Рішення № 141376257 у справі № 505/1762/26 від 05.11.2026

Справа № 505/1762/26

Провадження № 2/505/3292/2026

ЗАОЧНЕ РІШЕННЯ

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

05 листопада 2026 року місто Подільськ

Подільський міськрайонний суд Одеської області в складі:

головуючого судді Білоуса В.М.

секретаря судового засідання Негрескул Д.О.

розглянувши у відкритому судовому засіданні в залі суду в м. Подільськ Одеської області, справу за позовною заявою Товариства з обмеженою відповідальністю «Фінансова компанія «Кредит-Капітал» до ОСОБА_1 про стягнення заборгованості за кредитним договором,-

В С Т А Н О В И В:

Позивач Товариство з обмеженою відповідальністю «Фінансова компанія «Креди- Капітал» звернулося в суд із позовною заявою до ОСОБА_1 про стягнення заборгованості за кредитним договором в сумі 23164,00 грн. посилаючись на те, що 15 листопада 2019 року між ТОВ «Мілоан» та відповідачем було укладено Договір про споживчий кредит №8928043, відповідно до умов якого відповідачу було надано кредит в сумі 8000,00 грн. на умовах визначених кредитним договором, а споживач зобов`язався одержати та повернути кошти кредиту, сплатити проценти за користування ним та виконати інші обов`язки, передбачені Договором. Кредитний договір укладений відповідно до вимог чинного законодавства в електронній формі. Товариство свої зобов`язання за кредитним договором виконало в повному обсязі, а саме надало відповідачу грошові кошти в обсязі та у строк визначений умовами кредитного договору. Станом на дату подання позову заборгованість відповідача перед позивачем становить 23164,00 грн., а саме: заборгованість за тілом кредиту 7200,00 грн.; заборгованість за процентами 11004,00 грн., заборгованість за комісією за видачу кредиту 960,00 грн., заборгованість по штрафам/пені становить 4000,00 грн. У подальшому, 27 березня 2020 року ТОВ «Мілоан» та ТОВ «Фінансова Компанія «Кредит-Капітал» уклали Договір відступлення прав вимоги №49-МЛ від 27.03.2020 року, відповідно до умов якого ТОВ «Фінансова Компанія «Кредит-Капітал» набуло статусу нового кредитора та отримало право грошової вимоги по відношенню до осіб, які є боржниками ТОВ «Мілоан», включно і до відповідача за кредитним договором №8928043 від 15 листопада 2019 року. Просить суд стягнути з відповідача на користь позивача заборгованість за кредитним договором №8928043 в розмірі 23164,00 грн., судові витрати у розмірі по сплаті судового збору в сумі 2662,40 грн. та витрати на професійну правничу допомогу у розмірі 8000,00 грн.

Представник позивача «Фінансова компанія «Кредит-Капітал» у судове засідання не з`явився, однак у матеріалах справи наявна заява, згідно якої просить суд розглянути справу без участі представника позивача та задовольнити позовні вимоги у повному обсязі. Проти винесення заочного рішення не заперечують.

Відповідач ОСОБА_1 у судове засідання не з`явилась, причини неявки суду не повідомила, хоча про день, час та місце розгляду справи була повідомлена судом належним чином. Відзив на позов не надала, а тому виходячи з вимог статті 280 ЦПК України суд визнає причину неявки позивача поважною та знаходить можливим ухвалити заочне рішення на підставі наявних у справі доказів, проти чого не заперечував позивач.

Дослідивши матеріали справи, суд дійшов висновку, що позовні вимоги підлягають задоволенню частково.

Судом встановлено, що 15 листопада 2019 року між ТОВ «Мілоан» та відповідачем ОСОБА_1 було укладено Договір про споживчий кредит №8928043.

Згідно довідки про ідентифікацію ТОВ «Мілоан» позичальником ОСОБА_1 договір №8928043 від 15.11.2019 року підписано електронним підписом з використанням одноразового ідентифікатора «w95599».

Відповідно до умов Договору №8928043 від 15.11.2019 року сума кредиту складає 8000,00 гривень, строк кредиту 30 днів. Дата остаточного погашення заборгованості 15.12.2019 року.

Відповідно до п. 2.1. Договору №8928043 від 15.11.2019 року, кредитні кошти надаються Позичальнику шляхом переказу на картковий рахунок.

Згідно п. 1.5., 1.5.2. Договору №8928043 від 15.11.2019 року, проценти за користування кредитом 3600,00 грн., які нараховуються за ставкою 1,50 % від фактичного залишку кредиту за кожен день строку користуванням кредитом. Тип процентної ставки фіксована.

Переказ коштів, виданих в рамках кредитного договору здійснено шляхом перерахування на банківську картку № НОМЕР_1 , що підтверджується платіжним дорученням 3405130 від 15.11.2019 року.

Відповідно до виписки з особового рахунка за кредитним договором №8928043 від 15.11.2019 року заборгованість відповідача ОСОБА_1 становить 23164,00 грн., з яких: заборгованість за тілом кредиту 7200,00 грн., залишок по процентам 11004,00 грн., залишок по комісії 960,00 грн., заборгованість по штрафам/пені становить 4000,00 грн.

27 березня 2020 року ТОВ «Мілоан» та ТОВ «Фінансова Компанія «Кредит -Капітал» уклали Договір відступлення прав вимоги №49-МЛ, відповідно до умов якого ТОВ «Фінансова Компанія «Кредит-Капітал» набуло статусу нового кредитора та отримало право грошової вимоги по відношенню до осіб, які є боржниками ТОВ «Мілоан», включно і до ОСОБА_1 за кредитним договором №8928043 від 15.11.2019 року.

Відповідно до витягу з реєстру боржників до договору відступлення прав вимоги №49-МЛ від 27.03.2020 року сума заборгованості ОСОБА_1 склала 23164,00 грн., з яких: заборгованість за тілом кредиту 7200,00 грн., залишок по процентам 11004,00 грн., залишок по комісії 960,00 грн., заборгованість по штрафам/пені становить 4000,00 грн.

Щодо ідентифікації особи відповідача суд зазначає, що позивач при зверненні до суду визначив відповідача як ОСОБА_2 . Разом із тим, відповідно до відповіді з Єдиного державного демографічного реєстру №5188/22098 від 27.05.2026 встановлено, що ОСОБА_2 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , станом на дату надання відповіді має прізвище та ім`я ОСОБА_1 .

Враховуючи збіг ідентифікаційних даних особи, зокрема дати народження, суд доходить висновку, що ОСОБА_2 , зазначена у кредитному договорі та позовній заяві, і ОСОБА_1 є однією і тією ж фізичною особою. Відтак розгляд справи здійснюється щодо відповідача ОСОБА_1 .

Відповідно до ст. 1054 ЦК України за кредитним договором банк або інша фінансова установа (кредитор) зобов`язана надати грошові кошти (кредит) позичальнику в розмірі і на умовах, передбачених договором, а позичальник зобов`язаний повернути кредит і сплатити відсотки.

Відповідно до ч. 2 ст. 1050 ЦК України, якщо договором встановлений обов`язок позичальника повернути позику частинами (з розстроченням), то в разі прострочення повернення чергової частини позикодавець має право вимагати дострокового повернення частини позики, що залишилася, та сплати процентів, належних йому відповідно до ст.1048 ЦК України.

Відповідно до вимог ст. 526 Цивільного кодексу України зобов`язання має виконуватися належним чином відповідно до умов договору та вимог цього Кодексу, інших актів цивільного законодавства, а за відсутності таких умов та вимог відповідно до звичаїв ділового обороту або інших вимог, що звичайно ставляться. Виконання зобов`язань, реалізація, зміна та припинення певних прав у договірному зобов`язанні можуть бути зумовлені вчиненням або утриманням від вчинення однією із сторін у зобов`язанні певних дій чи настанням інших обставин, передбачених договором, у тому числі обставин, які повністю залежать від волі однієї із сторін.

Згідно з вимогами ст. 546 ЦК України виконання зобов`язання може забезпечуватися неустойкою, порукою, гарантією, заставою, притриманням, завдатком, правом довірчої власності. Договором або законом можуть бути встановлені інші види забезпечення виконання зобов`язання.

Відповідно до статті 612 ЦК України боржник вважається таким, що прострочив, якщо він не приступив до виконання зобов`язання або не виконав його у строк, встановлений договором або законом. Боржник, який прострочив виконання зобов`язання, відповідає перед кредитором за завдані простроченням збитки і за неможливість виконання, що випадково настала після прострочення. Якщо внаслідок прострочення боржника виконання зобов`язання втратило інтерес для кредитора, він може відмовитися від прийняття виконання і вимагати відшкодування збитків. Прострочення боржника не настає, якщо зобов`язання не може бути виконане внаслідок прострочення кредитора.

Частиною 12 статті 11 Закону України «Про електронну комерцію» передбачено, що електронний договір, укладений шляхом обміну електронними повідомленнями, підписаний у порядку, визначеному статтею 12 цього Закону, вважається таким, що за правовими наслідками прирівнюється до договору, укладеного у письмовій формі. Кожний примірник електронного документа з накладеним на нього підписом, визначеним статтею 12 цього Закону, є оригіналом такого документа.

Згідно з вимогами ст. 12 Закону України «Про електронну комерцію», якщо відповідно до акта цивільного законодавства або за домовленістю сторін електронний правочин має бути підписаний сторонами, моментом його підписання є використання: електронного підпису або електронного цифрового підпису відповідно до Закону України «Про електронний цифровий підпис» за умови використання засобу електронного цифрового підпису усіма сторонами електронного правочину; електронного підпису одноразовим ідентифікатором, визначеним цим Законом; аналога власноручного підпису (факсимільного відтворення підпису за допомогою засобів механічного або іншого копіювання, іншого аналога власноручного підпису) за письмовою згодою сторін, у якій мають міститися зразки відповідних аналогів власноручних підписів.

За твердженням позивача, відповідач не виконав свого обов`язку та не повернув наданий йому кредит та не сплатив відсотки і комісію пов`язаною з наданням кредиту в строки, передбачені кредитним договором.

Відповідно до частини 1 статті 81 ЦПК України кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог або заперечень, крім випадків, встановлених цим Кодексом, крім випадків, установлених ст.82 ЦПК України. Належними доказами в розумінні статті 77 ЦПК України є докази, які містять інформацію щодо предмета доказування. Сторони мають право обґрунтовувати належність конкретного доказу для підтвердження їхніх вимог або заперечень.

Стосовно позовних вимог про стягнення комісії за договором №8928043 від 15.11.2019 року у розмірі 960,00 грн., суд зазначає наступне.

У постанові від 13.07.2022 у справі № 363/1834/17 Верховний Суд визначив, що банкам забороняється вимагати від клієнта придбання будь-яких товарів чи послуг від банку або від спорідненої чи пов`язаної особи банку як обов`язкову умову надання банківських послуг (ч. 3 ст. 55 Закону України «Про банки і банківську діяльність»), однією із яких є розміщення залучених у вклади (депозити), у тому числі на поточні рахунки, коштів та банківських металів від свого імені, на власних умовах та на власний ризик (п. 3 ч. 3 ст. 47 Закону України «Про банки і банківську діяльність»), зокрема надання споживчого кредиту. Тому банк не може стягувати з позичальника платежі за дії, які він вчиняє на власну користь (ведення кредитної справи, договору, розрахунок і облік заборгованості за кредитним договором тощо), чи за дії, які позичальник вчиняє на користь банку (наприклад, прийняття платежу від позичальника), чи за дії, що їх вчиняє банк або позичальник з метою встановлення, зміни, припинення правовідносин (укладення кредитного договору, внесення до нього змін тощо). Інакше кажучи, банк неповноважний стягувати з позичальника плату (комісію) за управління кредитом, адже такі дії не становлять банківську послугу, яку замовив позичальник (або супровідну до неї), а є наслідком реалізації прав та обов`язків банку за кредитним договором і відповідають економічним потребам лише самого банку.

Принципи справедливості, добросовісності та розумності є фундаментальними засадами цивільного законодавства та основами зобов`язання (п. 6 ч. 1 ст. 3, ч. 3 ст. 509 ЦК України), спрямованими, зокрема, на реалізацію правовладдя та встановлення меж поведінки у цивільних відносинах. Добросовісність у діях їхнього учасника означає прагнення сумлінно використовувати цивільні права і сумлінно виконувати цивільні обов`язки, у тому числі передбачати можливість завдання своїми діями, бездіяльністю шкоди правам та інтересам інших осіб.

З урахуванням принципів справедливості та добросовісності на позичальника не можна покладати обов`язок сплачувати платежі за послугу, яку вчиняє банк з метою встановлення, зміни правовідносин, а саме: укладення кредитного договору, внесення змін до нього.

Враховуючи вище викладене, позовні вимоги в частині стягнення комісії за договором №8928043 від 15.11.2019 року у розмірі 960,00 грн., задоволенню не підлягають.

Щодо позовних вимог про стягнення з відповідача заборгованості по штрафам відповідно до ст.625 ЦКУ, то суд приходить до наступних висновків.

Зі змісту позову та матеріалів справи вбачається, що позивач просить стягнути з відповідача штраф у розмірі 4000,00 грн.

Законом України «Про внесення змін до Податкового кодексу України та інших законодавчих актів України щодо дії норм на період дії воєнного стану» від 15 березня 2022 року №2120-IX (набрав чинності 17 березня 2022 року) розділ «Прикінцеві та перехідні положення» Цивільного кодексу України доповнено пунктом 18 такого змісту: «У період дії в Україні воєнного, надзвичайного стану та у тридцятиденний строк після його припинення або скасування у разі прострочення позичальником виконання грошового зобов`язання за договором, відповідно до якого позичальнику було надано кредит (позику) банком або іншим кредитодавцем (позикодавцем), позичальник звільняється від відповідальності, визначеної ст.625 цього Кодексу, а також від обов`язку сплати на користь кредитодавця (позикодавця) неустойки (штрафу, пені) за таке прострочення. Установити, що неустойка (штраф, пеня) та інші платежі, сплата яких передбачена відповідними договорами, нараховані включно з 24 лютого 2022 року за прострочення виконання (невиконання, часткове виконання) за такими договорами, підлягають списанню кредитодавцем (позикодавцем)».

Відтак, нарахування штрафу не підлягає стягненню з відповідача.

Щодо стягнення відсотків за договором №8928043 від 15.11.2019 року, суд зазначає наступне.

Позивачем надано розрахунок заборгованості за кредитним договором, складений первісним кредитором, відповідно до якого у період щоденно у період з 16.11.2019 до 15.12.2019 нараховувались проценти в розмірі від 120,00 грн. (1,5 %) та з 16.12.2019 до 07.03.2020 зі ставкою 1,5 % та 2 % в день.

Згідно розрахунку заборгованості відповідачем у справі здійснено часткову сплату коштів на виконання зобов`язання: 23.12.2019 сплачено 800,00 грн. та зараховано у сплату комісії, сплачено 800,00 грн. та зараховано у сплату тіла кредиту, сплачено 1656,00 грн. та зараховано у сплату процентів по кредиту. Всього відповідачем сплачено 3256,00 грн.

Договір містить умови пролонгації строку дії договору (п. 2.3. договору) - умовою продовження строку дії договору передбачено активні дії позичальника, разом з тим, позивач не посилається у позовній заяві на обставини продовження строку дії договору.

Оцінюючи заявлені позовні вимоги в частині стягнення процентів за користування кредитом, суд виходить з того, що відповідно до умов договору про споживчий кредит №8928043 від 15.11.2019 строк кредитування становив 30 днів - з 15.11.2019 по 15.12.2019. Саме в межах цього строку позичальник мав можливість правомірно користуватися наданими кредитними коштами, що відповідає правовій природі процентів як плати за користування кредитом.

Позивачем не надано належних та допустимих доказів, які б підтверджували продовження строку дії кредитного договору, зокрема шляхом пролонгації, що відповідно до умов договору вимагало вчинення позичальником активних дій. Посилання на факт нарахування процентів після 15.12.2019 не підтверджує існування правових підстав для такого нарахування, оскільки саме по собі здійснення кредитодавцем розрахунку не свідчить про зміну строку дії зобов`язання.

Судом застосовано процентну ставку 1,5 % в день, передбачену п. 1.6., відповідно до положень п. 2.2.3. кредитного договору, згідно якого проценти нараховуються за стандартною (базовою) ставкою, визначеною пунктом 1.6 кредитного договору.

Таким чином, суд доходить висновку, що підлягають стягненню проценти за користування кредитом лише за період з 15.11.2019 по 15.12.2019, тобто за 30 днів, у розмірі, визначеному умовами договору та підтвердженому наданим розрахунком, зі ставкою 1,5 % в день, та становлять 3600,00 грн. (8000,00 грн. х 1,5 % х 30 днів)

Відповідач здійснила часткове повернення коштів на загальну суму 3256,00 грн.

Згідно з вимогами ст. 534 ЦК України, у разі недостатності суми проведеного платежу для виконання грошового зобов`язання у повному обсязі, ця сума погашає вимоги кредитора у такій черговості, якщо інше не встановлено договором або законом: у першу чергу відшкодовуються витрати кредитора, пов`язані з одержанням виконання, у другу чергу сплачуються проценти і неустойка, у третю чергу сплачується основна сума боргу.

Наданий позивачем розрахунок заборгованості в частині процентів не приймається судом як належний доказ розміру боргу, оскільки він ґрунтується на нарахуванні процентів після закінчення строку кредитування, що суперечить правовій позиції Великої Палати Верховного Суду.

Суд не враховує зарахування частини сплачених відповідачем коштів у рахунок комісії, оскільки позивачем не доведено факту продовження строку кредитування в порядку та на умовах, передбачених договором.

Оскільки умови договору щодо іншої черговості погашення заборгованості суду не надані, суд застосовує загальну черговість, передбачену ст. 534 ЦК України.

Відтак сплачена відповідачем сума 3256,00 грн. підлягає зарахуванню відповідно до черговості, встановленої ст. 534 ЦК України, а саме: у рахунок сплати процентів за користування кредитом, а після їх погашення - у рахунок погашення основної суми боргу (тіла кредиту).

Таким чином, сплачена відповідачем сума 3256,00 грн. частково погашає проценти за користування кредитом, а тому з відповідача підлягає до стягнення заборгованість за процентами у розмірі 344,00 грн. (3600,00 грн. - 3256,00 грн.)

З урахуванням викладеного, суд доходить висновку, що з відповідача підлягає стягненню заборгованість за кредитним договором у частині: 8000,00 грн. - заборгованості за тілом кредиту, 344,00 грн. - проценти за користування кредитом.

Отже, суд, з`ясувавши фактичні обставини у справі, на які позивач посилається як на підставу своїх вимог, дослідивши та оцінивши докази у справі, проаналізувавши норми матеріального та процесуального права, які регулюють спірні правовідносини, вважає за необхідне задовольнити позовні вимоги на загальну суму 8344,00 грн., в тому числі 8000,00 грн. - заборгованість за тілом кредиту та 344,00 грн. - проценти за користування кредитом.

У задоволенні решти позовних вимог про стягнення процентів, нарахованих поза межами строку дії договору, суд відмовляє через їх безпідставність. Судом встановлено, що позивач не надав доказів пролонгації кредиту, не послався на обставини, які визначали кредитний договір продовженим, а право кредитодавця нараховувати передбачені договором проценти за статтею 1048 ЦК України припиняється зі спливом визначеного договором строку кредитування, оскільки після цього моменту позичальник уже не має права на правомірне користування коштами.

Відповідно до ч. 1 ст. 133 ЦПК України судові витрати складаються з судового збору та витрат, пов`язаних з розглядом справи.

Частини 1, 2 ст. 141 ЦПК України визначають, що судовий збір покладається на сторони пропорційно розміру задоволених позовних вимог, інші судові витрати, пов`язані з розглядом справи, покладаються у разі задоволення позову - на відповідача, у разі відмови в позові - на позивача, у разі часткового задоволення позову - на обидві сторони пропорційно розміру задоволених позовних вимог.

Відповідно до ч. 8 ст. 141 розмір витрат, які сторона сплатила або має сплатити у зв`язку з розглядом справи, встановлюється судом на підставі поданих сторонами доказів (договорів, рахунків тощо). Такі докази подаються до закінчення судових дебатів у справі або протягом п`яти днів після ухвалення рішення суду за умови, що до закінчення судових дебатів у справі сторона зробила про це відповідну заяву. У разі неподання відповідних доказів протягом встановленого строку така заява залишається без розгляду.

При поданні позовної заяви до суду ТОВ «ФК «Кредит-капітал» сплачено судовий збір у розмірі 2662,40 грн.

Оскільки позов задоволено частково, з відповідача на користь позивача підлягає до стягнення судовий збір у розмірі пропорційному до задоволених позовних вимог в сумі 959,00 грн (2662,40 грн. х (8344,00 грн. / 23164,00 грн.)).

Разом із позовною заявою позивачем заявлено клопотання про відшкодування понесених витрат на правову допомогу у загальному розмірі 8 000,00 грн.

У п. 1 ч. 3 ст. 133 ЦПК України передбачено, що витрати на професійну правничу допомогу відносяться до витрат, пов`язаних з розглядом справи.

За нормами частини 8 статті 141 ЦПК України розмір витрат, які сторона сплатила або має сплатити у зв`язку з розглядом справи, встановлюється судом на підставі поданих сторонами доказів (договорів, рахунків тощо).

Такі докази подаються до закінчення судових дебатів у справі або протягом п`яти днів після ухвалення рішення суду за умови, що до закінчення судових дебатів у справі сторона зробила про це відповідну заяву.

Частинами 1,2 статті 137 ЦПК України передбачено, що витрати, пов`язані з правничою допомогою адвоката, несуть сторони, крім випадків надання правничої допомоги за рахунок держави.

Частинами 3-5 ст.137 ЦПК України передбачено, що для визначення розміру витрат на правничу допомогу з метою розподілу судових витрат учасник справи подає детальний опис робіт (наданих послуг), виконаних адвокатом, та здійснених ним витрат, необхідних для надання правничої допомоги.

У постанові Великої Палати Верховного Суду від 27 червня 2018 року у справі №826/1216/16 (провадження № 11-562ас18) зазначено, що склад та розмір витрат, пов`язаних з оплатою правової допомоги, входить до предмета доказування у справі. На підтвердження цих обставин суду повинні бути надані договір про надання правової допомоги (договір доручення, договір про надання юридичних послуг тощо), документи, що свідчать про оплату гонорару та інших витрат, пов`язаних із наданням правової допомоги, оформлені у встановленому законом порядку (квитанція до прибуткового касового ордера, платіжне доручення з відміткою банку або інший банківський документ, касові чеки, посвідчення про відрядження). Зазначені витрати мають бути документально підтверджені та доведені. Відсутність документального підтвердження витрат на правову допомогу, а також розрахунку таких витрат є підставою для відмови у задоволенні вимог про відшкодування таких витрат .

До схожого висновку Верховний Суд дійшов у своїй постанові від 30 вересня 2020 року у справі № 379/1418/18 (провадження № 61-9124св20) та постанові від 15 червня 2022 року у справі № 910/12876/19 (провадження № 12-94гс20).

Отже, витрати на правничу допомогу визначаються сукупністю таких документів: договором про надання правничої допомоги та відповідними доказами щодо обсягу наданих послуг і виконаних робіт та їх вартості, що сплачена або підлягає сплаті відповідною стороною та доказами такої сплати.

Відповідно до ч. 4 ст. 263 ЦПК України при виборі і застосуванні норми права до спірних правовідносин суд враховує висновки щодо застосування відповідних норм права, викладені в постановах Верховного Суду.

Європейський суд з прав людини, присуджуючи судові витрати на підставі статті 41 Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод 1950 року у справі "Схід/Захід Альянс Лімітед" проти України" (заява № 19336/04) зазначив, що заявник має право на компенсацію судових та інших витрат, лише якщо буде доведено, що такі витрати були фактичними і неминучими, а їхній розмір - обґрунтованим (п.268). У рішенні ЄСПЛ від 28 листопада 2002 року "Лавентс проти Латвії" зазначено, що відшкодовуються лише витрати, які мають розумний розмір.

На підтвердження понесених витрат на правову допомогу позивачем надано свідоцтво про право на заняття адвокатською діяльністю адвокатом Усенко М.І., виписку з ЄРДР щодо Адвокатського об`єднання «Апологет», договір про надання правової (правничої) допомоги № 0107 від 01.07.2025, укладений між ТОВ «Фінансова компанія «Кредит-Капітал» та АО «Апологет», акт наданих послуг № Д/24116 від 14.04.2026 на суму 8000,00 грн., детальний опис робіт від 14.04.2026 до акту наданих послуг № Д/24116 від 14.04.2026.

Так, відповідно до детального опису наданих послуг усна консультація тривала 30 хв, ознайомлення із матеріалами кредитної справи 2 год, погодження правової позиції 30 хв, складання позовної заяви 3 год. 30 хв., подання заяви до суду - 1 шт., усього 6 год. 30 хв.

Аналізуючи подані представником позивача документи про сплату витрат на правничу допомогу в частині обґрунтованості розміру, заявленого до сплати, суд виходить з критеріїв реальності адвокатських витрат (встановлення їхньої дійсності та необхідності), а також критерію розумності їхнього розміру з огляду на конкретні обставини справи. Відтак, позивач повинен підтвердити, що витрати були фактичними і неминучими, а їх розмір обґрунтованим.

Оцінюючи предмет позову у цій справ суд дійшов висновку, що наразі існує усталена судова практика щодо стягнення факторами (особами, які набули право вимоги до позичальників) кредиторської заборгованості за договорами споживчого кредиту. Отже предмет позову не вимагає витрачання значної кількості часу для формування позиції позивача, вивчення великої кількості документів та нормативно-правових актів.

Ураховуючи викладене та беручи до уваги обсяг наданих послуг представником, їх складність, наявність усталеної судової практики зі спірного питання, суд уважає, що 4000,00 грн. є пропорційним обсягу та складності наданих послуг, достатнім для відшкодування понесених витрат на правничу допомогу та відповідатиме критеріям розумності та справедливості. Водночас, означена сума відшкодування не буде нести надмірний тягар для відповідача у порівнянні із сумою заборгованості за кредитним договором, що підлягає до стягнення.

Відповідно до п. 1 ч. 1 ст. 141 ЦПК України, інші судові витрати, пов`язані з розглядом справи, у разі задоволення позову покладаються на відповідача.

Відтак, з відповідача на користь позивача слід стягнути судові витрати на надання професійної правничої допомоги у розмірі пропорційному до суми задоволених вимог 4000,00 грн.

Оскільки позов задоволено частково, з відповідача на користь позивача підлягають до стягнення витрати на надання професійної правничої допомоги у розмірі пропорційному до задоволених позовних вимог в сумі 1440,85 грн. (4000,00 грн. х (8344,00 грн. / 23164,00 грн.)).

Керуючись ст.ст.2, 12, 13, 49, 76, 81, 120, 123, 126, 127, 141, 178, 247, 258, 259, 263-265, 278, 280-289 ЦПК України, ст. 207, 526, 546, 626, 628, 634, 638, 1048, 1050, 1054, 1055 ЦК України, суд,-

У Х В А Л И В:

Позовні вимоги Товариства з обмеженою відповідальністю «Фінансова компанія «Кредит-Капітал» до ОСОБА_1 про стягнення заборгованості за кредитним договором - задовольнити частково.

Стягнути з ОСОБА_1 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , РНОКПП НОМЕР_2 , жительки АДРЕСА_1 на користь Товариства з обмеженою відповідальністю «Фінансова компанія «Кредит-Капітал», код ЄДРПОУ 35234236, яке знаходиться за адресою: вул. Смаль-Стоцького, 1, 28 корпус, м. Львів, 79029, заборгованість за Кредитним договором №8928043 від 15 листопада 2019 року у розмірі 8344 (вісім тисяч триста сорок чотири) гривень 00 копійок.

Стягнути з ОСОБА_1 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , РНОКПП НОМЕР_2 , жительки АДРЕСА_1 на користь Товариства з обмеженою відповідальністю «Фінансова компанія «Кредит-Капітал», код ЄДРПОУ 35234236, яке знаходиться за адресою: вул. Смаль-Стоцького, 1, 28 корпус, м. Львів, 79029, витрати по сплаті судового збору в розмірі 959 (дев`ятсот п`ятдесят дев`ять) гривень 00 копійок.

Стягнути з ОСОБА_1 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , РНОКПП НОМЕР_2 , жительки АДРЕСА_1 на користь Товариства з обмеженою відповідальністю «Фінансова компанія «Кредит-Капітал», код ЄДРПОУ 35234236, яке знаходиться за адресою: вул. Смаль-Стоцького, 1, 28 корпус, м. Львів, 79029, витрати на професійну правничу допомогу в розмірі 1440 (одна тисяча чотириста сорок) гривень 85 копійок.

Заочне рішення може бути переглянуте судом, що його ухвалив, за письмовою заявою відповідача.

Заяву про перегляд заочного рішення може бути подано протягом тридцяти днів з дня його проголошення.

У разі залишення заяви про перегляд заочного рішення без задоволення заочне рішення може бути оскаржене відповідачем в загальному порядку, встановленому ЦПК України. У цьому разі строк на апеляційне оскарження починається відраховуватися з дати постановлення ухвали про залишення заяви про перегляд заочного рішення без задоволення.

Позивач має право оскаржити заочне рішення в загальному порядку, встановленому ЦПК України.

Позивач: Товариство з обмеженою відповідальністю «Фінансова компанія «Кредит-Капітал», код ЄДРПОУ 35234236, зареєтроване місце знаходження за адресою: вул. Смаль-Стоцького, 1, 28 корпус, м. Львів, 79029.

Відповідач: ОСОБА_1 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , РНОКПП НОМЕР_2 , зареєстроване місце проживання за адресою: АДРЕСА_1 .

Повне судове рішення складено 05 листопада 2026 року.

Суддя В.М. Білоус