Рішення № 141376149 у справі № 493/1332/26 від 10.11.2026

Справа № 493/1332/26

Провадження № 2/493/1073/26

ЗАОЧНЕ РІШЕННЯ

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

10 листопада 2026 року м. Балта Одеської області

Балтський районний суд Одеської області в складі:

ГОЛОВУЮЧОГО-СУДДІ ТІТОВОЇ Т.П.

ЗА УЧАСТЮ СЕКРЕТАРЯ СИРОТА О.В.,

розглянувши у відкритому судовому засіданні в порядку спрощеного позовного провадження з викликом сторін в залі суду в м. Балті цивільну справу за позовом Товариства з обмеженою відповідальністю «Споживчий центр» до ОСОБА_1 про стягнення заборгованості за кредитним договором,

ВСТАНОВИВ:

25.06.2026 року ТОВ «Споживчий центр» звернулося до Балтського районного суду Одеської області з позовом до ОСОБА_1 про стягнення заборгованості за кредитним договором.

Ухвалою судді від 26.06.2026 року провадження у даній цивільній справі відкрито, постановлено проводити розгляд справи за правилами спрощеного позовного провадження з викликом до суду сторін.

В обґрунтування позовних вимог позивач зазначив, що 11.10.2025 року між ТОВ «Споживчий центр» та ОСОБА_1 укладено кредитний договір (оферти) № 11.10.2025-100002329. Відповідно до умов договору відповідачу надано кредит у розмірі 1500,00 грн., що підтверджується листом ТОВ «УНІВЕРСАЛЬНІ ПЛАТІЖНІ РІШЕННЯ» про перерахування коштів від 23.06.2026 року, строком на 154 дні, чим позивач виконав свої зобов`язання вчасно та в повному обсязі. Дата повернення (виплати) кредиту 13.03.2026 року.

Крім того, 11.10.2025 року та 16.11.2025 року між ТОВ «Споживчий центр» та ОСОБА_1 було укладено додаткові угоди, якими за взаємною згодою та ініціативою позичальника було збільшено суму кредиту, яка в загальному розмірі становить 3500 грн.

Відповідачем були здійснені заходи, спрямовані на визнання боргу, а саме: проведена часткова сплата по вищезазначеному кредитному договору, а саме: 25.10.2025 року у розмірі 562,50 грн., 07.11.2025 року - 525 грн. та 21.11.2025 року на суму 1200 грн.

В порушення договору відповідач належним чином не виконав зобов`язання за договором, у зв`язку з чим станом на дату звернення до суду заборгованість відповідача перед позивачем склала: 9028,50 грн., яка складається із заборгованості по тілу кредиту 3025 грн., заборгованості по процентам 2541 грн.; заборгованості по відсоткам нарахованих за ст. 625 ЦК України 3462,50 грн.

Посилаючись на викладене, позивач просить суд стягнути з відповідача на свою користь заборгованість за кредитним договором (оферти) № 11.10.2025-100002329 від 10.11.2025 року у розмірі 9028,50 грн. та понесені ним витрати на сплату судового збору в розмірі 2662,40 грн. та поштові витрати у розмірі 152,58 грн.

Представник позивача ТОВ «Споживчий центр» в судове засідання не з`явився, однак просив розглянути справу без участі представника ТОВ «Споживчий центр», позовні вимоги підтримує в повному обсязі, проти ухвалення заочного рішення не заперечує, про що зазначив у позовній заяві.

Справа тривалий час не призначалась до слухання, оскільки головуючий суддя з 17.07.2026 року по 11.09.2026 року перебувала у черговій щорічній відпустці на підставі наказу № 5-в/с від 30.06.2026 року.

Відповідач в судове засідання, яке було призначено на 18.09.2026 року не з`явився, не повідомивши суд про причини своєї неявки. Конверт з копією ухвали про відкриття провадження та призначення справи до розгляду повернувся на адресу суду 21.07.2026 року з довідкою «Укрпошти» з відміткою «адресат відсутній».

В судове засідання, яке було призначено на 14.10.2026 року відповідач не з`явився, не повідомивши суд про причини своєї неявки. Конверт з судовою повісткою про його виклик до суду повернувся на адресу суду 30.09.2026 року з довідкою «Укрпошти» з відміткою «адресат відсутній».

Крім того, відповідач повідомлявся про дату, час та місце розгляду справи призначеної на 14.10.2026 року та на 10.11.2026 року шляхом оголошення на офіційному сайті Судової влади України.

У зв`язку з неявкою відповідача в судові засідання та не повідомленням про поважні причини такої неявки, ненаданням відповідачем відзиву на позов, судом застосовано, відповідно до ст. 280 ЦПК України, заочний розгляд справи.

На підставі ч. 2 ст. 247 ЦПК України, у зв`язку з неявкою в судові засідання всіх учасників справи, фіксування судового процесу за допомогою звукозаписувального технічного засобу не здійснювалось.

Суд, дослідивши матеріали справи вважає, що позовні вимоги підлягають частковому задоволенню з таких підстав.

Згідно з ч. 1 ст. 1054 ЦК України за кредитним договором банк або інша фінансова установа (кредитодавець) зобов`язується надати грошові кошти (кредит) позичальникові у розмірі та на умовах, встановлених договором, а позичальник зобов`язується повернути кредит та сплатити проценти.

На підставі ч. 1 ст. 1055 ЦК України, кредитний договір укладається у письмовій формі.

Ч. 2 ст. 207 ЦК України визначено, що правочин вважається таким, що вчинений у письмовій формі, якщо він підписаний його стороною (сторонами).

На підставі ч. ч. 1 та 2 ст. 638 ЦК України, договір є укладеним, якщо сторони в належній формі досягли згоди з усіх істотних умов договору.

Істотними умовами договору є умови про предмет договору, умови, що визначені законом як істотні або є необхідними для договорів даного виду, а також усі ті умови, щодо яких за заявою хоча б однієї із сторін має бути досягнуто згоди.

За змістом ч. ч. 1, 2 ст. 640 ЦК України договір є укладеним з моменту одержання особою, яка направила пропозицію укласти договір, відповіді про прийняття цієї пропозиції. Якщо відповідно до акта цивільного законодавства для укладення договору необхідні також передання майна або вчинення іншої дії, договір є укладеним з моменту передання відповідного майна або вчинення певної дії.

Відповідно до ч. 3 ст. 11 ЗУ «Про електронну комерцію» електронний договір укладається шляхом пропозиції його укласти (оферти) однією стороною та її прийняття (акцепту) другою стороною. Електронний договір вважається укладеним з моменту одержання особою, яка направила пропозицію укласти такий договір, відповіді про прийняття цієї пропозиції в порядку, визначеному частиною шостою цієї статті.

Відповідно ч. ч. 1-4 ст. 639 ЦК України, договір може бути укладений у будь-якій формі, якщо вимоги щодо форми договору не встановлено законом. Якщо сторони домовилися укласти договір у певній формі, він вважається укладеним з моменту надання йому цієї форми, навіть якщо законом ця форма для такого виду договорів не вимагалася.

Якщо сторони домовилися укласти договір за допомогою інформаційно-телекомунікаційних систем, він вважається укладеним у письмовій формі. Якщо сторони домовились укласти у письмовій формі договір, щодо якого законом не встановлено письмової форми, такий договір є укладеним з моменту його підписання сторонами.

Ст. 13 ЗУ «Про споживче кредитування» передбачено, що договір про споживчий кредит, договори про надання додаткових та супутніх послуг кредитодавцем і третіми особами та зміни до них укладаються у письмовій формі (у паперовому або електронному вигляді з накладенням електронних підписів, електронних цифрових підписів, інших аналогів власноручних підписів (печаток) сторін у порядку, визначеному законодавством).

Відповідно до ч. 7 ст. 11 ЗУ «Про електронну комерцію» електронний договір укладається і виконується в порядку, передбаченому Цивільним та Господарським кодексами України, а також іншими актами законодавства.

Електронний договір, укладений шляхом обміну електронними повідомленнями, підписаний у порядку, визначеному ст. 12 цього Закону, вважається таким, що за правовими наслідками прирівнюється до договору, укладеного у письмовій формі (ч. 12 ст. 11 ЗУ «Про електронну комерцію»).

Ч. 1 ст. 12 ЗУ «Про електронну комерцію» визначено, що якщо відповідно до акту цивільного законодавства або за домовленістю сторін електронний правочин має бути підписаний сторонами, моментом його підписання є використання: електронного підпису або електронного цифрового підпису відповідно до ЗУ «Про електронний цифровий підпис», за умови використання засобу електронного цифрового підпису усіма сторонами електронного правочину; електронного підпису одноразовим ідентифікатором, визначеним цим Законом; аналога власноручного підпису (факсимільного відтворення підпису за допомогою засобів механічного або іншого копіювання, іншого аналога власноручного підпису) за письмовою згодою сторін, у якій мають міститися зразки відповідних аналогів власноручних підписів.

Відповідно до правового висновку, викладеного у постановах Верховного Суду від 09 вересня 2020 року у справі № 732/670/19, провадження № 61-7203св20, від 23 березня 2020 року у справі № 404/502/18, провадження № 61-8449св19, від 07 жовтня 2020 року у справі № 127/33824/19, провадження № 61-9071св20, будь-який вид договору, який укладається на підставі ЦК України або ГК України може мати електронну форму. Договір, укладений в електронній формі, є таким, що укладений у письмовому вигляді (ст. ст. 205, 207 ЦК України).

Судом встановлено, що між ТОВ «Споживчий центр» та ОСОБА_1 11.10.2025 року було укладено кредитний договір (оферти) № 11.10.2025-100002329.

ОСОБА_1 11.10.2025 року підписав Пропозицію про укладення кредитного договору (кредитної лінії) (оферти) та Заявку кредитного договору № 11.10.2025-100002329, за допомогою використання позичальником одноразового ідентифікатора для підписання кредитного договору Е439, який був направлений позичальнику у вигляді смс-повідомлення на фінансовий номер телефону, вказаний безпосередньо позичальником, а саме НОМЕР_1 .

Крім того, між ТОВ «Споживчий центр» та ОСОБА_1 11.10.2025 року та 16.11.2026 року було укладено додаткові угоди до кредитного договіру (оферти) № 11.10.2025-100002329, якими було збільшено суму кредиту.

Відповідно до п. 2.2. розділу 2 пропозиції про укладання кредитного договору (оферта) електронний кредитний договір складається з наступних електронних документів, які містять всі його істотні умови: дана пропозиція про укладення кредитного договору (оферта), розміщена на вебсайті кредитодавця у загальному доступі, а також у особистому кабінеті позичальника на вебсайті кредитодавця; заявка, сформована на сайті кредитодавця після ідентифікації позичальника, обрання ним конкретних умов та їх схвалення кредитодавцем; відповідь позичальника про прийняття пропозиції (акцепт), сформована на сайті кредитодавця, та підписана позичальником за допомогою одноразового ідентифікатора (кода), отриманого позичальником в повідомленні на номер телефону, вказаний при його ідентифікації на сайті.

П. 2.3 розділу 2 пропозиції про укладання кредитного договору (оферта) встановлено технологію (порядок) укладення електронного кредитного договору, порядок створення та накладання електронних підписів сторонами договору: 2.3.1. кредитодавець розміщує на власному вебсайті пропозицію укласти електронний договір (оферту); 2.3.2. позичальник, який має намір укласти електронний кредитний договір, ідентифікується (реєструється) в особистому кабінеті на вебсайті кредитодавця за допомогою електронного підпису одноразовим ідентифікатором, отриманим позичальником в повідомленні на номер телефону, вказаний позичальником при його ідентифікації (реєстрації) в особистому кабінеті на вебсайті; 2.3.3. позичальник в особистому кабінеті на вебсайті кредитодавця обирає умови, на яких бажає укласти електронний кредитний договір; 2.3.4. у випадку погодження кредитодавця на обрані позичальником умови кредитодавець у особистому кабінеті на вебсайті кредитодавця направляє позичальнику пропозицію про укладення кредитного договору (оферту) та заявку, а також формує формуляр форми відповіді про прийняття пропозиції (акцепту) в електронній формі для її заповнення та підписання позичальником; 2.3.5. також для підписання позичальником відповіді про прийняття пропозиції (акцепту) позичальнику передається одноразовий ідентифікатор в повідомленні на номер телефону, вказаний позичальником при його ідентифікації (реєстрації) в особистому кабінеті на вебсайті; 2.3.6. позичальник, який прийняв (акцептував) пропозицію укласти електронний договір на умовах, викладених у вищевказаних пропозиції про укладення кредитного договору (оферту) та заявці, підписує відповідь про прийняття пропозиції (акцепт) електронним підписом одноразовим ідентифікатором, отриманим ним у вищевказаному порядку; 2.3.7. примірник договору споживача підписується кваліфікованим електронним підписом уповноваженого працівника кредитодавця із кваліфікованою електронною позначкою часу.

Отже, порядок укладення електронного кредитного договору побудований таким чином, що без попереднього ознайомлення з умовами, на яких бажає укласти електронний кредитний договір, позичальник не міг перейти до наступного етапу підписання правочину.

Крім того, за змістом заявок № 11.10.2025-100002329 від 11.10.2025 року та від 16.11.2026 року, які є невід`ємною частиною договору укладеного між ТОВ «Споживчий центр» та ОСОБА_1 , відповідач ознайомлений і приймає умови кредитного договору (оферти).

Також відповіді позичальника про прийняття пропозиції (акцепт), які є частиною електронного кредитного договору, містять підтвердження позичальника ОСОБА_1 , що однозначно та безумовно приймає (акцептує) пропозицію про укладення кредитного договору (оферту), невід`ємною частиною якої є заявка до кредитного договору від 11.10.2025 року № 11.10.2025-100002329, з яким попередньо уважно останній ознайомився.

Відповідно до умов договору та додаткових угод 11.10.2025 року та 16.11.2025 року відповідачу надано кредит у загальному розмірі 3500,00 грн., строком на 154 дні, дата повернення (виплати) кредиту 13.03.2026 року.

Враховуючи наведене, суд доходить висновку, що між ТОВ «Споживчий центр» та ОСОБА_1 досягнуто домовленості у письмовій формі щодо розміру кредиту, процентної ставки та інших платежів.

Суд приймає до уваги доводи ТОВ «Споживчий центр» на доведеність надання ОСОБА_1 кредитних коштів на виконання договору.

Так, згідно із п. 4.1 розділу 4 пропозиції про укладення кредитного договору (оферта) кредитор надає позичальнику кредит на умовах його строковості, платності і поворотності. Спосіб надання позичальнику коштів у рахунок кредиту: перерахування на рахунок споживача уключаючи використання реквізитів електронного платіжного засобу споживача 4441-11хх-хххх-9074.

П. 4.3 розділу 4 пропозиції про укладення кредитного договору (оферта) передбачено, що днем надання кредиту вважається день списання відповідної суми коштів з рахунку кредитодавця.

Заявки споживача ОСОБА_1 від 11.10.2025 року та від 16.11.2025 року, відповідь позичальника про прийняття пропозиції (акцепт) містять реквізити належного позичальнику електронного засобу для перерахування коштів позичальнику за даним та наступними договорами 4441-11хх-хххх-9074.

До матеріалів справи приєднано довідки ТОВ «УНІВЕРСАЛЬНІ ПЛАТІЖНІ РІШЕННЯ», з яких вбачається, що 11.10.2025 року було успішно перераховано грошові кошти у загальній сумі 2500,00 грн. на платіжну карту № НОМЕР_2 хх-хххх-9074. Зарахування кредитних коштів на платіжну карту відповідача відбулось через систему іPay.ua, на підставі укладеного договору про переказ коштів № ФК-П-2024/01-2 від 01.04.2024 року між ТОВ «Споживчий центр» та ТОВ «УНІВЕРСАЛЬНІ ПЛАТІЖНІ РІШЕННЯ». Крім того, 16.11.2025 року відповідачу перераховано кредит у сумі 1000 грн. на платіжну карту № 4441-11хх-хххх-9074, що підтверджується квитанцією № 20408-1391-324730610.

На підставі ч. 1 ст. 12 ЦПК України цивільне судочинство здійснюється на засадах змагальності сторін.

За змістом ч. 3 ст. 12 ЦПК України кожна сторона повинна довести обставини, які мають значення для справи і на які вона посилається як на підставу своїх вимог або заперечень, крім випадків, встановлених цим Кодексом.

Згідно із положеннями ч. ч. 1, 5, 6 ст. 81 ЦПК України кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог або заперечень, крім випадків, встановлених цим Кодексом. Доказування не може ґрунтуватися на припущеннях.

Обов`язок доказування певних обставин лежить на стороні, яка посилається на них як на підставу своїх вимог та заперечень.

Принцип змагальності забезпечує повноту дослідження обставин справи та покладає тягар доказування на сторони. Водночас цей принцип не створює для суду обов`язок вважати доведеною та встановленою обставину, про яку стверджує сторона. Таку обставину треба доказувати таким чином, аби реалізувати стандарт більшої переконливості, за яким висновок про існування стверджуваної обставини з урахуванням поданих доказів видається вірогіднішим, ніж протилежний (постанови Касаційного господарського суду у складі Верховного Суду від 2 жовтня 2018 року у справі № 910/18036/17, від 23 жовтня 2019 року у справі № 917/1307/18(пункт 41)).

Суд з дотриманням вимог щодо всебічного, повного, об`єктивного та безпосереднього дослідження наявних у справі доказів визначає певну сукупність доказів з урахуванням їх вірогідності та взаємного зв`язку, які, за його внутрішнім переконанням, дають змогу дійти висновку про наявність або відсутність обставин справи, що входять до предмета доказування. Сторона судового спору, яка не погоджується з доводами опонента, має їх спростовувати шляхом подання відповідних доказів, наведення аргументів, надання пояснень тощо. Інакше принцип змагальності втрачає сенс (постанова Великої Палати Верховного Суду від 21 червня 2023 року у справі № 916/3027/21).

Відповідно до п. 1 ст. 13 ЗУ «Про електронну комерцію» розрахунки у сфері електронної комерції здійснюються відповідно до законів України «Про платіжні системи та переказ коштів в Україні», «;Про фінансові послуги та державне регулювання ринків фінансових послуг», інших законів та нормативно-правових актів Національного банку України.

Розрахунки у сфері електронної комерції можуть здійснюватися з використанням платіжних інструментів, електронних грошей, шляхом переказу коштів або оплати готівкою з дотриманням вимог законодавства щодо оформлення готівкових та безготівкових розрахунків, а також в інший спосіб, передбачений законодавством України.

Документи за операціями з використанням електронних платіжних засобів мають статус первинного документа та можуть бути використані під час урегулювання спірних питань (п. 4 розділу VII Положення про порядок емісії електронних платіжних засобів і здійснення операцій з їх використанням, затвердженого постановою Правління Національного банку України від 05 листопада 2014 року № 705.).

Крім того, суд звертає увагу, що позивач ТОВ «Споживчий центр» не є банківською установою, не відкривало позичальнику рахунку у банку, а лише перерахувало за допомогою сервісу iPay.ua кредитні кошти на вже наявну картку № 4441-11хх-хххх-9074.

В обґрунтування наявності заборгованості відповідача позивачем надано розрахунок про стан заборгованості ОСОБА_1 , відповідно до якого заборгованість станом на 22.06.2026 року складає: 3025 грн. - основний борг; 2541 грн. - проценти; 3462,50 грн. - заборгованість по відсоткам нарахованих за ст. 625 ЦК України. Проценти по кредиту нараховані за період з 11.10.2025 року по 13.03.2026 року.

Відповідачем були здійснені заходи, спрямовані на визнання боргу, а саме: проведена часткова сплата по вищезазначеному кредитному договору, а саме: 25.10.2025 року у розмірі 562,50 грн., 07.11.2025 року - 525 грн. та 21.11.2025 року на суму1200 грн., що вбачається з розрахунку заборгованості.

Процесуальний обов`язок, передбачений ст. ст. 12, 81 ЦПК України, відповідачем не виконано та не надано доказів, які б підтверджували належність виконання відповідачем зобов`язання за кредитним договором або відсутність обов`язку його виконання.

Крім того, положеннями ст. 204 ЦК України закріплено презумпцію правомірності правочину. Ця презумпція означає, що вчинений правочин вважається правомірним, тобто таким, що породжує, змінює або припиняє цивільні права й обов`язки, доки ця презумпція не буде спростована, зокрема, на підставі рішення суду, яке набрало законної сили. У разі не спростування презумпції правомірності договору всі права, набуті сторонами правочину за ним, повинні безперешкодно здійснюватися, а обов`язки, що виникли внаслідок укладення договору, підлягають виконанню (постанова Верховного Суду від 30.05.2018 у справі №191/5077/16-ц, постанова Великої Палати Верховного Суду від 14.11.2018 у справі №2-383/2010).

Доказів, які б спростовували правильність наданого банком розрахунку заборгованості за кредитним договором, відповідачем не надано.

З матеріалів справи вбачається, що відповідач свої зобов`язання за вказаним договором та додатковими угодами у строки, передбачені договором щодо повернення суми кредиту та процентів за користування кредитом не виконав, внаслідок чого у останнього виникла заборгованість за тілом кредиту та процентами.

Оскільки матеріали справи не містять доказів повернення відповідачем позивачу ТОВ «Споживчий центр» отриманої у кредит за вказаним договором суми кредиту у розмірі 3025 грн., відтак, суд приходить до висновку, що вимоги позивача про стягнення заборгованості з ОСОБА_1 за тілом кредиту у розмірі 3025 грн. та процентами в розмірі 2541 грн. за користування кредитними коштами, що були обумовлені договором є обґрунтованими та підлягають задоволенню.

Щодо позовних вимог про стягнення з відповідача заборгованості по відсоткам нарахованих за ст. 625 ЦК України 3462,50 грн., суд зазначає таке.

Відповідно до п. 18 Прикінцевих і перехідних положень ЦК України у період дії в Україні воєнного, надзвичайного стану та у тридцятиденний строк після його припинення або скасування у разі прострочення позичальником виконання грошового зобов`язання за договором, відповідно до якого позичальнику було надано кредит (позику) банком або іншим кредитодавцем (позикодавцем), позичальник звільняється від відповідальності, визначеної ст. 625 цього Кодексу, а також від обов`язку сплати на користь кредитодавця (позикодавця) неустойки (штрафу, пені) за таке прострочення. Установити, що неустойка (штраф, пеня) та інші платежі, сплата яких передбачена відповідними договорами, нараховані включно з 24 лютого 2022 року за прострочення виконання (невиконання, часткове виконання) за такими договорами, підлягають списанню кредитодавцем (позикодавцем).

Указом Президента України від 24 лютого 2022 року № 64/2022 «Про введення воєнного стану в Україні», затвердженого ЗУ від 24 лютого 2022 року № 2102-ІХ (зі змінами, внесеними Указом від 14 березня 2022 року № 133/2022 року) був запроваджений воєнний стан, який продовжено і на момент ухвалення цього рішення.

За змістом ч. 2 ст. 4 ЦК України основним актом цивільного законодавства України є саме ЦК України.

Відповідно до висновків, викладених в постанові Верховного Суду від 10.10.2018 року у справі № 362/2159/15-ц, законодавець встановив пріоритет ЦК України у договірних відносинах. Лише у випадку відсутності регулювання на рівні ЦК України застосовується законодавство про захист прав споживачів.

Тому, з урахуванням викладеного, позовні вимоги в частині щодо стягнення з відповідача заборгованості по відсоткам нарахованих за ст. 625 ЦК України 3462,50 грн. не підлягають задоволенню.

З врахуванням встановлених обставин справи, суд вважає, що відповідач ОСОБА_1 , отримавши від ТОВ «Споживчий центр» кредитні кошти у добровільному порядку та у встановлені договором строки, їх не повернув, проценти у встановленому договором розмірі не сплатив, ним не надано суду доказів на підтвердження належного виконання зобов`язання за кредитним договором щодо повернення кредитних коштів, тому позовні вимоги ТОВ «Споживчий центр» є частково обґрунтованими та такими, що підлягають частковому задоволенню, а саме у розмірі 5566,00 грн., з яких: заборгованість за тілом кредиту 3025 грн., заборгованість по процентам 2541 грн., в решті позову слід відмовити.

Крім того, відповідно до ст. 141 ЦПК України, з відповідача підлягають стягненню судові витрати за сплачений позивачем судовий збір у розмірі 2662,40 грн., який позивач просить стягнути з відповідача на свою користь.

Відповідно до ч. 1 ст. 141 ЦПК України судовий збір покладається на сторони пропорційно розміру задоволених позовних вимог. Інші судові витрати, пов`язані з розглядом справи, покладаються у разі задоволення позову на відповідача (п. 1 ч. 2 ст.141 ЦПК України).

Відповідно до п. 4 ч. 3 ст. 133 ЦПК України до витрат, пов`язаних з розглядом справи, належать витрати, пов`язані з вчиненням інших процесуальних дій, необхідних для розгляду справи або підготовки до її розгляду.

Як вбачається з наданої платіжної інструкції № СЦ00118355 від 24.06.2026 року, за подання даного позову до суду, позивачем було сплачено судовий збір у розмірі 2662,40 грн., а також понесені витрати, пов`язані з поштовим відправленням відповідачу документів у справі на суму 152,58 грн., що підтверджується квитанцією № 2131437 від 24.06.2026 року, а оскільки позовні вимоги підлягають до часткового задоволення 61,65%, отже з відповідача на користь позивача підлягає стягненню судовий збір пропорційно задоволеним позовним вимогам в сумі 1641,37 грн. та поштові витрати у розмірі 94,07 грн.

Враховуючи, що в позовній заяві сторона позивача заявила клопотання про подання доказів понесених судових витрат протягом п`яти днів після ухвалення рішення, відповідно до ч. 8 ст. 141 ЦПК України буде призначено судове засідання для вирішення питання про судові витрати, понесені позивачем.

На підставі викладеного, керуючись ст. ст. 3, 11, 12 ЗУ «Про електронну комерцію», ст. ст. 207, 509, 525, 526, 610, 612, 626, 628, 629, 634, 638, 639, 1048, 1049, 1054, 1055, 1056-1 ЦК України,ст. ст. 12, 13, 76, 77, 80, 81, 89, 141, 247, 263-265, 280-282 ЦПК України, -

ВИРІШИВ:

Позовну заяву Товариства з обмеженою відповідальністю «Споживчий центр» до ОСОБА_1 про стягнення заборгованості за кредитним договором - задовольнити частково.

Стягнути з ОСОБА_1 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , РНОКПП НОМЕР_3 , зареєстрованого за адресою: АДРЕСА_1 , на користь Товариства з обмеженою відповідальністю «Споживчий центр» (місцезнаходження: 01032, м. Київ, вул. Саксаганського, 133-А, код ЄДРПОУ 37356833, МФО 305299, р/р НОМЕР_4 ) заборгованість за кредитним договором № 11.10.2025-100002329 від 11.10.2025 року в сумі 5566 (п`ять тисяч п`ятсот шістдесят шість) грн., в т.ч. 3025 грн. заборгованість за тілом кредиту, 2541 грн. заборгованість по процентам, а також судовий збір в сумі 1641,37 грн., та поштові витрати у розмірі 94,07 грн., а всього: 7301 (сім тисяч триста одна) грн. 44 коп.

В іншій частині позову відмовити.

Зобов`язати позивача подати до суду докази щодо розміру понесених ним судових витрат протягом п`яти днів після ухвалення рішення суду.

Рішення суду набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги всіма учасниками справи, якщо апеляційну скаргу не було подано. У разі подання апеляційної скарги рішення, якщо його не скасовано, набирає законної сили після повернення апеляційної скарги, відмови у відкритті чи закриття апеляційного провадження або прийняття постанови суду апеляційної інстанції за наслідками апеляційного перегляду.

Рішення суду може бути оскаржене до Одеського апеляційного суду протягом тридцяти днів з дня складення повного судового рішення.

Заяву про перегляд заочного рішення може бути подано протягом тридцяти днів з дня його складання. Учасник справи, якому повне заочне рішення суду не було вручене у день його складання, має право на поновлення пропущеного строку на подання заяви про його перегляд якщо така заява подана протягом двадцяти днів з дня вручення йому повного заочного рішення суду.

Повний текст заочного рішення складено 10.11.2026 року.

СУДДЯ