Рішення № 141376824 у справі № 761/22009/26 від 10.11.2026

Справа № 761/22009/26

Провадження № 2/761/12484/2026

РІШЕННЯ

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

10 листопада 2026 року Шевченківський районний суд міста Києва у складі:

головуючого судді Романишеної І.П.

за участю секретаря Гончаренка Ю.А.

представника позивачів ОСОБА_1 ,

розглянувши у відкритому судовому засіданні у місті Києві цивільну справу за позовом ОСОБА_2 , яка діє в своїх інтересах та в інтересах неповнолітньої ОСОБА_3 , ОСОБА_4 до Управління житлово-комунального господарства та будівництва Шевченківської районної в місті Києві державної адміністрації про визнання права на приватизацію квартири та зобов`язання вчинити дії,

ВСТАНОВИВ:

У червні 2026 року ОСОБА_2 , яка діє в своїх інтересах та в інтересах неповнолітньої ОСОБА_3 , ОСОБА_4 звернулися до суду з позовом до Управління житлово-комунального господарства та будівництва Шевченківської районної в місті Києві державної адміністрації про визнання права на приватизацію квартири та зобов`язання вчинити дії.

Короткий зміст та узагальнені доводи позовної заяви.

Позов мотивований тим, що позивачі зареєстровані та фактично проживають у квартирі АДРЕСА_1 , мають право користування зазначеним житловим приміщенням, однак, не реалізували своє право на безоплатну приватизацію житла.

Зазначена квартира була надана на підставі ордера ОСОБА_5 на сім`ю з трьох осіб: її самої, дочки ОСОБА_6 та сина ОСОБА_7 . При цьому, ОСОБА_5 є бабусею позивачки ОСОБА_2 , а ОСОБА_7 - її батьком. Отже, позивачка ОСОБА_2 є онукою первісного наймача квартири та дочкою одного з осіб, зазначених в ордері. Позивачки ОСОБА_3 та ОСОБА_4 є членами її сім`ї та зареєстровані разом із нею у спірній квартирі.

Особи, яким було надано квартиру, померли: ОСОБА_5 померла ІНФОРМАЦІЯ_1 , ОСОБА_7 - ІНФОРМАЦІЯ_2 , а ОСОБА_6 після одруження виїхала з квартири, її місце перебування невідоме.

Позивачі звернулися до органу приватизації із заявою про приватизацію квартири, проте отримали відмову з підстав відсутності ордера на житлове приміщення. Отримати належним чином засвідчену копію ордера вони не можуть через відсутність письмової згоди всіх осіб, зазначених у ньому.

Позивачі вважають таку відмову незаконною, оскільки відсутність ордера сама по собі не є передбаченою законом підставою для відмови у приватизації, а їхнє право користування квартирою підтверджується іншими документами, зокрема, документами про реєстрацію місця проживання та родинні зв`язки з особами, яким квартира була надана.

З огляду на викладене, позивачі просять суд визнати незаконною відмову Управління житлово-комунального господарства та будівництва Шевченківської районної в м. Києві державної адміністрації у приватизації квартири АДРЕСА_1 ; зобов`язати Управління житлово-комунального господарства та будівництва Шевченківськоїрайонної в м. Києві державної адміністрації провести дії щодо приватизації зазначеної квартири за відсутності ордера на житлове приміщення, відповідно до Закону України «Про приватизацію державного житлового фонду».

Провадження у суді та позиція сторін щодо предмету спору.

Протоколом автоматизованого розподілу судової справи між суддями Шевченківського районного суду міста Києва справу передано судді Романишеній І.П.

Ухвалою суду від 09 червня 2026 року позовну заяву залишено без руху та встановлено строк для усунення її недоліків.

Ухвалою суду від 23 червня 2026 року відкрито провадження у справі та призначено її розгляд в порядку загального позовного провадження.

06 серпня 2026 року до суду надійшов відзив на позовну заяву, у якому представник відповідача заперечує проти задоволення позовних вимог та просить відмовити в їх задоволенні.

В обґрунтування заперечень зазначає, що Шевченківська районна в місті Києві державна адміністрація діє відповідно до вимог статті 19 Конституції України, виключно на підставі, у межах повноважень та у спосіб, визначені Конституцією та законами України, а також реалізує повноваження у сфері приватизації державного житлового фонду.

Посилається на пункт 1 статті 8 Закону України «Про приватизацію державного житлового фонду» та пункт 18 Положення про порядок передачі квартир (будинків), жилих приміщень у гуртожитках у власність громадян, відповідно до якого для приватизації житла громадяни повинні подати, зокрема, належним чином засвідчену копію ордера на жиле приміщення.

Зазначає, що до поданого позивачами пакета документів не було долучено копії ордера на спірну квартиру, а також необхідних документів щодо місця реєстрації, використання права на безоплатну приватизацію державного житла та житлових чеків позивачки ОСОБА_2 .

За таких обставин, відповідач вважає, що орган приватизації правомірно відмовив у видачі свідоцтва про право власності на житло за результатами розгляду заяви № 72145-010752980-451-04 від 16 квітня 2026 року, оскільки позивачами не було подано повного пакета документів, передбаченого чинним законодавством України.

Відтак, на думку відповідача, відмова у приватизації квартири є правомірною, а заявлені позовні вимоги необґрунтованими та такими, що не підлягають задоволенню.

Ухвалою суду від 22 вересня 2026 року закрито підготовче провадження та призначено справу до судового розгляду.

Представник позивача у судовому засіданні позов підтримав та просив задовольнити.

У відзиві на позов представник відповідача просив здійснювати розгляд справи за його відсутності.

Фактичні обставини справи.

Судом встановлено, що за адресою: АДРЕСА_2 , зареєстровані такі особи: ОСОБА_2 - з 09.09.1999 року; ОСОБА_3 - з 31.08.2009 року; ОСОБА_4 - з 10.12.2009 року.

Зазначені обставини підтверджуються довідкою № 109-109/Д-162-180 від 29 січня 2026 року та витягами з Реєстру територіальної громади міста Києва № 2025/018935898, №2025/[телефон приховано] та № 2025/004466507.

Згідно з технічним паспортом від 02 грудня 2025 року, квартира АДРЕСА_1 , має загальну площу 55, 5 кв. м, житлову площу 35, 9 кв. м та складається з трьох житлових кімнат площею 17, 9 кв. м., 9, 9 кв. м. та 8, 1 кв. м.

Відповідно до наявної в матеріалах справи копії ордера № 511 від 14.02.1973 року, квартиру АДРЕСА_1 було надано сім`ї у складі трьох осіб. Водночас, у копії ордера відображено лише ОСОБА_7 .

Позивачі стверджують, що ОСОБА_7 є батьком позивачки ОСОБА_2 , а ОСОБА_5 - її бабусею. Однак, документів на підтвердження зазначених родинних зв`язків до матеріалів справи не долучено.

Згідно з наявними в матеріалах справи копіями свідоцтв про смерть, ОСОБА_5 померла ІНФОРМАЦІЯ_1 (свідоцтво про смерть серії НОМЕР_1 ), а ОСОБА_8 - ІНФОРМАЦІЯ_2 (свідоцтво про смерть серії НОМЕР_2 ).

Відповідно до наявних у матеріалах справи відомостей про зареєстрованих у спірній квартирі осіб, ОСОБА_6 за цією адресою не зареєстрована. За твердженням представника позивачів, після одруження вона вибула зі спірної квартири, а її теперішнє місце проживання невідоме.

Як убачається з копії листа № 557 від 13 травня 2026 року, 16 квітня 2026 року представник позивачів звернулася до відповідача із заявою № 72145-010752980-451-04 про приватизацію спірної квартири позивачами.

Копія зазначеної заяви в матеріалах справи відсутня.

Листом № 557 від 13 травня 2026 року орган приватизації повідомив позивачів про неподання повного пакета документів, необхідних для оформлення передачі житла у власність.

Зокрема, відповідно до інформації, наданої Комунальним концерном «Центр комунального сервісу», наймачем спірної квартири значиться ОСОБА_9 . Документів на підтвердження того, що наймачем квартири є ОСОБА_2 , не надано.

Крім того, відповідач зазначив, що заява про приватизацію оформлена неналежним чином, а до пакета документів не додано належних довідок про місце реєстрації, використання права на безоплатну приватизацію державного житлового фонду, а також відомостей Ощадного банку України щодо житлових чеків стосовно ОСОБА_2 за період з 01 січня 1993 року по 09 вересня 1999 року.

Відповідач відмовив у видачі свідоцтва про право власності на житло, повідомивши про можливість повторного звернення у разі подання у встановленому законом порядку необхідних документів.

Надаючи правову оцінку спірним правовідносинам, суд виходить з наступного.

Частиною першою статті 4 ЦПК України встановлено, що кожна особа має право в порядку, встановленому цим Кодексом, звернутися до суду за захистом своїх порушених, невизнаних або оспорюваних прав, свобод чи законних інтересів.

Кожна особа має право на захист свого цивільного права у разі його порушення, невизнання або оспорювання (частина перша статті 15 ЦК України).

Відповідно до частини першої статті 328 ЦК України право власності набувається на підставах, що не заборонені законом, зокрема із правочинів.

Згідно зі статтею 345 ЦК України фізична або юридична особа може набути право власності на майно у разі приватизації державного та комунального майна у порядку, встановленому законом.

Правові основи приватизації житла, що знаходиться у державній власності, визначені у Законі України «Про приватизацію державного житлового фонду» та в Законі України «Про забезпечення реалізації житлових прав мешканців гуртожитків».

Набуття фізичними особами у власність майна в результаті приватизації здійснюється уповноваженими органами приватизації на підставі Законів України «Про приватизацію державного житлового фонду», «Про забезпечення реалізації житлових прав мешканців гуртожитків» та Положення про порядок передачі квартир (будинків), жилих приміщень у гуртожитках у власність громадян, затвердженого наказом Міністерства з питань житлово-комунального господарства України від 16 грудня 2009 року № 396 (далі - Положення).

Відповідно до статті 1 Закону України «Про приватизацію державного житлового фонду» приватизація державного житлового фонду - це відчуження квартир (будинків), житлових приміщень у гуртожитках, призначених для проживання сімей та одиноких осіб, кімнат у квартирах та одноквартирних будинках, де мешкають два і більше наймачів, та належних до них господарських споруд і приміщень (підвалів, сараїв і т. ін.) державного житлового фонду на користь громадян України. Державний житловий фонд - це житловий фонд місцевих Рад народних депутатів та житловий фонд, який знаходиться у повному господарському віданні чи оперативному управлінні державних підприємств, організацій, установ.

Згідно з пунктом 6 частини першої статті 5 Закону України «Про приватизацію державного житлового фонду» передача житлових приміщень у гуртожитках у власність громадян здійснюється на підставі рішення органу місцевого самоврядування.

Статтею 8 Закону України «Про приватизацію державного житлового фонду» визначено, що приватизація державного житлового фонду здійснюється уповноваженими на це органами, створеними місцевою державною адміністрацією та органами місцевого самоврядування, державними підприємствами, організаціями, установами, у повному господарському віданні або оперативному управлінні яких знаходиться державний житловий фонд.

Згідно з частиною десятою статті 8 Закону України «Про приватизацію державного житлового фонду» органи приватизації не мають права відмовити мешканцям квартир (будинків) у приватизації займаного ними житла, за винятком випадків, передбачених законом.

Перелік таких випадків визначений у законодавстві і є вичерпним. До них відноситься відсутність у особи права на приватизацію (частина друга статті 1 Закону України «Про забезпечення реалізації житлових прав мешканців гуртожитків»), заборона приватизувати конкретне приміщення (частина четверта статті 1 Закону України «Про забезпечення реалізації житлових прав мешканців гуртожитків», частина друга статті 2 Закону України «Про приватизацію державного житлового фонду»).

Пунктом 18 Положення визначено перелік документів, які подаються громадянином до органу приватизації.

Так, громадянин подає до органів приватизації такі документи: заяву на приватизацію квартири (будинку), жилого приміщення у гуртожитку, кімнати у комунальній квартирі; копії документів, що посвідчують особу та підтверджують громадянство України, громадянина, який подає заяву, та всіх членів його сім`ї (для осіб, які не досягли 14 років, копії свідоцтв про народження), які проживають разом з ним; копії довідок про присвоєння реєстраційного номера облікової картки платника податку громадянина, який подає заяву, та всіх членів його сім`ї, які проживають разом з ним (крім випадків, коли через свої релігійні переконання особи відмовилися від прийняття реєстраційного номера облікової картки платника податків та повідомили про це відповідний контролюючий орган і мають відмітку у паспорті); копії документів, виданих органами державної реєстрації актів цивільного стану або судом, що підтверджують родинні відносини між членами сім`ї (свідоцтва про народження, свідоцтва про шлюб, свідоцтва про розірвання шлюбу, рішення суду про розірвання шлюбу, яке набрало законної сили, тощо); довідки про реєстрацію місця проживання громадянина, який подає заяву, та всіх членів його сім`ї, зареєстрованих у квартирі (будинку), жилому приміщенні в гуртожитку, кімнаті у комунальній квартирі; технічний паспорт на квартиру (кімнату, жилий блок, секцію) у житловому будинку (гуртожитку), а на одноквартирний будинок - технічний паспорт на садибний (індивідуальний) житловий будинок; копію ордера на жиле приміщення або ордера на жилу площу в гуртожитку; документ, що підтверджує невикористання ним та членами його сім`ї житлових чеків для приватизації державного житлового фонду; копію документа, що підтверджує право на пільгові умови приватизації відповідно до законодавства (за наявності); заяву-згоду тимчасово відсутніх членів сім`ї наймача на приватизацію квартири (будинку), жилого приміщення у гуртожитку, кімнати у комунальній квартирі.

Орган приватизації у разі потреби уточнює необхідні для розрахунків дані залежно від складу сім`ї і розміру загальної площі квартири, жилих приміщень у гуртожитках, кімнат у комунальних квартирах, оформляє відповідні розрахунки та видає розпорядження органу приватизації щодо квартир (будинків), кімнат у комунальних квартирах чи готує проект рішення органу місцевого самоврядування щодо жилих приміщень у гуртожитках (пункт 22 Положення № 396).

У пункті 13 постанови Пленуму Верховного Суду України від 22 грудня 1995 року № 20 «Про судову практику у справах за позовами про захист права приватної власності» судам роз`яснено, що у разі непередання квартири (будинку) у власність наймачеві, його спадкоємці вправі вимагати визнання за ними права власності на неї лише в тому разі, коли наймач звертався з належно оформленою заявою про це до відповідного органу приватизації або власника державного чи громадського житлового фонду, однак вона не була розглянута в установлений строк або в її задоволенні було незаконно відмовлено за наявності підстав і відсутності заборон для передачі квартири наймачеві.

Право на приватизацію квартири, яка належить до державного житлового фонду, мають особи, які постійно проживають у цій квартирі. Для отримання права власності на житло особа повинна звернутись до відповідного органу приватизації з належно оформленою заявою, яка підлягає розгляду названим органом у строк, передбачений чинним законодавством.

У тому разі, коли громадянин, який висловив волю на приватизацію займаної ним квартири, помер до прийняття компетентним органом рішення про приватизацію, але після збігу встановленого частиною третьою статті 8 Закону України «Про приватизацію державного житлового фонду» строку, до його спадкоємців у порядку спадкування переходить право вимагати визнання за ними права власності на таку квартиру.

Аналогічна правова позиція викладена в постанові Великої Палати Верховного Суду від 20 червня 2018 року в справі № 200/18858/16-ц та у постановах Верховного Суду від 09 лютого 2018 року у справі № 719/179/17, від 27 березня 2019 року у справі № 669/629/16-ц.

Верховний Суд у постанові від 14 квітня 2026 року у справі № 331/2053/22 вказав, що право на приватизацію квартири, яка належить до державного житлового фонду, мають особи, які постійно проживають у цій квартирі. Для отримання права власності на житло особа повинна звернутись до відповідного органу приватизації з належно оформленою заявою, яка підлягає розгляду названим органом у строк, передбачений чинним законодавством. Тобто особа, яка бажає скористатися таким правом, звертається до відповідного органу із заявою, до якої додає необхідні документи, а орган приватизації приймає відповідне рішення, яке у випадку незгоди з ним заявника може бути предметом оскарження в суді.

У зазначеній справі Верховний Суд визнав обґрунтованою відмову в позові, оскільки заявниця подала заяву у довільній формі та не подала паспорт, повні відомості про реєстрацію, ордер і документ про невикористання житлових чеків; вимогу про безпосереднє здійснення приватизації за відсутності рішення органу визнано передчасною.

Подібний висновок викладено у постанові Верховного Суду від 25 листопада 2025 року у справі № 161/8771/24 .

Згідно з частиною четвертою статті 263 ЦПК України при виборі і застосуванні норми права до спірних правовідносин суд враховує висновки щодо застосування відповідних норм права, викладені в постановах Верховного Суду.

Суд зауважує, що одними із основних засад (принципів) цивільного судочинства є змагальність сторін, диспозитивність, неприпустимість зловживання процесуальними правами (пункти 4, 5, 22 частини третьої статті 2 ЦПК України).

Відповідно до частини третьої статті 12, частини першої статті 81 ЦПК України кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог або заперечень, крім випадків, встановлених цим Кодексом.

Частиною шостою статті 81 ЦПК України передбачено, що доказування не може ґрунтуватися на припущеннях.

Достатніми є докази, які у своїй сукупності дають змогу дійти висновку про наявність або відсутність обставин справи, які входять до предмета доказування. Питання про достатність доказів для встановлення обставин, що мають значення для справи, суд вирішує відповідно до свого внутрішнього переконання (стаття 80 ЦПК України).

У частині першій статті 89 ЦПК України визначено, що суд оцінює докази за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на всебічному, повному, об`єктивному та безпосередньому дослідженні наявних у справі доказів.

Оцінка встановлених обставин справи.

Як установлено судом, позивачі ОСОБА_2 , ОСОБА_3 та ОСОБА_4 зареєстровані у спірній квартирі відповідно з 09 вересня 1999 року, 31 серпня 2009 року та 10 грудня 2009 року.

Водночас, крім відомостей про реєстрацію місця проживання, інших доказів, які б підтверджували обставини фактичного проживання позивачів у спірній квартирі, матеріали справи не містять, зокрема, документів про оплату комунальних послуг.

Обґрунтовуючи звернення до суду з позовом, позивачі посилаються на те, що спірна квартира первісно надавалася ОСОБА_5 та членам її сім`ї, до складу яких, за їхніми твердженнями, входив ОСОБА_7 , який є батьком позивачки ОСОБА_2 .

Однак, наявна в матеріалах справи копія ордера № 511 від 14 лютого 1973 року не містить повних відомостей про осіб, яким надавалося житлове приміщення. У ньому зазначено лише ОСОБА_7 .

Крім того, матеріали справи не містять документів, які б підтверджували родинні зв`язки ОСОБА_2 зі ОСОБА_7 та ОСОБА_5 .

За таких обставин, надані докази не дають можливості достовірно встановити склад сім`ї осіб, яким первісно було надано спірну квартиру, а також підтвердити зв`язок позивачів із зазначеними особами та наявність у них похідного від таких осіб права користування житловим приміщенням.

Також, сукупність наданих доказів не дає підстав для висновку про те, що ОСОБА_7 за життя розпочав процедуру приватизації спірної квартири, зокрема, звертався до відповідного органу приватизації з належно оформленою заявою про її передачу у власність відповідно до Положення про порядок передачі квартир (будинків) у власність громадян, затвердженого наказом Державного комітету України по житлово-комунальному господарству від 15 вересня 1992 року № 56.

Крім того, у листі № 557 від 13 травня 2026 року зазначено про відсутність необхідних документів щодо використання права на безоплатну приватизацію державного житлового фонду та відомостей Ощадного банку України щодо житлових чеків стосовно ОСОБА_2 за період з 01 січня 1993 року по 09 вересня 1999 року.

Водночас, позивачами не надано доказів, які б спростовували зазначену інформацію, зокрема, підтверджували, що відповідний документ про невикористання житлових чеків був поданий разом із заявою про приватизацію або долучений до пакета документів, переданого органу приватизації.

Відповідно до статті 5 Закону України «Про приватизацію державного житлового фонду» кожний громадянин України має право приватизувати займане ним житло безоплатно в межах номінальної вартості житлового чека або з частковою доплатою один раз.

Рішенням Конституційного Суду України від 10 червня 2010 року № 15-рп/2010 у справі про безоплатну приватизацію житла надано офіційне тлумачення зазначеного положення Закону.

Згідно з цим рішенням право громадянина України на безоплатну приватизацію державного житлового фонду вважається реалізованим один раз за наявності визначених Конституційним Судом умов, зокрема, у випадках повного використання житлового чека для приватизації житла в межах установленої санітарної норми та номінальної вартості житлового чека, приватизації житла з оплатою надлишкової площі або використання житлового чека для приватизації частки майна державних підприємств чи земельного фонду.

При цьому приватизація загальної площі в кількох квартирах (будинках) державного житлового фонду в межах установленої санітарної норми та номінальної вартості житлового чека не вважається повторною приватизацією.

Таким чином, для вирішення питання про можливість безоплатної приватизації спірної квартири необхідно встановити наявність у кожного заявника відповідного права та з`ясувати, чи не було таке право реалізоване раніше в розумінні зазначеного рішення Конституційного Суду України.

Саме з цією метою пунктом 18 Положення № 396 передбачено подання документа, що підтверджує невикористання заявником та членами його сім`ї житлових чеків для приватизації державного житлового фонду.

Крім того, відповідно до листа № 557 від 13 травня 2026 року наймачем спірної квартири значиться ОСОБА_9 .

Однак, у позовній заяві не наведено пояснень щодо особи зазначеного громадянина, його правового статусу та характеру правовідносин, які пов`язують його з позивачами. Зокрема, не зазначено, чи перебуває він із ними у родинних, сімейних або інших правовідносинах, чи є членом їхньої сім`ї та на якій правовій підставі позивачі набули право користування спірною квартирою.

Жодних належних та допустимих доказів на підтвердження відповідних обставин до матеріалів справи не долучено. При цьому, позивачами не заявлено клопотань про витребування доказів на підтвердження або спростування зазначених у листі обставин. Суд зауважує, що відповідно до частини шостої статті 81 ЦПК України доказування не може ґрунтуватися на припущеннях.

Суд також бере до уваги, що ненадання заявником органу приватизації ордера на вселення до квартири, яку він бажає приватизувати, не може бути єдиною підставою для відмови у приватизації житла. Такий правовий висновок викладено у постановах Верховного Суду від 24 лютого 2021 року у справі № 296/4642/19, від 26 лютого 2024 року у справі №344/12427/21 та від 27 серпня 2024 року у справі № 201/193/22.

Разом із тим, суд зазначає, що в цій справі, крім відсутності ордера на вселення, також не було надано документів щодо використання права на безоплатну приватизацію державного житлового фонду та відомостей Ощадного банку України щодо житлових чеків стосовно ОСОБА_2 за період з 01 січня 1993р. по 09 вересня 1999р.

Положення частини десятої статті 8 Закону України «Про приватизацію державного житлового фонду» щодо недопустимості відмови у приватизації займаного житла не звільняють заявників від обов`язку подати документи, передбачені пунктом 18 Положення №396, та підтвердити наявність необхідних правових підстав для реалізації права на приватизацію житла.

Суд враховує, що відповідач не приймав остаточного рішення про відмову позивачам у реалізації права на приватизацію спірної квартири, а повідомив їх про недоліки поданого пакета документів та можливість їх усунення шляхом повторного звернення у встановленому законом порядку.

Більше того, зі змісту листа № 557 від 13 травня 2026 року вбачається, що позивачам роз`яснено можливість після усунення виявлених недоліків повторно звернутися до органу приватизації та реалізувати своє право на безоплатну приватизацію державного житлового фонду в установленому законом порядку.

Отже, лист № 557 від 13 травня 2026 року за своїм змістом є повідомленням про виявлені недоліки поданого пакета документів та необхідність їх усунення, а не остаточним рішенням про відмову у приватизації квартири чи запереченням самого права позивачів на приватизацію.

Такий висновок узгоджується з правовою позицією Верховного Суду, викладеною у постанові від 08 березня 2023 року у справі № 554/10891/20, у якій Верховний Суд погодився з висновком суду апеляційної інстанції про те, що лист від 25 травня 2020 року № К 0205/а.1-12/242 за підписом начальника Управління майном комунальної власності міста Полтавської міської ради не є остаточним рішенням про відмову в задоволенні заяви щодо оформлення передачі у приватну власність кімнати у гуртожитку. За таких обставин Верховний Суд визнав безпідставними посилання заявника на порушення встановленого законом вичерпного переліку підстав для відмови у приватизації.

З урахуванням наведеного суд зазначає, що саме по собі повідомлення органу приватизації про виявлені недоліки поданих документів та необхідність їх усунення не свідчить про остаточну відмову у приватизації житлового приміщення та не може автоматично розцінюватися як порушення права особи на приватизацію.

Суд зауважує, що матеріали справи не містять належних та допустимих доказів про те, що позивачі зверталися до органу приватизації про передачу їм у власність спірної квартири із дотриманням вимог Закону України «Про приватизацію державного житлового фонду» та Положення про порядок передачі квартир (будинків), жилих приміщень у гуртожитках у власність громадян, а орган приватизації незаконно порушив їх право на приватизацію.

Водночас зі змісту листа № 557 від 13 травня 2026 року вбачається, що позивачам роз`яснено можливість усунення виявлених недоліків та повторного звернення до органу приватизації для вирішення питання про передачу спірної квартири у власність у встановленому законом порядку.

Таким чином, позивачі не позбавлені можливості реалізувати своє право на безоплатну приватизацію державного житлового фонду за умови дотримання передбаченої законодавством процедури.

Питання передачі житлового приміщення у приватну власність належить до компетенції уповноваженого органу приватизації, який повинен розглянути подані документи та прийняти відповідне рішення з дотриманням вимог чинного законодавства. Судовий контроль за діяльністю такого органу не передбачає перебрання судом його дискреційних повноважень та підміну встановленої законом процедури приватизації.

Таким чином, з огляду на встановлені обставини справи, положення чинного законодавства та оцінку доказів у їх сукупності, суд приходить до висновку, що позивачами не доведено належними та допустимими доказами порушення відповідачем їхніх прав та законних інтересів, а також наявності правових підстав для задоволення позову.

Відповідно до статті 141 ЦПК України судовий збір покладається на позивачів.

Керуючись статтями 12, 13, 76-81, 89, 141, 258, 259, 263-265, 273, 354-355 ЦПК України, суд,

УХВАЛИВ:

Позов ОСОБА_2 , яка діє в своїх інтересах та в інтересах неповнолітньої ОСОБА_3 , ОСОБА_4 до Управління житлово-комунального господарства та будівництва Шевченківської районної в місті Києві державної адміністрації про визнання права на приватизацію квартири та зобов`язання вчинити дії - залишити без задоволення.

Апеляційна скарга на рішення суду подається протягом тридцяти днів до Київського апеляційного суду. Якщо в судовому засіданні було проголошено скорочене (вступну та резолютивну частини) судове рішення або якщо розгляд справи (вирішення питання) здійснювався без повідомлення (виклику) учасників справи, зазначений строк обчислюється з дня складення повного судового рішення.

Рішення набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги всіма учасниками справи, якщо апеляційну скаргу не було подано, або після перегляду рішення в апеляційному порядку, якщо його не скасовано.

Реквізити учасників справи:

Позивач1 - ОСОБА_2 , РНОКПП НОМЕР_3 , АДРЕСА_3 ;

Позивач2 - ОСОБА_3 , РНОКПП НОМЕР_4 , АДРЕСА_3 ;

Позивач3- ОСОБА_4 , РНОКПП НОМЕР_4 АДРЕСА_3 ;

Відповідач - Управління житлово-комунального господарства та будівництва Шевченківської районної в місті Києві державної адміністрації, ЄДРПОУ 37470160, 01054, Україна, м. Київ, Б. Шевченка Тараса, буд. 26/4.

Повний текст рішення складено 10.11.2026 року.

СУДДЯ І.П.РОМАНИШЕНА