Постанова № 141376150 у справі № 320/49166/23 від 09.11.2026

ШОСТИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД

Справа № 320/49166/23

П О С Т А Н О В А

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

09 листопада 2026 року м. Київ

Шостий апеляційний адміністративний суд у складі колегії суддів:

Судді-доповідача: Бужак Н.П.

Суддів: Кобаля М.І., Файдюка В.В.

розглянувши у порядку письмового провадження апеляційну скаргу Головного управління Пенсійного фонду України в м. Києві на рішення Київського окружного адміністративного суду від 05 листопада 2025 року, суддя Жук Р.В., у справі за адміністративним позовом ОСОБА_1 до Головного управління Пенсійного фонду України в м. Києві про визнання дій протиправними, зобов`язання вчинити дії,-

У С Т А Н О В И В:

ОСОБА_1 звернувся до Київського окружного адміністративного суду з адміністративним позовом до Головного управління Пенсійного фонду України в м. Києві, в якому просив:

- визнати протиправними дії Головного управління Пенсійного фонду України в м. Києві (ЄДРПОУ 42098368) щодо зменшення основного розміру пенсії ОСОБА_1 (РНОКПП НОМЕР_1 ) з 01 квітня 2019 року з 80 % до 70 % відповідних сум грошового забезпечення;

- визнати протиправними дії Головного управління Пенсійного фонду України в м. Києві (код ЄДРПОУ 42098368) щодо обмеження пенсії ОСОБА_1 (РНОКПП НОМЕР_1 ) максимальним розміром;

- зобов`язати Головне управління Пенсійного фонду України в м. Києві (ЄДРПОУ 42098368):

здійснити ОСОБА_1 (РНОКПП НОМЕР_1 ) перерахунок та виплату пенсії, обчисленої на підставі довідки від 16 вересня 2021 року № 9839 в розмірі 80 % від суми грошового забезпечення, без обмеження максимального розміру пенсії, починаючи з 01 квітня 2019 року;

здійснити ОСОБА_1 (РНОКПП НОМЕР_1 ) перерахунок та виплату пенсії, обчисленої на підставі довідки від 16 вересня 2021 року № 9839 в розмірі 80 % від суми грошового забезпечення, без обмеження максимального розміру пенсії, з урахуванням індексації пенсії згідно постанови КМУ від 16 лютого 2021 року № 118, починаючи з 01 березня 2022 року, та з урахуванням вже виплачених сум;

здійснити ОСОБА_1 (РНОКПП НОМЕР_1 ) перерахунок та виплату пенсії, обчисленої на підставі довідки від 16 вересня 2021 року № 9839 в розмірі 80 % від суми грошового забезпечення, без обмеження максимального розміру пенсії, з урахуванням індексації пенсії згідно постанови КМУ від 16 лютого 2022 року № 118 та індексації пенсії згідно постанови КМУ від 24 лютого 2023 року № 168, починаючи з 01 березня 2023 року, та провести виплату недоотриманих пенсійних коштів по дату ухвали остаточного рішення, з урахуванням сум вже отриманих позивачем.

Відповідно до ухвали Київського окружного адміністративного суду від 25 лютого 2025 року розгляд справи проведено за правилами спрощеного позовного провадження без повідомлення сторін за наявними у справі матеріалами.

Рішенням Київського окружного адміністративного суду від 05 листопада 2025 року адміністративний позов задоволено частково.

Визнано протиправними дії Головного управління Пенсійного фонду України в м. Києві щодо зменшення розміру пенсії ОСОБА_1 з 80 % до 70 % грошового забезпечення при здійсненні перерахунку пенсії з 01 квітня 2019 року.

Зобов`язано Головне управління Пенсійного фонду України в м. Києві провести ОСОБА_1 перерахунок та виплату пенсії з розрахунку 90 % від розміру грошового забезпечення, починаючи з 01 квітня 2019 року, з урахуванням проведених виплат.

Визнано протиправними дії Головного управління Пенсійного фонду України в м. Києві щодо обмеження максимальним розміром пенсії ОСОБА_1 , починаючи з 01 квітня 2019 року.

Зобов`язано Головне управління Пенсійного фонду України в м. Києві провести ОСОБА_1 перерахунок та виплату перерахованої на виконання рішення Окружного адміністративного суду міста Києва від 20 вересня 2022 року у справі № 640/32442/21 пенсії, починаючи з 01 квітня 2019 року, виходячи з 80 % грошового забезпечення, без обмеження максимальним розміром, з урахуванням вже виплачених сум.

Визнано протиправними дії Головного управління Пенсійного фонду України в м. Києві щодо обмеження пенсії ОСОБА_1 максимальним розміром, тобто, десятьма прожитковими мінімумами, установленими для осіб, які втратили працездатність, починаючи з 01 березня 2022 року та з 01 березня 2023 року.

Зобов`язано Головне управління Пенсійного фонду України в м. Києві здійснити перерахунок та виплату пенсії ОСОБА_1 , починаючи з 01 березня 2022 року, враховуючи індексацію пенсії згідно з постановою Кабінету Міністрів України від 16 лютого 2022 року № 118 «Про індексацію пенсій та заходи щодо підвищення рівня соціального захисту найбільш вразливих верств населення у 2022 році», виходячи з 80 % грошового забезпечення, без обмеження максимальним розміром, з урахуванням раніше виплачених сум.

Зобов`язано Головне управління Пенсійного фонду України в м. Києві здійснити перерахунок та виплату пенсії ОСОБА_1 , починаючи з 01 березня 2023 року, враховуючи індексацію пенсії згідно з постановою Кабінету Міністрів України від 16 лютого 2022 року № 118 «Про індексацію пенсій та заходи щодо підвищення рівня соціального захисту найбільш вразливих верств населення у 2022 році», постановою Кабінету Міністрів України від 24 лютого 2023 року № 168 «Про індексацію пенсійних і страхових виплат та додаткових заходів щодо підвищення рівня соціального захисту найбільш вразливих верств населення у 2023 році», виходячи з 80 % грошового забезпечення, без обмеження максимальним розміром, з урахуванням раніше виплачених сум.

У задоволенні інших позовних вимог відмовлено.

Не погодившись з рішенням Київського окружного адміністративного суду Головне управління Пенсійного фонду України в м. Києві подало апеляційну скаргу, в якій просить скасувати рішення суду першої інстанції та відмовити в задоволенні позовних вимог повністю.

Відповідно до п. 3 ч. 1 ст. 311 Кодексу адміністративного судочинства України, суд апеляційної інстанції може розглянути справу без повідомлення учасників справи (в порядку письмового провадження) за наявними у справі матеріалами, якщо справу може бути вирішено на підставі наявних у ній доказів, подання апеляційної скарги на рішення суду першої інстанції, які ухвалені в порядку спрощеного позовного провадження без повідомлення сторін (у порядку письмового провадження).

Частиною 2 статті 311 КАС України визначено, що якщо під час письмового провадження за наявними у справі матеріалами суд апеляційної інстанції дійде висновку про те, що справу необхідно розглядати у судовому засіданні, то він призначає її до апеляційного розгляду в судовому засіданні.

Колегія суддів, враховуючи обставини даної справи, а також те, що апеляційна скарга подана на рішення, перегляд якого можливий за наявними у справі матеріалами на підставі наявних у ній доказів, не вбачає підстав для виходу із письмового провадження та проведення розгляду апеляційної скарги за участю учасників справи у відкритому судовому засіданні.

В матеріалах справи достатньо письмових доказів для вирішення апеляційної скарги, а особиста участь сторін у розгляді справи не обов`язкова.

З огляду на викладене, колегія суддів визнала можливим розглянути справу в порядку письмового провадження.

Перевіривши матеріали справи та доводи апеляційної скарги, колегія суддів вважає, що апеляційна скарга не підлягає задоволенню з наступних підстав.

Відповідно до ч. 1 ст. 308 КАС України суд апеляційної інстанції переглядає справу за наявними у ній і додатково поданими доказами та перевіряє законність і обґрунтованість рішення суду першої інстанції в межах доводів та вимог апеляційної скарги.

Судом першої інстанції встановлено наступні обставини.

ОСОБА_1 перебуває на обліку в Головному управлінні Пенсійного фонду України в м. Києві та отримує пенсію за вислугу років відповідно до Закону України «Про пенсійне забезпечення осіб, звільнених з військової служби, та деяких інших осіб», починаючи з 26 грудня 2009 року. Розмір його пенсії був обчислений, виходячи з 80 % грошового забезпечення, що підтверджується наданою суду копією розрахунку пенсії за вислугу років по пенсійній справі [номер приховано] станом на 31 березня 2019 року.

На підставі постанови Кабінету Міністрів України від 21 лютого 2018 року № 103 позивачу здійснено перерахунок пенсії, після якого відсоткове значення розміру пенсії зменшилось з 80 % грошового забезпечення до 70 % грошового забезпечення, починаючи з 01 січня 2018 року.

Рішенням Окружного адміністративного суду міста Києва від 09 червня 2021 року у справі № 640/33457/20 (https://reyestr.court.gov.ua/Review/97625669) Головне управління Пенсійного фонду України в м. Києві зобов`язано здійснити перерахунок пенсії позивачу з 01 січня 2018 року із розрахунку основного розміру пенсії 80 % грошового забезпечення та виплатити позивачу з 05 березня 2019 року у розмірі 100 % визначеного пенсійного забезпечення, відповідно до тарифної сітки, розрядів і коефіцієнтів посадових окладів військовослужбовців, передбачених Постановою Кабінету Міністрів України № 704-2017-п та відповідно до вимог статті 43 Закону України № 2262-XII, з урахуванням сум вже отриманих позивачем з 01 січня 2018 року.

Згідно з наданої суду копією розрахунку пенсії за вислугу років на 31 березня 2019 року по пенсійній справі [номер приховано] для ОСОБА_1 , розмір пенсійної виплати на виконання рішення Окружного адміністративного суду міста Києва від 09 червня 2021 року у справі № 640/33457/20, було обчислено, виходячи з 80 % грошового забезпечення.

Рішенням Окружного адміністративного суду міста Києва від 20 вересня 2022 року у справі № 640/640/32442/21 (https://reyestr.court.gov.ua/Review/106334169) Головне управління Пенсійного фонду України в м. Києві зобов`язано здійснити з 01 квітня 2019 року перерахунок та виплату пенсії позивачу на підставі довідки ІНФОРМАЦІЯ_1 від 16 вересня 2021 року № 9839, з врахуванням складових грошового забезпечення: посадовий оклад - 7890,00 грн, оклад за військовим званням - 1480,00 грн, надбавка за вислугу років (50 %) - 4685,00 грн, надбавка за особливості проходження служби (65 %) - 9135,75 грн, надбавка за службу в умовах режимних обмежень (10 %) - 789,00 грн, надбавка за спортивне звання «заслужений тренер» (7 %) - 789,00 грн, премія (35 %) - 2761,50 грн, відповідно до тарифної сітки, розрядів і коефіцієнтів посадових окладів військовослужбовців, передбачених Постановою Кабінету Міністрів України «Про грошове забезпечення військовослужбовців, осіб рядового і начальницького складу та деяких інших осіб» від 30 серпня 2017 року № 704-2017-п, у відповідності до вимог статей 43 і 63 Закону України № 2262-XII та статті 9 Закону № 2011-XII.

Згідно з розрахунком пенсії станом на 01 квітня 2019 року, позивачу на виконання рішення Окружного адміністративного суду міста Києва від 20 вересня 2022 року у справі № 640/32442/21 здійснено перерахунок пенсії, після якого розмір його пенсії становить 19 795,13 грн, проте, обмежений до виплати максимальним розміром у 14 970,00 грн, тобто, десятьма прожитковими мінімумами, установленими для осіб, які втратили працездатність, а відсоткове значення розміру пенсії зменшено до 70 % грошового забезпечення.

Крім того, згідно наданих суду копій розрахунків пенсії за вислугу років по пенсійній справі [номер приховано] ОСОБА_1 :

- станом на 01 березня 2022 року відповідачем проведено перерахунок пенсії позивача, виходячи з 70 % грошового забезпечення, з урахуванням індексації базового ОСНП 2022 (19 271,18*0,140) у розмірі 2 697,97 грн, після якого підсумок пенсії з надбавками становив 22 646,05 грн, до виплати - 19 340,00 грн, тобто, обмежений максимальним розміром;

- станом на 01 березня 2023 року відповідачем проведено перерахунок пенсії позивача, виходячи з 70 % грошового забезпечення, з урахуванням індексації базового ОСНП 2022 (19 271,18*0,140) у розмірі 2 697,97 грн, базового ОСНП 2023 (21 969,15*0,1970) у розмірі 1 500,00 грн, після якого підсумок пенсії з надбавками становив 24 201,70 грн, до виплати - 20 930,00 грн, тобто, обмежений максимальним розміром.

Позивач звернувся до Головного управління Пенсійного фонду України в м. Києві з заявою щодо проведення перерахунку основного розміру пенсії, виходячи з 80 % грошового забезпечення, без обмеження її максимальним розміром з 01 квітня 2019 року та з урахуванням індексації.

Листом від 01 грудня 2023 року № 1000-0202-8/36418 Головне управління Пенсійного фонду України в м. Києві повідомило позивача про відсутність правових підстав для здійснення перерахунку пенсії без обмеження максимальним розміром, посилаючись на положення статті 43 Закону України «Про пенсійне забезпечення осіб, звільнених з військової служби, та деяких інших осіб» та про виплату пенсії, виходячи з 80 % грошового забезпечення.

Надаючи оцінку правовідносинам, що виникли у справі, колегія суддів зазначає наступне.

Щодо позовних вимог про визнання протиправними дій Головного управління Пенсійного фонду України в м. Києві в частині зменшення відсоткового значення з 80 % до 70 %, починаючи з 01 квітня 2019 року та зобов`язання здійснити такий перерахунок та виплату пенсії позивача, виходячи з 80 % грошового забезпечення.

Частиною четвертою статті 78 КАС України передбачено, що обставини, встановлені рішенням суду у господарській, цивільній або адміністративній справі, що набрало законної сили, не доказуються при розгляді іншої справи, у якій беруть участь ті самі особи або особа, стосовно якої встановлено ці обставини, якщо інше не встановлено законом.

Рішенням Окружного адміністративного суду міста Києва від 09 червня 2021 року у справі № 640/33457/20 встановлено право позивача на отримання пенсійної виплати, обчисленої з 80 % грошового забезпечення та зобов`язано Головне управління Пенсійного фонду України в м. Києві здійснити відповідний перерахунок та виплату пенсії позивачу, починаючи з 01 січня 2018 року.

Отже, оскільки судом встановлено право позивача отримання пенсійної виплати, виходячи з 80 % грошового забезпечення, суд вірно зобов`язав відповідача здійснити перерахунок та виплату пенсії, виходячи з 80 % грошового забезпечення, починаючи з 01 квітня 2019 року.

Щодо позовних вимог щодо визнання протиправними дій та зобов`язання Головного управління Пенсійного фонду України в м. Києві з 01 квітня 2019 року здійснити позивачеві перерахунок пенсії без обмеження максимальним розміром.

Основи соціального захисту, форми та види пенсійного забезпечення визначаються виключно законами України (пункт 6 частини першої статті 92 Конституції України).

01 січня 2008 року набрав чинності Закон України від 28 грудня 2007 року № 107-VI «Про Державний бюджет України на 2008 рік та про внесення змін до деяких законодавчих актів України», яким статтю 43 Закону України «Про пенсійне забезпечення осіб, звільнених з військової служби, та деяких інших осіб» від 09 квітня 1992 року № 2262-XII (далі - Закон України від 09 квітня 1992 року № 2262-ХІІ) було доповнено новою частиною, відповідно до якої максимальний розмір пенсій, призначених за даним Законом (з урахуванням надбавок, підвищень, додаткових пенсій, цільової грошової допомоги, пенсії за особливі заслуги перед Україною та інших доплат до пенсій, встановлених законодавством), не може перевищувати дванадцять мінімальних розмірів пенсії за віком, що встановлена абзацом 1 частини першої статті 28 Закону України «Про загальнообов`язкове державне пенсійне страхування».

Рішенням Конституційного Суду України від 22 травня 2008 року № 10-рп/2008 зазначені зміни і доповнення до статті 43 Закону України від 09 квітня 1992 року № 2262-XII були визнані такими, що не відповідають Конституції України (є неконституційними).

Відповідно до частини другої статті 152 Конституції України установлено, що закони, інші акти або їх окремі положення, що визнані неконституційними, втрачають чинність з дня ухвалення Конституційним Судом України рішення про їх неконституційність, якщо інше не встановлено самим рішенням, але не раніше дня його ухвалення.

01 жовтня 2011 року набрав чинності Закон України від 08 липня 2011 року № 3668-VI «Про заходи щодо законодавчого забезпечення реформування пенсійної системи», яким фактично було введено в дію обмеження граничного розміру пенсії, призначеної відповідно до Закону України від 09 квітня 1992 року № 2262-XII, шляхом викладення частини п`ятої статті 43 Закону України від 09 квітня 1992 року № 2262-XII у новій редакції, за якою максимальний розмір пенсії (з урахуванням надбавок, підвищень, додаткової пенсії, цільової грошової допомоги, пенсії за особливі заслуги перед Україною, індексації та інших доплат до пенсії, встановлених законодавством, крім доплати до надбавок окремим категоріям осіб, які мають особливі заслуги перед Батьківщиною) не може перевищувати десяти прожиткових мінімумів, установлених для осіб, які втратили працездатність.

01 січня 2016 року набрав чинності Закон України від 24 грудня 2015 року № 911-VIII «Про внесення змін до деяких законодавчих актів України», яким доповнено частину п`яту статті 43 Закону України від 09 квітня 1992 року № 2262-XII і визначено, що тимчасово, у період з 01 січня 2016 року по 31 грудня 2016 року, максимальний розмір пенсії (з урахуванням надбавок, підвищень, додаткової пенсії, цільової грошової допомоги, пенсії за особливі заслуги перед Україною, індексації та інших доплат до пенсії, встановлених законодавством, крім доплати до надбавок окремим категоріям осіб, які мають особливі заслуги перед Батьківщиною) не може перевищувати 10740 гривень.

У подальшому до Закону України від 09 квітня 1992 року № 2262-XII були внесені додаткові зміни та доповнення, у зв`язку з чим частина п`ята статті 43 Закону України від 09 квітня 1992 року № 2262-XII, яка була викладена в редакції Закону України від 08 липня 2011 року № 3668-VI «Про заходи щодо законодавчого забезпечення реформування пенсійної системи» (далі - Закон України від 08 липня 2011 року № 3668-VI) та доповнена Законом України від 24 грудня 2015 року № 911-VIII «Про внесення змін до деяких законодавчих актів України» (далі - Закон України від 24 грудня 2015 року № 911-VIII), стала частиною сьомою статті 43 Закону України від 09 квітня 1992 року № 2262-XII.

Відповідно до частини сьомої статті 43 Закону України від 09 квітня 1992 року № 2262-XII (в редакції Законів України від 08 липня 2011 року № 3668-VI та від 24 грудня 2015 року № 911-VIII) максимальний розмір пенсії (з урахуванням надбавок, підвищень, додаткової пенсії, цільової грошової допомоги, пенсії за особливі заслуги перед Україною, індексації та інших доплат до пенсії, встановлених законодавством, крім доплати до надбавок окремим категоріям осіб, які мають особливі заслуги перед Батьківщиною) не може перевищувати десяти прожиткових мінімумів, установлених для осіб, які втратили працездатність. Тимчасово, у період з 01 січня 2016 року по 31 грудня 2016 року, максимальний розмір пенсії (з урахуванням надбавок, підвищень, додаткової пенсії, цільової грошової допомоги, пенсії за особливі заслуги перед Україною, індексації та інших доплат до пенсії, встановлених законодавством, крім доплати до надбавок окремим категоріям осіб, які мають особливі заслуги перед Батьківщиною) не може перевищувати 10740 гривень.

Рішенням Конституційного Суду України від 20 грудня 2016 року № 7-рп/2016 зазначені вище положення частини сьомої статті 43 Закону України від 09 квітня 1992 року № 2262-XII визнано такими, що не відповідають Конституції України (є неконституційними).

Пунктом 2 резолютивної частини зазначеного рішення Конституційного Суду України визначено, що частина сьома статті 43 Закону України від 09 квітня 1992 року № 2262-XII є такою, що втратила чинність із дня ухвалення Конституційним Судом України цього рішення.

01 січня 2017 року набрав чинності Закон України від 06 грудня 2016 року № 1774-VIII «Про внесення змін до деяких законодавчих актів України» (далі - Закон України від 06 грудня 2016 року № 1774-VIII), яким до частини сьомої статті 43 Закону України від 09 квітня 1992 року № 2262-XII були внесені зміни - слова і цифри «у період з 1 січня 2016 року по 31 грудня 2016 року» замінено словами і цифрами «по 31 грудня 2017 року».

З огляду на рішення Конституційного Суду України від 20 грудня 2016 року № 7-рп/2016, зміни, що полягають у зміні слів та цифр, які були внесені Законом України від 06 грудня 2016 року № 1774-VIII до визнаної неконституційною (фактично відсутньої на час внесення цих змін) норми Закону України від 09 квітня 1992 року № 2262-XII (частини сьомої статті 43 Закону України від 09 квітня 1992 року № 2262-XII), є нереалізованими.

Наведене в сукупності дозволяє дійти висновку про те, що протягом 2017 року стаття 43 Закону України від 09 квітня 1992 року № 2262-XII не передбачала положень про обмеження максимального розміру пенсії десятьма прожитковими мінімумами, установленими для осіб, які втратили працездатність.

Таким чином, внесені Законом України від 06 грудня 2016 року № 1774-VIII зміни та доповнення до частини сьомої статті 43 Закону України від 09 квітня 1992 року № 2262-XII, яка визнана неконституційною та втратила чинність, самі по собі не створюють підстав для вказаного вище обмеження пенсії.

Аналогічна за змістом правова позиція була викладена у постановах Верховного Суду від 10 жовтня 2019 року у справі № 522/22798/17, від 08 серпня 2019 року у справі № 522/3271/17, від 17 травня 2021 року у справі № 343/870/17, від 21 грудня 2021 року у справі № 120/3552/21-а, від 26 січня 2022 року у справі № 569/2950/17, від 27 січня 2022 року у справі № 240/7087/20, тощо.

Отже, з 20 грудня 2016 року (дня ухвалення рішення Конституційного Суду України № 7-рп/2016) частина сьома статті 43 Закону України від 09 квітня 1992 року № 2262-XII втратила чинність.

При цьому положення статті 2 Закону України від 08 липня 2011 року № 3668-VI, які фактично дублюють частину сьому статті 43 Закону України від 09 квітня 1992 року № 2262-XII, змін не зазнали.

Велика Палата Верховного Суду у постанові від 06 листопада 2018 року у справі № 812/292/18 зазначила, що норми законодавства, які допускають неоднозначне чи множинне тлумачення, мають завжди трактуватися на користь особи.

У постанові від 13 лютого 2019 року у зразковій справі № 822/524/18 Великою Палатою Верховного Суду, із посиланням на положення статей 1, 8, 92 Конституції України, а також на статтю 9 Міжнародного пакту про економічні, соціальні і культурні права, зроблено висновок про те, що у випадку існування неоднозначного або множинного тлумачення прав та обов`язків особи в національному законодавстві, наявність у національному законодавстві правових «прогалин» стосовно захисту прав людини та основних свобод, зокрема, у сфері пенсійного забезпечення, органи державної влади зобов`язані застосувати підхід, який був би найбільш сприятливим для особи.

Відповідно до частини другої статті 6 КАС України суд застосовує принцип верховенства права з урахуванням судової практики Європейського Суду з прав людини.

Статтями 1 та 17 Закону України «Про виконання рішень та застосування практики Європейського суду з прав людини» від 23 лютого 2006 року № 3477-IV передбачено, що суди застосовують як джерело права при розгляді справ положення Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод та протоколів до неї, а також практику Європейського суду з прав людини та Європейської комісії з прав людини.

Європейський суд з прав людини у пунктах 52, 56 рішення від 14 жовтня 2010 року у справі «Щокін проти України» вказав, що тлумачення та застосування національного законодавства є прерогативою національних органів. Суд, однак, зобов`язаний переконатися в тому, що спосіб, у який тлумачиться й застосовується національне законодавство, призводить до наслідків, сумісних із принципами Конвенції з погляду тлумачення їх у світлі практики Суду. На думку Європейського суду з прав людини, відсутність у національному законодавстві необхідної чіткості та точності, які передбачали можливість різного тлумачення, порушує вимогу «якості закону», передбачену Конвенцією, і не забезпечує адекватний захист від свавільного втручання публічних органів державної влади в майнові права заявника. Таким чином, у випадку існування неоднозначного або множинного тлумачення прав та обов`язків особи в національному законодавстві, органи державної влади зобов`язані застосувати підхід, який був би найбільш сприятливим для особи.

З огляду на зазначене, колегя суддів зазначає, що у даній справі застосуванню підлягають саме норми Закону України від 09 квітня 1992 року № 2262-XII, з урахуванням рішення Конституційного Суду України від 20 грудня 2016 року № 7-рп/2016, а не норми Закону України від 08 липня 2011 року № 3668-VI.

Аналогічна правова позиція викладена Верховним Судом у складі колегії суддів Касаційного адміністративного суду у постановах від 16 грудня 2021 року у справі № 400/2085/19, від 04 липня 2023 року у справі № 420/10528/21, від 23 січня 2024 року у справі № 160/17347/22 від 27 березня 2024 у справі № 620/4764/21.

Разом з тим, частина сьома статті 43 Закону України від 09 квітня 1992 року № 2262-XII, якою було передбачено обмеження пенсій, втратила чинність з дати ухвалення Конституційним Судом України рішення від 20 грудня 2016 року у справі № 7-рп/2016, а зміни, що були внесені Законом України від 06 грудня 2016 року № 1774-VIII до частини сьомої статті 43 Закону України від 09 квітня 1992 року № 2262-XII, самі по собі не створюють підстав для вказаного вище обмеження пенсії.

Щодо індексації, то відповідно до статті 2 Закону України від 03 липня 1991 року № 1282-XII «Про індексацію грошових доходів населення» (далі - Закон України від 03 липня 1991 року № 1282-XII) пенсії є одним із об`єктів індексації грошових доходів населення.

У вказаній статті також зазначено, що індексація пенсій здійснюється шляхом їх підвищення відповідно до законодавства про загальнообов`язкове державне пенсійне страхування.

16 лютого 2022 року Кабінет Міністрів України прийняв постанову № 118 «Про індексацію пенсій та заходи щодо підвищення рівня соціального захисту найбільш вразливих верств населення у 2022 році» (далі - Постанова № 118), пунктом 2 якої установлено, що з 01 березня 2022 року розміри пенсій, призначених відповідно до статей 13, 21 і 36 Закону України від 09 квітня 1992 року № 2262-ХІІ (без урахування надбавок, підвищень, додаткових пенсій, цільової грошової допомоги, пенсії за особливі заслуги перед Україною, індексації пенсії, доплати до надбавок окремим категоріям осіб, які мають особливі заслуги перед Батьківщиною, щомісячної доплати до пенсії, адресної допомоги до пенсійної виплати та інших доплат до пенсії, встановлених законодавством) військовослужбовцям, особам, які мають право на пенсію за зазначеним Законом (крім військовослужбовців строкової служби), та членам їх сімей і строк призначення яких до 31 грудня 2021 року включно, підвищуються на коефіцієнт збільшення, установлений абзацом другим пункту 1 вказаної постанови, у межах максимального розміру пенсії, визначеного законом.

24 лютого 2023 року Кабінет Міністрів України прийняв постанову № 168 «Про індексацію пенсійних і страхових виплат та додаткових заходів щодо підвищення рівня соціального захисту найбільш вразливих верств населення у 2023 році» (далі - Постанова № 168), пунктом 2 якої установлено, що з 1 березня 2023 р. розміри пенсій, призначених відповідно до статей 13, 21 і 36 Закону України від 09 квітня 1992 року № 2262-ХІІ (без урахування надбавок, підвищень, додаткових пенсій, цільової грошової допомоги, пенсії за особливі заслуги перед Україною, індексації пенсії, доплати до надбавок окремим категоріям осіб, які мають особливі заслуги перед Батьківщиною, щомісячної доплати до пенсії, адресної допомоги до пенсійної виплати та інших доплат до пенсії, встановлених законодавством) з урахуванням розміру підвищення пенсій відповідно до пункту 2 постанови № 118 військовослужбовцям, особам, які мають право на пенсію за зазначеним Законом (крім військовослужбовців строкової служби), та членам їх сімей і строк призначення яких до 31 грудня 2022 року включно, підвищуються на коефіцієнт збільшення, установлений пунктом 1 цієї постанови, з урахуванням положень, передбачених пунктом 10 цієї постанови, у межах максимального розміру пенсії, визначеного законом.

Так, з 20 грудня 2016 року частина сьома статті 43 Закону України від 09 квітня 1992 року № 2262-ХІІ, яка визначала максимальний розмір пенсії військовослужбовців, втратила чинність на підставі рішення Конституційного Суду України від 20 грудня 2016 року № 7-рп/2016.

Отже, призначена позивачеві відповідно до Закону України від 09 квітня 1992 року № 2262-ХІІ пенсія не підлягає обмеженню максимальним розміром.

Колегія суддів звертає увагу, що Закон України від 09 квітня 1992 року № 2262-XII є спеціальним до спірних правовідносин в частині визначення максимального розміру пенсій військовослужбовців та саме його норми слід першочергово застосовувати для їх врегулювання.

Враховуючи вищезазначене, норми постанов № 118 та № 168 неможливо застосувати в частині проведення індексації саме в межах максимального розміру пенсій військовослужбовців, оскільки жодним спеціальним законом таких обмежень на сьогодні не встановлено.

Окрім того, фактично індексація пенсії позивача не відбулася, оскільки обмеженням максимальним розміром знівельовано формально здійснену в перерахунку пенсії індексацію.

З огляду на зазначене колегія суддів вважає, що суд вірно встановив протиправність дій відповідача щодо обмеження пенсії максимальним розміром при здійсненні її перерахунку з 01 квітня 2019 року, 01 березня 2022 року та з 01 березня 2023 року, а також встановив наявність правових підстав для визнання таких дій протиправними та зобов`язання відповідача здійснити перерахунок та виплату пенсії позивачу, починаючи з 01 квітня 2019 року, з 01 березня 2022 року та 01 березня 2023 року, з урахуванням індексації, установленої згідно з постановою № 118 та згідно з постановою № 185, без обмеження пенсії максимальним розміром, з урахуванням раніше виплачених сум.

Щодо позовних вимог в частині зобов`язання відповідача здійснити перерахунок пенсії позивача на підставі довідки від 16 вересня 2021 року № 9839.

Вказане питання вже було предметом судового розгляду та за наслідками розгляду справи по суті Окружним адміністративним судом міста Києва ухвалено відповідне рішення від 20 вересня 2022 року у справі № 640/32442/21, яким, як вже зазначалось судом, зобов`язано Головне управління Пенсійного фонду України в м. Києві здійснити відповідний перерахунок пенсії.

Статтею 19 Конституції України передбачено, що органи державної влади та органи місцевого самоврядування, їх посадові особи зобов`язані діяти лише на підставі, в межах повноважень та у спосіб, що передбачені Конституцією та законами України.

За таких обставин, колегія суддів приходить до висновку, що рішення суду першої інстанції є законним, підстави для його скасування відсутні, так як суд, всебічно перевіривши обставини справи, вирішив справу у відповідності з нормами матеріального та процесуального права, що підлягають застосуванню до даних правовідносин.

При цьому судовою колегією враховується, що згідно п. 41 висновку № 11 (2008) Консультативної ради європейських суддів до уваги Комітету Міністрів Ради Європи щодо якості судових рішень обов`язок суддів наводити підстави для своїх рішень не означає необхідності відповідати на кожен аргумент захисту на підтримку кожної підстави захисту. Обсяг цього обов`язку може змінюватися залежно від характеру рішення. Згідно з практикою Європейського суду з прав людини очікуваний обсяг обґрунтування залежить від різних доводів, що їх може наводити кожна зі сторін, а також від різних правових положень, звичаїв та доктринальних принципів, а крім того, ще й від різних практик підготовки та представлення рішень у різних країнах. З тим, щоб дотриматися принципу справедливого суду, обґрунтування рішення повинно засвідчити, що суддя справді дослідив усі основні питання, винесені на його розгляд.

Відповідно до ст. 242 Кодексу адміністративного судочинства України рішення суду повинно ґрунтуватися на засадах верховенства права, бути законним і обґрунтованим. Законним є рішення, ухвалене судом відповідно до норм матеріального права при дотриманні норм процесуального права. Обґрунтованим є рішення, ухвалене судом на підставі повно і всебічно з`ясованих обставин в адміністративній справі, підтверджених тими доказами, які були досліджені в судовому засіданні, з наданням оцінки всім аргументам учасників справи.

Доводи апеляційної скарги не спростовують висновків суду першої інстанції, а тому не можуть бути підставою для скасування рішення Київського окружного адміністративного суду від 05 листопада 2025 року.

Згідно з п. 1 ч. 1 ст. 315 КАС України за наслідками розгляду апеляційної скарги на судове рішення суду першої інстанції суд апеляційної інстанції має право залишити апеляційну скаргу без задоволення, а судове рішення - без змін.

Відповідно до ст. 316 КАС України суд апеляційної інстанції залишає апеляційну скаргу без задоволення, а рішення або ухвалу суду - без змін, якщо визнає, що суд першої інстанції правильно встановив обставини справи та ухвалив судове рішення з додержанням норм матеріального і процесуального права.

За таких підстав апеляційна скарга підлягає залишенню без задоволення, а рішення суду першої інстанції - без змін.

Керуючись ст. ст. 241, 242, 243, 308, 311, 315, 316, 321, 322, 325, 329 КАС України, колегія суддів,-

П О С Т А Н О В И Л А:

Апеляційну скаргу Головного управління Пенсійного фонду України в м. Києві залишити без задоволення, а рішення Київського окружного адміністративного суду від 05 листопада 2025 року - без змін.

Постанова суду апеляційної інстанції набирає законної сили з дати її ухвалення та може бути оскаржена в касаційному порядку до Верховного Суду у строк, визначений ст. 329 КАС України.

Суддя-доповідач: Бужак Н.П.

Судді: Кобаль М.І.

Файдюк В.В.