Рішення № 141376633 у справі № 757/60673/25 від 10.11.2026

ПЕЧЕРСЬКИЙ РАЙОННИЙ СУД МІСТА КИЄВА

Справа № 757/60673/25-ц

пр. 2-6729/26

РІШЕННЯ

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

10 листопада 2026 року Печерський районний суд м. Києва у складі:

головуючого судді - Вовк С.В.,

при секретарі судового засідання - Ємець Д.О.,

розглянувши в порядку спрощеного позовного провадження без повідомлення (виклику) сторін та проведення судового засідання за наявними у справі матеріалами цивільну справу за позовом Акціонерного товариства «Сенс Банк» до ОСОБА_1 про стягнення заборгованості за кредитним договором,

ВСТАНОВИВ:

Акціонерне товариство «Сенс Банк» (далі - АТ «Сенс Банк», позивач) звернулося до суду з позовом до ОСОБА_1 (далі - ОСОБА_1 , відповідач), у якому просить стягнути з відповідача заборгованість за кредитним договором № 632250067 від 14.01.2022 року в розмірі 255 755,74 грн, з яких: 153 240,93 грн - заборгованість за основною сумою кредиту та 102 514,81 грн - заборгованість за процентами за користування кредитом, а також судовий збір у розмірі 3 069,07 грн та витрати на професійну правничу допомогу в розмірі 20 676,83 грн.

На обґрунтування позовних вимог позивач зазначив, що 14.01.2022 року між Акціонерним товариством «Альфа-Банк» (далі - АТ «Альфа-Банк») та ОСОБА_1 укладено угоду про обслуговування кредитної картки та відкриття відновлювальної кредитної лінії № 632250067, яка є невід`ємною частиною договору про банківське обслуговування фізичних осіб в АТ «Альфа-Банк».

За умовами угоди відповідачу встановлено кредитну лінію з максимальною сумою кредиту 200 000,00 грн, при цьому початковий кредитний ліміт становив 98 000,00 грн. Процентна ставка за користування кредитом становила 35,99 % річних для торгових операцій та/або операцій зі зняття готівки. Повернення кредиту мало здійснюватися щомісячно шляхом сплати обов`язкового мінімального платежу в розмірі 5 % від суми заборгованості, але не менше 50,00 грн.

Позивач зазначає, що відповідач приєднався до умов договору через інтернет-сервіс My Alfa-bank, а підписання документів відбулося шляхом використання одноразового ідентифікатора «9450», надісланого 14.01.2022 року на номер мобільного телефону відповідача.

Банк свої зобов`язання за договором виконав, надавши відповідачу можливість користуватися кредитними коштами в межах встановленого кредитного ліміту. Водночас відповідач належним чином зобов`язання щодо повернення кредиту та сплати процентів не виконував, унаслідок чого, за розрахунком позивача, станом на 04.06.2025 року утворилася заборгованість у загальному розмірі 255 755,74 грн.

У зв`язку зі зміною найменування АТ «Альфа-Банк» на АТ «Сенс Банк» позивач зазначив, що є тією самою юридичною особою, яка змінила своє найменування.

Ухвалою Печерського районного суду м. Києва від 05.12.2025 року відкрито провадження у справі в порядку спрощеного позовного провадження без повідомлення (виклику) сторін та проведення судового засідання.

02.02.2026 року представником відповідача - адвокатом Лупан Оксаною Євгенівною подано відзив на позовну заяву, у якому остання просить відмовити у задоволенні позову в повному обсязі.

У відзиві представник відповідача заперечує проти заявлених позовних вимог, посилаючись на недоведеність факту укладення кредитного договору на умовах, зазначених позивачем, належного встановлення кредитного ліміту, фактичного надання відповідачу кредитних коштів та правильності розрахунку заявленої заборгованості.

Зокрема, представник відповідача зазначає, що наданий банком паспорт споживчого кредиту сам по собі не підтверджує погодження відповідачем конкретного кредитного продукту та розміру кредитного ліміту. Також відповідач заперечує належність доказів ознайомлення його з умовами та тарифами банку в редакції, чинній на дату укладення договору.

Крім того, представник відповідача посилається на те, що відповідач проходить військову службу у Державній спеціальній службі транспорту та вважає, що на нього поширюються пільги, передбачені частиною п`ятнадцятою статті 14 Закону України «Про соціальний і правовий захист військовослужбовців та членів їх сімей».

На підтвердження зазначених обставин до відзиву долучено документи щодо проходження відповідачем військової служби, зокрема військовий квиток, посвідчення учасника бойових дій та документи щодо проходження служби у військовій частині НОМЕР_1 .

13.02.2026 року позивачем подано відповідь на відзив, у якій представник АТ «Сенс Банк» заперечує проти доводів відповідача та просить задовольнити позовні вимоги в повному обсязі.

У відповіді на відзив позивач зазначає, що 14.01.2022 року відповідач через інтернет-сервіс My Alfa-bank подав пропозицію щодо укладення угоди про обслуговування кредитної картки та відкриття відновлювальної кредитної лінії, а документи підписав шляхом використання одноразового ідентифікатора «9450».

Позивач також посилається на те, що відповідач користувався кредитними коштами, здійснював операції за рахунком та вносив платежі на погашення заборгованості. За твердженням позивача, за період з 14.01.2022 року до 04.06.2025 року відповідач використав 93 282,10 грн кредитних коштів та здійснив платежі на загальну суму 5 845,43 грн.

На підтвердження розміру заборгованості позивач надав розрахунок заборгованості та виписку за рахунком за період з 14.01.2022 року до 04.06.2025 року.

Дослідивши матеріали справи, з`ясувавши фактичні обставини, на яких ґрунтуються позовні вимоги та заперечення проти них, оцінивши надані докази в їх сукупності, суд дійшов такого висновку.

Відповідно до частини першої статті 174 ЦПК України при розгляді справи судом у порядку позовного провадження учасники справи викладають письмово свої вимоги, заперечення, аргументи, пояснення та міркування щодо предмета спору виключно у заявах по суті справи, визначених цим Кодексом.

Згідно зі статтями 178, 179 ЦПК України у відзиві відповідач викладає заперечення проти позову, а у відповіді на відзив позивач наводить свої пояснення, міркування та аргументи щодо наведених відповідачем заперечень.

У зв`язку з розглядом справи за відсутності всіх учасників справи в порядку спрощеного позовного провадження без виклику сторін, відповідно до частини другої статті 247 ЦПК України, фіксування судового процесу за допомогою звукозаписувального технічного засобу не здійснювалося.

Судом встановлено, що 14.01.2022 року ОСОБА_1 через інтернет-сервіс My Alfa-bank звернувся до АТ «Альфа-Банк» із пропозицією укласти угоду про обслуговування кредитної картки та відкриття відновлювальної кредитної лінії № 632250067, яка є невід`ємною частиною договору про банківське обслуговування фізичних осіб в АТ «Альфа-Банк».

З наданих позивачем документів убачається, що позичальник підписав відповідні документи шляхом використання одноразового ідентифікатора «9450», направленого 14.01.2022 року на номер телефону, зазначений у матеріалах справи.

Зміст угоди передбачає встановлення відновлювальної кредитної лінії, максимальна сума якої становить 200 000,00 грн, із початковим кредитним лімітом 98 000,00 грн, процентною ставкою 35,99 % річних та обов`язком позичальника щомісячно сплачувати мінімальний платіж.

Відповідно до статей 205, 207 ЦК України правочин може вчинятися усно або в письмовій (електронній) формі. Правочин вважається таким, що вчинений у письмовій формі, якщо його зміст зафіксований в одному або кількох документах, у тому числі електронних, а також якщо він підписаний його стороною або сторонами.

За змістом статей 11, 12 Закону України «Про електронну комерцію» електронний договір укладається шляхом пропозиції його укласти та прийняття такої пропозиції. Електронний договір, укладений шляхом обміну електронними повідомленнями та підписаний у порядку, визначеному законом, прирівнюється за правовими наслідками до договору, укладеного у письмовій формі.

Отже, використання одноразового ідентифікатора як способу підписання електронного правочину саме по собі не суперечить вимогам законодавства. Оцінюючи надані документи в сукупності, суд бере до уваги зміст угоди, відомості про використання одноразового ідентифікатора, відкриття кредитного рахунку та подальше здійснення операцій за ним.

З наданої виписки за рахунком убачається, що після встановлення кредитного ліміту відповідач здійснював операції з використанням платіжної картки, зокрема перекази коштів та розрахункові операції. Виписка містить відомості про рух коштів за період з 14.01.2022 року до 04.06.2025 року.

Таким чином, суд доходить висновку, що між сторонами виникли кредитні правовідносини, а відповідач фактично користувався наданим банком кредитним ресурсом.

Відповідно до статей 525, 526, 629 ЦК України зобов`язання має виконуватися належним чином відповідно до умов договору та вимог цього Кодексу, інших актів цивільного законодавства. Одностороння відмова від зобов`язання або одностороння зміна його умов не допускається, а договір є обов`язковим для виконання сторонами.

Згідно зі статтею 1054 ЦК України за кредитним договором банк або інша фінансова установа зобов`язується надати позичальникові грошові кошти у розмірі та на умовах, встановлених договором, а позичальник зобов`язується повернути кредит та сплатити проценти.

Відповідно до статті 1048 ЦК України позикодавець має право на одержання від позичальника процентів від суми позики, якщо інше не встановлено договором або законом.

Разом із тим сам факт укладення кредитного договору та користування кредитними коштами не звільняє позивача від обов`язку довести конкретний розмір заборгованості, заявленої до стягнення.

Позивач просить стягнути з відповідача 153 240,93 грн заборгованості за основною сумою кредиту.

На підтвердження цієї вимоги надано виписку за рахунком № НОМЕР_2 за період з 14.01.2022 року до 04.06.2025 року, у якій зазначено кінцевий залишок за основним кредитним рахунком у розмірі 153 240,93 грн.

Виписка містить відомості про фінансові операції за платіжною карткою, а також внутрішньобанківські операції, пов`язані з обслуговуванням кредитного рахунку.

Суд бере до уваги, що виписка за рахунком може бути належним доказом руху коштів та наявності заборгованості, однак вона підлягає оцінці у взаємозв`язку з іншими доказами, зокрема з розрахунком заборгованості та умовами кредитного договору.

При цьому з наданої виписки вбачається, що загальна сума фінансових трансакцій за карткою становить 87 752,10 грн, а загальна сума внутрішньобанківських операцій - 60 209,54 грн. Загальна сума операцій за період, зазначена у виписці, становить 147 961,64 грн.

Водночас у розрахунку позивача заборгованість за основною сумою кредиту визначена в розмірі 153 240,93 грн. Суд ураховує, що зазначені показники не є тотожними за своїм змістом, оскільки виписка відображає різні види операцій, у тому числі нарахування процентів та інші внутрішньобанківські списання.

Оцінюючи надані докази, суд виходить із того, що відповідач не заперечує самого факту здійснення операцій за рахунком, а надана виписка підтверджує використання ним кредитного ресурсу та наявність непогашеного залишку за основним кредитним рахунком.

Водночас суд не ототожнює загальний обсяг операцій за рахунком із сумою основного боргу та не включає до основної заборгованості проценти лише на підставі їх відображення у виписці.

З огляду на наведене, суд бере до уваги зазначений у виписці кінцевий залишок за основним кредитним рахунком у розмірі 153 240,93 грн як обліковий показник заборгованості за основною сумою кредиту.

У відзиві представник відповідача посилається на те, що ОСОБА_1 проходить військову службу у Державній спеціальній службі транспорту та має право на пільги, передбачені частиною п`ятнадцятою статті 14 Закону України «Про соціальний і правовий захист військовослужбовців та членів їх сімей».

На підтвердження зазначених обставин до матеріалів справи долучено документи щодо проходження відповідачем військової служби, зокрема посвідчення учасника бойових дій, військові документи та посвідчення офіцера Державної спеціальної служби транспорту серії НОМЕР_3 .

Зі змісту посвідчення офіцера серії НОМЕР_3 убачається, що ОСОБА_1 перебуває на військовій службі у Державній спеціальній службі транспорту. У посвідченні також зазначено військове звання відповідача - лейтенант.

Крім того, у посвідченні містяться відомості про присвоєння відповідачу військового звання наказом № 164 від 18 серпня 2024 року, а також про призначення його на посаду начальника речової служби військової частини НОМЕР_1 наказом Голови Адміністрації Державної спеціальної служби транспорту № 240 від 29 серпня 2024 року.

Таким чином, надане посвідчення підтверджує факт проходження відповідачем військової служби у Державній спеціальній службі транспорту та зайняття ним відповідної військової посади.

Разом із тим зазначений документ не містить відомостей про дату призову відповідача на військову службу під час мобілізації, дату зарахування до списків особового складу військової частини або іншу конкретну юридичну підставу початку проходження військової служби.

Дата присвоєння військового звання та дата призначення на посаду не є тотожними даті призову на військову службу чи даті зарахування до списків особового складу військової частини.

Відповідно до частини п`ятнадцятої статті 14 Закону України «Про соціальний і правовий захист військовослужбовців та членів їх сімей» передбачено ненарахування визначеним законом категоріям військовослужбовців штрафних санкцій, пені за невиконання зобов`язань перед підприємствами, установами й організаціями всіх форм власності, у тому числі банками, а також процентів за користування кредитом за встановлений законом період.

Зазначена норма має спеціальний характер та підлягає застосуванню за наявності передбачених нею юридичних фактів.

У постанові від 04 вересня 2024 року у справі № 426/4264/19 Верховний Суд звернув увагу на необхідність підтвердження належними документами обставин, з якими закон пов`язує право позичальника на звільнення від нарахування процентів за користування кредитом. Зокрема, суд зазначив, що сам по собі статус учасника бойових дій не є достатнім підтвердженням права на таку пільгу, а відповідні обставини мають підтверджуватися документами про призов на військову службу під час мобілізації або іншими передбаченими законом документами.

Отже, для застосування зазначеної законодавчої гарантії суд має встановити не лише факт перебування особи на військовій службі, а й наявність передбаченої законом підстави для поширення на неї відповідної пільги та період її дії.

У матеріалах цієї справи наявне посвідчення офіцера Державної спеціальної служби транспорту, яке підтверджує проходження відповідачем військової служби, однак не містить відомостей про призов відповідача на військову службу під час мобілізації та дату такого призову.

Саме по собі призначення відповідача на військову посаду наказом № 240 від 29 серпня 2024 року не дає можливості встановити юридичну підставу набуття ним статусу військовослужбовця та дату початку відповідного періоду.

Посвідчення учасника бойових дій також не є самостійним доказом призову на військову службу під час мобілізації та не підтверджує автоматичного виникнення права на ненарахування процентів за кредитним договором.

За таких обставин суд не має достатніх правових підстав для висновку про те, що до спірних правовідносин у повному обсязі підлягають застосуванню положення частини п`ятнадцятої статті 14 зазначеного Закону.

Водночас суд ураховує, що обставини проходження відповідачем військової служби мають значення для визначення правового режиму нарахування процентів та оцінки розрахунку заборгованості. Саме тому надані військові документи підлягають оцінці разом з іншими доказами, а не можуть бути залишені поза увагою.

Позивач просить стягнути з відповідача 102 514,81 грн заборгованості за процентами за користування кредитом.

На підтвердження зазначеної суми банк надав розрахунок заборгованості та виписку за рахунком за період з 14.01.2022 року до 04.06.2025 року.

Згідно з розрахунком банку проценти нараховувалися за ставкою 35,99 % річних. Зокрема, у розрахунку зазначені нарахування за періоди з 14.11.2024 року до 13.12.2024 року в сумі 4 595,70 грн, з 14.12.2024 року до 13.01.2025 року - 4 748,89 грн, з 14.01.2025 року до 13.02.2025 року - 4 748,89 грн, з 14.02.2025 року до 13.03.2025 року - 4 289,32 грн, з 14.03.2025 року до 13.04.2025 року - 4 748,89 грн, з 14.04.2025 року до 13.05.2025 року - 4 595,70 грн та з 14.05.2025 року до 04.06.2025 року - 3 370,18 грн.

Разом із тим під час зіставлення розрахунку з банківською випискою судом установлено, що окремі відображені в них показники потребують додаткового пояснення.

Так, у виписці за рахунком відображено внутрішньобанківські операції з нарахування процентів за прострочений несанкціонований овердрафт та за прострочену заборгованість. Зокрема, 04.06.2025 року зазначено нарахування в сумі 189,36 грн та 423,40 грн, загалом 612,76 грн.

Водночас у розрахунку заборгованості за період з 14.05.2025 року до 04.06.2025 року зазначено суму процентів 3 370,18 грн.

Наведені показники не збігаються, а надані матеріали не містять достатнього пояснення щодо способу формування суми 3 370,18 грн, бази нарахування процентів, кількості днів нарахування та співвідношення цієї суми з операціями, відображеними у виписці.

Крім того, у виписці за рахунком відображені окремі внутрішньобанківські операції з погашення простроченої заборгованості та процентів. Однак із наданих документів неможливо однозначно встановити, як саме ці операції враховані у розрахунку кінцевої суми процентної заборгованості та чи не було включено до неї суми, які вже погашені або відображені в інших складових заборгованості.

Суд бере до уваги, що відповідно до статей 76-81 ЦПК України саме позивач повинен довести обставини, на які він посилається як на підставу своїх вимог, зокрема правильність нарахування процентів, періоди їх нарахування, застосовану процентну ставку та залишок заборгованості, на який здійснювалося нарахування.

Надання банком загального розрахунку заборгованості не звільняє його від обов`язку забезпечити можливість перевірити арифметичну та правову правильність кожної складової заявленої суми.

При цьому відсутність контррозрахунку відповідача не означає автоматичного визнання правильності розрахунку позивача, оскільки відповідно до частини шостої статті 81 ЦПК України доказування не може ґрунтуватися на припущеннях.

За таких обставин суд доходить висновку, що позивачем не доведено належними, допустимими та достатніми доказами правильність нарахування всієї заявленої суми процентів у розмірі 102 514,81 грн.

Суд також ураховує, що надані відповідачем документи підтверджують проходження ним військової служби, а тому обставини щодо правового режиму нарахування процентів у відповідний період потребували особливо ретельної перевірки з боку позивача.

Водночас суд не має можливості самостійно визначити інший, точний розмір процентної заборгованості, оскільки матеріали справи не містять повного деталізованого розрахунку з розмежуванням нарахувань за кожний період, відображенням залишку основного боргу, усіх здійснених платежів, їх черговості та правових підстав для нарахування процентів.

За таких обставин вимога про стягнення 102 514,81 грн процентів за користування кредитом задоволенню не підлягає як така, що не підтверджена належними та достатніми доказами в заявленому розмірі.

Судом установлено, що кредитний договір було укладено з АТ «Альфа-Банк», а позов подано АТ «Сенс Банк».

З наданих матеріалів убачається, що зміна найменування АТ «Альфа-Банк» на АТ «Сенс Банк» відбулася без припинення юридичної особи.

Отже, позивач є тією самою юридичною особою, яка уклала з відповідачем кредитний договір, а тому має право вимагати виконання зобов`язань за ним.

Позивач просить стягнути з відповідача судовий збір у розмірі 3 069,07 грн та витрати на професійну правничу допомогу в розмірі 20 676,83 грн.

Відповідно до частини першої статті 141 ЦПК України судовий збір покладається на сторони пропорційно розміру задоволених позовних вимог.

Оскільки суд дійшов висновку про часткове задоволення позову в частині стягнення основної суми кредитної заборгованості в розмірі 153 240,93 грн, судовий збір підлягає стягненню пропорційно задоволеній частині позовних вимог.

Розмір задоволеної майнової вимоги становить 153 240,93 грн із заявлених 255 755,74 грн, що відповідає приблизно 59,92 % заявлених вимог.

Відтак із відповідача на користь позивача підлягає стягненню судовий збір у розмірі 1 838,89 грн.

Щодо вимоги про стягнення витрат на професійну правничу допомогу суд зазначає таке.

Відповідно до статей 133, 137 ЦПК України витрати на професійну правничу допомогу належать до судових витрат та підлягають розподілу між сторонами за результатами розгляду справи.

Для визначення розміру таких витрат учасник справи повинен надати детальний опис робіт (наданих послуг), виконаних адвокатом, та здійснених ним витрат, необхідних для надання правничої допомоги.

Згідно з частиною восьмою статті 141 ЦПК України розмір витрат, які сторона сплатила або має сплатити у зв`язку з розглядом справи, встановлюється судом на підставі поданих сторонами доказів.

У матеріалах справи наявний договір про надання послуг № 1006 від 28.01.2025 року, укладений між АТ «Сенс Банк» та Адвокатським об`єднанням «СмартЛекс», за умовами якого виконавець зобов`язався надавати юридичні та фактичні послуги щодо стягнення заборгованості з боржників замовника.

Згідно з умовами договору винагорода виконавця становить 375,00 грн за підготовку та подання позовної заяви, 225,00 грн за отримання судового рішення та 7,85 % від суми коштів, стягнутих на користь замовника.

Разом із тим саме по собі визначення в договорі порядку розрахунку винагороди не є безумовною підставою для покладення всієї заявленої суми на іншу сторону спору.

Суд має перевірити реальність надання відповідних послуг, їх зв`язок із розглядом конкретної справи, обсяг виконаних робіт, необхідність таких послуг, співмірність їх вартості зі складністю справи та результатом її розгляду.

З огляду на часткове задоволення позову, а також відсутність достатнього підтвердження обсягу фактично виконаних робіт та співмірності заявленої суми витрат на правничу допомогу, суд не вбачає підстав для стягнення з відповідача заявлених 20 676,83 грн у повному обсязі.

Таким чином, вимога про стягнення витрат на професійну правничу допомогу задоволенню не підлягає.

Відповідно до статей 12, 13, 76-81, 89 ЦПК України кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог або заперечень, а суд оцінює належність, допустимість, достовірність кожного доказу окремо, а також достатність і взаємний зв`язок доказів у їх сукупності.

Згідно зі статтями 263-265 ЦПК України судове рішення повинно ґрунтуватися на засадах верховенства права, бути законним і обґрунтованим, ухваленим на підставі повно і всебічно з`ясованих обставин, на які сторони посилаються як на підставу своїх вимог і заперечень, підтверджених доказами, дослідженими в судовому засіданні.

Оцінивши надані сторонами докази в їх сукупності, суд доходить висновку, що позовні вимоги АТ «Сенс Банк» підлягають частковому задоволенню в частині стягнення заборгованості за основною сумою кредиту в розмірі 153 240,93 грн. У задоволенні вимог про стягнення процентів за користування кредитом у розмірі 102 514,81 грн та витрат на професійну правничу допомогу в розмірі 20 676,83 грн слід відмовити.

Керуючись статтями 11, 205, 207, 525, 526, 527, 610, 629, 634, 1048, 1049, 1054 ЦК України, статтями 12, 13, 76-81, 89, 133, 137, 141, 174, 178, 179, 247, 263-265, 273, 274-279, 354 ЦПК України, суд

ВИРІШИВ:

Позов Акціонерного товариства «Сенс Банк» до ОСОБА_1 про стягнення заборгованості за кредитним договором - задовольнити частково.

Стягнути з ОСОБА_1 (адреса: АДРЕСА_1 ; РНОКПП НОМЕР_4 ) на користь Акціонерного товариства «Сенс Банк» (адреса: 03150, м. Київ, вул. Велика Васильківська, 100; код ЄДРПОУ 23494714) заборгованість за основною сумою кредиту за кредитним договором № 632250067 від 14.01.2022 року в розмірі 153 240 (сто п`ятдесят три тисячі двісті сорок) грн 93 коп.

Стягнути з ОСОБА_1 (адреса: АДРЕСА_1 ; РНОКПП НОМЕР_4 ) на користь Акціонерного товариства «Сенс Банк» (адреса: 03150, м. Київ, вул. Велика Васильківська, 100; код ЄДРПОУ 23494714) судовий збір у розмірі 1 838 (одна тисяча вісімсот тридцять вісім) грн 89 коп.

В іншій частині позовних вимог - відмовити.

Рішення суду може бути оскаржене шляхом подання апеляційної скарги безпосередньо до Київського апеляційного суду протягом тридцяти днів з дня його проголошення.

Суддя Вовк С.В.