Рішення № 141376604 у справі № 754/8042/26 від 10.11.2026

Номер провадження 2/754/9424/26

Справа №754/8042/26

РІШЕННЯ

Іменем України

10 листопада 2026 року м. Київ

Деснянський районний суд міста Києва у складі головуючої судді Коваленко І.І.

за участю секретаря судового засідання Гуцул Д.Г.

за участю позивача ОСОБА_1

за участю представниці позивача Ковальчук Н.О. (в режимі відеоконференції)

розглянув у відкритому судовому засіданні в залі суду в м. Києві за правилами загального позовного провадження цивільну справу за позовом ОСОБА_1 до Деснянської районної в місті Києві державної адміністрації, співвідповідача: приватного нотаріуса Київського міського нотаріального округу Адаменка Олексія Івановича, третя особа, яка не заявляє самостійних вимог щодо предмета спору, на стороні позивача: приватний нотаріус Київського міського нотаріального округу Мойсюк Зоя Юріївна, про тлумачення змісту заповіту,-

Стислий виклад позицій сторін

22.04.2026 представниця ОСОБА_1 , адвокат Ковальчук Надія Олександрівна, надіслала до Деснянського районного суду міста Києва позовну заяву (надійшла 04.05.2026).

Ухвалою суду від 30.06.2026 залучено до участі у справі як співвідповідача приватного нотаріуса Київського міського нотаріального округу Адаменка Олексія Івановича.

08.07.2026 представниця Позивача подала позовну заяву (уточнену), в якій просила суд:

1) здійснити тлумачення змісту заповіту, складеного 24.09.2019 ОСОБА_2 , посвідченого приватним нотаріусом Київського міського нотаріального округу Адаменком Олексієм Івановичем, зареєстрованого в реєстрі за № 793, а саме розтлумачити зміст фрази "при умові що він буде доглядати пожиттєво за інвалідом 2 групи ОСОБА_3 , ІНФОРМАЦІЯ_1 " у взаємозв`язку з усім змістом заповіту, визнавши, що зазначена фраза визначає обов`язок поведінки ОСОБА_1 доглядати за інвалідом 2 групи ОСОБА_3 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , а не відкладальну обставину, до настання якої ОСОБА_1 не набуває права на спадкування;

2) зобов`язати приватного нотаріуса Київського міського нотаріального округу Адаменка Олексія Івановича внести до Спадкового реєстру прийняте судове рішення про тлумачення заповіту у справі № 754/8042/26.

Позовні вимоги обґрунтовано тим, що 24.09.2019 ОСОБА_2 склала заповіт, посвідчений приватним нотаріусом Київського міського нотаріального округу Адаменком О.І. за реєстровим № 793, відповідно до якого все своє майно заповідала позивачу ОСОБА_1 "при умові що він буде доглядати пожиттєво за інвалідом 2 групи ОСОБА_3 , ІНФОРМАЦІЯ_1 ". ІНФОРМАЦІЯ_2 спадкодавиця ОСОБА_2 померла. Позивач своєчасно звернувся до приватного нотаріуса Київського міського нотаріального округу Мойсюк З.Ю. із заявою про прийняття спадщини, у зв`язку з чим було відкрито спадкову справу № 7/2025. Позивач зазначає, що повністю виконав волю спадкодавця, оскільки постійно проживав разом із недієздатним сином спадкодавиці - ОСОБА_3 , здійснював за ним пожиттєвий догляд та за рішенням Деснянського районного суду м. Києва від 21.05.2021 у справі № 754/5888/21 був призначений його опікуном. ІНФОРМАЦІЯ_3 підопічний ОСОБА_3 помер. 22.01.2026 приватний нотаріус Київського міського нотаріального округу Мойсюк З.Ю. винесла постанову № 06/02-31 про відмову у вчиненні нотаріальної дії у зв`язку з неможливістю з`ясувати волю заповідача після її смерті через неоднакове використання в заповіті понять і термінів цивільного законодавства. Позивач стверджує, що для оформлення спадкових прав виникла необхідність судового тлумачення змісту заповіту відповідно до статей 213, 1256 ЦК України.

29.06.2026 представниця Деснянської районної в місті Києві державної адміністрації, ОСОБА_4 , засобами підсистеми "Електронний суд" подала відзив на позовну заяву, у якому зазначила, що не заперечує проти розгляду справи та ухвалення судового рішення відповідно до вимог закону. При цьому вказала, що Деснянська районна в місті Києві державна адміністрація не є особою, яка претендує на спадкове майно, не має самостійного матеріально-правового інтересу у цьому спорі, не порушувала жодних прав учасників спадкових правовідносин, а питання встановлення дійсної волі заповідача та відповідності вимог закону залишає на розсуд суду.

Співвідповідач приватний нотаріус Київського міського нотаріального округу Адаменко Олексій Іванович відзиву на позовну заяву до суду не надав.

Третя особа, яка не заявляє самостійних вимог щодо предмета спору, на стороні позивача приватний нотаріус Київського міського нотаріального округу Мойсюк Зоя Юріївна 03.06.2026 подала до суду заяву про розгляд справи без її участі.

У судовому засіданні представниця Позивача позовні вимоги підтримала у повному обсязі, просила позов задовольнити та пояснила, що порушення прав Позивача полягає у неможливості реалізації права на оформлення спадкових прав та отримання свідоцтва про право на спадщину за заповітом після померлої ІНФОРМАЦІЯ_2 ОСОБА_2 , а також у створенні перешкод у вільному володінні та користуванні спадковим майном, в якому позивач фактично проживає.

Зокрема, представниця зазначила, що Позивач фактично проживає, володіє та користується майном померлої, проте позбавлений можливості повноцінно здійснювати правомочності власника, оскільки на його звернення Деснянська районна в місті Києві державна адміністрація повідомляє про те, що майно ним взагалі не успадковане та у нього відсутні правовстановлюючі документи на об`єкт нерухомості. Водночас залучення Деснянської районної в місті Києві державної адміністрації як відповідача обумовлено судовою практикою та наявністю ризику оформлення прав на спірне майно органом місцевого самоврядування у майбутньому у разі визнання спадщини відумерлою.

Порушення прав Позивача з боку співвідповідача приватного нотаріуса Адаменка О.І. представниця Позивача обґрунтувала тим, що зазначений нотаріус під час посвідчення заповіту склав його текст із порушенням установленого порядку здійснення нотаріальних дій та використав формулювання («при умові що він буде доглядати пожиттєво за інвалідом 2 групи ОСОБА_3 , ІНФОРМАЦІЯ_1 »), що викликало труднощі у розумінні волі заповідачки після її смерті та позбавило Позивача можливості оформити спадщину в нотаріальному порядку.

Представниця стверджувала, що судове тлумачення змісту заповіту шляхом визнання фрази заповіту обов`язком поведінки, а не відкладальною умовою, із зобов`язанням приватного нотаріуса Адаменка О.І. внести судове рішення до Спадкового реєстру, є необхідним, належним та достатнім способом захисту порушеного права Позивача на оформлення спадщини.

Водночас у судових дебатах представниця Позивача заявила усне клопотання про те, що у разі якщо Суд вважатиме за необхідне, то може вийти за межі позовних вимог та ухвалити таке судове рішення, яким би було повністю відновлене порушене право довірителя на оформлення спадкових прав.

КЛОПОТАННЯ УЧАСНИКІВ СПРАВИ ТА ПРОЦЕСУАЛЬНІ ДІЇ У СПРАВІ

15.05.2026 ухвалою Деснянського районного суду м. Києва відкрито провадження у справі за правилами загального позовного провадження, залучено до участі у справі третю особу - приватного нотаріуса Київського міського нотаріального округу Мойсюк Зою Юріївну та призначено підготовче судове засідання на 17.06.2026.

11.06.2026 представниця Позивача подала клопотання про відкладення розгляду справи у зв`язку із зайнятістю в інших судових процесах.

29.06.2026 від відповідача Деснянської районної в місті Києві державної адміністрації через підсистему "Електронний суд" надійшов відзив на позовну заяву.

29.06.2026 представниця Позивача подала клопотання про залучення до участі у справі співвідповідача - приватного нотаріуса Київського міського нотаріального округу Адаменка Олексія Івановича.

30.06.2026 ухвалою Деснянського районного суду м. Києва задоволено клопотання представниці Позивача, залучено до участі у справі як співвідповідача приватного нотаріуса Київського міського нотаріального округу Адаменка Олексія Івановича та відкладено підготовче судове засідання на 08.09.2026.

08.07.2026 представниця Позивача подала поштовим зв`язком клопотання про прийняття до розгляду уточненої позовної заяви разом із позовною заявою (уточненою).

08.09.2026 у підготовчому судовому засіданні судом оголошено перерву до 24.09.2026 для надання доказів направлення копії клопотання та уточненої заяви відповідачу.

24.09.2026 позивач ОСОБА_1 та його представниця подали до суду спільну заяву про розгляд справи за їхньої відсутності, зазначивши, що позовні вимоги підтримують у повному обсязі.

24.09.2026 ухвалою Деснянського районного суду м. Києва (постановлено без оформлення окремого документа з занесенням до протоколу) закрито підготовче провадження у справі та призначено справу до судового розгляду по суті на 10.11.2026.

УСТАНОВЛЕНІ СУДОМ ОБСТАВИНИ

01.09.2006 Деснянський районний суд м. Києва у цивільній справі №2а-111/2006р ухвалив рішення, яким визнав ОСОБА_3 , ІНФОРМАЦІЯ_4 - недієздатним. Це рішення набрало законної сили 12.09.2006.

08.12.2006 Деснянський районний суд м. Києва у цивільній справі №2о-313/2006р ухвалив рішення, яким встановив опіку над недієздатним ОСОБА_3 , ІНФОРМАЦІЯ_4 , який мешкає в АДРЕСА_1 та призначив опікуна - ОСОБА_2 , 1950 року народження. Це рішення набрало законної сили 19.12.2006.

24.09.2019 ОСОБА_2 склала заповіт, посвідчений приватним нотаріусом Київського міського нотаріального округу Адаменком О.І., зареєстрований у реєстрі за № 793, викладений на бланку нотаріальних документів серії НОА № 449721, що підтверджується копією заповіту від 24.09.2019 та витягом про реєстрацію в Спадковому реєстрі № 57661563 від 24.09.2019.

Відповідно до тексту вказаного заповіту ОСОБА_2 зробила таке розпорядження: "Все моє майно, де б воно не знаходилось та з чого б воно не складалося і взагалі все те, що буде належати мені на день смерті і на що я за законом матиму право, заповідаю: ОСОБА_1 , ІНФОРМАЦІЯ_5 , при умові що він буде доглядати пожиттєво за інвалідом 2 групи ОСОБА_3 , ІНФОРМАЦІЯ_1 ".

21.05.2021 Деснянський районний суд м. Києва у цивільній справі № 754/5888/21, ухвалив рішення, яким призначив опікуном недієздатного ОСОБА_3 , ІНФОРМАЦІЯ_4 , зареєстрованого за адресою: АДРЕСА_1 , ОСОБА_1 , ІНФОРМАЦІЯ_6 , який зареєстрований за адресою: АДРЕСА_1 . Це рішення набрало законної сили 22.06.2021.

ІНФОРМАЦІЯ_2 ОСОБА_2 померла в м. Києві, що підтверджується свідоцтвом про смерть серії НОМЕР_1 від 02.06.2025, виданим Київським відділом державної реєстрації смерті Центрального міжрегіонального управління Міністерства юстиції (м. Київ).

01.10.2025 ОСОБА_1 звернувся до приватного нотаріуса Київського міського нотаріального округу Мойсюк З.Ю. із заявою про прийняття спадщини за заповітом після смерті ОСОБА_2 , у зв`язку з чим нотаріусом заведено спадкову справу № 7/2025 (номер у Спадковому реєстрі 74667729).

ІНФОРМАЦІЯ_3 підопічний ОСОБА_3 помер у віці 49 років, що підтверджується свідоцтвом про смерть серії НОМЕР_2 від 10.11.2025, виданим Київським відділом державної реєстрації смерті Київського міжрегіонального управління Міністерства юстиції (м. Київ).

22.01.2026 позивач ОСОБА_1 звернувся до приватного нотаріуса Київського міського нотаріального округу Мойсюк З.Ю. із заявою про видачу свідоцтва про право на спадщину за заповітом.

Постановою приватного нотаріуса Київського міського нотаріального округу Мойсюк З.Ю. № 06/02-31 від 22.01.2026 відмовлено ОСОБА_1 у вчиненні нотаріальної дії - видачі свідоцтва про право на спадщину за заповітом після померлої ІНФОРМАЦІЯ_2 ОСОБА_2 у зв`язку з неможливістю з`ясувати волю заповідача після її смерті.

Обґрунтовуючи постанову про відмову, приватний нотаріус зазначила, що до заяви про видачу свідоцтва про право на спадщину за заповітом від 24.09.2019 за реєстровим № 793 заявник надав: 1) оригінал заповіту на бланку серії НОА № 449721; 2) копію рішення Деснянського районного суду м. Києва від 01.09.2006 у справі № 2о-111 2006 про визнання ОСОБА_3 недієздатним (набрало законної сили 12.09.2006); 3) копію рішення Деснянського районного суду м. Києва від 21.05.2021 у справі № 754/5888/21 про призначення ОСОБА_1 опікуном над недієздатним ОСОБА_3 (набрало законної сили 22.06.2021); 4) пенсійне посвідчення серії НОМЕР_3 від 03.08.2005 на ім`я ОСОБА_3 ; 5) свідоцтво про народження ОСОБА_3 серії НОМЕР_4 ; 6) свідоцтво про смерть ОСОБА_3 серії НОМЕР_2 від 10.11.2025; 7) довідку про причину смерті форми 106/о № 1260 від 10.11.2025.

Нотаріус з посиланням на пункт 2 та підпункт 5.1 пункту 5 глави 10 розділу ІІ Порядку вчинення нотаріальних дій нотаріусами України, затвердженого наказом Міністерства юстиції України від 22.02.2012 № 296/5, указала, що заповіт має бути складений так, щоб розпорядження заповідача не викликало незрозумілостей чи суперечок після відкриття спадщини, а при оформленні спадщини за заповітом нотаріус зобов`язаний надати правову оцінку заповіту.

Одночасно нотаріус навела положення статті 1256 ЦК України щодо тлумачення заповіту самими спадкоємцями або судом у разі спору між ними за правилами статті 213 ЦК України, а також обмеження щодо правочинів між опікуном та підопічним.

На підставі аналізу наданих документів приватний нотаріус дійшла висновку, що з`ясування волі заповідачки ОСОБА_2 щодо розпорядження, викладеного у заповіті від 24.09.2019 за реєстровим № 793, стосовно долі спадщини ("при умові що він буде доглядати пожиттєво за інвалідом 2 групи ОСОБА_3 , ІНФОРМАЦІЯ_1 "), викликає незрозумілості, які зумовлені неоднаковим використанням у заповіті понять і термінів, загальноприйнятих у сфері речових, зобов`язальних та спадкових відносин. Вказані обставини ускладнюють розуміння волі заповідачки, не дозволяють нотаріусу встановити безспірність вчинення нотаріальної дії та потребують з`ясування волі заповідача після її смерті, у зв`язку з чим у вчиненні нотаріальної дії відмовлено на підставі статті 46-1, пункту 9 частини першої статті 49 та статті 69 Закону України "Про нотаріат".

З матеріалів справи та змісту спадкової справи встановлено, що інших спадкоємців, які б звернулися із заявами про прийняття спадщини чи про відмову від неї після смерті ОСОБА_2 , немає. Позивач є єдиною особою, зазначеною у заповіті, та єдиним спадкоємцем, який претендує на спадкове майно.

МОТИВИ СУДУ ТА ЗАСТОСОВАНІ НОРМИ ПРАВА

Під час ухвалення рішення суд відповідно до частини першої статті 264 ЦПК України вирішує, зокрема, такі питання: 1) чи мали місце обставини (факти), якими обґрунтовувалися вимоги та заперечення, та якими доказами вони підтверджуються; 2) чи є інші фактичні дані, які мають значення для вирішення справи, та докази на їх підтвердження; 3) які правовідносини сторін випливають із встановлених обставин; 4) яка правова норма підлягає застосуванню до цих правовідносин; 5) чи слід позов задовольнити або в позові відмовити.

У мотивувальній частині рішення зазначаються: 1) фактичні обставини, встановлені судом, та зміст спірних правовідносин, з посиланням на докази, на підставі яких встановлені відповідні обставини; 2) докази, відхилені судом, та мотиви їх відхилення; 3) мотивована оцінка кожного аргументу, наведеного учасниками справи, щодо наявності чи відсутності підстав для задоволення позову, крім випадку, якщо аргумент очевидно не відноситься до предмета спору, є явно необґрунтованим або неприйнятним з огляду на законодавство чи усталену судову практику; 4) чи були і ким порушені, не визнані або оспорені права, свободи чи інтереси, за захистом яких мало місце звернення до суду; 5) норми права, які застосував суд, та мотиви їх застосування; 6) норми права, на які посилалися сторони, які суд не застосував, та мотиви їх незастосування (частина четверта статті 265 ЦПК України).

Кожна особа має право в порядку, встановленому цим Кодексом, звернутися до суду за захистом своїх порушених, невизнаних або оспорюваних прав, свобод чи законних інтересів (частина перша статті 4 ЦПК України).

Кожна особа має право на захист свого цивільного права у разі його порушення, невизнання або оспорювання (частина перша статті 15 ЦК України).

Кожна особа має право звернутися до суду за захистом свого особистого немайнового або майнового права та інтересу (частина перша статті 16 ЦК України).

З урахуванням цього правом на звернення до суду за захистом наділена особа в разі порушення, невизнання або оспорювання саме її прав, свобод чи інтересів, а також у разі звернення до суду органів і осіб, уповноважених захищати права, свободи та інтереси інших осіб або державні та суспільні інтереси. Суд повинен встановити, чи були порушені, не визнані або оспорені права, свободи чи інтереси особи, і залежно від встановленого вирішити питання про задоволення позовних вимог або про відмову в їх задоволенні (постанова Верховного Суду від 27.10.2025 у справі № 369/5090/23 (провадження № 61-11289св25)).

Застосування конкретного способу цивільно-правового захисту зумовлене характером правопорушення, специфікою захищуваного права та змістом спірних правовідносин. Спосіб захисту має бути ефективним, тобто таким, що безпосередньо забезпечує поновлення порушеного права без необхідності повторного звернення до суду (пункт 58 постанови Великої Палати Верховного Суду від 02.02.2021 у справі № 925/642/19 (провадження № 12-52гс20)).

Судовий захист повинен мати практичне значення і приводити до реальних правових наслідків. Обрання способу захисту, який сам по собі не поновлює порушеного чи невизнаного права, свідчить про неналежність такого способу та є самостійною підставою для відмови в задоволенні позову (пункт 91 постанови Великої Палати Верховного Суду від 29.09.2020 у справі № 378/596/16-ц (провадження № 14-54цс20), пункт 50 постанови Великої Палати Верховного Суду від 22.09.2020 у справі № 910/3009/18 (провадження № 12-204гс19)).

У спірних правовідносинах ОСОБА_1 обрав спосіб захисту у виді тлумачення судом змісту заповіту та зобов`язання нотаріуса внести судове рішення до Спадкового реєстру.

Спадкуванням є перехід прав та обов`язків (спадщини) від фізичної особи, яка померла (спадкодавця), до інших осіб (спадкоємців) (частина перша статті 1216 ЦК України).

Заповітом є особисте розпорядження фізичної особи на випадок своєї смерті (стаття 1233 ЦК України).

Заповідач може зобов`язати спадкоємця до вчинення певних дій немайнового характеру, зокрема щодо розпорядження особистими паперами, визначення місця і форми здійснення ритуалу поховання (частина перша статті 1240 ЦК України).

Заповідач може зобов`язати спадкоємця до вчинення певних дій, спрямованих на досягнення суспільно корисної мети (частина друга статті 1240 ЦК України).

Заповідач може обумовити виникнення права на спадкування у особи, яка призначена у заповіті, наявністю певної умови, як пов`язаної, так і не пов`язаної з її поведінкою (наявність інших спадкоємців, проживання у певному місці, народження дитини, здобуття освіти тощо). Умова, визначена у заповіті, має існувати на час відкриття спадщини. Умова, визначена у заповіті, є нікчемною, якщо вона суперечить закону або моральним засадам суспільства. Особа, призначена у заповіті, не має права вимагати визнання умови недійсною на тій підставі, що вона не знала про неї, або якщо настання умови від неї не залежало (стаття 1242 ЦК України).

Отже, цивільне законодавство розмежовує юридичну природу заповіту з умовою (стаття 1242 ЦК України), де виникнення права на спадкування пов`язане з певною подією чи дією як відкладальною обставиною, та покладення на спадкоємця обов`язків немайнового характеру (частина перша статті 1240 ЦК України), які не зумовлюють перехід прав на спадщину, а виступають супутнім обтяженням особи, яка набула статусу спадкоємця.

Тлумачення заповіту може бути здійснене після відкриття спадщини самими спадкоємцями (частина перша статті 1256 ЦК України).

У разі спору між спадкоємцями тлумачення заповіту здійснюється судом відповідно до статті 213 цього Кодексу (частина друга статті 1256 ЦК України).

Згідно статті 1256 ЦК України тлумачення заповіту може бути здійснене після відкриття спадщини самими спадкоємцями. У разі спору між спадкоємцями, тлумачення заповіту здійснюється судом відповідно до статті 213 ЦК України. Виходячи зі змісту вказаних норм, суд може ухвалити рішення про тлумачення заповіту лише при розгляді юридичного спору між сторонами. Тлумачення заповіту судом не повинно змінювати волі заповідача, тобто підміняти собою сам заповіт. Суд не може брати на себе права власника щодо розпоряджання його майном на випадок смерті. Тлумачення заповіту є лише інструментом з`ясування волі заповідача після його смерті. Суд, здійснюючи тлумачення заповіту, не повинен виходити за межі цього процесу та змінювати (доповнювати) зміст заповіту, що може спотворити волю заповідача. Неточне відтворення у заповіті власної волі заповідача щодо долі спадщини може бути зумовлене неоднаковим використанням у ньому слів, понять та термінів, які є загальноприйнятими у сфері речових, зобов`язальних, спадкових відносин тощо. Цьому також можуть сприяти й певні неузгодженості між змістом окремих частин заповіту і змістом заповіту у цілому, що ускладнюють розуміння волі заповідача щодо долі спадщини. При тлумаченні змісту правочину береться до уваги однакове для всього змісту правочину значення слів і понять, а також загальноприйняте у відповідній сфері відносин значення термінів. Якщо буквальне значення слів і понять, а також загальноприйняте у відповідній сфері відносин значення термінів не дає можливості з`ясувати зміст окремих частин правочину, останній встановлюється порівнянням відповідної частини правочину зі змістом інших його частин, усім його змістом, намірами сторін. (постанова Верховного Суду від 05.12.2018 у справі № 335/9398/16-ц (провадження № 61-20484св18)).

Тлумачення заповіту судом є процесуальним інструментом з`ясування дійсної волі заповідача після відкриття спадщини виключно за наявності спору між спадкоємцями (постанова Верховного Суду від 23.09.2019 у справі № 335/4131/18 (провадження № 61-13829св19), постанова Верховного Суду від 01.05.2024 у справі № 501/4300/19 (провадження № 61-17412св23)).

Тлумачення заповіту може здійснюватися як при розгляді справи з такими позовними вимогами, так і при розгляді справ щодо спадкування без заявлення таких позовних вимог, що не буде виходом судами за межі позовних вимог (пункт 82 постанови Верховного Суду від 01.05.2024 у справі № 501/4300/19 (провадження № 61-17412св23)).

Суд розглядає справу про тлумачення заповіту за наявності таких умов: 1) зміст заповіту містить суперечності, неточності, що ускладнюють розуміння останньої волі заповідача; 2) наявність спору між спадкоємцями щодо тлумачення заповіту: спадкоємці мають різне уявлення про волевиявлення заповідача. Тлумачення заповіту судом не повинно замінювати волі заповідача, тобто підміняти собою сам заповіт. Суд не може брати на себе права власника щодо розпорядження його майном на випадок смерті (постанова Верховного Суду від 28.08.2024 у справі № 755/21821/21 (провадження № 61-1189св24)).

Ураховуючи наведене, однією з умов для тлумачення заповіту судом є наявність спору між спадкоємцями щодо тлумачення заповіту, тобто різне уявлення спадкоємців про волевиявлення спадкодавця.

Суд встановив, що наразі Позивач є єдиною особою, яка закликається до спадкування за заповітом після смерті ОСОБА_2 , інших спадкоємців за законом чи за заповітом немає, заяв про прийняття спадщини чи про відмову від неї іншими особами не подавалося, а отже будь-який спір між спадкоємцями у справі відсутній.

Нотаріус, який посвідчив правочин, не є стороною цивільних матеріальних правовідносин щодо спадкування, не набуває прав чи обов`язків за посвідченим заповітом, не порушує цивільних прав спадкоємця стосовно змісту особистих розпоряджень спадкодавця, а лише виконує публічну функцію щодо надання правочину юридичної вірогідності.

Предметом нотаріальної діяльності є безспірні справи щодо реалізації цивільних прав, а судової - спори про право (постанова Верховного Суду від 07.10.2026 у справі № 760/19032/23 (провадження № 61-3219св26)).

Сама по собі відмова нотаріуса у вчиненні нотаріальної дії, мотивована труднощами у з`ясуванні волі заповідача у безспірному провадженні, не породжує спору між спадкоємцями та не створює правових передумов для застосування статті 1256 ЦК України.

Суд не застосовує до спірних правовідносин статтю 213 ЦК України, на яку посилалася сторона позивача в обґрунтування позову, з огляду на те, що положення зазначеної статті регулюють загальні правила тлумачення змісту правочину та підлягають застосуванню судом при тлумаченні заповіту лише у випадках, прямо визначених статтею 1256 ЦК України, а саме за наявності спору між спадкоємцями.

За відсутності спору між спадкоємцями про тлумачення змісту заповіту правові підстави для застосування статті 213 ЦК України до тексту спірного заповіту відсутні.

Крім того, ухвалення судом рішення про тлумачення заповіту за відсутності спору про право спадкування не призведе до автоматичного відновлення спадкових прав позивача. Постанова приватного нотаріуса Київського міського нотаріального округу Мойсюк З.Ю. № 06/02-31 від 22.01.2026 про відмову у видачі свідоцтва про право на спадщину позивачем у встановленому законом порядку не оскаржувалася та залишається чинною.

Позивач помилково ототожнив труднощі у нотаріальному оформленні спадкових прав із необхідністю судового тлумачення заповіту. Дійсний правовий інтерес Позивача полягає у набутті права власності на спадкове майно та отриманні документів, що підтверджують це право, чого за обраним позовом досягнуто бути не може.

Водночас позовна вимога про зобов`язання приватного нотаріуса Адаменка О.І. внести судове рішення про тлумачення заповіту до Спадкового реєстру також є неналежним способом захисту прав. Порядок ведення Спадкового реєстру врегульований спеціальним нормативно-правовим актом і передбачає внесення відповідних відомостей за заявою зацікавленої особи у позасудовому порядку, а не через судове покладення обов`язків на нотаріуса.

Права Позивача підлягали захисту в інший спосіб, визначений нормами цивільного та цивільного процесуального законодавства.

Нотаріальна дія або відмова у її вчиненні, нотаріальний акт оскаржуються до суду (частина перша статті 50 Закону України "Про нотаріат").

Законодавець передбачає можливість оскарження нотаріальних дій або відмови в їх вчиненні, нотаріальних актів до суду (стаття 50 Закону України "Про нотаріат"). У такому разі позовні вимоги можуть бути пред`явлені безпосередньо до нотаріуса (постанова Верховного Суду від 21.05.2025 у справі № 725/2625/23 (провадження № 61-6266св24)).

Закріплене у статті 50 Закону України "Про нотаріат" право на оскарження нотаріальної дії може бути реалізоване у тому випадку, якщо звернення з такою вимогою може привести до відновлення порушеного права або інтересу безвідносно до дослідження правомірності дій інших осіб (постанова Великої Палати Верховного Суду від 07.07.2020 у справі № 438/610/14-ц (провадження № 14-577цс19)).

У порядку цивільного судочинства розглядаються вимоги про оскарження дій нотаріуса лише у разі відсутності спору про право між учасниками цивільних правовідносин (пункт 66 постанови Верховного Суду від 09.02.2026 у справі № 522/10387/22 (провадження № 61-8741св25)).

Отже, Позивач не був позбавлений права оскаржити постанову приватного нотаріуса про відмову у вчиненні нотаріальної дії відповідно до статті 50 Закону України "Про нотаріат" та статей 4, 16 ЦК України, якщо вважав мотиви такої відмови необґрунтованими чи незаконними.

Також, ураховуючи відсутність спору про право на спадщину з іншими особами, Позивач має процесуальну можливість звернутися до суду в порядку окремого провадження із заявою про встановлення факту, що має юридичне значення, на підставі частини першої статті 315 ЦПК України, а саме факту належного виконання умови заповіту щодо здійснення пожиттєвого догляду за особою з інвалідністю 2 групи ОСОБА_3 . Встановлення такого факту судовим рішенням усунуло б для нотаріуса стан невизначеності щодо настання відкладальної обставини.

Неправильно обраний спосіб захисту зумовлює прийняття рішення про відмову в задоволенні позову незалежно від інших встановлених судом обставин (постанова Верховного Суду від 27.10.2025 у справі № 369/5090/23 (провадження № 61-11289св25), постанови Великої Палати Верховного Суду від 29.09.2020 у справі № 378/596/16-ц (провадження № 14-54цс20), від 15.09.2022 у справі № 910/12525/20 (провадження № 12-36гс21)).

З огляду на наведене Суд доходить висновку, що Позивач обрав неналежний спосіб захисту своїх прав, що унеможливлює задоволення позовних вимог незалежно від інших встановлених судом обставин.

Крім того, Суд зауважує, що визначення відповідачів, предмета і підстав спору є правом позивача. Натомість встановлення належності відповідачів й обґрунтованості позову є обов`язком суду, який виконується під час розгляду справи (пункт 41 постанови Великої Палати Верховного Суду від 17.04.2018 у справі № 523/9076/16-ц (провадження № 14-61цс18), постанова Верховного Суду від 25.02.2026 у справі № 638/9535/15-ц (провадження № 61-17517св23)).

Встановивши, що позов заявлений до неналежного відповідача та відсутні визначені процесуальним законом підстави для зміни неналежного відповідача належним, суд відмовляє у позові до такого відповідача (постанова Верховного Суду від 07.10.2026 у справі № 760/19032/23 (провадження № 61-3219св26)).

Пред`явлення позову до неналежного відповідача є самостійною підставою для відмови в задоволенні позову (постанова Верховного Суду від 25.02.2026 у справі № 638/9535/15-ц (провадження № 61-17517св23)).

Відповідач Деснянська районна в місті Києві державна адміністрація не є спадкоємцем померлої ОСОБА_2 , не претендує на спадкове майно, не заперечує та не оспорює цивільних прав позивача та не вчиняла будь-яких дій, спрямованих на порушення або невизнання спадкових прав ОСОБА_1 . Між Позивачем та Деснянською районною в місті Києві державною адміністрацією відсутній будь-який матеріально-правовий спір про право.

Усні пояснення представниці Позивача, надані в судовому засіданні, що Відповідач у відповідях на звернення вказував на відсутність у ОСОБА_1 свідоцтва про право на спадщину чи інших правовстановлюючих документів, не визнаються такими, що підтверджують наявність матеріально-правового спору між сторонами, оскільки відсутні такі докази. У будь-якому разі така відповідь може свідчити лише про те, що орган публічної влади лише фіксував об`єктивний факт відсутності у Позивача зареєстрованого права власності, а не наявності спору про право.

Для висновку про наявність спору про право необхідним є встановлення спору щодо конкретного суб`єктивного права чи охоронюваного законом інтересу, а не лише існування передбаченого законом механізму набуття територіальною громадою майна як відумерлої спадщини.

Територіальна громада до моменту визнання спадщини відумерлою не є спадкоємцем, не набуває права на спадщину і не має права власності на спадкове майно. Її інтерес щодо такого майна має особливу природу: він пов`язаний із покладеним на орган місцевого самоврядування публічним обов`язком звернутися до суду із заявою про визнання спадщини відумерлою за наявності визначених законом умов. У зв`язку з цим до моменту визнання спадщини відумерлою між заявником і територіальною громадою не може існувати спір про вже набуте територіальною громадою право на спадкове майно, оскільки такого права ще немає. Водночас територіальна громада може мати заінтересованість у встановленні або невстановленні юридичного факту, оскільки такий факт може вплинути на можливість подальшого застосування статті 1277 ЦК України. Заінтересованість територіальної громади не є тотожною спору про право. Територіальна громада як заінтересована особа може брати участь у справі, подавати докази, надавати пояснення, заперечувати проти заяви. Водночас участь територіальної громади у справі, її заперечення проти заяви або посилання на можливість майбутнього визнання спадщини відумерлою не повинні автоматично кваліфікуватися як спір про право (постанова Верховного Суду у складі Об`єднаної палати Касаційного цивільного суду від 07 вересня 2026 року у справі № 644/2440/24).

З огляду на це Деснянська районна в місті Києві державна адміністрація та приватний нотаріус Київського міського нотаріального округу Адаменко О.І. є неналежними відповідачами у цій справі, що є окремою самостійною підставою для відмови у задоволенні позовних вимог до цього відповідача.

Крім того, Суд зауважує, що у позовній заяві, виступі та заключному слові представниця акцентувала, що Позивач повністю виконав волю спадкодавиці, оскільки був призначений опікуном недієздатного сина спадкодавиці, проживав з ним за однією адресою ( АДРЕСА_1 ), доглядав, лікував та особисто поховав його після смерті ІНФОРМАЦІЯ_3 , що підтверджується довідкою про причину смерті. Водночас Суд не досліджує обставини виконання заповіту, оскільки це виходить за межі предмета доказування у справі про тлумачення заповіту відповідно до статей 213, 1256 ЦК України.

Щодо клопотання представниці Позивача відступити від позовних вимог (вийти за межі позовних вимог) і винести таке рішення, яким би було відновлене порушене право, то Суд зауважує, що згідно із частинами першою та другою статті 5 ЦПК України, здійснюючи правосуддя, суд захищає права, свободи та інтереси фізичних осіб, права та інтереси юридичних осіб, державні та суспільні інтереси у спосіб, визначений законом або договором. У випадку, якщо закон або договір не визначають ефективного способу захисту порушеного, невизнаного або оспореного права, свободи чи інтересу особи, яка звернулася до суду, суд відповідно до викладеної в позові вимоги такої особи може визначити у своєму рішенні такий спосіб захисту, який не суперечить закону.

З наведених норм права вбачається, що держава забезпечує захист порушених або оспорюваних прав і законних інтересів осіб. Такі права та законні інтереси захищаються у спосіб, який передбачений законом або договором, та є ефективним для захисту конкретного порушеного або оспорюваного права чи законного інтересу. Якщо закон або договір не визначають такого ефективного способу захисту, суд відповідно до викладеної в позові вимоги позивача може визначити в рішенні такий спосіб захисту, який не суперечить закону.

Отже, розглядаючи справу суд має з`ясувати: 1) чи передбачений обраний позивачем спосіб захисту законом або договором; 2) чи передбачений законом або договором ефективний спосіб захисту порушеного права позивача; 3) чи є спосіб захисту, обраний позивачем, ефективним для захисту його порушеного права у спірних правовідносинах.

Якщо суд дійде висновку, що обраний позивачем спосіб захисту не передбачений законом або договором та/або є неефективним для захисту порушеного права позивача, у цих правовідносинах позовні вимоги останнього не підлягають задоволенню. Однак, якщо обраний позивачем спосіб захисту не передбачений законом або договором, проте є ефективним та не суперечить закону, а закон або договір у свою чергу не визначають іншого ефективного способу захисту, то порушене право позивача підлягає захисту обраним ним способом (постанова Великої Палати Верховного Суду від 19 січня 2021 року у справі № 916/1415/19).

У даному випадку закон визначив ефективні способи захисту порушеного права: оскарження постанови приватного нотаріуса про відмову у вчиненні нотаріальної дії відповідно до статті 50 Закону України "Про нотаріат" та/або встановлення фактів, що мають юридичне значення.

Водночас у частині першій статті 13 ЦПК України зазначено, що суд розглядає справи не інакше як за зверненням особи, поданим відповідно до цього Кодексу, в межах заявлених нею вимог і на підставі доказів, поданих учасниками справи або витребуваних судом у передбачених цим Кодексом випадках.

Згідно з частиною другою статті 264 ЦПК України під час ухвалення рішення суд не може виходити за межі позовних вимог.

Диспозитивність - один з базових принципів судочинства, керуючись яким, позивач самостійно вирішує, які позовні вимоги заявляти. Суд позбавлений можливості формулювати позовні вимоги замість позивача (див. mutatis mutandis постанову Великої Палати Верховного Суду від 21 грудня 2022 року в справі № 914/2350/18(914/608/20) (пункт 118)).

У цивільному судочинстві діє принцип диспозитивності, який покладає на суд обов`язок вирішувати лише ті питання, про вирішення яких його просять сторони справи (учасники спірних правовідносин), і позбавляє можливості ініціювати судове провадження. Формування змісту й обсягу позовних вимог є диспозитивним правом позивача. Тягар доказування лежить на сторонах, а суд розглядає справу виключно у межах заявлених вимог і наданих доказів (див. mutatis mutandis постанову Верховного Суду в складі колегії суддів Третьої судової палати Касаційного цивільного суду від 2 червня 2022 року в справі № 602/1455/20).

Суд не може вийти за межі позовних вимог та з порушенням принципу диспозитивності самостійно обирати підставу та предмет позову (див. mutatis mutandis постанови Верховного Суду у складі колегії суддів Третьої судової палати Касаційного цивільного суду від 1 квітня 2020 року у справі № 686/24003/18, Верховного Суду у складі колегії суддів Першої судової палати Касаційного цивільного суду від 1 липня 2020 року у справі № 287/575/16, Верховного Суду у складі колегії суддів Другої судової палати Касаційного цивільного суду від 19 серпня 2020 року у справі № 287/587/16-ц та від 29 червня 2026 року у справі № 1328/6904/12.

Таким чином, за обставин цієї справи, Позивач реалізував своє диспозитивне право на звернення до суду з позовом, у змісті якого самостійно визначив суб`єктний склад учасників спору, коло відповідачів, підставу позову, а також зазначив, які саме дії та в який конкретний спосіб необхідно вчинити суд.

З огляду на те, що Суд встановив обрання Позивачем неналежного способу судового захисту (тлумачення заповіту за відсутності спору між спадкоємцями та покладення на нотаріуса обов`язку щодо внесення відомостей до Спадкового реєстру), і пред`явлення позовних вимог до неналежних відповідачів (Деснянської районної в місті Києві державної адміністрації та приватного нотаріуса Адаменка О.І.), які не порушували прав Позивача та не мають з ним матеріально-правового спору, що відповідно до правових висновків Верховного Суду є окремими самостійними підставами для відмови в позові, відсутні підстави для задоволення позовних вимог.

З цих підстав Суд дійшов висновку про відмову в задоволенні позову повністю.

Розподіл судових витрат здійснюється відповідно до статті 141 ЦПК України.

У зв`язку з відмовою у задоволенні позову повністю понесені позивачем судові витрати покладаються на позивача у задоволенні позову повністю, понесені Позивачем судові витрати покладаються на Позивача.

Керуючись статтями 10, 12, 13, 76-81, 89, 141, 258, 259, 263-265, 268, 273, 354 ЦПК України, суд

УХВАЛИВ:

У задоволенні позову ОСОБА_1 до Деснянської районної в місті Києві державної адміністрації, приватного нотаріуса Київського міського нотаріального округу Адаменка Олексія Івановича, третя особа, яка не заявляє самостійних вимог щодо предмета спору, на стороні позивача - приватний нотаріус Київського міського нотаріального округу Мойсюк Зоя Юріївна, про тлумачення змісту заповіту та зобов`язати приватного нотаріуса Київського міського нотаріального округу Адаменка Олексія Івановича внести до Спадкового реєстру прийняте судове рішення про тлумачення заповіту у справі - відмовити повністю.

Судові витрати покласти на Позивача.

Рішення суду може бути оскаржене шляхом подачі апеляційної скарги безпосередньо до Київського апеляційного суду протягом тридцяти днів з дня складення повного судового рішення. Учасник справи, якому повне рішення або ухвала суду не були вручені у день його (її) проголошення або складення, має право на поновлення пропущеного строку на апеляційне оскарження, якщо апеляційна скарга подана протягом тридцяти днів з дня вручення йому повного рішення суду.

Рішення суду набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги всіма учасниками справи, якщо апеляційну скаргу не було подано. У разі подання апеляційної скарги рішення, якщо його не скасовано, набирає законної сили після повернення апеляційної скарги, відмови у відкритті чи закриття апеляційного провадження або прийняття постанови суду апеляційної інстанції за наслідками апеляційного перегляду.

Повне судове рішення складено та підписано 10.11.2026.

Суддя Інна КОВАЛЕНКО