновлення свого порушеного права (реальні збитки); 2) доходи, які особа могла б реально одержати за звичайних обставин, якби її право не було порушене (упущена вигода). Збитки відшкодовуються у повному обсязі, якщо договором або законом не передбачено відшкодування у меншому або більшому розмірі.

З урахуванням визначених цивільно-процесуальним законодавством принципів змагальності і диспозитивності цивільного судочинства, наявні підстави для висновку, що законодавством не покладається на позивача обов`язок доказування вини відповідача у заподіянні шкоди. Разом з тим потерпілий має довести належними доказами факт завдання шкоди за участю відповідача, розмір завданої шкоди, протиправність поведінки заподіювача шкоди та причинно-наслідковий зв`язок між протиправною поведінкою та завданою шкодою.

Виходячи з визначених цивільним процесуальним законом принципів змагальності й диспозитивності цивільного судочинства, саме на відповідача покладено обов`язок доведення відсутності його вини у завданні шкоди позивачеві.

Верховний Суд у постанові №161/17010/16-ц від 11.12.2019 під час розгляду справи з тотожних правовідносин (спір про відшкодування шкоди, завданої автомобілю внаслідок падіння шиферу з даху будинку) зазначив на необхідність установлення фактичних обставин пошкодження транспортного засобу, дослідження протоколу огляду місця події, фотознімків та показань свідків, а також правильного застосування положень статті 1166 ЦК України щодо презумпції вини заподіювача шкоди.

Верховний Суд наголосив, що спочатку суд має встановити, чи було пошкоджено автомобіль саме внаслідок падіння шиферу, а після цього - вирішувати питання щодо наявності чи відсутності вини відповідача та підстав для звільнення його від відповідальності.

Факт падіння шиферу з покрівлі магазину «Добробут» за адресою: АДРЕСА_1 на транспортний засіб Renault Duster, д.н.з. НОМЕР_1 та завдання у зв`язку із цим майну позивача пошкоджень, а також розмір заподіяної шкоди підтверджуються наданими доказами.

Разом з тим, щодо визначення суб`єкта, на якого покладено обов`язок з відшкодування шкоди, суд виходить з наступного.

Відповідно до ч. ч. 1, 2 ст. 1166 ЦК України, майнова шкода, завдана неправомірними рішеннями, діями чи бездіяльністю особистим немайновим правам фізичної або юридичної особи, а також шкода, завдана майну фізичної або юридичної особи, відшкодовується в повному обсязі особою, яка її завдала.

Особа, яка завдала шкоди, звільняється від її відшкодування, якщо вона доведе, що шкоди завдано не з її вини.

Загальними підставами, наявність яких є необхідною для всіх випадків відшкодування шкоди, є:

а) наявність шкоди;

б) протиправна поведінка заподіювача шкоди;

в) причинний зв`язок між шкодою та протиправною поведінкою заподіювача;

г) вина заподіювача шкоди. Перераховані підстави визнаються загальними, оскільки їх наявність необхідна для всіх випадків відшкодування шкоди, якщо інше не передбачено законом.

У деліктних (не договірних) правовідносинах тягар доказування покладено не на позивача, а на відповідача.

Таким чином, відповідач для звільнення його від відповідальності має довести, що шкода заподіяна не з його вини.

Поряд з наведеним, під час розгляду справи суд повинен встановити особу, яка завдала шкоду.

Позивач, звертаючись до суду з даним позовом, зазначив відповідачем - ФОП ОСОБА_2 , оскільки останній є власником/балансоутримувачем будівлі магазину-складу «Добробут» з якої впав шифер, та здійснює там господарську діяльність і зобов`язаний належним чином утримувати це приміщення. У позові вказано, що відповідач належним чином не виконував свої обов`язки щодо утримання майна в безпечному стані, не здійснив своєчасний ремонт чи укріплення покрівлі, що призвело до падіння будівельних матеріалів та пошкодження мого транспортного засобу.

Відповідно до ч. ч. 2, 3, 4 ст. 319 ЦК України власник має право вчиняти щодо свого майна будь-які дії, які не суперечать закону. При здійсненні своїх прав та виконанні обов`язків власник зобов`язаний додержуватися моральних засад суспільства. Власність зобов`язує. Власник не може використовувати право власності на шкоду правам, свободам та гідності громадян, інтересам суспільства, погіршувати екологічну ситуацію та природні якості землі.

Статтею 322 ЦК України передбачено, що власник зобов`язаний утримувати майно, що йому належить, якщо інше не встановлено договором або законом.

Зі змісту зазначеної норми вбачається, що обов`язок щодо утримання майна за загальним правилом покладається на його власника, якщо інше не передбачено законом або договором.

Разом із тим обов`язки щодо утримання нерухомого майна можуть бути покладені законом або договором і на іншу особу, зокрема на користувача, орендаря, управителя чи особу, яка здійснює відповідне обслуговування.

Частиною 1 п.7 ст.17 Закону України «Про благоустрій населених пунктів» передбачено право громадян звертатись до суду з позовом про відшкодування шкоди, заподіяної майну чи здоров`ю громадян унаслідок дій чи бездіяльності балансоутримувачів об`єктів благоустрою.

Частиною 2 п.1,4 ст.17 Закону України «Про благоустрій населених пунктів» передбачено, що громадяни у сфері благоустрою населених пунктів зобов`язані:

1) утримувати в належному стані об`єкти благоустрою (їх частини), що перебувають у їх власності або користуванні, а також визначену правилами благоустрою території населеного пункту прилеглу до цих об`єктів територію;

4) відшкодовувати в установленому порядку збитки, завдані порушенням законодавства з питань благоустрою населених пунктів.

Згідно ч.2 ст. 18 Закону України «Про благоустрій населених пунктів» підприємства, установи та організації у сфері благоустрою населених пунктів зобов`язані:

1) утримувати в належному стані об`єкти благоустрою (їх частини), що перебувають у їх власності або користуванні, а також визначену правилами благоустрою території населеного пункту прилеглу до цих об`єктів територію;

2) утримувати в належному стані закріплені за ними на умовах договору з балансоутримувачем об`єкти благоустрою (їх частини);

3) усувати на закріплених за ними об`єктах благоустрою (їх частинах) за власний рахунок та в установлені строки пошкодження інженерних мереж або наслідки аварій, що сталися з їх вини;

4) усувати на закріплених за ними об`єктах благоустрою (їх частинах) наслідки надзвичайних ситуацій техногенного та природного характеру в установленому порядку;

5) проводити згідно з планами, затвердженими органами державної влади, органами місцевого самоврядування, інвентаризацію та паспортизацію закріплених за ними об`єктів благоустрою (їх частин), що здійснюються у порядку, затвердженому центральним органом виконавчої влади, що забезпечує формування державної політики у сфері житлово-комунального господарства;

6) у процесі утримання об`єктів благоустрою (їх частин) дотримуватися відповідних технологій щодо їх експлуатації та ремонту, регулярно здійснювати заходи щодо запобігання передчасному зносу об`єктів, забезпечення умов функціонування та утримання їх у чистоті й належному стані;

7) відшкодовувати збитки та іншу шкоду, завдану ними внаслідок порушення законодавства з питань благоустрою та охорони навколишнього природного середовища, в порядку та розмірах, установлених законодавством України;

8) допускати на об`єкти благоустрою, що перебувають у їх власності або користуванні, аварійно-рятувальні та інші служби для здійснення заходів щодо запобігання і ліквідації наслідків надзвичайних ситуацій техногенного та природного характеру.

Для вирішення питання про покладення на відповідача обов`язку з відшкодування шкоди необхідно встановити, чи мав він на момент події правовий або фактичний обов`язок забезпечувати належний технічний стан будівлі та її покрівлі.

Як установлено судом, позивачем не надано доказів щодо права власності на будівлю розташовану за адресою: АДРЕСА_1 (витяг з Державного реєстру речових прав на нерухоме майно, тощо).

Також позивачем не надано доказів, за якими на відповідача покладено обов`язок утримувати зазначену будівлю або її покрівлю в належному технічному стані.

Суд зазначає, що здійснення ФОП ОСОБА_2 господарської діяльності у приміщенні магазину « ІНФОРМАЦІЯ_1 » саме по собі не свідчить про набуття ним права власності на будівлю або про покладення на нього обов`язку щодо утримання її покрівлі.

Сам факт користування приміщенням для здійснення господарської діяльності не є тотожним обов`язку здійснювати технічне обслуговування всієї будівлі, зокрема її даху.

Суд не може виходити з припущення, що особа, яка здійснює господарську діяльність у приміщенні будівлі, автоматично є відповідальною за технічний стан усіх її конструктивних елементів.

Крім того, суд вважає за необхідне зазначити, що згідно наданого свідоцтва про платника єдиного податку серії А №188960 від 31.05.2012, за адресою: АДРЕСА_2 , магазин « ІНФОРМАЦІЯ_1 »; АДРЕСА_3 , склад-магазин « ІНФОРМАЦІЯ_1 » господарську діяльність здійснює ОСОБА_4 , (РНОКПП НОМЕР_5 ), а не ОСОБА_2 (а.с.27).

Пред`явлення позову до неналежного відповідача (неналежного складу відповідачів) є самостійною підставою для відмови в позові (постанова Верховного Суду від 18 жовтня 2023 року в справі № 300/808/19, постанова Верховного Суду від 07 грудня 2023 року в справі № 363/2300/20, постанова Верховного Суду від 13 грудня 2023 року в справі № 753/8710/21).

Згідно ч.ч.1,6 ст.81 ЦПК України кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог і заперечень, крім випадків встановлених ЦПК України. Докази не можуть ґрунтуватися на припущеннях.

Частиною першою статті 76 ЦПК України передбачено, що доказами є будь-які дані, на підставі яких суд встановлює наявність або відсутність обставин (факті), що обґрунтовують вимоги і заперечення учасників справи, та інших обставин, які мають значення для вирішення справи.

Належними є докази, які містять інформацію щодо предмета доказування (ч. 1 ст. 77 ЦПК України).

Враховуючи викладене, суд приходить до висновку, що оскільки позивачем не доведено, що саме ФОП ОСОБА_2 є власником будівлі, або особою, що повинна утримувати дану будівлю чи слідкувати за станом її покрівлі, а тому підстави у задоволенні позову відсутні.

Оскільки суд відмовляє у позові судові витрати стягненню не підлягають.

На підставі наведеного, керуючись ст.ст. 12, 13, 81, 259, 265, 268, 273, 279, 354 ЦПК України, суд,-

УХВАЛИВ:

У задоволенні позову ОСОБА_1 до ФОП ОСОБА_2 про відшкодування матеріальної шкоди, завданої пошкодженням майна - відмовити.

Рішення суду може бути оскаржене до Черкаського апеляційного суду протягом 30 днів з дня складення повного судового рішення.

Повний текст рішення суду складено 10.11.2026.

Суддя Г . С . Сивухін