Постанова № 141376901 у справі № 199/2404/26 від 10.11.2026

ДНІПРОВСЬКИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ СУД

Провадження № 22-ц/803/10160/26 Справа № 199/2404/26 Суддя у 1-й інстанції - СПАЇ В. В. Суддя у 2-й інстанції - Гапонов А. В.

ПОСТАНОВА

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

10 листопада 2026 року м. Дніпро

Дніпровський апеляційний суд у складі:

Головуючого судді-доповідача Гапонова А.В.,

суддів Никифоряка Л.П., Халаджи О.В.,

розглянувши в порядку письмового провадження без повідомлення учасників справи у м. Дніпро цивільну справу за позовом Товариства з обмеженою відповідальністю «Укр кредит фінанс» до ОСОБА_1 про стягнення заборгованості за кредитним договором,

- за апеляційною скаргою Товариства з обмеженою відповідальністю «Укр кредит фінанс»

на рішення Амур-Нижньодніпровського районного суду міста Дніпра від 01 липня 2026 року,-

В С Т А Н О В И В:

ІСТОРІЯ СПРАВИ

27.02.2026 року до Амур-Нижньодніпровського районного суду міста Дніпра надійшов позов Товариства з обмеженою відповідальністю «Укр кредит фінанс» до ОСОБА_1 про стягнення заборгованості за кредитним договором, в якому позивач просив суд стягнути з відповідача на свою користь заборгованість за кредитним договором №1361-6713 від 08.03.2024 року в розмірі 10000,00 грн, з яких: прострочена заборгованість за кредитом - 2000,00 грн; прострочена заборгованість за нарахованими процентами - 8000,00 грн, а також судові витрати.

В обґрунтування позову зазначав, що 08.03.2024 р. між учасниками даної справи за допомогою веб-сайту (creditkasa.com.ua), який є сукупністю інформаційних та телекомунікаційних систем ТОВ «Укр кредит фінанс», було укладено електронний Договір про відкриття кредитної лінії №1361-6713. Позивачем додана квитанції Liqpay на оплату 1 200 грн. призначення платіжної операції: видача кредитних коштів за договором 1361-6713, 2024-03-08; та на оплату 800 грн. призначення платіжної операції: видача кредитних коштів за договором 1361-6713, 2024-03-09.

Як зазначається позивачем при зверненні до суду, відповідач всупереч умовам договору порушив взяті на себе зобов`язання, не повернув кредитні кошти та не виконав інші грошові зобов`язання перед кредитодавцем, та станом на 13.01.2026 р. загальний розмір заборгованості відповідача за кредитним договором становить 16980,00 грн, з яких: прострочена заборгованість за кредитом - 2000,00 грн; прострочена заборгованість за нарахованими процентами - 14980,00 грн.

Разом із тим позивач зазначає, що кредитодавцем прийнято рішення про застосування до позичальника програми лояльності для споживачів фінансових послуг позивача, відповідно до якої можливе часткове списання заборгованості за нарахованими процентами у загальному розмірі 6980,00 грн за умови погашення решти заборгованості в сумі 10 000,00 грн.

КОРОТКИЙ ЗМІСТ СУДОВОГО РІШЕННЯ

Рішенням Амур-Нижньодніпровського районного суду міста Дніпра від 01 липня 2026 року В задоволенні позову Товариства з обмеженою відповідальністю «Укр кредит фінанс» до ОСОБА_1 про стягнення заборгованості за кредитним договором відмовлено повністю.

Судові витрати віднесено на рахунок позивача.

КОРОТКИЙ ЗМІСТ ВИМОГ АПЕЛЯЦІЙНОЇ СКАРГИ

31.07.2026 року від Товариства з обмеженою відповідальністю «Укр кредит фінанс» надійшла апеляційна скарга, в якій ставиться вимога про скасування рішення Амур-Нижньодніпровського районного суду міста Дніпра від 01 липня 2026 року та ухвалення нового рішення, яким задовольнити позовні вимоги у повному обсязі з покладенням судових витрат на відповідача.

В обґрунтуванні апеляційної скарги зазначено, що Відповідач підписав кредитний договір № 1361-6713 від 08.03.2024 року відповідно до розділу 13 Договору електронним підписом одноразовим ідентифікатором C3514, а Позивач засвідчив кваліфікованою електронною печаткою із позначкою часу.

Документи про рух коштів клієнта по рахунку в тому числі виписка по рахунку клієнта, належать до інформації, що є банківською таємницею, порядок розкриття якої визначений Законом. Оскільки, ТОВ «Укр кредит фінанс» є фінансовою установою, яка здійснює господарську діяльність з надання фінансових послуг, а саме надання коштів у позику, в тому числі і на умовах фінансового кредиту, без відкриття рахунку, відповідно надати будь який первинний бухгалтерський документ у тому числі виписки по рахунку відповідача не вбачається можливим.

Суд першої інстанції прийшов помилкового висновку щодо недоведення Позивачем факту перерахування коштів Відповідачу, оскільки до матеріалів справи було долучено Довідку про перерахування коштів від АТ КБ «ПРИВАТБАНК» щодо видачі кредиту ОСОБА_1 за договором № 1361-6713 від 08.03.2024 року та Довідка про перерахування суми кредиту № 1361-6713 від 08.03.2024 р. є достовірними і належними доказами перерахування Відповідачу коштів у сумі 2000,00 грн.

АРГУМЕНТИ ІНШИХ УЧАСНИКІВ СПРАВИ

Відзиву на апеляційну скаргу в порядку ст.360 ЦПК України не надходило.

ПОЗИЦІЯ АПЕЛЯЦІЙНОГО СУДУ

Відповідно до ч. 13 ст. 7 ЦПК України розгляд справи здійснюється в порядку письмового провадження за наявними у справі матеріалами, якщо цим Кодексом не передбачено повідомлення учасників справи. У такому випадку судове засідання не проводиться.

Частиною 4 статті 19 ЦПК України передбачено, що спрощене провадження призначене для розгляду малозначних справ, справ, що виникають з трудових відносин, справ незначної складності та інших справ, для яких пріоритетним є швидке вирішення справи.

Відповідно до ч.1 ст. 368 ЦПК України справа розглядається судом апеляційної інстанції за правилами, встановленими для розгляду справи у порядку спрощеного провадження, з особливостями, встановленими цією главою.

Відповідно до ч. 3 цієї статті розгляд справ у суді апеляційної інстанції здійснюється в судовому засіданні з повідомленням учасників справи, крім випадків, передбачених статтею 369 цього Кодексу.

Відповідно до ч. 1 ст. 369 ЦПК України апеляційні скарги на рішення суду у справах з ціною позову менше ста розмірів прожиткового мінімуму для працездатних осіб, крім тих, які не підлягають розгляду в порядку спрощеного позовного провадження, розглядаються судом апеляційної інстанції без повідомлення учасників справи.

Зважаючи на те, що дана справа є малозначною, ціна позову складає 10000,00 грн, що менше тридцяти розмірів прожиткового мінімуму для працездатних осіб, розгляд апеляційної скарги здійснюється без повідомлення сторін.

Відповідно до ч. 1 ст. 367 ЦПК України, суд апеляційної інстанції переглядає справу за наявними в ній і додатково поданими доказами та перевіряє законність і обґрунтованість рішення суду першої інстанції в межах доводів та вимог апеляційної скарги.

Відповідно до ч. 4 ст. 367 ЦПК України, суд апеляційної інстанції не обмежений доводами та вимогами апеляційної скарги, якщо під час розгляду справи буде встановлено порушення норм процесуального права, які є обов`язковою підставою для скасування рішення, або неправильне застосування норм матеріального права.

Заслухавши доповідь судді-доповідача, дослідивши матеріали справи та перевіривши доводи апеляційної скарги в межах апеляційного оскарження, апеляційний суд вважає, що апеляційну скаргу необхідно задовольнити, а рішення суду першої інстанції скасувати з наступних підстав.

Судом першої інстанції встановлено.

08.03.2024 р. між ТОВ «УКР КРЕДИТ ФІНАНС» та ОСОБА_1 за допомогою веб-сайту (creditkasa.com.ua) було укладено електронний договір про відкриття кредитної лінії №1361-6713, на підставі якого відповідач отримав кредитні кошти у розмірі 1 200,00 грн., а також додатково 800,00 грн. відповідно до додаткової угоди №1 від 09.03.2024 року. Договір підписано відповідачем шляхом використання одноразового ідентифікатора С3514.

Зазначений кредитний договір разом із правилами відкриття кредитної лінії (надання споживчих кредитів), паспортом споживчого кредиту, таблицею обчислення загальної вартості кредиту для споживача та реальної річної процентної ставки за договором (графіком платежів) складають єдиний договір, з умовами якого позичальник був попередньо ознайомлений.

Пунктом 2.2 договору передбачено, що кредитодавець надає позичальнику кредитні кошти на умовах строковості, зворотності та платності для задоволення особистих потреб, а позичальник зобов`язується повернути кредит та сплатити проценти у порядку, визначеному договором.

Відповідно до умов договору позивач надав відповідачу кредит у загальному розмірі 2 000,00 грн., строком на 300 днів, із базовим періодом 14 днів, зі зниженою та стандартною процентною ставкою 2,50 % на день.

Позивачем додана квитанції Liqpay на оплату 1 200 грн. призначення платіжної операції: видача кредитних коштів за договором 1361-6713, 2024-03-08; та на оплату 800 грн. призначення платіжної операції: видача кредитних коштів за договором 1361-6713, 2024-03-09.

Згідно з розрахунком заборгованості за договором №1361-6713 станом на 13.01.2026 року загальний розмір заборгованості відповідача становить 16980,00 грн., у тому числі: прострочена заборгованість за кредитом - 2000,00 грн.; прострочена заборгованість за нарахованими процентами - 14980,00 грн.

Кредитодавцем прийнято рішення про застосування до позичальника програми лояльності для споживачів фінансових послуг позивача, відповідно до якої можливе часткове списання заборгованості за нарахованими процентами у загальному розмірі 6980,00 грн. за умови погашення решти заборгованості в сумі 10000,00 грн.

При зверненні до суду із даним позовом, позивач посилається на те, що грошові кошти були перераховані відповідачу, про що надає квитанцію Liqpay, яка не є належним доказом на підтвердження здійснення фінансової операції щодо переказу коштів, оскільки квитанція не містить даних щодо власника банківської картки, на яку були перераховані кошти, повного номеру картки, що позбавляє можливості вважати доведеним факт переказу ТОВ «Укр кредит фінанс» коштів у зазначеному позивачем розмірі на картковий рахунок, який належить саме відповідачу.

Суд позбавлений можливості встановити дану обставину через відсутність доказів перерахування грошових коштів у спосіб, вказаний відповідачем.

Разом з тим, наданий позивачем розрахунок заборгованості не є доказом користування відповідачем грошовими коштами та наявної заборгованості.

Належними доказами, які підтверджують наявність заборгованості за укладеним кредитним договором та її розміру, є первинні документи, оформлені відповідно до ст. 9 Закону України «Про бухгалтерський облік та фінансову звітність».

Отже підставою для бухгалтерського обліку господарських операцій є первинні документи. Для контролю та впорядкування оброблення даних на підставі первинних документів можуть складатися зведені облікові документи. Первинні та зведені облікові документи можуть бути складені у паперовій або в електронній формі.

Аналіз зазначеної норми дає підстави для висновку, що банківські виписки з рахунку позичальника є належними та допустимими доказами у справі, що підтверджують рух коштів по конкретному банківському рахунку, вміщують записи про операції, здійснені протягом операційного дня, та є підтвердженням виконаних за день операцій. Тобто виписки за картковими рахунками можуть бути належними доказами щодо заборгованості за кредитним договором.

Згідно з ч. 1-3 ст. 13 ЦПК України суд розглядає справи не інакше як за зверненням особи, поданим відповідно до цього Кодексу, в межах заявлених нею вимог і на підставі доказів, поданих учасниками справи або витребуваних судом у передбачених цим Кодексом випадках.

Збирання доказів у цивільних справах не є обов`язком суду, крім випадків, встановлених цим Кодексом. Суд має право збирати докази, що стосуються предмета спору, з власної ініціативи лише у випадках, коли це необхідно для захисту малолітніх чи неповнолітніх осіб або осіб, які визнані судом недієздатними чи дієздатність яких обмежена, а також в інших випадках, передбачених цим Кодексом.

Учасник справи розпоряджається своїми правами щодо предмета спору на власний розсуд.

Обов`язок доказування позивачем не виконаний: наданий позивачем доказ не підтверджує обставини видачі позики на умовах фінансового кредиту та його розміру, а також заборгованість, суду не було надано доказів на підтвердження заповнення відповідачем заявки на видачу кредиту тощо, на що посилається позивач у позовній заяві.

Суд, безпосередньо дослідивши зібрані докази, оцінивши їх на предмет належності і допустимості, достатності та достовірності кожний окремо та в сукупності і логічному взаємозв`язку, дійшов висновку про відсутність підстав для задоволення позову повністю.

Встановивши зазначені обставини, суд першої інстанції прийшов до висновку про відсутність підстав для задоволення позовних вимог у зв`язку з їх недоведеністю.

Але колегія суддів апеляційного суду з таким висновком в повному обсязі погодитись не може з наступних підстав.

Згідно з частиною першою статті 627 ЦК України відповідно до статті 6 цього Кодексу сторони є вільними в укладенні договору, виборі контрагента та визначенні умов договору з урахуванням вимог цього Кодексу, інших актів цивільного законодавства, звичаїв ділового обороту, вимог розумності та справедливості.

Відповідно до статей 626, 628 ЦК України договором є домовленість двох або більше сторін, спрямована на встановлення, зміну або припинення цивільних прав та обов`язків. Зміст договору становлять умови (пункти), визначені на розсуд сторін і погоджені ними, та умови, які є обов`язковими відповідно до актів цивільного законодавства.

Частиною першою статті 638 ЦК України встановлено, що істотними умовами договору є умови про предмет договору, умови, що визначені законом як істотні або є необхідними для договорів даного виду, а також усі ті умови, щодо яких за заявою хоча б однієї із сторін має бути досягнуто згоди.

Відповідно до частини першої статті 1054 ЦК України за кредитним договором банк або інша фінансова установа (кредитодавець) зобов`язується надати грошові кошти (кредит) позичальникові у розмірах та на умовах, встановлених договором, а позичальник зобов`язується повернути кредит та сплатити проценти /частина перша статті 1048 ЦК України/.

Частиною другою статті 1054 ЦК України встановлено, що до відносин за кредитним договором застосовуються положення параграфа 1 цієї глави, якщо інше не встановлено цим параграфом і не випливає із суті кредитного договору.

Кредитний договір укладається у письмовій формі. Кредитний договір, укладений з недодержанням письмової форми, є нікчемним (стаття 1055 ЦК України).

Абзац другий частини другої статті 639 ЦК України передбачає, що договір, укладений за допомогою інформаційно-телекомунікаційних систем за згодою обох сторін, вважається укладеним в письмовій формі.

Особливості укладання кредитного договору в електронному вигляді визначені Законом України «Про електронну комерцію».

Згідно з пунктом 6 частини першої статті 3 Закону України «Про електронну комерцію» електронний підпис одноразовим ідентифікатором - це дані в електронній формі у вигляді алфавітно-цифрової послідовності, що додаються до інших; електронних даних особою, яка прийняла пропозицію (оферту) укласти електронний договір, та надсилаються іншій стороні цього договору.

При цьому одноразовий ідентифікатор - це алфавітно-цифрова послідовність, що її отримує особа, яка прийняла пропозицію (оферту) укласти електронний договір шляхом реєстрації в інформаційно-телекомунікаційній системі суб`єкта електронної комерції, що надав таку пропозицію. Одноразовий ідентифікатор може передаватися суб`єктом електронної комерції, що пропонує укласти договір, іншій стороні електронного правочину засобом зв`язку, вказаним під час реєстрації у його системі, та додається (приєднується) до електронного повідомлення від особи, яка прийняла пропозицію укласти догові (пункт 12 частини першої статті 3 Закону України «Про електронну комерцію»).

Відповідно до частини третьої статті 11 Закону України «Про електронну комерцію» електронний договір укладається шляхом пропозиції його укласти (оферти) однією стороною та її прийняття (акцепту) другою стороною. Електронний договір вважається укладеним з моменту одержання особою, яка направила пропозицію укласти такий договір, відповіді про прийняття цієї пропозиції в порядку, визначеному частиною шостою цієї статті.

Згідно з частиною шостою статті 11 Закону України «Про електронну комерцію» відповідь особи, якій адресована пропозиція укласти електронний договір, про її прийняття (акцепт) може бути надана шляхом: надсилання електронного повідомлення особі, яка зробила пропозицію укласти електронний договір, підписаного в порядку, передбаченому статтею 12 цього Закону; заповнення формуляра заяви (форми) про прийняття такої пропозиції в електронній формі, що підписується в порядку, передбаченому статтею 12 цього Закону; вчинення дій, що вважаються прийняттям пропозиції укласти електронний договір, якщо зміст таких дій чітко роз`яснено в інформаційній системі, в якій розміщено таку пропозицію, і ці роз`яснення логічно пов`язані з нею.

За правилом частини восьмої статті 11 Закону України «Про електронну комерцію» у разі якщо укладення електронного договору відбувається в інформаційно- телекомунікаційній системі суб`єкта електронної комерції, для прийняття пропозиції укласти такий договір особа має ідентифікуватися в такій системі та надати відповідь про прийняття пропозиції (акцепт) у порядку, визначеному частиною шостою цієї статті. Такий документ оформляється у довільній формі та має містити істотні умови, передбачені законодавством для відповідного договору.

Електронний договір, укладений шляхом обміну електронними повідомленнями, підписаний у порядку, визначеному статтею 12 цього Закону, вважається таким, що за правовими наслідками прирівнюється до договору, укладеного в письмовій формі. Кожний примірник електронного документа з накладеним на нього підписом, визначеним статтею 12 цього Закону, є оригіналом такого документа.

Стаття 12 Закону України «Про електронну комерцію» визначає порядок підписання угоди в сфері електронної комерції. Якщо відповідно до акта цивільного законодавства або за домовленістю сторін електронний правочин має бути підписаний сторонами, моментом його підписання є використання електронного підпису або електронного цифрового підпису відповідно до Закону України «Про електронний цифровий підпис», за умови використання засобу електронного цифрового підпису усіма сторонами електронного правочину; електронного підпису одноразовим ідентифікатором, визначеним цим Законом; аналога власноручного підпису (факсимільного відтворення підпису за допомогою засобів механічного або іншого копіювання, іншого аналога власноручного підпису) за письмовою згодою сторін, у якій мають міститися зразки відповідних аналогів власноручних підписів.

Укладання договору в електронному вигляді через інформаційно-комунікаційну систему можливе за допомогою електронного підпису лише за умови використання засобу електронного підпису усіма сторонами цього правочину.

В іншому випадку електронний правочин може бути підписаний сторонами електронним підписом одноразового ідентифікатора та/або аналогом власноручного підпису (факсимільного відтворення підпису за допомогою засобів механічного або іншого копіювання, іншого аналога власноручного підпису) за письмовою згодою сторін, у якій мають міститися зразки відповідних аналогів власноручних підписів.

Статтею 12 Закону України «Про електронну комерцію» визначено, що якщо відповідно до акта цивільного законодавства або за домовленістю сторін електронний правочин має бути підписаний сторонами, моментом його підписання є використання: електронного підпису або електронного цифрового підпису відповідно до Закону України «Про електронний цифровий підпис», за умови використання засобу електронного цифрового підпису усіма сторонами електронного правочину; електронного підпису одноразовим ідентифікатором, визначеним цим Законом; аналога власноручного підпису (факсимільного відтворення підпису за допомогою засобів механічного або іншого копіювання, іншого аналога власноручного підпису) за письмовою згодою сторін, у якій мають міститися зразки відповідних аналогів власноручних підписів.

Отже, електронний підпис призначений для ідентифікації особи, яка підписує електронний документ.

Положення Закону України «Про електронну комерцію» передбачають використання як електронного підпису або електронного цифрового підпису відповідно до Закону України «Про електронний цифровий підпис», так і електронного підпису одноразовим ідентифікатором, визначеним цим Законом.

Електронний цифровий підпис як вид електронного підпису накладається за допомогою особистого ключа та перевіряється за допомогою відкритого ключа (стаття 1 Закону України «Про електронний цифровий підпис».

Електронний підпис одноразовим ідентифікатором - дані в електронній формі у вигляді алфавітно-цифрової послідовності, що додаються до інших електронних даних особою, яка прийняла пропозицію (оферту) укласти електронний договір, та надсилаються іншій стороні цього договору (пункт 5 частини першої статті 3 Закону України «Про електронну комерцію»).

Аналогічний висновок викладено у постанові Верховного суду від 14 червня 2022 року у справі №757/40395/20.

У справі встановлено, що для підписання договору про відкриття кредитної лінії №1361-6713 від 08.03.2024 року та додаткової угоди №1 від 09.03.2024 року ОСОБА_1 було використано електронні підписи одноразовими ідентифікаторами «C3514» та «C2392» відповідно до вимог частини 6 та 8 статті 11 і 12 Закону України «Про електронну комерцію», що свідчить про те, що сторони досягли усіх істотних умов та уклали кредитний договір.

Так, умовами договору про відкриття кредитної лінії №1361-6713 від 08.03.2024 року передбачено надання кредиту на суму 1200,00 грн (пункт 4.1) строком на 300 календарних днів (пункт 4.12), з датою повернення кредиту 01.01.2025 року(пункт 4.12), зі сплатою процентів за користування кредитом - стандартна процентна ставка у розмірі 2,50% за кожний день користування кредитом (пункт 4.10). Денна процентна ставка за договором становить 2,50% (пункт 4.15).

Умовами додаткової угоди №1 від 09.03.2024 року кредитодавцем надано Позичальнику у Кредит додаткові грошові кошти в розмірі 800,00 грн.

Отже, договір про відкриття кредитної лінії №1361-6713 та додаткову угоду до нього підписано ОСОБА_1 за допомогою одноразових паролів-ідентифікаторів, тобто належними та допустимими доказами підтверджено укладання між сторонами правочинів.

Відповідач з власної ініціативи звернувся за отриманням кредиту до вільно обраної ним фінансової установи та отримавши від останньої всю передбачену законодавством інформацію перед укладанням договору.

Тож, у даному випадку слід виходити з презумпції правомірності правочину (стаття 204 ЦК України), а також презумпції обов`язковості виконання договору (стаття 629 ЦК України). Правочин є правомірним, якщо його недійсність прямо не встановлена законом або якщо він не визнаний судом недійсним, а договір є обов`язковим для виконання сторонами.

Також, з матеріалів справи вбачається, що згідно з квитанціями Liqpay на оплату на картку 473121*80 грошових коштів у розмірі 1200 грн призначення платіжної операції: видача кредитних коштів за договором 1361-6713, 2024-03-08; та на оплату на картку 473121*80 грошових коштів у розмірі 800 грн призначення платіжної операції: видача кредитних коштів за договором 1361-6713, 2024-03-09. (а.с. 16, 15).

Доказів на спростування укладення кредитного договору та отримання кредитних коштів відповідачем не надано.

З розрахунку заборгованості за договором 1361-6713 від 08.03.2024 року, станом на 13.01.2026 вбачається, що відповідач має заборгованість у розмірі 16980,00 грн, що складається з простроченої заборгованості за кредитом - 2000,00 грн; простроченої заборгованості за нарахованими процентами - 14980,00 грн.

Разом з тим, позивачем прийнято рішення про застосування до позичальника програми лояльності для споживачів фінансових послуг позивача, відповідно до якої можливе часткове списання заборгованості за нарахованими процентами у загальному розмірі 6980,00 грн. за умови погашення решти заборгованості в сумі 10000,00 грн, з яких: прострочена заборгованість за кредитом - 2000,00 грн; прострочена заборгованість за нарахованими процентами - 8000,00 грн.

Контррозрахунку відповідачем не надано.

Перевіряючи, наведений позивачем розрахунок заборгованості, апеляційний судом встановлено наступне.

Відповідно до ч. 5 ст. 8 Закону України «Про споживче кредитування», максимальний розмір денної процентної ставки, розрахованої відповідно до частини четвертої цієї статті, не може перевищувати 1%.

При цьому, згідно п. 17 розділ IV Прикінцевих та перехідних положень Закону України «Про споживче кредитування», тимчасово, протягом 240 днів з дня набрання чинності Законом України «Про внесення змін до деяких законів України щодо удосконалення державного регулювання ринків фінансових послуг», установити, що максимальний розмір денної процентної ставки не може перевищувати: протягом перших 120 днів - 2,5 %; протягом наступних 120 днів - 1,5 %.

Отже, як слідує з вищевказаних змін у законодавстві, що регулює питання споживчого кредитування, починаючи: з 24 грудня 2023 року денна ставка має бути не більше 2,5%, з 22 квітня 2024 року - денна ставка не більше 1,5%, з 20 серпня 2024року - денна ставка не більше 1%.

Відповідно до ч.5 ст. 12 Закону України «Про споживче кредитування» умови договору про споживчий кредит, які обмежують права споживача порівняно з правами, встановленими цим Законом, є нікчемними.

Таким чином, розмір відсотків за весь період кредитування не має перевищувати суму у загальному розмірі - 8510 грн (1200 грн х 2,5% х1день) + (2000 грн х 2,5% х 44дні) + (2000 грн х 1,5% х 120днів) + (2000 х 1% х 134 дні).

Отже, заявлена відповідачем сума відсотків до стягнення у розмірі 8000,00 грн відповідає вимогам Закону України «Про споживче кредитування» щодо максимального розміру денної процентної ставки.

При таких обставинах апеляційна скарга підлягає задоволенню, а рішення суду першої інстанції скасуванню з винесенням нового рішення про задоволення позовних вимог в частині стягнення тіла кредиту у розмірі 2000,00 грн, відсотків у розмірі 8000,00 грн, оскільки вони підтверджені належними доказами.

Згідно з усталеною практикою Європейського суду з прав людини, яка відображає принцип, пов`язаний із належним здійсненням правосуддя, у рішеннях судів та інших органів з вирішення спорів мають бути належним чином зазначені підстави, на яких вони ґрунтуються. Хоча пункт 1 статті 6 Конвенції зобов`язує суди обґрунтовувати свої рішення, його не можна тлумачити як такий, що вимагає детальної відповіді на кожен аргумент. Міра, до якої суд має виконати обов`язок щодо обґрунтування рішення, може бути різною в залежності від характеру рішення (SERYAVIN AND OTHERS v. UKRAINE, №4909/04, § 58, ЄСПЛ, від 10 лютого 2010 року).

ВИСНОВКИ ЗА РЕЗУЛЬТАТАМИ РОЗГЛЯДУ АПЕЛЯЦІЙНОЇ СКАРГИ

Відповідно до п. 2 ч. 1 ст. 374 ЦПК України суд апеляційної інстанції за результатами розгляду апеляційної скарги має право скасувати судове рішення повністю або частково і ухвалити у відповідній частині нове рішення або змінити рішення.

Відповідно до п. 3 ч. 1 ст. 376 ЦПК України підставами для скасування судового рішення повністю або частково та ухвалення нового рішення у відповідній частині або зміни судового рішення є невідповідність висновків, викладених у рішенні суду першої інстанції, обставинам справи.

Враховуючи, в оскаржуваному рішенні є невідповідність висновків, викладених у рішенні суду першої інстанції, обставинам справи, апеляційна скарга підлягає частковому задоволенню, а рішення суду першої інстанції скасуванню в частині відмови у стягненні заборгованості за тілом кредиту та відсотками.

СУДОВІ ВИТРАТИ

Відповідно до ч.1 ст.141 ЦПК України, судовий збір покладається на сторони пропорційно розміру задоволених позовних вимог.

Позивачем сплачений судовий збір за подання позовної заяви у розмірі 2662,40грн (а.с. 15), за подання апеляційної скарги у розмірі 3933,60 грн (а.с. 50).

Враховуючи, що рішення суду першої інстанції скасовано, позовні вимоги та апеляційна скарга підлягають задоволенню, з відповідача на користь позивача підлягає стягненню сплачений судовий збір за подання позовної заяви у розмірі 2662,40 грн та за подання апеляційної скарги у розмірі 3933,60 грн.

Керуючись ст.ст. 367, 374, 376, 382 ЦПК України, апеляційний суд, -

П О С Т А Н О В И В:

Апеляційну скаргу Товариства з обмеженою відповідальністю «Укр кредит фінанс» задовольнити частково.

Рішення Амур-Нижньодніпровського районного суду міста Дніпра від 01 липня 2026 року скасувати.

Позовні вимоги Товариства з обмеженою відповідальністю «Укр кредит фінанс» до ОСОБА_1 про стягнення заборгованості за кредитним договором задовольнити.

Стягнути з ОСОБА_1 (РНОКПП: НОМЕР_1 ) на користь Товариства з обмеженою відповідальністю «Укр кредит фінанс» (ЄДРПОУ: 38548598) заборгованість за кредитним договором №1361-6713 від 08.03.2024 року, яка складається з заборгованості за кредитом - 2000,00 грн; заборгованості за нарахованими процентами - 8000,00 грн, а всього - 10000,00 грн (десять тисяч гривень).

Стягнути з ОСОБА_1 (РНОКПП: НОМЕР_1 ) на користь Товариства з обмеженою відповідальністю «Укр кредит фінанс» (ЄДРПОУ: 38548598) судові витрати зі сплати судового збору за подання позову у розмірі 2662,40 грн та за подання апеляційної скарги у розмірі 3933,60 грн, а всього 6596 (шість тисяч п`ятсот дев`яносто шість) гривень.

Постанова набирає законної сили з дня її прийняття та оскарженню в касаційному порядку не підлягає крім випадків, передбачених пунктом 2 частини 3 ст. 389 ЦПК України.

Судді: