Рішення № 141376630 у справі № 757/34784/23 від 10.11.2026

ПЕЧЕРСЬКИЙ РАЙОННИЙ СУД МІСТА КИЄВА

Справа № 757/34784/23-ц

пр. 2-1851/26

РІШЕННЯ

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

10 листопада 2026 року Печерський районний суд м. Києва у складі:

головуючого - судді Вовк С. В.,

за участю секретаря судового засідання - Ємець Д. О.,

розглянувши у порядку спрощеного позовного провадження без повідомлення (виклику) сторін цивільну справу за позовом ОСОБА_1 до Товариства з обмеженою відповідальністю «МАНІВЕО ШВИДКА ФІНАНСОВА ДОПОМОГА» про визнання кредитного договору недійсним та стягнення спричинених збитків,

ВСТАНОВИВ:

ОСОБА_1 звернувся до суду з позовом до Товариства з обмеженою відповідальністю «МАНІВЕО ШВИДКА ФІНАНСОВА ДОПОМОГА» (далі - ТОВ «МАНІВЕО ШВИДКА ФІНАНСОВА ДОПОМОГА»), у якому просить визнати недійсним із моменту укладення кредитний договір № ded8f4b0-62c3-413a-a002-f918c6260df2 від 09 серпня 2021 року, укладений між відповідачем та від імені позивача, стягнути з відповідача на його користь 10 500,00 грн як відшкодування збитків у вигляді витрат на професійну правничу допомогу, а також судові витрати зі сплати судового збору.

В обґрунтування позовних вимог позивач зазначає, що 09 серпня 2021 року на його ім`я було оформлено кредит у сумі 4 500,00 грн за кредитним договором № ded8f4b0-62c3-413a-a002-f918c6260df2.

Наприкінці 2021 року позивачеві стало відомо про наявність кредитних зобов`язань та прострочення їх виконання. Після перевірки кредитної історії в Українському бюро кредитних історій 13 вересня 2022 року він дізнався, що в період із 02 серпня 2021 року до 12 лютого 2022 року від його імені було здійснено численні запити та заявки на отримання онлайн-кредитів, а також оформлено декілька кредитів.

Позивач стверджує, що заявки на отримання кредиту до відповідача не подавав, згоди на укладення спірного договору не надавав, а тому не вважає себе стороною відповідних кредитних правовідносин.

Також позивач зазначає, що на момент оформлення спірного кредиту банківськими картками не користувався, клієнтом АТ «Універсал Банк» (monobank) не був та відповідного банківського застосунку не мав. За його твердженням, банківську картку на його ім`я було відкрито без його відома та згоди.

Позивач посилається на те, що за фактом можливого підроблення документів для оформлення кредитів 13 вересня 2022 року до Єдиного реєстру досудових розслідувань внесено відомості за № 12022205570000358 за ознаками кримінального правопорушення, передбаченого частиною першою статті 358 Кримінального кодексу України. Позивач також зазначає, що його визнано потерпілим у відповідному кримінальному провадженні.

На думку позивача, спірний кредитний договір укладено без його вільного волевиявлення, унаслідок незаконного використання персональних даних, що є підставою для визнання такого правочину недійсним.

Крім того, позивач зазначає, що у зв`язку з необхідністю захисту своїх прав він звернувся за професійною правничою допомогою та сплатив 10 500,00 грн за юридичні послуги, які вважає збитками, завданими неправомірними діями відповідача.

Ухвалою Печерського районного суду м. Києва від 18 серпня 2023 року у справі відкрито провадження у порядку спрощеного позовного провадження без повідомлення (виклику) сторін.

Ухвалою Печерського районного суду м. Києва від 26.08.2024 року клопотання позивача про витребування доказів у цивільній справі за позовом ОСОБА_1 до Товариства з обмеженою відповідальністю «МАНІВЕО ШВИДКА ФІНАНСОВА ДОПОМОГА» про визнання кредитного договору недійсним та стягнення спричинених збитків задоволено та витребувано у Товариства з обмеженою відповідальністю «Манівео швидка фінансова допомога» - кредитний договір № ded8f4b0-62c3-413f-f002-f918c62b0df2 від 09 вересня 2021 року, укладений між ОСОБА_1 та Товариством з обмеженою відповідальністю «Манівео швидка фінансова допомога».

Копію ухвали про відкриття провадження у справі разом із позовною заявою та доданими до неї документами направлено відповідачу за адресою, зазначеною позивачем.

З матеріалів справи вбачається, що відповідач правом подати відзив на позов не скористався.

Відповідно до положень статті 178 Цивільного процесуального кодексу України неподання відповідачем відзиву без поважних причин не перешкоджає вирішенню справи за наявними матеріалами.

Суд, дослідивши наявні у справі матеріали, оцінивши докази в їх сукупності, встановивши обставини, на яких ґрунтуються позовні вимоги, та визначивши правовідносини сторін, дійшов таких висновків.

Згідно зі статтею 15 Цивільного кодексу України кожна особа має право на захист свого цивільного права в разі його порушення, невизнання або оспорювання.

Відповідно до статті 16 Цивільного кодексу України кожна особа має право звернутися до суду за захистом свого особистого немайнового або майнового права та інтересу.

За змістом статті 202 Цивільного кодексу України правочином є дія особи, спрямована на набуття, зміну або припинення цивільних прав та обов`язків.

Згідно зі статтею 626 Цивільного кодексу України договором є домовленість двох або більше сторін, спрямована на встановлення, зміну або припинення цивільних прав та обов`язків.

Частиною першою статті 1054 Цивільного кодексу України передбачено, що за кредитним договором банк або інша фінансова установа зобов`язується надати позичальникові грошові кошти (кредит) у розмірі та на умовах, установлених договором, а позичальник зобов`язується повернути кредит та сплатити проценти.

Відповідно до статті 203 Цивільного кодексу України зміст правочину не може суперечити цьому Кодексу, іншим актам цивільного законодавства, а також інтересам держави й суспільства, його моральним засадам. Волевиявлення учасника правочину має бути вільним і відповідати його внутрішній волі.

Згідно зі статтею 215 Цивільного кодексу України підставою недійсності правочину є недодержання в момент його вчинення стороною або сторонами вимог, установлених частинами першою - третьою, п`ятою та шостою статті 203 цього Кодексу.

Отже, для визнання правочину недійсним необхідно встановити обставини, які свідчать про порушення відповідних вимог закону на момент його вчинення.

За змістом статей 205, 207 Цивільного кодексу України правочин може вчинятися усно або в письмовій, зокрема електронній, формі. Правочин вважається таким, що вчинений у письмовій формі, якщо його зміст зафіксований в одному або кількох документах, у тому числі електронних, або якщо воля сторін виражена за допомогою електронного чи іншого технічного засобу зв`язку.

Відповідно до статті 11 Закону України «Про електронну комерцію» електронний договір укладається шляхом пропозиції його укласти (оферти) та її прийняття (акцепту) іншою стороною. Акцепт може бути наданий, зокрема, шляхом надсилання електронного повідомлення, заповнення електронної форми заяви або вчинення інших дій, якщо порядок їх вчинення та правові наслідки чітко роз`яснені в інформаційній системі.

Згідно зі статтею 12 Закону України «Про електронну комерцію», якщо відповідно до законодавства або за домовленістю сторін електронний правочин має бути підписаний сторонами, моментом його підписання є використання електронного підпису відповідно до вимог законодавства.

Таким чином, укладення кредитного договору в електронній формі саме по собі не суперечить вимогам законодавства. Водночас у разі спору щодо укладення такого договору необхідно встановити обставини, які підтверджують волевиявлення особи на його укладення, а також оцінити надані сторонами докази.

Відповідно до частини першої статті 12 Цивільного процесуального кодексу України цивільне судочинство здійснюється на засадах змагальності сторін.

За змістом частини третьої статті 12 та частини першої статті 81 Цивільного процесуального кодексу України кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог або заперечень, крім випадків, установлених цим Кодексом.

Згідно зі статтею 76 Цивільного процесуального кодексу України доказами є будь-які дані, на підставі яких суд установлює наявність або відсутність обставин, що обґрунтовують вимоги та заперечення учасників справи, та інших обставин, які мають значення для вирішення справи.

За правилами статті 89 Цивільного процесуального кодексу України суд оцінює докази за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на всебічному, повному, об`єктивному та безпосередньому дослідженні наявних у справі доказів. Жоден доказ не має для суду наперед установленого значення.

Звертаючись до суду, позивач посилається на те, що не подавав заявки на отримання кредиту та не мав наміру укладати спірний договір, а оформлення кредиту відбулося внаслідок використання його персональних даних іншими особами.

На підтвердження своєї позиції позивач посилається на відомості з кредитної історії, інформацію про кримінальне провадження за фактом можливого підроблення документів для оформлення кредитів, а також на обставини, пов`язані з відкриттям банківської картки на його ім`я без його відома.

Разом із тим самі по собі твердження позивача про неукладення договору та можливе незаконне використання його персональних даних не є достатніми для висновку про недійсність конкретного правочину без належної оцінки доказів, що стосуються саме спірного кредитного договору.

Відомості про внесення інформації до Єдиного реєстру досудових розслідувань підтверджують факт реєстрації відповідних відомостей та здійснення досудового розслідування, однак самі по собі не встановлюють особу, яка вчинила конкретні дії, і не підтверджують остаточно обставин укладення спірного кредитного договору.

Факт внесення відомостей до Реєстру є задокументованим актом фіксації певних обставин, які не мають наперед визначеної оцінки. Так, витяг з Єдиного реєстру досудових розслідувань, як і заява до правоохоронних органів про вчинення кримінального правопорушення, не є судовим рішенням, яке набрало законної сили, а обставини, встановлені у ньому, - становили би преюдицію. Постановою Касаційного кримінального суду Верховного Суду від 04 жовтня 2021 року м. Київ у справі № 724/86/20) задекларовано, що Витяг з Єдиного реєстру досудових розслідувань не встановлює юридичних фактів обставин та не породжує юридичних наслідків.

Відкриття кримінального провадження за заявою позивача не дає підстав для визнання укладеного кредитного договору недійсними, оскільки для отримання грошових коштів через систему онлайн-кредитування, недостатньо зазначити лише номер мобільного телефону та контактні дані позичальника, а потрібно вчинити певну сукупність дій. Наявність означеного кримінального провадження не доводить факт не укладення позивачем кредитного договору. Аналогічна позиція викладена у Постанові Верховного Суду у складі колегії суддів Другої судової палати Касаційного цивільного суду від 8 квітня 2026 року № 705/1938/25 (провадження № 61-13271св25).

Так само відомості про наявність інших кредитних заявок або кредитів, оформлених на ім`я позивача, самі по собі не встановлюють, що саме договір № ded8f4b0-62c3-413a-a002-f918c6260df2 від 09 серпня 2021 року було укладено іншою особою без волі позивача.

Вирішуючи спір, суд має оцінити, чи підтверджують наявні матеріали справи обставини, на які позивач посилається як на підставу для визнання договору недійсним.

Факт того, що договір укладено іншими особами, які незаконно заволоділи персональними даними позичальника, не доведено, доказування не може ґрунтуватися на припущеннях (частина шоста статті 81 ЦПК України).

Крім того, відповідно до ч. 4 ст. 263 ЦПК України при виборі та застосуванні норм права до спірних правовідносин суд застосовує висновки Верхового Суду.

У постанові Верховного Суду від 01 липня 2024 року у справі № 638/161/22 констатовано, що оспорюваний позивачем кредитний договір укладено сторонами в електронному вигляді за допомогою одноразового паролю-ідентифікатора, що відповідає вимогам статті 12 Закону України «Про електронну комерцію», а зазначені у ньому умови не порушують вимоги Закону України «Про захист прав споживачів», та за відсутності належних доказів про те, що договір укладено іншою особою, а грошові кошти перераховані на банківську картку, яка позивачу не належить, обґрунтованим є висновок про відсутність правових підстав для визнання недійсним такого договору. Доводи про те, що кредитний договір підписано іншими особами, які незаконним шляхом заволоділи персональними даними, відхиляються Верховним Судом, так як вони зводяться до припущень, а на припущеннях суду заборонено ухвалювати судове рішення (частина шоста статті 81 ЦПК України).Не спростовує вказаного факту й наявність відкритого кримінального провадження за заявою позивача за частиною першою статті 190 КК України (шахрайство), оскільки відкрите кримінальне провадження за фактом незаконного заволодіння невстановленою особою грошовими коштами позивача не доводить того, що саме ця невстановлена особа/особи заволоділи персональними даними позивача з метою укладення оспорюваного кредитного договору.

Відповідно до положень частини 3 статті 12, частини 1 статті 81 ЦПК України кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог або заперечень, крім випадків, встановлених цим Кодексом.

Верховний Суд неодноразово наголошував щодо необхідності застосування категорій стандартів доказування та відзначав, що принцип змагальності забезпечує повноту дослідження обставин справи. Зокрема, це й принцип передбачає покладання тягаря доказування на сторони.

Одночасно цей принцип не передбачає обов`язку суду вважати доведеною та встановленою обставину, про яку сторона стверджує. Така обставина підлягає доказуванню таким чином, аби задовольнити, як правило, стандарт переваги більш вагомих доказів, тобто коли висновок про існування стверджуваної обставини з урахуванням поданих доказів видається більш вірогідним, ніж протилежний (постанови Верховного Суду від 02.10.2018 у справі № 910/18036/17, від 23.10.2019 у справі № 917/1307/18, від 18.11.2019 у справі № 902/761/18, від 04.12.2019 у справі № 917/2101/17). Аналогічний стандарт доказування застосовано Великою Палатою Верховного Суду у постанові від 18.03.2020 у справі № 129/1033/13-ц (провадження № 14-400цс19).

З поданої позовної заяви та долучених до неї доказів не вбачається жодної з умов, як підстави для визнання кредитного договору недійсним, позовна вимога про скасування заборгованості є похідною, доказів не укладення спірного кредитного договору суду також не надано, отже підстави для задоволення позовних вимог відсутні.

За таких обставин позовна вимога про визнання недійсним кредитного договору № ded8f4b0-62c3-413a-a002-f918c6260df2 від 09 серпня 2021 року задоволенню не підлягає.

Щодо позовної вимоги про стягнення з відповідача 10 500,00 грн, заявлених як збитки у вигляді витрат на професійну правничу допомогу, суд зазначає наступне.

Відповідно до статті 22 Цивільного кодексу України особа, якій завдано збитків унаслідок порушення її цивільного права, має право на їх відшкодування. Збитками, зокрема, є реальні збитки та упущена вигода.

Згідно зі статтею 1166 Цивільного кодексу України майнова шкода, завдана неправомірними рішеннями, діями чи бездіяльністю особистим немайновим правам фізичної або юридичної особи, а також шкода, завдана майну фізичної або юридичної особи, відшкодовується в повному обсязі особою, яка її завдала.

Для покладення на особу обов`язку відшкодувати шкоду необхідно встановити передбачені законом підстави відповідальності, зокрема факт шкоди, протиправність поведінки, причинний зв`язок між такою поведінкою та шкодою, а також вину у випадках, коли її наявність є необхідною умовою відповідальності.

Витрати на професійну правничу допомогу, понесені у зв`язку з розглядом справи в суді, за своєю правовою природою належать до судових витрат і розподіляються відповідно до положень Цивільного процесуального кодексу України.

Зокрема, статтею 133 Цивільного процесуального кодексу України передбачено, що судові витрати складаються із судового збору та витрат, пов`язаних із розглядом справи, до яких належать, зокрема, витрати на професійну правничу допомогу. Порядок їх розподілу визначається статтею 141 цього Кодексу.

Сам факт понесення витрат на юридичні послуги не є достатньою підставою для їх стягнення з відповідача саме як збитків. Позивач повинен довести передбачені законом умови цивільно-правової відповідальності відповідача за такі витрати.

Оскільки суд не встановив достатніх підстав для задоволення вимоги про визнання спірного кредитного договору недійсним, а також не встановив передбачених законом підстав для покладення на відповідача обов`язку відшкодувати заявлені 10 500,00 грн саме як збитки, ця позовна вимога також задоволенню не підлягає.

Відповідно до частини першої статті 141 Цивільного процесуального кодексу України судовий збір покладається на сторони пропорційно розміру задоволених позовних вимог.

Оскільки в задоволенні позовних вимог відмовлено, підстав для покладення на відповідача обов`язку відшкодувати позивачу понесені ним витрати зі сплати судового збору немає.

На підставі викладеного, керуючись статтями 12, 76-81, 89, 133, 141, 178, 258-259, 263-265, 352-355 Цивільного процесуального кодексу України, статтями 15, 16, 22, 203, 205, 207, 215, 626, 1054, 1166 Цивільного кодексу України, Законом України «Про електронну комерцію», суд

ВИРІШИВ:

У задоволенні позову ОСОБА_1 до Товариства з обмеженою відповідальністю «МАНІВЕО ШВИДКА ФІНАНСОВА ДОПОМОГА» про визнання кредитного договору недійсним та стягнення спричинених збитків - відмовити.

Рішення може бути оскаржене до Київського апеляційного суду шляхом подання апеляційної скарги протягом тридцяти днів з дня його проголошення. Якщо в судовому засіданні було оголошено лише вступну та резолютивну частини рішення або справу розглянуто без повідомлення (виклику) учасників справи, зазначений строк обчислюється з дня складення повного судового рішення.

Суддя С.В.Вовк